Аналіз операцій комерційного банку на фондовому ринку на прикладі КБ "Альфа-банк"
Теоретичні засади діяльності комерційного банку на фондовому ринку. Світовий досвід здійснення операцій з цінними паперами. Організаційно-економічна та правова характеристика діяльності АКБ "Альфа банку". Структура і динаміка портфеля цінних паперів.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.08.2010 |
| Размер файла | 588,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
82
Вступ
Враховуючи значний світовий прогрес у розробці новітніх методів інвестування коштів, ряд питань, пов'язаних з діяльністю українських банків на ринку цінних паперів, є недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями та потребують подальшого наукового дослідження. Зокрема, це стосується чіткого визначення ролі банківських установ у розбудові фондового ринку, впровадження сучасних методів управління портфелем цінних паперів, використання похідних фінансових інструментів для зменшення банківських ризиків, побудови національної депозитарної системи у відповідності до міжнародної практики, розвитку трастових операцій з цінними паперами тощо. Здійснення досліджень з цих питань є важливою умовою покращення діяльності банків на ринку цінних паперів.
Вказане свідчить про необхідність вивчення операцій банків з цінними паперами в контексті їх розвитку з метою повноцінної інтеграції банківської системи України в міжнародний ринок капіталу, що й зумовлює актуальність теми дипломної роботи.
Метою дипломної роботи є пошук напрямків вдосконалення діяльності банку на фондовому ринку.
Предметом роботи є дослідження та аналіз операцій комерційного банку на фондовому ринку.
Об'єктом є операції на фондовому ринку КБ «Альфа-банк».
В процесі виконання дипломної роботи були досліджені наступні задачі:
розкрити теоретичні засади здійснення операцій комерційного банку на фондовому ринку
проаналізован комплекс операцій банку на фондовому ринку
виделені напрямки вдосконалення діяльності банку на фондовому ринку
Дослідженню механізмів функціонування ринку цінних паперів та діяльності банків на цьому ринку присвячено ряд наукових праць, зокрема, фундаментальних досліджень (Г.Марковіц, Дж.Тобін, Дж.Сінкі) та робіт провідних зарубіжних вчених (П.С.Роуз, Р.Тьюлз, Ф.Мишкін, Д.Швагер.). Вивчення даної проблеми здійснюють і українські вчені-економісти - А.А.Пересада, Б.Л.Луців, О.М.Сохацька, Л.О.Примостка, А.В.Мертенс.
Трансформація економічних відносин в Україні передбачає створення ефективного та прозорого механізму акумуляції й перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами економічної діяльності у відповідності до ринкових правил та законів. Одним з таких генеруючих та перерозподільчих каналів повинен стати фондовий ринок як невід'ємна складова забезпечення цілісності та узгодженості функціонування всіх елементів економічної системи держави.
Важливу роль у розбудові ринку цінних паперів відіграють банківські установи, які є його провідними інституційними учасниками. Здійснення операцій з цінними паперами сприяє диверсифікації банківської діяльності та посиленню конкуренції у фінансово-кредитній сфері. Саме наявність конкурентного середовища визначає розвиток інноваційних фінансових методів та технологій, що в сукупності з іншими заходами щодо побудови ринкової економіки в Україні, забезпечуватиме суспільний прогрес у державі. Все це зумовлює необхідність проведення глибокого наукового дослідження, спрямованого на конкретизацію місця та ролі банків на ринку цінних паперів і розробку напрямів вдосконалення банківських операцій з фінансовими інструментами.
На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні операції банків з цінними паперами, в порівнянні із світовою практикою, здійснюються на недостатньому рівні. До того ж, переважно відбувається автоматичне перенесення західних методик щодо формування портфелів цінних паперів фінансовими інститутами на фондовому ринку без достатнього врахування українських реалій, що не завжди призводить до бажаного результату. Це ставить перед вітчизняною фінансовою наукою завдання, з одного боку, розробки власної методологічної бази для активізації операцій банків з цінними паперами, а з іншого - необхідність критичного переосмислення рекомендацій і висновків західних класичних концепцій інвестування та сучасних банківських технологій, які забезпечують провідну роль операцій з цінними паперами в діяльності фінансово-кредитних установ країн з ринковою економікою.
Розділ 1. Теоретичні засади здійснення операцій комерційного банку на фондовому ринку
1.1 Сутність та особливості діяльності на фондовому ринку України
Згідно з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. Участь комерційних банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти. До позитивних можна віднести наступні:
1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.
2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.
3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів.
Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі:
1. Операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.
2. Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.
3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.
4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.
5. Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.[6, c.18]
Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. Професійну діяльність на ринку цінних паперів здійснюють юридичні і фізичні особи тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством і нормативними документами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. В Україні зараз випускаються та перебувають в обігу такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішньої республіканської і місцевої позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати та векселі.
Згідно з чинним законодавством комерційні банки можуть здійснювати операції з цінними паперами у таких напрямах:
1. Як емітенти цінних паперів (випуск акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, емісія банківських векселів).
2. Як інвестори (вкладання коштів банків у цінні папери).
3. Як посередники, що виконують операції з цінними паперами в інтересах та за дорученням своїх клієнтів (брокерські операції, дилерські, довірчі, реєстраторські, депозитні, розрахунково-клірингові, консультаційні).
Діяльністю по випуску цінних паперів визначається виконання торговцями цінних паперів за дорученням від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець може брати на себе зобов'язання викупити в емітента нереалізовані цінні папери. Обігом цінних паперів називають укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов'язане з їх випуском.
Торгівля цінними паперами - це здійснення угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінними паперами проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерські чи комерційні операції).[4, с. 78]
Іншим видом діяльності комерційного банку на ринку цінних паперів є депозитарна, тобто діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами. Вона може здійснюватися юридичними особами, що одержали в установленому порядку дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення депозитарної діяльності. Порядок видачі дозволу комерційним банкам на здійснення депозитарної діяльності затверджено Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку 08.05.98 № 57.
Обслуговування обігу державних цінних паперів та депозитарна діяльність щодо державних цінних паперів здійснюється депозитарієм НБУ, який є складовою верхнього рівня Національної депозитарної системи України (Закон "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"). Депозитарій НБУ здійснює такі види депозитарної діяльності: зберігання та обслуговування обігу державних цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним державних цінних паперів; кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних паперів. Власник цінних паперів чи особа, яка діє за його дорученням, що користуються послугами депозитарію зі зберігання цінних паперів та обліку прав власності на них, є його депонентами (клієнтами). Взаємовідносини між депозитарієм і депонентом регулюються договором, укладання якого не обумовлює перехід до депозитарію прав власності на цінні папери депонента.
Депозитарна діяльність поділяється на такі види:
- відповідальне зберігання та облік прав власності на цінні папери;
- депозитарні операції з цінними паперами, тобто комплекс облікових дій, результатом яких є зміна залишків на рахунку депо (депозитарного обліку);
- розрахунково-клірингові операції по угодах з цінними паперами, які укладаються на фондових біржах або в електронних торговельно-інформаційних мережах. [12, c.58]
Комерційні банки можуть здійснювати діяльність з управління цінними паперами, тобто таку, що ведеться від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом терміну, визначеного стосовно управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб. У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних ділерів комерційні банки можуть надавати послуги, які безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінники паперами на біржовому та позабіржовому ринках цінних паперів.
Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" комерційні банки України можуть емітувати такі види цінних паперів:
- привілейовані та прості акції,
- облігації;
- ощадні сертифікати;
- банківські векселі.
При здійсненні емісії цінних паперів комерційні банки, окрім вище названого закону, керуються також Законами України "Про банки та банківську діяльність", "Про господарські товариства", положенням НБУ "Про реєстрацію та ліцензування комерційних банків" і "Правилами випуску та реєстрації цінних паперів на території України". Емісія цінних паперів банками здійснюється для формування власного та залученого капіталу у таких випадках:
- при реєстрації або перетворенні пайового банку в акціонерний;
- при повторній емісії для збільшення розмірів статутного фонду;
- при залученні ресурсів для здійснення активних операцій (облігації, ощадні сертифікати, векселі).
Під посередницькими операціями з цінними паперами розуміють виконання доручень клієнтів у процесі емісії, або обігу ЦП шляхом вираження КБ інтересів перших, за їх рахунок та з правом контролю за здійсненням операцій клієнтами. Усі посередницькі операції КБ з ЦП можна поділити на дві основні групи:
- емісійно-посередницькі та торгово-посередницькі. Комплекс емісійно-посередницьких операцій комерційного банку включає надання клієнтам таких послуг;
- розробка техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, що включає оцінку потенційної ефективності й реалізованості проекту; розробка інвестиційних програм та підготовка проектної документації відповідно до міжнародних стандартів;
- формування оптимальних емісійних портфелів, тобто розробка програм залучення інвестицій клієнтами, підбір інструментів залучення грошових ресурсів, складання планів-графіків емісії боргових та пайових цінних паперів із обґрунтуванням оптимального співвідношення між ними, оцінки можливостей залучення грошових коштів у різних регіонах, обґрунтування раціонального рівня дохідності за цінними паперами, що емітуються.
- андерайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку) здійснюється шляхом управління випуском цінних паперів за їх номінальною вартістю, тобто через визначення кількості цінних паперів, що реалізуються, з урахуванням інтересів та можливостей дилерів, структури капіталу і надійності партнерів. Операція андерайтингу як правило доповнюється гарантією емісії, що означає зобов'язання придбати нереалізовану частину випуску цінних паперів за фіксованою ціною, таким чином певною мірою звільняючи емітента від ризику нереалізації емісії. При таких умовах проходить короткострокове поєднання дилерських та емісійно-посередницьких операцій банку.[14, c.8]
Андерайтинг передбачає два варіанти діяльності банку: в якості покупця, або в якості агента. Діяльність у якості агента урізноманітнюється трьома основними способами:
- прийняття зобов'язання реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте без повної фінансової відповідальності;
- прийняття зобов'язань реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте у межах певного терміну;
- прийняття зобов'язання виступити у ролі резервного каналу реалізації емісії при настанні певних умов (умовна гарантія).
Торгово-посередницькі операції комерційних банків із цінними паперами включають:
- формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку та побудову цільових функцій інвестування на заданий період або дату;
- брокерські послуги (здійснення цивільно-правових угод із цінними паперами в якості повіреного або комісіонера), а також дилерські послуги (укладання угод із цінними паперами від свого імені та за свій рахунок шляхом здійснення котирувань цінних паперів із подальшим їх терміновим перепродажем клієнтам);
- надання коротко-, середньо- й довгострокових позик у процесі здійснення посередницької діяльності.
Таким чином, при виконанні дилерських послуг проходить короткострокове поєднання інвестиційних і торгово-посередницьких операцій банків, а при наданні кредитів для купівлі цінних паперів кредитних і торгово-посередницьких операцій. Дані особливості відкривають перед банками значні можливості для розвитку торгово-посередницьких операцій.
1.2 Види діяльності банків на фондовому ринку
Відповідно до Закону про банки і банківську діяльність в Україні українські комерційні банки можуть випускати, купувати, продавати і хранити цінні папери, а також здійснювати інші операції з ними.
На ринку цінних паперів банки можуть виступати як інвестиційні інститути і здійснювати наступні види діяльності;
- виконувати посередницькі агентські функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення, тобто виступати в ролі фінансового брокера.
- здійснювати інвестиційне консультування, тобто надавати
консультаційні послуги з приводу звернення і випуску цінних паперів.
- виступати в ролі інвестиційної компанії, організувати випуски цінних паперів.
- видавати гарантії по їх розміщенню на користь третіх осіб.
- вкладати засоби в цінні папери.
- здійснювати купівлю-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, шляхом котирування цінних паперів (оголошення на певні цінні папери “ціни покупця” і “ціни продавця”, по яких зобов'язується їх продавати і купувати).
Національний Банк України, в рамках постанови “Закон про Банки України“ виконує повноваження по здійсненню нагляду за діяльністю комерційних банків і інших кредитних установ, визначив наступний порядок діяльності банків на ринку цінних паперів.
-робота комерційних банків на ринку цінних паперів здійснюється в рамках отриманої загальної банківської ліцензії. Додаткових ліцензій не вимагається.
-іменні кваліфікаційні атестати фахівцям комерційних банків, провідним операції з цінними паперами не потрібні .
-заключення операцій купівлі-продажу цінних паперів фахівцями банків на біржах інших місцях організаційної торгівлі може здійснюватися тільки на основі іменної довіреності, оформленої відповідно до чинного цивільного законодавства.
Відповідно до правил, що діють, для операції комерційних банків на ринку цінних паперів передбачений ряд важливих обмежень:
-банк не може виступати інвестиційним інститутом по недержавних цінних паперах, якщо у складі його притягнених засобів є засоби громадян.
-банк не може виконувати функції інвестиційного фонду, тобто займатися діяльністю, зв'язаною з випуском акцій, з метою залучення грошових коштів інвесторів і їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на банківські рахунки і у вклади, при якій всі ризики, зв'язані з такими вкладеннями, доходи і збитки від змін ринкової оцінки таких вкладень в повному обсязі відносяться на рахунок власників (акціонерів) цього фонду.
-банк може об'єднувати діяльність інвестиційної компанії і фінансового брокера лише за умови, що діяльність фінансового брокера виконується ним через фондову біржу[10, c.28]
БАНКИ ЯК ОРГАНІЗАТОРИ ВИПУСКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Підприємства приватного і державного секторів при емісії цінних паперів в переважній більшості випадків удаються до послуг третіх осіб.
І, як правило, посередниками в таких випадках виступають банки, як інститути, що мають найбільший досвід і можливості для цього роду діяльності.
Це пояснюється наступними моментами:
-чинник довіри до банку, якщо банки, користуються довірою в своїх клієнтів, то це довіра як правило, кліенти переносять її на цінні папери, що розміщуються банком. Лица, зацікавлені в інвестиціях, мають право сподіватися, що банк не запропонує їм сумнівні цінні папери. Посередництво банку повинно служити гарантією як сумлінності емітента, так і відповідності емісії чинному законодавству і правилам, які прийняті на ринку цінних паперів.
-банки мають в своєму розпорядженні достатню інформацію і кваліфікований персонал, що дозволяє їм оперативно і адекватно оцінювати ситуацію, що складається на ринку.
-банку легко організувати успішне розміщення цінних паперів емітентів, оскільки він використовує мережу своїх відділень і філій, що дозволяє розширити число інвесторів.
Діяльність на ринку цінних паперів здійснюється професійними учасниками ринку цінних паперів на підставі ліцензії, виданою Державною комісією з ринку цінних паперів або іншим ліцензуючим органом на підставі генеральною, виданою Державною комісією.[21, c.33]
Органи, що видали ліцензії, контролюють діяльність професійних учасників ринку цінних паперів і приймають рішення про відгук виданої ліцензії при порушенні законодавства України про цінні папери.
Ліцензія, видана професійному учасникові, не може бути передана іншій особі.
Як професійні учасники, комерційні банки, як правило, здійснюють діяльність як фінансових брокерів, ділерів, депозитарії і довірчих керівників.
Брокерська і ділерська діяльність можлива на умовах поєднання з депозитарно-опікунською діяльністю і діяльністю по управлінню коштовними паперами за наявності у брокера або ділера відповідно ліцензії.
У Положенні про довірче управління передбачені багаточисельні обмеження довірчого керівника по здійсненню операцій. Зокрема, він не має права набувати за рахунок грошових коштів, що знаходяться в його управлінні, цінних паперів, що знаходяться в його власності або власності його засновників, здійснювати операції, в яких довірчий керівник одночасно виступає як брокер на стороні іншої особи.
Брокерською діяльністю визнається здійснення цивільно-правових операцій з коштовними паперами як повірений або комісіонера, що діє на підставі договору доручення або комісії, а також доручення на здійснення таких операцій за відсутності вказівок на повноваження повіреного або комісіонера в договорі.
Професійний учасник ринку цінних паперів, що займається брокерською діяльністю, іменується брокером.
В разі наявності у брокера інтересу, що перешкоджає здійсненню доручення клієнта на найбільш вигідних для клієнта умовах, брокер зобов'язаний негайно повідомити останнього про наявність у нього такого інтересу.
В разі, якщо конфлікт інтересів брокера і його клієнта, про якого клієнт не був повідомлений до здобуття брокером відповідного доручення, привів до виконання цього доручення із збитком для інтересів клієнта, брокер зобов'язаний за свій рахунок відшкодувати збитки в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Ділерською діяльністю визнається здійснення операцій купівлі - продажі цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом прилюдного оголошення цін покупки і продажу певних цінних паперів із зобов'язанням покупки і продажу цих цінних паперів по оголошеною особою, що здійснює таку діяльність, цінам.
Професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює ділерську діяльність, іменується ділером. Ділером може бути лише юридична особа, що є комерційною організацією.
Окрім ціни ділер має право оголосити інші істотні умови договору купівлі - продажі цінних паперів: мінімальна і максимальна кількість цінних паперів, що купуються і продаються, а також термін, протягом якого діють оголошені ціни. В разі ухилення ділера від укладення договору до нього може бути пред'явлений позов про примусове укладення такого договору і про відшкодування заподіяних клієнтові збитків.[9, c.41]
Під діяльністю по управлінню коштовними паперами признається здійснення юридичною особою або індивідуальним підприємцем від свого імені за винагороду протягом певного терміну довірчого управління переданими йому у володіння і що належать іншій особі на користь цієї особи або вказаних цим обличчям третіх осіб:
коштовними паперами;
грошовими коштами, призначеними для інвестування цінні папери;
грошовими коштами і коштовними паперами, що отримуються в процесі управління коштовними паперами.
Професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює діяльність по управлінню коштовними паперами, іменується таким, що управляє.
Порядок здійснення діяльності по управлінню коштовними паперами, права і обов'язки керівника визначаються законодавством і договорами.
Керівник при здійсненні своєї діяльності зобов'язаний вказувати, що він діє як керівник.
В разі, якщо конфлікт інтересів керівника і його клієнта або різних клієнтів одного керівника, про якого всі сторони не були повідомлені заздалегідь, привів до дій керівника, що завдали збитку інтересам клієнта, керівник зобов'язаний за свій рахунок відшкодувати збитки в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Депозитарною діяльністю визнається надання послуг із зберігання сертифікатів цінних паперів і обліку і переходу прав на цінні папери.
Професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює депозитарну діяльність, іменується депозитарієм. Депозитарієм може бути лише юридична особа.
Особа, що користується послугами депозитарію із зберігання цінних паперів і обліку прав на цінні папери, іменується депонентом.
Укладення депозитарного договору не спричиняє за собою перехід до депозитарію права власності на цінні папери депонента. Депозитарій не має права розпоряджатися коштовними паперами депонента, управляти ними або здійснювати від імені депонента будь-які дії з коштовними паперами, окрім здійснюваних за дорученням депонента у випадках, передбачених депозитарним договором.
Депозитарій несе цивільно-правову відповідальність за збереження сертифікатів цінних паперів, що депонують у нього.
Депозитарний договір повинен містити наступні умови:
однозначне визначення предмету договору: надання послуг із зберігання сертифікатів цінних паперів і обліку прав на цінні папери;
порядок передачі депонентом депозитарію інформації про розпорядження коштовними паперами депонента, що депонують в депозитарії;
термін дії договору;
розмір і порядок оплати послуг депозитарію, передбачених договором;
форму і періодичність звітності депозитарію перед депонентом;
обов'язки депозитарію.
У обов'язки депозитарію входять:
реєстрація фактів обтяження цінних паперів депонента зобов'язаннями;
ведення окремого від інших рахунку депо депонента з вказівкою дати і підстави кожної операції по рахунку;
передача депоненту всієї інформації про цінні папери, отриманої депозитарієм від емітента або тримача реєстру власників цінних паперів.
Депозитарій має право реєструватися в системі ведення реєстру власників цінних паперів або в іншого депозитарію як номінальний тримач відповідно до депозитарного договору. Депозитарій несе відповідальність за невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків по обліку прав на цінні папери, у тому числі за повноту і правильність записів по рахунках депо.
Значущість банків на ринку цінних паперів не береться під сумнів. У більшості країн банки грають на ринку цінних паперів найважливішу, ключову роль.
1.3 Законодавче-нормативне регулювання діяльності банку на ринку цінних паперів
Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:
а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;
б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України.
На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондового ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяльності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комерційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.[4, c.6]
Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.
Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.
Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юстиції, Міністерство економіки. Державна податкова інспекція та Державний митний комітет.
З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
Згідно з цим Указом комісію було створено як центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ініціювала прийняття Указу Президента України від 18 листопада 1995 р. № 1080/95 «Про внесення зміни до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», згідно з яким державний контроль за діяльністю інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній забезпечують Міністерство фінансів України, а в межах повноважень, визначених законодавством України, - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Крім того, відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ця комісія здійснює контроль за випуском та збігом цінних паперів, призначає державних представників на фондовій біржі, а також веде реєстрацію емісій всіх видів цінних паперів та видає дозволи на діяльність по їх випуску й обігу, а також від імені держави випускає державні цінні папери.
Додаткові повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів, запобігання та припинення його порушень, накладення санкцій були надані комісії Законом України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Головними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку згідно з цим законом є:
- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;
- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері;
- захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;
- сприяння розвитку ринку цінних паперів;
- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:
- встановлює вимоги до випуску (емісії) й обігу паперів та їх похідних, інформації про випуск цінних паперів, у тому числі - іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;
- встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу;
- видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами території України;
- здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів;
- встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;
- реєструє правила організаційно оформлених ринків цінних паперів;
- встановлює вимоги та умови відкритого продажу (розміщення) цінних паперів на території України;
- встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства щодо цінних паперів;
- визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності банків на ринку цінних паперів - також з Національним банком України, особливості ведення обліку операцій з цінними паперами та складання звітності з них та їх похідних;
- встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах;
- встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку цінних паперів (далі - саморегулівні організації);
- встановлює вимоги та стандарти обов'язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;
- бере участь у підготовці відповідних проектів міжнародних договорів України, здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, що віднесені до їх компетенції;
- координує роботу щодо підготовки фахівців з питань фондового ринку, видає дозволи та здійснює контроль за навчальними закладами з підготовки фахівців, встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами та проводить сертифікацію фахівців;
- організовує проведення наукових досліджень з питань функціонування фондового ринку в Україні;
- інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних паперів;
- роз'яснює порядок застосування чинного законодавства щодо цінних паперів.
ДКЦПФР також надано значних повноважень щодо застосування санкцій до учасників ринку цінних паперів за порушення чинного законодавства України.
Так, відповідно до ст. II Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичні особи штрафи:
- за випуск в обіг та розміщення цінних паперів, не зареєстрованих відповідно до чинного законодавства, - у розмірі до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій;
- за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, - у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень; рішень про усунення порушень щодо цінних паперів - у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ДКЦПФР може також накладати адміністративні стягнення на посадових осіб учасників ринку цінних паперів.[3, c.5]
Частину своїх повноважень щодо регулювання та контролю ринку цінних паперів ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям учасників ринку цінних паперів, створення яких передбачено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Так, вона може передати саморегулівним організаціям функції:
- розробки та впровадження правил, стандартів і вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;
- сертифікації фахівців фондового ринку;
- надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють підприємницьку діяльність на фондовому ринку;
- збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про підприємницьку діяльність на фондовому ринку.
Можливе делегування саморегулівним організаціям та інших повноважень, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Порядок створення та діяльності саморегулівних організацій в Україні визначається Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженим наказом ДКЦПФР № 329 від 11 грудня 1996 р., та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 грудня 1996 р. за № 749/1774.
Відповідно до Положення саморегулівна організація є безприбутковою організацією з правами юридичної особи.
Саморегулівна організація створюється в організаційно-правових формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми) (далі - установчі документи), а також правил цієї організації.
Статус саморегулівної організації можуть одержати:
а) громадські організації фізичних осіб - професійних учасників ринку цінних паперів;
б) об'єднання юридичних осіб - професійних учасників ринку цінних паперів.
Статус саморегулівної організації надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку тим організаціям чи об'єднанням, кількість учасників яких становить не менш ніж 25 відсотків від загальної кількості осіб, що здійснюють конкретний вид професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі дозволів (ліцензій), виданих ДКЦПФР.
Метою заснування і діяльності саморегулівної організації є:
- забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;
- представництво учасників саморегулівної організації та захист їх професійних інтересів;
- професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців -- учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;
- інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;
- розробка та контроль за дотриманням норм і правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;
- впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації, учасниками саморегулівної організації та їх клієнтами;
- розробка та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних норм і правил поведінки учасників саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами.
Саморегулівна організація на підставі своїх установчих документів і правил та делегованих Державною комісією згідно із статтею 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» повноважень може мати право:
- перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, узгодженому Державною комісією;
- контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог щодо провадження професійної діяльності та угод (операцій) з цінними паперами;
- відповідно до кваліфікаційних вимог Державної комісії розробляти навчальні програми та плани, готувати фахівців для провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначати їх кваліфікацію та проводити сертифікацію фахівців фондового ринку;
- надавати дозволи (свідоцтва) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.
Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. Тому необхідне здійснення ряду невідкладних заходів, серед яких першочерговими є такі:
- завершити процеси приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності;
- здійснити випуск і обіг державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів, відновивши довіру до них з боку населення;
- на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;
- удосконалити чинне законодавство у відповідності з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського фондового ринку;
- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів;
- державним органам управління здійснювати належний контроль за функціонуванням ринку цінних паперів.
Здійснення цих та інших заходів дозволить прискорити формування в Україні фондового ринку. Та щоб цей ринок мав цивілізований характер, був адаптований до сучасних світових умов, необхідно враховувати набутий зарубіжний досвід, поширені у світі тенденції, кращі зразки його розвитку.
1.4 Світовий досвід здійснення операцій з цінними паперами комерційних банків
Комерційні банки як універсальні кредитно-фінансові інститути є учасниками ринку цінних паперів. У різних країнах місце, що відводиться комерційним банкам на ринку цінних паперів, різне. Проте, можна сформулювати деякі загальні моменти взаємодії комерційних банків з національними і міжнародними ринками цінних паперів.
З кінця 50-х рр. в світовій практиці спостерігається активне проникнення комерційних банків на ринок цінних паперів - як в прямій, так і опосередкованою формах. У тих країнах, де місце комерційних банків на фондових ринках обмежене законом (Японія, США, Канада), вони знаходять непрямі дороги участі в інвестиційній і посередницькій діяльності через трастові операції, співпрацю з брокерськими фірмами, кредитування інвестиційних компаній і банків і тому подібне
Найбільш широка участь в операціях з коштовними паперами приймають комерційні банки Німеччини. Тут банкам законодавчо дозволено здійснювати всі види операцій з коштовними паперами: вони виступають емітентами (випускаючи в звернення головним чином облігації), посередниками, і, нарешті, крупними інвесторами.
У всіх країнах в даний час доходи комерційних банків від операцій з коштовними паперами і інвестиційної діяльності грають усе більш помітну роль у формуванні прибутку.
Розширення і диверсифікація форм участі комерційних банків на ринку цінних паперів привели до організації крупних фінансово-банківських груп на чолі з комерційними банками, що концентрують довкола себе відносно самостійні структурні підрозділи - інвестиційні фонди, брокерські фірми, трастові компанії, консультаційні фірми і так далі
Створюючи мережу закордонних інвестиційно-банківських філій і дочірніх компаній, комерційні банки виходять на міжнародний ринок цінних паперів. Інвестиційна діяльність закордонних філій набуває найбільш широких масштабів в банків тих країн, де існують прямі обмеження банкам на операції з коштовними паперами.
Новою формою діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів стало надання консультаційних послуг з круга питань, пов'язаних з інвестуванням капіталу в ті або інші фінансові активи. Консультаційне обслуговування спирається на внутрішню інформаційну систему банків, що дозволяє глибоко аналізувати співвідношення між доходами і ризиками різних активів і складати для клієнтів алгоритми покупки і формування портфеля цінних паперів з врахуванням динаміки їх прибутковості.
Комерційні банки можуть виступати як емітенти власних акцій, облігації, векселі, депозитні сертифікати і інші цінні папери, а також в ролі інвесторів, набуваючи цінних паперів за свій рахунок, і, нарешті, банки мають право проводити посередницькі операції з коштовними паперами, отримуючи за цю комісійну винагороду (рис.1.1).
Найбільш розроблені в методичному відношенні і найбільш регламентовані операції комерційних банків по емісії власних цінних паперів. Інвестиційна і посередницька діяльність менш регламентована. Проте по всіх цих напрямах банки проявляють практично однакову активність.
Найбільш складні в оцінці доцільності придбання тих або інших цінних паперів корпоративні папери . Існують два основні професійні підходи до формування портфеля корпоративних цінних паперів . Більшість крупних банків проводять як фундаментальний аналіз, так і технічний.
Фундаментальний аналіз охоплює вивчення діяльності галузей і компаній, аналіз фінансового стану компанії, менеджменту і конкурентоспроможності. Він складається з галузевого аналізу і аналізу компанії. При галузевому аналізі банк визначає галузі, що представляють для нього найбільший інтерес, а потім в цих галузях встановлюються компанії-лідери, і серед них вибирається компанія, акції якої доцільно придбати.
Технічні експерти базуються на вивченні біржової (або позабіржовий) статистики; аналізують зміну попиту і пропозиції, рух курсів акцій, об'єми, тенденції і структуру фондових ринків на базі діаграм і графіків, прогнозують можливу дію ситуації на ринку на попит і пропозицію цінних паперів .
Аналіз компаній ділиться на кількісний і якісний. Якісний аналіз - це аналіз ефективності управління компанією; кількісний - дослідження різного роду відносних показників, отриманих зіставленням окремих статей фінансового звіту компанії. Проводяться порівняння з аналогічними підприємствами і средньогалузевими даними головних абсолютних показників її діяльності (об'єм продажів, валовий і чистий прибуток), вивчення змін і рентабельності продажів і прибутковості капіталу, в чистому доході на одну акцію і розмірах виплачуваного по акціях дивіденду.
Інвестиційні цінні папери приносять банкам дохід у вигляді процентного доходу, комісійних за надання інвестиційних послуг і приросту ринкової вартості.
Світовий досвід не виробив однозначного підходу до проблеми використання власних засобів банків при придбанні акцій (довше) інших юридичних осіб: у деяких країнах участь банків в капіталі інших структур не обмежується (Німеччина), в деяких категорично заборонено (США, Канада).
Банк Росії вибрав проміжний варіант регулювання цій сфери -Центральний банк РФ може контролювати роботу банку, але не владний втручатися в діяльність інших господарюючих суб'єктів, що не є кредитними організаціями, і, отже, не в змозі визначити міру комерційної риски.
Основні ризики при інвестуванні пов'язані з можливістю:
втрати повністю або певній частині вкладених коштів;
знецінення поміщених в цінні папери засобів при зростанні інфляції;
невиплати повністю або частково очікуваного доходу по вкладених засобах;
затримки в здобутті доходу;
поява проблем з переоформленням права власності на придбані цінні папери.
Оцінку рисок по різних видах і окремих випусках цінних паперів дають спеціалізовані фірми, що привласнюють паперам рейтинг, що дозволяє судити про якість того або іншого коштовного паперу. З метою зменшення втрат від знецінення цінних паперів комерційні банки повинні створювати резерви, що відносяться на витрати банку. Банки коректують ці резерви в перший робочий день кожного кварталу. За реальною ринковою вартістю переоцінюються вкладення в наступні цінні папери:
у акції акціонерних суспільств;
у недержавні боргові зобов'язання;
у інші цінні папери по спеціальній вказівці.
Розділ 2. Аналіз операцій банку на фондовому ринку
2.1 Організаційно-економічна та правова характеристика діяльності АКБ «Альфа банку»
Повна назва: АКБ «Альфа банк»
Адреса банку: Філія АКБ «Альфа банк» у 49000, г. Днепропетровск, площадь Ленина, 1
Організаційно-правова форма: Закрите акціонерне товариство
Зареєстрований: Національним банком України № 74 від 23.12.2004 р. Ліцензія № 120 від 26.10.2004 р.
АКБ “Альфа банк” отримав всі необхідні для діяльності банківської установи ліцензії та дозволи:
1. Реєстрація в НБУ № 22 від 09.10.2004р;
2. Банківська ліцензія № 33 від 04.12.2004р. на право проведення банківських операцій і письмовий дозвіл № 33-2 від 17.03.2006р;
3. Ліцензія ГКЦБФР № 376779 серія АВ від 19.10.2007р. на здійснення Брокерською Ліцензія ГКЦБФР № 376781 серія АВ від 19.10.2007р. на здійснення Андеррайтинг з торгівлі цінних паперів;
4. Ліцензія ГКЦБФР № 376780 серія АВ від 19.10.2007р. на здійснення Ділерської діяльності з торгівлі цінних паперів;
5. Ліцензія ГКЦБФР № 376570 серія АВ від 19.10.2007р. на ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів;
6. Ліцензія ГКЦБФР № 376782 серія АВ від 19.10.2007р. на право виконання професійної діяльності зберігача цінних паперів;
7. Дозвіл Міністерства фінансів України № 141 від 19.02.2008р. на здійснення діяльності як депозитарій інвестиційного фонду або інвестиційної компанії.
Основними напрямками розвитку послуг 2008 року були:
- продовження оптимізації послуг з розрахунково-касового обслуговування;
- стандартизація внутрішніх бізнесових та сервісних процедур;
- формування єдиної методологічної бази та лінійки банківських продуктів;
- надання клієнтам найбільш повного та якісного комплексу банківських послуг за конкурентоспроможними цінами;
- індивідуальний підхід в роботі з кожним клієнтом;
- розширення спектру банківських послуг та клієнтської бази;
- залучення і розміщення кредитів та депозитів на міжбанківському ринку;
- кредитування юридичних осіб;
- залучення депозитів юридичних осіб;
- емісія цінних паперів;
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та міжнародних ринках;
- видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
- купівля, продаж цінних паперів та операції з ними;
- управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів;
- купівля, продаж державних цінних паперів та операції з ними;
- розробка та впровадження нових видів депозитів для фізичних осіб;
- здійснення грошових переказів в національній та іноземній валютах;
- приймання комунальних платежів.
- Була впроваджена нова Депозитна програма Банку та низка інших програм та банківських продуктів для приватних клієнтів.
У відповідності до стратегії розвитку Банк продовжує розвиток регіональної мережі філій та відділень. У звітному році Банк продемонстрував динамічний розвиток у напрямку впровадження сучасних технологій - було прийнято рішення про перехід у 2007 роцi на нову сучасну автоматизовану банківську систему “Б2” (розробник - компанія “СіЕс Тек”). Банк продовжує розвивати операції неторгового характеру:
- операції з дорожніми чеками;
- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними;
- розвиток послуг з кредитування, у тому числі кредитування у формі овердрафту.
Стратегічні напрямки розвитку ВАТ «Об'єднаний комерцiйний банк» - динамічний розвиток Банку як універсальної фінансової установи, розширення клієнтської бази, максимізація кількості та удосконалення асортименту банківських послуг та операцій, а також підвищення якості їх надання. Основною метою діяльності банку в 2008 році є виконання стратегічних завдань, визначених в Бізнес-плані на 2007-2008 рік, взятих зобов'язань перед Національним Банком України, проведення діяльності, спрямованої на ліквідацію збиткової діяльності окремих підрозділів Банку, вихід на стабільно-прибутковий режим роботи, дотриманням вимог платоспроможності та виконання обов'язкових нормативів НБУ.
Подобные документы
Здійснення операцій банку з цінними паперами. Організація проведення операцій з цінними паперами на прикладі АБ "Експрес-банк". Формування вексельного портфеля комерційного банку, оцінка його ефективності. Ринкова вартість цінних паперів в портфелі банку.
дипломная работа [752,1 K], добавлен 17.10.2011Види діяльності банку на ринку цінних паперів, нормативні вимоги до їх здійснення, обґрунтування перспективності. Розробка організаційної структури діяльності банку на фондовому ринку з урахуванням регулятивних та інших вимог до її функціонування.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 21.07.2009Загальні підходи до організації обліку кредитних операцій комерційного банку. Теоретичні засади обліку інвестиційних операцій банку. Порядок обліку цінних паперів у торговому портфелі банку. Аналіз інвестиційних та кредитних операцій АБ "Укргазбанк".
дипломная работа [1,7 M], добавлен 18.11.2013Класифікація операцій комерційного банку з цінними паперами, принципи та базові засади їх обліку. Перепис довгострокових вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, а також реєстрація вкладень в асоційовані та дочірні компанії.
реферат [24,7 K], добавлен 12.07.2011Організаційно-фінансова характеристика комерційного банку та основні напрямки його діяльності. Організаційно-правовий статус, установчі документи та форма власності товариства. Обсяги, динаміка та структура доходів та витрат банку за останні роки.
отчет по практике [169,7 K], добавлен 30.03.2015Діяльність комерційних банків. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування. Суть, значення, система та операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню. Аналіз ефективності операцій банку на прикладі Райффайзен – банку Аваль.
курсовая работа [266,8 K], добавлен 20.11.2008Аналіз інвестиційної діяльності банку, її класифікація. Етапи формування портфеля цінних паперів банку, інструменти для проведення операцій з ними. Сутність процесу оперативного управління портфелем. Принципи активного і пасивного підходів до нього.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 02.03.2011Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними. Облік банком цінних паперів, довгострокових вкладень та пасивних операцій за власними борговими зобов'язаннями. Перспективи розвитку та вдосконалення операцій банку з державними цінними паперами.
курсовая работа [167,1 K], добавлен 25.10.2012Дослідження питань управління доходами, отриманими від кредитної діяльності комерційного банку на прикладі ВАТ "Кредітпромбанк". Проведення процедури аналізу діяльності комерційного банку, в цілях оцінки ефективності здійснюваної кредитної політики.
дипломная работа [122,3 K], добавлен 11.10.2010Аналіз практики здійснення комерційними банками валютних операцій. Нормативно-правові акти їх регулювання. Аналіз операцій ВАТ "Альфа-банк" на міжнародному й внутрішньому валютному ринку. Аналіз валютної позиції банку. Управління валютними ризиками.
дипломная работа [488,3 K], добавлен 16.08.2010
