Банківська система України

Область	Кількість банків	Частина банків %	Середній розмір сплаченого статутного капіталу, млн. грн.
Київська і р. Київ	79	51,30	27,52
Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська	35	22,73	22,96
АР Крим, Запорізька, Одеська, Херсонська	23	14,94	10,39
Чернігівська, Полтавська	6	3,90	18,70
Закарпатська, Івано-франківська, Львівська	7	4,55	20,86
Волинська, Тернопільська, Чернівецька	4	2,60	17,25
Разом	154	100	-

Як видно з таблиці 2, банки розташовані по території України надто нерівномірно, що пов'язано з концентрацією виробництва. Звертає на себе увагу той факт, що 51% банків знаходяться в Києві і Київській області. Як правило, такі банки мають філіали і відділення в інших регіонах, основна функція яких - акумуляція засобів. Більш ніж п'ята частина банків зосереджена в самих розвинутих промислових регіонах. В південній сільськогосподарській зоні зосереджено 15% банків. В північних і західних областях України частинка самостійних банків не перевищує 5%.

За розмірами банків (розміром сплаченого статутного капіталу) також лідирують промислові регіони з розвинутою інфраструктурою. Невисокими середніми розмірами сплаченого статутного фонду банків характеризуються сільськогосподарські регіони.

Україна в своєму розвитку зіткнулася з такими проблемами: з необхідністю реструктуризації промисловості і стимулювання розвитку малого і середнього підприємництва, диспропорцією в економічному розвитку регіонів, концентрацією банківських капіталів в окремих регіонах. Долаючи ці проблеми, згадані країни разом з переліком інших заходів вдавалися до реструктуризації банківської системи.

Створення регіональних банків для вирішення певних проблем в різних країнах мало загальну мета - соціально-економічний розвиток регіонів, а значить, держави загалом.

Відповідно до критерію, наведеного в законі, 46,8% банків в Україні підпадають під кваліфікацію місцевих кооперативних банків, які фактично не такі. Ці банки працюють за принципом не кооперації, а комерційної діяльності. Формально 28,6% - це комерційні банки, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, і 24,7% - банки, які здійснюють свою діяльність на всій території України. Причому на третю групу банків доводиться 54,3% суми сплаченого статутного капіталу банківської системи. На початок в 2005 році на 10 найбільших банків (перших в банківському рейтингу за сумою капіталу) доводився 41% капіталу банківської системи України. В країнах Західної Європи на 3-4 найбільшої банки припадає більш ніж 70 % капіталу всієї системи.[11]

Об'єктивна причина відставання банківської системи України від банківських систем високорозвинутих країн - годинний проміжок. Це чинник суттєвий, але не вирішальний і може частково компенсуватися за рахунок структурних змін в банківській системі України - купівля новими комерційними банками частин старих системних банків України, злиття дрібних банків.

Аналіз показників діяльності указує на вкрай незначну, за світовими стандартами, результативність їх функціонування, станом на 1 квітня 2005 р. обсяг активів банківської системи становив 158578 млн. грн., зростання склало 12,1%. В основному воно відбулося за рахунок росту обсягів кредитних операцій, частка яких становить 66,1% загальних активів, та високоліквідних активів. Загальна сума зобов'язань становила 131396 млн. грн., що на 15424 млн. грн. (13,3%) більше, ніж станом на 1 січня 2005 року. Зростання відбулося в основному за рахунок вкладів фізичних осіб на 8354 млн. грн. (20,3%), коштів суб'єктів господарювання на 6558 млн. грн. (16,3%), та коштів небанківських фінансових установ на 566 млн. грн. (12,4%).

Балансовий капітал банківської системи України за станом на 01.04.2005 року склав 19760 млн. грн., що на 7,3%, або на 1344 млн. грн. більше, ніж на початок року. Слід зазначити, що це зростання відбулося в основному за рахунок збільшення обсягу статутного капіталу та фінансового результату. За квартал прибуток банків склав 636,9 млн. грн. (у 2004 році - 246,8 млн. грн.).

Протягом кварталу облікова ставка дорівнювала 9%, а кредитні ставки банків у національній валюті зменшилися з 17,3% до 17,0% річних. За квартал обсяг кредитів, наданих суб'єктам господарювання зріс на 8,2%, а фізичним особам на 7,3%. З початку року продовжували зростати довгострокові кредити та кредити в інвестиційну діяльність. Протягом кварталу довгострокові кредити збільшилися на 9,7 % (за відповідний період минулого року - на 14,7 %) і становили 49956 млн. грн. або 47,6 % від наданих кредитів. Кредити в інвестиційну діяльність збільшилися на 16,9 % (за відповідний період минулого року - на 9,7 %) і складають 7085,4 млн. грн. (9,0% від кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності). [11]

Загальний обсяг активів становив 135,4 млрд. грн. По індикативній групі банків активи за квартал зросли на 15340 млн. грн., або на 13,0%. При цьому після спаду на початок року протягом кварталу знов відбулося поступове зростання обсягу активів.

Структура активів індикативної групи протягом кварталу зазнала змін: зросла питома вага кредитів суб'єктам господарювання з 50,8% до 60,2%, вкладень банків у цінні папери з 6,2% до 7,4% та залишки на коррахунках в інших банках з 13,3% до 16,2%; знизилася частка міжбанківських кредитів з 6,8% до 6,1% та залишків у касі банків з 4,2% до 3,4%.

За станом на 01.04.2005 р. структура чистих активів мала такий вигляд: 60‚2% (58,0%) - кредитний портфель та лізинг; 16,3%(13,3%) - коррахунки в інших банках; 7‚4%(6,2%) - інвестиційний портфель (державні цінні папери та вкладення в акції інших підприємств); 6,1%(6,8%) - депозити та кредити в інших банках; 2,5%(2,6%) - інші активи; 6‚1%(6,6%) - матеріальні та нематеріальні активи; 3‚4%(4,2%) - готівка, чеки та банківські метали; 0,2%(0,1%) - інвестиції капіталу.

Структура кредитного портфеля за об'єктами кредитування за станом на 01.04.2005 р. була такою: кредити юридичним особам - 73,0%(71,3%) та склали 54,9 млрд. грн.; кредити та депозити іншим банкам - 9,9%(10,6%) - 8,1 млрд. грн.; кредити фізичним особам - 17,1%(18,1%) - 14,1 млрд. грн..

Структура зобов'язань змінилась. При цьому зросла питома вага коштів до запитання з 30,6% до 33,5%, строкових депозитів з 45,9% до 46,6% та зменшилася частка залучених міжбанківських кредитів з 16,4% до 12,4%.

За станом на 01.04.2005 р. вона мала такий вигляд: 33,5%(30,6%) - кошти клієнтів до запитання (розрахункові та поточні рахунки); 46‚6%(45,9%) - строкові кошти клієнтів (депозити нефінансових установ та фізичних осіб); 12‚4%(16,4%) - залучені строкові кошти банків; 2,7%(3,1%) - коррахунки інших банків; 1,6%(1,3%) - субординована заборгованість; 0,2%(0,1%) - цінні папери власного боргу; 3,0%(2,6%) - інші. [11]

Обсяг регулятивного капіталу банків становить 18623,5 млн. грн., або 2720,4 млн. ЄВРО. Обсяг сплаченого статутного капіталу становив 11288 млн. грн., або 1648,9 млн. ЄВРО. По індикативній групі банків обсяг капіталу (без субординованого боргу) за станом на 1.04.2005 року становив 900,4 млн. грн. Приріст капіталу цих банків за квартал склав 5,7%. Зростання капіталу відбувається в основному за рахунок статутного капіталу, який зріс з початку року на 4,9% (495,3 млн. грн.) та фінансового результату.

Фінансовий результат з початку року банків становив 509,7 млн. грн. По цих банках середня прибутковість активів за станом на 01.04.2005 р. склала 0,38%, а прибутковість статутного капіталу - 4,5%, що більше ніж у першому кварталі 2004 року: 0,24% та 3,1% відповідно.

У порівняльній групі банків прибуток зріс на 273,8 млн. грн.: з 230,0 млн. грн. у 2004 році до 503,8 млн. грн. у поточному.

За станом на 01.04.2005 структура доходів (в дужках - значення на 01.01.05 року): 68,8% (69,1%) - процентні, 17,6% (20,4%) - комісійні, 13,6% (10,5%) - інші.

Структура процентних доходів: 59,2% (60,1%) - від кредитів суб'єктам господарювання (юридичним особам); 4,2% (4,5%) - від цінних паперів; 18,7% (18,5%) - від операцій з філіями; 3,6% (3,7%) - від розміщення коштів у інших банках; 14,2% (12,5%) - від кредитів фізичним особам; 0,1% (0,1%) - від інших операцій.

Структура витрат: 49,3% (47,2%) - процентні витрати, 37,3% (36,1%) - інші витрати (витрати на утримання персоналу, оренду приміщення, утримання охорони тощо), 2,9% (3,2%) - комісійні витрати; 7,6% (11,7%) - утворення резервів; 2,8% (1,7%) - податок на прибуток; 0,1% (0,1%) - непередбачені витрати.

Структура процентних витрат: 40,5% (41,1%) - за коштами фізичних осіб; 28,6% (28,7%)- за операціями з філіями; 7,9% (8,3%) - за коштами інших банків; 15,1% (14,3%) - за залученими коштами суб'єктів господарювання (юридичних осіб); 0,6% (0,7%) - від цінних паперів; 1,4% (1,5%) - за коштами, залученими від НБУ; 2,1% (1,8%) - від коштів небанківських фінансових структур; 3,8% (3,6%) - за іншими операціями.

Порівняно з відповідним періодом минулого року витрати банків збільшились на 4875,6 млн.грн. або на 32,6 % і склали 19811,6 млн.грн., в т.ч. процентні витрати становили 8593,8 млн.грн. (або 43,4 % від загальних витрат), комісійні витрати - 435,2 млн.грн. (2,2 %), інші операційні витрати - 1347,5 млн.грн. (6,8 %), загальні адміністративні витрати - 6892,3 млн.грн. (34,8 %), відрахування в резерви - 2006,5 млн.грн. (10,1%), непередбачені витрати - 0, 8 млн.грн., податок на прибуток 535,5 млн.грн. (2,7%).

З метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи банки мають вживати заходів щодо підвищення рівня концентрації капіталу, зниження рівня ризиковості здійснюваних операцій та формування в необхідному обсязі резервів під ризики за активними операціями, покращення якості активів і пасивів та забезпечення їх збалансованого зростання, оптимізації витрат і доходів та підвищення ефективності діяльності.

У рейтингу 2004 найбільших банків світу, опублікованому The Banker у серпні минулого року, було лише три українських (ПУМБ, Приватбанк та Укрсоцбанк), причому на дуже непрезентабельних позиціях. 2001 року ПУМБ посів 84-ту позицію, Приватбанк -- 86-ту, Укрсоцбанк -- 89-ту й «Аваль» -- 96-ту в рейтингу 100 найбільших банків Центральної та Східної Європи, складеному Standard&Poor's.

На початок 2005 року відношення балансового капіталу українських комерційних банків до ВВП становить 4,5%, тоді як у Росії -- 5,4, США та ФРН -- по 5%. Водночас відношення сукупних банківських активів до ВВП в Україні майже на чверть нижче, ніж у Росії, вдвічі -- ніж у США, вп'ятеро -- ніж у ФРН.

За оцінками західних фахівців, середній рівень депозитів у «дуже багатих» країнах становить 53% до ВВП, «багатих» -- 31%, «бідних» -- 20%, «дуже бідних» -- 13%. В Україні це співвідношення на початок нинішнього року становить 17,5%. Тобто за цим показником наша країна перебуває десь між «дуже бідними» і «бідними» країнами.

При цьому амплітуда коливань максимального та мінімального розмірів активів 157 комерційних банків України становить майже 360 разів, балансового капіталу -- 150 разів.[12]

Привертає увагу, що до першої десятки комерційних банків ввійшли обидва державні -- Ощадбанк та Укрексімбанк, які посіли, відповідно, загальне четверте та п'яте місця, кілька банків з іноземним капіталом і один іноземний -- «Райффайзенбанк Україна» -- із загальним дев'ятим результатом.

Перше місце зайняв Приватбанк, незаперечний лідер за обсягами загальних активів (6,8 млрд. грн.), зобов'язань (5,6 млрд. ), кредитного портфеля (5,1 млрд.), доходів (1,3 млрд.) і чистого прибутку (151 млн. грн.). Досить сказати, що на його частку припадає десята частина загальних активів усіх комерційних банків України, дев'ята -- сукупного кредитного портфеля та зобов'язань, восьма -- загального обсягу доходів, чверть усього чистого прибутку. За обсягом статутного капіталу, залучених коштів суб'єктів господарської діяльності та вкладів фізичних осіб, Приватбанк піднявся на другу сходинку банківського п'єдесталу, балансового капіталу -- на третю.

Другий рядок у табелі про ранги відведений «Авалю» (одинадцята частина загальних банківських активів, десята -- сукупних зобов'язань і кредитного портфеля, дев'ята -- загального обсягу доходів). Водночас банк лідирує в номінації «статутний капітал» (497 млн. грн.), перебуває на другому місці в номінації «балансовий капітал», на третьому -- «кошти суб'єктів господарської діяльності» і «вклади фізичних осіб». А ось із чистим прибутком не склалося, і тут «Аваль» посідає передостаннє місце в першій десятці.

Трете місце посів Промінвестбанк, що має дванадцяту частину загальних активів системи комерційних банків України, одинадцяту -- сукупного кредитного портфеля, дванадцяту -- зобов'язань, десяту -- загального обсягу доходів. При цьому Промінвестбанку належить пальма першості за обсягом балансового капіталу (828 млн. грн.), який дорівнює дванадцятій частині сумарного показника всіх комерційних банків (причому 2003 року ПІБ має намір довести капітал до більш як мільярда). Немає йому рівних і за обсягом залучених коштів від суб'єктів господарської діяльності (2,2 млрд. грн.). На другому місці Промінвестбанк за обсягом чистого прибутку. У нього третій у системі комерційних банків статутний фонд. За вкладами ж фізичних осіб банк посідає четверте місце в Україні.[13]

Привертає до себе увагу той факт, що на банкі-лідерів припадає майже третина всіх активів системи комерційних банків України, зобов'язань і кредитного портфеля, п'ята частина -- балансового капіталу. Вони акумулювали близько третини коштів суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, вкладених у комерційні банки. Лідирують вони й за кількістю емітованих платіжних карток (Приватбанк -- 2,3 млн., або майже 36% загальної кількості, Промінвестбанк -- 1,1 млн., «Аваль» -- 630 тис.).

На початок березня нинішнього року, за даними НБУ, у структурі балансового капіталу українських банків на статутний капітал припадало 62%, результат минулих років -- 20,1%, результати переоцінки основних коштів і нематеріальних активів -- 7,8, результат поточного року -- 1,6, резервний фонд -- 5,1, емісійна різниця -- 2,6, загальні резерви -- 0,8%. Водночас кошти суб'єктів господарської діяльності становили 35,5% сумарних зобов'язань банків, вклади фізичних осіб -- 36,7, міжбанківські кредити й депозити -- 10,9, кошти бюджету та позабюджетних фондів -- 3,9, кошти НБУ -- 2, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій, -- 1,5, субординований борг -- 1,5, цінні папери власного боргу -- 1, інші зобов'язання -- 7%.[13]

Водночас навіть побіжний погляд на наведені параметри та пропорції, що склалися в системі комерційних банків України, дозволяє дійти висновку, що в цій сфері є безліч проблем, вирішити які слід негайно.

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об'єктивні й суб'єктивні чинники. Серед перших -- дуже низькі доходи переважної більшості населення України , так і не відновлена повною мірою довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів (гарантується лише 1500 грн.), значна питома вага збиткових підприємств (за результатами минулого року -- приблизно 2/5 загальної чисельності), колосальна (за світовими мірками) частка наявного грошового обігу (на середину березня 2003-го -- понад 26 млрд. грн., або майже 2/5 усієї грошової маси). З урахуванням цього можна говорити, що в Україні майже немає відносно стабільних джерел надходження ресурсів у комерційні банки.[14]

Спостерігається значна концентрація кредитних ризиків в обмеженого кола позичальників. Недосконалою залишається і структура кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності. У результаті кошти йдуть переважно не на інвестиційні потреби госпсуб'єктів, а на поточне споживання. Звідси й невисокий економічний ефект від такої кредитної політики.[15]

Говорячи про необхідні для підвищення конкурентоспроможності банківського сектора України умови, слід зазначити, що для того щоб відповідати вимогам та викликам сьогодення, процес упровадження змін у банківському секторі повинен мати постійний характер. Ідеться не про подальшу регламентацію діяльності банків (контроль, нагляд тощо), бо в цій справі вже напрацьовано достатньо механізмів, а про створення середовища, в якому вони можуть нормально функціонувати як з фінансової точки зору, так і з погляду легалізації.

Підвищення ефективності банківської діяльності потребує сьогодні реструктуризації банківського сектору. Для забезпечення швидкого розвитку і зростання банківського сектору необхідна загальна консолідація банків. Більш ефективні банки, визнані такими за результатами їх діяльності, повинні мати нагоду розширювати свою ринкову частинку порівняно з менш ефективними. Тільки за таких умов можна зменшити середню маржу і усилити роль банків в зростанні економіки.[16]

3. ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

3.1 Проблеми банківської системи в Україні

В Україні за умов слабкого розвитку фінансового сектору, банківська система є найбільшим офіційним фінансовим посередником, оскільки фондовий ринок та небанківські фінансові установи все ще знаходяться на початку свого розвитку.

Побудова ефективної банківської системи є необхідною умовою для стабільного, збалансованого розвитку економіки України. При цьому, під ефективністю банківської системи розуміється, насамперед, її здатність забезпечити залучення у вигляді депозитів наявних вільних ресурсів та їх подальше спрямування через механізми кредитування на задоволення фінансових потреб реального сектора економіки та населення країни. В свою чергу, це означає, що основними критеріями ефективності банківської системи є її спроможність залучати та розміщувати ресурси за мінімально можливою ціною при відповідно найменшій ціні фінансового посередництва (різниці між процентними ставками за кредитами та депозитами). [17]

Банківська система України відчула значний прогрес у своєму розвитку починаючи з 1998 року, проте, необхідно засвідчити, що її розвиток на сьогоднішній день є далеко не достатнім для задоволення економічних потреб суспільства та економіки в цілому і її важко назвати ефективною.

Банківській сектор не може ефективно функціонувати в умовах стагнації інших сфер економіки. А робота українських банків протягом останніх років здійснювалася за таких несприятливих умов, як незадовільний стан економіки в цілому, занепад промислового виробництва, неплатоспроможність більшості суб'єктів господарювання - позичальників, реальні втрати статутних фондів банків від знецінення національної валюти, розвинуті інфляційні процеси, непомірні податки тощо.

Головною сьогоденною стратегією банків стала не стратегія зростання і розвитку, а стратегія виживання. Виникла ситуація, коли банки неспроможні виконувати належні їм функції фінансових посередників у зв'язку і неповерненням позичальниками отриманих у банках кредитів та несплатою відсотків за ними.[18]

Сьогодні в України є наступні проблеми банківської системи:

1. Розмір банківської системи є малим. Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день в Україні діє 185 банків, загальний обсяг активів банків складає близько 68 млрд. грн. (біля 30 % ВВП), що дорівнює обсягу активів одного середнього банку в країнах ЄС. Капітал банківської системи складає трохи більше 10 млрд. грн., що є близько 5 % ВВП. Для порівняння, аналогічний показник у країнах Східної та Центральної Європи складає -- 42 -- 45 % ВВП, а у розвинених країнах сягає 80 % ВВП. До того ж капітал банківської системи може виявитись ще меншим, якщо належним чином облікувати всі безнадійні, знецінені або сумнівні активи, на які необхідно нарахувати необхідні резерви.

2. Значна фрагментація у банківській системі. Не дивлячись на кількість діючих банків (157 діючих із 182 зареєстрованих), на долю 10 найбільших банків припадає 50 % всіх активів банківської системи, біля 40 % сукупного капіталу, близько 50 % кредитного портфеля та 55 % всіх депозитів. В той же час на долю 100 найдрібніших банків залишається менш ніж 20 % активів. При цьому найбільша динаміка росту активів та вкладів населення спостерігається серед 12 найбільших банків країни. Це свідчить про те, що доля дрібних банків на ринку скорочується і ця тенденція продовжуватиметься. Більш того, їх вплив та роль в економічних процесах зменшуватиметься за умов відсутності ефективної внутрішньої політики розвитку цих банків, збільшення їх капіталу та конкурентоспроможності в секторі та в цій групі банків зокрема. Відомо, що низка невеликих банків створювалася в минулому для обслуговування інтересів вузького кола клієнтів та інсайдерів банків. Непрозора, а інколи невідома реальна структура власності та невідповідна якість управління в деяких дрібних банках, їх закритість як для суспільства, так і для регулятора, викликає занепокоєння та вимагає негайних дій з боку регулятора та влади щодо підвищення прозорості та відповідальності цих банків та їх власників перед суспільством.

3. Конкуренція у банківській сфері є обмеженою. Фактично конкуренція на ринку банківських послуг спостерігається тільки між групою найбільших та великих банків (20 банків). Ринкова конкуренція є значним чинником підвищення ефективності банківської системи та, як наслідок, зростання долі найбільш ефективних банків і зменшення вартості ресурсів. Обмеженість, а в деяких випадках відсутність конкуренції в банківській системі України гальмує еволюційні процеси та дозволяє існуванню низько-ефективних та неконкурентоспроможних банків, які за інших умов навряд чи вижили б. Так, процеси консолідації в банківських системах країн Центральної та Західної є відповіддю на підвищені вимоги з боку клієнтів та посилення конкуренції на фінансових ринках цих країн, в тому числі внаслідок процесів глобалізації та інтеграції фінансових систем в світову фінансову архітектуру. Українська банківська система є вразливою та неконкурентоспроможною, а відсутність зовнішніх інвестицій ще раз підтверджує цей факт.

4. Інвестиційна непривабливість. За недостатності внутрішніх стимулів зростання та розвитку банківської системи, можна було б сподіватись на зовнішній вплив, як то сталося в Естонії чи Угорщині. Однак потенційний інвестор стикається з низкою істотних ризиків, що значно обмежує зацікавленість іноземного капіталу в банківській індустрії України. Це також стримує інтерес українських інвесторів до банківських інвестицій. Це в свою чергу сповільнює прихід сучасних фінансових та управлінських технологій в Україну та знижує конкурентні стимули українських банків до впровадження таких технологій у своїй діяльності, призводячи в кінцевому результаті до консервації існуючих системних проблем нашого банківського сектора.

5. Обмежений вплив банківської системи на економічні процеси в Україні. Не дивлячись на те, що обсяг банківського кредитування економіки постійно збільшується, він залишається сьогодні надто незначним та недостатнім, а також носить в основному короткостроковий характер. Так, на даний момент обсяг кредитного портфеля банківської системи складає 47 млрд. грн. (або 8.8 млрд. дол. США), що становить орієнтовно 175 доларів США на душу населення. Для порівняння, аналогічний показник у країнах-членах ЄС і -- 3000 тис. дол. США на душу населення. В свою чергу, величина цього показника для країн, які є найближчими кандидатами у ЄС -- Естонії та Угорщини, а також країн близького зарубіжжя -- Росії та Казахстану, є наступними : Естонія -- близько 1900 дол. США на душу населення, Угорщина -- близько 1500 дол. США, Росія -- більше 300 дол. США, Казахстан -- більше 250 дол. США. Більше того, ці кредитні ресурси є доступними найчастіше лише для великих підприємств або експортерів, а високі відсоткові ставки ще більше звужує попит та доступ до цих ресурсів для більш широких верств населення та підприємців в Україні. [19]

Висока вартість кредитів, серед іншого, пояснюється наступними чинниками:

· Висока вартість залучених банками ресурсів, основним джерелом яких є строкові депозити та депозити до запитання. Нерозвиненість інших ринків залучення ресурсів, зокрема грошового ринку та ринку капіталів, зменшує потенціал розвитку як банків, так і їх клієнтів;

· Недосконала інформація та підвищений ризик контрагента і, як наслідок, накопичення істотної частки проблемних активів на балансах банків, що в свою чергу зумовлює необхідність значного резервування та звужує можливості банків та їх зацікавленість в кредитуванні;

· Відсутність дієвих механізмів захисту прав кредиторів та реалізації контрактного права, низька фінансова дисципліна позичальників та неефективність судової та виконавчої системи та механізмів банкрутства, відсутність надійних інструментів забезпечення та їх низька ліквідність;

· Високі операційні та адміністративні витрати (в тому числі значних рівень неприбуткових активів) в окремих банках, слабка технологічна оснащеність банківських установ та відсутність конкуренції;

· Значний вплив макроекономічних ризиків незважаючи на позитивні зміни за останні роки: інфляційний, валютний, суверенний.

6. Низька довіра до банківської системи. Незважаючи на стрімке зростання депозитної бази банківської системи України, що має місце останнім часом, довіра до банківського сектора з боку інвесторів та населення все ще є недостатньої та вразливою. Про це свідчить те, що обсяг коштів, що знаходиться поза банківською системою залишається на досить високому рівні. Також негативно впливає на рівень довіри до банківського сектора низька культура користування фінансовими послугами, недостатня робота банків з клієнтами та відсутність прозорої та об'єктивної інформації про діяльність окремих банківських установ та системи вцілому. Якість зовнішнього та внутрішнього аудиту банків все ще є неадекватною.

7. Слабке управління ризиками та низька стабільність банківської системи. У багатьох банках відсутні системи ефективного управління ризиками та дієві системи моніторингу та визначення консолідованих ризиків фінансових, банківських та промислових груп. При збільшенні кредитного портфеля банків та відсутності ефективних інструментів управління ризиками значно зростає загроза стабільності банківської системи. Іншими факторами, що впливають на стабільний розвиток банківської системи та фінансового сектора в Україні, є уповільнення економічного розвитку, підвищення валютного та інфляційного ризиків, що може призвести до погіршення показників діяльності підприємств, в тому числі експортерів, та їхньої здатності обслуговувати кредити.

8. Невміле управління державою своєї власності в державних банках. Незважаючи на численні спроби з боку уряду, подальша доля державних банків в Україні невизначена, а фінансова підтримка цих банків з боку держави є обмеженою. Нехтування власником проблем в державних банках, зокрема в Ощадному банку, та неспроможність створити дієву систему для їх управління, підзвітності та контролю з боку уряду може призвести до значних збитків для інтересів держави та шкоди для банківської системи.[20]

Неефективна структура активів банків, невміле управління ризиками та високі витрати чинять постійний тиск на прибутковість банків і не дозволяють їм зменшити процентну маржу. Це підриває привабливість банків для потенційних клієнтів, зводить нанівець перспективи росту банків за рахунок власних прибутків та погіршує конкурентоспроможність банків.

Також до проблем банківської системи України можна віднести недостатній рівень капіталізації, відсутність у банків ефективних механізмів та інструментів управління ризиками, планування та стратегії розвитку, необгрунтовано високий рівень банківських витрат, недосконала структура ресурсної бази з переважанням дорогих залучених коштів, низька рентабельність активів, низький рівень банківського менеджменту та корпоративного управління, недостатні ефективність банківського нагляду й прозорість діяльності банківських установ. І далі про те, що спектр та обсяги кредитних послуг залишаються досить обмеженими, а потреби економіки в кредитній підтримці -- незадоволеними.[20]

Тим чином, розглянувши проблеми банківського сектора України більш уважно, можна зазначити, що розвиток фінансово-кредитного сектора України ще дуже слабкий, причиною чого є як дії органів державної влади (наприклад, спроби змусити найбільші банки надавати кредити під пільгові проценти певним підприємствам або галузям промисловості, податкова політика тощо), так і загальноекономічні проблеми, і діяльність власне банківських установ. Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і власне комерційних банків.

3.2 Перспективи розвитку банківської системи в Україні

Банки являють собою невід'ємну рису сучасного грошового господарства, їх діяльність тісно пов'язана з потребами відтворення. Знаходячись в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки між промисловістю і торговлею, сільським господарством та населенням. Банківська система повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, Але і сприяти реформуванню економіки в цілому.

По-перше, вона покликана забезпечити економічно виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, а не пригнічувати конкурентні відносини, приватизацію, перебудову системи ціноутворення і цінових пропорцій.

По-друге банківський сектор повинен утримувати в достатньо стабільному стані грошово-кредитну систему, зокрема, перешкоджаючи бесконтрольному нарощуванню дефіциту держбюджету та розгортанню гіперінфляційних процесів. Одна з необхідних умов для цього - незалежність центрального банку у взаємовідносинах з урядом.[21]

Особливого значення та гостроти проблеми розвитку банківського сектора набувають в світлі руху України в напрямку вступу до ВТО та інтеграції з ЄС, а також на фоні існуючих світових тенденцій щодо глобалізації фінансових ринків. Адже, від успіху розвитку банківського сектора та рівня його конкурентоспроможності в порівнянні із іноземними фінансовими установами та ринками значною мірою залежить й готовність всієї економіки України до ефективного функціонування в нових економічних умовах. І хоча, можна стверджувати, що банківська система є найрозвинутішою складовою фінансового сектора України, вона потребує подальшого значного розвитку та невідкладного реформування. У 1999 році ЄС утворив та розпочав впровадження у країнах-членах плану заходів щодо розвитку фінансових послуг до 2005 року, який, зокрема, включає підвищення ефективності фінансових систем, підвищення прозорості фінансової інформації, перехід всіх країн на міжнародні стандарти обліку та аудиту, покращення систем регулювання і, зокрема, фінансових конгломератів, перегляду вимог щодо адекватності капіталу фінансових установ, оподаткування фінансових інституцій тощо. [22]

В зв'язку з цим, Уряд та НБУ повинні негайно докласти спільних зусиль задля створення стимулів та забезпечення розвитку банківської системи України у найближчі 2-3 роки у наступних напрямках:

1. Створення рівних умов та сприятливого внутрішнього та зовнішнього середовища для підвищення конкурентоспроможності українських банків та їх ролі в економічних процесах України, в тому числі шляхом введення єдиних умов входу, функціонування та виходу банків з ринку в незалежності від власника, країни походження та інших чинників;

2. Виведення держави як бізнес-гравця з ринку банківських послуг та дотримання урядом та ВРУ політики невтручання в операційну діяльність банків.

3. Зниження вартості банківських послуг для населення та корпоративних клієнтів, вихід на міжнародні ринки, залучення іноземних інвесторів та ресурсів;

4. Реструктуризація/ліквідація неефективних, недокапіталізованих та неплатоспроможних банків повинна відбуватись у швидкий та ефективний спосіб;

5. Зміцнення надійності та підвищення ефективності банківських установ та доступності банківських послуг в тому числі через консолідацію у банківському секторі, зменшення операційних витрат, введення ефективних механізмів оцінки банківських ризиків;

6. Зміцнення банківського регулювання та нагляду, зокрема, беручи до уваги нові рекомендації Базельського комітету щодо адекватності капіталу та управління ризиками

7. Підвищення прозорості ринку банківських послуг, та зокрема, застосування міжнародних стандартів обліку та аудиту та міжнародних принципів розкриття фінансової інформації;

8. Диверсифікація банківських активів шляхом розвитку нових видів фінансових продуктів та послуг, таких як: іпотечне фінансування, фінансовий лізинг, факторинг, інвестиційні продукти банків, розвиток операцій на національному та міжнародному ринках капіталів тощо.

9. Розширення послуг для населення в містах та сільській місцевості та підвищення довіри до банківського сектора.

10. Збільшення ресурсної бази банківських установ, підвищення довгострокової ліквідності банків та зміцнення міжбанківського грошового ринку.

11. Удосконалення інструментів управління ризиками в банках, впровадження цивілізованих норм корпоративного управління та ділової етики в банківській системі України.

Зі свого боку Парламент повинен невідкладно сформувати та якнайшвидше прийняти пакет законопроектів з метою створення комплексної законодавчої бази діяльності банківської системи України, в тому числі: закону про іпотеку, закону про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, змін до закону про банки та банківську діяльність в частині поліпшення управління державними банками, нової редакції закону про лізинг, закону про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, закону про прості та подвійні складські свідоцтва, закону про похідні цінні папери, змін до законодавства про банкрутство та інші.

На мою думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:

1. у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків

-- зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;

-- підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;

-- зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди;

-- створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги;

-- розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;

-- розвиток системи рефінансування банків НБУ;

-- спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;

-- обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.;

2. у сфері здійснення банківської діяльності

-- виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб'єктів господарювання;

-- приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;

-- створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», зняття жорстких правових обмежень на об'єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;

-- створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;

--широке впровадження регіональних систем платежів, які дозволяють автоматизувати процес приймання та опрацювання наявних платежів у конкретному місті;

-- розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;

-- розвиток синдикованого кредитування суб'єктів господарювання;

-- здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;

-- проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів;

-- проведення аудиту за підсумками 2005 року за міжнародними стандартами;

-- формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.

Крім того, необхідно забезпечити соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.

Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комплексної програми фінансового оздоровлення українських банків. Важливо домогтися, аби національні гроші виконували функції накопичення. Однак це залежить не тільки від банківської системи, а переважно від економічної політики уряду. В інтересах держави, щоб українські громадяни зберігали свої грошові заощадження в українських банках без страху їх втратити. Здійснити це можна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з боку українського інвестора.

ВИСНОВКИ

1. Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

2. Банк - це установа, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені законом.

3. Національний банк України - центральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.

4. Проблеми банківської системи України:

* нераціональна територіальна структура;

* однорідні структури комерційних банків ринкового зразка;

* недостатня загальна кількість комерційних банків;

* існування збиткових банків, які мають "негативний" кредитний портфель;

* тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;

* низький рівень капіталізації банків;

* брак досвіду банківського персоналу;

* відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій;

* недосконала конкуренція в банківській справі;

* відсутність диверсифікації банківської структури;

* слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг;

* загальноекономічні проблеми.

У цілому розвиток банківської системи України в умовах кризових явищ, його цілі й обмеження, а також прийняття адекватних заходів, спрямованих на стабілізацію банківської системи.

5. Для створення стимулів та забезпечення розвитку банківської системи України Уряд та НБУ повинні :

- Створення рівних умов та сприятливого внутрішнього та зовнішнього середовища для підвищення конкурентоспроможності українських банків;

- Зниження вартості банківських послуг для населення та корпоративних клієнтів, вихід на міжнародні ринки, залучення іноземних інвесторів та ресурсів;

- Зміцнення надійності та підвищення ефективності банківських установ та доступності банківських послуг в тому числі через консолідацію у банківському секторі, зменшення операційних витрат, введення ефективних механізмів оцінки банківських ризиків;

- Зміцнення банківського регулювання та нагляду;

- Підвищення прозорості ринку банківських послуг;

- Диверсифікація банківських активів шляхом розвитку нових видів фінансових продуктів та послуг, таких як: іпотечне фінансування, фінансовий лізинг, факторинг, інвестиційні продукти банків, розвиток операцій на національному та міжнародному ринках капіталів тощо.

- Збільшення ресурсної бази банківських установ, підвищення довгострокової ліквідності банків та зміцнення міжбанківського грошового ринку.

- Удосконалення інструментів управління ризиками в банках.

6. Для процесу адаптації і гармонізації банківської системи України до Європейського Союзу Парламент повинен невідкладно сформувати та якнайшвидше прийняти пакет законопроектів з метою створення комплексної законодавчої бази діяльності банківського сектора України, в тому числі: закону про іпотеку, закону про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, змін до закону про банки та банківську діяльність в частині поліпшення управління державними банками, нової редакції закону про лізинг, закону про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, закону про прості та подвійні складські свідоцтва, закону про похідні цінні папери.

ПОСИЛАННЯ

1. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М. Мороза.- К.:Ельтон, 2001, с. 98-126.

2. Основы банковского дела. / Под ред. Мороза А.Н., Киев, 1994, с.45-49.

3. Бугулов В.Н., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції: Конспект лекцій. -- К.: МАУП, 1997,c.23-35.

4. Петрук Б. „Банківська справа” Київ 2004, ст. 57-69.

5. Качан О.О. Банківське право. -- К.: Юрінком Інтер, 2000,c.32-39.

6. Клименнко Т.В. “ Банковская система Украины и направления её развития” - Финансы Украины 2002 г. №4с.104-111.

7. І. Гуцал, Я. Чайковський. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. - 1998 - № 2.

8. Закон Украины «О Национальном Банке Украины» от 20. 05.1999 Галицькі контракти, №6, 1999, с.56.

9. Пасічник В.В. Правові гарантії незалежності Національного банку України та перспективі їх зміцнення // Вісник Національного банку України. -- 1997. -- берез., С. 9.

10. Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями // Галицькі контракти, №7, 1997, с.68.

11. Основні показники діяльності банків України на 1 серпня 2005року// Вісник НБУ. - 2005. - №9, с. 68.

12. Банки Украины. Тематическое приложение. Инвестиционная газета. - 2001. - №9

13. "Банки Украины: вчера, сегодня, завтра" Финансовая Украина - 22.04.2005, ст. 18-19

14. Белых Л.П. Устойчивость коммерческих банков. Как банкам избежать банкротства.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996 , с.184.

15. Бюлетень НБУ. - 2005. - №1, с. 92.

16. Заруба О., Шиллер Р. Фінансова стійкость комерційних банків: способи визначення. // Вісник НБУ, №7, 1997, с.33.

17. Головнин “ Банковские системы в переходных экономиках” МЭ и МО- 2003г. -№ 2- с.15-25.

18. Патрікац Л. Роль банківської системи в економічному зростанні // Вісник НБУ. - 2005. - №1, с. 34-38.

19. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина.-М.:Банки и биржи, научно-консультативный центр, 1999 .

20. Клименнко Т.В. “ Банковская система Украины и направления её развития” - Финансы Украины 2002 г. №4с.104-111.

21. Киевский В.” Предложение по реформированию банковской системы ”Банковское дело 2001г. №10 с. 39-42.

22. Мехряков В.”К вопросу о реформе банковской системы” Деньги и кредит 2001г.№9 с.18-19