Міжбанківський валютний ринок України

15

Зміст

• Вступ
• 1. Становлення валютного і фінансового ринку України
• 2. Загальна характеристика валютного ринку України
• 3. Українська міжбанківська валютна біржа
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• Міжнародний бізнес здійснюється в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв'язки із зовнішніми валютними ринками. Хоч вважається, що міжнародна валютна система повинна сприяти торгівлі та полегшувати залучення інвестицій, державні структури інколи використовують її для обмеження цих процесів.
• Головними формами участі банків у зовнішньоекономічних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземних валют, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування експортно-імпортних угод.
• Валюта (італ. valuta, від лат. valeo -- коштую):
• 1) грошова одиниця країни -- національна валюта;
• 2) грошові одиниці іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках, -- іноземна валюта;
• 3) міжнародна (в тому числі регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, ЕКЮ, євро).
• У міжнародних економічних відносинах місцева валюта одного учасника є іноземною валютою для іншого. Наприклад, імпортерам доводиться сплачувати в іноземній валюті за товари, які вони купують на зовнішніх ринках. Для цього їм слід звернутися в банк і купити необхідну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни. У свою чергу, експортерам надходять платежі в іноземній валюті, яку вони можуть або тримати на валютному рахунку у своєму банку, або продати в обмін на вітчизняну (чи, можливо, на іншу іноземну валюту, наприклад долари США).
• Валютний ринок -- сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або відсотковою ставкою.
• 1. Становлення валютного і фінансового ринку України
• Валютний ринок в Україні -- це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів) [1, c.74].
• Суб'єктами валютного ринку є: продавці валюти; покупці валюти; посередники.
• До складу валютного ринку України, входять такі суб'єкти: Національний банк України; комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банку на право здійснення операцій з валютними цінностями (уповноважені банки); інші кредитно-фінансові установи-резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку; юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти; кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України; валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право організації торгівлі іноземною валютою.
• Центральним банком нашої держави є Національний банк України (НБУ), який було утворено у березні 1991 p. відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР.
• Залежно від конкретних завдань, що поставали перед незалежною Україною, в діяльності Національного банку можна умовно виділити три характерні етапи.
• Перший етап припадає на 1991 p. -- жовтень 1994 p., період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети [7, с.87].
• Другий етап, який розпочався після проголошення у промові Президента України Л.Д. Кучми (жовтень 1994 p.) програми макроекономічної стабілізації, охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 p. до серпня 1996 p. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені й запущені в дію нові монетарні механізми, притаманні сучасній соціальне орієнтованій економіці.
• Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.
• Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво проявилася після сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998 p., коли було успішно реалізовано вироблену стратегію діяльності на валютному ринку й ефективно використано валютні резерви НБУ.
• Отже, успішна діяльність Національного банку як головного суб'єкта валютного ринку України цілком закономірно є результатом колосальної праці й таланту конкретних людей, що виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави, як одного з найвагоміших компонентів її незалежності. Тому цілком закономірно, що за рейтингом західних засобів масової інформації, НБУ був визначений у числі 25 центральних банків світу, які проводять здорову грошову політику.
• Таким чином, найважчий іспит на виживання держави було успішно складено. Утвердження України як суверенної незалежної держави, зміцнення її авторитету як у світі, так і в очах власних громадян, є і продовжує залишатися основним завданням діяльності її центрального банку.
• Серед комерційних банків найміцніші позиції на валютному ринку України займає Промінвестбанк, де створена унікальна електронна система, що дає можливість вести розрахунки з єдиного кореспондентського рахунка. Всього 24 хвилини потрібно, щоб провести банківську операцію у будь-якій точці України, де є кореспондентський рахунок Промінвестбанку. На сьогодні це найбільший банк України, фінансовий капітал якого, включаючи власний, становить 1/3 від усього банківського капіталу України. Практично в усіх великих містах банк має свої відділення, а в Росії, наприклад, відкрито 272 кореспондентські рахунки у 125 банках [2, с.62].
• Для того, щоб захистити грошові кошти своїх клієнтів, Промінвестбанк став у 1994 p. засновником першого російсько-українського кредитного банку -- Кредитімпекс Банку, який сьогодні проводить 80 % усіх рубльових розрахунків між Україною і Росією. Він став одним із клірингових банків Української міжбанківської валютної біржі.
• Опрацьована і впроваджена спеціалістами Промінвестбанку і Кредитімпекс Банку технологія проведення платежів дала змогу скоротити строки їх проходження втроє. Тривалість конвертації російських рублів в українські карбованці для підприємств-експортерів України скоротилася до двох днів. Співробітництво з Кредитімпекс Банком удосконалюється шляхом взаємних операцій з векселями у національних валютах України і Росії, з депозитними сертифікатами, облігаціями та іншими цінними паперами.
• Промінвестбанк працює також з "Дойчебанком", "Комерцбанком", "Банком оф Нью-Йорк", "Айнджибанком" та ін. Платежі у твердій валюті банк проводить через систему СВІФТ.
• У зв'язку з функціонуванням на валютному ринку України значної кількості малих і середніх банків, останнім часом все частіше виявляється тенденція до зменшення їх кількості за рахунок злиття. Цьому процесу сприяє прийнятий Верховною Радою Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність", де зазначено, що з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків мінімальний розмір статутного фонду встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком.
• 2. Загальна характеристика валютного ринку України
• Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволено здійснювати тільки суб'єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також валютні біржі [4, с.106].
• Уповноваженими банками називають будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Відповідно уповноваженими кредитно-фінансовими установами називають установи, що мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій і здійснюють контроль за валютними операціями клієнтів.
• Генеральні ліцензії видаються Національним банком України комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на весь період дії режиму валютного регулювання на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.
• Індивідуальні ліцензії Національний банк України видає на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для їх здійснення. Індивідуальних ліцензій потребують операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття: фізичними особами -- резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; кореспондентських рахунків уповноваженими банками; рахунків у іноземній валюті філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють підприємницької діяльності; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі через придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами -- резидентами як дарунок або у спадщину [6, с.54].
• Вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей не завжди потребує ліцензування. Зокрема, не потребують індивідуальних ліцензій такі операції: здійснення платежів у іноземній валюті, що провадяться резидентами за межі України на виконання зобов'язань у валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; здійснення платежів за межі України в погашення кредитів, наданих в іноземній валюті; вивезення за межі України в іноземній валюті прибутку від іноземних інвестицій (репатріація прибутку); вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.
• Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами -- юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, а також для власних потреб. Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання ними зобов'язань перед нерезидентами. Усі поточні валютні операції здійснюються на умовах тод, том або спот [1, с.74].
• Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими кредитно-фінансовими установами на міжнародних валютних ринках або на міжбанківському валютному ринку України.
• Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів і продавати її фізичним особам -- резидентам. Вони також можуть відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на основі агентських угод з іншими юридичними особами -- резидентами.
• Пункти з обміну валют здійснюють конверсійні операції з готівковою іноземною валютою, що віднесена Національним банком України до групи вільно конвертованих валют. Обмінні пункти здійснюють обмін валют як для резидентів, так і для нерезидентів. Режим роботи пункту встановлюється банком або установою, яка відкрила пункт. При цьому в прикордонних зонах, морських та річкових вокзалах, аеропортах пункти обміну повинні працювати не менше 20 год. на добу, в усіх інших місцях -- не менш як 8 год.
• Обмінні пункти ведуть облік купленої та проданої валюти за встановленою формою суворої звітності, надають квитанції про купівлю-продаж іноземної валюти і подають звіт уповноваженим банкам, а також є підзвітними НБУ. Як правило, один із працівників обмінного пункту зараховується до штату банку, оскільки обмінний пункт-агент здійснює операції не з власною валютою, а з валютою банку за його дорученням. Уповноважений банк забезпечує власні обмінні пункти авансом у національній та іноземній валютах, бланками суворої звітності, іншими матеріалами до початку робочого дня. Порядок забезпечення обмінних пунктів, які здійснюють свою діяльність на основі агентської угоди, обумовлюється самою угодою [5, с.21].
• Протягом робочого дня уповноважені банки повинні забезпечувати безперебійну діяльність обмінних пунктів, підкріплювати національною та іноземними валютами, здійснювати оперативний контроль за їх діяльністю.
• Сума комісії, що сплачується агенту з обміну валюти, не має перевищувати 2% від суми валюти, наданої для конверсії, і повинна сплачуватись у національній валюті за курсом НБУ валюти, наданої для конверсії.
• На період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів -- юридичних осіб підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку в порядку, встановленому Національним банком України, за винятком деяких випадків. Обов'язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті, що надходять у вигляді кредитів, позик і фінансової допомоги від уповноважених банків, уповноважених кредитно-фінансових установ, нерезидентів і міжнародних фінансових організацій; суми надходжень в іноземній валюті, які повністю направляються резидентами на погашення заборгованості за кредитами, позиками, фінансовою допомогою та зобов'язаннями за договорами міжнародного лізингу; що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій; які придбані на міжбанківських валютних біржах через уповноважені банки та кредитно-фінансові установи протягом терміну, встановленого валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами; що надійшли на користь резидентів-посередників за договорами консигнації або за агентськими угодами і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам (крім комісійної винагороди, яка підлягає обов'язковому продажу); що належать уповноваженим банкам та уповноваженим кредитно-фінансовим установам; депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках та уповноважених кредитно-фінансових установах, включаючи проценти, нараховані за ними, а також інвестиції, здійснені резидентами за межі України, у разі їх повернення власнику; що надходять транспортним організаціям та підприємствам зв'язку від експорту власних послуг та направляються ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів або наданням послуг зв'язку за межами України, а також що надходять риболовецьким суднам та направляються ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням цих суден за межами України; що надходять безплатно у вигляді добровільних пожертвувань; проценти, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках резидентів -- юридичних осіб [7, с.89].
• Розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту здійснюються через уповноважені банки в іноземній валюті. Розрахунки у валюті України допускаються тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
• Резиденти і нерезиденти -- фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які отримали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом іншим фізичним особам-резидентам. Крім того, фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах або за їх посередництвом у інших фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів.
• Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України в готівковій або безготівковій формі.
• 3. Українська міжбанківська валютна біржа
• Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ "Про Українську міжбанківську валютну біржу" вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).
• Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.
• Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом [4, с.109].
• Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету.
• Члени біржі укладають угоди на біржі лише від свого імені за власний рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють операції на біржі через своїх представників -- дилерів, які не можуть проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше чотирьох представників-дилерів. За кожну укладену угоду з купівлі-продажу валюти учасники торгів сплачують комісійні в гривнях при продажу валюти та у валюті при її купівлі.
• Члени валютної біржі зобов'язані своєчасно виконувати вимоги за угодами, укладеними на біржових торгах, а також надавати необхідну інформацію про свою діяльність на вимогу дирекції біржі.
• Проведення торгів і визначення поточних курсів валют до гривні здійснює уповноважений співробітник біржі, якого називають курсовим маклером. У торговельний зал біржі допускаються тільки дилери та співробітники біржі, які беруть участь в торгах. Інші допускаються до торгового залу лише з дозволу дирекції біржі [6, с.57].
• До початку торгів дилери повинні подати курсовому маклеру заявки на купівлю-продаж валюти, які мають містити інформацію про ціль використання валюти, номер контракту, для оплати якого купується валюта (якщо виконується заявка клієнта), максимальний курс купівлі чи мінімальний курс продажу. Необхідною умовою участі в торгах є також попереднє зарахування потрібної суми коштів на відповідні рахунки. Не пізніше ніж за годину до початку торгів члени біржі повинні подати виписки зі своїх кореспондентських рахунків у кліринговому банку УМВБ про наявність коштів для проведення операцій з купівлі-продажу.
• Біржові торги проводяться в формі аукціону. Початковий курс на торгах встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на купівлю формують попит, заявки на продаж -- пропозицію. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі -- курс валюти підвищують. При цьому можуть прийматись додаткові заявки на купівлю-продаж валюти. При пониженні курсу приймають лише заявки на зменшення суми продажу валюти або на збільшення суми купівлі валюти. При зростанні курсу валюти приймають заявки на збільшення суми продажу чи на зменшення суми купівлі валюти. Якщо відхилення курсу від початкового більше від установленого біржовим комітетом, торги можуть бути припинені до прийняття відповідного рішення.
• Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення розрахунків за угодами на цих торгах [1, с.65].
• Коливання курсу української грошової одиниці обмежуються валютним коридором і операціями Національного банку України, який з метою стабілізації курсу гривні може проводити валютні інтервенції -- пропонувати валюту для продажу або купувати її в учасників торгів. Офіційний курс гривні до долара щодня визначається за результатами торгів на УМВБ.
• Члени валютної біржі, які своєчасно не перерахували кошти за угодами, укладеними на біржових торгах, сплачують за кожен день прострочки 1% від суми заборгованості. Якщо заборгованість не погашається протягом трьох банківських днів, учасник торгів може не допускатись до участі в торгах протягом певного періоду.
• Українська міжбанківська валютна біржа має ряд філій, зокрема Дніпропетровську, Харківську, Львівську, Донецьку. Серед філій найбільшу частку в торгівлі валютою має Дніпропетровська. Основний обсяг валютних операцій на УМВБ припадає на 10--15 найпотужніших банків, які здійснюють більшу частину операцій, пов'язаних із обслуговуванням зовнішньоекономічних зв'язків і внутрішнього валютного обороту.
• Висновки
• Валюта -- це грошова одиниця, що використовується для виміру величини вартості товару. Валютний ринок -- це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн, до його складу як системи можна віднести підсистеми валютного механізму і валютних відносин.
• Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволено здійснювати тільки суб'єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також валютні біржі.
• Основи валютного регулювання та валютного контролю були закладені з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в лютому 1993 р. У декреті встановлювався режим здійснення валютних операцій на території України, права та обов'язки суб'єктів валютного ринку, відповідальність за порушення валютного законодавства, а також повноваження державних органів управління і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій.
• Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127, визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку.
• Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку "спот" операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу у разі, коли Національним банком не встановлені граничні розміри маржі.
• Список використаних джерел
• Дахно І.І. Міжнародна економіка. -- К.: МАУП, 2007. -- 248c.
• Дзюба С.Г., Подоприхіна І.Є. Міжнародна економіка. -- Донецьк: ТОВ "Юго-Восток", 2006. -- 284 с.
• Карпенко С.В., Карпенко О.А. Міжнародна економіка. -- К.: Університет "Україна", 2007. -- 252с.
• Козак Ю.Г. Міжнародна економіка. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 676 с.
• Романишин С.Б., Сай Л.П., Когут У.І. Міжнародна економіка. -- Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. -- 96с.
• Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: історія. -- К.: Либідь, 2006. -- 390с.
• Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини. -- Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. -- 544с.