Страхування

30

3

Зміст

Вступ

1. Характеристика товару (послуги)

2. Оцінка ринку збуту

3. Оцінка конкурентів

4. Стратегія маркетингу

5. План виробництва

6. Організаційний план

7. Оцінка ризиків і страхування

8. Фінансовий план

9. Екологічна оцінка проекту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сферу страхового права можна обмежити лише цивільно-правовими нормами, які регулюють відносини, пов'язані із укладенням і виконанням договору страхування, або страхові зобов'язання, які виникають в силу закону. В цьому випадку страхове право становитиме один із цивільно-правових інститутів або підгалузь цивільного права, таку як, скажімо, спадкове чи транспортне право.

Проте до складу страхового права можна включити не лише цивільно-правові норми, а й взагалі всі правові норми, які належать до різних галузей права, але регулюють правовідносини, пов'язані із страховою діяльністю.

Так, страхові правовідносини регулюються нормами:

а) цивільного права, які регулюють майнові відносини між контрагентами страхового договору, безпосередньо визначають поняття договору страхування, його зміст, межі і підстави цивільно-правової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань;

б) адміністративного права, що визначають структуру державних органів, на які покладено обов'язок нагляду і контролю за здійсненням страхової діяльності суб'єктами підприємництва, та регулюють їх відносини із суб'єктами підприємницької діяльності у сфері страхування;

в) фінансового права, які регулюють організаційно-фінансові відносини, що виникають в процесі акумуляції, розподілу та використання грошових коштів.

Так, наприклад, Закон «Про страхування» є комплексним нормативним актом, оскільки містить норми і цивільного, і фінансового, і адміністративного права.

Регулювання страхової діяльності здійснюється також нормами конституційного, фінансового, кримінального та інших галузей і підгалузей права.

В цьому випадку страхове право виступатиме як спеціальна, комплексна галузь права.

Предметом страхового права є суспільні відносини, які виникають у процесі страхової діяльності, а саме правовідносини:

· що виникають між страховиками, страхувальниками та вигодонабувачами в процесі укладення та виконання договору страхування та страхових зобов'язань;

· пов'язані із виникненням, функціонуванням та припиненням страхових організацій;

· що виникають між страховиком і органами виконавчої влади, які здійснюють контрольні та наглядові функції щодо страхової діяльності.

Незважаючи на те, що за питомою вагою в страховому праві домінують цивільно-правові норми, це не дає підстави розглядати страхове право як підгалузь цивільного права, оскільки воно поєднує різногалузеві правові норми.

1. Характеристика товару (послуги)

Вітамінізовані капсули для обличчя, що уповільнюють процес старіння шкіри. Капсули заметено розгладжують мімічні вікові зморшки. Кожна капсула містить комплекс живильних речовин (натуральних масел і вітамінів), які ефективно живлять суху зрілу шкіру.

Унікальні компоненти цих капсул:

· роблять шкіру більш пружною і м'якою;

· допомагають скоротити прояви мімічних і вікових зморшок вже після двох тижнів регулярного застосування;

· захищають шкіру від негативної дії навколишнього середовища;

· роблять шкіру гладшою і свіжішою.

Капсули дозволяють зберегти корисні властивості компонентів без використання консервантів.

Спосіб застосування: розкрийте капсулу, кінчиками пальців рівномірно нанесіть засіб на очищену шкіру особи (за винятком області навколо очей) і шию. Використовуйте як додатковий засіб догляду за шкірою.

Під більш низькими витратами розуміється не просто менша сума витрат на виробництво, ніж у конкурентів, а здатність фірми розробляти, робити і збувати товар більш ефективно, ніж конкуренти. Іншими словами, щоб досягти цього типу конкурентної переваги, підприємець повинен організувати з меншими витратами в більш короткий термін весь цикл операцій з товаром: від його конструкторської розробки до продажу кінцевому покупцю. Нездатність вибудувати весь цей ланцюжок зведе нанівець успіх у кожній з її ланок.

Дійсно, якщо підприємець розробив цікавий зразок продукції, що викликала великий попит, але погано організував виробництво, то витрати, а значить, і ціна товару виявляться занадто високими, і покупці відвернуться від нього. Так само, якщо підприємець добре сконструював новий товар і вміло налагодив його виробництво, але не зумів знайти вмілих торговців, що будуть його продавати, його знову чекає невдача. У цьому випадку, купці для покриття непомірно високих власних витрат або зажадають від підприємця надмірно високої торгової знижки, позбавивши його прибутку, або встановлять завищену торгову націнку, що призведе до подорожчання товару, таким чином звівши нанівець всю економію витрат, якої підприємцю вдалося досягти за рахунок вдалої конструкції й ефективної технології виробництва.

Не таким однозначним, як могло б здатися на перший погляд, є і розуміння суті того типу конкурентної переваги, що позначається словом «спеціалізація». Це не зосередження на випуску тільки певного виду товарів, як можна було б подумати, а здатність задовольняти особливі потреби покупців і одержувати за це преміальну ціну, тобто ціну в середньому вищу, ніж у конкурентів. Іншими словами, для забезпечення такого типу конкурентних переваг підприємцю необхідно навчитися мистецтву вирізнятися з-поміж конкурентів, пропонуючи покупцям товар що більш високої якості при стандартному наборі параметрів, що визначають цю якість, або нестандартним набором властивостей, що реально цікавлять покупця.

При цьому в будь-який час підприємець може будувати свою стратегію забезпечення конкурентоздатності, спираючись лише на один з видів конкурентних переваг: або на більш низькі витрати, залучаючи покупців відносною дешевизною товарів у порівнянні з аналогічними виробами інших виробників, або на спеціалізацію, викликаючи інтерес у найбільш вимогливих клієнтів. Але поєднувати обидва види конкурентних переваг не можна - це призведе тільки до невдачі.

Маючи на увазі таке тлумачення видів конкурентних переваг, підприємець може вибрати для себе найбільш прийнятну стратегію забезпечення конкурентноздатності.

Підстави виникнення страхових правовідносин можуть бути різними. В одних випадках майно, життя чи цивільна відповідальність повинні бути застраховані в обов'язковому порядку, в інших участь у страхуванні є справою добровільною. Тому за правовою формою страхування поділяється на добровільне і обов'язкове.

2. Оцінка ринку збуту

При визначенні ринку ключовими категоріями є попит та пропозиція. Наявність і обсяг попиту і пропозиції на конкретний вид товару і/чи послуги обумовлює необхідність обміну за схемою «гроші - товар - гроші». Звідси ринок можна визначити як систему сфокусованих на певній ціні взаємин споживачів, що формують попит на конкретні види товарів і/чи послуг, і продавців/виробників, що забезпечують наявність пропозиції цих товарів і/чи послуг.

Перша ознака. Сучасний ринок є ринком покупця. Що це означає? Це такий стан ринку, за якого має місце перевищення пропозиції товарів над попитом на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритетне становище споживачів продукції порівняно з продавцями, свого роду «диктат споживачів» - на противагу «диктату виробників», який був характерним для радянської економіки.

Діаметральною протилежністю ринку покупця є ринок продавця, якому властиве перевищення попиту на товар над пропозицією при фіксованій ціні.

Для системи підприємництва характерний не ринок продавця, а ринок покупця, бо кожний підприємець прагне до збільшення своїх доходів, але досягти цього він може лише створивши й реалізувавши продукцію, здатну задовольнити запити покупців.

Друга ознака сучасного ринку - стабілізація відносин між суб'єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суб'єктів економіки, кожному з яких має гарантуватися його суверенітет та збереження його конкурентних прав. Це означає, що суб'єкти ділових відносин, зберігаючи прагнення до взаємного суперництва, разом з тим зацікавлені у протидії монополізації економіки. їхня зацікавленість пов'язується з інтеграцією економіки.

Про інтеграцію в межах ринкової економіки раніше говорили в основному при характеристиці міжнародних економічних відносин. Яскравий тому приклад - функціонування Європейського Економічного Співтовариства.

Однак інтеграція здійснюється й на внутрішніх ринках країн. її проявами є державне регулювання, програмування економіки, соціальне партнерство різних соціальних груп, маркетингова діяльність фірм, розвиток акціонерної форми підприємництва.

Наприклад, соціальне партнерство у галузі регулювання зайнятості населення. Так, державні фонди зайнятості, за рахунок яких утримуються безробітні, формуються в західних країнах за рахунок трьох джерел: внесків працівників, внесків підприємців та відрахувань із державного бюджету. Участь і підприємців, і найманих працівників у формуванні таких фондів обов'язкова, хоча і для тих, і для інших ці відрахування є прямим вирахуванням з доходів. Однак таким шляхом вони інтегруються для вирішення загальнодержавної проблеми.

Третьою, обов'язковою ознакою ринку є його конкурентний характер. Неминучість конкуренції між підприємцями викликана пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво, щоб привернути увагу споживачів.

Навпаки, переважання ринку продавця обертається конкуренцією покупців за увагу продавців. Конкуренція споживачів була типовою рисою колишньої радянської економіки.

Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями та споживачами. У країнах з ринковою економікою суперечки між ними про ціни, якість товарів вирішуються на користь споживачів.

За тривалістю страхового забезпечення страхування є середньострокове до 4 років.

Страхуються вищевказані капсули «Орифлейм косметик». Середнє зберігання 5 років 80 грн. за одну упаковку. Страхова компанія зобов'язується відшкодувати збитки, яки зазнала фірма від непродажі товару в розмірі 70%.

Загальна кількість - 300 упаковок вищевказаних капсул. Фактичний випуск 20 шт. Закупівельна ціна за 1 упаковку 50 грн. Величина збитків становитиме:

грн.

Страхове відшкодування становить:

грн.

3. Оцінка конкурентів

Об'єкт конкуренції - це споживач і покупець, за прихильність якого борються на ринку протилежні сторони. Ступінь напруженості цієї боротьби (конкуренції) визначається маркетинговими дослідженнями.

Конкуренція має місце на будь-якому ринку: товарному, фондовому валютному, ринку праці.

Конкуренція на ринку має свої функції:

§ виявлення чи встановлення ринкової вартості товару;

§ вирівнювання індивідуальних цін і розподіл прибутку в залежності від різних витрат праці;

§ регулювання перетікання ресурсів між галузями і виробництвами.

Визначають дві основні форми конкуренції:

§ внутрішньогалузева;

§ міжгалузева.

Внутрішньогалузева - це конкуренція між товаровиробниками однієї галузі, коли підприємства з більш високою, ніж середня, продуктивністю праці отримують додатковий прибуток, а технічно та організаційно відсталі, навпаки, втрачають частину індивідуальної вартості виготовлюваних ними товарів й розорюються. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює на підприємстві розвиток науково-технічного прогресу.

Міжгалузева - це конкуренція між підприємствами різних галузей, яка виражається у переливанні капіталів із галузей, що мають низьку норму прибутку, до галузей з високою часткою прибутку. Прагнучи до більш прибуткових сфер, нові капітали сприяють розширенню більш необхідних для суспільства виробництв, збільшенню пропозиції найбільш необхідних товарів.

Розрізняють конкуренцію:

§ досконалу (вільну);

§ недосконалу.

Основні ознаки вільної (досконалої) конкуренції:

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок та вихід з нього;

2. Абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

3. Повна поінформованість кожного учасника конкуренції (про попит та пропозицію, ціни, норми прибутку тощо);

4. Абсолютна однорідність однойменних товарів, що виражається, зокрема, у відсутності торгових марок та інших індивідуальних характеристик якості товарів.

Наявність тієї ж торгової марки ставить продавця у привілейоване монопольне становище, а це вже не є вільний ринок.

Чиста (абсолютна) монополія.

Коли одна фірма є єдиним виробником продукту, що до того не має близьких замінників. Цій моделі властиві такі риси:

§ продавець є синонімом фірми, оскільки фірма - одна;

§ продукт, який реалізується, унікальний у тому розумінні, що немає його близьких замінників;

§ монополіст має ринкову владу, контролює ціни, поставки на ринок;

§ на шляху входження у ринок монополіста встановлюються нездоланні бар'єри для конкурента - як природні, так і штучні.

Природні монополії - це електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв'язку та транспортні підприємства. Вони діють під суворим державним контролем або є власністю держави.

Масштабність конкуренції обумовлена збільшенням чисельності суперників на ринку, у яких з'явилися умови для діяльності в результаті роздержавлення і приватизації власності, розвитку підприємництва, доступності закордонних ринків, відкриття кордонів для іноземних товарів, лібералізація економіки.

Загострення конкуренції викликане тим, що поряд з монополіями, гігантськими корпораціями, акціонерними товариствами в боротьбу за ринки і покупців вступає велика кількість агресивних малих підприємств.

Відбувається швидке відновлення форм і методів конкуренції, посилюється потік нових конкурентоздатних товарів, зростає значення нецінової конкуренції, з'являються нові ринки, загострюється суперництво за зниження витрат на виробництво і просування товарів до покупця, максимізацію прибутку, підвищення якості, надійності, сервісу пропонованих товарів.

Ключовим фактором конкурентної боротьби сьогодні стає новизна, використання досягнень НТП, впровадження інновацій в усі сфери виробництва і просування продукції до покупця, задоволення вимог споживача до інтелектуальності виробів. Прискорення технічного і технологічного прогресу зменшує терміни реалізації комерційних ідей і веде до скорочення витрат, здешевлення товарів і зменшення їх життєвого циклу.

Значний вплив на конкурентну боротьбу здійснюють нецінові фактори, такі як якість, надійність, сервіс, дизайн, жорсткість державних заходів регулювання конкуренції, нові засоби комунікації, глобалізація й інтеграція ринків.

Агент має право:

1) проводити за власний рахунок рекламування для залучення фізичних та юридичних осіб до страхування;

2) укладати від імені Страховика договори страхування;

3) приймати страхові платежі як готівкою, так і в безготівковій формі;

4) отримувати належну Агенту комісійну винагороду при перерахуванні Страховику страхових платежів;

5) у разі отримання Страховиком повідомлення про настання страхового випадку (заяви на виплату страхового відшкодування) за договором страхування, укладеним Агентом, за письмовим погодженням сторін прийняти від Страховика його права і обов'язки з питань врегулювання збитків за страховим випадком.

4. Стратегія маркетингу

Кожний елемент маркетингу важливий сам по собі, але їх поєднання, комплексне втілення і є змістом маркетингу. Іншими словами, маркетинг - це передбачення, управління і задоволення запитів і потреб через обмін. Такий підхід до визначення маркетингу дає підстави стверджувати, що однією з основних особливостей маркетингової діяльності є орієнтація на ринок збуту, тобто гнучке і постійне реагування на кон'юнктуру ринку, прийняття стратегії активної дії, підприємницької ініціативи, розробки нових конкурентоспроможних ідей і їх оперативне втілення, орієнтація на досягнення довгострокового комерційного успіху. Саме перехід України до ринкової економіки сприяв наочному порівняльному аналізу відмінностей у діяльності підприємств, які орієнтовані на маркетинг, і тих, що ще не змогли дати відповідну оцінку і не зрозуміли значення маркетингового підходу до виробничо-збутової організації. Таке розуміння в сучасних умовах дуже важливе, оскільки ринковий розвиток вимагає нестандартного мислення. Підприємці, які використовують маркетинговий підхід до виробничо-збутової діяльності, орієнтується на реальні і потенційні потреби покупця, задоволення яких має принести їм прибуток. Результатом проведеного аналізу різних моделей маркетингу з урахуванням особливостей підприємницької діяльності стало визначення основних складових маркетингу (рис. 1).

Саме остання складова маркетингової діяльності підприємства - впевненість у тому, що споживачі задоволені, - завершує цикл маркетингової діяльності. В залежності від виявленого ступеня задоволеності споживачів підприємець коригує свої дії, визначає, в якій саме компоненті маркетингової діяльності виникли непорозуміння чи недоліки.

Отже, маркетинг у контексті підприємницької діяльності можна розглядати як систему з п'яти видів діяльності. Маркетингову діяльність здійснюють не лише великі фірми. Вона має важливе значення і для малого бізнесу. На малих підприємствах власник не організовує комерційного відділу, а сам керує як маркетингом, так і виробництвом.

Насамперед підприємство має визначити, який вид продукції найкраще задовольняє попит покупця. Потім встановлюється ціна, яка є прийнятною для покупців і водночас дає прибуток. Тоді покупцям треба повідомити про продукт за допомогою реклами, персонального продажу або інших засобів. Продукт слід доставляти до пункту продажу, мабуть, через посередників, зокрема через оптових або роздрібних торгівців. І, нарешті, після продажу товару має бути забезпечене наступне його постачання. Це необхідно не тільки для того, щоб забезпечити повторний бізнес. Це є джерелом ідей щодо вдосконалення продукції.

Так, наприклад, при виборі напряму свого бізнесу підприємцю необхідно визначити, що запропонувати покупцеві: товар чи послугу, яких він справді потребує; чи достатньо буде плати покупців для того, щоб підприємство покрило свої видатки. Тоді, як у великому бізнесі від відповідей на ці запитання залежать успіх чи невдача реалізації нового товару, у малому бізнесі від вирішення цих питань залежить виживання підприємства чи фірми.

5. План виробництва

Підприємство, яке має орієнтацію на збут, передбачає не тільки те, що є попит на його товар, а й те, що його товар не будуть купляти доти, доки його не стануть продавати. Зусилля підприємства продати і рекламувати виходять далеко за межі простого повідомлення покупців про товари, які це підприємство виробляє. Тут починає діяти вся «технологія» переконання. Та як тільки продаж завершений, припиняється і переконання. Обслуговуванню споживачів приділяється зовсім мало уваги.

Принципова відмінність стратегій при даній моделі зв'язку виробника і споживача полягає в тому, що процес збуту товарів здійснюється в умовах жорсткої конкурентної боротьби за спрощеною схемою, коли угода між продавцем і покупцем має, як правило, одноразовий характер. Основним завданням для продавця при цьому стає прискорений продаж товару в максимальній кількості. У взаємовідношеннях з покупцем продавець намагається взяти на себе роль ведучого, який визначає умови продажу. Він буквально нав'язує товар покупцю, не враховуючи бажання споживача, не беручи до уваги одну з важливих обставин - чи потрібен взагалі даний товар покупцю.

Страхова премія за укладеним договором страхування протягом двох робочих днів з моменту його укладення підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Страховика за вирахуванням належної агенту комісійної винагороди за цим договором страхування.

Комісійна винагорода, що належить Агенту, становить __% від суми страхових платежів, отриманих від страхувальників.

У разі виплати Агентом страхового відшкодування зі згоди та письмового дозволу Страховика та при отриманні Страховиком всіх необхідних документів за страховим випадком копії банківського платіжного доручення - Страховик компенсує йому виплачену суму протягом ______ робочих днів, які слідують за звітним періодом.

6. Організаційний план

Звідси при організації підприємницької діяльності підприємець повинен весь час держати в полі свого зору дві компоненти: споживачів та ринкове середовище

Глибоке проникнення в мотивацію всіх учасників процесу обміну, визначення їх потреб, бажань та інтересів, а також ступінь взаємозалежності дозволяють управляти підприємницькою діяльністю з максимальним ефектом для всіх її учасників. Чим більша підприємницька фірма або підприємство за кількістю її учасників, тим більш відповідними повинні бути підходи до концептуального усвідомлення особливостей поведінки всіх, хто зайнятий в цьому процесі.

В ситуації, яка склалася сьогодні в Україні, кожний підприємець стоїть перед вибором: або нарешті почати виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється, або продовжувати виробляти те, що виходить, за принципом: покупцю все одно нікуди подітися, все одно купить. Якщо вибір зробити за останнім варіантом, то це призведе, в остаточному підсумку, до того, що підприємець потрапить у жорстку залежність від трансформаційних змін, які відбуваються в економіці нашої країни. В міру того, як споживчий ринок буде насичуватися товарами, в міру поширення і поглиблення асортименту різних видів товарів, буде зростати і посилюватися конкуренція виробників і їхня боротьба за ринки збуту, тобто за споживача. Як тільки покупець отримає можливість вибирати, відразу ж принцип «Усі куплять» перестане бути «прибутковим» для підприємця.

Отже, орієнтація на швидку вигоду, недалекоглядність маркетингової стратегії в умовах сталого розвитку вітчизняної економіки є неефективною і недовговічною. Щоб діяльність підприємства була стабільно рентабельною і мала своє соціально-економічне майбутнє, підприємець повинен передбачити подальший розвиток економіки і суспільства.

7. Оцінка ризиків і страхування

Ступінь страхового ризику, як правило, визначається на підставі статистичних досліджень. Саме від ступеня страхового ризику залежить обґрунтованість фінансової основи страхування. Ступінь ризику визначає розмір страхових платежів, а також інші істотні умови договору страхування. Залежно від можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ традиційно розрізняють такі види ймовірності:

* статистична;

* експертна.

Статистична імовірність ґрунтується на законі великих чисел, коли є можливість опрацювати всю інформацію, яка стосується об'єктів страхування. За відсутності необхідної статистичної інформації імовірність настання тієї чи іншої події визначається експертним шляхом.

Статистика нещасних випадків, наприклад пожеж, дає підстави для висновків про вірогідність пожеж кам'яних і дерев'яних будівель, пожеж в міській і сільській місцевості тощо. Але такі статистичні висновки мають абстрактний характер. Так, статистичні дані про середню тривалість життя, скажімо 62 роки, ще не є підставою для висновку, що конкретний громадянин проживе саме 62 роки. Залежно від його стану здоров'я, професії, соціально-побутових умов цей вік може бути і значно меншим, і значно більшим. Ось чому при укладенні договору страхові компанії намагаються з'ясувати ступінь ризику, який притаманний конкретному об'єкту страхування, його особливості.

У випадках, коли йдеться про особисте страхування, факторами ризику є: а) вік застрахованого; б) стан здоров'я; в) професія.

Невипадково всі особи, які бажають застрахувати своє життя, за професійними ознаками поділяються на три категорії:

1) службовці;

2) робітники;

3) особи небезпечних професій (пожежники, монтажники, шахтарі, водолази, акробати на трапеціях, працівники органів внутрішніх справ та ін.). Різний ступінь страхового ризику нівелюється розміром страхових внесків, які сплачують застраховані.

При майновому страхуванні індивідуалізація об'єктів страхування досягається шляхом безпосереднього огляду та оцінки об'єкта, який підлягає страхуванню. Для визначення ступеня страхового ризику при майновому страхуванні істотне значення має істинне визначення вартості об'єкта, який підлягає страхуванню. У разі його загибелі чи пошкодження внаслідок настання страхового випадку розмір відшкодування, яке буде підлягати виплаті, хоча і залежатиме від різних чинників, але головним з них все ж буде розмір страхової суми. Тому страховику надається право брати участь у безпосередній оцінці майна, яке підлягає страхуванню, з метою визначення його справжньої вартості. До визначення вартості майна можуть залучатися фахівці, проводитися відповідна експертиза.

Для визначення ступеня страхового ризику страховик має знати всі обставини, які можуть призвести до настання страхового випадку. При укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня страхового ризику, тобто для визначення небезпеки чи ймовірності настання страхового випадку чи збитків від його настання.

Якщо страхувальник надав страховику заздалегідь неправдиві відомості стосовно обставин, які впливають на ступінь страхового ризику (наприклад, замість хворого застрахованого медичний огляд пройшов його брат-близнюк), такі дії розглядатимуться як істотне порушення обов'язків за договором і стануть підставою для відмови у виплаті страхової суми.

Спосіб досягнення мети визначає стратегію діяльності фірми і саме технологія реалізації стратегії повинна бути надалі представлена в планах фірми. Метод узгодження цілей і шляхів їх досягнення отримав назву GAP-аналіз або аналіз стратегічного розриву (рис. 1). Аналізуються два чинники: мета фірми і стратегія її досягнення. Стратегія не тільки показує шлях досягнення цільового орієнтиру, але і припускає наявність необхідних ресурсів його досягнення.

Рис. 1. Узгодження цілей і шляхів їх досягнення

A - прогноз адаптивного зростання фірми при незмінності вибраної стратегії і щодо стабільному зовнішньому середовищу. Структура ресурсного потенціалу фірми незмінна, розширення об'єму продажів йде при зростанні ресурсів, що залучаються до виробництва (розширення масштабів діяльності).

В-прогноз зростання фірми при зростанні продуктивності операційної діяльності фірми без зміни стратегії (повністю повинен бути пов'язаний з концепцією оперативного управління і бути забезпечений за рахунок резервів, виявлених при аналізі його ефективності). Щоб піднятися вище, необхідно змінювати стратегію поведінки фірми.

С - точка цільового зростання за рахунок розвитку відомого ринку.

D - точка цільового зростання за рахунок розвитку нового ринку.

Е - точка цільового зростання шляхом системної диверсифікації діяльності фірми.

В рамках стратегічної щілини В-Е ефективне використання можливостей ринку припускає зміни в потенціалі фірми за рахунок розвитку інновацій - це знаходження хоч би невеликої групи можливостей, які дадуть найбільші результати. Стратегічний розрив - це наявність у фірми можливості для довгострокової підтримки конкурентної переваги (продуктивні інновації - ноу-хау, технології, унікальні компетенції, навики і уміння). Формування і підтримка фірмою конкурентної переваги, направленої на забезпечення стратегічного розриву, лежить в основі її базової стратегії і фіксується при плануванні.

Методика розрахунків тарифної ставки на основі теорії імовірності включає:

· визначення вірогідності настання страхового випадку;

· розрахунок нетто-ставки із 100 грн;

· розрахунок ризикової надбавки з використанням стійких статистичних рядів;

· визначення можливого інтервалу змін показника з певною мірою вірогідності;

· розрахунок брутто-ставки виходячи із планової рентабельності;

· визначення структури брутто-ставки та питомої ваги кожного елемента в ній.

Нетто-ставка визначається за формулою:

,

де Т_н тарифна нетто-ставка, грн.;

Р - імовірність страхової події;

К - коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір;

100 - одиниця страхової суми (100 грн.).

де - кількість виплат за певний пе-ріод (рік);

- кількість підписаних за рік договорів;

де - середня виплата на один договір;

- середня страхова сума на один договір.

Тоді формула матиме вигляд:

,

або

де В-загальна сума виплат страхового відшкодування;

С - загальна страхова сума застрахованих об'єктів.

Якщо капсули застраховані на одну тисячу гривень, то у страховика має бути фонд:

грн.

де 3500 - забраковано упаковок капсул.

8. Фінансовий план

Процес вироблення цінової стратегії починається зі встановлення цілей ціноутворення, які багато в чому залежать від поточного положення цін на товари як власне фірми, так і фірм-конкурентів.

Основними ринковими цілями ціноутворення прийнято вважати:

§ максимізацію частки товару на ринку;

§ максимізацію прибули;

§ беззбиткову діяльність в умовах гострої конкуренції.

Стратегія ціноутворення будь-якої фірми повинна знаходитися у жорсткому зв'язку з якістю товару, слідувати стратегії його позиціонування, забезпечувати прибутковість і досягнення цілей фірми, відповідати умовам реального ринкового середовища. Цінова стратегія базується на концепції попиту, згідно якої попит на товар в кількісному виразі за інших рівних умов назад пропорційний ціні. Використання кривої попиту і побудова шкал попиту дозволяють описати безліч варіантів об'ємів продажів товару при рівних цінах, одній і тій же групі покупців за один і той же період часу.

У свою чергу, пропозицією називають кількість товару (послуг), яку виробник готовий продати за певною ціною. Фірма формує портфель пропозицій через механізм утворення товарного асортименту. Закон пропозиції встановлює, що за інших рівних умов пропозиція безпосередньо залежить від зміни ціни.

Ринкова ціна встановлюється в результаті взаємодії попиту і пропозиції. Точці перетину кривих попиту і пропозиції відповідає рівноважна ціна, яка влаштовує одночасно і продавця, і покупця.

Плата за поточний місяць зменшується пропорційно кількості тижнів, що минули з початку місяця, але при умові стовідсоткової попередньої оплати послуг на наступний місяць.

Для розрахунку точки беззбитковості доцільно використовувати формулу:

;

де К - кількість виготовлених товарів, при якій дотягнеться беззбитковість, шт.;

УПВ - умовно-постійні витрати (кредит, накладні витрати, амортизаційні відрахування), грн.;

Ц - ціна за одиницю товару, грн./шт.;

УЗВ - умовно-змінні витрати, необхідні для виготовлення одиниці товару, грн./шт. (матеріали, сировина, електроенергія, заробітна плата робітників тощо).

Рис. 2. Графік беззбитковості

Щоб мати можливість оцінити вплив ринкових умов на прибутковість фірми, розрахунок необхідно робити для декількох (не менш трьох) рівнів можливої ціни реалізації.

Для більш глибокого аналізу необхідно використовувати графік побудови реальної точки беззбитковості (рис. 3).

Рис. 3. Графік формування реальних зон беззбитковості

Умовно-постійні витрати (накладні витрати) - це витрати, зміна яких не залежить від рівня виробництва (орендна плата, теплопостачання тощо).

9. Екологічна оцінка проекту

Суттєве значення для визначення розміру страхових виплат і страхового відшкодування має страхова сума.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладення чи зміни договору страхування. Проте правила, відповідно до яких відбувається визначення страхової суми, для майнового та особистого страхування різні. Здійснення особистого страхування має певні особливості. Зокрема при його проведенні дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Через це таке страхування пов'язане по суті із встановленням умовної страхової суми, яка лише приблизно відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

При особистому страхуванні страхова сума встановлюється на власний розсуд сторін, і її розмір не обмежується. Крім того, договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми протягом дії договору страхування за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу.

З розвитком товарно-грошових відносин і держави система економічної оцінки й урахування природних факторів ускладнюється. Крім пари «виробник - споживач» у системі з'являються інші економічні суб'єкти: держава, що регулює загальні питання функціонування територій (безпека, керування, соціальні проблеми); власник, що привласнює право використання засобів виробництва, в т.ч. й природних факторів; посередник (торговець, перевізник, охоронець), що зв'язує виробника і споживача в тих випадках, коли такий контакт безпосередньо неможливий чи ускладнений (відстані, кордони, розбіжності культурних чи етнічних середовищ, ін.).

Кожний з економічних суб'єктів власною діяльністю не тільки здійснює внесок у розвиток економічних оцінок природних факторів, але й формує свої економічні інструменти, які дають змогу враховувати подібні оцінки в реальній практиці господарювання.

Висновки

Основною метою планування служить інтеграція всіх працівників для вирішення комплексу завдань і виконання робіт, що забезпечують ефективне досягнення кінцевих результатів і задоволення попиту споживачів.

Об'єктом планування є взаємозалежна система планово-економічних показників, що характеризують процес виробництва, розподілу і споживання товарів і ресурсів.

Отже, ринкова економіка не є вільною від плану. Ринок - не анархія, і працювати на ньому самостійно без алгоритму власної діяльності не можна.

Той, хто хоче вижити у непростих ринкових умовах, повинен знати, що ринок «любить» порядок, організованість, систему в роботі, він швидко руйнує ілюзії про безплановість, спонтанність і жорстоко обходиться з тими підприємцями, які не бажають виконувати його вимоги.

Планування - важливий елемент виробничої діяльності, складова частина успіху будь-якої підприємницької структури, а найпоширенішою причиною банкрутства є ніяк не нестача грошей, а неспроможність підприємця правильно спланувати свою діяльність.

Необхідність планування обумовлена низкою факторів, а саме:

§ прагненням мінімізувати невизначеність ринкового середовища і її негативні наслідки;

§ масштабом, складністю і кому;

§ зростаючим значенням часу, комплексністю господарських завдань, розв'язуваних підприємством;

§ обмеженістю фінансових, матеріально-технічних ресурсів і необхідністю їхнього ефективного використання;

§ необхідністю пошуку оптимального вирішення поставлених завдань з урахуванням зовнішніх умов;

§ створенням основ контролю.

Це дозволяє дійти висновку про те, що страхове право за своєю правовою природою становить комплексну галузь права, для якої характерним є поєднання різнорідних правових норм.

Страхове право - це комплексна галузь права, яка на приватноправових та публічно-правових засадах здійснює регулювання суспільних відносин, пов'язаних із страховим захистом майнових інтересів фізичних і юридичних осіб у випадках заподіяння шкоди.

Список використаної літератури

1. Конституція України, 28 червня 1996 р. м. Київ.

2. Бандурка О.М., Вигиневська М.К., Жвалюк В.Р. та ін. Податкова міліція: Коментарі та роз'яснення чинного законодавства. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999.

3. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Харків: Основа, 1996.

4. Басков В.И. Прокурорский надзор. - М.: БЕК, 1996.

5. Бондарев В.В., Дячук С.І. Стан забезпечення судового захисту конституційних прав і свобод військовослужбовців // ВВС України. - 2000. - №4.

6. Амитан В.Н. Промышленный и интеллектуальный потенциал в системе научно-технического развития Донецкого региона // Економіст. - №12. - 2001. - С. 32-35.

7. Амоша О.І. Стратегія вдосконалення господарського механізму // Вісник HAH України. - №1. - 2002. - C.11-15.

8. Ассэль Г. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебник для вузов. - М.: ИНФРА - М., 1999. - П, 804 с.

9. Балабанова Л.В. и др. Маркетинговий менеджмент. Навч. посібник для вузів - Донецьк: ТОВ «АСНА», 1998. - 128 с.

10. Бусыгин А.В. Предпринимательство. Учебник. - М.: Дело, 1999. - 640 с.

11. Гладкова Л., Шестаков Ю. Предпринимательский труд и проблемы его становления // Экономика Украины. - 1994 - №5. - С. 90 - 92.

12. Глуценко Е.В. и др. Основы предпринимательства: Учебное пособие. - М.: Вестник, 1996. - 336 с.

13. Страхове право: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заїки. - К.: Істина, 2004. - 192 с.