Страхові послуги в авіаційному страхуванні

28

Страхові послуги в авіаційному страхуванні

Зміст

1. Загальні відомості про авіаційне страхування

2. Законодавча база та вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

3. Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

4. Добровільні види авіаційного страхування

5. Космічне страхування

Контрольні запитання

1. Загальні відомості про авіаційне страхування

Авіаційне страхування -- це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на всіх авіа- експлуатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування -- це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення.

Це зумовлено такими чинниками:

авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;

значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

- авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;

авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;

для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Наявність професійно підготовлених фахівців - експертів.

Страхова компанія, яка здійснює авіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права.

Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку.

Складність сучасної авіаційної техніки та причинно-функціональний зв'язок між елементами сучасної авіаційно-транспортної системи цивільної авіації потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.

Наявність широкої системи перестрахування.

За розміром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших взагалі з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями.

У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіаперевізника, країни -- власника літака та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків.

Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування.

Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту -- чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування.

Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків.

Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак -- пошкоджене майно (наприклад, 50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5--7 осіб -- 10% від квоти), так і за загиблих пасажирів (Ан-24 -- 46/48 пасажирських місць,

Ту-154 -- 168 таких місць -- наприклад 20% від квоти), вантаж, взятий для перевезення, і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20% від квоти).

Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

комплектність (майнове, особисте, відповідальності); великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

дія полісів за межами України;

значна акумуляція ризиків;

необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

2. Законодавча база та вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітне. Воно містить:

- норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася наша держава;

- нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА);

- норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.

Розглянемо основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні.

Варшавська конвенція 1929 р. та поправки до неї, відома як Гаазький протокол 1955 р. (збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків). Офіційною мовою Конвенції є французька.

Гвадалахарська конвенція 1961 р., яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором і особливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

Римська конвенція -- установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.

Монреальські протоколи ІСАО -- 1, 2, 3, 4 -- Міжнародна організація цивільної авіації) замінили золотий франк на спеціальні права запозичення.

У травні 1999 р. на дипломатичній конференції у Монреалі було укладено Конвенцію ІСАО. Її мета -- повністю замінити систему Варшавської конвенції. Конвенцію ІСАО підписали 53 держави, а набере вона чинності після того, як її ратифікують 30 держав.

До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції: ІАТА - 600а, 6006 із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993 р.), статті 103 і 105; Постанова Кабінету Міністрів України № 1535 від 12 жовтня 2002 року за «Про затвердження порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації"; Закон України «Про страхування».

Надзвичайно важливими при укладанні договорів з авіаційного страхування є визначення й тлумачення понять і термінів як авіаційних, так і страхових.

Багато спірних питань при врегулюванні страхових виплат постає через те, що терміни конвенцій перекладаються по-різному. Тому кожен законодавчий акт чи конвенція має офіційну мову, якої й дотримуються, розглядаючи питання в судах різних країн.

Саме тому уніфіковані умови авіаційного страхування, що застосовуються у сучасній міжнародній системі страхування, також містять розділ термінів і понять, таких як «insured» -- застрахований, страхова сума -- «аgгеесІ value», військові ризики -- «war risks».

Потрібно пам'ятати, що при страхуванні та перестрахуванні вживаються єдині або уніфіковані умови страхування, які мають юридичну силу лише англійською мовою.

Переклади цих умов будь-якими іншими мовами мають лише інформаційну функцію, тобто при розгляді спірних питань у суді пріоритет має англійська версія даного документа.

Зауважимо, що серед чотирьох підвидів авіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти.

В Україні обов'язковість страхування повітряних суден та членів екіпажу встановлено лише внутрішнім законодавством.

Кожна держава світу може встановлювати межі (ліміти) відповідальності авіаційного перевізника під час виконання польотів на її території.

Наведемо, наприклад, вимоги щодо ліміту відповідальності перед третіми особами (для літака типу Іл-76, у мільйонах доларів) у деяких країнах Європи: Німеччина -- ліміт 75; Швейцарія -- 42,5; Данія -- 3; Італія -- 2.

Авіаційний перевізник зобов'язаний виконувати вимоги країн щодо мінімального страхового захисту, а страховик -- забезпечити таке покриття.

Як бачимо, ці страхові суми досить значні. Нерідко авіаперевізників, особливо з країн СНД, перевіряють інспектори цивільної авіації в аеропортах, зокрема в Німеччині та Швейцарії.

При отриманні дозволу на політ авіаційна влада вимагає надання відповідного полісу страхування з достатнім (згідно з вимогами відповідної країни) страховим покриттям.

Обов'язковість авіаційного страхування визначена міжнародними конвенціями Цивільної авіації, до яких приєдналась Україна, Повітряним Кодексом (ст. 103), Законом України «Про страхування» (ст. 7, п. 7) та Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації" № 1535 від 12.10.2002р.

Закон України «Про страхування» передбачає як обов'язковий вид - «авіаційне страхування цивільної авіації».

Що ж включає в себе це поняття -- «авіаційне страхування цивільної авіації»?

Розділ 17 Повітряного Кодексу називається «Авіаційне страхування» і ст. 103 має назву «Обов'язкове страхування».

Авіація є дуже сильно регламентованим сектором економіки.

Під повітряним транспортом розуміють:

повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного

реєстру цивільної авіації України;

повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА;

повітряні судна та літальні апарати, що входять до Єдиного державного реєстру військово-транспортної авіації.

З усіх перелічених об'єктів обов'язковому страхуванню підлягає тільки повітряний транспорт п. 1.

Повітряний кодекс у ст. 103 та Постанова КМУ № 1535 визначають порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування і включають 5 видів страхування:

обов'язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

обов'язкове страхування авіаційних суден.

обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника й виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.

обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам.

обов'язкове страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

Зауважимо, що в 2000 р. було прийнято Монреальську конвенцію, де зроблено першу спробу об'єднати всі попередні та застарілі вимоги міжнародних конвенцій, що регулюють авіаційне страхування.

Україна приєдналася до Монреальської конвенції, але поки що не ратифікувала її.

Закон України «Про страхування» п. 26 визначає як обов'язковий і такий вид «страхування, як відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів».

Звичайно ж суб'єктом перевезення небезпечних вантажів може бути і авіа- експлуатант, і тоді він також страхує свою відповідальність в обов'язковому порядку.

Обов'язкове страхування здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків.

Утворення Авіаційного страхового бюро та його державна реєстрація здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розглянемо загальні вимоги до обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, визначені Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації" № 1535 від 12.10.2002р.

Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає, як уже зазначалося вище:

страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам;

страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

страхування повітряних суден;

страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Суб'єктами обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації є страховики, страхувальники.

Страховиками є юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензії на проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, зареєстровані в уповноваженому органі виконавчої влади в галузі цивільної авіації і які можуть бути членами Авіаційного страхового бюро.

Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіаційних робіт.

Вимоги порядку й правил поширюються на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів у повітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам.

Конкретні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов'язкового страхування.

У страховому полісі (сертифікаті), який належить до бортової документації повітряного судна, обов'язково зазначаються:

номер (серія) та дата видачі;

підстава видачі;

назва страховика;

назва страхувальника;

назва додатково застрахованих осіб (повітряних перевізників) - у разі потреби;

тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки;

перелік страхових ризиків;

страхова сума;

географічні межі польотів;

термін дії договору;

види польотів;

назва перестраховика (за вимогою страхувальника);

особливі умови страхування;

винятки (застереження).

Страховий поліс (сертифікат) засвідчується підписом та печаткою страховика.

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом двох робочих днів письмово повідомити про такий випадок страховикові.

Розслідування страхового випадку може проводитися страховиком або уповноваженою ним особою (аварійний комісар), які мають право доступу до об'єкта та необхідні матеріали офіційного розслідування авіаційної події, в тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства.

Термін розслідування страховиком страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування (страхову виплату).

Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб.

Термін обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) - 15 днів після закінчення розслідування страхового випадку.

3 Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

Обов'язкове страхування повітряних суден

Цей вид страхування здійснюється з метою захисту майнових інтересів власника повітряного судна, що пов'язані з володінням, листуванням і розпорядженням повітряним судном.

Застрахованими вважаються ризики, що виникають під час рулювання, у повітрі чи на землі.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового обчислення, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна.

На повітряне судно, що підлягає обов'язковому страхуванню, повинні бути в наявності:

посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;

документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренди.

Страхувальники мають право під час укладання договорів обов'язкового страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування.

Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці в праві власності на повітряне судно.

Розміри максимальних страхових тарифів для повітряних суден із максимальною злітною масою до 15 000 кг не повинні перевищувати 8 %, від 15 000 кг і більше - 6 %, для вертольотів - 10% від страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхові платежі вносяться страхувальником у національній валюті України (за офіційним обмінним курсом Національного банку на день внесення).

У разі коли будь-який зі страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію договору шляхом повідомлення про це страхувальника та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

При цьому дія договору не може бути припинена раніше, ніж деяка кількість робочих днів (але не раніше, ніж за десять робочих днів) після такого повідомлення.

Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

Повною загибеллю повітряного судна вважається:

повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно не можливий чи економічно недоцільний;

утрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка непридатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації.

зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до пункту призначення й заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник

зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

заяву про страхове відшкодування;

страховий поліс (сертифікат);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

сертифікат льотної придатності;

технічний акт огляду повітряного судна після його пошкодження та документи, які обґрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а в разі загибелі - акт списання повітряного судна;

документи, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна;

* документи реєстрації події з повітряним судном. Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акта, що складається страховиком протягом 10 робочих днів від дня підписання акта.

Якщо завдану шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов'язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник зобов'язаний повідомити страховика.

У разі коли договором обов'язкового страхування передбачено страхування двох чи більше повітряних суден, вимоги щодо виплати страхового відшкодування застосовуються окремо для кожного повітряного судна.

Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 р. за № 1535 передбачено обов'язкове страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу.

Установлена мінімальна страхова сума 100 000 грн за одну особу.

За своєю природою цей вид страхування -- відповідальність авіаційного експлуатанта (авіакомпанії) за життя та здоров'я членів екіпажів під час виконання ними своїх професійних обов'язків.

Страхувальником є авіаексплуатант, а члени екіпажу та авіаперсонал -- застрахованими.

Об'єктом страхування є майнові інтереси авіаексплуатанта, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Прізвища та імена застрахованих осіб вносяться до страхового полісу (сертифіката) або в додаток до поліса (сертифіката), який є його невід'ємною частиною і засвідчується підписами та печатками страховика і страхувальника.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої завдана шкода життю і здоров'ю членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків (з початку передпольотної підготовки до закінчення післяпольотних робіт).

Для отримання суми страхової виплати страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

заяву про страхову виплату;

страховий поліс (сертифікат);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

сертифікат льотної придатності;

листок непрацездатності або довідку спеціалізованої медичної установи про встановлення інвалідності;

свідоцтво про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті застрахованої особи).

Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови встановлення факту настання страхового випадку згідно з договором обов'язкового страхування виплачує:

1)у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку - спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством - 100% страхової суми;

у разі встановлення застрахованій особі інвалідності І групи - 100%, II групи - 80%, III групи - 60% страхової суми;

у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу - 0,2 відсотка, але не більш як 50% страхової суми.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 2% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам

Як уже зазначалося, страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна входить до комплексу обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Розглянемо характеристики страхової послуги, що забезпечує страховий захист відповідальності експлуатанта повітряного судна.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, збитки третім особам, завдані під час експлуатації повітряного судна.

Третіми особами вважаються фізичні і юридичні особи (їх майно), які не пов'язані із страхувальником договірними зобов'язаннями (у тому числі договором на перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.

Страхувальником є експлуатант повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах.

Страховим випадком вважається авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, завдану життю й здоров'ю фізичних осіб та майну фізичних і юридичних осіб.

Страхова сума, встановлена за договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж для польотів, що виконуються у межах України, на повітряному судні з максимальною злітною масою:

а) до 500 кг - 100 000 грн;

б) від 501 до 1 000 кг - 200 000 грн;

в) від 1 001 до 2 000 кг - 500 000 грн;

г) від 2 001 до 6 000 кг - 1 000 000 грн;

д) від 6 001 до 25 000 кг - 5 000 000 грн;

е) від 25 001 до 50 000 кг - 25 000 000 грн;

є) від 50 001 до 100 000 кг - 50 000 000 грн;

ж) від 100 001 до 500 000 кг - 100 000 000 грн;

з) понад 500 001 кг - 150 000 000 грн.

Для міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країн (у тому числі для військових та пов'язаних із ними ризиків), на території яких виконуються польоти повітряного судна, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 1% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхувальник повинен виконувати комплекс зобов'язань, визначених договором обов'язкового страхування.

Зокрема, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про настання страхового випадку письмово (листом, факсом, телеграфом або електронною поштою) слід повідомити про це страховикові. У свою чергу, страховик має певний обсяг зобов'язань перед страхувальником, що стосуються в тому числі своєчасності складання страхового акта та виплати страхового відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

заяву страхувальника про страхове відшкодування;

страховий поліс (сертифікат);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

письмові претензії третіх осіб або їх спадкоємців;

документи, які підтверджують розмір збитків (висновки експертів, рішення судових органів, якщо випадок був винесений на їх розгляд);

документи реєстрації події з повітряним судном.

Після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування страховик в установленому порядку проводить розслідування страхового випадку.

Термін такого розслідування не повинен перевищувати 30 діб з моменту отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування.

Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб.

Під час проведення розслідування страховик самостійно робить необхідні запити до компетентних та експертних організацій, за свій рахунок залучає експертів, перевіряє надані страхувальником документи та відомості.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком, у термін протягом 10 днів після підписання страхового акта.

Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті та вантажу

Страхування відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти має обов'язковий характер повітряний транспорт, як і інший, може бути небезпечним для учасників перевезення і для людей та їх майна.

Адже після великих авіакатастроф буває, що авіакомпанія банкрутує і стає неспроможною виплатити відшкодування потерпілим сторонам.

Тому держави світу, які, обстоюючи інтереси своїх громадян, приєдналися до відповідних міжнародних конвенцій, вимагають від кожної авіакомпанії авіаперевізника обов'язково застрахувати свою відповідальність, причому на ліміт, не менший за встановлений у країні, на території якої виконуються польоти.

До об'єктів страхування належать майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, завдані внаслідок страхового випадку.

Відповідальність перед пасажиром- вважається застрахованою за наявності в пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Відповідальність за майнові збитки- вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

Страховими випадками вважаються:

подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю пасажирів;

подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження), завдану багажу, поклажі, пошті, вантажу.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою:

* за шкоду, завдану життю та здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів у межах України - суми, еквівалентної 20 000 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни (в тому числі для військових та пов'язаних із ними ризиків), на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці;

* за втрату або шкоду, завдану багажу, пошті або вантажу, суми, еквівалентної 20 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм маси;

· за речі (поклажу), що знаходяться в пасажира, - суми, еквівалентної 400 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 2 % страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

заяву про страхове відшкодування;

страховий поліс (сертифікат);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

заяви пасажирів або їх спадкоємців, власників вантажу;

документи, які підтверджують розмір збитків (висновки експертів, рішення судових органів, якщо страховий випадок був винесений на їх розгляд);

корінці авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряного судна;

свідоцтво про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті пасажира);

акти про пошкодження (втрату) багажу;

документи на перевезення вантажів та пошти;

акти про пошкодження (втрату) вантажу;

документи реєстрації події з повітряним судном.

Умови виплати страхового відшкодування відповідають умовам, які діють при настанні страхового випадку, пов'язаного з відповідальністю експлуатанта повітряного судна за шкоду, яка може бути завдана третім особам.

4. Добровільні види авіаційного страхування

Добровільні види авіаційного страхування -- це насамперед види, передбачені Законом «Про страхування» ст. 6, а саме п. 7«Страхування повітряного транспорту» та п. 13 «Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)».

Поняття «повітряний транспорт», як відзначалось раніше, набагато ширше і виходить за межі регламентації цивільної авіації.

Якщо страхувальник бажає застрахувати, наприклад, військовий літак при виконанні ним показових виступів чи страхувальник страхує мотодельтоплан або повітряну кулю, то він укладає договір добровільного страхування.

Але, крім того, договори добровільного страхування можуть укладатись і для страхового захисту різних ланок авіаційно-транспортної системи.

Функціонування авіаційно-транспортної системи цивільної авіації забезпечується дуже широким спектром робіт, без яких неможливо здійснити кінцевий результат -- політ.

Це -- технічне обслуговування і ремонт літака та двигунів, підготовка пілотів та авіаційних техніків, забезпечення якісним паливом, утримання злітно-посадкової смуги у відповідному стані, аеронавігаційне забезпечення польоту та багато інших.

Переважно це ризики, пов'язані з відповідальністю. Усі ці ризики можуть бути застрахованими, і в більшості розвинутих країн світу так воно і є. Тобто страхове поле авіаційного страхування дуже велике.

Розглянемо лише кілька важливих видів добровільного авіаційного страхування.

Страхування відповідальності обслуговування повітряного простору

Польоти усіх літаків здійснюються під керуванням авіадиспетчерів -- працівників відповідних аеронавігаційних організацій (в Україні така організація має назву Украерорух).

Крім того, ця діяльність забезпечується шляхом безперебійної експлуатації дуже складного обладнання та апаратури (локаторів, приводів, комп'ютерів і т. ін.).

Ризик відповідальності в даному разі -- це й ризик «людського фактора», тобто помилки авіадиспетчера, і ризик збоїв або відмов обладнання, через що може статися помилка.

Слід зазначити, що помилка в управлінні повітряним простором, як правило, коштує дуже дорого, і страхові суми дуже великі (від 500 млн до 3 млрд дол.).

Якщо в наслідок такої помилки зіткнуться в повітрі два літаки і буде доведено, що таке зіткнення сталося саме з вини аеронавігаційної організації, то загальна сума відшкодування може сягати сотень мільйонів або навіть мільярди доларів США.

Тому страхування відповідальності при управлінні повітряним простором є важливою складовою авіаційного страхування.

Страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден

Існує кілька форм технічного обслуговування повітряних суден та двигунів залежно від їх складності.

Деякі форми, так звані легкі, виконуються технічним персоналом авіакомпанії, а «важкі» форми виконують авіатехнічні підприємства компаній, що мають відповідні сертифікати -- дозволи на виконання таких робіт від конструкторських бюро та заводів -- виготовлювачів авіатехніки.

Якісне проведення технічних робіт впливає не безпеку польотів значною мірою, й підприємства страхують свою відповідальність.

До традиційних авіаційних ризиків можна віднести також:

- страхування воєнних політичних ризиків при експлуатації повітряного транспорту;

- страхування запасних частин повітряного судна;

- страхування відповідальності та забруднення навколишнього середовища радіоактивними джерелами, що входять до комплекту штатного обладнання повітряного судна;

- ризик «порушення гарантій» авіатехніки (заводу-виготовлювача, конструкторського бюро або авіатехнічного підприємства);

- страхування франшизи і т. п.

5. Космічне страхування

Космічне страхування як вид - одне з наймолодших у світі.

Воно з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів. Щорічно страхується більше як 15 космічних проектів.

В освоєнні космічного простору роль страхування важко переоцінити, особливо в галузі страхування телекомунікаційних супутників.

Спеціалісти в цій галузі стверджують, що ряд космічних проектів не було б здійснено, якщо б світовий страховий ринок не взяв на себе ризик невдачі.

Це стосується насамперед програми "Аріан", американського космічного корабля " Sрасе Shuttle"(застрахованого на 250 млн дол.), а також європейської лабораторії" Sрасеlab" (вартість страховки 1 млрд дол.).

Абсолютно виключним і дуже сприятливим для розвитку космічного страхування епізодом стало повернення супутників, що "заблукали", "Палапа В-2" і "Вестер-6" у 1984 р. на Землю і їх ремонт.

Цю операцію, яку провели два астронавти з корабля "Дискавері", запропонував і повністю фінансував консорціум страхових компаній на чолі із страховим товариством "Ллойд".

Вся операція щодо повернення та їх ремонту коштувала приблизно

10 млн дол., однак повна втрата супутників обійшлася б страховим товариствам в 170 млн дол.

Як супутники, так і ракети-носії з моменту їх виготовлення і до експлуатації на орбіті піддаються небезпеці, яка може привести до повного знищення об'єкта або порушення окремих його функцій.

Виділяють чотири основні стадії виникнення ризиків:

стадія виробництва;

передпускова стадія, яка включає в себе транспортування об'єкта, його складання на стартовому майданчику, завантаження ракети і підготовка до пуску;

стадія запуску, яка включає вихід супутника на орбіту і перевірку справності усіх систем;

стадію експлуатації.

Для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками.

Така програма є одним із необхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладанню договору страхування. Програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс -мажорні.

Відповідно існують чотири види страхування:

страхування ризиків, пов'язаних із установкою і збиранням (включає монтаж і подальші випробування ракет-носіїв, супутників і їх частин);

передпускове страхування (включає всі ризики під час

транспортування з приміщень виробника на стартовий майданчик, а також під час установки, збирання і підготовки до запуску);

страхування пуску (включає всі ризики з моменту запуску до виходу супутника на завану орбіту);

страхування на орбіті (включає покриття від усіх ризиків при загальній і частковій загибелі об'єкта на стадії експлуатації).

Можна назвати ще кілька видів страхування космічних ризиків.

Це насамперед страхування відповідальності.

Мета цього страхування - захист третіх осіб від шкоди, яка може виникнути в результаті запуску і перебування на орбіті космічного апарата, незалежно від того, проти кого були спрямовані позови про відшкодування збитків.

Страхувальниками в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких:

- замовник проекту;

- головний розробник;

- виготовлювач космічного апарата;

- головна компанія з виведення космічного апарата на задану орбіту («пускове агентство»);

- організація, що експлуатує і володіє наземною космічною інфраструктурою.

Тому страхування може бути проведене принципово двома різними способами:

- або кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно;

- або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно.

Звичайно, найбільш оптимальним з технічного й економічного погляду є принцип консолідації.

Страховик установлює поетапний порядок проведення страхування космічного проекту та надійно розміщує ризики на страховому ринку за участю міжнародних страхових брокерів.

Законом України «Про страхування» ст. 7 передбачені такі види обов'язкового страхування космічних ризиків:

п. 22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

п. 23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

п. 24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

п. 25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі.

Умови та порядок здійснення кожного з перелічених видів регламентуються відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Контрольні запитання

Розкрийте сутність та особливості авіаційного страхування.

Схарактеризуйте правове забезпечення авіаційного страхування.

Які існують загальні вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації в Україні?

На яких засадах здійснюється страхування каскоповітряних суден?

Розкрийте порядок страхування життя і здоров'я членів екіпажу та авіаперсоналу?

Якими є умови страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, завдану третім особам?

Розкрийте зміст страхового захисту відповідальності повітряного перевізника за шкоду, завдану пасажирам, багажу, пошті та вантажу.

Яке значення має розвиток космічного страхування?

Які ризики існують у космічних проектах?

10. Які ризики космічної діяльності в Україні страхуються на обов'язкових засадах?