11

Вступ

Страхування - одна з найбільш давніх історичних категорій суспільно-економічних відносин між людьми, невід'ємна частина виробничих відносин.

Спочатку поняття страхування пов'язувалось зі словом "страх". Тому досі вираз "страхування" вживається у значенні "підтримка", "гарантія успіху" тощо. В сучасних умовах цей термін найчастіше використовується в якості інструмента захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, як елемент відшкодування матеріальних втрат при настанні страхового випадку.

Новий тлумачний словник української мови визначає слово „страхування” як "уберігати кого -, що-небудь від чогось небажаного, неприємного".

Страхові послуги -- це сукупність видів і умов страхування, запропонованих страховими посередниками юридичним і фізичним особам. У найзагальнішому вигляді страхові послуги -- це та діяльність, що повинна або може виконуватися в інтересах страхувальників для забезпечення їхньої потреби в страховому захисті: висновки різних договорів добровільного страхування і проведення обов'язкового страхування. Водночас законодавством і правилами з конкретних видів страхування передбачаються різноманітні за характером страхові послуги: можливість вибору варіанта страхування, засобу сплати платежів і одержання страхового відшкодування (страхової суми), зміна і доповнення умов раніше укладеного договору, визначення і заміна посмертного одержувача страхової суми тощо.

1. Характеристика страхової послуги

Страхування як історична категорія відображає певні економічні відносини, які виникли та існували за стародавніх часів. Так, початки страхової діяльності можна шукати ще в Кодексі Хаммурапі (близько 1800 років до нашої ери, Месопотамія, Вавилон), в якому 282 статті були присвячені корабельній позиці (бодмереї) - грошовій позиці під заставу судна. У разі знищення судна позикодавці втрачали право на повернення наданих коштів [9, с. 220].

Тому з метою організації свого страхового захисту вони встановлювали підвищенні відсотки, ніж за звичайними позиками.

Сучасні вітчизняні вчені В. Базилевич, К. Базилевич розглядають зміст страхування з позицій природних інтересів, економічної зумовленості необхідності створення зазначеного різновиду людської діяльності, у соціальному плані, в юридичному аспекті, міжнародному аспекті. Проте визначення терміну страхування не наводять.

Західна наукова думка не приділяє значної уваги пошукам визначення категорії „страхування”. Наприклад, відомі Пол А. Самуельсон та Вільям Д. Нордхауз в „Економіці" відмічають, що ринок управляє ризиками за допомогою їх розподілу, а розповсюдженою формою розподілу ризиків є страхування. Тобто страхування представляється як спосіб захисту від ризиків. При цьому наукова думка заходу приділяє більше уваги страховій математиці як „локомотиву" страхової діяльності. Так, за дослідженням М. С. Клапківа, в першому каталозі найвагоміших наукових праць на страхову тематику, виданому в 1982 році, було розміщено 152 анотації статей з яких, як з'ясувалось, 101 виявились математичного спрямування, а економічного - лише 51. Тому закордонними вченими страхування розглядається, в більшості випадків, в практичні площині, що сприяло розвитку страхування до рівня стратегічного сектору економіки.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (від 04.10.2001 р. №2745 - III) визначається страхування як „вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів" [1, с. 235].

Економічна сутність страхування визначається двома основними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:

ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;

ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому що страхові виплати видаються не одночасно, що враховується через дисконтуючий множник на інвестиційні прибутки страхової компанії.

Категорія страхування має характерні ознаки, зокрема:

наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;

існування страхового ризику, тобто страхуванню властивий вірогідний характер відносин;

формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників;

поєднання індивідуальних та групових страхових інтересів;

солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;

замкнута розкладка суми страхового збитку;

перерозподіл збитку в просторі та часі;

повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;

самоокупність страхової діяльності та отримання прибутку страховиком.

Як видно із зазначених ознак, страхування має риси економіки, фінансів, кредиту, підприємництва, але й принципові відмінності.

Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.

Оскільки страхування відноситься до виду підприємницької діяльності, яку можуть здійснювати тільки юридичні особи відповідної організаційно-правової форми, що суворо передбачено чинним законодавством, то страхову діяльність можуть здійснювати юридичні особи у формі акціонерного, повного, товариства з додатковою відповідальністю. Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю.

Суб'єктами страхових відносин, у відповідності до чинного законодавства, визнають фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, відповідно до Закону України "Про господарські товариства" (від 19.09.91р. №1576-ХІІ), з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також, одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно: страховиками - резидентами України. Окрім того, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню [8, с. 127].

До суб'єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками в силу закону. Застраховані особи - треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника відповідно до договору страхування.

Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.

Окрім того, Закон України про страхування визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи; з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Отже, категорія страхування розглядається з наступних позицій:

як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;

як спосіб розподілу ризиків;

як спосіб задоволення потреб страхувальників;

як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;

як спосіб покращення матеріального стану засновників та акціонерів;

як джерело інвестицій в економіку держави;

як фактор стабілізації економіки.

В кінцевому підсумку страхування є одним з економічних інструментів суспільства, стратегічним сектором економіки держави, економіки, яка з ринкової в умовах глобалізації переростає у фінансову, коли вартість, стає капіталом і здатна до накопичення та самозростання.

Отже, узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна визначити страхування як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Страхові послуги -- це сукупність видів і умов страхування, запропонованих страховими посередниками юридичним і фізичним особам. У найзагальнішому вигляді страхові послуги -- це та діяльність, що повинна або може виконуватися в інтересах страхувальників для забезпечення їхньої потреби в страховому захисті: висновки різних договорів добровільного страхування і проведення обов'язкового страхування. Водночас законодавством і правилами з конкретних видів страхування передбачаються різноманітні за характером страхові послуги: можливість вибору варіанта страхування, засобу сплати платежів і одержання страхового відшкодування (страхової суми), зміна і доповнення умов раніше укладеного договору, визначення і заміна посмертного одержувача страхової суми тощо [6, с. 72].

Основна потреба страхувальника полягає в одержанні страхового відшкодування (страхової суми) при визначених подіях (страхових випадках). Проте вважати такі виплати страховими послугами можна з великим застереженням: проводячи відшкодування витрат і виплачуючи страхову суму, страхова організація виконує свій найперший обов'язок.

Реалізація страхових послуг означає систему організації діяльності страхових посередників, засновану на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попиту страхових послуг, визначенні завдань щодо поліпшення організації роботи з реалізації наявних послуг, що надають посередники, і розробки нових видів страхових операцій. Реалізація страхових послуг передбачає опрацювання стратегії і тактики поведінки посередників на страховому ринку. Для цього необхідно знати:

1) потреби потенційних страхувальників, фізичних і юридичних осіб;

2) ситуацію, що формується на ринку страхових послуг;

3) стан і тенденції економічного та соціального розвитку країни і регіону, де знаходиться страхова організація;

4) потенційні можливості страхової компанії щодо конкретних умов.

Потреби населення, підприємств і організацій у страхових послугах безпосередньо пов'язані із загальними економічними інтересами. Потреби в страхуванні значною мірою можна розглядати як похідні від основних життєвих потреб населення. Спочатку люди піклуються про створення певного рівня матеріального добробуту, і вже потім виникає потреба в його захисті від можливих несприятливих наслідків. Чим вище рівень добробуту, тим ширше життєві потреби населення та вимоги до їхнього захисту шляхом страхування. Тому для визначення можливого попиту на страхові послуги треба досліджувати загальні закономірності формування першочергових потреб юридичних і фізичних осіб, обумовлені розвитком економіки, формуванням соціального укладу життя, демографічними, національними та іншими чинниками [4, с. 430].

При оцінці страхових послуг у сучасних умовах необхідно виходити з того, скільки страхових компаній діє на страховому ринку, яку сферу послуг вони охоплюють. Отже, визначаючи перспективи розвитку страхування, треба враховувати економічні інтереси різноманітних груп населення регіону, де функціонує або передбачає розгорнути діяльність страхова компанія.

Можливості страхових організацій, створених у формі акціонерних товариств, багато в чому визначаються складом засновників, тобто даній страховій організації, як правило, буде віддаватися пріоритет при виборі договорів страхування у сфері діяльності відповідних засновників.

При аналізі потреб підприємств і населення не можна не враховувати, що грошове відшкодування втрат або виплата грошової допомоги не можуть повною мірою гарантувати задоволення потреб населення. У сучасних умовах ефективність страхування залежить від того, наскільки одержуване грошове відшкодування може бути матеріалізоване в речові цінності, що загинули внаслідок страхових подій. Це ж стосується і виплат з особистого страхування, тому що їхня ефективність залежить від можливості одержання населенням кваліфікованих медичних послуг.

Складовою частиною в реалізації страхових послуг є проведення соціологічних обстежень населення, тобто вивчення страхових інтересів за допомогою опитування сімей. Такі обстеження дозволяють виявити мотиви різноманітних за складом сімей, зробити висновки про необхідність страхування або відмову від нього, визначити вплив на розвиток конкретних видів майнового й особистого страхування соціальних, економічних, демографічних, регіональних і інших чинників [2, с. 65]. Метою соціологічних обстежень на страховому ринку є:

1) оптимізація страховими посередниками системи видів страхування, відмова від тих, що не користуються попитом, удосконалення методів пропаганди і реалізації страхових послуг, наявність умов страхування з урахуванням диференціації потреб різноманітних груп населення;

2) розробка найбільш дійових умов страхування з урахуванням диференціації потреб різноманітних груп населення;

3) поліпшення взаємовідносин із страхувальниками при укладенні договорів, одержанні страхових внесків і виплаті страхового відшкодування (страхових сум).

Обстеження може бути суцільним (для невеличкого масиву, що обстежується) або вибірковим. При вибірковому обстеженні з усієї генеральної сукупності досліджуваних одиниць виділяється певна її частина, за характеристиками якої можна судити про властивості всієї генеральної сукупності. При цьому повинна забезпечуватися репрезентативність зібраного матеріалу, тобто одиниці, відібрані для вивчення, повинні бути настільки типові, щоб отримані в результаті обстеження дані можна було з достовірністю поширити на всю генеральну сукупність досліджуваного населення. Найбільш доцільно використовувати метод вибіркового обстеження за допомогою моментних спостережень.

В ролі об'єкта обстеження беруться сім'ї, які вже мають або ще не мають договорів страхування, що дозволяє виявити структуру і межі страхового поля. Предмет дослідження -- якісні і кількісні показники, що характеризують рівень розвитку страхових послуг, такі як розміри страхових сум, розмір сплати внесків, засоби і порядок їхньої сплати, терміни дії договорів. Всі страхові характеристики розглядаються в розділі угруповання, що обстежується за демографічними, соціальними і економічними ознаками. Для цього збираються дані про розподіл страхувальників за статтю, віком, числом членів сім'ї, наявністю дітей у сім'ях, рівнем освіти, професією, фахом, соціальним типом сім'ї, рівнем прибутків, заможністю, житловими умовами [7, с. 50].

Страховий продукт можна розглядати як продукт і як послуги. Кожна послуга, у свою чергу, може задовольняти або не задовольняти потреби клієнта. Надійність послуг може бути підвищена завдяки підвищенню стандартів обслуговування клієнтів, а також встановленню відповідності між ціною послуги і якістю роботи продавця послуги.

Проблема полягає в тому, що якість страхової послуги неможливо визначити негайно, а тільки після певного часу. Для спеціаліста, що займається маркетингом страхового продукту, дуже важливо, щоб усе, що він пропонує на ринку, було відразу прийнято і сприймалося страхувальником з довірою.

Починаючи розробку нового виду страхування, потрібно пам'ятати про обов'язкову умову успіху -- продукт повинен задовольняти всі вимоги і побажання клієнта. При створенні нового продукту його не можна розглядати тільки з позиції страховика, тому що для клієнтів він може виявитися нецікавою і невигідною справою. Також необхідно відразу ж почати роботу по створенню нового бланка страхового поліса. Не можна використовувати для продажу нового продукту старий поліс. Це буде свідчити про те, що страхова компанія протягом усього цього часу не переглядала страховий портфель. Наприклад, в Італії середня тривалість дії поліса раніше складала майже 20 років, а зараз -- до 7 років.

У той же час треба пам'ятати, що клієнт завжди чекає від страховика більш простого продукту. Тому одним з головних завдань є адаптація нового виду страхування до потреб широких верств населення. Для правильної постановки роботи зі створення нового страхового продукту дуже важливим моментом є добре організована маркетингова кампанія страхового посереднику [3, с. 222].

Висновки

Отже, страхування як історична категорія відображає певні економічні відносини, які виникли та існували за стародавніх часів. Так, початки страхової діяльності можна шукати ще в Кодексі Хаммурапі (близько 1800 років до нашої ери, Месопотамія, Вавилон), в якому 282 статті були присвячені корабельній позиці (бодмереї) - грошовій позиці під заставу судна. У разі знищення судна позикодавці втрачали право на повернення наданих коштів.

Тому з метою організації свого страхового захисту вони встановлювали підвищенні відсотки, ніж за звичайними позиками.

Страхові послуги -- це сукупність видів і умов страхування, запропонованих страховими посередниками юридичним і фізичним особам. У найзагальнішому вигляді страхові послуги -- це та діяльність, що повинна або може виконуватися в інтересах страхувальників для забезпечення їхньої потреби в страховому захисті: висновки різних договорів добровільного страхування і проведення обов'язкового страхування. Водночас законодавством і правилами з конкретних видів страхування передбачаються різноманітні за характером страхові послуги: можливість вибору варіанта страхування, засобу сплати платежів і одержання страхового відшкодування (страхової суми), зміна і доповнення умов раніше укладеного договору, визначення і заміна посмертного одержувача страхової суми тощо.

Основна потреба страхувальника полягає в одержанні страхового відшкодування (страхової суми) при визначених подіях (страхових випадках). Проте вважати такі виплати страховими послугами можна з великим застереженням: проводячи відшкодування витрат і виплачуючи страхову суму, страхова організація виконує свій найперший обов'язок.

Список використаних джерел

Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -- К. : Знання, 2005. -- 352с.

Бубенко І.В. Страхування. -- Х.: ХДЕУ, 2004. -- 104с.

Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д. В., Корват О. В. Страхування: теорія та практика. -- Х.: Бурун Книга, 2004. -- 371с.

Вовчак О.Д., Завійська О.І. Страхові послуги. -- Л. : Компакт-ЛВ, 2005. -- 656с.

Іщенко О.А. Теоретичні основи і механізм реалізації маркетингу послуг. -- Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2005. -- 386 с.

Кінащук Л.Л. Страхування: теорія та практика проведення -- К.: Атіка, 2004. -- 111с.

Новикова І.В. Маркетинг сфери послуг. -- К.: Видавництво Європейського університету, 2004. -- 71 с.

Ткаченко Л.В. Маркетинг послуг. -- Д.: Видавництво ДУЕП, 2002. -- 192 с.

Шканова О.М. Маркетинг послуг. -- К. : Кондор, 2003. -- 304 с.