Фінансова основа страхової діяльності

26

Зміст

Вступ.

1. Сутність і значення перестрахування

1.1 Виникнення, зміст та функції перестрахування

1.2 Види договорів перестрахування

2. Страхування відповідальності власників суден

3. Практична частина...........................................................................11

Перелік використаних джерел.............................................................19

Вступ

В умовах сучасного суспільства страхування - універсальний засіб страхового захисту всіх форм власності, доходів та інших інтересів підприємств, організацій, орендарів, фермерів, громадян. Інтерес до ринку страхових послуг на Україні зумовлений все зростаючою роллю нормального режиму страхування в забезпеченні економічної безпеки. Це можливо лише за наявності чітко відпрацьованої законодавчої бази, потужних страхових компаній, широкого переліку їх послуг, сучасних технологій страхового бізнесу, гарантій своєчасної та в потрібному обсязі виплати компенсацій і зацікавленості потенційних клієнтів.

Метою контрольної роботи є вивчення:

- економічної сутності, функцій, ролі страхування в сучасному суспільстві;

- найважливішої страхової термінології;

- класифікації страхування;

- поняття суб'єктів страхового ринку;

- фінансової основи страхової діяльності.

1. Cтрахування

1.1 Виникнення, зміст та функції перестрахування

Перестрахування як явище виросло зі страхування морського транспорту. Кожне морське перевезення було ризиковим. З поширенням використання позик під здійснення високоризикових морських перевезень позичальники домовлялися між собою про авансування вантажу судновласникові за високий процент, який згодом набрав форми страхової премії. Через певний проміжок часу деякі підприємці стали постійно, повністю або частково брати на себе відповідальність за перевезення, здійснюючи їх перестрахування.

У XIX столітті перестрахування почало розвиватися в галузі покриття ризиків, пов'язаних з пожежами.

Перший договір перестрахування укладено в 1821 році між фірмами "Руайяль" Париж та "Про-прієтер реюні" Брюссель. Першим перестрахувальним товариством стала фірма "Кельніш Рюк" (1846 p.). Незабаром виникли "Мюнхенер Рюк" (1862 р.) та "Компані Сюісс де Реассюранс" (1863 p.).

Перестрахування -- це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають "прямим страховиком", або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забезпечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням.

Перестраховик -- це страховик, котрий надає страхову послугу "прямому страховику". У свою чергу перестраховик може передати частину взятих на себе ризиків іншому страховику і т. д.

Процес передачі ризику називається цедуванням ризику або страхувальною цесією. Страховик, який передає ризик, називається цедентом, а той, що приймає цей ризик, -- цесіонарієм. Наступна передача цесіонарієм (частково або повністю) ризику наступному перестраховику називається ретроцесією. Страхове товариство, яке передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування, називається ретроцедентом, а товариство, яке бере на себе ретроцедований ризик, називається ретро-цесіонарієм.

Цесіонарій немає ніяких зобов'язань щодо укладених цедентом договорів страхування. Це означає, що страховик (цедент), котрий уклав договір із пе-рестраховиком (цесіонарієм), залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі. Він навіть не зобов'язаний інформувати страхувальника про передачу ризику в перестрахування.

Перестраховик зобов'язаний виплатити відшкодування цеденту пропорційно до його участі за умови, що цедент виплатив це відшкодування страхувальнику. Цедент зобов'язаний інформувати цесіонарія про цедований ризик так само, як страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі зміни, що відбуваються в ризику, який він передав страховику.

Функції перестрахування

Головна функція перестрахування -- вторинний перерозподіл ризику. Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансовим можливостям. Самотужки домогтися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої зобов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику між ним та іншими страховиками. За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням. На практиці найчастіше кілька перестраховиків беруть участь у покритті збитків (вони вступають у співпрацю на підставі контрактного документа або договору).

Як правило, на кожного перестрахувальника припадає різна частка покриття. Завдяки цьому страховик, котрий передає ризики в перестрахування, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.

Допоміжні функції:

Перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики.

Воно сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування.

Перестрахування в перспективі створює умови для формування однорідного збалансованого портфеля, який необхідний страховику для надійного контролю своєї середньо- та довгострокової політики. Наприклад, страхова компанія має портфель страхування від пожежі, що характеризується певною стабільністю. У певні проміжки часу збитковість компанії може досить різко коливатись упродовж З--5 років. Причини цих коливань можуть бути всілякими: випадковість, економіко-політичні ситуації, якість прийнятих на страхування ризиків. Для керівництва така ситуація досить уразлива. Йому (керівництву) треба розподілити ці коливання на певний період, скажімо на 5 років. Вирішення такої проблеми досягається через перестрахування.

Якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями з різних країн, то перестрахування набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт.

Розрізняють активне та пасивне перестрахування.

Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.

Пасивне перестрахування -- це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета -- передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі контакти на ринку перестрахування.

1.2 Види договорів перестрахування

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик (або групу ризиків) іншій стороні -- перестраховику, котрий в свою чергу бере на себе зобов'язання відшкодовувати цеденту відповідну частину страхового покриття.

За способом взаємозобов'язань цедента та цесіонарія договори перестрахування бувають:

· факультативними;

· облігаторними;

· факультативно-облігаторними.

Факультативне перестрахування вважається найпростішим. Воно широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу цеденту у вирішенні питання щодо передачі (часткової чи повної) певного виду ризику та умов цієї передачі. Пере-страховик може прийняти цю пропозицію або відхилити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом договорів цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього.

Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума перевищує визначену раніше власну участь страховика.

Перестраховик за умовами даного виду договору зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестрахо-виком.

Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в рамках юридичного документа -- договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу.

Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.

Як правило, договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхового товариства або відкриття нової галузі протягом року.

Факультативно-облігаторні договори перестрахування -- це договори "відкритого покриття".

За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестрахо-вику, а також у визначенні їхнього розміру.

Перестраховик зобов'язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах.

Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.

Небезпека для цесіонарія за облігаторним та факультативно-облігаторним договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебезпечніші передати перестраховику. Тому ці договори мають ґрунтуватися на абсолютній довірі сторін.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається за заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропорційним.

У практиці пропорційного страхування використовують договори:

· квотні;

· ексцедентні;

· квотно-ексцедентні.

Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 30%, перестрахувальник отримує 70% премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70% його збитків.

Договір ексцедентного перестрахування ґрунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов'язання відповідати за полісами, які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. В договорі передбачається кількість лімітів, які можуть бути передані перестрахувальнику.

Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається в перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику визначається кратністю власної участі цедента.

Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих.

Портфель за такими договорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.

При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних -- цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик -- зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв'язку з подіями, а не ризиками, їхня мета -- захист цедента:

- від великих збитків;

- від суміщення збитків;

- від подій катастрофічного характеру (землетрус, ураган і т. ін.).

За цих умов перестраховик бере на себе суму збитку, яка перевищує власне утримання (або пріоритет) цедента в межах визначеної суми (ліміт пере-страхувального покриття за договором).

Пріоритет -- власна участь цедента в покритті збитків.

Ліміт перестраху вального покриття -- це максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха.

Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування. Перестрахування на основі ексцедента сум доцільне для страхування від пожежі і поєднується з покриттям на базі ексцедента збитку в тому разі, якщо пожежа збігається з подіями катастрофічного характеру. При страхуванні автомобілів та цивільної відповідальності перестрахування здійснюється на основі ексцедента збитку.

В Україні ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з перестрахування здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування". Це положення регламентує порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, але не врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині країни. І, незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування у галузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства щодо цедування прийнятих українськими страховиками ризиків, вартість яких не може бути покрита самотужки. Законодавче забезпечення перестрахування покликане, з одного боку, підняти довіру до інституту страхування, а з іншого -- стимулювати наші капітали обслуговувати національну економіку.

2. Страхування відповідальності власників суден

Основні види морського страхування такі:

- страхування каско суден на термін;

- страхування каско суден на період будівництва;

- страхування військових і страйкових ризиків;

- страхування ризику втрати фрахту;

- страхування особливих майнових інтересів;

- страхування додаткової відповідальності;

- страхування контейнерів;

- страхування відповідальності судновласників;

- страхування відповідальності фрахтувальників;

- страхування відповідальності суднових агентів;

- страхування відповідальності суднових брокерів.

Страхування відповідальності судновласників (СВСВ) -- вид страхування відповідальності, що передбачає створення такої системи страхового захисту власників, менеджерів, операторів, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, яка діє у визначених договором страхування чи передбачених законодавством випадках і стосується зобов'язань судновласників перед третіми особами, включаючи команду судна.

У світовій практиці цей вид страхування відомий під назвою «Пі енд Ай» (Р&І-Protection and Indemnity), що традиційно перекладалася як «страхування захисту й відшкодування». Товариства взаємного страхування, котрі здійснюють цей вид операцій, іменуються «Клубами Пі енд Ай» (Р&І Clubs).

Ризики, що покриваються страхуванням. У світі існує близько 20 страхових товариств, які здійснюють СВСВ. У більшості з них умови страхування схожі за переліком ризиків чи страхових подій, які підпадають під дію договору страхування. Загалом існує декілька видів страхових подій, які можна поділити на кілька великих груп.

1. Життя і здоров'я. На судновласника можуть покладатися зобов'язання стосовно широкого кола осіб, у тому числі членів команди, пасажирів, лоцманів, вантажників і т. ін. Зобов'язання можуть виникати у зв'язку з такими подіями:

- смертю, травмами, захворюваннями (стосовно членів команди це нагадує звичайне групове страхування життя та від нещасливих випадків);

- необхідністю здійснення певних витрат -- на лікування, похорон, репатріацію, заміну померлого чи захворілого члена команди, зумовлених відхиленням від заданого маршруту з огляду на необхідність надати комусь із команди медичну допомогу тощо.

2. Майно третіх осіб. Найширший перелік видів майна, за загибель чи ушкодження якого може відповідати судновласник, охоплює:

- інші судна, ушкоджені з вини застрахованого судна -- ЗС -- через зіткнення, а також у разі відсутності безпосереднього контакту;

- вантажі на борту ЗС та інших суден (у разі зіткнення), так само як і вантажі, що навантажуються (розвантажуються) чи готуються до навантаження (розвантаження) на борт;

- особисті речі членів команди, пасажирів та інших осіб;

- будь-які інші об'єкти на воді, суходолі чи в повітрі -- причали, крани, бурові установки, засоби навігаційної безпеки.

3. Навколишнє середовище. За законодавством різних країн відповідальність може бути покладена на судновласника внаслідок забруднення довкілля різноманітними речовинами -- від нафти й нафтопродуктів до сіна й соломи. Претензії можуть стосуватися:

- витрат з очищення довкілля -- збору забруднювачів Із поверхні води чи суходолу, очищення й миття постраждалих рослин і тварин;

- непрямих збитків -- недоотримання доходу власниками прибережних ресторанів і рибних ферм.

4. Компетентні органи. До них належать портові адміністрації, митниця, карантинні органи тощо. Види зобов'язань:

- вилучення уламків судна -- такі операції бувають дорожчими, ніж саме судно;

- різного роду штрафи: за порушення митного та імміграційного законодавства, забруднення навколишнього середовища, невідповідність описів вантажів у різних супровідних документах;

- накладання на судна карантину.

5. Особливі види договорів: рятувальні, на буксирування та на перевезення пасажирів. Деякі види зобов'язань можна одночасно віднести до однією з попередніх груп, тоді як решту можна помістити лише в цю групу.

6. Витрати судновласника:

- витрати, що мають на меті запобігти збитку чи зменшити його або визначити розмір (наймання сюрвеєрів, адвокатів, експертів, делегування членів команди як свідків на суд чи арбітраж);

- тільки стосовно клубів взаємного страхування -- витрати, прямо не обумовлені в договорі страхування, але які по суті своїй пов'язані з діяльністю судновласника.

Організація СВСВ. Страхування відповідальності судновласників має одну унікальну особливість: більшість операцій виконують не традиційні страхові компанії, а товариства взаємного страхування, які в цій сфері називають асоціаціями, або клубами, взаємного страхування (КВС). Судновласники страхують один одного не заради прибутку, а з метою забезпечити надійний страховий захист.

3. Практична частина

Задача №1

Для особи у віці 51 рік розрахувати:

1. Вірогідність прожити ще один рік.

2. Вірогідність померти протягом наступного року життя.

3. Вірогідність прожити ще два роки.

4. Вірогідність померти протягом наступних двох років.

5. Вірогідність померти на третьому році життя.

Для розв'язання цієї задачі потрібні дані величин комутаційних чисел, що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 - Таблиця комутаційних чисел

Вік (х), років	Кількість осіб, які доживають до віку х років, L	Кількість осіб, які помирають при переході від х років до віку (х+1) років, d
51	77545	1306
52	76239	1345
53	74894	1388
54	73506	1434

1) Вірогідність прожити ще один рік:

Р= (L+1)/ L,

де Р- вірогідність прожити ще один рік,

L- кількість осіб, які доживають до віку х років.

Р= (76239/77545) = 98,32%.

2) Вірогідність померти протягом наступного року життя:

Q= d/ L,

де Q - вірогідність померти протягом наступного року життя,

d - кількість осіб, які помирають при переході від х років до віку (х+1) років.

Q= (1306/77545)*100 = 1,68%.

3) Вірогідність прожити ще два роки:

y Р= (L+ y)/ L,

де y Р - вірогідність прожити ще „y” років.

2 Р= (74894/77545)*100 = 96,58%

4) Вірогідність померти протягом наступних двох років:

IyQ= (L- L+ y)/ L,

де IyQ - вірогідність померти протягом наступних „y” років.

I Q= (77545 - 74894)/77545 *100 = 3,42%.

5) Вірогідність померти на третьому році життя:

YIQ= (L+ (y-1) - (L+ y))/ L,

де YIQ - вірогідність померти на „y” році життя.

3 I Q=(74894 - 73506)/77545*100 = 1,79%.

Задача №2

Вартість застрахованого оснащення складає 45 у.о., страхова сума 38 у.о., збиток страхувальника при настанні страхового випадку 12 у.о. Розрахувати страхове відшкодування за системами:

1) пропорційної відповідальності;

2) першого ризику.

Розрахунок страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності здійснюється за формулою

СВ = (З*С)/О,

де СВ - страхове відшкодування;

З - фактична сума збитку;

О - вартісна оцінка об'єкту страхування.

СВ = (12*38)/45 = 10,13 у.о.

2) Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми. Під „першим ризиком” у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

СВ = 12 у.о.

Задача №3

При пожежі згоріло обладнання підприємства. Розрахувати страхове відшкодування, якщо середня вартість обладнання 66 у.о. Майно застраховано на 80% балансової вартості.

СВ = О*БВ,

де О - середня вартість обладнання,

БВ - балансова вартість.

СВ = 66 * 0,8 = 52,8 у.о.

Задача №4

Розрахувати збитки через загибель сільськогосподарського врожаю на всій площі засіву та суму страхового відшкодування, якщо середня вартість застрахованого врожаю на 5 років 33 у.о. за1 га. Загальна площа засіву 77 га. Фактична врожайність врожаю 65 ц/га. Закупівельна ціна врожаю за 1 ц дорівнює 34 у.о.

ФУ = 65*34 =2210 у.о/га

Висновок: збитків немає.

Задача №5

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знищено автомобіль. Ціна автомобіля 11000 у.о. Знос на день укладення договору - 30%. Від автомобіля залишилися деталі на суму 45 у.о.

Для приведення до ладу зазначених деталей витрачено 6 у.о. Розрахувати збитки страхувальника, якщо автомобіль застрахований у повній вартості.

З = 11000 - (11000*0,3) + 45 - 6 = 7739 у.о.

Задача №6

Домашнє майно застраховано за системою першого ризику на суму 44000 у.о. Збиток через знищення пожежею домашнього майна складає 800 у.о. Визначити розмір страхового відшкодування.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми. Під „першим ризиком” у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.

При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

СВ = 800 у.о.

Задача №7

Внаслідок заморозків ушкоджені засіви гречки, у зв'язку з чим фактична вартість врожаю, що отримали, складає 65 у.о. з 1 га. Врожай засівів гречки застрахований за системою граничної відповідальності (середня вартість врожаю за останні 5 років 80 у.о. з 1га). Визначити збиток страхувальника та суму страхового відшкодування у розрахунку на 1 га, якщо за умовами страхування збиток відшкодується у розмірі 75%.

Страхове відшкодування при втратах сільськогосподарського врожаю розраховується на підставі системи граничної відповідальності за формулою:

СВ = (В- З)*0,75,

де В - середня вартість застрахованого врожаю за 1 га;

З - збиток у розрахунку на всю площу засіву.

СВ = (80 - 65)*0,75 = 11,25 у.о.

Висновок: збитків немає.

Задача №8

Устаткування вартістю 99 у.о. застраховано. Страхова сума та збиток страхувальника складають відповідно 65% та 85% його вартості. Визначити розмір страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності, а також і першого ризику.

СС = 99*0,65 = 64,35 у.о. З = 99*0,85 = 84,15 у.о.

Страхового відшкодування за системою першого ризику:

СВ = 84,15 у.о.

Страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності:

СВ = (З*С)/О = (64,35*84,15) / 99 = 54,7 у.о.

Задача №9

Укладено договір кредитного страхування. Сума неповерненого в зазначений термін кредиту складає 80000 у.о. Межа відповідальності страховика 85%. Розрахувати страхове відшкодування.

СВ = 80000*0,85 = 68000 у.о.

Задача №10

Позичальник по закінченню терміну страхування не повернув банку ні боргу, ні процентів за користування кредитом. Сума кредиту дорівнює 76000 у.о. Строк 3 місяці. Плата за кредит 33% річних. Відповідальність страховика - становить 80%. Страхове відшкодування за договором кредитного страхування розраховується за формулою:

СВ = (С* ГВ) / 100,

де С - сума неповерненого вчасно кредиту; ГВ - границя відповідальності страховика.

% = у.о.

Б = 76000 + 6270 = 82270 у.о.

СВ = (82270*80)/100 = 65816 у.о.

Задача №11

Страхова компанія проводить страхування життя. Страхові резерви розміщені в напрямках та кількості, показаних у таблиці 2. Оцінити розміщення резервів.

Таблиця 2 - Напрямки інвестиційних вкладів

Напрямки вкладень	Сума вкладень (В), у.о.	Норматив оцінки активів	В*Н
Державні цінні папери	350	0,875	306,25
Банківські вклади	220	0,550	121,00
Права власності на частку в статутному капіталі	680	0,125	85,00
Інші цінні папери	200	0,600	120
Нерухомість	430	0,588	252,84
Квартири	550	0,663	364,65
Валютні цінності	90	0,525	47,25
Розрахунковий рахунок	120	0,676	81,00
Позики	340	1,0	340,0
СУМА	2980	-	1717,99

Основні принципи інвестування страхових резервів - це диверсифікація, зворотність, прибутковість та ліквідність активів.

Ступінь відповідальності інвестиційної діяльності обчислюється за формулою:

ВП = 1/Р * (),

де ВП - відповідність принципам;

Р - сукупний обсяг страхових резервів;

n - кількість інвестиційних активів;

В - обсяг коштів страхових резервів, що інвестовані в i-й актив;

Н - норматив оцінки i-го активу.

Задовільна величина величина ВП знаходиться у таких межах: по страхових резервах, що сформовані за договорами страхування життя 0,510 - 0,68.

ВП = 1717,99 / 2980 = 0,577

Висновок: страхові резерви входять в допустимі межі.

Задача №12

Обчислити показники страхової статистики по двох регіонах. Вибрати найменш збитковий регіон для страхової діяльності. Показники з страхування об'єктів наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 - Показники з страхування об'єктів по регіонам А і В

Показники	А	В
Число застрахованих об'єктів, од.	40	59
Страхова сума застрахованих об'єктів, у.о.	6000	6500
Число постраждалих об'єктів, од.	39	56
Число страхових випадків, од.	6	11
Страхове відшкодування, у.о.	33000	4400
Частота страхових подій, од.	0,150	0,186

Страхова діяльність пов'язана з витратами, визначити які можна за допомогою показників страхової статистики:

1. Частота страхових подій (Ч) - показник, який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування:

Ч = L / n,

де L - кількість страхових подій, од.;

n - число об'єктів страхування, од.

Ч = 6 / 40 = 0,150 од.

Ч = 11 / 59 = 0,186 од.

Якщо Ч < 1, то це означає, що одна страхова подія спричинила багато страхових випадків.

2. Коефіцієнт комуляції (накопичення) ризику (К) показує середнє число об'єктів, що постраждали від страхової події. Він розраховується за формулою:

К = m / L,

де m - число застрахованих об'єктів, що постраждали внаслідок страхового випадку, од.

К = 39 / 40 = 1,500

К= 56 /59 = 1,091

Мінімальне значення коефіцієнта комуляції дорівнює одиниці. Тобто число страхових подій дорівнює числу страхових випадків. Страховик уникає майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом комуляції.

3. Збитковість страхової суми (імовірність збитків) показує питому вагу виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх застрахованих об'єктів. Він визначається за формулою:

З = В / С,

де В - сума виплаченого страховиком відшкодування, у.о.,

С - страхова сума для всіх об'єктів страхування, у.о.

З = 3300 / 6000 = 0,550 у.о.

З = 4400 / 6500 = 0,677 у.о.

Цей показник завжди менший за одиницю.

Висновок: для страхової діяльності доцільно вибрати регіон А, тому що збитки менші ніж у регіону В.

Задача №13

Юридична особа застрахувала своє майно строком на один рік з відповідальністю за крадіжку із зломом на суму 78 у.о. Тарифна ставка 3% від страхової суми. За договором страхування передбачена безумовна франшиза у розмірі 32 у.о., згідно якої є знижка до тарифу 4%. Фактичний збиток страхувальника становить 93 у.о. Визначити розмір страхової платні і страхового відшкодування.

СП = 78 * 0,03 * (1 - 0,04) = 2,25 у.о.

СВ = ФЗ - Ф = 77 - 32 = 45 у.о.

Задача №14

Портфель цедента складається з 3 груп страхових ризиків, страхові суми до яких становлять 500, 750 і 1200 у.о. Максимальний рівень власної участі страховика 780 у.о Квота 20% страхового портфеля передана у перестрахування. Визначити власну участь страховика (цедента) у покритті ризику та зробити висновки про стан квотного перестрахування.

риска 500 * 0,2 = 100 у.о.

750 * 0,2 = 150 у.о.

1200 * 0,2 = 240 у.о.

коштів 500 - 100 = 400 у.о.

750 - 150 = 600 у.о.

1200 - 240 = 960 у.о.

780 > 400

780 > 600

780 < 960

Висновок: для страхових сум 500 у.о. та 750 у.о. покривається ризик, а для суми 1200 у.о. - не покривається.

Перелік використаних джерел

1. Законодавство України про страхування.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997.

3. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 599 с.

4. Третьяк О.Д. Страхова справа: Конспект лекцій з дисципліни „Основи страхування”. - Харків: ХарДАЗТ, 1998. - 40 с.