Програма підтримки малого і середнього бізнесу

В 2008 році банком продовжений територіальний розвиток програми мікрокредитування по системі «КласикБанк» за рахунок власних ресурсів. До кінця 2008 року кількість кредитних експертів, досвідчених технології мікрокредитування, досягло 86 чоловік у всіх регіонах України. Крім того,14 грудня в Дніпропетровську на базі Індустріального відділення „КласикБанку” відбулося відкриття „Центра мікрокредитування”, орієнтованого на обслуговування приватних підприємців і представників малого бізнесу.

Проведені заходи дозволили збільшити портфель мікро кредитів банку, виданих як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок ресурсів ЕБРР і НУФ, до 2 138 кредитів на загальну суму 15 297 496 доларів США. Зокрема, портфель мікро кредитів, виданих «КласикБанком» по лініях ЄБРР і НУФ, на кінець 2008 року включав 1827 кредитів обсягом 8 604 541 доларів США. Для обслуговування цих кредитів від міжнародних фінансових організацій „КласикБанку” надані довгострокові ресурси в сумі 8,5 млн. доларів США по лінії ЕБРР і 1,5 млн. німецьких марок по лінії НУФ.

Кредитування сільгоспвиробників

У 2008 році банк продовжив активну участь у фінансуванні підприємств агропромислового комплексу. У рамках Постанови КМУ №59 від 27.01.07 р.«Про часткову компенсацію ставок по кредитах комерційних банків, виданим сільськогосподарським виробникам і іншим підприємствам агропромислового комплексу в 2007 р. був виданий 1231 кредит на загальну суму 253104195 грн. Це в 4,85 рази більше, ніж було видано в рамках аналогічної постанови в 2001 році.

З урахуванням накопиченого досвіду банк планує в 2008 році проводити політику по подальшому збільшенню обсягів кредитування підприємств АПК і активізації фінансової діяльності в даному секторі ринку, не знижуючи при цьому прийнятний рівень ризику по видаваних кредитах.

Основи облікової політики та складання звітності.

Облікова політика ТОВ „КласикБанк” базується на чинному законодавстві України, нормативних документах Національного банкові України, міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО), Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в Україні та рішеннях акціонерів і керівництва Банку. У своїй діяльності для організації бухгалтерського обліку, ведення рахунків та складання зовнішньої і внутрішньої фінансової звітності Банк дотримується основних принципів: безперервності, послідовності та нарахування.

Безперервність - припускається, що Банк буде продовжувати свою діяльність у майбутньому без суттєвого скорочення її масштабів та не має наміру ліквідуватися. Якщо принцип безперервності піддається сумніву з боку регулюючих органів, кредиторів чи зовнішніх аудиторів, деякі активи та зобов'язання мають заново класифікуватися та переоцінюватися згідно з ринковою чи ліквідаційною вартістю. Якщо банк планує зменшити обсяг операцій, це необхідно відобразити у фінансових звітах.

Принцип нарахування - результати економічної діяльності відображаються у фінансових звітах тих періодів, до яких відносяться, а не періодів, коли було отримано або сплачено грошові кошти за ними. Доходи та збитки Банкові, які відносяться до звітного періоду, відображаються в звітах того ж періоду. Фінансові звіти, складені згідно з принципом нарахування, інформують користувачів не тільки про минулі операції, які містили виплату або отримання грошових коштів, але і про зобов'язання виплатити грошей в майбутньому, і про ресурси, які представлені грошовими коштами, що будуть одержані в майбутньому. Цей принцип застосовується для обліку як банківських, так і небанківських доходів та збитків (крім випадків, коли неможливо точно визначити годину операції). Принцип нарахування використовується при обліку наступних статей:

- процентні доходи та збитки;

- комісійні доходи та збитки (якщо можна точно передбачити, визначити та оцінити їх суму);

- доходи від операційного лізингу та консультаційних послуг (якщо можна точно передбачити, визначити та оцінити їх суми);

- інші доходи та збитки.

Банк керується одними і тими ж правилами бухгалтерського обліку для забезпечення порівнянності показників фінансових звітів за різні періоди. Облікова політика змінюється тільки в разі вимог регулюючих органів, з юридичних причин або у випадках, коли зміни приведуть до більш адекватного відображення подій чи операцій у фінансових звітах Банкові. Внесення виправлень до облікової політики Банкові не допускається (крім випадків суттєвих змін у правових та нормативних документах Національного банкові України).

В Банку застосовується перспективний метод щодо змін в обліковій політиці. Перспективне застосування означає, що нова облікова політика розповсюджується на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики, але не робиться ніяких коригувань щодо попередніх періодів.

Не вважаються зміною облікової політики:

- прийняття облікової політики для подій або операцій, які суттєво відрізняються від попередніх подій або операцій;

- прийняття облікової політики для подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Методичні принципи бухгалтерського обліку.

Оцінка активів та зобов'язань - оцінка окремих активів та зобов'язань здійснюється за історичною вартістю, без урахування змін загального рівня цін, конкретних цін на активи банку, обліковуються:

активи - за первісною (історичною) вартістю за сумою фактично сплачених за них коштів;

зобов'язання - за вартістю їх виникнення (за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов'язання).

Активи та зобов'язання в іноземній валюті переоцінюються щоденно, у кінці операційного дня після завершення всіх операцій, в еквіваленті національної валюти за курсом НБУ на день здійснення операцій.

Приведення вартості активів у відповідність до ринкових цін здійснюється шляхом їх переоцінки.

Всі операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від дати рухові коштів за ними.

Усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді.

Залишки за балансовими рахунками на початок 2008 року відповідають залишкам на кінець 2007 року.

Активи - це ресурси, що контролюються банком у результаті попередніх подій і з яких передбачається отримання майбутньої економічної вигоди, яка врешті призведе до потоку коштів для Банка. Майбутня економічна вигода, що втілена в актив Банка, отримується шляхом:

використання активові для надання послуг;

обміну одному активові на інший;

використання активові для погашення зобов'язань.

Активи поділяються на наступні основні види:

банкноти та монету;

кошти на кореспондентських рахунках;

основні засоби та нематеріальні активи;

дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами, банками та іншими суб'єктами;

дебіторську заборгованість за фінансовими та господарськими операціями Банку;

господарські матеріали;

запаси товарно-матеріальних цінностей;

витрати майбутніх періодів.

Активи характеризують склад, розміщення і використання грошових коштів, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Доходи та витрати

Доходи банку - це збільшення економічної вигоди протягом звітного періоду у формі припливу коштів, зростання активів або зменшення зобов'язань, що впливає на збільшення капіталу і не є внесками засновників Банка.

Витрати банку - це зменшення економічної вигоди в звітному періоді у формі відпливу коштів використання активів, або виникнення заборгованості, що впливає на зменшення власного капіталу і не являється розподіленням між засновниками Банка.

При визнанні доходів та витрат Банком застосовується принцип нарахування, тобто усі доходи і витрати, що відносяться до звітного періоду, відображаються в цьому ж періоді незалежно від того, коли отримані кошти. Облік операцій здійснюється згідно з Правилами бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління НБУ від 25.09.97долі №316 (із змінами і доповненнями) [12].

Проценти за наданими та отриманими позиками, депозитами нараховуються щомісячно в останній робочий день.

При розрахунку процентів для визначення кількості днів застосовуються:

для гривневих кредитів - метод “факт/факт”. Фактична кількість днів у місяці та році;

для кредитів, виданих в іноземній валюті - метод “факт/360”. Фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.

У разі, коли фінансове становище клієнта погіршилося настільки, що немає впевненості в отриманні доходів, і керівництво Банку приймає рішення про визнання його сумнівним дебітором і передає його справу до суду, в такому випадку Банк переходить до касового методу врахування доходів.

Шефська допомога банку

На підставі Розпорядження Голови обласної державної адміністрації № 151-р від 11.04.2001р. у виконання Указу Президента України від 30.12.2000р. № 1396/2000 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних родин», Національної програми «Діти України», обласної комплексної програми «Діти Дніпропетровщини» ТОВ «КласикБанк» здійснює адресну шефську допомогу Дитячому будинкові № 6, що знаходиться в Дніпропетровську, Донецьке шосе, 118.



Розділ 2. Аналіз кредитної діяльності банків України

2.1 Кредитна політика комерційного банку

Особливості кредитної діяльності українських банків тісно пов'язані із загальною економічною ситуацією в країні. Якщо в період 1992--1994 років, за значних темпів інфляції, комерційні банки часто надавали кредити на засадах особистої довіри керівників банку до позичальника, без належного забезпечення заставою, сподіваючись на те, що інфляція і відповідне зростання пасивів покриє можливі негативні наслідки несвоєчасного повернення кредиту, то починаючи з 1995 року ситуація кардинально змінилася. Адже в умовах порівняно низьких темпів інфляції кожен прорахунок у кредитній політиці уже реально загрожує ліквідності й платоспроможності окремого банку.

Очевидно, нині екстенсивність розвитку банківського ринку України поступається місцем інтенсивності, за якої важливого значення набуває якість кредитних операцій (оскільки саме вони приносять найбільшу частку прибутку комерційним банкам), отже необхідність вдосконалення оцінки і мінімізації кредитного ризику.

Найчастіше комерційні банки зазнавали збитків через залучення занадто дорогих кредитних ресурсів та через їх нерентабельне розміщення. Через неможливість отримувати на протязі останніх 2 років прибутки інфляційного характеру комерційні банки зіштовхнулися з проблемою якості своїх кредитних портфелів. В першу чергу дана проблема проявляється на банках, які володіють найбільшою частиною активів банківської системи України.

Для проведення аналізу зручніше розглянути їх у графічній формі (Рис 2.1., 2.3.).



Рис. 2.1 Питома вага проблемних кредитів по всіх банках України, розподілених по групах за розміром активів.

Як видно з графіку найбільш стабільно функціонують 47 банків, що належать до групи 3. Але вони володіють лише 4.8 % робочих активів і якщо врахувати, що 20 найкрупніших банків, які контролюють майже 80 % робочих активів у своєму кредитному портфелі мають 21.2 % проблемних кредитів - можна зробити висновок, що стабілізація лише намічається.

Проблема першої групи банків більш чітко показано на Рис. 2.2. - видно, що доля проблемних кредитів значно перевищує долю робочих активів даної групи.

Рис. 2.2. Розподіл кредитного портфеля по групах банків України, %

Рис. 2.3 Порівнянні робочих активів та проблемних кредитів за питомою вагою в загальному обсязі по всіх банках

Як вже зазначалося однією з особливостей сучасної банківської системи в Україні є те, що частка банків, не знаходячи інших варіантів прибуткової роботи, вдається до надзвичайно ризикованої кредитної політики. Структура кредитного портфеля банків відображає загальну тенденцію в країні щодо зміщення акцентів в кредитуванні в бік короткострокових та міжбанківських кредитів (Рис. 2.2.).

Це пояснюється тим, що при рівних інших умовах ці види кредитів є, як правило, менш ризикованими.

Рис. 2.4 Структура кредитних вкладень банків на 01.01.2008 р.

Про погіршення якості кредитного портфелю банків свідчить також різке зменшення стандартної заборгованості з одночасним зростанням всіх її інших видів (Рис. 2.3.). Це свідчить про перерозподіл активів в негативний бік.

Рис. 2.3 Зміни якості кредитного портфеля банку

Найбільші негативні зміни відбулись у кредитних портфелях банків: Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської областей, де на кінець року стандартні кредити склали близько 2 %, а безнадійні більше половини. Поряд з погіршенням якості портфелю не відбулося відповідного зростання резервів банку (коефіцієнт кореляції між темпами зміни кредитів по групах та відповідних резервів склав лише 0,4), що свідчить про значну загрозу фінансовому становищу банків. Ситуація з резервуванням просто катастрофічна (резерви сформовані по всіх групах кредитів приблизно на 20 %-25%, лише по стандартних є незначне перевищення, левову частку в загальному обсязі недоформування резервів займають резерви по безнадійних кредитах - 64.9% (Рис 2.4.).

Рис. 2.5 Доля недеформованих резервів по видах кредитів у загальній розрахунковій сумі резервів

Одночасно слід відмітити, що кредитна політика банку є недиверсифікованою також у розрізі галузей народного господарства. 31 % кредитів було надано сфері торгівлі, одночасно на цю сферу припадає 45.8 % загальної простроченої заборгованості, що є неприпустимим.

Слід відмітити, що банки повністю ігнорували таку рентабельну галузь, як паливна промисловість, недостатню уваги приділив кредитуванню інформаційно-обчислювальної галузі, яка дуже швидко розвивається і приносить значні прибутки.

Отже на підставі вищезазначеного можна твердити, що кредитна діяльність більшості банків України та їх кредитний портфель безпосередньо характеризується наступними положеннями:

Портфель погано диверсифікований за галузями економіки. Занадто мобільний у негативний бік (гіпертрофована реакція на зміни в економіці). Катастрофічно недостатній рівень резервування, який загрожує фінансового стану. Значні відхилення у якості діяльності периферії та центрального відділення.

Найменший ризик спостерігався по міжбанківських та валютних кредитах.

Все це призводить до того, що кредитний ризик в операціях банків, зважаючи на їх соціальну функцію, є невиправдано високим. Зважаючи на це банкам слід зосередитись на заходах по мінімізації кредитного ризику.

Ризик -- є невід'ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позички і від порядку сплати процентів. Найризикованішими є незабезпечені (бланкові) позички. Ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від повноти і якості застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша можливість для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів по ньому. Тому більш ризиковані позички видаються під вищий процент, аби компенсувати кредитору витрати від ризикового розміщення коштів.

Розмір позички зворотно впливає на рівень процентної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позичках, оскільки відносні витрати, пов'язані з кредитною послугою, нижчі. Крім того, великі позички надаються великим клієнтам, котрі, як правило, менше схильні до ризику банкрутства. Але з такого правила можуть бути і винятки. Банк може не зменшувати процентної ставки за великими (кредитами, коли за його розрахунками це може призвести до підвищення ризику у зв'язку з погіршенням структури позичкового портфеля внаслідок порушення правила диверсифікації активів).

Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залучити більшу кількість клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позичкою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позички за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов'язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим ці витрати більші, тим, за інших рівних умов вища норма процента за позичкою. Іноді витрати, пов'язані з кредитним процесом, не включаються у процентну ставку, а компенсуються шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів.

Ставка банку-конкурента враховується при встановленні рівня позичкового процента залежно від характеру процентної політики, яку проводить даний банк. Прагнення додаткового прибутку спонукає встановлювати вищі проценти порівняно з іншими кредиторами. Якщо проводиться політика розширення ринку кредитних послуг, позичковий процент встановлюється на нижчому рівні, ніж у конкурентів.

Норма прибутку від інших активних операцій банку служить одним з орієнтирів при встановленні норми позичкового процента. Якщо, наприклад, інвестиційні операції забезпечують банку відносно вищий прибуток (на одиницю вкладеного капіталу), ніж позичкові, то банку необхідно переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня позичкового процента [38].

При врахуванні означених факторів треба не забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності

МНД=(%В + М_пр)•n/360=(Д-В)/К₃ (2.1)

де %В -- процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр -- мінімальна норма прибутку від кредитної операції, %',

Д -- мінімально припустимий доход за позикою як сума процентних та комісійних платежів, гр. од.;

В -- операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр. од.;

n -- термін кредитування, дні;

К3 -- основна сума кредиту + відповідна сума обов'язкового резерву на коррахунку банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

R₀=Д360/(K•n) (2.2)

де Д -- мінімально припустимий доход;

К -- основна сума кредиту;

n -- термін кредитування у днях.

У сфері процентної політики головним завданням залишається зниження рівня процентних ставок банків, що передбачає застосування нових механізмів впливу на процеси їх формування. Зокрема, зменшенню ризику, який закладається банками у рівень ставок, має сприяти зміна законодавчих умов, які регулюють банківську діяльність.

Вживатимуться заходи приведення у відповідну залежність депозитних та кредитних ставок у банківській системі. Забезпечуватиметься дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку щодо рівня інфляції.

Через відповідні активні та пасивні операції здійснюватиметься підтримування ліквідності банківської системи на рівні, який давав би змогу ефективно залучати кредитні ресурси та розміщувати їх надалі в реальний сектор економіки [47].

Національний банк спільно з Урядом стимулюватиме інвестиційне спрямування діяльності банків, зокрема, збільшення обсягів довгострокового кредитування через сприяння залученню депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб на довготерміновій основі та створення механізмів кредитної підтримки інноваційного розвитку.

2.2 Вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій

Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіальне -- Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

– максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

– норматив «великих» кредитних ризиків (Н9);

– максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

– максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

– максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12).

Норматив (Н8) обмежує максимальний розмір банківських ресурсів та гарантій, що можуть бути надані одному позичальнику. Він розраховується за формулою

Н8 = (2.3)

де З_с -- сукупна заборгованість за кредитами одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо цього позичальника;

К -- капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н8 не повинне перевищувати 25%, тобто загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком за наданими йому кредитами, гарантіями та поручительствами повинна бути не більше 25% капіталу банку.

Норматив Н9 встановлюється як співвідношення сукупного розміру «великих» кредитів та капіталу банку і розраховується за формулою

(2.4)

де С_к -- сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 не повинне перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку.

Норматив НІ0 розраховується за формулою

(2.5)

де Р_к1 -- сукупний розмір наданих банком позик та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення нормативу Н10 не має перевищувати 5%.

Норматив Н11 розраховується за формулою

(2.6)

де РК -- сукупний розмір наданих банком кредитів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів комерційного банку. Максимальне значення нормативу Н11 не повинне перевищувати 40%.

Норматив Н12 обмежує максимальний розмір всіх міжбанківських кредитів, які можуть бути надані банком іншим комерційним банкам. Він розраховується за формулою

(2.7)

де МБ_н -- загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських кредитів.

Максимальне значення нормативу не повинне перевищувати 200%.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредитна політика комерційного банку являє собою систему грошово-кредитних заходів, проведених банком для досягнення визначених фінансових результатів і є одним з елементів банківської політики [34].

На першому етапі реалізації кредитної політики відбувається оцінка макроекономічної ситуації в країні в цілому, регіону роботи потенційних позичальників зокрема, аналізу галузевої динаміки обраних напрямків кредитування, перевірці готовності персоналу банку до роботи з різними категоріями позикоодержувачів, прийняття ряду усередині банківських нормативних документів. Проведена робота відбувається поза полем діяльності безпосереднього кредитного підрозділу і відноситься більше до роботи аналітичних і маркетингових служб банку, але присутність цих необхідних, елементів аналізу роблять процес кредитування осмисленим і підготовленим.

Виходячи з проведених досліджень керівництво банку приймає меморандум кредитної політики на конкретний період (звичайно 1 рік). У цьому документі викладаються:

основні напрямки кредитної роботи банку на майбутній період,

конкретні показники кредитної діяльності (нормативи і ліміти), що забезпечують необхідний рівень рентабельності і захищеності від кредитних ризиків, наприклад:

співвідношення кредитів і депозитів;

співвідношення власного капіталу й активів;

ліміти сегментів портфеля активів банку в цілому;

ліміти сегментів кредитного портфеля (ліміти на кредитування підприємств однієї галузі, однієї форми власності, одного виду кредитування і т.д.).

Звичайно розмір ліміту включає не більш 25 % від величини загального кредитного портфеля. Збільшення визначеного сегмента понад ліміт можливо при наявності способів захисту від цього підвищеного кредитного ризику;

Клієнтські ліміти:

для акціонерів (пайовиків);

для старих, з визначеною історією взаємин, клієнтів;

для нових клієнтів;

для не клієнтів банку;

географічні ліміти кредитування (потрібні для банків, що мають іногородні філії з різним рівнем підготовленості персоналу до проведення якісної кредитної роботи, а також для моно банків, але бажаючих проводити активні операції у визначених регіонах);

вимоги по проведенню роботи з забезпеченням (види застав, стандарти оформлення, маржа в оцінці і т.д.);

вимоги по документальному оформленню і супроводові кредитів;

планований рівень кредитної маржі і механізми ухвалення рішення про його зміну.

Затверджується Положення про порядок видачі кредитів, де відбиває:

організація кредитного процесу;

перелік необхідних документів від позичальника і стандарти підготовки проектів кредитних договорів;

правила проведення оцінки забезпечення.

Тільки після прийняття цих документів, що регламентують кредитний процес, можна говорити про внутрішню готовність банку до роботі з кредитування.

Кредитна політика комерційного банку ґрунтується на реальних економічних передумовах і джерелах кредитного потенціалу. Для успішної її реалізації банкові необхідно вести облік усіх факторів, що впливають на реалізацію потоків припливу засобів кредитного потенціалу. У цьому зв'язку необхідно розглянути основні фактори, що впливають на ефективність політики банку в частині формування засобів кредитного потенціалу.

До основних форм підвищення джерел кредитного потенціалу відносяться:

– підвищення числа банківських клієнтів;

– збільшення засобів існуючих у банку учасників і клієнтів;

– ріст організаційної мережі банку;

– об'єднання засобів учасників і клієнтів банку по цільовому призначенню (наприклад, створення загального фонду житлового будівництва).

Особливе місце в джерелах засобів кредитного потенціалу комерційного банку займають кредити Національного банку України. Специфіка даного джерела полягає в тому, що:

по-перше, кредити Національного банку України -- це засоби емісії та основний інструмент регулювання обсягу грошової маси і ліквідності банківської системи;

по-друге, кредити Національного банку України видаються комерційним банкам у порядку рефінансування.

Система рефінансування припускає, що спочатку комерційні банки надають кредити своїм клієнтам за рахунок свого кредитного потенціалу, як правило, по визначеному цільовому призначенню, що має важливе значення для господарства в цілому і зміцнення грошового обігу. У наступну видачу кредиту Національним банком України, комерційному банкові має на меті відшкодувати (рефінансувати) частини джерел кредитного потенціалу комерційного банку, що задіяна у вищевказаних кредитах клієнтів банку.

Можливості використання комерційними банками кредитів Національного банку України визначаються грошово-кредитною політикою в країні, проведеної на тім або іншому етапі господарського розвитку. Якщо Національний банк України хоче скоротити грошову масу, він проводить політику рестрикції кредиту, у тому числі за рахунок скорочення кредитів, наданих комерційним банкам. І навпаки, якщо передбачається ріст грошової маси, перевага віддається розвиткові ділової активності підприємств за рахунок експансії кредиту, у тому числі за рахунок росту кредитів, наданих Національним банком України комерційним банкам.

В даний час Національний банк України усе ще допускає розподіл кредитних ресурсів колишнім спеціалізованим банкам, що не відповідає ринковим методам керування ресурсами. Разом з тим, останнім часом Національним банком України передбачається видача кредитів комерційним банкам у порядку рефінансування при дотриманні наступних умов:

– видача кредиту клієнтам комерційного банку по пріоритетних напрямках (на оплату імпортного устаткування для виробництва товарів народного споживання й оплату сировини для легкої і текстильної промисловості, а також на конверсію виробництва);

– аналіз фінансового стану банку і перспективи погашення кредиту;

– мобілізація власних кредитних ресурсів комерційного банку і відсутність видачі міжбанківських кредитів іншими банками;

– економічне обґрунтування з напрямком використання кредиту;

– переуступка Національному банкові України заставного права на майно клієнтів, прийнятого комерційними банками як забезпечення кредиту;

– висновок кредитного договору, де повинні передбачатися термін і розмір кредиту, порядок видачі і погашення, процентна ставка і зобов'язання по заставі.



2.3 Особливості кредитної політики та аналіз виконання кредитної діяльності ТОВ „КласикБанк”

ТОВ „КласикБанк» здійснює кредитні операції відповідно до основних напрямків кредитної діяльності банку на підставі чинного законодавства України, свого Статуту, Ліцензії Національного банку України на право проведення активних операцій, нормативних актів НБУ та внутрішніх Положень.

При проведенні кредитної діяльності дії Банку спрямовуються на поєднання інтересів Банку, його вкладників та суб'єктів господарської діяльності з урахуванням загальнодержавних інтересів.

Джерелом формування банківських кредитних ресурсів є:

власні кошти банку;

залишки на поточних рахунках;

кошти юридичних та фізичних осіб, залучені на депозитні рахунки до запитання чи строкові;

міжбанківські кредити та кредити, куплені на кредитних аукціонах;

кредити, надані міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками;

Банком надаються кредити суб'єктам господарської діяльності, незалежно від форми їх власності як у гривні так і в іноземній валюті, а також кредити у гривні на споживчі цілі фізичним особам.

Рішення щодо можливості надання кредитів приймається колегіально Кредитним комітетом Банку, що діє на підставі положення про Кредитний комітет, затвердженого Правлінням Банку.

Облікова політика Банку спрямована на забезпечення своєчасного і достовірного обліку заборгованості по наданих кредитах на відповідних рахунках ІІ класу балансу, які відкриваються для кожного контрагента, по кожній угоді, виду операції, строку та напрямку використання коштів.

Здійснюється постійний контроль за погашенням заборгованості у визначений строк та встановленій черговості чи віднесення її на рахунок простроченої, пролонгованої або сумнівної заборгованості.

При перенесенні строку погашення кредиту на більш пізній строк (пролонгації), бухгалтерська проводка здійснюється у день, коли підписана угода з клієнтом про пролонгацію.

При порушенні строків погашення кредиту або виплати доходів за ними, суми непогашених в строк платежів переносяться на відповідні рахунки по обліку простроченої заборгованості. Бухгалтерська проводка по перенесенню заборгованості на рахунки простроченої заборгованості здійснюється:

за кредитами - на слідуючий робочий день після строку повернення, обумовленому в кредитному договорі;

за процентами - на 8-й день після строку виплати, обумовленому в кредитному договорі.

У випадку, якщо день перенесення сум заборгованості на рахунки простроченої заборгованості співпадають з загально вихідними або святковими днями, операція по перенесенню здійснюється на слідуючий робочий день після загально вихідних (святкових) днів.

При перенесенні заборгованості за кредитами або доходами на рахунки по обліку сумнівної або безнадійної заборгованості, бухгалтерська проводка здійснюється у день, коли прийнято рішення про визнання її сумнівною або безнадійною.

Порядок визнання сумнівної заборгованості по кредитній операції або сумнівним доходам за нею безнадійними, регламентується окремим нормативним документом банку.

При визначенні кількості днів для нарахування процентних доходів день виникнення заборгованості по кредитній операції приймається до відома, а день погашення заборгованості при розрахунку не зараховується.

Для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями Банк створює резерв за кредитами у національній та іноземній валютах. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності Банку.

Розрахунок резерву здійснюється згідно з Постановою Національного банку України від 06.07.2000 року № 279 (із змінами і доповненнями).Резерв формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість (Додаток Ж, З).

Банк використовує резерви лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Оцінка застави, яка приймається у погашення кредиту, проводиться Банком за ринковою вартістю, і щоквартально враховуються зміни кон'юнктури ринку. А також у разі пролонгації кредитного договору проводиться перегляд вартості заставленого майна. Результати переоцінки вартості заставленого майна підтверджуються Протоколом кредитного комітету.

Послуги кредитного відділу ТОВ „КласикБанк»включають:

видача короткострокових кредитів - до 1-го року;

відкриття кредитної лінії;

надання “овердрафту» по розрахунковому рахунку та інші кредитні послуги;

Для отримання банківського кредиту необхідно мати наступні документи:

- заява на видачу кредиту на необхідну суму, з указанням цілі кредитування та строків використання кредиту;

- установчі документи:

а) копія статуту з поміткою податкової інспекції, завіреної нотаріально;

б) копія установчого договору, завіреного нотаріально;

в) копія затвердження про державну реєстрацію;

г) копія затвердження про реєстрацію в управлінні статистики;

д) картка зі зразками підписів, завірена нотаріально або в банку;

- фінансові документи:

а) баланс за 3 останні періоди, завірений податковою інспекцією;

б) копія заключення про аудиторську перевірку;

в) довідка про погашення раніше отриманих кредитів;

г) виписка по розрахунковому та валютному рахунках за 3 останніх місяця;

- комерційні документи:

а) бізнес-план проекту з технічно-економічним обґрунтуванням та розрахунками, що підтверджують можливість своєчасного погашення кредиту та відсотків по ньому;

б) копії контрактів та договорів, рахунків-фактур, по угоді покупки, на яку будуть направлені кредитні кошти.

- гарантія погашення кредиту та уплати відсотків, гарантія банку, залог та змішані форми забезпечення:

а) залогове забезпечення (квартира, власність підприємства, споруди, основні фонди (устаткування), автомобілі);

б) гарантія банка (договір гарантії, установчі документи банка-гаранта).

Заява позичальника на ім'я керівника банків, де він має розрахунковий та валютних рахунки, про надання права представників банку знайомитись в будь-який час з рухом на його рахунку. Оцінка фінансового стану позичальників здійснюється банком на момент надання кредиту та щоквартально протягом дії кредитної угоди і подається на розгляд Комітету для затвердження категорій позичальників.

Розмір кредитних вкладень на 01.12.2008 р. становить 37,7 млн. грн.,

Рисунок 2.3 Структура кредитних вкладень

Структура %- них доходів на 1.12.2008 р. має такий вигляд

Рис. 2.4 Структура процентних доходів

Як бачимо із діаграми, найбільша доля належить процентним доходам, отриманим за міжбанківськими кредитами та депозитами: 59% (3,06 млн. грн.); 28% - процентним доходам, отриманим за кредитами, наданими юридичним особам (або 1,46 млн. грн.); 8% (0,4 млн. грн.) належить процентним доходам, отриманим за кредитами, наданими фізичним особам; і найменша доля належить процентним доходам, отриманим за вексельними операціями: 5% (або 0,27 млн. грн.).

Сектор по комерційній діяльності (кредитний відділ)

Сектор по комерційній діяльності - це структурний підрозділ ТОВ „КласикБанк”, ціллю якого є отримання прибутку шляхом залучення тимчасово вільних грошових коштів у одних осіб та надання іншим особам, які мають потребу в позичкових коштах. В своїй діяльності сектор по комерційній діяльності взаємодіє з бухгалтерією Дирекції, контролює правильність відображення в обліку операцій відділу, з відділом кредитування та фінансування, з відділом безпеки, юридичним відділом, відділом координації діяльності банку.

Відповідальність за виконання операцій несе начальник сектору по комерційній діяльності.

Основні задачі відділу:

– залучення кредитних ресурсів для своєчасного виконання обов'язків перед клієнтами банку, виконуючи банківські операції;

ефективне та раціональне розміщення кредитних ресурсів з ціллю отримання прибутку банку, в умовах ринкової економіки, забезпечення фінансової стабільності банку, його платоспроможності та ліквідності;

залучення коштів на вклади (депозитні операції) для збільшення банківських ресурсів;

кредитування юридичних та фізичних осіб;

організація готівкового обігу клієнтів банку, контроль за виконанням підприємствами та організаціями встановленого порядку ведення касових операцій.

Основні функції відділу:

купівля та продаж кредитних ресурсів;

купівля грошових коштів у юридичних осіб шляхом заключення депозитних договорів;

аналіз документів позичальника на видачу кредиту, прийняття рішення про видачу кредиту на засіданні кредитного комітету ТОВ „КласикБанк”;

підготовка документів позичальника на видачу кредиту для кредитного комітету Головного банку, який приймає рішення про видачу кредиту в сумі, яка перевищує ліміт кредитування;

формування резерву (страхового фонду) на можливі збитки по всім виданим кредитам;

видача кредитів підприємствам та організаціям на основі заключення кредитних договорів (договорів про відкриття кредитної лінії);

контроль за виконанням клієнтами банку касової дисципліни та раціональна організація готівкового обороту підприємств та організацій - клієнтів ТОВ „КласикБанк”;

заключення з клієнтами договорів на розрахунково-касове обслуговування.

Основними підрозділами, які регламентують кредитну діяльність ТОВ „КласикБанк”, є:

– відділ кредитування та фінансування ТОВ „КласикБанк”;

– відділ безпеки ТОВ „КласикБанк”;

– юридичний відділ ТОВ „КласикБанк”;

– відділ координації діяльності банку;

– комерційний (кредитний відділ) ТОВ „ласикБанк”.

Кредитна діяльність здійснюється на підставі законодавчих та нормативних актів, основних напрямків кредитної політики банку ТОВ „КласикБанк”, економічних показників роботи.

Відділ кредитування та фінансування ТОВ „КласикБанк”, комерційний (кредитний відділ) забезпечують оформлення кредитів, ведення статистичної звітності з питань кредитної діяльності у відповідності з вимогами НБУ. За результатами аналізу спільно з відділом безпеки та юр. відділом опрацьовуються рекомендації з загальних питань кредитної діяльності, які після затвердження їх керівництвом ТОВ „КласикБанк» або кредитним комітетом є обов'язковими до виконання.

Відділ безпеки здійснює накопичення, аналіз та використання інформації про загрози кредитній діяльності, репутацію позичальників, їх гарантів та поручителів, підтримує ділові контакти з структурами безпеки інших банків та клієнтів, правоохоронними органами.

Юридичний відділ забезпечує контроль за дотриманням законодавства, юридичне супроводження стосунків між банком і клієнтом на усіх стадіях здійснення кредитної діяльності, представляють інтереси банку при вирішенні спорів з позичальниками у судовому та позасудовому порядку. Узагальнюють юридичну практику кредитної діяльності та опрацьовують відповідні рекомендації.

Відділ координації діяльності банку веде централізований облік заставленого майна та переданих банку матеріальних цінностей, вивчає ринок попиту, накопичує інформацію про ринкові ціни на майно, що реалізується банком, проводить пошук покупців та реалізацію їм майна.

Для одержання кредиту клієнт безпосередньо звертається у сектор по комерційній діяльності, де оформлює заяву встановленого зразку, з обов'язковою відміткою дати та розписом посадової особи банку, яка її отримала. Заява протягом робочого дня розглядається начальником комерційного відділу, повідомляється у відділ безпеки для попередньої перевірки та доповідається керівництву. Попередня перевірка передбачає з'ясування наявності відомостей на клієнта у інформаційній системі відділу безпеки. При наявності негативних даних на клієнта вони негайно повідомляють керівництву.

Керівництво ТОВ „КласикБанк”, виходячи з попередніх відомостей про клієнта, характеру підприємства, яке планується до кредитування, а при необхідності, після особистої бесіди з клієнтом та уточнення наявних відомостей про його репутацію і кредитну історію, приймає рішення про можливість оформлення необхідних документів для отримання кредиту.

Особиста бесіда з клієнтом може проводитись також начальником відділу безпеки, або за його вказівкою працівниками відділу безпеки. Рішення по заяві керівник викладає письмово у вигляді резолюції на заяві з зазначенням доцільних умов кредитування (строку, відсоткової ставки та форми забезпечення), а в негативному випадку - причини відмови.

Заява з позитивним рішенням керівника повертається до комерційного відділу та передається для доповіді керівництву та отримання дозволу на використання кредитних ресурсів.

Заяви, по яких прийняте негативне рішення у обов'язковому порядку залучається до кредитної справи клієнта або, якщо клієнт раніше не кредитувався у банку - до окремої номенклатурної справи кредитного відділу “Незадоволені кредитні заяви”.

На підставі кредитної заяви з позитивним рішенням про надання кредиту відповідальний виконавець (кредитний інспектор) знайомить клієнта з переліком документів, які потрібно надати в банк для оформлення кредиту, а по мірі надання таких документів здійснює відмітки у переліку про дату їх отримання з розписом клієнта. У залежності від репутації клієнта, його кредитної історії, економічного стану, характеру підприємства, що кредитується, забезпечення кредиту та інших факторів ризиковості, перелік документів, які повинен надати клієнт, може бути розширеним або звуженим з дозволу начальника комерційного відділу або по рекомендації відділу безпеки.

Кредитна заява, перелік документів з відмітками про їх отримання, документи надані клієнтом, документи банку,що стосуються даного кредиту, формуються у кредитну справу, в якій накопичуються всі матеріали по кредитам, що надавались у поточному році. Матеріали у межах справи групуються по відношенню до конкретних кредитних заяв.

Кредитна справа, яка велась у поточному році припиняється і здається в архів тільки після погашення усіх кредитів, які надавались клієнту у поточному році. На кожен наступний рік заводиться окрема кредитна справа.

Кредитна справа є комерційною таємницею банку і зберігається відповідно з вимогами до таких матеріалів. Знайомити сторонніх осіб з матеріалами кредитної справи забороняється.

По мірі надання позичальником необхідних для видачі кредиту матеріалів комерційний відділ:

проводить аналіз економічного стану позичальника, його поручителів та гарантів у відповідності з методиками, прийнятими у банку ТОВ „КласикБанк”;

перевіряє техніко-економічне обґрунтування заходу, що кредитується, розрахунки ефективності використання кредиту, джерел та строків його погашення;

проводить експертизу заставленого майна, перевіряє місцезнаходження, право власності заставодателя або майнового поручителя на предмет застави, визначає його ліквідність, доцільні заходи щодо його збереження, з'ясовує чи не є майно предметом застави по іншим зобов'язанням;

готує проекти кредитного договору та інших документів, які визначають правові відносини між банком і позичальником;

вивчення установчих документів, що регламентують діяльність клієнта (установчий договір, склад засновників, їх репутацію та стабільність, строк функціонування підприємства та форму власності, ступінь відповідальності по зобов'язанням, наявність дозволу на діяльність, що кредитується).

За результатами розгляду кредитної справи комерційним, юридичним відділами, експертом (при видачі кредиту під заставу) та відділом безпеки надаються письмові заключення щодо можливості видачі кредиту та ступіні його ризиковості.

Після розгляду у відділах кредитна справа доповідається кредитному комітету, який у межах встановлених граничних розмірів приймає рішення про видачу кредиту.

Якщо розмір кредиту перевищує граничний розмір відділення, то відповідні документи, разом з рішенням направляються на розгляд кредитного комітету. Виписка з протоколу засідання кредитного комітету та підписаний сторонами кредитний договір залучається до кредитної справи.

Після прийняття рішення про видачу кредиту економіст укладає кредитний договір між банком та позичальником. Кредитний договір укладається в трьох екземплярах (перший екземпляр залучається до кредитної справи та візитується начальником юридичного відділу та начальником відділу безпеки, другий екземпляр отримує позичальник, третій - передається на зберігання у юридичний відділ).

Після підписання банком та позичальником кредитного договору економіст відділу:

готує розпорядження сектору обліку на відкриття позичкового рахунку;

готує розпорядження сектору обліку на видачу кредиту;

готує розпорядження сектору обліку для прийняття на позабалансовий рахунок 9819 “Інші цінності та документи» документів, які підтверджують спосіб забезпечення зобов'язань по кредитному договору;

готує розпорядження сектору обліку для прийняття на позабалансовий рахунок 9819 строкового зобов'язання Позичальника;

робить відповідний запис в журналі реєстрації кредитних договорів;

- формує справу по юридичному оформленню кредиту клієнта-позичальника.

Нарахування та утримання процентів по кредитам:

- нарахування процентів по кредитам проводиться в відповідності з Листом НБУ № 192 від 21.09.94 р. “Про порядок нарахування, обліку, виплат та утримання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків “, затвердженого Постановою Правління НБУ № 155 від 16.09.94 р. [10];

- меморіальні ордери кредитний інспектор заносить до кредитної справи Позичальника.

В разі несвоєчасної сплати (або не в повному розмірі) сплати процентів Позичальником кредитний інспектор готує розпорядження сектору обліку про винесення суми нарахованих процентів на рахунок 2069 “Несплачені в строк проценти по короткостроковим кредитам до закінчення дії договору“. Один екземпляр розпорядження та меморіальний ордер кредитний інспектор відділу заносить до кредитної справи.

Якщо проценти несплачені Позичальником на момент закінчення строку дії договору кредитний інспектор готує розпорядження сектору обліку про винесення суми нарахованих процентів на рахунок 2068

“Несплачені в строк проценти по короткостроковим кредитам після закінчення дії договору”. Один екземпляр розпорядження та меморіальний ордер кредитний інспектор заносить до кредитної справи.

Контроль за цільовим використанням наданого кредиту, своєчасним його погашенням, сплатою відсотків та виконанням клієнтом інших умов кредитного договору здійснюється сектором по комерційній діяльності.

При порушенні умов кредитного договору чи інших документів, які визначають відносини між сторонами у процесі кредитування (договір застави, передачі боргу, уступки вимог, гарантія, поручительство) сектор по комерційній діяльності у відповідності з наказом Голови Правління банку № 123 від 30.11.95р. та у порядку викладеному у листі № 27-08/282 від 22.12..95р. інформує відділ безпеки, спільно з яким опрацьовує та здійснює заходи щодо усунення порушень.

Перевірки ефективності та цільового використання кредиту здійснюється сектором по комерційній діяльності спільно з представниками відділу безпеки шляхом вивчення документів та стану виконання бізнес-плану безпосередньо у позичальника. Результати перевірок оформлюються довідкою, у якій зазначаються відомості про дійсне використання кредитних коштів, економічний стан клієнта на момент перевірки, висновки про можливість погашення кредиту у обумовлені угодою строки та рекомендації про усунення недоліків. З копією довідки знайомиться під розпис позичальник. При виявлені суттєвих порушень цільового використання кредиту, загрози його несвоєчасного погашення від клієнта витребують пояснення та заходи щодо виправлення становища, які разом з довідкою доповідаються кредитному комітету для прийняття рішення про застосування передбачених договором штрафних санкцій і інших заходів спрямованих на усунення порушень. Про рішення кредитного комітету клієнт повідомляється письмово [44].

Повернення кредиту може здійснюватися шляхом:

своєчасного погашення позичальником з розрахункового рахунку кредиту та відсотків за його використання;

застосування до позичальників штрафних санкцій та нарахування підвищених відсотків по простроченим кредитам;

пролонгації строку погашення кредиту в зв'язку з виникненням у позичальника тимчасових економічних труднощів;

перевід боргу на нового платоспроможного боржника;

уступки вимог новому кредитору, який в змозі оплатити банку борги позичальника;

звернення зиску на предмет застави, його реалізації та спрямування коштів на погашення боргу;

передачі позичальником банку майна в рахунок погашення боргу;

реалізацією законних прав банку по гарантіям, поручительствам та договорам страхування;

претензійно - позивної роботи для вирішення спорів у арбітражному суді;

об'явлення позичальника банкрутом та погашення боргів за рахунок реалізації належного йому майна.

У разі виникнення загрози несвоєчасного погашення кредиту або простроченої заборгованості сектор по комерційній діяльності встановлює постійний контроль за надходженням коштів на розрахунковий рахунок боржника, проводить з ним протокольні наради щодо шляхів та строків погашення заборгованості, а також, разом з юридичним відділом розпочинає претензійно-позовну роботу стосовно позичальника, його гарантів та поручителів. При наявності застави або передачі боржником матеріальних цінностей у погашення боргу відділ безпеки вживає заходи по їх відокремленню і переводу під повний контроль банку.

Про прострочену заборгованість у день її виникнення сектор по комерційній діяльності подає письмове повідомлення відділу кредитування та фінансування Дирекції, у якому зазначаються причини несвоєчасного погашення боргу, його розмір, заходи що плануються, або вживаються, наявність застави, її повну характеристику та місцезнаходження. Про отримане повідомлення відділ кредитування та фінансування Дирекції інформує юридичний відділ, відділ безпеки та координації діяльності банку.