Умови і методи кредитування фізичних осіб

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I Особливості кредитування фізичних осіб в сучасних умовах

1.1 Методи кредитування та умови видачі кредитів фізичним особам в Україні

1.2 Порядок погашення кредитів

1.3 Банківський контроль в процесі кредитування населення

Висновки до розділу І

Розділ II Аналіз кредитних операцій установ Ощадного банку

2.1 Аналіз ефективності кредитування фізичних осіб

2.2 Оцінка кредитоспроможності позичальників

2.3.Форми забезпечення кредитів

Висновки до розділу ІІ

ВСТУП

На сьогоднішній день більшість підприємств, організацій, господарських структур та більшість населення країни мають важке фінансове становище. Щоб підприємства, організації, господарські структури могли нормально функціонувати в ринкових умовах, а населення країни задовольняти в повному обсязі свої споживчі потреби, для них має бути створено адекватне ринкове середовище.

Серед фінансових компонентів, які справляють великий вплив на формування такого середовища, важливе місце належить кредитам.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру.

Кредит відіграє важливу роль в економіці України. Він допомагає швидкому перерозподілу грошових коштів, що дає можливість в стислі строки задовольнити свої споживчі потреби.

Необхідність використання кредитів фізичними особами зумовлена тим, що надходження їх коштів та платежів не збігаються як за часом так і за сумою. Тому банк повинен будувати кредитні відносини з фізичними особами таким чином, щоб через кредит сприяти повному задоволенню їхніх потреб.

На сьогоднішній день норми чинного Цивільного кодексу в частині кредитування недостатньо відповідають вимогам сьогодення, а нинішнє нормативне регулювання кредитних відносин не має системного характеру і не сприяє сталому функціонуванню та розвитку кредитних ресурсів України. Актуальна також проблема затяжного оформлення видачі кредиту, малого вибору форм та методів кредитування, особливу увагу заслуговує проблема розробки концепції і механізму правого та економічного забезпечення майна, що використовується для застави.

Отже, актуальність даної магістерської роботи полягає в тому, що при кредитуванні населення існує багато проблем і питань, які потребують детального вивчення і обробки. Необхідні теоретична база, глибокі наукові дослідження питань кредитування, його вплив на грошовий обіг, соціально-економічні перебудови в країні. Кредитні відносини банку з населенням повинні бути взаємовигідними і ефективними.

Особливої уваги заслуговують питання вивчення оптимальних обсягів кредитних ресурсів, які виділяються населенню. Необхідність дослідження зумовлена тим, що на даний час в Україні видається позик значно менше, ніж у будь - якій іншій розвинутій державі.

У результаті актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку кредитування населення в Україні, зумовили вибір теми магістерської роботи - “Умови і методи кредитування фізичних осіб”.

Мета і завдання магістерської роботи полягають в обґрунтуванні методів кредитування, умов видачі кредиту, моніторингу його погашення, в визначенні проблемних аспектів кредитування населення та в розробці шляхів активізації кредитного процесу.

У процесі дослідження кредитування населення застосовувалися методи емпіричного дослідження, а саме: спостереження, порівняння, вимірювання, а також методи, що застосовуються на емпіричному та теоретичному методах дослідження.

Об'єктом дослідження являється кредитування населення в Україні, предметом дослідження є методи та умови кредитування населення.

Магістерська робота виконана на матеріалах чинного законодавства, нормативних актів та інструктивних документів, наукової літератури, періодичних видань та на аналітичних та статистичних даних по Відділенню Державного Ощадного банку №2972 м. Монастирища.

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Методи кредитування та умови видачі кредитів фізичним особам в Україні

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк і, звичайно, із сплатою відсотку.

Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин.Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що зумовлюють необхідність кредиту - коливання потреби у коштах та джерелах їх формування у фізичних осіб. Коли у одних з них кошти вивільнюються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв”язується за допомогою кредиту, який необхідний позичальнику для повнішого забезпечення власних потреб.

Відносини в сфері кредиту будуються за відповідною чіткою системою.Під системою банківського кредитування розуміють узгоджену сукупність елементів, які визначають організацію кредитного процесу.

Одним із основних елементів являються методи кредитування, оскільки вони визначають низку інших елементів цієї системи, зокрема, вид позикового рахунку, способи врегулювання можливої кредитної заборгованості, форми та порядок здійснення моніторингу за цільовим використанням залучених коштів і своєчасним їх поверненням.

Під методом кредитування розуміють способи надання та погашення кредиту відповідно до принципів кредитування.

У банківській практиці використовують два методи кредитування населення: разовий та відновлюючий.

Сутність першого методу полягає в тому, що питання щодо надання позики вирішується кожного разу в індивідуальному порядку. Позика надається на задоволення певної цільової потреби в коштвх. Цей метод застосовується при наданні позик на конкретний термін, тобто позик, терміни яких визначають заздалегідь.

Згідно з другим методом кредитування позики надаються в межах встановленого заздалегідь ліміту кредитування банком певного позичальника.

До відновлюючого методу належать такі види кредиту: овердрафт, кредитна лінія, кредити під цінні папери та кредитна банківська картка.

Овердрафт - це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта, на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його заборгованості перед банком. Із від'ємного залишку на рахунку банк стягує відсотки, як за звичайний кредит.

Кредитна лінія - це надання кредиту в міру потреби(по частинах) у межах певної визначеної суми.

Кредитна лінія являється посередником відкриття для позичальника окремого позичкого рахунку для обліку суми кредиту та сум для послідуючого його погашення.

Для відкриття кредитної лінії укладається кредитний договір, до якого додається графік видачі кредиту в рамках кредитної лінії. Одночасно з кредитним договором про відкриття кредитної лінії оформляється договір застави.

За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку обумовлену в кредитному договорі комісію, що нараховується на всю суму відкритого кредиту, незалежно від ступеня використання кредиту. Розмір комісії визначається банком самостійно.

Погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка, узгодженого банком. Графік погашення є невід'ємною частиною кредитного договору.

Сплата відсотків здійснюється позичальником у строки, але не рідше одного разу на місяць.

Кредит під заставу цінних паперів - зручна форма відносин між кредитором і позичальником, бо вони ґрунтуються на відносно нескладній операції прийняття до застави і визначення вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні, оскільки цінні папери зберігаються в банку на окремому рахунку “депо”. Не є трудомісткою й оцінка їхньої заставної вартості. Вона визначається шляхом котирування цінних паперів на фондовому ринку.

Перш ніж надати клієнту кредит під заставу цінних паперів, банк повинен з'ясувати: 1)якість цінних паперів, 2)можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку, 3) котирування цінних паперів на фондовій біржі.

Для одержання позички клієнт надає банку заяву, до якої додає реєстр заставних цінних паперів. У разі позитивного вирішення питання про кредитування між банком і клієнтом укладається кредитна угода і угода про заставу.

Після надання кредиту банк стає власником цінних паперів на термін дії застави. Дивіденди, що надходять по акціях, зараховуються на рахунок клієнта.

Після закінчення строку застави і за відсутності претензії до позичальника банк переоформляє заставні документи і повертає йому цінні папери.

Якщо позичальник неспроможний погасити борг, банк-кредитор може продати цінні папери на фондовій біржі. Одержана сума від реалізації заставних цінних паперів спрямовується на погашення кредиту, а якщо виторг переважає суму заборгованості, різниця спрямовується на поточний рахунок клієнта.

Іпотечний кредит - довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого і житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає “застава“, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого(здебільшого будівель і землі).

Іпотека може бути встановлена на нерухоме майно, яке заставодавець має право продавати або відчуджувати в інший спосіб. До об'єктів іпотеки належать:

1) житлові будинки і квартири;

2) дачі, садові будинки, гаражі і інші споруди споживчого призначення;

3) земельні ділянки.

Об'єкт іпотеки має належати заставодавцю на правах власності або повного господарського розпорядження.

Застава нерухомого майна передбачає укладання угоди про іпотеку у вигляді заставної

Суб'єктом кредитування є позичальники - фізичні особи.

Мобілізація кредитних ресурсів для здійснення іпотечного кредитування проводиться за допомогою випуску особливого виду цінних паперів - закладних листів, забезпеченням яких служить заставлена в банку нерухомість. Продаж цих цінних паперів дає банку кошти для надання іпотечної позички.

Закладні листи є надійним борговим зобов'язанням банку, що приносять тверді відсотки. У закладному листі ж зазначається майно(нерухомість), до якого даний документ відноситься. Як і інші цінні папери, закладні листи можуть бути в будь-який момент продані за біржовим курсом. Невід'ємною складовою закладного листа є купонна книжка, що складається з окремих купонів, на яких позначенні суми і дати виплати відсотків.

Невід'ємною умовою надання іпотечного кредиту є пред'явлення позичальником в банк документів, які підтверджують його право власника на майно, що виступає як забезпечення на позику.

Довгостроковий характер обумовлює механізм погашення кредиту і виплати відсотків із поточних доходів позичальника невеликими внесками. У разі неповернення кредиту, власником майна стає позикодавець.

Основним видом іпотечного кредитування є іпотечне кредитування житлового будівництва.

Позика під заставу житла поєднує в собі елементи споживчого та іпотечного кредиту. Ця обставина ускладнює зміст іпотеки, а також і саму процедуру надання іпотечного кредиту та житлове будівництво. І часто такі позики невигідні для банківських установ через високу вартість процедури іпотечного кредитування. Тому успішне здійснення кредитування житлового будівництва можливе лише за умови достатньо високого і стабільного рівня доходів населення.

Отже, іпотечне кредитування в Україні може успішно функціонувати лише за умови державної підтримки.Йдеться, насамперед, про державні гарантії іпотечних зобов'язань, фінансові компенсації іпотечним банкам частини плати за користування позикою тощо. Державна підтримка іпотечного кредитування робитиме кредит більш доступним для широких верств населення, навіть з невисокими доходами.

Банківська кредитна картка - це інструмент безготівкових розрахунків та засіб отримання кредиту. Це іменний грошовий документ, який був випущений банківською установою та свідчить про наявність у відповідному банку рахунку власника кредитної картки.

Кредитна картка дає право на купівлю товарів, отримання послуг у роздрібній торгівлі без оплати готівкою. Оплата товарів чи послуг здійснюється шляхом списання відповідної суми з власника картки або через відкриття кредиту. Тому за способом використання розрізняють три види кредитних карток - масового зразка, розрахунки за якими здійснюються через відкриття роловерного кредиту емітентом кредитної картки ; кредитні картки дорожнього типу, яким притаманний такий самий принцип кредитування при розширені сфери застосування та обмеженому колі отримувачів карток ; дебітові картки, платежі за якими здійснюються у межах залишків коштів на поточних рахунках клієнтів [ 5,c. 99 ].

Сучасні кредитні картки поєднують характеристики усіх трьох перелічених видів карток.

За географією використання кредитні картки поділяються на внутрішні (що використовуються у межах окремої країни чи її частини) та міжнародні.

Сучасні системи кредитних карток розвиваються шляхом їх інтеграції з картковими системами різних країн, створюючи міжнародні системи кредитних карток, як, наприклад, “ Мастер Кард інтернешнл “ - “ Юропей інтернешнл “.

З правової точки зору суть операції з кредитною карткою полягає в тому, що власник картки домовляється з торговцем, що будь - яка операція між ними буде врегульовуватись шляхом кредитування рахунку торговця та дебетування рахунку власника картки. Попередньо як власник, так і торговець повинні завчасно відкрити рахунки в банку. Така схема розрахунків за товари та послуги передбачає наявність трьох окремих контрактів :

між торговцем та власником картки - про продаж товарів та послуг;

між банком та торговцем - про згоду остаточно приймати картки в оплату за товари чи послуги ;

між банком та власником картки - про відшкодування банком суми, сплаченої торговцю по операції з кредитною карткою.

Установи банку можуть відкривати фізичним особам - громадянам України відновлювальні кредитні лінії під банківські платіжні картки. Кредит надається в межах суми відновлюваної кредитної лінії, що відкривається позичальнику - держателю платіжної картки на строк дії картки на умовах повернення, строковості і платності.Умовою для відкриття кредитної лінії може бути :

1) рахунок забезпечення, який відкривається громадянину одночасно з відкриттям карткового рахунку і є забезпеченням повернення кредиту. Сума дозволеного кредиту, з урахуванням плати за користування ним, визначається в розмірі не більше залишку коштів на вказаному рахунку ;

2) гарантії підприємств (організацій), що здійснюють зарахування держателю банківської пластикової картки на картковий рахунок грошових коштів (заробітна плата, аванси на відрядження, премії,стипендії, матеріальна допомога та ін.). У цьому випадку між установою банку та організацією - роботодавцем позичальника, крім договору про надання послуг по зарахуванню заробітної плати та інших виплат працівників на особові карткові рахунки, укладається договір гарантії.Договір гарантії укладається на строк не менше від строку дії договору про видачу та обслуговування кредитної картки.

У разі незадовільного фінансового стану організації роботодавця між установою банку та організацією - роботодавцем,або держателем БПК, крім договору гарантії, укладається договір застави.

Граничний строк користування кредитом встановлюється до 25 числа наступного місяця після його отримання. Позичальник повинен до настання цієї дати повернути кредит та сплатити нараховані відсотки. Після погашення заборгованості за кредитом позичальник має право отримувати нові кредит в межах відкритої кредитної лінії.

У разі непогашення кредиту до 25 числа наступного місяця після його отримання, особовий рахунок держателя БПК блокується на строк визначений у договорі. Після цього картка заноситься до “стоп - листа “ до повного погашення заборгованості за кредитом.

Отже, операції з використанням банківських кредитних карток ґрунтуються на законодавчій базі, що регулює цю галузь, яка, в свою чергу є частиною банківського законодавства країни.

Банки з свого боку прикладають всі зусилля, щоб навіть в сучасних неспокійних умовах, з одного боку, як можна повніше задовольнити потреби своїх клієнтів у коштах, а з іншого - понизити наскільки можливо, будь-які із існуючих ризиків.

В банківській практиці найчастіше використовують разовий метод кредитування, тобто споживчий кредит, видача якого в кожному окремому банку має свої особливості, що зумовлено такими чинниками : масштаби банку, організаційна структура банку, кваліфікація персоналу, особливості кредитної політики банку,склад клієнтури тощо.

Та все ж, незважаючи на це, схема процесу видачі кредиту в цілому є загальною для всіх банків і включає в себе такі основні етапи:

отримання і перевірка заяви та супровідних документів на отримання кредиту та проведення попередньої співбесіди з потенційним позичальником;

вивчення кредитоспроможності позичальника та оцінка його репутації з допомогою методу кредитного скоринга;

визначення основних параметрів кредиту;

прийняття рішення про доцільність видачі кредиту на засіданні Кредитного комітету, укладання кредитного договору та видача споживчого кредиту;

контроль за використанням кредиту та своєчасною сплатою відсотків і сум в погашення боргу.

Перед тим як перейти до розгляду змісту кожного з перелічених етапів, слід зазначити, що існують певні обмеження на можливість отримання споживчого кредиту, зокрема, споживчий кредит надається лише:

1.Повнолітнім, дієздатним громадянам України.

2.За місцем постійного проживання.

3.Громадянам, які мають постійне джерело доходу.

4.Кредит надається в національній валюті України.

5.Кредит надається під забезпечення.

Щоб отримати кредит в банку фізична особа повинна насамперед подати до установи банку заяву на отримання кредиту (Додаток А), в якій вказується:цільове призначення кредиту,сума кредиту,термін користування кредитом,дата остаточного погашення кредиту тощо,забезпечення.

Невід'ємним атрибутом заяви на отримання споживчого кредиту є пакет супровідних документів до складу якого входять:

ксерокопія перших двох сторінок паспорта ;

довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;

довідка з місця роботи позичальника про розмір заробітної плати та утримань з неї (Додаток Б);

документи, що підтверджують наявність інших джерел доходу ;

документи,що підтверджують щомісячні витрати позичальника;

письмове повідомлення про відсутність заборгованості з раніше отриманими кредитами ;

довідка про місце проживання (Додаток В);

довідка про те, що позичальник не стоїть на диспансерному обліку (Додаток Г);

анкета індивідуального позичальника(Додаток Д).

У разі, якщо забезпеченням кредиту виступає поручительство, в банк додатково подаються такі документи:

ксерокопія перших двох сторінок паспорта поручителя ;

довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;

довідка з місця роботи поручителя про розмір заробітної плати та утримань з неї ;

документи, що підтверджують наявність інших джерел доходу поручителя;

документи, що підтверджують щомісячні витрати поручителя.

Кредитний працівник приймає і уважно ознайомлюється з заявою і поданими документами. З метою отримання більш повної інформації кредитний працівник може попросити позичальника подати додаткові документи та дані, а також, якщо клієнт раніше отримував кредити, то кредитний працівник з'ясовує чи виникали у банку проблеми при кредитуванні даного позичальника в минулому, чи вчасно він погашав кредит і сплачував відсотки, чи за цільовим призначенням використовувались раніше отримувані ним кредити. Якщо позичальник отримував кредити в інших банках, то кредитний працівник запрошує у цих банках необхідну інформацію.

Та все ж найбільш повне уявлення про позичальника, дає особиста співбесіда з ним, під час якої увага звертається на такі основні моменти:

1.Чи достатньо чесно позичальник говорить про свої наміри використати кредит.

2.Чи справляє він враження чесної, надійної людини, здатної своєчасно повернути кредит.

3.Чи справляє позичальник враження людини, здатної працювати заради досягнення поставленої мети.

Якщо позичальник раніше не мав зв'язків з банком, то особливу увагу необхідно приділити питанню, чому саме до даного банку він звернувся за позичкою. Ці причини повинні бути розумними і правдоподібними.

Та все ж навіть враження, отриманого в результаті особистої бесіди з позичальником недостатньо для того, щоб зробити висновок про його характер та здібності. Необхідно також отримати фактичну інформацію, яка дозволить скласти своєрідний психологічний портрет позичальника.

Для отримання такої інформації необхідно зосередити увагу на наступних моментах:

1. Особиста соціальна стабільність позичальника:

1.1) житло - має особисте чи орендує;

1.2) сімейний статус - одружений(на), має дітей? Особа, яка має утриманців, являється, як правило, більш стабільною;

1.3) робота - чим займається позичальник, як давно він працює, чи являється ця робота гарантованою?

2. Вік та здоров'я позичальника. Цю обставину слід розглядати з двох боків:

2.1) стара чи тяжко хвора людина може раптово померти, тому в цьому випадку не варто надавати довгострокові кредити;

2.2) стара чи тяжко хвора людина не може багато працювати для того, щоб отримувати достатні прибутки для виплати відсотків і погашення кредиту (хоча виплати можуть здійснюватись і не з зароблених коштів, наприклад зі спадщини).

3. Матеріальний стан.

Надання кредиту бідній людині являється очевидним ризиком. Однак найчастіше важко оцінити джерела існування позичальника на основі зустрічі з ним чи враження від візиту в його дім. Більш надійним критерієм, що дозволяє визначити матеріальний стан позичальника, являється розмір його заробітної плати та вартість його будинку.

4. Витрати.

Навіть якщо позичальник - людина заможна, він не зможе виплатити кредит, якщо його витрати перевищують доходи. Слід розпитати позичальника про його витрати і порівняти цю інформацію з раніше отриманими даними.

5. Зв'язки.

Позичальник може володіти широкими зв'язками в діловому світі. Він може бути:

1) пов'язаним з дуже важливим клієнтом банку;

2) керівником крупного підприємства чи фірми.

Таким чином через нього можна залучити крупних клієнтів на обслуговування в банк, або, в разі відмови йому в наданні кредиту, якщо позичальник образиться, втратити крупного клієнта, який має з позичальником певні зв'язки.

Отже, все це потрібно враховувати при прийнятті рішення про продовження подальшої роботи з позичальником по видачі кредиту, чи навпаки відмовити позичальнику у видачі кредиту, детально пояснивши причини, що на це вплинули.

Та все ж, якщо кредитний працівник приймає позитивне рішення про можливість продовження роботи з позичальником по видачі кредиту, відбувається перехід до наступного етапу, на якому вивчається кредитоспроможність позичальника та здійснюється оцінка його репутації.

Ця робота є необхідною і кредитний працівник має ретельно її здійснювати, адже, як відомо, кредитування є дуже ризиковим видом діяльності і оцінка кредитоспроможності виступає одним з методів мінімізації кредитного ризику. В залежності від організаційної структури банку та положень кредитної політики банку, оцінку кредитоспроможності та репутації позичальника може здійснювати інший кредитний працівник, якому і передається вся документація, отримана від позичальника, та заключення кредитного працівника, який проводив попередню бесіду з позичальником, про можливість продовження подальшої роботи по видачі кредиту. Це здійснюється з метою зменшення суб'єктивного впливу позичальника на кредитного працівника, який проводив з ним співбесіду, та дозволяє підвищити ефективність кредитної роботи, адже кожний працівник кредитного відділу здійснює певний обсяг операцій, які він добре опанував і з якими він швидко справляється. Цей захід також є одним зі способів мінімізації кредитного ризику, та все ж він має певні недоліки:

По-перше, збільшуються витрати часу на обслуговування процесу видачі кредиту, адже працівнику, який буде здійснювати аналіз кредитоспроможності та репутації позичальника, необхідно затратити певний час на вивчення отриманих документів перед тим як перейти до безпосередньої роботи, що входить до його обов'язків;

По-друге, підвищується собівартість операцій зі споживчого кредитування, адже в процесі видачі кредиту задіяна значна кількість працівників;

По-третє, таку організаційну структуру кредитного відділу з розподілом обов'язків може собі дозволити лише крупний банк, який активно займається видачею споживчих кредитів, адже в результаті такого заходу зменшується кількість проблемних кредитів, та й кредитні працівники достатньо завантажені роботою. Лише в цьому разі забезпечується високий ефект і утримання громіздкого кредитного відділу є виправданим.

Невеликі ж банки не можуть дозволити собі такої розкоші, та й організація таким чином кредитної роботи є невиправданою в даній ситуації. Як правило в таких банках всю роботу по видачі споживчого кредиту, починаючи з отримання заяви і супровідних документів від позичальника і закінчуючи оформленням кредитного договору, здійснює один і той же працівник.

В тому випадку,якщо визначення платоспроможності дало позитивний результат, розпочинається наступний етап кредитування-структурування кредиту та складання кредитного договору.

Особливість цього етапу полягає в тому, що кредитний працівник разом з позичальником остаточно визначають умови кредитної угоди, причому визначені умови можуть суттєво відрізнятися від тих умов, які первоначально були запропоновані позичальником.

До основних характеристик, які мають бути з'ясовані, належать:

вид кредиту;

сума кредиту;

строк кредиту;

спосіб погашення кредиту;

вид забезпечення кредиту;

ціна кредиту;

інші характеристики кредиту.

Вид кредиту. Як правило, споживчі кредити у більшості випадків мають короткостроковий характер, тому особливих ускладнень при визначені буде це короткостроковий чи довгостроковий кредит не виникає.

Сума кредиту повинна бути достатньою для забезпечення потреби позичальника в коштах. Як правило сума кредиту становить 70 - 80% від загальної суми кредиту для здійснення покупки нового товару чи оплати послуг. Це здійснюється для того, щоб дещо зменшити кредитний ризик, а також залучити для фінансування операцій кошти клієнта, що має підвищити його сумлінність при користуванні і погашені кредиту.

Строк кредиту. Строк користування кредитом має бути чітко встановленим. Він повинен бути достатнім для того, щоб позичальник мав змогу погасити кредит, але й не більшим за цей строк, оскільки це є невигідним як для клієнта, так і для банка. Для клієнта невигідність такої ситуації полягає в тому, що він сплачує відсотки за кредит і чим довше він користується кредитом, тим більше має сплатити їх банку. Для банка є це дещо невигідним тому, що кошти для надання кредитів формуються за рахунок залучення вкладів, які мають конкретні терміни, протягом яких банк може розпоряджатися цими коштами. До того ж надання довгострокових кредитів призводить до зниження ліквідності банківських активів, що підвищує їх ризиковість, а крім того можливими є негативні для банка явища пов'язані з інфляційними процесами. Звідси випливає, що для банка вигідніше надавати короткострокові кредити. Позичальник за бажанням і при наявності достатньої суми коштів може погасити кредит достроково.

Принципове значення має визначення способу погашення кредиту. Так кредит може погашатись як готівкою, так і безготівковим шляхом. При першому способі погашення, клієнт вносить кошти на погашення кредиту через касу банку, заповнюючи при цьому об'яву на внесення готівки чи приходний касовий ордер.

При безготівковому способі погашення кредиту можливі два варіанта. Суть першого полягає в тому, що кошти перераховуються з рахунку позичальника, причому позичальник може здійснювати платіж як самостійно, заповнюючи при цьому відповідний платіжний документ, так і шляхом доручення банку списувати необхідну суму з його рахунку самостійно. Суть другого варіанта полягає в тому, що позичальник за місцем роботи подає в бухгалтерію, де здійснюється нарахування йому заробітної плати, заяву на перерахування необхідної суми з його зарплати безпосередньо на погашення кредиту та відсотків.

Як правило погашення споживчого кредиту проводиться щомісячно, рівними частинами, так як це є досить зручним, та й не досить відчутним для позичальника, адже йому не доводиться накопичувати значної суми для одночасного погашення всього кредиту.

Вид забезпечення. Отриманий кредит може забезпечуватись заставою, гарантією чи порукою.

Ціна кредиту є одною з важливих умов, які визначаються під час структурування кредиту. Основними факторами, які на неї впливають є:

Облікова ставка центрального банку.

Рівень інфляції.

Термін кредиту.

Витрати на формування кредитних ресурсів.

Ризик.

Розмір кредиту.

Попит на кредити.

Характер забезпечення.

Мета кредиту.

Витрати на оформлення кредиту та контроль.

Ціна кредитів банків-конкурентів.

Характер відносин між банком і позичальником.

Норма прибутку від інших активних операцій тощо.

Після того як ці та інші умови, що стосуються кредитування даного проекту, будуть з'ясовані, кредитний працівник складає проект кредитного договору, складає висновок про можливість надання позичальнику кредиту(Додаток Ж) і разом з документами, отриманими від позичальника, підшиває у папку, тобто кредитний працівник формує кредитну справу даного позичальника. Цю кредитну справу він передає на розгляд кредитного комітету для прийняття та затвердження остаточного рішення щодо можливості надання позичальнику споживчого кредита. Фактично на цьому закінчується третій етап роботи по видачі позичальнику кредита і відбувається перехід до наступного етапу кредитної роботи.

На даному етапі кредитної роботи з видачі споживчого кредиту позичальнику, відбувається розгляд його заяви та документів на отримання кредиту на засіданні Кредитного комітету, з метою прийняття остаточного рішення про можливість видачі йому кредиту. При цьому надається слово кредитному працівнику, який проводив аналіз платоспроможності та кредитоспроможності і склав висновок про можливість видачі кредиту. У своєму виступі він коротко характеризує дану кредитну операцію, звертає увагу на її сильні та слабкі сторони, коротко розповідає про позичальника та пояснює на основі чого він прийняв позитивне рішення про можливість видачі кредиту.

Після цього колегіально приймається рішення про можливість видачі кредиту позичальнику, та в разі прийняття позитивного рішення повідомляється про це позичальника та складається протокол рішення комісії про видачу кредиту(Додаток З). В день, коли позичальник звертається в банк, з ним підписуються в трьох примірниках наступні документи:

Кредитний договір(Додаток К).

Договір поруки(Додаток Л).

Після цього ці документи,разом з розпорядженням про видачу кредиту(Додаток М), передаються Головному бухгалтеру банка, який здійснює наступні дії:

Перевіряє правильність оформлення документів.

Відкриває позичальнику позичковий рахунок.

Проставляє номер позичкового рахунку в кредитному договорі та заяві-зобов'язанні.

Передає перший примірник документів бухгалтеру, на якого покладено ведення позичкового рахунку позичальника.

Другий та третій примірники документів повертає кредитному працівникові.

Одержавши від Головного бухгалтера перший примірник перелічених вище документів, бухгалтер, на якого покладено обов'язок з ведення позичкового рахунку позичальника, виконує наступні функції:

Веде облік виданого кредиту і слідкує за своєчасністю його погашення.

Веде облік кредитних документів.

Веде облік забезпечення кредиту.

Веде облік нарахованих і одержаних доходів згідно умов кредитного договору.

Кредитний працівник, одержавши від Головного бухгалтера другий та третій примірники документів, другий примірник підшиває в кредитну справу позичальника, а третій - передає позичальнику в якості підтвердження факту здійснення кредитної операції.

Обов'язково кредитний договір реєструється в журналі реєстрації кредитних договорів. Кредитний договір, договір застави (закладу), договір страхування, договір поруки підлягають збереженню в сховищі установи банку. Всі документи пов'язані з видачею і погашенням кредиту (за винятком тих, що зберігаються у сховищі) зберігаються у кредитних працівників у справах, що відкриті для кожного позичальника. На кожний кредит відкривається окрема кредитна справа. Відповідальність за ведення несе кредитний працівник, який повинен датувати відкриття справ, вести опис документів. Справи повинні зберігатись окремо в спеціальних сталевих шафах.

Для здійснення ефективного кредитування фізичних осіб керівництво банку повинне розробити кредитну політику банку,яка відбиває напрямки та специфіку діяльності можливості банку і його клієнтів рівень допустимого ризику права та обов'язки кредитних працівників і охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку які фіксуються в письмовому вигляді й затверджуються на засіданнях Кредитного комітету. Кредитна політика банку є основним документом яким керуються при формуванні кредитного портфеля. Цей документ має конфіденційний характер а тому з ним ознайомлюються лише ті співробітники банку які здійснюють кредитування.

Кредитна політика банку включає

Мету згідно з якою формується кредитна політика банку.

Опис повноважень якими наділений Кредитний комітет Комітет кредитного нагляду та кожний кредитний працівник.

Порядок подання кредитної заявки перевірки оцінки та прийняття рішень за кредитними заявками.

Перелік необхідної документації що додається до кожної кредитної заявки а також документів які мають зберігатися у кредитній справі.

Права та обов'язки співробітників банку відповідальних за зберігання та перевірку кредитних справ.

Правила прийому оцінки та організації контролю за станом кредитного забезпечення порядок реалізації застави.

Опис методів та практики встановлення відсоткових ставок і комісійних за кредитними операціями.

Права та обов'язки структурних підрозділів з надання інформації в рамках кредитного управління та за зовнішніми запитами.

Опис стандартів якості яким мають відповідати кредити банку.

Перелік кредитів які банк вирішив не надавати а також найпривабливіших кредитів.

Фіксація максимального розміру кредитів та лімітів за окремими видами кредитних операцій.

Правила диверсифікації кредитного портфеля за видами позичальників територіальним розміщенням та галузевою ознакою.

Характеристика регіону який обслуговується банком.

Опис методів і практики виявлення а також роботи з проблемними кредитами.

У країнах де відбуваються процеси дерегулювання банківської діяльності документальне оформлення кредитної політики є обов'язковим. Під час перевірки банків органами нагляду перший крок полягає в тому щоб зясувати чи відповідає фактичний стан кредитування основним положенням кредитної політики. Саме цей документ регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Якщо банк має високоризиковий кредитний портфель але це узгоджується з офіційною документально зафіксованою кредитною політикою то органи нагляду не мають права на будь-які санкції.

Також важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування.

Принципи банківського кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Банківське кредитування здійснюється за такими принципами:

Строковість повернення.

Цільовий характер.

Забезпеченість.

Платність.

Поверненість.

Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь зумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.

Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позик, оскільки одним з ресурсів кредитування є повернені позики. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушені строків повернення і наявності прострочених позик нові кредити, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль, а не тому що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позики, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості позик має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками має бути певне майно або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

Деякі кредити можуть надаватись і без забезпечення, якщо банк дає на це свою згоду.

Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності, так і суб'єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високими позичковими процентами.

Принцип платності кредиту означає, що в процесі кредитування позичальник повинен не лише повернути позику, а й сплатити проценти за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток.

Принцип поверненості вимагає повернення кредиту в термін, визначений кредитною угодою, із своєчасною сплатою відсотків за користування кредитом.

Порядок погашення кредитів

Погашення кредиту здійснюється в строки, передбачені кредитним договором. Погашення основного боргу за короткостроковим та довгостроковими кредитами здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами, починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше тридцяти днів з дня підписання кредитного договору. Банк може дозволити позичальнику сплачувати платежі по основному боргу нерівними частинами. У цьому випадку до кредитного договору складається графік погашення кредиту, який підписується позичальником і погоджується з банком. Графік є невід'ємною частиною кредитного договору.

Позичальник може здійснювати дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом або внесення окремих платежів у погашення заборгованості за кредитом наперед, попередивши про це банк за два тижні. Погашення заборгованості за кредитами і сплата процентів за ними може здійснюватись позичальниками через установи банку готівкою, переказами через підприємства зв'язку або перерахуванням з вкладних рахунків, а також шляхом утримання коштів із заробітної плати, пенсії та перерахування їх у погашення боргу на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем роботи або органу, що призначив пенсію. Але потенційний позичальник повинен знати, а кредитний працівник - роз'яснити, що строк внесення чергового платежу обчислюється з дня надходження останнього в касу установи банку,що надала кредит, або на ї ї рахунок. У разі вибору позичальником способу погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами шляхом утримання із заробітної плати чи пенсії кредитний працівник направляє його заяву (додаток № Н) за місцем роботи чи до органу, що призначив пенсію, рекомендованою поштою. Погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами шляхом списання суми внеску з вкладного рахунку відбувається на підставі разового доручення вкладника або його доручення на тривале перерахування платежів.

У разі порушення строків платежів за кредитом чи сплати процентів та виникнення простроченої заборгованості установа банку застосовує до позичальника санкції, обумовлені кредитним договором: нарахування пені, підвищених відсотків, пред'явлення всієї заборгованості до дострокового стягнення та інше. На час виникнення простроченої заборгованості банк нараховує пеню, розмір якої обумовлюється кредитним договором, але не вище максимальної межі, встановленої чинним законодавством України. Стягнення простроченого боргу за кредитом, нарахованими процентами та пені з фізичних осіб здійснюється на підставі нотаріальних написів та виконавчих документів.

При ненадходженні платежів від позичальника у встановлений кредитним договором строк відповідальний працівник бухгалтерії на наступний день перераховує суми непогашених у строк платежів на рахунок прострочених кредитів чи прострочених нарахованих доходів та одночасно письмово повідомляє кредитного працівника для прийняття останнім відповідних заходів. У разі прострочення позичальником платежу за нарахованими процентами кредитний комітет установи банку може визнати цю заборгованість сумнівною.

Після сплати всього боргу за кредитом і запису в картці особового рахунку останнього платежу бухгалтер надає картки особових рахунків позичальника з поміткою “Кредит повернуто повністю з відсотками“, ставить свій підпис і дату. Кредитний працівник, перевіривши розрахунки, робить напис “Вірно“, ставить свій підпис,дату, візує у керуючого установою банку і одержує у сховищі кредитний договір, договір застави (закладу) і договір страхування і в кінці року передає на зберігання в поточний архів.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом,необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками,що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій [ 28,c 2].

Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Порядку бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 16.12.98 № 520, який регулює правила фінансового обліку.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна“, “під контролем“, “субстандартна“, “сумнівна“ чи “безнадійна“. Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій в національній та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами, тобто бюджетними коштами, які розміщенні банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику, за кредитними операціями між установами в системі одного банку, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Банки зобов'язані створювати резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів та обліковуються за відповідними рахунками класів 1,2 плану рахунків. Заборгованість за нарахованими доходами, що прострочені на строк понад 30 днів, відноситься до нестандартної заборгованості.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як “ під контролем “, “ субстандартні”, “ сумнівні “, а також “ безнадійні “.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті в якій враховується заборгованість. Даний резерв використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію, або укладено угоду на її здійснення. Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу. Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням Правління банку.

Важливу роль в кредитній політиці банківських установ відіграє аналіз погашення кредитів населенням.

Аналізом погашення заборгованості передбачається вивчення розмірів заборгованості по кредитах,отриманих населенням, а також обсягу погашення кредитної заборгованості і причини виникнення простроченої заборгованості по строкових позиках. Поява заборгованості свідчить про те, що приділяється недостатня увага кредитній політиці. Загальну суму заборгованості потрібно тримати під контролем, причому інструментом контролю може бути відношення загальної дебіторської заборгованості до обороту. Банк повинен встановлювати середній період погашення заборгованості, який найбільш підходить для дебіторів. Зрозуміло, кредит не надається клієнту, який немає достатніх джерел погашення заборгованості.

Проаналізуємо динаміку і структуру заборгованості населення по довгострокових та короткострокових кредитах, яка виникла на протязі 2001 року. Аналіз проведемо на основі даних таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка та структура заборгованості по кредитах виданих населенню.

№ п/п	ПОКАЗНИКИ	Сума заборгованості тис. грн.	Доля заборгованості по довгострокових кредитах, %	Доля заборгованості по короткострокових кредитах, %	До всього боргу, %
1	2	3	4	5	6
1.	Довгострокові всього	26,6	100	х	24,5
А)	На індивідуальне житлове будівництво	15,4	57,9	х	14,2
Б)	На реконструкцію та капітальний ремонт будинків з надвірними спорудами	3,2	12,0	х	2,9
В)	Будівництво надвірних споруд	5,5	20,7	х	5,1
Г)	Благоустрій садових ділянок, будівництво садових будинків	2,5	9,4	х	2,3
2	Короткотермінові кредити всього	82,0	Х	100	75,5
А)	Населенню на нагальні потреби	82,0	Х	100	75,5
Б)	На придбання промтоварів	-	-	-	-
	РАЗОМ :	108,6	100	100	100

Отже, як видно з таблиці 1.1 заборгованість по виданих кредитах фізичним особам по даному ощадному банку склала за звітний період 108,6 тисяч гривень.

Головним чином це сталося за рахунок заборгованості по кредитах населенню на невідкладні потреби. Її сума становила 82,0 тисяч гривень, а тому найвища питома вага в загальній заборгованості в цілому по банку належить короткостроковим кредитам населенню - 75,5 %.

У структурі заборгованості досить мала частка боргу по довгострокових споживчих позиках - 24,5 %.

Якщо розглянути окремо заборгованість по видах кредитів, то виявимо, що у загальному обсязі боргу по кредитах, виданих на довгий термін, найвища доля по позиках на індивідуальне житлове будівництво. Їх питома вага становить 57,9 % (або 15,4 тисячі гривень). Частка по кредитах на реконструкцію та капітальний ремонт будинків з надвірними спорудами - 12,0 % (або 3,2 тисяч гривень), на будівництво надвірних споруд - 20,7 % (5,5 тисяч гривень), благоустрій садових ділянок, будівництво та купівля садових будиночків - 9,4 % (2,5 тисячі гривень). По останніх відповідно і найнижчий відсоток у всій сумі боргу (лише 2,3 %).

Стосовно короткострокового кредитування, то заборгованість по позиках населенню на нагальні потреби у всій сумі заборгованості становить 75,5 %. Ознайомившись із структурою заборгованості, важливо вивчити її рівень у динаміці. Поряд з цим особливу увагу приділяють дослідженню у динаміці розміру погашеної заборгованості по кредитах отриманих населенням.

Відділенню ощадного банку № 2972 за 2001 рік поступило в погашення заборгованості по кредитах населенню всього - 36,6 тисяч гривень, в тому числі:

- по довгострокових кредитах - 11,2 тисячі гривень, по короткострокових кредитах - 25,4 тисячі гривень.

Погашення позик може проводитись слідуючими шляхами :

позичальник погашає фактичну суму відсотків по кредиту і виплачує щомісячно однакові суми платежу основного боргу, утримання однакових сум основного боргу і відсотків щомісячно.

Приділяється дуже велика увага, щодо недопущення простроченої заборгованості по кредитах.

Дані про обсяги погашення заборгованості по кредитах наданих населенню зобразимо у вигляді таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз погашення заборгованості по кредитах.

№ п/п	ПОКАЗНИКИ	Сальдо на початок року	ОБОРОТИ	Сальдо на кінець року
			ДТ	КТ
1	2	3	4	5	6
1	Довгострокові кредити	-	37,8	11,2	41,9
2	Прострочена заборгованість	-	0,6	0,1	0,5
3	Короткострокові кредити	18,6	88,8	25,4	82,0
4	ВСЬОГО

Подобные документы

• Ефективність кредитування на прикладі Маріупольського відділення "Індекс-банк"

  Стан і розвиток банківського кредитування в сучасних умовах, види кредитів. Аналіз кредитних ресурсів и операцій, організації кредитування позичальників на прикладі діяльності "Індекс-банка". Підвищення ефективності реалізації кредитних відносин банку.
  
  дипломная работа [159,0 K], добавлен 28.09.2010
  

• Аналіз і оптимізація банківського кредитування фізичних осіб

  Теоретичні основи аналізу банківського кредитування фізичних осіб. Сутність, механізми та принципи банківського кредиту. Аналіз діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк" на ринку споживчого кредитування. Рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальників.
  
  дипломная работа [660,2 K], добавлен 07.07.2011
  

• Банківське кредитування

  Класифікація банківських кредитів. Принципи й умови кредитування. Форми забезпечення повернення банківських позичок. Формування резервів для покриття втрат від кредитних операцій. Реструктуризація кредитів для покращення якості кредитного портфеля.
  
  контрольная работа [65,3 K], добавлен 09.07.2012
  

• Кредитування населення в комерційному банку "Аваль"

  Дослідження банківських операцій з кредитування населення в комерційному банку. Ризики банківського кредитування населення та засоби їх зменшення. Структура кредитних операцій АППБ "Аваль" з приватними особами. Основні форми кредитування приватних осіб.
  
  магистерская работа [2,7 M], добавлен 07.07.2010
  

• Дослідження сучасних умов та принципів кредитування підприємства комерційними банками

  Сутність кредиту та основи банківського кредитування. Принципи та умови кредитування. Необхідні документи та вимоги до позичальника. Аналіз кредитоспроможності позичальника. Шляхи та методи удосконалення умов кредитування в комерційних банках України.
  
  курсовая работа [55,0 K], добавлен 11.01.2013
  

• Споживче та іпотечне кредитування і його розвиток в Україні

  Теоретичні і методичні принципи, економічна суть, значення, класифікація та організація споживчого кредитування. Система оцінки кредитоспроможності фізичних осіб, характеристика іпотечних кредитів та порядок їх надання, мінімізація кредитного ризику.
  
  дипломная работа [153,8 K], добавлен 09.10.2010
  

• Облік та аудит кредитних операцій банку (на прикладі кредитних операцій з фізичними особами в ЗАТ КБ "Приватбанк")

  Ринкова позиція ЗАТ КБ "Приватбанк" в банківській системі України, основні показники структури та сегментів банківських послуг кредитування фізичних осіб. Технологія операцій споживчого кредитування фізичних осіб. Внутрішній аудит кредитних операцій.
  
  отчет по практике [1,5 M], добавлен 07.07.2010
  

• Аналіз діяльності АТ "УкрСиббанк" у сфері кредитних відносин

  Організація банківського кредитування підприємств малого і середнього бізнесу. Види банківських кредитів. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні. Аналіз кредитних операцій, структури кредитного портфеля банку на прикладі АТ "УкрСиббанк".
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.06.2011
  

• Банківське кредитування юридичних осіб

  Кредит як економічна категорія ринкових відносин. Види кредитів та їх класифікація. Роль банківського кредитування в розвитку економіки України. Порядок визначення кредитоспроможності позичальника. Кредитний потенціал банка та шляхи його збільшення.
  
  дипломная работа [875,1 K], добавлен 07.02.2013
  

• Аналіз кредитних операцій

  Дослідження організації процесу банківського кредитування, розробки ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями. Вивчення шляхів вдосконалення роботи з проблемними активами банку. Огляд лізингового, комерційного, споживчого кредитів.
  
  реферат [1,1 M], добавлен 18.12.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам