Особливості операцій банківських установ в іноземній валюті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ ТА ПЛАТІЖНИМИ ДОКУМЕНТАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

1.1 Економічна сутність валюти, валютного ринку та організаційні засади валютних операцій

1.2 Правова основа регулювання валютними операціями та проблеми розвитку валютного ринку в Україні

1.3 Техніко-економічна характеристика АКБ „Правекс-Банк”

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ ТА ПЛАТІЖНИМИ ДОКУМЕНТАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

2.1 Аналіз операцій з валютою в діяльності установ банків

2.2 Особливості відображення операцій з готівковою іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті у звітності установ банків

2.3 Характеристика інформаційних систем і технологій в банківській сфері

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Перспективи розвитку валютного регулювання в сучасних умовах

3.2 Перспективи розвитку сучасних інформаційних систем і технологій у банківській сфері

3.3 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на підприємстві

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В АКБ „ПРАВЕКС-БАНК”

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

4.3 Розрахунок загально обмінної вентиляції для видалення надлишкової теплоти із приміщення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

З моменту створення України як самостійної держави зросло значення того, яке місце вона займає на міжнародному економічному ринку.

Реалії життя такі, що сьогодні зовнішньоекономічна діяльність вивчається не лише вченими, бізнесменами але й банкірами. Вони пізнають її шляхом “проб та помилок”. Тому кожен працівник банку повинен знати режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Від виконання цього надзвичайно важливого завдання залежать перспективи перемін у державі, її місце у світовому співтоваристві. За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Саме з урахуванням цих високих вимог слід підходити до рішення проблем валютної політики, що включає в себе процес курсоутворення, регулювання валютного ринку і приведення банківського законодавства до світових стандартів.

Прискорені темпи розвитку світової економіки, конкуренція яка загострилася в банківській сфері, прийняття нормативних актів, регулюючих зовнішньоекономічну діяльність підприємств і банків, вимагають якісно нового підходу в організації проведення валютних операцій в установах банків України. В час жорсткої конкурентної боротьби між установами банків виникає необхідність в розширенні кола валютних операцій і доведення банківських технологій до звичайних в світовій практиці. Касові операції з готівковою іноземною валютою та платіжними документами були і залишаються одними з найбільш специфічних операцій для вітчизняного банківського сектору. У цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з готівкового обігу та порядку ведення касових операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цих питань.

З переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацію товарного обігу та виробництва посилюється значення валютних операцій, яки здійснюються на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", згідно з яким Національний банк України визначено головним валютним органом країни і покладено на нього виконання функцій формування принципів і стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки і впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю з виконання правил валютних операцій.

Особливість валютного ринку в Україні в тому, що з самого початку він був переважно біржовим, але з кінця 1995 року почався бурхливий розвиток міжбанківського ринку, який на сьогодні за обсягами валютних операцій займає головну частку валютного ринку. Валютний ринок України перебуває у процесі розвитку і йому не достає того практичного досвіду, який набувався валютними ринками розвинутих країн багато і багато років шляхом спроб та помилок. Українському ринку в деякій мірі легше, бо він може розвиватися з допомогою цих практичних надбань. Однак, застосовувати їх треба з обережністю, бо не завжди їх досвід підходить до наших "рамок".

Об'єктом дослідження є процес здійснення банками операцій в іноземній валюті. Предметом є касові операції банків з готівковою іноземною валютою і платіжними документами в іноземній валюті.

Мета даної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкриття діючої практики з проведення касових операцій з готівковою іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валютіі, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання. Інформації про порядок здійснення установами банків валютних операцій, їх аналізу та можливі перспективи розвитку і удосконалення валютного ринку.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- дана оцінка операцій установ банків на валютному ринку;

наведено кодекс правил здійснення установами банків операцій з готівковою іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті, методи управління валютною позицією установами банків, розкрито сутність валютних операцій та вплив законодавства на сучасні валютні ринки та валютний курс;

- проведений комплексний аналіз операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті, дана характеристика валютних ризиків і заходів валютного страхування, відображення операцій з готівковою іноземною валютою у звітності установи банку, розкрито сутність неторгівельних операції, купівля та продаж готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах банку, робота з дорожніми чеками, використання пластикових карток міжнародних систем, операції по системі “Вестерн Юніон.

- запропоновано напрямки щодо вдосконалення операцій з готівковою іноземною валютою на сучасному етапі розвитку банківської системи України, наведено організаційно-економічні заходи, спрямовані на здійснення розрахунків готівкою в іноземній валюті, перспективи розвитку валютного регулювання, проблеми пов'язані з розвитком валютного ринку в Україні, шляхи впровадження закордонного досвіду з проведення касових операцій в іноземній валюті в Україні.

Методи дослідження - оцінка та аналіз показників та їх динаміки за допомогою методів економічного і фінансового аналізу.

Вказанному питанню приділяється значна увага, Національного банку України та Кабінету Міністрів що знайшло своє відображення у законах України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, та нормативних актах Національного банку України.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження О.В. Васюренко, Л.П. Петрашко, Ж. Перара, В.А. Ющенко, С.Л. Цокол.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, що надано у роботі дозволить покращити організацію готівкового обігу та ведення касових операцій установами банків. Це надасть можливість організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ ТА ПЛАТІЖНИМИ ДОКУМЕНТАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

1.1 Економічна сутність валюти, валютного ринку та організаційні засади валютних операцій

Зростаюча інтерналiзацiя виробництва змушує економічних суб'єктів (підприємства, банки, уряд і фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок. На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.

Комерційні банки - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку [47].

Валютний ринок - це сукупність валютообмінних (конверсійних) та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються учасниками валютного ринку за відповідним ринковим курсом або за ринковою процентною ставкою [47]. Основну частку операцій на валютному ринку становлять конверсійні операції. Середній щоденний оборот операцій на світовому валютному ринку перевищує 1 млрд дол. США.

Основними учасниками валютного ринку є:

- комерційні банки, які здійснюють близько 70% загального обсягу валютних операцій як за рахунок та на користь клієнтів, так і самостійно за рахунок власних ресурсів. Найвпливовішими учасниками світового валютного ринку виступають такі банки, як Сіtісогр, Ваrc1ауs Ваnk, Dеutsсе Ваnk, unіоn Ваnk оf Switzeгlаnd, Stаndard Chагtered Ваnk;

- зовнішньоторговельні організації, які беруть участь у міжнародній торгівлі, формують попит (як імпортери) та пропозицію (як експортери) іноземної валюти. Ці компанії, як правило, здійснюють валютні операції через посередництво комерційних банків;

- міжнародні інвестиційні компанії, які здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем власних активів шляхом вкладання ресурсів у цінні папери державних органів та корпоративні цінні папери різних країн;

- центральні банки, які здійснюють державну валютну політику через управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, застосування валютних обмежень, регулювання рівня процентних ставок за вкладами у національній валюті;

- валютні біржі, що функціонують, як правило, у країнах з перехідною економікою й високим рівнем державного регулювання валютних відносин. Основною функцією валютних бірж є здійснення валютообмінних операцій для юридичних осіб та формування валютного курсу.

На сьогодні понад 80% усіх валютних операцій здійснюється на позабіржовому валютному ринку. Головними центрами позабіржового ринку виступають Лондон, Токіо, Нью-Йорк, Цюріх, Сінгапур. Світовий валютний ринок працює практично безперервно - протягом 24 годин на добу. Цілодобове функціонування валютного ринку дозволяє його учасникам у будь-який час укладати угоди та здійснювати різноманітні операції з іноземною валютою [47, 90].

Суб'єктами міжбанківського валютного ринку України виступають:

- Національний банк України (НБУ);

- уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою);

- уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою);

- валютні біржі.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів та нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ. Дозволяється купівля уповноваженими банками та уповноваженими кредитно-фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти та (або) безготівкові (готівкові) гривні за угодами tod., tom, spot для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед клієнтами.

Валютні операції spot становлять 60% від загального обсягу міжбанківського ринку, а тому мають найбільш важливе значення на валютному ринку. Основна мета їх здійснення - забезпечення потреб клієнтів банків у іноземній валюті, конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют.Банки можуть використовувати поточні операції “спот” для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках “ностро” для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб в іншій. У такий спосіб банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках.

Купівля-продаж валют на умовах “спот” означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий (банківський) день (без урахування дня продажу). Тобто якщо валюта була продана у вівторок, то на рахунок покупця вона має поступити в четвер.

Різниця в часі між підписанням (укладенням) валютної угоди і виплатою по ній визначена міжнародною практикою і пов'язана з необхідністю документального оформлення угоди (виписка первинних документів, підготовка платіжних доручень, повідомчих телеграм та т. ін.).

Угоди “спот” можуть укладатися за телефоном, факсом або безпосередньо на валютній біржі, а розрахунки здійснюються банківськими переказами електронною поштою. В міжнародній практиці використовують електронну систему “СВІФТ” (SWIFТ - Society for Worldwide Interbank Financial Теlесоmmnications - Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій), членом якої є Національний банк і провідні банки України.

Встановлення точної дати валютування потрібно для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого й функціонує валютний ринок. Це означає, що розрахунки за укладеними угодами мають здійснюватися паралельними грошовими потоками без надання кредиту одним учасником угоди іншому [54].

Операції з продажу готівкової іноземної валюти через касу банку та пункти обміну іноземної валюти (крім спеціально обумовлених випадків виконання заявок клієнтів) здійснюються лише в межах сум іноземної валюти, купленої через касу та обмінні пункти.

Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть придбавати іноземну валюту через уповноважені банки для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями виступають такі документи:

договір із нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який має силу договору;

- вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезений на територію України;

- акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

- довідка державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента у гривнях та поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом у цій іноземній валюті (строк дії довідки 90 днів).

Підставою для купівлі іноземної валюти на МВРУ резидентами (юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності) при здійсненні неторговельних операцій виступають такі документи:

- заявка з розрахунком витрат:

а) на відрядження за кордон;

б) на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконуютьрейси за кордон;

- документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

а) для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, конференціях тощо;

б) для оплати за навчання, лікування, патентування тощо;

в) для оплати митних платежів;

г) для здійснення платежів за користування авторськими правами;

д) для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

- укладені трудові договори з нерезидентами;

- рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів,

штрафів тощо;

- угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті [25, 33];

- угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом 5 робочих днів з моменту зарахування її на його поточний рахунок.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентом лише з поточного рахунка в іноземній валюті, з якого, за рішенням резидента, здійснюються всі перерахування з метою виконання його зобов'язань перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

У разі порушення резидентами зазначеного строку придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на МВРУ. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникати за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані здійснювати протягом 5 банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунка клієнта [27].

Гривнєвий еквівалент іноземної валюти, проданої на міжбанківському валютному ринку України, в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше 2 банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються суб'єктами міжбанківського валютного ринку України за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження комісійної винагороди і розміру маржі між курсами купівлі та продажу [16, 33].

За напрямками банківської роботи, спеціалізацією основної клієнтури та законодавчими обмеженнями на сфери діяльності виділяють декілька різновидів банків. У зв'язку з цим термін «банк» нині майже не використовується без прикметника, що характеризує власне банк, тип його операцій, призначення та форму власності тощо. В узагальненому вигляді типова сучасна банківська система може бути подана так:

І рівень: центральний банк;

II рівень: комерційні банки; інвестиційні банки; ощадні банки; іпотечні банки; спеціалізовані банки та ін.;також, не банківські фінансово-кредитні установи (інвестиційні фонди, страхові компанії, трастові організації, пенсійні фонди, кредитні союзи та ін.).

НБУ встановлює комерційним банкам відповідні нормативи, за допомогою яких регулює валютну діяльність [10].

Валюта - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

- національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

- іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав;

- міжнародна (регіональна) валюта - це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

З переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацію товарного виробництва та обігу посилюється значення експортно-імпортних операцій, які є складовою валютних операцій, що здійснюються на підставі декрету Кабінета Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, в якому визначаються окремі терміни, такі як :

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, інші), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;

- монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банкам на підставі Положення, затвердженого Постановою Правління НБУ, де обумовлені вимоги до банків для отримання права на здійснення операцій за певними пунктами ліцензії. Право на отримання ліцензії мають банки, які:

- є юридичними особами;

- працюють на Україні не менше одного року;

- протягом минулих років не мали серйозних зауважень з боку банківського нагляду та податкової адміністрації;

- мають розмір зареєстрованого Статутного фонду, що відповідає вимогам постанови Правління НБУ “Про затвердження Положень “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків” і “Про порядок ліцензування банків в Україні” та обчислюється в євро.

Банки, що отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, називаються уповноваженими банками.

Ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні.

Генеральні ліцензії - надаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь термін дії режиму валютного регулювання.

Індивідульні ліцензії - надаються підприємствам та організаціям на здійснення разової валютної операції на термін, необхідний на здійснення такої операції [9].

Вимоги до розкриття інформації про валютні статті балансу регламентує Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 21 “Наслідки зміни курсів обміну валют”, який допомагає банку визначити політику щодо питань:

- який валютний курс необхідно застосовувати до різних операцій і при перерахунку із однієї валюти в іншу;

- як необхідно відображати різницю у валютних курсах;

- як необхідно визнавати і відображати в бухгалтерській звітності валютні зобов'язання майбутніх періодів.

МСБО № 21 вимагає, щоб на дату складання балансу:

- облік грошових статей здійснювався із застосуванням курсу на дату звіту (поточного курсу);

- облік негрошових статей здійснювався із застосуванням курсу, який існував на дату укладення угоди або на момент визначення вартості;

- різниця у валютних курсах, що виникає при обліку грошових статей, визнавалася як доходи або як витрати того періоду, в якому вони виникли [23].

Національний банк України встановлює такі правила готівкової іноземної валюти.

Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків суб'єктів господарської діяльності дозволяється:

- для забезпечення витрат працівників, які повністю або частково працюють на території України (сплата готелів, заробітна плата, відрядження за кордон, для забезпечення транспортних витрат, продаж дорожніх чеків);

- для забезпечення витрат працівників іноземних, дипломатичних, консульських, торговельних представництв та міжнародних організацій (виписка дорожнього чеку, відрядження, оплата готелю);

- для забезпечення експлуатаційних витрат суб'єктів господарської діяльності - резидентів та представництв-нерезидентів, які мають власні транспортні засоби для виконання рейсів за кордон;

- для оплати праці нерезидентів, які працюють на Україні за контрактом;

- інші, згідно законодавства.

Видача готівкою іноземної валюти здійснюється уповноваженим банком за заявою юридичної особи, до якої додають копію документів, що підтверджують її використання, з вказанням прізвища та суми.

Використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу дозволяється тільки у разі відсутності у фізичної особи (резидентів і нерезидентів) національної валюти і неможливості здійснити валютну обмінну операцію. У всіх інших випадках потрібний обмін іноземної валюти на національну.

Використання іноземної готівки дозволяється в таких випадках:

- на території митниць (для сплати зборів, мита, оплата медичного страхування чи інших послуг).

- на території вокзалів, аеропортів та портів.

- в інших випадках на території України (виплата іноземної валюти готівкою за надання суб'єктам господарської діяльності готельних послуг).

- дозволяється використання валюти у разі здійснення суб'єктом господарської діяльності за надання послуг за межами України на транспортних засобах [15, 26].

Вивіз іноземної валюти через кордон регламентується Постановою Правління НБУ, “Про затвердження Правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти та про внесення змін до нормативно-правових актів НБУ”, ця сума складає $ 1000 або еквівалент цієї суми у гривні.

Суми, які вивозяться більш цієї, повинні бути задекларовані та мати дозвіл банку [14].

Виступаючи основним суб'єктом міжбанківського валютного ринку України, Національний банк України як головний державний орган валютного регулювання встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і міжнародних розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами України та нерезидентами як розрахунковий обмінний курс для проведення та оцінки валютних операцій, у тому числі для визначення митних платежів.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих валют розраховуються на підставі встановленого курсу гривні до долара США, фіксингу Європейського центрального банку, поточних крос-курсів валют до євро, а також крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

Щодо інших іноземних валют, то офіційні обмінні курси гривні до них встановлюються Національним банком України в передостанній робочий день місяця зі строком дії цих курсів з першого числа наступного календарного місяця і до його кінця без зобов'язань здійснювати операції купівлі та продажу цих іноземних валют за зазначеними курсами.

Офіційні обмінні курси гривні до іноземних валют вступають у дію наступного календарного дня після затвердження керівництвом Національного банку України [11, 16].

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання - на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя.

Неконвертована іноземна валюта - це валюта, що за призначенням конвертована іноземна валюта і не може вільно обмінюватися за ринковими курсами за межами країни емісії.

Конвертована іноземна валюта - це валюта, що може вільно обмінюватися по ринкових курсах без обмежень за межами країни емісії.

Конвертована валюта включає наступне:

- валюти, вказані в доповіді № 14 Управління валютного контролю НБУ як конвертовані.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічної діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. У даний час до числа ВКВ відносяться американський долар, євро - валюта країн європейського співтовариства, валюта Японії та інші валюти світу.

Вільно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, оскільки в ній центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резервні кошти для міжнародних розрахунків.

Конверсійні операції - це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Угоди з негайною поставкою - купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання.

Угоди today - конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди.

Угоди tomorrow - конверсійна операція з датою валютування на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди.

Угоди spot - конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.

Дата валютування - узгоджена сторонами дата здійснення поставки коштів на рахунок контрагента згідно з угодою.

Дата укладання угоди (дата угоди) - дата досягнення сторонами угоди домовленості щодо всіх суттєвих умов угоди, передбачених чинним законодавством та міжнародною практикою (назва обмінних валют, курс обміну, сума обмінних коштів, дата валютування, платіжні інструменти) та всіх інших умов, відносно яких згідно із заявою однієї із сторін потрібно досягти домовленості.

Валютні угоди з негайною поставкою традиційно потребують повідомлення за 2 банківські дні до укладення угоди. У разі, якщо в певний день (dealing date) укладена угода спот, продаж валют відбудеться лише двома днями пізніше.

Дата розрахунку за договором - це дата валютування (value date) оскільки це день, коли валюти в належній сумі доставляються на банківські рахунки партнерів за угодою. Це дає змогу перевести кошти у будь-яку країну і закінчити оформлення угоди. Цей проміжок часу також потрібен для здійснення необхідних операцій з паперами і підготовки переведення грошей.

Даний час потрібен для:

- перевірки угоди шляхом обміну підтвердженнями між партнерами, деталізації строків здійснення угоди;

- надання інструкцій з розрахунку кожним партнером своєму банку, для того щоб оплатити рахунок за контрактом у визначену дату;

- задоволення вимог валютного контролю, якщо він існує.

Базою для проведення операції спот служать кореспондентські відносини між банками.

Цілі застосування угоди:

- забезпечення потреб клієнтів банку в іноземній валюті;

- “перелив” коштів з однієї валюти в іншу;

- проведення спекулятивних операцій.

Особливості угод:

- виникнення кредитного ризику - делькредере;

- відсутність твердих умов за поточного ринкового продажу валюти;

- поява короткострокових конверсійних операцій.

Котирування валюти - фіксація курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті на даний момент.

Повне котирування - курс покупця і продавця, згідно з яким банк купить або продасть іноземну валюту за національну.

Пряме котирування - вартість одиниці іноземної валюти, виражається у національній валюті.

Зворотне котирування - вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті.

Фіксинг - процедура котирування, яка складається з визначення і реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовного зіставлення попиту та пропозиції по кожній валюті.

Маржа (spread; bid-offer spread - у Великорбританії, bid-ask spread - у США) - різниця між курсами продавця і покупця [27].

Отже, український валютний ринок є складовою частиною світового ринку, де здійснюються обмінні та депозитно-кредитні операції з іноземною валютою відповідно до чинного законодавства у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

1.2 Правова основа регулювання валютними операціями та проблеми розвитку валютного ринку в Україні

Валютні ринки являють собою механізм, шляхом якого взаємодіють продавці і покупці валюти. Об'єктом ринку іноземної валюти є вільно конвертована валюта. Торгівля валютою на валютному ринку не прив'язана до будь-якої однієї географічної точки, а також не має фіксованого часу відкриття і закриття. Валютний ринок об'єднує валюти з різноманітним режимом національного регулювання. Основними учасниками ринку іноземної валюти є емісійні банки країн, комерційні банки, спеціалізовані брокерські і дiллерськi організації, транснаціональні компанії, фірми і фізичні особи. Основою ринку іноземних валют є iнтербанкiвський ринок. Він є результатом взаємодії валютних розрахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні і регулятивнi. Перші з них належать комерційним банкам, другі - центральним емісійним банкам. На цьому ринку сконцентрована до 30% офіційних валютних ресурсів, з допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику. По обсягу операцій валютні ринки переважають середньорічні обороти будь-яких інших фінансових і нефiнансових ринків, складаючи, по оцінках різноманітних центральних банків, від 200 до 250 трлн. доларiв США. Основними особливостями сучасних валютних ринків є їх iнтернацiоналiзація, безперервність, яка посилює проведення операцій за одну добу, збільшення кількості спекулятивних операцій, а також нестабільність курсів валют. Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструменту, шляхом якого суб'єкти, діючі на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тіснi фінанcовi взаємодіi. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом в системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс. Валютний курс також є важливим елементом валютної системи, бо вимагає виміру вартості співвідношення валют різних країн. Валютний курс необхiдний для наступних цiлей:

- взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, на шляху капіталів і кредитів. Експортер обмінює виторговану іноземну валюту на національну, бо валюти інших країн не можуть обертатися в якості законного купівельного і платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну валюту для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник набуває іноземної валюти для погашення зовнішньої заборгованості;

- зіставлення цін світових і національних ринків, а також вартість показників різних країн;

- періодичної переоцінки розрахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Валютний курс являє собою співвідношення між національною і іноземною валютами, що визначається їхньою купівельною спроможністтю і поруч з іншими чинниками або це ціна грошової одиниці однієї країни, висловлена в грошових одиницях іншоi країни, при здiйсненнi купівлі-продажу. Така ціна може встановлюватися виходячи з співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в умовах вільного ринку, або бути строго регламентована рішенням уряду або центральним банком.

Іноземна валюта є найважливішим компонентом світової фінансової системи, сприяє торгівлі товарами і послугами та переміщенню капіталу між країнами.

В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету Міністрів “Про валютне регулювання і валютний контроль” із змінами та доповненнями [8].

Валютна позиція - залишки коштів в іноземних валютах, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог зобов'язань по незавершених операціях) у відповідних валютах та створюють через це ризик отримання додаткових прибутків чи збитків у разі зміни обмінних курсів валют .

Відкрита валютна позиція:

- різниця залишків коштів в іноземних валютах, які формують кількісно активи та пасиви, що не збігаються, відображають вимоги отримати та зобов'язання поставити кошти у даних валютах як завершені розрахунки на звітну дату, так і після неї;

- незбіг зобов'язань (пасивів) і вимог (активів) в іноземній валюті для учасників валютного ринку.

Коротка відкрита валютна позиція (short роsition):

- відкрита валютна позиція в окремій іноземній валюті, пасиви і позабалансові зобов'язання в якій кількісно перебільшують активи та позабалансові вимоги в цій самій іноземній валюті;

- перевищення зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті над вимогами(активами) позначається знаком мінус;

- нестача валюти порівняно з її витратами.

Довга валютна позиція (lоng роsіtіоn):

- відкрита валютна позиція в окремій іноземній валюті, активи і позабалансові вимоги в якій кількісно перебільшують пасиви та позабалансові зобов'язання у цій самій валюті;

- перевищення вимог (активів) в іноземній валюті над зобов'язаннями (пасивами) позначається знаком плюс;

надлишок надходжень.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають такі операції:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти;

нарахована, отримана, сплачена іноземна валюта у вигляді доходів та витрат;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

погашення банком безнадійної заборгованності в іноземній валюті;

формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- інші обмінні операції з іноземною валютою.

У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери часто розраховують крос-курси легшим способом. Вони беруть середнє з кожних котирувань доларового курсу валют і шляхом множення чи ділення отримують середній крос-курс цих валют. Потім просто розширюють спред від середнього значення, такий спосіб розрахунку спреда крос-курсу особливо актуальний для неліквідних кросів (екзотичних валют), ринок угод по яких розвинутий слабо.

Наведемо основні фактори класифікації валютних позицій комерційного банку:

фактор впливу на баланс банку;

фактор ризику;

фактор призначення.

За правилами здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноваженими банками (постанова Правління НБУ від 25.03.96 № 68) крос-курс розраховується у такий спосіб (на конкретному прикладі).

На певну дату офіційний курс гривні становить:

- українська гривня/долар США - Х грн. за дол. США;

- українська гривня/євро КЄС - У грн. за євро КЄС;

крос-курс долара США до євро КЄС - Х/Уєвро КЄС за дол.. США.

Якщо клієнт бажає у цей день обміняти N доларів США на євро КЄС, то з урахуванням крос-курсу він має отримати N (X : У) євро КЄС.

За цією ж схемою визначається крос-курс і для інших валют у разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою.

Часткова конвертованість валюти означає, що на деякі галузі зовнішньоекономічної діяльності або на (неконвертована) валюта - це національна валюта, яка на деякі категорії власників режим конвертованості не поширюється.

Замкнута обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни. До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

Клірингова валюта - це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться поточні інвалютні розрахунки, здійснюються записи на балансових рахунках.

Резиденти повинні мати право вільно придбати іноземну валюту, необхідну для здійснення платежів (оплата імпорту товарів і послуг, а також здійснення неторговельних розрахунків), а нерезиденти - мати можливість придбати місцеву валюту і використати її для здійснення поточних платежів всередині країни або вільно обміняти її на іноземну валюту. Аналіз ступеня ефективності конвертованості валюти вимагає розглядати практику валютних обмежень в залежності від суб'єктів і валютних типів операцій.

До негативних сторін впливу “поточної” конвертованості можна віднести наступне:

- підсилення конкуренції і раціоналізація виробництва можуть призвести до зростання рівнів безробіття і невикористанних виробничих потужностей, в такому випадку єдиною альтернативою може стати зниження реальної заробітної плати (навіть при номінальному її зростанні зниження відбудеться за рахунок зміни валютного курсу, що посилить інфляційні процеси в економіці). Жорстокiсть негативних змін залежить від рівня, який передує виробництво та його зовнішню конкурентоспроможність.

Конвертованість за капітальними статтями платіжного балансу (рух інвестицій, кредиту і т.п.) сприяє притягненню іноземних інвестицій в економіку країни. При цьому, однак, треба враховувати ще і інші економічні і політичні чинники, що створюють сприятливий або несприятливий інвестиційний клімат.

В той же час, така конвертованість створює сильний тиск на валютний курс (за рахунок значних обсягів конвертованої валюти і непередбаченостi припливу спекулятивного капіталу), що може сильно ускладнити досягнення стабілізації на макроекономiчному рівні. У зв'язку з цим, більшість країн вважає кращим збереження певних обмежень в відношенні руху капіталів (у всякому випадку до того моменту, коли вони досягнуть певного, достатньо високого рівня економічного розвитку). Перехід до “капітальної” конвертованості, як правило, здійснюється по закінченні деякого часу після вступу “поточної” конвертованості.

Однак, незалежно від того, що система котирування застосовується, коли два партнера з різних країн хочуть вчинити побічне котирування при операціях з валютою партнера.

Конверсія готівкової інвалюти проводиться тільки для вільноконвертованої валюти з використанням крос-курсів, розрахованих через офіційний курс НБУ на підставі “Правил здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою”, затверджених постановою Правління НБУ № 68 від 25.03.96р. При цьому, спочатку утримуються комісійна винагорода банку у валюті, наданій для конверсії.

Для того, щоб розрахувати норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку використовують показник Н13 за формулою (1.1):

Н13 = 100%,(1.1.)

де BП - загальна величина відкритої валютної позиції банку за балансовими та позабалансовими активами і забов?язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

рк - регулятивний капітал банку.

Оптимальне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку вважається не більше 35%. Загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше 30%. Загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше 5%.Але ж не всі валюти мають здатність обмінюватися на валюти інших країн. Таку здатність обмінюватись називають конвертованістю валют . Тому валюти поділяються на 3 групи:

- вільно конвертована валюта (ВКВ), яка не обмежується в обміні ($ , фунт, євро);

- валюта з обмеженою конвертацією;

- неконвертована валюта (не обмінюється, не конвертується).

На розмір відкритої валютно позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля готівкової та безготівкової іноземної валюти;

- одержання іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів та витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.

Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій [27].

За порушення комерційними банками нормативів відкритої валютної позиції банку відповідно до ст. 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та “Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення банківського законодавства”, встановлено відповідні заходи впливу (за кожний випадок порушення) [2].

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до комерційних банків застосовуються регіональними управліннями Національного банку України згідно з постановою Правління Національного банку України “Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законо- давства” з обов'язковим погодженням з управлінням контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду.

Розрахунки штрафних санкцій за порушення нормативів відкритої валютної позиції здійснюються за схемою, які наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Розрахунок суми штрафу за порушення нормативів відкритих валютних позицій

Показник валютної позиції	Фактичне значення, %	Норматив, %	Відхи-лення, % (2-3)	Прибуток (рахунок 5999), грн.	Сума штрафу, грн. (4 5)100
H 13	20	20	-	125 000	-
H 13-1	25	10	15	125 000	18 750
H 13-2	15	5	10	125 000	12 500

Національний банк України залишає за собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їх використання залежно від конкретної економічної ситуації.

У разі неузгодження зазначеного питання між Департаментом безвиїзного нагляду та регіональними управліннями Національного банку України остаточне рішення виносить Правління Національного банку України.

До одноразового порушення належить невиконання протягом одного місяця загальновстановлених економічних нормативів та протягом одного разу.

До повторного порушення належить невиконання протягом двох місяців загальновстановлених економічних нормативів і протягом двох та більше разів (за нормативами, що розраховуються за кожний випадок порушення).

До систематичного порушення належить невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом місяця.

При цьому повторним і систематичним порушенням економічних нор- мативів вважається таке, що відбувається або кожного місяця (дня) поспіль або через певний проміжок часу.

Якщо банк порушив одночасно кілька нормативів відкритої валютної позиції, штраф стягується з розрахунку більшої суми.

Контроль за співвідношенням довгих і коротких валютних позицій банку, а також додержанням нормативів відкритих валютних позицій має важливе практичне значення для управління валютними ризиками з метою їх зниження чи уникнення [2].

Враховуючи значні коливання валютного курсу, Національний банк України Постановою від 17 грудня 2003 р. № 526 дозволив регіональним управлінням НБУ не вважати порушенням відхилення в додержанні комерційними банками всіх обов'язкових економічних нормативів (крім нормативів ліквідності) тільки в частині відхилень, що спричинені зміною курсу гривні (до завершення строку дії кредитних угод).

1.3 Техніко-економічна характеристика АКБ «Правекс-Банк»

Акціонерний комерційний банк “Правекс-Банк”, один з найбільш високотехнологічних банків України, працює на українському банківському ринку більше 14 років. (Реєстрація в НБУ №139 від 29 грудня 1992р.) Діє на підставі ліцензії НБУ №7 від 3 грудня 2001р. Та Ліцензії ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів АБ №113111 від 15.10.2004р.

Новий стратегічний курс розвитку Банку, спрямован на роздрібний банківський бізнес - обслуговування широких верств населення і підприємств малого і середнього бізнесу, на розвиток науки, промисловості та культури найважливіших соціально-економічних сфер нашої держави. На 01.01.05 р. статутний капітал АКБ “Правекс-Банк” складає 57.1 мільйона гривень.

У ході свого становлення й укріплення у складних економічних умовах банк пройшов крізь серйозні випробування, які витримав з гідністю. Сьогодні він знаходиться в числі сильних комерційних банків України, відомих не тільки у нашій державі, але і за кордоном.

На 01.01.2005р. АКБ „Правекс-Банк” входить у третю групу банків за класифікацією Національного банку України, чиї активи складають 446 248 тис. грн., власні кошти банку 88 308 тис. грн. Кількість клієнтів - юридичних осіб складає майже 4000, а фізичних осіб - 35000. В 2004р. Банк став агентом системи грошових переказів СОФТ. АКБ „Правекс-Банк” займає високі рядки в рейтингах комерційних банків.

АКБ „Правекс-Банк” утворив з чистого прибутку резервний фонд та інші обов'язкові резерви, передбачені нормативними актами Національного банку України. Резервний фонд створюється в розмірі 25% чистого прибутку і формується шляхом відрахувань 5% суми чистого прибутку на рік, для забезпечення зобов'язань банку і покриття можливих збитків по його операціях.

У процесі комерційної діяльності АКБ „Правекс-Банк” утворює прибуток, що формується від виторгу, що залишився після відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Банк резервує засоби у фонді регулювання кредитних ресурсів у НБУ.

В процесі своєї діяльності АКБ „Правекс-Банк” формує кредитні ресурси, у межах яких здійснює кредитні операції.

Кредитні ресурси формуються за рахунок:

власних коштів банку;

засобів підприємств, організацій, установ, що знаходяться на рахунках у банку, у тому числі засобів, притягнутих у вигляді строкових вкладів (депозитів);

коштів громадян, залучених на певний строк і до запитання;

кредитів інших банків.

Як ресурс може враховуватися нерозподілений протягом операційного року прибуток. На договірних основах, самостійно встановлюючи процентні ставки за своїми операціями, АКБ „Правекс-Банк” здійснює кредитно-розрахункове, касове й інше банківське обслуговування підприємств, організацій, установ і громадян.

АКБ „Правекс-Банк” виконує банківські операції, такі як кредитування, залучення депозитів, випуск, придбання, продаж, збереження платіжних документів та цінних паперів, а також операції з ними.

Згідно Закону України «Про господарчі товариства» № 2692-ХII від 19.09.1991 р. із змінами і доповненнями органом управління АКБ „Правекс-Банк” є загальні збори акціонерів.