1

Зміст

• Вступ
• Теоретичний розділ
• Визначення класу кредитоспроможності позичальника
• Оцінка рівня забезпеченості кредиту
• Обґрунтування схеми кредитування
• Висновки
• Перелік посилань


Вступ

Процес формування ринкових відносин в економіці України об'єктивно зумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту, що є одним із найважливіших чинників, які забезпечують безперервність розширеного відтворення. Така роль визначається насамперед широкою сферою застосування кредитних операцій банків.

Необхідність ефективної кредитної політики пов'язана з впливом кредиту на грошову масу, а звідси на виробництво, розподіл, обмін та споживання в суспільстві, з механізмом забезпечення потреби в додаткових джерелах фінансування розширеного відтворення, з можливостями впливу безпосередньо через кредитні відносини на обсяг та структуру грошової маси і як наслідок, на забезпечення стабільності грошової одиниці.

Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Кредитні відносини мають сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

Метою роботи є вивчення методичних основ і одержання практичних навичок аналізу кредитоспроможності позичальників - юридичних осіб, обґрунтування можливості та умов надання банківського кредиту.

Предметом роботи є кредитні операції банківських установ.



Теоретичний розділ

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Кредит (від лат. creditum - позика, борг) - одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого - такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов'язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин - тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними такими принципами (умовами) кредитування є:

цільове призначення позики;

строковість передання коштів кредитором позичальнику;

повернення позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

забезпеченість позички;

платність за користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб'єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Визначену ціль повинні однаково розуміти й оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредитування. Це вихідна, базова передумова забезпечення кожною із сторін своїх інтересів у даній позичці та реалізації їх відносин як кредитних.

Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини. Строковість випливає з цільового призначення позички і слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички: визначення плати за запозичені кошти, порядку повернення коштів тощо.

Повернення позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього - строковості позички і тісно пов'язаний з ним, але це і самостійний принцип. Визначення строку позички при укладенні відповідної угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погашена саме у цей термін. Дуже часто позичка повертається несвоєчасно. Але якщо навіть вона погашається в установлений термін, це не значить, що вся позичена вартість повернута. Девальвація валюти позички, інфляція можуть знецінити грошову одиницю та основну суму грошової позички, тому у разі повернення номінальної суми позички кредитор зазнає збитків. Подібні витрати він матиме і в разі повернення товарної позички у вигляді тих самих матеріальних цінностей, якщо ринкова ціна їх упала за період користування позичкою. Тому суб'єкти кредиту повинні передбачати спеціальні заходи щодо забезпечення повернення позиченої вартості в повному обсязі: скорочення терміну позички, підвищення ставки позичкового процента, запровадження плаваючої (змінної) ставки процента та ін.

Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички. Але цього “сприяння” часто виявляється недостатньо, і позички повертаються не своєчасно, не в повному обсязі чи взагалі не повертаються. Тому захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником і слугує принцип забезпеченості позичок.

Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що береться у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення зазвичай встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Принцип забезпеченості відіграє важливу роль у захисті від кредитних ризиків - він є останньою перепоною на шляху вказаного ризику. Проте й ця перепона не завжди спрацьовує (наприклад, у разі знецінення застави чи банкрутства гаранта). Тому кредиторам не слід переоцінювати значення забезпечення позичок, а більше покладатися на високу ефективність проекту, що кредитується, та кредитоспроможність і надійність позичальника. Якщо позичальник безумовно має ці якості, то кредитор може і не вимагати додаткового забезпечення позичок.

Платність користування кредитом полягає в тому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави. Адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позичку, то зазнає при цьому подвійних втрат:

втрачає дохід, який припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту;

втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обороту коштів у ліквідній формі. Більше того, втрати переваг та зручностей запасів ліквідності супроводжуються появою кредитного ризику, пов'язаного з наданням позички, та можливих збитків від кредиту.

Тому, щоб зберегти своє попереднє становище на ринку, кредитор мусить стягувати плату за надані в кредит кошти. Без цього надання позички перетворюється з комерційної кредитної операції в спонсорську і в кредитора зникають економічні мотиви здійснювати кредитну діяльність, розвивати кредит.

Платність кредиту має важливе значення і для позичальника. Вона стимулює його до більш виваженого рішення щодо доцільності одержання кредиту, строгого дотримання інших принципів кредитування, ефективного використання позичених коштів тощо.

У процентній ставці, що визначає розмір плати за кредит, переплітаються інтереси кредитора і позичальника, тому дуже важливо для нормального розвитку кредиту, щоб розмір її задовольняв як кредитора, так і позичальника.

Усі принципи кредитування тісно між собою пов'язані, оскільки випливають із сутності кредиту і тільки в комплексі можуть забезпечити її реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов'язковим.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів - стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком - це ті, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

Кредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів за позичками, що належать кредитору.

При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори, як: репутація; можливість; капітал; умови; застава.

Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов'язання перед банком. Репутацію позичальника банкір може визначити тільки тоді, коли він достатньо добре через особисті стосунки вивчив клієнта.

Банкіру не слід забувати, що не є винятком такі ситуації, коли потенційний позичальник свідомо не має наміру повертати позичку, одержану в банку. Тому тільки впевненість банкіра у чесності і порядності позичальника може бути підставою для довіри до нього.

Можливість - це здатність позичальника отримати гроші за своїми активними операціями і конкретними проектами, що будуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.

Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи загалом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що заходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор «можливість» необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується прокредитувати.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування.

Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галузей господарства свідчать про те, що критерії для надання позичок мають бути різними.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак банкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.

У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:

лімітування;

дотримання нормативів кредитного ризику;

диверсифікація;

вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;

отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;

оперативність при стягненні боргу;

страхування;

визначення кредитної політики;

підтримання оптимальної структури заборгованості за кредитами;

формування резервів.

Лімітування - це встановлення межі кредиту. Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій. Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фінансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього терміну користування позичкою. Банку необхідно уважно стежити за станом справ у клієнта і при виникненні у нього проблемних ситуацій, які можуть спричинити несплату боргу, вжити необхідних упереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди, а також можуть страхувати за рахунок клієнтів окремі високоризиковані кредитні угоди у спеціалізованих страхових установах.

Визначення найбільш придатної на даний час і для даного банку кредитної політики сприяє ефективному використанню позичкових ресурсів.

Важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримання оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку. За методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складається з таких кредитів: стандартних, під контролем, субстандартних, сумнівних, безнадійних.

Досвід роботи багатьох банків свідчить, що оптимальним можна вважати кредитний портфель, в якому консолідована заборгованість за позичками розподілена так:

стандартні позички - 22 %;

під контролем - 38 %;

субстандартні - 30 %;

сумнівні - 5 %;

безнадійні - 5 %.

Дуже важливим заходом, спрямованим на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина - при виникненні проблемних позичок.

Методика надання кредиту - основні етапи процесу кредитування та їх стислий зміст наведені на рис. 1.

Визначення класу кредитоспроможності позичальника

В табл. 1 на основі фінансової звітності виконана оцінка фінансового стану, а саме:

розраховані показники ліквідності балансу, ефективності виробництва і використання основного та оборотного капіталу;

1

Рис. 1. Схема надання кредиту та його супроводження



до показників застосовані коригуючи коефіцієнти;

визначений клас кредитоспроможності позичальника.

Таблиця 1

Визначення класу кредитоспроможності позичальника

Показник	Фактичне значення	Вага показника, бали
1. Ліквідність: 1.1 Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл), % 1.2 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал), %	1,14 0,28	15 10
2. Фінансова стійкість: 2.1 Коефіцієнт автономії (Ка), % 2.2 Коефіцієнт маневреності (Км), %	0,83 0,02	15 5
3. Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості: 3.1 Період обертаємості дебіторської заборгованості (Пдз), дні 3.2 Період обертаємості запасів виробництва (Пзап), дні 3.3 Період обертаємості кредиторської заборгованості (Пкз), дні 3.4 Період обертаємості оборотного капіталу (Оок), дні	27,47 140,14 109,08 58,53	0
4. Рентабельність: 4.1 Чиста рентабельність реалізованої продукції (ЧРп), %	4,36	5
5. Усього вага показників, бали	50	Х
6. Коригуючі коефіцієнти: 6.1 Наявність діючих кредитів 6.2 Тенденція надходжень на поточні рахунки 6.3 Стабільність грошових надходжень 6.4 Альтернативні джерела погашення 6.5 Строк функціонування підприємства, роки 6.6 Ринкова позиція 6.7 Репутація позичальника 6.8 Наявність прострочених платежів по кредитам у минулому	Є, нестандар. Постійні Періодичні Є 8 Великий Висока Не було	0,85 1,05 0,95 1,1 1,05 1,1 1,1 1,05
7. Загальна вага показників (ЗВ), бали	62,2	х
8. Клас кредитоспроможності позичальника (ККП)	Г	х

Оцінка рівня забезпеченості кредиту

В таблиці 2 за наведеною класифікацією видів заставного майна визначена категорія запропонованої позичальником застави (обладнання для харчової та переробної промисловості вітчизняного виробництва - код 30) та розрахований рівень забезпеченості позики.

Таблиця 2

Визначення заставної вартості майна

Показник	Фактичне значення
1. Ринкова вартість майна (Цр), тис. грн.	1370
2. Коефіцієнт, що враховує клас кредитоспромож-ності позичальника (Кк): Г - фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу	1,15
3. Коефіцієнт ліквідності застави (Клз): 17 - виробничі приміщення у віддалених районах міста	1,55
4. Заставна вартість майна (Цз), тис. грн.: Цз = Цр / (Кк * Клз)	768,58

Обґрунтування схеми кредитування

З урахуванням класу кредитоспроможності позичальника і рівня забезпеченості позики розраховані структурні параметри кредитної схеми (табл. 3), розроблений графік погашення кредиту і відсотків (табл. 5).

Таблиця 3

Структура параметрів кредиту

№з/п	Параметри кредиту	Значення
		анкета	фактично
1	Забезпечення, тис. грн.	1370	768,58
2	Строк кредиту, міс.	12	12
3	Відсоткова ставка, %	48,0	34,0
4	Сума, тис. грн.	500	500
5	Умови видачі	-	Однією сумою
6	Графік погашення	-	Рівномірний



Таблиця 4

Визначення відносного відхилення

Показник	Фактичне значення
1. Сума кредиту, що запрошується (Скр), тис. грн.	500
2. Річна відсоткова ставка (і), %	34
3. Строк кредиту (t), міс.	12
4. Сума боргу до повернення (Сбп): Сбп = Скр * (1 + ((і * t) / (12 * 100)))	670
5. Заставна вартість майна (Цз), тис. грн.	768,58
6. Відносне відхилення (Відх): Відх = (Цз - Сбп) / Сбп * 100	14,71

Передбачається, що видача грошових коштів буде здійснюватися однією сумою після укладання угоди.

Погашення кредиту та відсотків пропонується здійснювати рівномірно протягом всього періоду, оскільки ціллю кредитування є оборотні кошти підприємства.

Таблиця 5

Графік погашення основного боргу та процентів по кредиту. тис. грн.

Дата	Надана сума	Погашення суми основного боргу	Річна процентна ставка, %	Проценти по кредиту
1.01	500,0	-	34	-
31.01	-	41,667	34	13,973
28.02	-	41,667	34	13,041
31.03	-	41,667	34	14,438
30.04	-	41,667	34	13,973
31.05	-	41,667	34	14,438
30.06	-	41,667	34	13,973
31.07	-	41,667	34	14,438
31.08	-	41,667	34	14,438
30.09	-	41,667	34	13,973
31.10	-	41,667	34	14,438
30.11	-	41,667	34	13,973
31.12	-	41,667	34	14,438
Всього	500,0	500,0	х	169,534

Висновки

За даними проведених розрахунків можна зробити наступні висновки.

Клас позичальника визначений як “Г”. Це означає, що фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу.

Заставна вартість майна становить 768,58 тис. грн. (при ринковій вартості - 1370 тис. грн.), що становить 56,1 % від ринкової вартості. Отже, можна зробити висновок, що застава, яка пропонується, є достатньо прийнятною, і, відповідно, рівень кредитного ризику невеликий (з точки зору забезпеченості кредиту).

Надання позики в сумі 500 тис. грн. при процентній ставці 48 % на 12 місяців є обґрунтованим рішенням. Оскільки заставна вартість майна на 43,9 % перевищує суму боргу до повернення, то банк може надати клієнту знижку в розмірі 14 %. Отже, кредит надається підприємству за ставкою 34 % річних (48 - 14).

Пропонується надавати позику однією сумою, оскільки метою кредитування є здійснення капітальних вкладень. Такий спосіб видачі можна пояснити тим, що всі 12 місяців банк буде здійснювати нарахування відсотків на суму 500,0 тис. грн. А при частковій видачі кредиту нарахування відсотків може здійснюватися лише на фактично видану суму кредиту (все залежить від умов кредитного договору).

Пропонується нарахування відсотків здійснювати в кінці кожного місяця і в кредитній угоді обумовити сплату відсотків також щомісяця.

Погашення кредиту пропонується здійснити рівномірними частками в сумі 41,667 тис. грн. Оскільки такий спосіб погашення кредиту є найменш ризиковим.



Перелік посилань

Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: «Экономика», 1992. - 428с.

Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 1998.

Васюренко О.В. Банківські операції - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках. - К.: Знання, 1997. - 172с.

Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент - Київ: ОСНОВИ, 1999. - 671с.

Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч.посібник.-К.: КНЕУ, 1999. - 280с.

Корнієнко Т. Оцінка збалансованості процентних операцій при аналізі прибутковості комерційного банку // Вісник НБУ.-2000.-№11.- С.24-28.

Примостка Л. Аналіз активів і пасивів комерційного банку: концептуальні підходи, методи та моделі // Регіональна економіка.-2000.-.№4.-С.87-94.