Міжнародні кредитно-розрахункові операції (теорія та практичні задачі)

64

Курсова робота

Міжнародні кредитно-розрахункові операції (теорія та практичні задачі)

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Документарний акредитив та його використання

2. Опціон в системі управління валютними ризиками

ВИСНОВКИ

3. Практичні завдання

3.1. Задача №1 (Варіант 6)

3.2. Задача №2 (Варіант 6)

3.3. Задача №3 (Варіант 6)

3.4. Задача №4 (Варіант 6)

3.5. Задача №5 (Варіант 6)

3.6. Задача №6 (Варіант 6)

3.7. Задача №7 (Варіант 6)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У порівнянні зі звичайним бізнесом усередині країни, міжнародна торгів ля породжує додаткові ризики як для покупця, так і для продавця, а саме:

- ризик часу і відстані;

- валютний ризик;

- законодавчий ризик.

РИЗИК ЧАСУ І ВІДСТАНІ - з погляду імпортера, коли товар доставляєть-ся на велику відстань, тривалий період перевезення може викликати значне запізнювання між заявкою на постачання й одержанням товару. Додаткові затримки можуть бути викликані також необхідністю підготовки з боку експортера об'ємного пакета документів для перевезення.

Фактор далекості постачальника досить небезпечний для імпортера також у відношенні дотримання термінів постачання після передоплати.

З боку експортера несприятливим є те, що, наприклад, надання комерційного кредиту на оплату товару по зовнішньоекономічній угоді може знадобитися на більший термін, ніж могло бути при продажу товару у своїй країні. У результаті, при наявності великого числа іноземних покупців, неминуче виникає необхідність у додатковому оборотному капіталі.

Крім того, експортеру, імовірніше всього, прийдеться хоча б спочатку нести витрати по доставці товару за кордон. Якщо ж постачання зроблене, а одержувач відмовляється від товару, виникає безліч додаткових складностей, адже клієнт знаходиться в іншій країні. Експортер у цьому випадку повинний прийняти рішення, що робити з товаром. Любий варіант подальших дій продавця буде зв'язаний зі збитками. Продавець може відправити товар назад, або зайнятися пошуком нового покупця на даний товар, що все рівно не буде достатнім для покриття виниклих витрат.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК - у міжнародній торгівлі експортер звичайно виставляє рахунок покупцю в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, що є іноземної для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, долари США чи німецька марка. У зв'язку з цим, однією з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Однак, покупка чи продаж іноземної валюти не настільки безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку і є потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

Істотно знизити валютний ризик зовнішньоекономічних угод можна за допомогою встановлення ціни в контракті в такій валюті, зміна курсу якої вигідна для даної фірми. Для експортера такою валютою є валюта, курс якої підвищується протягом терміну дії контракту. Для імпортера вигідна валюта, курс якої знижується.

Чутливість до валютного ризику для експортерів і імпортерів може бути істотно знижена. Для цього існують різні механізми страхування на випадок несприятливих коливань валютних курсів. До них відносять:

- форвардні контракти на покупку валюти;

- валютні опціони;

- кредити в іноземній валюті.

Кожний з цих механізмів приводиться в дію за допомогою банків.

ЗАКОНОДАВЧИЙ РИЗИК - повна ясність економічних взаємин між експортером і імпортером може бути досягнута тільки за умови знання і розуміння правил і законів країн, у яких знаходяться торгові партнери. Існують наступні законодавчі обмеження в сфері експорту-імпорту:

- валютний контроль - це урядові обмеження на рух іноземної валюти, що ставлять метою захистити національну валюту.

- ліцензування експортних і імпортних операцій;

- торгові ембарго - це заборона урядом експорту чи імпорту визначених видів товарів, що може переслідувати (щодо імпорту) ціль захисту власних виробників тих же товарів, або інші, у тому числі і політичні цілі;

- імпортні квоти: країна може накласти обмеження на сумарну кількість деяких видів товарів, що можуть бути імпортовані за визначений період;

- імпортні мита;

- стандарти якості: кожен уряд установлює для ввезених товарів свої стандарти якості і безпеки.

Міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усередині країни. Питання зниження ризиків при зовнішньоекономічній діяльності прямо залежить від того, які умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракт і того, наскільки ефективно сторони уміють використовувати існуючі фінансові інструменти міжнародних розрахунків.

В контрольній роботі розглянуті деякі інструменти зниження ризиків в розрахунках по міжнародних торгівельних операціях :

- застосування акредитивної форми оплати для зниження ризиків невиконання розрахунків за контрактами;

- застосування валютних опціонів для зниження ризиків впливу курсів на доходи від операцій.

1. Документарний акредитив та його використання

Акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями клієнта - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива [20]. Згідно “Положенню про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями” [14] під час здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) в іноземній та національній валюті клієнти можуть використовувати всі види акредитивів, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою (з 1 січня 1994 року запроваджені Міжнародною торговельною палатою за N 500, редакція 1993 р., далі - УПДА [9]), або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням особливостей, які не суперечать законодавству України.

Документарний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін) [9].

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні документів;

шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу). У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у

посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

В Україні “Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями” [14] застосовується для обліку операцій з документарними акредитивами, які здійснюються на зовнішньому валютному ринку.

Терміни в акредитивних операціях вживаються в такому значенні [14]:

авізуючий банк - банк продавця, в задачу якого входить авізування (сповіщення) акредитива експортеру;

акцепт - згода на оплату або гарантування оплати платіжних документів;

аплікант - юридична особа, яка звернулась до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива (наказодавець акредитива, імпортер, платник);

банк-емітент- банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (експортер, продавець, виконавець робіт або послуг, тощо);

безвідкличний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий;

відкличний акредитив - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом у більшості випадків за наказом наказодавця акредитива без попереднього погодження з бенефіціаром;

виконуючий банк - банк, який здійснює платіж проти наданих документів, приймає на себе зобов'язання по платежу з відстрочкою, акцептує або негоціює трату;

негоціація - купівля переказних векселів (трат) у міжнародних розрахунках; негоцііруючий банк - банк, який здійснює негоціацію трат;

непокритий акредитив - акредитив, при відкритті якого банк-емітент не надає попередньо у розпорядження виконуючого банку валютні кошти;

покритий акредитив - акредитив, при відкритті якого банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на строк дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом;

підтверджений акредитив - безвідзивний акредитив, оплата за яким гарантована, крім банку-емітента, іншим (підтверджуючим) банком. Ним може бути й авізуючий банк;

Таблиця 1.1 Види акредитивів та їх класифікація

№ п/п	Класифікація	Вид	Підвид
1.	За способом використання	а)документарні (товарні) б)грошові (циркулярні)
2.	За формою	а)документарні акредитиви б)акредитивні комерційні листи
3.	За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь	а)прямо авізовані акредитиви б)акредитиви, авізовані через авізуючий банк в)попередньо авізовані акредитиви
4.	Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання	а)акредитиви на імпорт б)акредитиви на експорт	транзитні акриди-тиви
5.	За ступенем гарантованої оплати сум, які мають бути сплачені експортеру	а)відкличні б)безвідкличні
6.	За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого чи іншого банку	а)підтверджені б)непідтверджені
7.	За характером платежу у зв'язку з можливістю чи неможливістю здійс-нювати часткові поставки продукції	а) подільні б) неподільні
8.	За валютою платежу	а)в національній валюті бенефіціара (експортера) б)в національній валюті імпортера (наказодавця акредитива) в) у третій валюті
9.	За місцем та суб'єктом виконання	а)виконуються банком-емітентом у країні імпортера б)виконуються авізуючим або підтер-джуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера) в)виконуються за участю третього банку
10.	За способом виконання	а)шляхом платежу за пред'явленням б)шляхом платежу з відстрочкою в)шляхом акцепту г)шляхом негоціації	обмежені вільні
11.	Залежно від наявності інших бенефіціарів	а) переказні (трансферабельні) б) не переказні
12.	Залежно від наявності депонованих коштів у підтверджуючому банку	а) покриті б) непокриті
13.	Спеціальні форми акредитивів	а) компенсаційні б) зустрічні в) резервні (“стенд-бай”) г)відновлювальні (револьверні) д.) з червоною смугою	кумуля-тивні некумуля-тивні

Розрізняють наступні види акредитивів (табл..1.1) [20]:

1.За способом використання: документарні (товарні) і грошові (циркулярні).

Документарні (товарні) акредитиви - використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів.

Грошові (циркулярні) акредитиви - це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

2. За формою: документарні акредитиви й акредитивні комерційні листи.

Особливість акредитивних комерційних листів полягає у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути узгоджені сторонами у контракті купівлі-продажу. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачених в акредитивному листі документів може або передати їх у банк, вибраний на власний розсуд, або направляти для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

3. За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь: 1) прямо авізовані акредитиви; 2) акредитиви, авізовані через авізуючий банк; 3) попередньо авізовані акредитиви.

Прямо авізовані акредитиви банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціару без втручання іншого банку.

Авізовані через авізуючий банк - це акредитиви, за якими банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання з боку авізуючого банку.

Попередньо авізовані акредитиви - це акредитиви, за якими банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про можливість відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання як із боку авізуючого, так із боку банку-емітента.

4. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господдарювання документарні акредитиви бувають в розрахунках за імпортовані товари і отримані послуги (акредитиви на імпорт) та за експортовані товари і надані послуги (акредитиви на експорт) .

Акредитиви на імпорт використовуються для розрахунків за імпортовані товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням організацій, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, наказодавців акредитивів.

Одним із видів акредитивів на імпорт є транзитні акредитиви. Вони мо-жуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватись банками за дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Підтвердження і виконання транзитних акредитивів слід здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умови надання з боку банку-емітента попереднього валютного покриття. Транзитні акредитиви відкриваються з ряду причин. Банк-емітент може не мати можливості зв'язатися напряму з банком в країні бенефіціара з політичних причин або не мати з ним кореспондентських відносин.

Акредитиви на експорт використовуються для розрахунків за експортовані товари та надані послуги та відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних фірм.

5. За ступенем гарантованої оплати сум, що мають бути сплачені експортерові: відкличні і безвідкличні.

Відкличний акредитив може бути в любий час змінений або анульований банком-емітентом, у більшості випадків за вказівкою наказодавця акредитива без попереднього сповіщення бенефіціара. Відкличний акредитив не надає бенефіціару відповідних гарантій і забезпечення отримання платежу за відвантажений товар, тому у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується дуже рідко.

Безвідкличний акредитив надає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, якщо він виконає умови акредитива. Для зміни або анулювання умов акредитива при безвідкличному акредитиві потребує згоди як бенефіціара, так і відповідальних банків.

6. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого чи іншого банку: підтверджені і непідтверджені.

Підтверджений акредитив - це акредитив, за яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку (досить часто до авізуючого банку) взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Підтверджуючий банк зв'язаний із банком-емітентом. Останній повинен надати відшкодування банку, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж.

7. За характером платежу у зв'язку з можливістю чи неможливістю здійс-нювати часткові поставки продукції: подільні і неподільні.

Подільним акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після кожної часткової поставки.

Неподільним акредитивом - передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки.

8. За валютою платежу: 1) в національній валюті бенефіціара (експортера), 2) в національній валюті імпортера, 3) у валюті третьої країни;

9. За місцем та суб'єктом виконання: 1) акредитиви, що виконуються бан-ком-емітентом у країні імпортера; 2) акредитиви, що виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який міститься у країні бенефіціара (експортера); 3) акредитиви, що виконуються за участю третього банку.

10. За способом виконання: 1) акредитиви, що виконуються шляхом платежу за пред'явленням; 2) шляхом акцепту; 3) шляхом платежу з відстрочкою; 4) шляхом негоціації;

При виконанні акредитива шляхом платежу за пред'явленням, розрахунки з бенефіціаром здійснюються безпосередньо після надання відповідних документів до виконуючого банку, якщо дотримані всі умови акредитива.

У разі виконання акредитива шляхом акцепту, експортер виписує трату на банк-емітент або на банк, який підтверджує платіж, або на покупця, або на третій банк. По пред'явленню документів відбувається не платіж, а акцептування трати. Зобов'язання банку, що акцептує трату, полягає не тільки в акцепті, але і в оплаті виписаного на нього переказного векселя. Платіж здійснюється у зазначений строк. Акредитив із тратою дозволяє імпортеру до настання строку платежу реалізувати товар і за рахунок виручки оплатити акцепт.

Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою, передбачають отримання платежу бенефіціаром не при наданні документів, а в більш пізніший строк, який передбачено в акредитиві. При наданні документів у відповідності з акредитивом, бенефіціар отримує письмове погодження банку-емітента або підтверджуючого банку здійснити платіж в день настання відповідного строку оплати. Виконання акредитива шляхом платежу з відстрочкою, як і шляхом акцепту, дозволяє імпортеру вступати у володіння документами значно раніше, чим буде здійснено платіж.

При виконанні акредитиву шляхом негоціації, банк-емітент надає повно-важення бенефіціару виставити вексель на нього, іншого трасата, зазначеного в акредитиві, або на наказодавця акредитива. Під негоціацією розуміється виплата коштів банком, уповноваженим до негоціації, проти надання бенефіціаром трат та/або документів. Акредитиви з негоціацією можуть оплачуватися як негайно, так і при настанні терміну платежу.

Акредитиви можуть бути з вільною або обмеженою негоціацією. Якщо акредитив з вільною негоціацією, то любий банк може виступати у якості негоцііруючого.

11. Залежно від наявності інших бенефіціарів: переказні (трансферабельні) і непереказні.

Трансферабельний акредитив (переказний) - акредитив, що надає бене-фіціарові право давати розпорядження банкові, який здійснює оплату, акцепт або купівлю трат (документів), передати акредитив повністю або частинами одному чи кільком третім особам (іншим бенефіціарам). Останні права подальшого переказу такого акредитива не мають. Трансферабельний акредитив використовується, коли перший бенефіціар не поставляє товар сам, а є посередником і бажає передати частину або всі свої права і обов'язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару). Перший експортер доручає авізуючому (виконуючому) банку авізувати другого експортера (постачальника) про суму, яка підлягає переводу і про умови акредитива. Умови, які авізуються по перевідній частині, повинні бути то-тожними умовам початкового акредитива, але:

1) найменування і адреса наказодавця акредитива можуть бути замінені на назву і адресу першого бенефіціара;

2) сума акредитива ( і ціна за одиницю товару) може бути змінена в переведеній частині акредитива, що дозволить першому бенефіціару отримати прибуток у вигляді різниці;

3) термін дії акредитива і період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволить першому бенефіціару часу для надання документів за акредитивом після того, як їх надасть другий бенефіціар.

12. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку: покриті і непокриті.

Покриті акредитиви - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на строк дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом. Валютне покриття може надаватися шляхом: 1) кредитування кореспондентського рахунку виконуючого банку у банку-емітенті або в іншому банку, в якому банк-емітент і виконуючий банк мають коррахунки; 2) надання виконуючому банку права дебетувати відкритий у нього кореспондентський рахунок банку-емітента; 3) відкриття банком-емітентом в виконуючому банку рахунку страхового депозиту.

13. Спеціальні форми акредитивів: компенсаційні, зустрічні, резервні (“стенд-бай”), відновлювальні (револьверні) та з червоною смугою .

Револьверний акредитив - акредитив, за яким банк-емітент зобов'язаний після використання цього акредитива відновити його вартість до початкової су-ми. Кількість використань і період чинності обумовлюють в акредитиві. Револьверний акредитив використовується в тому разі, коли покупець потребує отримання замовлених товарів частинами, що відправляються через певні інтервали часу. Револьверний акредитив може бути кумулятивним або некумулятивним.

Кумулятивний акредитив передбачає перенесення залишку з одного періоду на наступний, у разі некумулятивного акредитиву невикористаний залишок повертається.

Компенсаційний акредитив - на відміну від переказного (трансферабель-ного) акредитива, коли виставляють лише один акредитив, що його потім перший бенефіціар (посередник) переказує другому бенефіціарові, у розрахунках за допомогою компенсаційних акредитивів використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові, який є справжнім постачальником товарів. Другий акредитив за дорученням посередника виставляється банком посередника, де справжній постачальник товарів виступає у ролі бенефіціара. Через те, що перший акредитив служить банкові бенефіціара-посередника своєрідним забезпеченням для виставлення другого, бажано, щоб основний акредитив був підтвердженим безвідкличним. Документи по першому акредитиву не можуть використовуватись для одержання платежу по другому.

Зустрічний акредитив - форма акредитива, аналогічна компенсаційному акредитиву, за винятком того, що у разі використання зустрічного акредитива для виставлення другого акредитива банк бенефіціара-посередника не приймає першого (основного) акредитива як забезпечення. Натомість банк дебетує рахунок бенефіціара-посередника за всіма платежами, здійснюваними за другим акредитивом. Перший (основний) акредитив використовують тільки як потенційне джерело надходження коштів на рахунок бенефіціара-посередника.

Резервний акредитив (“стенд-бай”) - зобов'язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межах зазначеної в акредитиві сумі у разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїх зобов'язань за основним контрактом. Оскільки зобов'язанням імпортера за контрактом є його оплата, резервний акредитив є надійною гарантією повної і своєчасної сплати заборгованості за контрактом.

Акредитив з червоною смугою - акредитив, згідно з яким авізуючий або підтверджуючий банк авансує бенефіціара (експортера) до відправки ним товарів. Іншими словами, він використовується як метод фінансування до відвантаження. Цю спеціальну умову зазначають а акредитиві за вимогою заявника акредитива (покупця-імпортера). Назва акредитива походить від того, що первісно таку спеціальну умову (застереження) вписували червоним чорнилом. Виплата авансу хоч і здійснюється із коштів банка-кореспондента, але під відповідність банка-емітента.Якщо продавець не надасть в строк документи або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати рахунок банку-емітента на суму авансу. Банк-емітент відшкодовує цю суму з наказодавця акредитива.

На схемі рис.1.1 наведено загальний механізм проведення акредитивної операції для незабезпеченого непокритого акредитиву, який може змінюватись в залежності від виду акредитива [20] :

1. Експортер і імпортер укладають угоду купівлі-продажу, яка передба-чає акредитивну форму розрахунків.

2. Після укладення угоди експортер готує товар до відвантаження, про що сповіщає імпортера.

3. Отримавши таке повідомлення, імпортер направляє своєму банку заяву на відкриття акредитива, в якій зазначає всі необхідні його умови.

4. Банк-емітент відкриває акредитив і просить банк в країні продавця авізувати і в ряді випадків підтвердити акредитив.

5. Отримавши акредитив від банку-емітента, авізуючий банк сповіщає продавця про відкриття акредитива.

6. Отримавши повідомлення про акредитив від авізуючого банку і пере-конавшись, що умови акредитива повністю відповідають угоді, продавець від-вантажує товар на адресу покупця.

7. Після відвантаження товару продавець отримує від перевізника транс-портні документи.

8. Продавець надає передбачені акредитивом документи в свій банк.

9. Банк бенефіціара перевіряє і відсилає документи банку-емітенту для оплати.

10. Отримавши документи банк-емітент перевіряє їх, після чого перево-дить суму платежу банку експортера.

11. Банк-емітент дебетує рахунок імпортера та вручає йому документи на отримання товару.

12. Банк експортера зараховує виручку бенефіціару.

13. Імпортер, за допомогою отриманих документів, отримує товар.

Рис.1.1 - Схема акредитивної операції

2. Опціон в системі управління валютними ризиками

Для управління валютними ризиками використовується хеджирування - це використання одного інструмента для зниження ризику, зв'язаного з неспри-ятливим впливом ринкових факторів на ціну іншого, зв'язаного з першим інст-рументом, чи на генерируємі їм грошові потоки [22].

У якості хеджируемого активу може виступати товар чи фінансовий ак-тив, наявний чи планований до придбання . Інструмент хеджирування виби-рається таким чином, щоб несприятливі зміни ціни хеджируемого активу чи зв'язаних з ним грошових потоків компенсувалися зміною відповідних парамет-рів хеджирующого активу.

Інструмент хеджирування - “Похідний” цінний папір або дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривати-вів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

До деривативів належать [4]:

1. Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'я-зання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмови-тися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контрак -ту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

2. Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'я-зання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмови-тися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт про-тягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

3. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (прода-ти) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рі -шенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зо-бов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладено-го опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

а) фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

б) валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Націо-нальним банком України;

в) товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних дерива-тивів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

Валютний опціон на покупку (продаж) обумовленої кількості валюти-обопільна умова (валютний контракт) [16], що дає право на покупку чи продаж визначеної кількості валюти (стандартні контракти від 100 одиниць валюти) за зафіксованою ціною (ціні - страйк) у заздалегідь погоджену дату чи протягом погодженого періоду часу. Особливість опціону полягає в тім, що при угоді купівлі - продажу покупець здобуває не титул власності, а право на його придбання. Одиничний контракт полягає на визначену кількість валюти (звичайно 100 одиниць), яка називається лот. Покупець контракту виплачує продавцю премію, що є своєрідною ціною опціону. Існує два типи опціонів: на покупку і на продаж [17].

Опціон на покупку (опціон call) означає право покупця на придбання в будь-який момент контрактного терміну валюти у встановленій кількості за зафіксованою ціною в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Опціон на продаж (опціон put) означає право покупця на продаж у будь-який момент контрактного терміну валюти у встановленій кількості за зафіксованою ціною в розрахунку на потенційне зниження її курсу.

Особливість опціону полягає в тім, що його покупець, оплативши при покупці визначену суму (премію) продавцю, зовсім не зобов'язаний скористатися своїм правом і неодмінно купити (чи продати) відповідну кількість валюти. У тому випадку, якщо ситуація на ринку буде для нього несприятливою, тобто власник опціону, розраховував на підвищення курсу валюти, а він понизився (при опціоні на покупку) і, навпаки, - підвищився (при опціоні на продаж), то він відмовиться від свого права на придбання (продаж) валюти і розірве контракт. У цьому випадку покупець опціону понесе збитки в розмірі рані виплаченої премії продавцю опціону.

Звідси випливають зовсім різні зобов'язання, узяті на себе покупцем і продавцем опціонного контракту. Якщо обов'язки покупця обмежуються тільки своєчасною сплатою премії, то продавець бере на себе зобов'язання з продажу (чи покупки) відповідного кількості валюти по заздалегідь зафіксованій ціні.

Розмір премії, що виплачує покупець опціону, залежить від комплексу різних факторів: котирування даної валюти на валютному ринку, специфічних особливостей опціону, терміну дії опціонного контракту, співвідношення попиту та пропозиції на ринку опціонів.

По термінах виконання розрізняють європейські й американські опціони. При європейському опціоні умови контракту можуть бути реалізовані тільки після закінчення зазначеного в ньому терміну. При американському опціоні контракт може бути реалізований у будь-який час протягом обговореного терміну. Саме цей тип опціону в даний час на валютному ринку є пріоритетним.

Серед опціонів на покупку і продаж маються три принципово різних види опціонів: внутрішні, ринкові і зовнішні.

Внутрішні - мають ціну(страйк) нижче діючої ринкової ціни на валюту для call і вище ринкової ціни для put на момент продажу опціону. Вони є менш ризикованими, але мають найбільший розмір премії.

Ринкові - мають ціну(страйк), рівну чи дуже близьку до курсу валюти на момент продажу опціону. Вони мають середній ризик і рівень прибутковості.

Зовнішні - являють собою протилежність внутрішнім опціонам: їхня ціна(страйк) значно вище курсу валюти для call і значно нижче для put. дані опціони характеризуються великим ризиком і малим розміром премії.

Форвардні і ф'ючерсні контракти є способами, що гарантують конкретний обмінний курс на певну дату в майбутньому або забезпечуючими отримання компенсації за відхилення фактичних курсів від передбачуваних. Фінансовий директор, що користується форвардною чи ф'ючерсною позицією, уникає утрат від несприятливих змін курсів, але і не виграє від сприятливих змін. Валютний опціон є інструментом, що поєднує як елементи хеджування, так і елементи заняття позицій. Він є зручним знаряддям у руках фінансового директора, у якого є певна думка щодо майбутніх змін обмінного курсу, але який не абсолютно упевнений, що напрямок змін буде таким, як він припускає, і бажає зменшити втрати, що можуть виникнути у випадку неправильного прогнозу.

Опціон (option) є своєрідною формою термінового контракту двох сторін - продавця і власника опціону, у результаті чого власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити або продати заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (чи на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом або за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього в залежності від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим опціонним контрактом, і забезпечити власнику опціону виконання умов контракту до завершення встановленого тер-міну. Тобто, коли контракт вже укладений, весь ризик, пов'язаний з несприят-ливими змінами, лежить на продавці. Для того, щоб продавець погодився прий-няти на себе цей ризик, покупець платить йому за укладення контракту певну суму, яка називається премією. Якщо контракт здійснений, то вживають термін «опціон здійснено» чи «опціон виконано».

Опціонний контракт ще називають умовною вимогою (contingent claim), тому що його реалізація залежить від того, чи буде це вигідно покупцю.

У залежності від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded options) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою частиною фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші - Лондонська фондова біржа, європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 р.), Філадельфійська, Чикагська, Монреальська й інші біржі.

Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну виконання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами і термінами виконання.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:

- найменування валюти опціону;

- назва операції (купівля чи продаж);

- сума валюти;

- курс обміну;

- дата завершення дії опціонного періоду;

- умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter options, OTC options) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальним контрактом на договірних основах і відповідно до специфікації, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями.

Порівняльна характеристика біржових і позабіржових опціонів, наведена в таблиці 2.1, дає можливість побачити їхні спільні риси та відмінності.

Таблиця 2.1

Біржові опціони	Позабіржові опціони
Продаються через біржу	Продаються банками
Вибір валют фіксований для кожної біржі	Вільний вибір валюти
Значні обсяги торгівлі	Незначні обсяги торгівлі
Сума одного опціону фіксована	Сума опціону не фіксується
Стандартні терміни завершення опціону	Терміни завершення визначають продавець і власник опціону за домовленістю
Ціни виконання фіксовані	Ціна виконання визначається за домовленістю
Вартість нижча	Вартість вища
Стандартні	Організуються на конкретного клієнта
Перепродаються	Не можуть бути перепродані
Переважно купують банки	Перевагу віддають великі корпорації

 

З огляду на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно помітити, що їхнє використання вигідне (доцільне) у наступних випадках:

- коли час і сума валютних надходжень не визначені;

- з метою захисту експортних і імпортних потоків товарів, чутливих до змін ціни;

- у випадку публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

- з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;

- у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

У світовій практиці в залежності від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон «колл» (call) і опціон «пут» (put). Опціон «колл» надає право його власнику купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон «пут» дає власнику право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши «пут» за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий «пут».

Опціони «колл» використовують переважно:

- з метою хеджування короткої валютної позиції;

- у випадку, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;

- для перепродажу з метою одержання прибутку.

До використання опціонів «пут» переважно прибігають:

- з метою хеджування довгої валютної позиції;

- тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження;

- з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.

Якщо опціон виконано, то продавець опціону «колл» повинен продати валюту власнику опціону, а продавець опціону «пут» повинен купити валюту у власника опціону. Це є обов'язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонного контракту).

З юридичної точки зору учасники опціонного контракту завжди рівноправні, з економічної точки зору у більш вигідному становищі знаходиться покупець опціону, оскільки останнє рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням строку опціону знаходиться за ним.

ВИСНОВКИ

Акредитив, як спосіб розрахунку при міжнародних торгівельних операціях, за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром. На бенефіціара ні в якому разі не поширюються договірні відносини між банками або між заявником і банком-емітентом. По операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, але не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть мати стосунок документи. Інструкції по виставленню акредитива, са-мий акредитив, інструкції по внесенню до нього будь-яких змін та самі зміни повинні бути повними і точними.

Щоб уникнути плутанини та непорозумінь банки повинні рекомендувати:

- не включати зайвих подробиць до акредитива або у зміни до нього;

- не давати інструкції по виставленню, авізуванню або підтвердженню акредитива з посиланням на попередній (раніше виставлений) акредитив (т.зв. "подібний акредитив"), коли такий попередній акредитив зазнавав змін, які були (або не були) прийняті. Усі інструкції по виставленню акредитива і самий акредитив та його додатки, всі інструкції по внесенню яких-небудь змін й самі зміни повинні точно вказувати документи, проти яких здійснюється платіж, акцепт або негоціація.

Метою хеджирування валютних ризиків за допомогою опціонів, як “похідних” цінних паперів, є зниження цінового ризику. Однак, цілком виключити залежність від несприятливого руху ціни на ринку реального активу звичайно не вдається, більш того, недостатньо пророблена стратегія хеджирования може збільшити схильність компанії ціновому ризику.

Основний тип ризику, властивий хеджированию, - це ризик, зв'язаний з непаралельним рухом ціни реального активу і відповідного термінового інструмента (іншими словами - з мінливістю базису). Базисний ризик присутній через трохи різну чинність закону попиту та пропозиції на наявному і терміновому ринках. Ціни реального і термінового ринків не можуть відрізнятися занадто сильно, тому що при цьому виникають арбітражні можливості, що, завдяки високій ліквідності термінового ринку, практично відразу зводяться на ні, однак деякий базисний ризик завжди зберігається.

Ще одним джерелом базисного ризику є адміністративні обмеження на максимальні денні коливання ф'ючерсної ціни, установлені на деяких біржах. Наявність таких обмежень може привести до того, що якщо термінові позиції необхідно закрити під час сильних рухів ціни реального активу, різниця між ф'ючерсною ціною і ціною "спот" може бути досить великий.

Іншим типом ризику, з яким хеджирование безсило бороти - це системний ризик, зв'язаний з непрогнозованою зміною законодавства, уведенням пошлин і акцизів і т.д. і т.п. Більш того, у цих випадках хеджирование може тільки збільшити ситуацію, тому що відкриті термінові позиції не дають експортеру можливості знизити негативний вплив цих дій шляхом скорочення обсягу постачань.

Основні принципи хеджирування :

1. Ефективна програма хеджирування не ставить метою цілком усунути ризик; вона розробляється для того, щоб трансформувати ризик з неприйнятних форм у прийнятні. Метою хеджирования є досягнення оптимальної структури ризику, тобто, співвідношення між перевагами хеджирования і його вартістю.

2. При ухваленні рішення про хеджирування важливо оцінити величину потенційних утрат, що можна понести у випадку відмовлення від хеджа. Якщо потенційні втрати несуттєві (наприклад, мало впливають на доходи фірми), вигоди від хеджирування можуть виявитися менше, ніж витрати на його здійснення; у цьому випадку краще утриматися від хеджирування.

3. Як і будь-яка інша фінансова діяльність, програма хеджирування вимагає розробки внутрішньої системи правил і процедур.

Ефективність хеджирування може бути оцінена тільки в контексті (безглуздо говорити про прибутковість операції хеджирування чи про збитки по операції хеджирування у відриві від основної діяльності на спот-ринку).

3. Практичні завдання

3.1 Задача №1 (Варіант 6)

За умовами домовленності підприємство-експортер надає імоземному покупцеві розстрочку платежу 80% вартості контракту на 2 роки з розрахунку 5% річних. Сума контракту складає 200 доларів США.

Погашення кредиту відбуватиметься рівними піврічними внесками (у вигляді виписаного комплекту тратт) через півроку після поставки товару, відвантаженого разовою партією.

У даний момент між контрагентами ведуться переговори щодо способу нарахування процентів. Проценти можуть бути нараховані :

1. Із суми заборгованості до дати наступного платежу;

2. Від дати видачі до дати оплати чергової тратти;

3. Підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт.

Завдання :

1. Розрахувати суму валюти, яка буде зарахована на поточний гривневий та валютний рахунки підприємства на момент погашення 4-ї тратти.

2. Визначити загальну суму належних до оплати процентів за всіма варіантами.

3. Визначити найбільш вигідний варіант нарахування процентів з точки зору експортера.

4. Виходячи із зазначених умов підготувати проект розділу контракту “Умови платежів”.

Рішення

1. Згідно умов завдання сплата загальної суми товару по контракту в 200 дол.США обумовлена як :

- готівкова сплата 1 (20%) = 40 дол.США

- сплата тратти 2 через 6 міс. (20%) = 40 дол.США

- сплата тратти 3 через 12 міс. (20%) = 40 дол.США

- сплата тратти 4 через 18 міс. (20%) = 40 дол.США

- сплата тратти 5 через 24 міс. (20%) = 40 дол.США

2. Обумовлені проценти за кредит при розрахуванні за схемою № 1 “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу” розраховуються як:

сплата залишку за період 6 міс.

сплата залишку за період від 6 до 12 міс.

сплата залишку за період від 12 до 18 міс.

сплата залишку за період від 18 до 24 міс.

Загальна сума процентів по схемі № 1 = 10 дол.США

3. Обумовлені проценти за кредит при розрахуванні за схемою № 2 “ Від дати

видачі до дати оплати чергової тратти” розраховуються як :

сплата тратти 2 за період 6 міс.

сплата тратти 3 за період 12 міс.

сплата тратти 4 за період 18 міс.

сплата тратти 5 за період 24 міс.

Загальна сума процентів по схемі № 2 = 10 дол.США

4. Таким чином по схемі № 3 “ Підрахуванням загальної суми процентів і

поділенням її на рівні частини за числом тратт” до кожної тратти необхідно сплачувати рівномірно по 2,5 дол.США.

5. Для експортера найбільш вигідною схемою сплати процентів є поток

платежів № 1 “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу”, оскільки

він дає найбільшу дисконтовану “пренумерандо” сумму сплачених процентів, враховуючи здешевлення коштів в часі.

6. Проект розділу контракту “Умови платежів” :

а) часткова оплата суми контракту здійснюється готівковим платежем на момент відгрузки товару в сумі 20% від вартості контракту перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок “Продавця”;

б) “Продавець” надає “Покупцю” комерційний кредит на суму 80% від загальної суми контракту строком на 2 роки під 5 % річних від суми залишку боргу за період між частковими поверненнями основної суми боргу, яка оформлюється 4 переказними векселями(траттами) по 20% від суми контракту з строками погашення 6,12,18,24 місяці , додатково включаючи відповідні нараховані суми процентів за користування кредитом;

7. Всього за контрактом “Продавець” отримає суму - 210 дол.США, які розподіляться :

- 50% (105 доларів США) - на валютний розрахунковий рахунок;

50% (105 дол.США *5,05грн./1дол=530,25 грн.) - на гривневий розрахунковий рахунок після обов”язкового продажу 50% валютної виручки на МВРУ;

3.2 Задача №2 (Варіант 6)

Німецька фірма планує експортувати кухонний мікропроцесор до США на умовах ФОБ Гамбург. В результаті вивчення американського товарного ринку були отримані наступні дані:

1. Роздрібна ціна продажу аналогічного товару споживачеві на внутрішньому ринку США - 320 доларів США, включаючи податок з продажу 11,42% від розрібної ціни.

2. Націнка експортера - 50% від обсягу продажів;

3. Націнка імпортера - 50% від обсягу продажів;

4. Націнка оптовика - 64% від обсігу продаж імпортера;

5. Націнка роздрібного торгівця - 20% від обсягу продаж оптовика;

6. Митний збір - 3%від ціни ФОБ;

7. Вартість отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю -

3 %CIF;

8. Вартість накладних витрат (фрахт, транзит, страхування) - 15% ФОБ

Завдання :

1. Розрахувати ціну пропозиції ФОБ.

2. Розрахувати ціну пропозиції CIF.

3. Сформулювати проект розділу “Ціна і загальна вартість товару”:

4. Огрунтувати цінову стратегію експорту кухонного мікропроцесора до США.

Рішення

1. FOB - FREE ON BOARD (... named port of shipment) - ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження) [10].

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності у зв'язку з імпортом товару, а також, у разі необхідності, з його транзитним перевезенням через будь-яку країну.