Аналіз середніх депозитних ставок 50 найбільших банків за активами показав на початку 2010 року наступну динаміку. Ставки по всіх видах депозитів, крім універсальних і крім строків від року і вище - мляво повзли вниз. Для прикладу традиційно беремо вклади строком на три місяці у національні валюті:

Таблиця 2.1.

А от у сфері універсальних короткострокових вкладів (до 6 місяців) падіння «перегрітих» восени ставок, що почалося ще в грудні, в передвиборно-міжвиборчого січні вже було аж ніяк не млявим. Судіть самі (термін три місяці пропускаємо: динаміка по ньому присутня в останній сходинці попередньої таблиці).

Універсальні депозити (з правом поповнення і часткового зняття), динаміка середніх ставок на початок 2010 року.

Таблиця 2.2.

У зв'язку з таким запаморочливим зниженням прибутковості ми вирішили проаналізувати, хто ж ще з фінансових установ продовжує приймати (і, сподіваємося, віддавати) універсальні внески зі ставкою вище зазначених малих значень. Для зручності ми розділили депозити на дві групи - представляємо вашій увазі спочатку топ три короткострокових універсальних внесків, а потім топ три вкладів того ж типу на великі терміни.

Короткострокові універсальні вклади з найвищою прибутковістю (неспеціалізовані, з мінімальними сумами менше 100 000 гривень):

· 19,63% річних пропонує VAВ Банк за багаторазове (до 6 місяців) пролонгацію вкладу «Тиждень» строком на тиждень, базовою ставкою 18% річних, з автоматичним продовженням терміну. Мінімальна сума вкладу - 100 гривень;

· 18% річних пропонує ПроКредитБанк Україна за універсальним вкладом «Накопичувальний». Термін будь-який, від тижня і вище. Мінімальна сума 500 гривень. Відсотки капіталізуються щоквартально. Часткове зняття - по повідомленню за три місяці. Поповнення без обмежень;

· 16% в середньому річних пропонує Swedbank за універсальним вкладом «Динамічний» терміном один місяць у разі двох пролонгацій до терміну три місяці. Мінімальна сума 500 гривень, незнижуваний залишок - 10% початкової суми. Виплата відсотків щомісячно. Базова ставка 15% річних збільшується при перших і других пролонгація на 1%. Часткове зняття дозволяється.

Довгострокові універсальні вклади з найвищою прибутковістю (неспеціалізовані, з мінімальними сумами менше 100 000 гривень):

· 21,8% річних при будь-якому терміні від 3 років або 19,7-20,7% річних при строках от1 до 3 років пропонує у гривні Морський Транспортний Банк за універсальним вкладом «Ощадний». Мінімальна сума 500 гривень. Поповнення - дозволено (в останній місяць не більше 25 000 гривень). Відсотки виплачуються в кінці строку. При пролонгації вкладу або оформленні нового типу вкладу протягом року після закінчення терміну іншого типу вкладу в тому ж банку ставка збільшується на 0,3% річних (підвищення ставки одноразово). У рамках пакета послуг «Плюс до зарплати» ставка за депозитом збільшується на 0 , 3% річних, а після пролонгації - на 0,6% до базової ставки.

· 20,96% в середньорічних при терміні 25 місяців (2 роки 1 місяць) або 20,28% у середньому річних при терміні 18 місяців (1,5 року) пропонує в гривні Експрес-Банк за універсальним вкладом «Прибутковий Плюс». Мінімальна сума 500 гривень. Поповнення - дозволено. Часткове зняття - один раз до 30% суми на момент зняття.. Відсотки щомісячно капіталізуються. Базова ставка при терміні 25 місяців складає перші сім місяців 22% річних, далі - 19,5% річних. Базова ставка при терміні 18 місяців складає перші чотирнадцять місяців 21,5% річних, далі - 19,5% річних.

· 20,5% річних при терміні 370 днів (1 рік 5 днів) пропонує в гривні банк Фінанси та кредит за універсальним вкладу «Депозитна лінія». Мінімальні суми: вкладу - 2000 гривень, поповнення та часткового зняття - 500 гривень. Відсотки виплачуються щомісяця. Якщо сума від 50 000 гривень ставка складе 21,5% річних, при сумах від 100 000 гривень - на 22,5% річних.

Можна помітити, що надвисокі ставки продовжують зберігати, швидше, банки першої десятки. При цьому різниця ставок на великі і малі терміни протягом 2010 року досягла дуже великого розриву (по універсальних внесках). Це може свідчити як про перенасичення популістською короткостроковій «ніші »спокійній восени - так і про небажання банків працювати в умовах перед - і пост виборчою напруженості з настільки математично непростими ресурсами.

Рейтингове агентство "Кредит-Рейтинг" оновив рейтинг надійності банківських вкладів (депозитів), присвоєний раніше 75 українських банків.

Зокрема протягом аналізованого періоду було присвоєно ще один рейтинг надійності банківських вкладів (депозитів) на рівні 3, а також відкликаний припинений раніше рейтинг надійності банківських вкладів (депозитів) одного банківської установи (див. табл. 2.3 ).

На підставі аналізу поточної інформації про діяльність банків рейтинги надійності банківських депозитів були підтверджені на колишньому рівні.

Так, більшість банків в даний час демонструють середню надійність банківських вкладів з рейтингом "3". Оцінку "5" (найвища надійність) мають 7 банківських установ, кількість банків з рейтингом "4" (висока надійність) склало 8. На сьогоднішній день інформацію про рівень своїх рейтингів розкрило 15 банківських установ.

Таблиця 2.3. - Рейтинг надійності депозитів

* за даними агентства "Кредит-Рейтинг"

** Значення рівня рейтингу надійності банківського вкладу:

Рейтинг надійності банківського вкладу характеризує незалежну думку компанії "Кредит-Рейтинг" про можливість банку своєчасно і в повному обсязі виконати прийняті на себе зобов'язання щодо повернення банківських вкладів протягом найближчих 12 місяців. 22.03.2010 на ринку депозитних внесків фізичних осіб була зафіксована наступна ситуація. Для внеску 5000,00 UAH пропозиції банків коливаються в наступних діапазонах:

· На 1 місяць - 3.00% - 20.50% річних, при цьому 20.50% - Дельта Банк;

· На 3 місяці - 10.25% - 24.00% річних, при цьому 24.00% - Актив-Банк;

· На 6 місяців - 12.25% - 24.20% річних, при цьому 24.20% - Актив-Банк;

· На 9 місяців - 12.50% - 24.40% річних, при цьому 24.40% - Актив-Банк;

· На 12 місяців - 15.00% - 25.50% річних, при цьому 25.50% - ЕРДЕ Банк;

· На 18 місяців - 15.25% - 24.50% річних, при цьому 24.50% - Перший Інвестиційний Банк;

· На 24 місяці - 14.30% - 24.50% річних, при цьому 24.50% - Перший Інвестиційний Банк;

· На 36 місяців - 13.10% - 23.00% річних, при цьому 23.00% - Хрещатик.

Для внеску 1000,00 USD пропозиції банків коливаються в наступних діапазонах:

· На 1 місяць - 3.50% - 11.50% річних, при цьому 11.50% - Дельта Банк;

· На 3 місяці - 5.50% - 13.50% річних, при цьому 13.50% - Актив-Банк;

· На 6 місяців - 6.00% - 14.00% річних, при цьому 14.00% - Актив-Банк;

· На 9 місяців - 6.50% - 14.20% річних, при цьому 14.20% - Актив-Банк;

· На 12 місяців - 8.00% - 14.50% річних, при цьому 14.50% - Актив-Банк, Інвестицій і заощаджень;

· На 18 місяців - 8.50% - 13.50% річних, при цьому 13.50% - Контракт;

· На 24 місяці - 8.50% - 13.50% річних, при цьому 13.50% - Контракт, Експобанк;

· На 36 місяців - 9.50% - 13.80% річних, при цьому 13.80% - Експобанк.

· Наиболее часто встречаются такие предложения:

· Для внеску 1000,00 EUR пропозиції банків коливаються в наступних діапазонах:

· На 1 місяць - 2.00% - 10.00% річних, при цьому 10.00% - Хрещатик;

· На 3 місяці - 2.50% - 13.00% річних, при цьому 13.00% - Актив-Банк;

· На 6 місяців - 3.00% - 13.5% річних, при цьому 13.50% - Актив-Банк;

· На 9 місяців - 3.50% - 13.7% річних, при цьому 13.70% - Актив-Банк;

· На 12 місяців - 5.00%-14% річних, при цьому 14.00% - АктивБанк;

· На 18 місяців - 6.00% - 12.50% річних, при цьому 12.50% - Кредитпромбанк;

· На 24 місяці - 5.25% - 12.00% річних, при цьому 12.00% - Перший Інвестиційний Банк;

· На 36 місяців - 8.80% - 11.65% річних, при цьому 11.65% - Експобанк;

2.2 Депозитна політика банку

Депозитна політика банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Оптимізація депозитної політики банку - не просте завдання, при його вирішенні необхідно врахувати інтереси економіки країни в цілому, банку як суб'єкта економіки, клієнта і персоналу банку. Цілком зрозуміло, що їх інтереси далеко не завжди збігаються, тому оптимальна політика має на меті перш за все узгодити їх. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності і ризику. Можна навести загальні критерії оптимальності депозитної політики.

Критерії оптимальної депозитної політики:

зв'язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

диференційований підхід до різних груп клієнтів;

конкурентноздатність банківських депозитних продуктів тощо [16, 56].

Специфічні критерії оптимізації депозитної політики визначаються кожним банком індивідуально (залежно від розміру банку, кваліфікації його персоналу, собівартості операцій і послуг, що ним виконуються).

У роботі банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку. Розмір депозитного процента банк встановлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Можна зробити висновок про те, що більш стійкі у фінансовому плані банки, які турбуються про підтримку своєї ліквідності і платоспроможності, пропонують процент за депозитами не вищий за середньогалузевий (зазвичай, середньогалузевим береться процент за вкладами в Ощадному банку). Високий процент за строковими депозитами юридичних осіб і вкладами фізичних осіб свідчить, насамперед, про те, що банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень. Такий банк намагається розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення депозитів, пропонуючи вкладникам підвищену процентну ставку. Але залучення ресурсів за такою процентною ставкою вимагає здійснення вкладень під вищий процент, тобто вкладення, як правило, більш ризиковані, і вкладники замість доходу можуть втратити і сам депозит у разі банкрутства банку.

Рівень доходів за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Нижчі проценти банки сплачують за рахунками до запитання. Відсутність або незначні доходи стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них, тому деякі банки намагаються стимулювати клієнтів виплатою премій або безплатним обслуговуванням цих рахунків. При встановленні розміру процентної ставки за строковими депозитами визначальним чинником є термін, на якій розміщені кошти. Що триваліший термін, то вищі процентні ставки. [16, 57].

2.3 Управління залученими коштами

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов'язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має здійснити банк. Отже, у процесі формування фондів менеджмент має враховувати два основні параметри управління - вартість залучених коштів та їх обсяг.

Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп - цінові та нецінові методи управління залученими коштами.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні і грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучати додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений декількома прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозиті ставки [4, 384].

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язанні зі зміною депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо. В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не завжди такий метод управління можна застосовувати. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання виписок з рахунків, відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях. Проведення безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань та подарунків до свят від імені керівництва банку тощо [4, 385].

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієнтам. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких (іноді й значних) витрат. Тому обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент банку має порівняти витрати, пов'язані з підвищенням депозитної ставки та витрати, які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На практиці ці методи можуть застосовуватись паралельно.

У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах. Депозитні ставки значно відрізняються як у динаміці, так і від банку до банку. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці, але загострення конкурентної боротьби та зниження загального рівня прибутковості спонукає банки до пошуку нових прийомів заохочення клієнтів [4, 385].

Як правило, зобов'язання у формі депозитів пов'язані з оплатою двох різних сум:

основної (або початкової) суми боргу;

процентів, нарахованих на основну суму [16, 58].

Проценти - це вартість користування грошима за визначений період часу:

Проценти = Основна сума ? Ставка ? Час

Вартість користування грошима протягом часу ґрунтується на тому, що гривня, яка отримана сьогодні, дорожча за гривню, отриману через рік (чи будь-коли в майбутньому). Якщо гривня, отримана сьогодні, може бути інвестована під 20% річних, через рік вона зросте до 1 грн. 20 коп. І навпаки - якщо гривню буде отримано через рік, то втрачено можливість заробити 20 копійок процентів. Різниця між 1 грн. і 1 грн. 20 коп. - це проценти, які можна отримати протягом року, якщо банк виступає інвестором; і навпаки - якщо банк залучає кошти інших клієнтів (інвесторів), то проценти - це сума, яку банк сплачує за користування коштами клієнтів [16, 58].

Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунка, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу. Ціноутворення за депозитними зобов'язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів та витратами банку, пов'язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків. Якщо операційні витрати банку за рахунком значні, наприклад для розрахункових рахунків клієнтів, то ставка буде низькою, або взагалі відсотки не виплачуватимуться. Іноді банк покриття витрат з обслуговування депозиту перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду або встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком, і одночасно виплачує відсотки за залишок коштів на клієнтському рахунку [4, 386].

На рівень депозитної ставки впливають такі чинники, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, рівень ліквідності банку, структура та умови вкладу, правила обліку і оподаткування доходів тощо. Але в основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень прибутковості, що задовольнить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк.

На рівень базової депозитної ставки впливають основні чинники:

реальні темпи економічного росту в країні;

очікуваний рівень інфляції протягом періоду вкладання коштів;

ризик не повернення коштів, що пов'язується з конкретною банківською установою [4, 386].

За економічним змістом відсоткова ставка - це вартість (ціна) грошей протягом певного часу, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є компенсацією власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання протягом певного періоду часу. Власник розглядає різні варіанти вкладення коштів у підприємницьку діяльність, купівлю реальних активів, надання кредитів, придбання цінних паперів тощо.

Реальна відсоткова ставка для будь-яких вкладень - це ставка на майбутній період, і в момент інвестування вона не відома. Отже, розрахунки відсоткових ставок за депозитом ґрунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного росту, який очікується на період вкладення коштів.

Розрахунки виконуються за формулою визначення майбутньої вартості грошей FV[4, 387]:

де PV - теперішня вартість інвестицій;

r - відсоткова ставка (річна, %);

п - кількість періодів вкладання коштів (роки).

Наступна проблема, з якою стикається інвестор, це втрата купівельної спроможності грошових коштів протягом періоду вкладення внаслідок інфляційних процесів. Якщо гроші після повернення будуть частково знецінюватися, то інвестор з кожним новим вкладенням одержуватиме дедалі меншу реальну суму коштів і зрештою їх втратить. Отже, у процесі визначення базової депозитної ставки необхідно враховувати також очікувані темпи інфляції. Втрата купівельної спроможності грошей стосується не лише основної суми інвестицій, а й відсоткових реальної ставки. Тому на очікувані темпи інфляції необхідно скоригувати як основну суму, так і виплати за реальною ставкою. Розрахунки виконують за попередньою формулою.

Рівень відсоткової ставки з урахуванням темпів економічного росту та інфляції називають номінальною безризиковою ставкою. Взаємозв'язок між номінальною і реальною відсотковими ставками та рівнем очікуваної інфляції відомий як ефект Фішера. Номінальна безризикова ставка визначається за формулою[4, 387]:

Вкладаючи в той чи інший банк, інвестор приймає на себе певний ризик, пов'язаний з імовірністю неповернення грошей. Рівень ризику неповернення коштів визначається статистичними методами і показує кількість вкладень, які не будуть вчасно (або взагалі) повернуті, в розрахунку на кожну сотню зароблених інвестицій. З огляду на ризик неповернення інвестор змушений підвищити вимоги до рівня дохідності тих вкладень, які повернуться вчасно і з виплатою відсотків, а також компенсувати втрати інфляційної премії та реальної ставки. Премія за ризик може включати компенсацію інших видів ризику, таких як зміни відсоткової ставки, ризик тривалості періоду інвестування і т. ін. Розрахунок базової ринкової ставки, з урахуванням реальних темпів економічного росту, інфляції та ризику, виконують за попередньою формулою, але при цьому під PV розуміють суму коштів, які будуть точно повернені в строк, тобто приймають до уваги ризик.

У практичній діяльності банки не завжди мають змогу скористатися запропонованим методом визначення депозитної ставки, оскільки для одержання достовірних результатів необхідна інформація про прогнозні значення темпів економічного росту та інфляції. На рівні окремого банку розрахунок цих макроекономічних показників ускладнюється.

Депозитна ставка банку здебільшого нижча за облікову ставку, хоча іноді такі чинники, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку та конкурентні позиції банку, призводять до значних відхилень від цього правила. Банки, які не мають на ринку репутації надійних та стабільних установ, змушені з метою залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого розміщення ресурсів та їх прибутковість. Значне підвищення депозитної ставки за відсутності високоприбуткових напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від'ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

Таким чином, пошук оптимального рівня депозитної ставки - складне завдання, яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової ситуації, власних потреб та можливостей. Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання прибутків. Завищення депозитної ставки тягне та собою зростання відсоткових виплат за рахунками клієнтів і за відсутності високоефективних напрямів розміщення ресурсів спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків.

2.4 Порядок здійснення операцій з поточними рахунками та ощадними вкладами фізичних осіб

Депозити до запитання фізичні особи відкривають у банках найчастіше у вигляді поточних рахунків, карт-рахунків, ощадних вкладів до запитання. До строкових депозитів відносяться різні види строкових ощадних і цільових вкладів.

Поточні рахунки відкривають в установах банків фізичним особам для проведення розрахунків у національній валюті між собою та з юридичними особами [16, 95].

Згідно Інструкції № 3 Правління Національного банку України "Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті" фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами згідно з чинним законодавством України в установах банку відкриваються поточні рахунки. Поточні рахунки призначені для обліку коштів фізичних осіб "до запитання" [2].

Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи; документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який надається в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку або керівником установи банку у разі, якщо посада головного бухгалтера (старшого бухгалтера, бухгалтера) не передбачена.

В договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу (паспорт або документ, що замінює його), адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку (резидента), що вноситься в договір на підставі відповідного документа, виданого податковим органом [2].

У разі відсутності ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб на час відкриття рахунку в зв'язку з тимчасовою затримкою його отримання в податкових органах установа банку може відкрити вкладний рахунок фізичній особі на підставі довідки податкового органу про отримання документів від фізичної особи із зазначенням орієнтовного терміну надання номера [2].

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів.

При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються вимог, передбачених Інструкцією N 7 Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи;

виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

орендна плата за найом житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України [2].

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів;

розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;

розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринках;

розрахунки за куплену іноземну валюту;

інші операції у випадках, що не суперечать чинному законодавству України [2].

Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб - нерезидентів.

Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі його заяви, у разі смерті й в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством.

У даний час поширюється нова форма розрахунків, що базується на використанні спеціалізованої робочої станції для банківського обслуговування населення (САРС-БОН) із застосуванням ідентифікаційних карток.

Банк відкриває поточні рахунки та видає картки з урахуванням технічних можливостей САРС-БОН. Фізичні особи, які мають рахунки, у разі отримання картки і дотримання правил виконання фінансових операцій, обслуговуються безперешкодно за всією номенклатурою розрахунково-касових операцій [16, 95].

Видаткові операції виконуються в межах наявності грошових сум на рахунку з дотриманням умов їх використання (зберігання).

Здійснення всіх фінансових операцій з використанням карток підтверджується паперовим документом (квитанцією, витягом тощо).

Для забезпечення безпеки рахунку та надійності виконання фінансових операцій з використанням карток власник рахунку обирає один, тільки йому відомий персональний ідентифікаційний номер (ПІН). Для здійснення фінансової операції, що виконується за допомогою картки, клієнт повинен на спеціальній клавіатурі ввести обраний ним ПІН-код.

Установи банків приймають від фізичних осіб ощадні вклади до запитання, строкові, цільові та ін.

Вклад, за яким строк зберігання наперед не визначено, сума якого може бути видана у будь-який час на першу вимогу вкладника, має назву до запитання.

Відкриття вкладних рахунків до запитання здійснюються на підставі договору, який укладається між установою банку та власником грошових коштів при наявності ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Кошти на вкладний рахунок можуть бути внесені готівкою або перераховані з поточного рахунку. На цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки, як і за поточними рахунками фізичних осіб.

Для відкриття рахунку вкладник заповнює алфавітну картку, яка використовується для збору інформації про клієнта, і прихідний ордер. Якщо використовується ордер початкового внеску ф. № 51/36, то одночасно на звороті ордера вкладник може оформити доручення на вклад або заповідальне розпорядження.

На підставі цих документів контролер відкриває для вкладника особовий рахунок, узявши в нього зразок підпису і нарахувавши умовно до кінця року проценти.

Проценти нараховуються за такою формулою[16, 97]:

де SP - сума процентів;

S - сума операції в грн.;

365 (360) - к-сть днів у році;

С - календарна кількість днів до кінця року, починаючи з наступного дня після дати внесення вкладу;

Р - процентна ставка за вкладом.

Проценти, які обчислюються за прихідними операціями, називаються "процентами нарахованими", при видаткових операціях - "процентами відрахованими".

На підтвердження прийнятого вкладу вкладникові видають ощадну (вкладну) книжку. Касир, отримавши внутрішнім порядком прихідний ордер і ощадну книжку, перевіряє правильність записів у них, підписує ці записи, одержує від вкладника гроші, видає йому ощадну (вкладну) книжку.

Початковий внесок на ім'я вкладника може здійснити інша особа, яка перед своїм підписом в ордері вказує, хто вніс вклад.

При прийомі початкового внеску на ім'я неповнолітнього в установах банків повинні бути оформлені зразки підписів осіб, котрі розпоряджаються вкладом, згідно з чинним законодавством.

Для поповнення вкладу вкладник оформляє на суму внеску прихідний ордер. Контролер, одержавши ордер і ощадну (вкладну) книжку, знаходить відповідний особовий рахунок, звіряє реквізити і при їх ідентичності вносить у картку особового рахунку дату операції, прийняту суму, залишок вкладу, суму умовно нарахованих на внесок процентів до кінця року та їх залишок. Ці ж реквізити записує в ордері та в ощадній книжці [16, 98].

Для одержання часткової суми вкладу вкладник оформляє видатковий касовий ордер, пред'являє його разом з ощадною книжкою працівникові. Без пред'явлення ощадної книжки вклад не видається.

Працівник банку обов'язково звіряє підпис вкладника на ордері і в особовому рахунку, після чого здійснює видаткову операцію, відрахувавши умовно до кінця року на видану суму проценти. Уданому разі використовується така формула [16, 98]:

де SP - сума процентів;

S - сума операцій у грн.;

365(360) - к-сть днів у році;

С₁ - календарна кількість днів до кінця року, враховуючи і день видачі вкладу;

Р - процентна ставка за вкладом.

При виплаті всієї суми вкладу контролер повинен відрахувати проценти на суму всього вкладу до кінця року, прирахувати залишок одержаних процентів до залишку вкладу й оформити його видачу.

Розділ 3. Управління ризиками та стимулювання розвитку вкладних операцій комерційних банків