Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку

3

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

РЕФЕРАТ

з курсу: «Банківські операції»

на тему:

«Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку та їх використання в Україні»

Львів - 2008

План

Вступ

1. Грошово-кредитна політика Центрального банку, її цілі, стратегія і тактика

2. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики Центрального банку

3. Основні засади грошово-кредитної політики НБУ на 2009 рік та її макроекономічні показники за останні роки

Висновки

Список джерел

Вступ

Грошово-кредитна політика має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо. Тобто як одна з найважливіших структурних ланок державного регулювання макроекономічними процесами, грошово-кредитна політика спрямовується на реалізацію їх головних завдань.

Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення ії стратегії і тактики.

Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи - Центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.

Реалізація грошово-кредитної (монетарної) політики держави здійснюється за допомогою багатьох інструментів. До них відносяться: рефінансування комерційних банків, процентна політика Центрального банку, обов'язкові резервні вимоги, операції Центрального банку на фінансових ринках своєї держави та депозитні операції.

В Україні в умовах трансформації економіки Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці. У перші роки свого функціонування, коли ринок державних цінних паперів тільки формувався, процентні ставки НБУ у зв'язку з інфляцією були від'ємними і не могли мати регулятивного впливу, а редисконтні операції банк не міг здійснювати, через не розвинутий вексельний обіг. Тому доводилось робити основний акцент у грошово-кредитному регулюванні на політику резервних вимог.

1. Грошово-кредитна політика Центрального, її цілі, стратегія і тактика

У XX ст. формується система державного регулювання економіки і, зокрема, така важлива складова її частина, як грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна політика (або монетарна) - це комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через Центральний банк.

Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади.

Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення її стратегії і тактики. Стратегія політики полягає: - у виборі цілей; - встановленні певної ієрархії цілей; - визначенні параметрів цілей.

Тактика грошово-кредитної політики полягає у виборі засобів, інструментів, які є найкращими (преференційними) для досягнення поставлених цілей. Цілі грошово-кредитної політики можна згрупувати таким чином:

- кінцеві;

- проміжні;

- оперативні.

Через те, що грошово-кредитна політика є одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частина глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади. Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики - це:

- економічне зростання;

- висока зайнятість населення;

- стабільність цін у державі;

- рівновага платіжного балансу.

Центральний банк як орган державного регулювання, основне завдання якого полягає у забезпеченні сталості національної грошової одиниці, спрямовує свою грошову-кредитну політику, в першу чергу, на забезпечення стабільності цін і зниження рівня інфляції. Слід зазначити, що ефективність грошово-кредитної політики значною мірою залежить від узгодженості кінцевих (стратегічних) цілей грошово-кредитної і загальнодержавної економічної політики.

Потреба у визначенні проміжних цілей викликана тим, що інструменти грошово-кредитної політики (політика відкритого ринку, політика рефінансування, політика обов'язкових резервних вимог) в основному не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. За проміжні цілі центральні банки звичайно вибирають досягнення певних змін обсягу грошової маси МЗ (або окремих її агрегатів), або певних змін у рівні процентної ставки. Ці орієнтири напряму пов'язані із досягненням кінцевої мети. Спрямованість і параметри проміжних цілей залежать від конкретної макроекономічної ситуації в країні, зокрема від характеру розвитку економічного циклу.

В останні роки зросло значення такого проміжного цільового орієнтиру грошово-кредитної політики, як обмінний курс національної грошової одиниці. Це викликано розширенням міжнародних зв'язків, зростанням взаємозалежності економік різних країн. Крім того, в країнах з перехідною економікою іноземна валюта часто виконує у внутрішньому обороті функцію засобу нагромадження, а інколи - й засобу платежу. За цих умов держава в особі Центрального банку, здійснюючи вплив на обмінний курс грошової одиниці, отримує змогу впливати не тільки на зовнішньоекономічну сферу діяльності, але й на внутрішньоекономічні показники. Грошово-кредитна політика не може орієнтуватися виключно на обмінний курс, вона використовує його як один із цільових орієнтирів.

Для досягнення зазначених проміжних цілей центральні банки, як правило, встановлюють ще й оперативні цілі, які вони можуть контролювати. Головним чином центральні банки орієнтуються на монетарну (грошову) базу, тобто гроші, які вони самі безпосередньо створюють (готівка в обігу поза банківською системою і резерви комерційних банків).

Грошово-кредитна політика тісно пов'язана з бюджетною, податковою, валютною, зовнішньоекономічною. Так, якщо уряд стимулює економіку суттєвим збільшенням державних витрат, результат буде значною мірою позначатися на характері грошово-кредитної політики. Емісія державних боргових зобов'язань чинить тиск на грошовий ринок, зв'язує частину грошової маси і спричиняє підвищення процентної ставки, що може призвести до скорочення приватних інвестицій (ефект витіснення) і підриву стимулів для розширення економічної активності. Якщо ж центральний банк одночасно проводитиме політику підтримки процентної ставки, він вимушений буде розширити пропозицію грошей, провокуючи інфляцію.

Інший приклад. Якщо центральний банк ставить за мету підтримку фіксованого обмінного курсу, то самостійна внутрішня грошова політика стає практично неможливою, тому що девізна політика (купівля або продаж іноземної валюти на ринку) з метою підтримки обмінного курсу автоматично веде до зміни грошової маси в економіці.

Таким чином, ефективна стабільна грошово-кредитна політика (під якою розуміється звичайно низький стійкий темп інфляції) передбачає необхідність узгодженості й координації грошово-кредитної політики з іншими напрямками загальнодержавної економічної політики і, зокрема, з напрямками кон'юнктурної політики.

Місце й роль грошово-кредитної політики у системі державного регулювання економіки по-різному визначають представники різних економічних теорій, зокрема представники найбільш фундаментальних з них - монетаристської і кейнсіанської.

Національний банк України як Центральний банк держави щорічно розробляє проект основних напрямків грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України.

Ці напрямки передбачають:

- аналіз і прогноз розвитку макроекономічної ситуації в Україні;

- основні завдання грошово-кредитної політики;

- цільові орієнтири грошово-кредитної політики;

- інструменти регулювання грошово-кредитного ринку.

Грошово-кредитна політика Національного банку України на перспективу націлена на забезпечення внутрішньої і зовнішньої сталості гривні, досягнення фінансової стабілізації і створення на цій основі сприятливих умов для здійснення позитивних структурних зрушень в економіці, а також для вирішення важливих соціальних проблем.

2. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики Центрального банку

У своєму розпорядженні Центральні банки країн з ринковою економікою мають досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання різних інструментів варіюється залежно від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, рівня розвинутості грошового ринку, особливостей національної банківської системи, традицій, конкретних умов.

Інструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.

Особливістю таких інструментів є те, що, застосовуючи їх, Центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах.

Інструменти грошово-кредитної політики умовно можна класифікувати за такими чотирма ознаками (див. Рис. 1):

1) характер впливу на грошовий ринок;

2) спрямованість регулятивного впливу;

3) характер впливу на ліквідність банків;

4) періодичність використання.

1) З урахуванням характеру впливу на грошово-кредитний ринок вирізняють дві групи інструментів (засобів):

- адміністративного впливу (прямої дії);

- економічного впливу (опосередкованої дії).

Інструменти адміністративного впливу мають, як правило, форму директив, лімітів, нормативів, що виходять з Центрального банку і спрямовані на обмеження свободи діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку і, в першу чергу, банків, зокрема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії є встановлення Центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг кредитних вкладень.

Під інструментами економічного впливу розуміються різні засоби впливу Центрального банку на грошово-кредитний ринок шляхом формування на ньому певних умов, що визначають поведінку суб'єктів ринку у напрямку, запрограмованому Центральним банком.

Інструменти економічного впливу ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, Центральні банки проводять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах. Застосування ринкових інструментів передбачає певний рівень їх регулювання. Так, у разі проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку Центральний банк висуває певні вимоги і до учасників операцій і до цінних паперів, при рефінансуванні банків Центральний банк визначає форми і методи рефінансування, зокрема порядок проведення кредитних тендерів.

Інструменти економічного впливу відрізняються більшою гнучкістю порівняно з інструментами адміністративного впливу, вони більшою мірою притаманні ринковій економіці, але результати їх застосування не завжди адекватні визначеній меті.

Інструменти економічного впливу, які застосовуються Центральними банками, поділяються на:

- нормативні;

- коригувальні.

Нормативні інструменти - це встановлення Центральним банком для комерційних банків норми обов'язкових резервів та нормативів, що регламентують капітальну базу банків, ліквідність та ризики в діяльності банків. Вони є обов'язковими для виконання, тому деякі економісти вважають їх інструментами прямої дії. Нормативні інструменти періодично переглядаються з метою збільшення або зменшення їхніх параметрів.

До коригувальних інструментів грошово-кредитної політики, тобто інструментів, застосування яких змінює обсяг банківських резервів та ціну грошей, належать:

- операції на відкритому ринку;

- політика рефінансування;

- процентна політика Центрального банку.

У країнах з розвиненою економікою перевага віддається інструментам економічного впливу, тобто ринковим інструментам. У країнах з перехідною економікою, де значну роль відіграє державний сектор, а ринкові відносини та інститути ще недостатньо розвинуті, доцільно поєднувати ринкові та адміністративні інструменти.

2) Інструменти грошово-кредитної політики можна також класифікувати, використовуючи такий критерій, як спрямованість впливу, і виділити:

- інструменти загальної спрямованості;

- селективні інструменти.

Інструменти загальної спрямованості впливають в цілому на весь грошово-кредитний ринок. Прикладом таких інструментів є процентна політика Центрального банку. Установлюючи облікову ставку, Центральний банк визначає вартість резервів, які комерційні банки можуть запозичити у Центрального банку, у зв'язку з чим вплив облікової ставки поширюється на всю банківську систему, а отже, і на економіку в цілому.

Дія селективних інструментів поширюється вибірково - на окремі банки або їх групи, на певні види банківської діяльності, на регулювання окремих видів кредиту тощо. Так, на початку 90-х років Національний банк України застосовував селективну політику адресного рефінансування комерційних банків, яка передбачала рефінансування окремих банків і галузей економіки.

На початку ХХІ ст. Національний банк віддає перевагу інструментам загальної спрямованості, наприклад відкриття для банків постійно діючої лінії рефінансування. Слід додати, що селективні інструменти, як правило, використовуються для адміністративного впливу на ринок. До селективних інструментів відносять:

- селективну політику адресного рефінансування комерційних банків;

- встановлення для комерційних банків кредитних і депозитних стель;

- регламентацію процентної політики комерційних банків у вигляді встановлення обмежень по кредитних і депозитних ставках, по маржі;

- обмеження по обсягу і по умовах надання комерційними банками окремих позичок;

- залучення коштів комерційних банків на депозити в Центральний банк тощо.

3) Залежно від характеру впливу на ліквідність комерційних банків розрізняють:

- інструменти, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, політика рефінансування комерційних банків, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку);

- інструменти, спрямовані на вилучення (стерилізацію) надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів, проведення операцій «зворотного» репо).

У країнах з розвиненою економікою для поглинання надлишкової ліквідності банківської системи Центральні банки частіше використовують операції з цінними паперами на відкритому ринку. В країнах, що розвиваються, Центральні банки віддають перевагу депозитним операціям. Так, НБУ емітує та розміщує серед комерційних банків власні депозитні сертифікати, які він використовує як інструмент оперативного вилучення ліквідності банківської системи у разі виникнення її надлишку для підвищення збалансованості попиту і пропозиції в різних секторах грошового ринку.

4) Залежно від періодичності використання інструменти грошово-кредитної політики поділяються на:

- інструменти постійної дії;

- інструменти разового використання.

Постійно діючі інструменти Центральні банки використовують для проведення як активних, так і пасивних операцій. У більшості країн Центральні банки використовують постійно діючі механізми рефінансування банків. Прикладом таких механізмів виступає постійно діюча в межах Європейської системи Центральних банків лінія рефінансування банків з надання кредиту «овернайт». Іншою складовою постійно діючих інструментів є механізм депонування надлишкових резервів банківської системи на рахунках у Центральному банку. Центральні банки обмежують доступ комерційних банків до інструментів постійного кредитування і депонування коштів через установлення спеціальних процентних ставок, наприклад, кредити «овернайт» надаються за найвищою процентною ставкою на грошовому ринку, а депозити «овернайт» приймаються за найменшою процентною ставкою на грошовому ринку.

Прикладом застосування Центральними банками разових інструментів є розміщення ними у разі потреби депозитних сертифікатів.

Ефективність інструментів грошово-кредитної політики визначають такі чинники:

- гнучкість інструментів регулювання, тобто можливість маневру при застосуванні того чи іншого інструмента;

- зворотність дії інструмента, тобто можливість проведення протилежної операції, наприклад, операції «прямого» репо і «зворотного» репо;

- відповідність отриманих результатів наміченим цілям;

- швидкість дії.

Взагалі вибір інструментів грошово-кредитної політики і спрямованість їх використання залежать від ринкової кон'юнктури. Так, для пожвавлення ділової активності, інвестицій Центральний банк проводить політику «дешевих грошей» (політику грошово-кредитної експансії). При цьому він знижує офіційну процентну ставку, скорочує норму обов'язкових резервних вимог, виступає на відкритому ринку в ролі покупця цінних паперів і, таким чином, пропонує більш льготні умови для кредитування реального сектора економіки. І навпаки, в період наростання інфляційних процесів центральний банк проводить політику «дорогих грошей» (політику грошово-кредитної рестрикції).

3

Рис. 1. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку

3. Основні засади грошово-кредитної політики НБУ на 2009 рік та її макроекономічні показники за останні роки

Табл. 1.

Основні макропоказники грошово-кредитної політики в Україні за 2001-2007 рр. (у фактичних цінах)

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.	204190	225810	267344	345113	441452	544153	712945
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	109.2	105.2	109.6	112.1	102.7	107.3	107.6
Обсяг промислової продукції, млн. грн.	184276	202688	259502	-	-	-	-
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	114.2	107.0	115.8	112.5	103.1	106.2	110.2
Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн.	65218	65253	64473	83900	92536	94300	109850
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	110.2	101.2	89.0	119.7	100.1	102.5	93.5
Виробництво товарів народного споживання, млн. грн.	33524	37933	48336	-	-	-	-
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	117.7	108.4	120.4	-	-	-	-
Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення), млн. грн.	32573	37178	51011	75714	93096	125253.7	188486
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	120.8	108.9	131.3	128.0	101.9	119.0	129.8
Роздрібний товарооборот, млн. грн.	34417	39691	49994	67556	94332	129952	178233
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	113.7	115.0	120.5	121.9	123.4	126.4	129.5
Обсяг реалізованих послуг5, млн. грн.	37822	46400	56121	72933	92013	116351	137515
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	115.2	122.7	121.0	130.0	126.2	126.5	114.1
Фінансові результати підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	18741	14641	19643	44578	64371	76253	121435
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у фактичних цінах	134.5	78.1	134.2	226.9	144.4	118.5	159.3
Питома вага збиткових підприємств, %	38.2	38.8	37.2	34.8	34.2	30.9	28.9
Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.	311.08	376.38	462.27	589.62	806.19	1041.44	1351
Темпи зростання до попереднього періоду, %
до середньомісячної зарплати за попередній рік	135.2	121.0	122.8	127.5	136.7	129.2	129.7
до грудня попереднього року1	127.7	117.0	124.4	127.7	144.9	125.2	131.1
Індекс реальної заробітної плати працівників, %
до грудня попереднього року1	120.4	115.6	113.8	120.8	131.5	111.7	110.3
Доходи населення, млн. грн.	1093912	185073	215672	274241	381404	472061	614984
Темпи зростання до попереднього року, %	125.9	117.1	116.5	127.2	139.1	123.8	130.3
Витрати та заощадження населення, млн. грн.	1028353	185073	215672	274241	381404	472061	614984
Темпи зростання до попереднього року, %	122.7	117.1	116.5	127.2	139.1	123.8	130.3
Індекс споживчих цін, %
до грудня попереднього року1	106.1	99.4	108.2	112.3	110.3	111.6	116.6
Індекс цін виробників промислової продукції, %
до грудня попереднього року1	100.9	105.7	111.1	124.1	109.5	114.1	123.3
Рівень безробіття (на останню дату), %	3.68	3.7	3.5	3.5	3.1	2.7	2.3
Експорт товарів та послуг, млн. доларів США	21086	23351	28953	41291	44378	50239	64001
Темпи зростання до попереднього року, %	109.5	110.7	124.0	142.6	107.5	113.2	127.4
Імпорт товарів та послуг, млн. доларів США	20473	21494	27665	36313	43707	53307	71877
Темпи зростання до попереднього року, %	114.1	105.0	128.7	131.3	120.4	122.0	134.8
Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу,%	14.6	12.0	11.8	10.7	14.7	17.3	18.0
Валові міжнародні резерви, в місяцях імпорту майбутнього періоду	1.7	1.9	2.4	2.6	4.5	3.7	4.7
у % до ВВП:
Доходи зведеного бюджету	26.9	27.4	28.2	26.5	30.4	31.6	31.0
Видатки зведеного бюджету	27.2	26.7	28.4	29.4	32.1	32.2	31.9
Дефіцит зведеного бюджету	0.3	0.74	0.2	3.2	1.8	0.7	1.1
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу	3.7	7.5	5.8	10.6	2.9	-1.5	-4.2

1 Річні дані - грудень до грудня попереднього року.

2 Грошові доходи населення.

3 Грошові витрати та заощадження.

4 Профіцит.

5 До 2007 року - обсяг вироблених послуг, темпи - у фактичних цінах.

За даними Держкомстату України, за винятком даних по експорту-імпорту товарів та послуг, сальдо поточного рахунку платіжного балансу, коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу, валових міжнародних резервів, розрахованих НБУ, та даних з чисельності, безробіттю, соціальних гарантіях, розрахованих Державним центром зайнятості та Мінсоцполітики України.

Табл. 2.

Основні макропоказники грошово-кредитної політики в Україні за січень-травень 2008 року (у фактичних цінах

Показники	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.	57720	118557	189768	266575	348083
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	104.9	105.8	106.0	106.2	106.4
Обсяг промислової продукції
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	105.7	108.8	107.8	108.0	108.0
Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн.	3370	7100	10800	16970	24500
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	100.0	100.7	100.2	100.1	100.2
Івестиції в основний капітал (капітальні вкладення), млн. грн.			34114.8
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах			110.4
Загальний обсяг роздрібного товарообороту, млн. грн.	15024	31026	49839	69453	90421
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівнянних цінах	128.1	129.7	128.0	130.0	130.9
Обсяг реалізованих послуг, млн. грн.	12420	25372	39003	53010	67543
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у порівняних цінах	125.2	127.0	125.2	124.1	124.0
Фінансові результати підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	7107	15029		39035
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %
у фактичних цінах	124.3	132.3		159.4
Питома вага збиткових підприємств, %	35.2	34.5		35.9
Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.	1521	1633	1702	1735	1774
Темпи зростання до попереднього періоду, %
до середньомісячної номінальної зарплати за попередній рік	112.6	120.9	126.0	128.4	131.3
до попереднього місяця	90.8	107.3	104.2	101.9	102.2
до грудня попереднього року	90.8	97.5	101.6	103.6	105.9
Індекс реальної середньомісячної заробітної плати працівників, %
до попереднього місяця	88.6	104.5	100.3	98.2	100.9
до грудня попереднього року	88.6	92.6	92.9	91.2	92.0
Доходи населення, млн. грн.	52480	110275	171496	237115
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %	147.2	147.3	146.4	146.3
Витрати та заощадження населення, млн. грн.	52480	110275	171496	237115
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, %	147.2	147.3	146.4	146.3
Індекс споживчих цін, %
до попереднього місяця	102.9	102.7	103.8	103.1	101.3
до грудня попереднього року	102.9	105.7	109.7	113.1	114.6
Індекс цін виробників промислової продукції, %
до попереднього місяця	102.3	103.0	106.6	106.6	103.7
до грудня попереднього року	102.3	105.4	112.4	119.8	124.2
Рівень безробіття (на кінець періоду), %	2.4	2.4	2.3	2.2	2.0
Експорт товарів та послуг, млн. доларів США			17532
Темпи зростання до відповідного періоду, %			131.1
Імпорт товарів та послуг, млн. доларів США			21592
Темпи зростання до відповідного періоду, %			143.9
Коефіцієнт обслуговування довгострокових кредитних та боргових зобов'язань, %			16.7
Міжнародні резерви, в місяцях імпорту майбутнього періоду			4.0
у % до ВВП:
Доходи Зведеного бюджету	31.7	34.3	32.5	32.6	33.1
Видатки Зведеного бюджету	24.9	29.4	29.5	30.5	29.7
Профіцит Зведеного бюджету	6.9	4.9	3.0	2.0	3.4
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу			-9.6

Всі дані наведені наростаючим підсумком, крім даних по середньомісячній номінальній та реальній заробітній платі працівників.

За даними Держкомстату України, за винятком даних по експорту-імпорту товарів та послуг, сальдо поточного рахунку платіжного балансу, коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу, валових міжнародних резервів, розрахованих НБУ, та даних з чисельності, безробіттю, соціальних гарантіях, розрахованих Державним центром зайнятості та Мінпраці України.

Основні засади грошово-кредитної політики НБУ на 2009 рік

Міністр економіки України Богдан Данилишин поінформував про основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2009 рік.

Прогноз макропоказників на 2009 рік базувався на аналізі поточної соціально-економічної ситуації, припущеннях щодо наслідків впливу зовнішніх і внутрішніх політичних та економічних чинників, а також прогнозованих тенденціях розвитку економіки.

“Національна економіка демонструє високі темпи економічного зростання”, - наголосив Богдан Данилишин.

Так, реальний приріст ВВП у січні-липні становив 6,5%, обсягів промислового виробництва - 7,3 %.

Відбувається подальше розширення інвестиційних процесів. У першому півріччі обсяг інвестицій в основний капітал реально збільшився на 8,2%. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу майже у 2,7 рази перевищив аналогічний показник першого півріччя минулого року.

Важливим фактором росту залишається і активне розширення споживчого попиту домогосподарств. Зростання реальних наявних доходів населення, тобто вже за виключенням інфляції, за підсумками семи місяців становить 13,7%.

Досягнуто стабілізації цінової ситуації на споживчому ринку, який другий місяць поспіль демонструє дефляційну тенденцію: у липні - мінус 0,5%, у серпні - мінус 0,1%.

Отже, позивні тенденції поточного року закладають надійну базу для забезпечення економічного зростання у наступному році.

“Основним чинником економічного зростання у 2009 році буде розширення внутрішнього попиту за рахунок збільшення як споживчого, так і інвестиційного попиту”, - повідомив Міністр економіки України.

В умовах уповільнення інфляції та підвищення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму відбудеться прискорене зростання середньомісячної заробітної плати до 17,3 %. Частка оплати праці найманих працівників у ВВП збільшиться до 49,1%.

Щодо цінової динаміки, то у 2009 році цільовим показником Уряд визначає індекс споживчих цін на рівні 109,5 % (грудень до грудня). Саме такий індикатор буде формувати позитивні очікування в суспільстві, особливо після високої інфляційної динаміки попередніх років.

Досягнення зазначеного показника відбуватиметься в умовах:

- розширення пропозиції за рахунок зростання обсягів вітчизняного виробництва та високого валового збору зернових культур, що знизить вплив продовольчої інфляції;

- цінової стабілізації у більшості країн світу та країн-сусідах, у тому числі на ринку зернових культур,

- посилення конкуренції на внутрішньому ринку та його відкритості для імпортних товарів, зважаючи на спрощення режиму ліцензування імпорту та інших умов, пов'язаних з членством України у СОТ.

Інвестиційна активність буде підтримуватися зростанням обсягів прибутків підприємств та розширенням кредитування, в тому числі завдяки збільшенню заощаджень населення, що акумулюються у комерційних банках. Прогнозується також зростання інвестицій у розвиток інфраструктури в рамках підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Як результат, у 2009 році частка валового нагромадження основного капіталу у структурі ВВП збільшиться до 28,5 %.

Іншим чинником економічного зростання буде подальший розвиток зовнішньої торгівлі, в тому числі і завдяки розширенню участі України в інтеграційних процесах.

Зростання експорту на 22,1 % відбуватиметься в основному за рахунок поставок продукції агропромислового комплексу та машинобудування (зважаючи на продовження тенденції збільшення поставок продукції вітчизняного машинобудування до країн СНД та ЄС).

Досить високі темпи зростання імпорту будуть зумовлені черговим підвищенням цін на імпортований природний газ, збереженням значних темпів зростання внутрішнього попиту на продукцію машинобудування. Але порівняно з 2008 роком приріст імпорту уповільниться до 25,6 %. Головними чинниками цього будуть: з одного боку, збільшення пропозиції вітчизняних товарів та послуг у відповідь на зростання попиту домогосподарств, з іншого - більш активне впровадження енергозберігаючих технологій і відповідне зменшення потреби в імпортних енергоресурсах.

Уповільнення інфляційної динаміки в умовах зростання доходів населення стимулюватиме збільшення його схильності до заощаджень. За таких тенденцій вплив високого споживчого попиту на зростання обсягів імпорту зменшиться.

“Це надасть національним виробникам можливість пристосуватися до уподобань населення та нових умов господарювання, визначених членством у СОТ”, - підкреслив Богдан Данилишин.

Керівник економічного відомства відзначив, що інфляційні процеси і надалі залишатимуться під надійним контролем Уряду та Національного банку.

Продовжиться реалізація антиінфляційних заходів, спрямованих на зниження інфляційного тиску, обумовленого надлишковим попитом, зокрема проведення виваженої грошово-кредитної та бюджетної політики, розвиток фінансового та фондового ринку.

“Це сприятиме підвищенню довіри населення до фінансових установ (зростанню схильності до заощаджень) та збільшенню надходжень інвестицій в економіку України”, - наголосив Богдан Данилишин.

Зменшить вплив на споживчу інфляцію і прогнозоване уповільнення динаміки цін виробників. Індекс цін виробників на рівні 118,5 % формуватиметься в умовах помірних темпів зростання світових цін на окремі види продукції (зокрема, на чорні метали, продукцію хімічної промисловості) та подальшого подорожчання природного газу.

Реалізація закладених припущень на 2009 рік забезпечить реальне зростання обсягу ВВП на 6 % та обсягів промислового виробництва - на 5,7 %.

Отже, підтримка високих темпів зростання внутрішнього споживчого попиту та інвестицій, активізація процесів енергозбереження та реструктуризації національного виробництва в умовах уповільнення інфляційних процесів гарантуватиме в середньостроковій перспективі стабільне економічне зростання.

“Прийняття основних макропоказників дозволить доопрацювати проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2009 рік та погодити її показники з показниками проекту Державного бюджету”, - резюмував Міністр економіки України Богдан Данилишин.