Система банківського нагляду. Аналіз положення банку

14

ВСТУП

Ефективне функціонування економіки країни значною мірою визначається рівнем розвитку банківської системи. В розвинутих країнах банківська система являє собою результат тривалого й складного історичного розвитку в умовах ринкової економіки. Вітчизняна ситуація з трансформацією економіки від планово-адміністративної системи управління до ринкової відбулася за історично короткий період часу, що спонукало до швидкого розвитку банківської системи. Для чіткої та прозорої роботи банків повинно існувати регулювання банківської діяльності.

В Україні функції банківського регулювання та нагляду покладено на Національний банк України.

Чітка й конкретна правова інфраструктура є необхідною умовою здорової і розвинутої банківської системи, оскільки дає можливість усім комерційним банкам „знати правила гри” і намагатися повністю їх дотримуватися.

На основі аналізу Положення НБУ „Про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства” та Закону України „Про банки і банківську діяльність” можна виділити такі етапи банківського нагляду в Україні:

- реєстрація та ліцензування банку;

- здійснення безвиїзного моніторингу банку;

- здійснення комплексного чи тематичного виїзного інспектування банку;

- визначення рейтингової оцінки комерційних банків;

- застосування заходів впливу до банків, що порушили чинне банківське законодавство.

Тому, регулювання банківської діяльності починається із появою банку. Створення нової банківської установи чи філії починається з реєстрації. Реєстрація банку - це момент відповідного запису у „Реєстрі банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ”. Він означає створення, відповідно до чинного законодавства, специфічної юридичної особи - банківської установи згідно з „Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їхніх філій, представництв, відділень”, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р.

Банки можуть бути у формі як акціонерного товариства, так і товариства з обмеженою відповідальністю, або кооперативного банку.

1.CИСТЕМА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Cистема банківського нагляду скоординована вертикально і функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ й побудована за такою структурою:

- генеральний департамент банківського нагляду;

- комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків;

- комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при регіональному управлінні НБУ.

- відділи банківського нагляду регіонального управління НБУ.

Структура Генерального департаменту банківського нагляду затверджена Правлінням Національного банку України та складається:

- Управління стратегії, планування та координації;

- Управління економічного аналізу та звітності;

- Управління методології;

- Управління застосування заходів впливу;

- Департамент реорганізації та ліквідації банків;

- Департамент реєстрації та ліцензування;

- Департамент інспектування та моніторингу банків.

Генеральний департамент банківського нагляду є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Національного банку України. До його складу входять чотири управління: стратегії0 планування та координації; економічного аналізу та звітності; застосування заходів впливу.

Генеральному департаменту функціонально підпорядковані департаменти: інспектування та маніторингу банків; реєстрації та ліцензування; реорганізації та ліквідації банків.

На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для комерційних банків.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) Н2) (відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймаютьна себе кредитори / вкладники банку.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків неомже бути меншим, ніж 8 відсотків. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

- протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отриманняліцензії) не менше 15 відсотків;

- протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

- надалі - не менше 8 відсотків.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3) встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Однією з узагальнених характеристик діяльності комерційного банку, що відображають рівень його надійності з погляду можливості вчасно виконувати всі взяті зобов'язання, є ліквідність.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше, ніж 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше, ніж :

- 30%;

- з 01.07.2002 - 35%

- з 01.01.2003 - 40%.

Норматив миттєвої ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати взяті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше, ніж 20%.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10% і більше регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищується:

- якщо перевищення становить не більше, ніж 50%, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються;

- якщо перевищення більше ніж 50%, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Нормативне значення нормативу (Н9) не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредиторів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу (Н10) не має перевищувати 40%.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаногоз операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Нормативне значення нормативу (Н11) не має перевищувати 15%.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банків до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїа/часток) будь-якої юридичної особи.

Нормативне значення нормативу (Н12) не має перевищувати 60%.

При проведенні комерційними банками зовнішньоторгівельних, валютних кредитних операцій, операцій на фондових і товарних біржах виникає валютний ризик у зв'язку з переходом (при розрахунках) від однієї валюти до іншої та зміною курсу національної валюти щодо іноземних валют.

З метою зменшення валютного ризику НБУ встановлює певні його нормативи. Серед них: норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н13), норматив загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1), норматив короткої валютної позиції (Н13-2).

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. За їх рівності позиція вважається закритою, у разі нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань по проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення (Н13) має бути не більше 35%.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше 30%;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше 5%.

Банк, який не може здійснювати та розвивати свої активні операції, не є ліквідним у широкому розумінні, але водночас такий банк може залишатись платоспроможним, тобто може своєчасно здійснювати погашення своєї заборгованості перед вкладниками та кредиторами, у тому числі забезпечувати платежі (розрахунки за поточними операціями клієнтів за їхній рахунок).

Баланс банку вважається ліквідним, якщо його стан дає змогу за рахунок швидкої реалізації активів покривати строкові зобов'язання за пасивом. Банківські менеджери повинні дотримуватись правил: яким є пасив за строками, таким необхідно формувати й актив. Лише тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і строком вивільнення коштів за активом у грошовій формі і сумою та строком платежу за зобов'язаннями банку. Однак слід зауважити, що такий підхід до ліквідності банку веде до зменшення його прибутковості, оскільки в цьому разі банку потрібно залучити довгострокові пасиви та відповідно збільшувати статті процентних витрат за ними. З іншого погляду, за відсутності рівноваги за строками між активами та пасивами банк може підвищити прибутковість банківської установи за рахунок зменшення витрат за пасивами (залучення дешевих короткострокових пасивів). Але в цьому разі банк певною мірою ризикує: при зміні економічної ситуації на ринку банківських капіталів він може бути не в змозі придбати ці короткострокові пасиви, що, у свою чергу, призведе до зменшення або втрати ліквідності банку.

Очевидно, що фінансове управління банківською ліквідністю - складна й багатогранна проблема, яка не має однозначного вирішення і вимагає щоденного аналізу не лише банківських активів і пасивів, а й стану економіки в цілому та перспектив її розвитку.

Величина вкладень банку в прибуткові активи визначається обсягом власних та залучених коштів банку. Однак уся ця сума не може бути використана для здійснення активних операцій. Управління банківською ліквідністю саме й полягає у встановленні обсягів і напрямів розподілу вільних ресурсів та велечини джерел покриття дефіциту ресурсів, тому задоволення попиту на ліквідні кошти має бути для банків пріоритетом.

В Україні відповідно до Інструкції „Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, що була затверджена постановою Правління Національного банку України 28.08.2001р., форми звітності банків поділяються на щоденні, щомісячні та квартальні. Через те, що загальна кількість форм банківської звітності становить близько ста, ми не розглядатимемо кожну з них окремо.

Дані звітності аналізуються і зводяться у статистичні звіти, за якими розраховуються різні стандартні показники. Такі звіти дають змагу:

- виявляти, чи дотримуються банками економічні нормативи;

- досліджувати тенденції в діяльності банків за певний період;

- проводити порівняльний аналіз за групами банків.

До функцій, які виконують управління безвиїзного моніторингу Департаменту інспектування та маніторингу банків, належать:

- розроблення та впровадження необхідних нормативів і процедур для якісного проведення моніторингу банків, вимог щодо форм звітності й змісту розкриття фінансового стану банків в аудиторських висновках і звітах;

- моніторинг оперативної діагностики та рвннього реагування на можливе виникнення проблем у діяльності банків;

- проведення порівняльного аналізу фінансового стану, ліквідності, платоспроможності, дотримання нормативів та інших показників за групами банків;

- дослідження тенденцій у діяльності кожного окремого банку за окремими показниками його діяльності за певний період;

- підготовка аналітичних таблиць фінансового стану комерційних банків за звітний період та узагальнення результатів аналізу інформування правління НБУ.

Перевірка банківської звітності та здійснення інших форм безвиїзного нагляду запобіганню проблем на ранній стадії, проте самм собою безвиїзний нагляд не може слугувати завершеною системою для банківського нагляду.

Слід зазначити, що безвиїзний нагляд може бути ефективним лише за умови, що він проводиться на основі достовірної звітності, отриманої від банків, та у разі дотримання ними певних стандартів обліку й звітності і високого рівня комп'юторізації банківської діяльності.

Виїзне інспектування банків здійснюється шляхом проведення комплексних і тематичних перевірок банків.

Питання проведення інспекційних перевірок на місцях перебуває у компетенції управління інспектування банків Департаменту інспектування та маніторингу.

До функцій управління інспектування банків належать:

- визначення мети, засобів і методів перевірки діяльності банків на місці, а також розроблення та вживання заходів щодо організаційного зміцнення й фінансового оздоровлення цих установ;

- проведення інспекційних перевірок банківських установ України та визначення загальної рейтингової оцінки за системою CAMEL;

- перевірка стійкості фінансового стану банку;

- перевірка дотримання банком законів України та нормативних актів НБУ;

- розгляд кореспонденції, яка надходить до департаменту, і надання керівництву банків консультацій щодо поліпшення діяльності за результатами проведених інспекцій;

- здійснення інспектування на консолідованій основі;

- перевірка достовірності поданої банком звітності.

Відповідно до функцій, які виконує управління інспектування, можна виділити такі головні завдання інспекторів, котрі мають визначити:

- правильність і достовірність складання звітності;

- дотримання законів і нормативних актів;

- ризики, притаманні банку;

- рівень безпеки і стабільності операцій банку;

- наявність ефективної системи управління банком;

- стійкість фінансового стану банку.

Зазначені завдання зазвичай вирішуються у процесі загальної перевірки банку, що стосується однієї або двох важливих сфер діяльності.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками.

Об'єктами інспекційних перевірок служби банківського нагляду Національного банку є:

- банки;

- філії банків;

- власники істотних активів у банку;

- юридичні особи, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.

Перевірки банків на місцях організовуються службою банківського нагляду у порядку, регламентованому ст.71 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Положенням „Про планування та порядок проведення інспекційних перевірок”, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. № 276.

Інспекційні перевірки банків та їхніх філій здійснюються відповідно до плану інспекційних перевірок.

Національний банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки, коли є обгрунтовані підстави:

- виявлення при здійсненні безвиїзного нагляду фактів суттєвого погіршення фінансового стану банків та виникнення становища, яке загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

- факти подання Національного банку недостовірної звітності;

- письмове звершення органів Прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Кординаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО ПОЛОЖЕННЯ БАНКУ

Аналіз валютних операцій комерційного банку проводиться на основі роботи валютного відділу Олександрійського відділення „Промінвестбанку” України (далі ПІБ).

Загальні відомості про ПІБ. Банк займає перше місце в банківській системі України. Він найбільший по капіталу і по надійності. Протягом 90-х років керівництво банку проводило стратегію якісного зростання. Це утілилося в політиці зменшення кредитних і операційних ризик, підвищенні ліквідності, фінансовій підтримці ключових секторів економіки, високоякісного обслуговування клієнтури банку. Вірність вибраної дороги підтвердило життя. Ці роки були дуже складними для всієї економіки країни і особливо для фінансово - банківської системи. В той час, коли багато банків опинилися в тяжкому фінансовому стані, а немало банків збанкрутіли, перенавантажує інвестиційний портфель облігаціями внутрішньої державної позики і безнадійними міжбанківськими кредитами, „Промінвестбанку” вдалося уникнути багатьох таких невдач. Орієнтація в своїй кредитово-інвестиційній політиці на національних товаровиробників, відмову від ризикованих фінансових операцій дали можливість зменшити негативний вплив на банк кризових явищ. Цьому сприяла і більш зважена, ніж у інших банків, структурна політика. На початок 2001 року питома вага найбільш надійних і прибуткових вкладень - кредитів суб'єктам господарювання - у валюті балансу склав 65%, вісоколіквідниє засобу досягли 11,8% активів, зобов'язання майже наполовину були забезпечені власним капіталом банку. Всі ці показники значно лучши, чим по банківській системі в цілому. За станом на 01.01.2001 роки власний капітал банку склав 888 млн.грн. або 16% власного капіталу всієї банківської системи України, надано кредитів понад 4655 млн.грн., кредитний портфель дорівнював 1420,2 млн.грн., що адекватне 16% кредитового портфелю всіх комерційних банків країни. В центрі уваги банку були пріоритетні області економіки України: літакобудування, суднобудування, металургія, які склали найбільшу частину кредитного портфеля банку. Чисті доходи банку в 2000 році перевищили 860 млн.грн. Розширилася матеріально-технічна база. Значна увага була приділена розвитку банківських послуг. Сума доходів, отриманих від надання банківських послуг, зросла порівняно з 1997 роком на 69 млн.грн., що дозволило підняти їх питому вагу в загальній масі доходів банку до 26%. А це, разом з найбільшим серед банків України статутним фондом, вагома основа високої надійності і платоспроможності банку.

Постійно розширювався спектр банківських послуг: встановлювалися банкомати і реалізовувалися зарплати проекти, здійснювалася інкасація, надавали послуги вечірні каси, проводилися операції з векселями і ощадними сертифікатами банку.

У 1998 році банк перейшов на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, був високо оцінений за наслідками аудиту закордонною аудиторською компанією. Підвищився позитивний імідж банку на міжнародній арені, перш за все, завдяки своєчасному виконанню своїх зобов'язань і провідній участі в Україно-российсько-беларуськом банківському консорціумі. Банк є членом міжнародних платіжних систем VISA, EUROPAY MASTERCARD INTERNATIONAL, SWIFT І REUTER. Швидке і якісне обслуговування клієнтів забезпечують 16,8 тисяч фахівців банку, 95,5% з яких мають вищу і середню спеціальну освіту. Банк має свій учбовий центр - Київський інститут банківської справи. За рахунок власних засобів банк готує понад 700 фахівців банківської справи. ”Промінвестбанк” України - активний учасник добродійних заходів і суспільних вагомих проектів. Банк надав реальну допомогу у відновленні Михайлівського собору.

„Промінвестбанк „України - найбільший комерційний акціонерний банк України. Універсальний, має ліцензію №1 Національного банку України на здійснення банківських операцій. Фінансує ключові області економіки країни, обслуговує більше 108 тис. юридичних осіб, 2,142 млн. фізичних осіб. Створений за участю банку Міжнародний банківський консорціум успішно співробітничає на міждержавному рівні України, Росії, Білорусі. Його діяльність охоплює 7,5 тис, підприємств України, які представляють ключові сфери економіки. У структурі наданих кредитів традиційно переважають кредити підприємствам промисловості - 969,6 млн.грн. (68,2%і), з них по базових галузях: машинобудуванню - 413,9 млн.грн. (42,7%), металургиі-280,1 млн.грн. (28,9%), вугільною-44,2 млн.грн. (4,6%), паливною-59,9 млн.грн. (6,2%).

При кредитуванні підприємств провідних галузей економіки України, банк враховував експортний потенціал галузі разом з наявністю забезпеченого контрактами ринку збуту продукції. Банк надавав кредити найбільш успішно працюючим підприємствам всіх форм власності із стабільними ринками збуту, домінуючою частиною експорту в об'ємі реалізації продукції. Серед них флагмани української Індустрії: ВАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча", комбінат "Криворіжсталь", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержінського", ВАТ "Авдєєвський коксохімічний завод", ВАТ "Запорожтрансформатор" і багато інших. Завдяки кредитній підтримці банку, на тисячах підприємств держави забезпечувалися робочі місця, зростав експортний потенціал країни.

2.1 Аналіз фінансового стану банку

Аналіз валютних операцій комерційного банку

Валютна політика банку на сучасному етапі Валютна політика „Промінвестбанку” України направлена насамперед на надання послуг підприємствам великого, середнього і малого бізнесу, від яких в значній мірі залежить розквіт вітчизняної економіки. Серед клієнтів банку підприємства державного сектора, підприємницькі структури, громадські організації і установи. Не існує обмежень і перешкод для того, щоб стати клієнтом ” Промінвестбанку ”. Промінвестбанк України - найбільш крупний комерційний банк України, він має ліцензію № 1 Національного банку України, що дозволяє здійснювати йому весь спектр валютних операцій як на внутрішньому, так і на світовому ринку валют. Він фінансує ключові галузі економіки, обслуговує більше 108 тис. юридичних ліц,1,842 млн. фізичних осіб[21].

Таблиця 1 Економічні нормативи банку

№ п/п	Найменування економічного нормативу	Норматив	Фактичний показник
			в млн.екю	в млн.грн
1	Мінімальний розмір капіталу банку (Н1)Екю по поточному курсу	Не мен 2 млн.	41,49	166,49
2	Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2) Екю по поточному курсу	Не мен 1 млн.	12,43	49,9
3	Норматив платоспроможності (Н3),%	Не мен	8	29,89
4	Норматив достатності капіталу (Н4) %	Не мен	4	26,78
5	Норматив миттєвої ліквідності (Н5) %	Не мен	20	51,48
6	Норматив загальної ліквідності (Н6) %	Не мен	100	104,66
7	Норматив співвідношення високоліквідних активів і робочого капіталу (Н7) %	Не мен	20	21,03
8	8Максимальний розмір Рісунокка на одного вкладника (Н8) %	Не більше	25	24,25
9	Норматив «великих» кредитних Рісунокков (Н9) %	Не більше	25	45,28
10	Норматив максимального розміру кредитів, гарантії і поручительств, даних одному інсайдеру (Н10) %	Не більше	5	1,85
11	Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій поручительств, даних інсайдерам (Н11) %	Не більше	40	3,22
12	Норматив максимального розміру даних міжбанківських позик (Н12) %	Не більше	200	11
13	Норматив рефенансування (Н13) %	Не більше	300	40,25
14	Норматив інвестування (Н14) %	Не більше	50	1,35

На сьогоднішній день залишаються незмінними основні принципи діяльності „Промінвестбанку”: високий ступінь довірчості в роботі з будь-якими клієнтами і прагнення надати всі види послуг, які можливі сьогодні на валютному ринку України. Основні валютні послуги „Промінвестбанку”: 1) Розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб: - відкриття, переоформлення різних видів рахунків в національній і іноземній валютах; - проведеніє операцій по рахунках; списання і зарахування засобів з використанням систем електронних платежів; - видача довідок про стан рахунків, виписок, дублікатів, бланків різних фінансових документів; - оформлення і видача чекових книжок, операції з чеками.

2) Касове обслуговування: - пошук невірно перерахованих засобів; - інкассові і акредитивні операції при міжнародних розрахунках; - виконання інкасових доручень; - встановлення банкоматів, зарплатові проекти.

3) Кредитні операції. - овердрафт.

Кредит, що надається на поточний рахунок клієнта з хорошим фінансовим станом в межах певного ліміту, розрахованого на підставі даних про надходження на розрахунковий рахунок клієнта, на певний період часу для фінансування платіжних розривів в його поточній діяльності.

- кредитні лінії.

Цільове кредитування комерційних операцій юридичних осіб з використанням суми кредиту частями.

- терміновий кредит.

Короткострокове цільове кредитування комерційних операцій, розрахованих на швидке отримання клієнтом прибутку від операції, що кредитувалася.

- авальний кредит.

Короткостроковий кредит, що надається банком за допомогою авалювання векселів, виписаного клієнтом, або доміциляція векселя клієнта за рахунок кредитних засобів.

- факторінг.

Короткострокова торгово-комісійна операція, що полягає у викупі банком неоплачених платіжних вимог свого клієнта за поставлений товар, виконані роботи, надані послуги. Банк купує короткострокову кредиторську заборгованість, забезпечуючи гарантію збуту клієнтам із стійким фінансовим положенням. Факторинг включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування і гарантію від кредитових і валютних Рісунокков.

- форфейтінг.

Короткострокова або середньострокова торгово-комісійна операція при експорті поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

- лізінговий кредит.

Фінансування клієнта шляхом передачі в довгострокову оренду основних засобів з правом викупу.

- інвестіционний кредит. Довгостроковий валютний кредит, що надається клієнтам на термін від 1 року до 5 років для закупівлі імпортних основних засобів по кредитних лініях для малих і середніх підприємств.

4) Послуги населенню.

Депозити різних видів: термінові, до запитання, виграшні. А саме: а ) договори про поточний депозитний рахунок - вільна операція залишком грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку (шляхом довложеній і часткових снятій), на залишок по рахунку проводиться нарахування складних відсотків; б) договір про терміновий депозитний рахунок-розміщення засобів на фіксований термін, нарахування і виплата відсотків проводиться як після закінчення терміну дії договору, так і щомісячно; в) договір про рахунок "до востребованія"- умови договору передбачають вільне зняття грошових коштів на першу вимогу, мінімальний термін розміщення -одін день без урахування дня надходження і зняття засобів. - перерахування засобів з рахунків фізичних осіб на рахунки юридичних осіб. - перевод засобів, в т.ч. за межу. - виплати остарбайтерам. - здійснення платежів і зарахування надходжень в "твердих" і "м'яких" валютах. - конвертація наявної і безготівкової валюти, перевірка достовірності, заміна зношених банкнотів. - видача дозволів на вивіз валюти. - купівля і продаж дорожніх і комерційних чеків, виплати за міжнародними пластиковими картками. - обслуговування міжнародних кредитних ліній. -валютний ділінг.

5) Операції з картками VISA.

- випуск пластикових платіжних карток міжнародної платіжної системи VISA фізичним і юридичним особам. - розрахункове обслуговування торгових і сервісних (готелів, туристичних агенств, автокомпаній і тому подібних) підприємств по операціям, здійсненим за допомогою карток VISA. - видача грошової готівки власникам карток VISA.

6) Інші послуги.

- збереження і перевезення цінностей. - індівідуальні сейфи. - системи "Клієнт-банк" і "Голосовий зв'язок". - консультаційні послуги.

Аналіз нормативів відкритої валютної позиції банку

Одним з показників надійності і стабільності банку при роботі з валютними засобами є виконання нормативів відкритої валютної позиції. Нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку підрозділяються на: - нормативи відкритої валютної позиції банку; - нормативи зваженої відкритої валютної позиції банку. Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н16) розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку до капіталу банку: Н16=х100%, (1.1) де Вп - загальна відкрита валютна позиція банку по всіх, балансовим і позабалансовими активами і зобов'язаннями банку по кожній іноземній валюті в гривневому еквіваленті; До - капітал банку. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку може бути не більше 40%. Норматив довгої (короткою) відкритої валютної позиції по кожній іноземній валюті (Н17) розраховується як співвідношення довгої (короткою) відкритої валютної позиції по кожній іноземній валюті в гривневому еквіваленті до капіталу банку: Н17=х 100%, (1.2) де Він - довга (коротка) валютна позиція по кожній іноземній валюті в гривневому еквіваленті; До - капітал банку. Нормативне значення довгої (короткою) відкритої валютної позиції банку по кожній іноземній валюті може бути не більше 20%. Норматив довгої (короткою) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18) розраховується як співвідношення довгої (короткою) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах в гривневому еквіваленті до капіталу банку: Н18=х100%, (1.3) де Вм - довга (коротка) валютна позиція у всіх банківських металах в гривневому еквіваленті; До - капітал банку. Нормативне значення довгої (короткою) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських металах може бути не більше 10%.

Норматив зваженої відкритої валютної позиції (Н19) розраховується як співвідношення зваженої відкритої валютної позиції до капіталу банку: Н19 = х 100%, (1.4) де Вз - відкрита валютна позиція за активами і зобов'язаннями по кожній іноземній валюті, зваженій на коефіцієнт, який визначається по терміну, що залишився розрахунковим; До - капітал банку. Коефіцієнти які встановлюються з урахуванням терміну, що залишився до розрахунку приведені в таблиці . Таблиця 2 Коефіцієнти, встановлені з урахуванням терміну що залишився до остаточного розрахунку.

Термін, що залишився до розрахунку	Коефіцієнт
0 - 90 днів	1
91 - 180 днів	1,2
180 - 365 днів	1,4
366 і більше	1,5

Для безстрокових депозитів, поточних і розрахункових рахунків, термін розрахунку по яких не передбачений, використовується коефіцієнт 1,2. Нормативне значення зваженої відкритої валютної позиції банку має бути не більше 50%. Норматив довгої (короткою) зваженої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті (Н20) розраховується як співвідношення довгої (короткою) зваженої відкритої позиції банку у вільно конвертованій валюті до капіталу банку Н20= х 100%,

де Вв - довга (коротка) зважена відкрита валютна позиція банку у вільно конвертованій валюті; До - капітал банку. Нормативне значення довгої (короткою) зваженої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті має бути не більше 30%. Норматив довгої (короткою) зваженої відкритої валютної позиції банку в сковано конвертованій валюті (Н21) розраховується як співвідношення довгої (короткою) зваженої відкритої позиції банку в сковано конвертованій валюті до капіталу банку Н21= х 100%, де Вн - довга (коротка) зважена відкрита валютна позиція банку в сковано конвертованій валюті; До - капітал бака. Нормативне значення довгої (короткою) зваженої відкритої валютної позиції банку в сковано конвертованій валюті може бути не більше 15%. Звіти про відкриту і зважену відкриту валютну позицію надаються формою N540 і N541.

Уповноважений банк, який має мережу філій (дирекцій, відділень і тому подібне), що мають дозволу на ведення валютних операцій, самостійно встановлює субліміти на відкриті валютні позиції Головної контори банку і філій (дирекцій, відділень).

При цьому у відповідь розподіл сублімітів здійснюється уповноваженими банками в межах загального нормативу валютної позиції банку.

Уповноважений банк не пізніший за день, наступний за днем встановлення сублімітів, повідомляє відповідному обласному управлінню НБУ інформацію про встановлені субліміти. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щодня і окремо відносно кожної іноземної валюти.

Операції, що впливають на відкриту валютну позицію уповноваженого банку: - купівля (продаж) наявної і безготівкової іноземної валюти, як поточні, так і термінові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), по яких виникають вимоги і зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків по ним; - отримання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат і нарахування доходів або витрат, які враховуються в гривнях; - купівля (продаж) основних способів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту; - надходження засобів в іноземній валюті до статутного фонду; - погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання, яке здійснюється з гривневого рахунку витрат); - інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, в т.ч. і національною). Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) і відповідно до перерахованих операцій. Уповноважений банк отримує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій з валютними цінностями і втрачає це право з дати її відгуку Національним банком України.Підрахунок загальної величини відкритої валютної позиції в гривневому еквіваленті проводиться по тому, що діє на звітну дату офіційним курсом гривни, встановленим Національним банком України. При цьому довга відкрита валютна позиція показується із знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - із знаком мінус. Загальна величина відкритої валютної позиції в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин всіх довгих відкритих валютних позицій і всіх коротких відкритих валютних позицій в гривневому еквіваленті (без урахування знаку) по всіх валютах.

Структурний аналіз динаміки і об'ємів доходів від проведення валютних операцій

Доходи банку - це сума грошових коштів, отриманих від результатів активних операцій.

Відповідно до розробленої облікової політики в доходи банку включаються доходи, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, і що не відносяться до основної діяльності банку, але що забезпечують загальну банківську діяльність. Всі прибуткові статті можна розділити на доходи процентні і доходи непроцентні залежно від виду прибуткової операції. При обліку процентних і комісійних доходів в установах банку використовується принцип нарахування. Всі здійснені операції реєструються тоді, коли вони мали місце, незалежно від часу отримання або оплати засобів. Доходи вважаються за запрацьовані в тому періоді, коли пов'язана з ними операція мала місце, а не тоді коли кошти були фактично отримані.

Процентні доходи нараховуються на залишки по коррахунках, відкритих в інших банках, а також по депозитних рахунках, по операціях з цінними паперами. Розмір процентних ставок, порядок нарахування відсотків, порядок їх оплати визначається в договорах між банком і клієнтом. Доходи за останній день в деяких випадках враховуються в наступному місяці, коли звітна дата є датою закінчення операції. Така ситуація виникає також, коли не можна визначити суму доходу через відсутність необхідних даних для їх визначення, не дивлячись на те, що послуга надана в попередньому місяці.

Нарахування відсотків здійснюється по методу «факт/факт» (враховується фактична кількість календарних днів в місяці і році). Облік доходів, отриманих в іноземній валюті, ведеться за допомогою технічних рахунків 3800 «Позиція банку в іноземній валюті і банківських металів» і 3801 «Еквівалент позиції банку в іноземній валюті і банківських металів».Згідно з Правилами бухгалтерського обліку процентні і комісійні доходи підрозділяються на: доходи за одноразові послуги, доходи за послуги з обов'язковим результатом, доходи за безперервні послуги, доходи за послуги, що здійснюються поетапно. Кількісний аналіз структури доходів банку розглядається у визначенні питомої ваги статей доходу в загальній сумі. Порівняльний аналіз як загальних доходів так і кожній їх статей здійснюється за відповідний часовий період.

Аналіз структури базується на процентних значеннях кожного до загальної суми. Зміни процентних показників указують на зміни питомої ваги статей в загальних показниках. Всі прибуткові статті можна розділити на доходи процентні і доходи непроцентні залежно від виду прибуткової операції.

Пофакторний аналіз процентних доходів

До процентних доходів відносяться доходи, які розраховуються пропорційно часу і сумі і є компенсацією банку за узятий на себе кредитний ризик. До них відносяться: 1.Доходи по кредитах і депозитах і іншими процентними фінансовими інструментами і тому числі по цінних паперах з фіксованим прибутком; 2.Доходи у вигляді амортизаційного дисконту(премії) по цінних паперах; 3.Комісійні, подобні за природою до відсотків. Наприклад, доходи від розміщення засобів у вигляді позики або зобов'язання його видати, що визначатися пропорційно часу і сумі зобов'язання, доходи від здійснення операцій оренди. Способи перерахування процентних платежів визначається в кредитному договорі. Процентні доходи займають найбільшу питому вагу в структурі доходів.

ВИСНОВОК

Підсумовуючи, зазначу, що за досить невеликий проміжок часу в особі Національного Банку України держава спромаглася створити цілком ефективний механізм банківського нагляду, який успішно вирішує завдання регулювання банківської системи.

На прикладі „Промінвестбанку” в своїй науково-дослідній роботі дослідили, що „Промінвестбанк” має достатньо високий рівень платоспроможності і забезпечує своєчасність розрахунків клієнтів.

Вагомий капітал банку гарантує вкладникам збереження їх засобів і свідчить про надійність банку.

До того ж банк дотримує економічні нормативи встановлені Національним БанкомУкраїни .

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993г. № 15-93.

2. “Інструкція № 1 по організації емісійно-касової роботи в установах банків України" затверджена ухвалою Правління НБУ від 7 липня 1994г. № 129.

3. Інструкція НБУ №10 від 14.04.98 «Про порядок регулювання і аналізу діяльності комерційних банків».

4. Інструкція НБУ № 3 "о відкритті банками рахунків в національній і іноземній валюті" від 27.05.1996г.

5. “Інструкція про порядок застосування ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93г. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 16010/1568 від 30 липня 1993г.

6. "Про порядок укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами щодо відкриття обмінного пункту" Лист НБУ від 25 травня 1993г. № 19029/936.

7. “Положення про пункти обміну іноземної валюти" від 7 липня 1994 грама № 129.

8. “Порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції по покупці-продажу іноземної валюти на валютному ринку України", затверджений ухвалою Правління Національного банку України від 18 вересня 1995г. № 227.

9. Ухвала Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. «Про порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих операцій господарської діяльності"

10. “Правила організації фінансової і статистичної звітності банків України”, затверджені ухвалою Правління Національного банку України від 12.12. 1997р. За N436“.

11. “Правила здійснення операцій по покупці і продажу іноземної валюти на українській міжбанківській валютній біржі", затверджені на засіданні Біржового Комітету 3 березня 1993г. протокол № 3, із змінами і доповненнями, затвердженими на засіданні Біржового Комітету 15 листопада 1994г., протокол № 13.

12. Угода між державами - членами СНД від 9.09.1994г. "Про порядок переказів грошових коштів громадянам по соціально позначених неторгових платежах". (Лист - роз'яснення НБУ № 13-134/766 від 22.05.1996г.)

13. Аналіз надійності банків. В.В. Іванов. М.: Російська ділова література, 1996. -320 с.

14. Банківські операції. під ред. А.М. Морозу. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

15. Банківські ризики. В.Т. Севрук. - М: «Справа Лтд», 1995. - 72 с.

16. Банківський менеджмент. П. Роуз. - М.: «Справа Лтд.»,

17. Банківська справа. Колесников в.І., Кролівецкая л.П. - М.: Фінанси і статистика, 1997 р., - 480 с.

18. Банківська справа. Під ред. О.І. Лаврушина. М.: Фінанси і статистика, 2000. - 672 с.

19. Банківська справа і фінансування інвестицій. П. Брук.

20. Річний звіт Промінвестбанку за 1998 рік.

21. Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика. Едвін Дж. Долан. Спб.: «