Медичні страхові компанії України

МІНІСТРЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

Кафедра Фінанси і банківська справа

Реферат

по дисципліні: «Страхування»

на тему:

«МЕДИЧНІ СТРАХОВІ КОМПАНІЇ УКРАЇНИ»

2006

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика медичного страхування та аналіз основних його систем

2. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні

3. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні

4. Програми добровільного медичного страхування деяких українських страхових компаній

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

В усі часи у людини виникала потреба у захисті свого здоров`я. Як тоді так і зараз необхідні якісь гарантії того, що в разі нещасного випадку з людиною на виробництві чи за будь-яких інших причин його здоровє буде відновлено, а понесені збитки відшкодовано.

Саме тому ще в XIX ст. почали зароджуватися перші ознаки соціального захисту населення щодо охорони здоровя, пов'язані з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування. Для надання таких послуг потрібні страхові медичні організації, компанії, фонди - юридичні особи, які створені і функціонують у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю у відповідності з чинним законодавством країни, а також отримали у встановленому порядку ліцензію для здійснення цієї діяльності.

Важливою особливістю медичного страхування є те, що відшкодування збитків застрахованому при настанні страхового випадку здійснюється не грошима, а медичними послугами. Ці послуги надає четвертий суб'єкт медичного страхування - медичний заклад.

Медичні заклади є самостійними суб'єктами господарювання. Вони укладають угоди з медичними страховими організаціями і працюють у відповідності з ними. Медичні заклади, що надають послуги у системі медичного страхування, повинні отримати ліцензію на їх здійснення. Вони мають право на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованих, а також право отримувати від страховика оплату вартості медичних послуг, що надані застрахованому згідно з медико-економічними стандартами, право вимагати розгляду претензій до медичних закладів комісіями за участю незалежних експертів.

1. Загальна характеристика медичного страхування та аналіз основних його систем

Медичне страхування - це страхування на випадок утрати здоров'я з будь-якої причини, у тому числі у зв'язку з хворобою та нещасним випадком.

Сутність його полягає в тому, що, сплативши одноразово страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках із платним обслуговуванням.

Зазначимо, що, мабуть, жодний з видів страхових послуг не викликає в нашій країні таких бурхливих дискусій, як медичне страхування. Між тим світова практика виробила значну кількість принципів організації медичного страхування. Зупинимось на деяких аспектах аналізу механізмів фінансування систем організації охорони здоров'я, що існують у різних країнах світу.

Залежно від способу фінансування можна виділити три основні системи: державна (бюджетна), соціальна та приватна.

Системи соціального медичного страхування викликають найбільшу зацікавленість, оскільки вони мають ряд переваг над іншими системами. Передусім, над приватною системою, бо система соціального медичного страхування, як і бюджетна, фінансується за рахунок централізовано створеного фонду, забезпечуючи за інших рівних умов однакові соціальні гарантії у наданні медичної допомоги населенню незалежно від обсягу фінансової участі пацієнтів та їх платоспроможності. Тобто соціальне медичне страхування діє на умовах солідарності та принципу «багатий платить за бідного, здоровий - за хворого, молодий - за старого».

У деяких публікаціях, присвячених медичному страхуванню. зазначається, що приватні системи охорони здоров'я мають ряд недоліків, найбільш серйозний з яких - значне обмеження можливостей державного регулювання сфери медичного обслуговування населення країни.

Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в країнах із ринковою економікою існує два основних типи систем фінансування охорони здоров'я:

1) американська - заснована переважно на самозабезпеченні населення у випадку хвороби;

2) західноєвропейська - заснована значною мірою на суспільних фондах страхування.

Зупинимось більш детально на особливостях західноєвропейської системи.

У Західній Європі обсяг медичних послуг, що надаються тій чи іншій особі, яка є учасником систем страхування, не залежить від розмірів її внеску до страхових фондів. У формуванні фондів охорони здоров'я беруть участь наймані працівники, підприємці та держава. Однак, ступінь їх участі різний. Тут можна виділити дві групи країн:

* перша група - Англія, Ірландія, Данія та ін. Основна частина фондів формується державою, частка якої становить 50- 90%;

* друга група - Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія та ін. Суспільні фонди охорони здоров'я формуються переважно за рахунок внесків найманих працівників та підприємців за мінімальної фінансової участі держави.

Але в усіх країнах ці фонди знаходяться під контролем держави. Система медичного страхування забезпечує її учасникам тверду гарантію повернення коштів у вигляді медичних послуг. Робітники та службовці отримують доступне по ціні медичне обслуговування, підприємці ж, які використовують найману робочу силу, мають державну підтримку.

Важливо, що цільові страхові фонди формуються на децентралізованій основі. Тому місцева влада має можливість самостійно визначати умови фінансування та обсяги пільг. На підставі оцінки місцевих можливостей та потреб у медичній допомозі, органи місцевого самоврядування можуть акумулювати додаткові кошти та розширювати на цій основі набір гарантованих видів медичної допомоги. Крім того, місцеві та регіональні бюджети є основним джерелом фінансування охорони здоров'я у більшості розвинутих країн. Наприклад, уряд Норвегії виділяє лише 15% коштів, Швеції 14%, Фінляндії - 35%,Німеччини -119% від необхідного обсягу.

Таким чином, система соціального медичного страхування найбільш повно відповідає потребам та можливостям державного регулювання.

Ця система має також ту перевагу, що підприємства беруть пряму, а не опосередковану участь у формуванні страхових фондів. Підприємці матеріально зацікавлені в тому, щоб робітники не страждали від незадовільних умов праці, екологічно шкідливих виробництв та технологій, бо це неминуче призведе до додаткових витрат: посилюється тиск суспільства на користь більш вагомої участі фірм у фінансуванні медичної допомоги, збільшуються ставки страхових внесків тощо.

Щоб уникнути додаткових платежів податкового характеру, компанії вживають заходи, спрямовані на запобігання захворюванню та виробничого травматизму робітників. Поліпшення умов праці та реалізація екологічних проектів стають засобом економії по іншій статті витрат - фінансування медичного страхування. Саме ця зацікавленість у здоровому персоналі і відрізняє страхові системи. Більші суми витрат на надання медичної допомоги примушують підприємців порівнювати можливу вигоду від використання шкідливих для здоров'я робітників виробництв з постійними витратами на відновлення їх здоров'я.

Наведемо інші переваги системи соціального медичного страхування.

По-перше, страхові програми, відкриті для всіх зацікавлених підприємств, у тому числі й тих, які не можуть побудувати власні медичні заклади. Це дає змогу не тільки раціонально та ефективно використовувати наявні ресурси, а й залучати додаткові кошти на охорону здоров'я.

По-друге, ці програми не притісняють інтереси незастрахованих, оскільки джерелом додаткових пільг та послуг виступають зароблені кошти, а не бюджетні асигнування, розмір яких багато в чому визначається статусом підприємства.

По-третє, страхові програми забезпечують можливість для проведення єдиної політики охорони здоров'я на місцях, створюють умови для реалізації регіональних медичних програм.

Зараз системи соціального медичного страхування діють у 25 країнах світу з населенням близько 711 мли чол. Це в основному розвинуті країни Західної Європи, Північної Америки, Ізраїль та Японія.

У більшості країн існують змішані системи медичного страхування. Це означає, що в одних країнах переважає державне медичне страхування, в інших - приватне. Ступінь розвитку добровільного приватного страхування залежить в основному від потреб у додатковому медичному обслуговуванні, яке не забезпечується обов'язковими страховими програмами, а також від того, якою мірою окремі групи населення з високим рівнем доходів можуть віддати перевагу лікарям приватної практики.

Пріоритет тих чи інших форм медичного страхування в кожній країні залежить від конкретних економічних, демографічних та культурно-історичних умов, які характеризують загальний стан здоров'я населення та існуючий рівень медичного обслуговування.

2. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні

Медичне страхування зародилося в Україні ще в середині XIX ст. у вигляді обов'язковою медичною страхування. Передумовою виникнення цієї форми страхування став період, коли в царській Росії 26 серпня 1866 р. в зв'язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов'язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 людей), що дало початок формуванню фабрично-заводської медицини, в тому числі і в Україні. Однак це положення виконувалося незадовільно. Так, у 80-х рр. XIX ст. в семи українських губерніях із дев'яти медичною допомогою було охоплено лише 15% робітників усіх підприємств. У таких умовах з метою забезпечення соціальної допомоги, в тому числі і медичної, робітники змушені були самостійно знаходити механізми соціального захисту через створення різноманітних страхових товариств та кас взаємодопомоги.

Отже, медичне страхування і страхова медицина в Україні своєю появою завдячують фабрично-заводській медицині, і проявом цього стало виникнення лікарняних кас, які вже на той час існували в Німеччині та інших країнах Європи. Однією з перших лікарняних кас, що була створена на страхових засадах для надання медичної допомоги, була лікарняна каса у Миколаєві.

Відомо, що в кінці XIX -- початку XX ст. запровадження медичного страхування як системи соціального страхування стало невід'ємною вимогою політичного робітничого руху в Україні. Царський уряд після революційних подій 1905 р. був змушений почати розробку проекту Закону «Про соціальне страхування» й одночасно, не чекаючи його прийняття, дозволив робітникам організовувати лікарняні каси або ощадні каси забезпечення.

Прийнятий у 1912 р. Державною думою Закон «Про соціальне страхування на випадок хвороби» став результатом колективної боротьби робітників, лікарів і прогресивної громадськості. Попри всі його вади цей закон уперше в Російській імперії та на території України надав поняттю «лікарняні каси» нормативну базу і затвердив їх статут. З цього часу вони є організаційними осередками надання медичної допомоги за страховим принципом. Цей закон поклав початок формуванню системи страхової медицини дореволюційного періоду в Україні.

Згідно і положенням про страхування, яке функціонувало в Україні на той час, джерелами фінансування системи медичного страхування, що здійснювалося через лікарняні каси, були фонди соціального страхування. Їх кошти формувалися із внесків промисловців, самих робітників-членів лікарняних кас, на частку яких припадало 60% усіх витрат, а також надходжень від страхових товариств.

В Україні функціонували лікарняні каси двох типів: заводські та об'єднані. Заводські каси здійснювали виплату допомоги за встановленими випадками, організовували надання безплатної медичної допомоги робітникам і членам їх сімей. У 1913 р. урядом були запропоновані доповнення до статуту лікарняних кас, що давало їм право організовувати лікарні, амбулаторії, санаторії, аптеки.

Страхова медицина отримала активніший розвиток в Україні після Лютневої революції 1917 р. Це виявилося у поширенні медичного страхування практично в усіх галузях промисловості й охопило широкі верстви населення. Відбулося значне збільшення числа лікарняних кас. Водночас дрібні каси зливались і виникали великі страхові організації -- об'єднані лікарняні каси, що значно менше залежали від підприємців.

Однак, керівники охорони здоров'я дійшли висновку, що паралельне існування двох медицин - страхової і державної - неможливе. Прийняте за їх пропозицією Положення «Про соціальне забезпечення працюючих» від 31 жовтня 1918р., а також Постанова Раднаркому «Про передачу всієї лікувальної частини колишніх лікарняних кас Народному комісаріату охорони здоров'я» послужили основою для одержавлення страхових організацій і ліквідації лікарняних кас.

Початок другого етапу страхової медицини пов'язаний з переходом України в березні 1921 р. до нової економічної політики (НЕП), що стало для системи охорони здоров'я поступовим відступом від бюджетної системи фінансування і привело до передачі медичних закладів на фінансування місцевим бюджетам з різким скороченням фінансування та до введення часткової оплати за отриману медичну допомогу. Перед закладами охорони здоров'я постала проблема пошуку нових джерел фінансування.

НЕП створив сприятливі умови для відновлення принципів страхової медицини. В Україні було організовано унікальну систему робітничої медицини. Посприяв цьому Декрет Раднаркому України від 10 грудня 1921 р. «Основне положення про соціальне забезпечення робітників та службовців на випадок тимчасової і постійної втрати працездатності та членів їх сімей на випадок хвороби годувальника». У відповідності з Декретом страхуванню підлягали робітники промислових підприємств і сільського господарства.

В Україні було створено власну модель страхової медицини -- систему робітничої медицини, але її спіткала невдача. У 1927 р. згідно з Постановою уряду «Про утвердження принципу державної охорони здоров'я» її було скасовано і розпочато функціонування державної системи охорони здоров'я з централізованою формою управління, характерною ознакою якої стало монопольне володіння наданням медичних послуг.

У 1907 р. вийшов закон, що об'єднав більшість галузевих підприємств у єдину державну касу, яка підпорядковувалася Державному управлінню з робітничого страхування і діяла через місцеві опорні пункти.

Працедавці зобов'язувалися виплачувати 50% допомоги з тимчасової непрацездатності при захворюваннях і 100% - при травмах. Внески робітників збільшилися до 3%, а з 1918 р. - до 4% від заробітку. У 1907 р. право на отримання безплатної медичної допомоги поширилося на членів сімей застрахованих.

На великих підприємствах організовувалися власні відомчі поліклініки, стаціонари, надавалася спеціалізована лікарська допомога.

Процес організації лікарняних кас відбувався повільно. Застраховані не завжди отримували в необхідному обсязі медичну допомогу, терміни лікування і перебування в лікарняних касах скорочувалися до мінімуму.

Система лікарняних кас, яка існувала в Україні до Другої світової війни, відіграла важливу роль у забезпеченні соціального захисту населення. Ця форма з добровільної перейшла в обов'язкову і дала можливість функціонувати різним системам медичного забезпечення.

Розвиток медичного страхування в Україні в 1991-2001 р. відбувався в умовах формування страхового законодавства в рамках правової бази незалежної держави. Умовно його можна поділити на два періоди:

1 період: з 1991 р. по 1996 р. - період створення перших законодавчих актів щодо регулювання діяльності на страховому ринку.

Своєрідною «медичною конституцією» на той час стали «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийняті Верховною Радою України у листопаді 1992 р. Вони визначали правові, професійні, економічні, організаційні засади охорони здоров'я та стратегічні напрями реформування галузі.

2 період: з 1996 р. по 2001 р. - започаткований прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996р. та ряду інструкцій, постанов і нормативних актів, що дозволили регулювати діяльність страхових організацій на страховому ринку України. У цьому ж році, 28 червня, був прийнятий основний закон держави -- Конституція, яка забезпечила право кожного громадянина на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування.

Проте наприкінці другого тисячоліття Закон України «Про страхування» значною мірою вичерпав себе і став стримувати подальший розвиток страхової системи в державі. Тому Верховна Рада України забезпечила якісну та відкриту підготовку нової редакції Закону України «Про страхування», в основу якої було покладено систематизований підхід щодо діяльності страхових компаній з урахуванням міжнародних стандартів.

Новий Закон «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», прийнятий 4 жовтня 2001 р., регламентує здійснення медичного страхування в двох формах - обов'язковій і добровільній.

Пріоритетним видом страхування для багатьох страхових компаній стало добровільне медичне страхування, яке згідно із законодавством здійснюється як безперервне страхування здоров'я і страхування здоров'я на випадок хвороби.

Обов'язкове медичне страхування через відсутність чіткої законодавчої бази розвитку не набуло. Воно й досі перебуває на стадії законопроектів, що активно обговорюються протягом тривалого часу представниками охорони здоров'я і органів державної влади.

3. Характеристика ринку добровільного медичного страхування в Україні

В Україні медичне обслуговування можна поділити на три сектори:

1) державна медицина;

2) приватна медицина;

3) тіньова медицина.

Цілком закономірно, що в нашій державі історично об'єктивним і економічно необхідним став розвиток страхової медицини на засадах добровільне медичне страхування.

Добровільне медичне страхування як важливий елемент страхової медицини забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги.

Його соціально-економічне значення полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального страхування до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і діагностики, застосування найбільш сучасних медичних технологій, забезпечення комфортних умов лікування тощо).

В Україні згідно з чинним законодавством практичного поширення набули дві форми добровільного медичного страхування - безперервне страхування здоров'я і страхування здоров'я на випадок хвороби.

Безперервне страхування здоров'я -- вид страхування, при якому застрахованій особі надаються медичні послуги з наступною їх оплатою страховою компанією (за рахунками, виставленими лікувальними закладами, і в рамках страхової суми).

Страхування здоров'я на випадок хвороби -- вид страхування, при якому кожна хвороба оцінена у грошовому виразі. При виникненні страхової події застрахована особа отримує страхове відшкодування через касу страхової компанії.

Перший вид добровільного медичного страхування принципово відрізняється від другого тим, що передбачає надання медичної допомоги застрахованому у випадку будь-якого захворювання, яке не входить у виключення, на відповідну грошову суму. Страхова сума визначається при укладанні договору. Вона становить 7-20 тис. американських доларів, хоча існують страхові суми і по 50 тис. та поліси без граничного розміру страхового покриття. Страхові внески становлять від 5 до 8% цієї суми, залежно від умов страхування і наданих послуг.

Страховий поліс на випадок хвороби передбачає страхування медичних витрат на випадок конкретного захворювання. Список таких захворювань є достатньо широкий. Сюди входять інфекційні хвороби, хвороби органів дихання, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, ендокринної систем та інші. Можна обрати витрати на лікування одного чи ряду захворювань. Страхова сума становить від 1,5 до 15 тис. американських доларів, а страховий платіж -- 0,5-5% від цієї суми і залежить від умов страхування, переліку захворювань.

На вітчизняному ринку добровільного медичного страхування діють більше 60 страхових компаній, що мають різні можливості, досвід і авторитет. Найбільш відомі з них -- це Державна акціонерна страхова компанія «Укрінмедстрах», закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Остра-Київ», відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Алькона», відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Донбас», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Кредо-Класик», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Надра», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрнафтотранс» та інші.

Кожна страхова компанія прагне принести в страховий бізнес щось своє, що вигідно вирізнятиме її серед конкурентів.

Програми, які пропонують страхові компанії з добровільного медичного страхування, можна поділити на чотири основні категорії:

- поліклінічне обслуговування, в тому числі аптечне;

- стаціонарне обслуговування;

- послуги невідкладної швидкої медичної допомоги;

- стоматологія.

Деякі страхові компанії пропонують різноманітний додатковий сервіс: медичне обслуговування на дому, закріплення довіреного лікаря, безплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні програми для дітей і вагітних. Широкий спектр страхових програм, різних за ціною і набором послуг, їх комбінація, дає можливість вибрати поліс, виходячи із потреб і фінансових можливостей. Крім цього, страхова компанія надає знижки, інколи в розмірі до 25% постійним клієнтам.

Страхові компанії, які здійснюють медичне страхування, можуть об'єднуватися з метою сприяння розвитку відкритого та рівнодоступного для всіх медичного страхового ринку, забезпечення допомоги в здійсненні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків і страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку медичних послуг.

Прикладом цього є Асоціація «Українське медичне страхове бюро», членами якої є 28 страхових компаній України, що представляють її 12 областей, АР Крим та місто Київ.

Для досягнення мети Асоціація здійснює таку діяльність:

- представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями;

- розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження в Україні;

- сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку;

- аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

- вивчає і аналізує стан та перспективи розвитку медичного страхування в Україні та за її межами;

- пропагує ідеї медичного страхування серед населення;

- сприяє залученню іноземних інвесторів у програми медичного страхування та охорони здоров'я населення;

проводить конференції, семінари та інші заходи. Розвиток добровільного медичного страхування можна прослідкувати відповідно до динаміки надходжень страхових платежів за 1997-2000 рр.

Таблиця 2.1. - Показники ринку добровільного медичного страхування в Україні за 1997-2000р.р.

№ п/п	Показники	1997	1998	1999	2000
1.	Надійшло страхових платежів, тис. грн., в т.ч. від страхувальників-громадян	1101,5 629,8	2480,7 854,5	10526,6 6082,1	36205,3 17946,5
2.	Частка коштів страхувальників-громадян у платежах, %	57,2	34,5	58,0	49,6
3.	Передано у перестрахування, тис. грн.	248,4	233,9	531,8	3120,6
4.	Частка перестрахування, %	22,5	-	5,0	10,2
5.	Кількість страхових випадків, по яких здійснено виплати, од.	228	11042	1391192	529035
6.	Виплати страхових сум, тис. грн.	440,1	1251,6	4961,1	20423
7.	Рівень виплат, %	39,9	50,5	47,0	56,4
8.	Кількість застрахованих осіб протягом року, одиниць в тому числі за рахунок страхувальників-громадян	6616 5211	17299 11436	66534 52128	792937 708911

Наведені дані показують, що обсяги надходжень страхових платежів протягом 1997-2000 р. зросли у 32,9 рази, що свідчить про збільшення кількості укладених договорів, а також про підвищення вартості середнього платежу на один договір. Незважаючи на те, що частка коштів страхувальників-громадян у страхових платежах збільшилася в 1999 р., у 2000 р. вона зменшилася на 8,4%.

Причиною цього виявилася незацікавленість громадян, низький рівень їх доходів, а також висока вартість страхових полісів.

Кількість страхових випадків, згідно з якими були проведені виплати протягом цього періоду зросла на 528807 одиниць. Відбувся ріст виплат страхових платежів за цей час у 46,4 рази, тобто на 16,5%, що свідчить про високий рівень захворюваності населення. Цей показник негативно впливає на фінансові результати страхової компанії і може привести до збитковості операцій з добровільним медичним страхуванням.

Позитивним явищем є постійний ріст потреби населення в медичному страхуванні. Показник кількості застрахованих осіб з кожним роком зростає. У 2000 р. він сягнув 708911 одиниць, що на 656783 одиниці більше, ніж у попередньому.

Отже, перевагами добровільного медичного страхування щодо отримання медичної допомоги перед державними і приватними структурами, а також відомчою медициною є:

- забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг;

- у випадку порушення лікувально-профілактичними закладами стандартів медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг;

- застрахованій особі не потрібно робити будь-яких фінансових розрахунків, бо з медичною установою за фактом надання медичних послуг розраховується страхова компанія.

4. Програми добровільного медичного страхування деяких українських страхових компаній

Розглянемо програми добровільного медичного страхування акціонерної страхової компанії „Остра", що забезпечують лікування й діагностику в кращих клініках м. Києва та України.

Страхувальникам пропонуються такі програми.

Для дорослих (від 16 до 65років):

1) поліклінічне обслуговування (включаючи стоматологічну допомогу);

2) поліклінічне обслуговування та невідкладна допомога (включаючи стоматологічну допомогу);

3) невідкладна медична допомога;

4) планова та екстрена допомога (включаючи невідкладну допомогу).

Для дітей (від 1 року до 16років):

1) поліклінічне обслуговування та невідкладна допомога (включаючи стоматологічну допомогу);

2) планова та екстрена стаціонарна допомога (включаючи невідкладну медичну допомогу).

За програмою „Поліклінічне обслуговування" для дорослих ЛГ К „Остра" організовує та оплачує лікування застрахованої особи з амбулаторних умовах.

Страхова сума за весь період страхування становить 50 000 гри. у тому числі 1500 грн. на стоматологічну допомогу.

Згідно з укладеним договором компанія оплачує такі види послуг при наданні амбулаторної медичної допомоги:

1) консультації та інші професійні послуги лікарів;

2) проведення діагностичних тестів, у тому числі ультразвук та рентген;

3) проведення лабораторних досліджень;

4) надання допомоги в домашніх умовах;

5) стоматологічна допомога (первинний огляд стоматолога, лікування, рентген, анестезія).

За програмою „Поліклінічне обслуговування та невідкладна допомога" для дорослих страхова сума становить 30000 грн. у випадку надання допомоги в поліклініці (у тому числі 1500 грн. на стоматологічну допомогу) та 2000 грн. за невідкладною допомогою на одного застрахованого.

Перелік послуг поліклінічного характеру відповідає вище переліченим. Крім того, компанія організовує та оплачує медичні послуги невідкладної допомоги при виникненні у застрахованого стану, який загрожує життю, внаслідок захворювання, загострення хронічних захворювань, травм, опіків, отруєння, позаматкової вагітності, який вимагає невідкладного медичного втручання.

Невідкладна медична допомога передбачає виїзд бригади швидкої допомоги додому, первинний огляд хворого, встановлення попереднього діагнозу та надання відповідної допомоги (уколи, первинна обробка ран, хірургічні перев'язування тощо) із подальшим транспортуванням хворого до лікарні.

Наступна програма передбачає надання тільки невідкладної медичної допомоги для дорослих, яка охоплює перелік послуг, наведених у попередньому абзаці. Страхова сума на весь період страхування становить 2000 грн.

Для дорослих існує також можливість укласти договір страхування за програмою „Планова та екстрена стаціонарна допомога", яка включає й невідкладну допомогу. Страхова сума, гарантована страховою компанією, становить 35000 грн., в тому числі 2000 грн. на невідкладну медичну допомогу.

За цією програмою компанія організовує та оплачує послуги невідкладної медичної допомоги та лікування застрахованого в екстреному порядку в умовах стаціонару при:

1) позаматковій вагітності;

2) виникненні у застрахованого гострих захворювань;

3) загостренні хронічних захворювань;

4) травмах;

5) опіках;

6)отруєннях.

Планова стаціонарна допомога також пов'язана з необхідністю лікування гострих захворювань, станів, пов'язаних із загостреннями хронічних хвороб, травмуванням, опіками, отруєннями, якщо таке лікування здійснюється за направленням лікаря.

Програми, що розраховані на дитячий контингент, аналогічні за змістом із відповідними програмами для дорослих. Медичне обслуговування клієнтів страхова компанія організовує через визначені програмами поліклініки та спеціалізовані медичні служби „Борис" і „Дитина".

Однією з перших страхових компаній, що запропонувала на страховому ринку медичне страхування і зараз володів чи не найбільшим досвідом серед українських страховиків, є страхова компанія ЗАТ СК «Надра». Ця страхова компанія організовує надання та оплату медичних послуг при зверненні застрахованих осіб у медичний заклад внаслідок гострого захворювання, хронічного захворювання чи пошкодження здоров'я у зв'язку з нещасним випадком. Обсяг медичних послуг, які підлягають оплаті, залежить від програми страхування. Як правило, це програми «Поліклініка», «Стаціонар», «Невідкладна допомога», «Стоматологія». Частіше всього клієнти ЗАТ СК «Надра» обирають «Комплексну програму медичного страхування», куди входять майже всі види медичного страхування, в тому числі і превентивно-профілактичні заходи.

Персональний страховий поліс містить усі умови договору страхування, а також інформацію про дії застрахованої особи при зверненні в лікувальний заклад. У ньому вказані всі базові медичні заклади, в які можна звернутися, телефони лікарів, телефони невідкладної швидкої допомоги, стоматологічні заклади. У структурі загальних виплат з добровільного медичного страхування найбільшу частку займає оплата стоматологічних послуг -- 39%, а найменшу -- оплата швидкої медичної допомоги -- всього 5%.

ЗАТ СК «Остра-Київ» - одна з відомих українських страхових компаній здійснює медичне страхування з початку 2000 р. Оплату наданих медичних послуг вона здійснює по різних програмах страхування.

За програмою «Поліклініка» ЗАТ СК «Остра-Київ» оплачує вартість перевезення, госпіталізації застрахованої особи, консультації лікарів, здійснення лабораторних досліджень і діагностичних тестів, допомогу вдома, первинний огляд стоматолога. Вона включає обслуговування як дорослих, так і дітей.

Програма «Невідкладна медична допомога» передбачає оплату приїзду бригади швидкої медичної допомоги, первісний огляд хворого, його перевезення і госпіталізацію, встановлення попереднього діагнозу. Страхова сума за цією програмою не має обмежень.

Специфіка страхової програми «Стаціонарна допомога» полягає у відсутності попереднього медичного обстеження до укладання договору страхування та відшкодування витрат на лікування туберкульозу. Важливою особливістю є те, що у договорах не встановлюється франшиза.

На сучасному ринку страхових послуг в Україні помітне місце займає ДАСК «Укрінмедстрах». Компанія здійснює медичне страхування як громадян України, так і нерезидентів. Вона пропонує такі медичні послуги згідно з програмами медичного страхування:

- амбулаторно-поліклінічна допомога;

- стаціонарна допомога;

- швидка медична допомога;

- комплексна медична допомога;

- сімейний поліс;

- медична реабілітація;

- екстрена медична допомога;

- програма «Медичне ускладнення».

Страховим випадком, за цією програмою, є будь-яке захворювання (гостре, хронічне, наслідки травми), за винятком венеричних захворювань, захворювань, що передаються статевим шляхом, алкоголізму, наркоманії, безпліддя, штучного переривання вагітності, синдрому набутого імунодефіциту.

Медичні послуги надаються як у договірних лікувальних закладах міжрегіональної страхової компанії „Надра", так і в будь-яких інших лікувальних закладах на території України. Застрахований має право вибирати лікувальний заклад.

Компанія надає також знижку залежно від кількості застрахованих до 20% від суми страхового платежу. Отже, добровільне медичне страхування гарантує застрахованим особам високоякісну та кваліфіковану медичну допомогу, але для більшості громадян України ці послуги залишаються недоступними через значну їх вартість.

Висновки

Необхідно зазначити, що медичне страхування поділяється за формами на обов'язкове і добровільне.

Обов'язкове медичне страхування є частиною системи соціального страхування і основною формою медичного страхування у країнах з ринковою економікою. Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового і гарантує оплату медичних послуг, що надані понад його програму.

Значно більшого поширення набуло добровільне медичне страхування, тому що ця форма страхування забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги.

На вітчизняному ринку добровільного медичного страхування діють більше 60 страхових компаній, що мають різні можливості, досвід і авторитет. Кожна страхова компанія прагне принести в страховий бізнес щось своє, що вигідно вирізнятиме її серед конкурентів. Кожна компанія створює власну програму по наданню послуг медичного страхування - лікування та діагностики.

Не можна забувати і про те, що ще не кожен громадянин нашої країни може дозволити собі оплатити послуги медичних компаній - їх вартість залишається занадто високою, і ця проблема вимагає найскорішого вирішення.

Перелік використаних джерел

1. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навчальний пос. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005 - 400с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - 5-е видання. Київ: Знання, 2006 - 351

3. НонкоВ. Медицинское страхование. Перспектива развития в Украине //Финансовая консультация . - 2005 , - № 10 .

4. Каминская, Т.М. Функции медицинского страхования в переходной экономике //Економжа Фшансн. Право . - 2006 .-№3.- С. 34-3 9