Рефінансування комерційних банків шляхом здійснення операцій на відкритому ринку

20

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет фінансів та інформаційних систем, менеджменту та бізнесу.

Відокремлений підрозділ м. Житомир

Кафедра «Фінанси»

Реферат з дисципліни «Центральний банк»

на тему:

«Рефінансування комерційних банків шляхом операцій на відкритому ринку»

Виконав:

студент V курсу,

групи Ф*-04-1

Ємченко В.В.

Перевірив:

Марчук В.П.

Житомир, 2009

План

1. Рефінансування комерційних банків через операції репо

2. Операції купівлі-продажу державних цінних паперів на відкритому ринку

3. Стабілізаційний кредит

Список використаної літератури

1. Рефінансування комерційних банків через операції репо

Національний банк України з метою оперативного управління ліквідністю банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу проводить з банками операції з купівлі-продажу державних цінних паперів на умовах їх зворотного продажу-купівлі (операції репо).

Операція репо - це операція з цінними паперами, що складається з двох частин, і для здійснення якої укладається договір між учасниками ринку (Національним банком та комерційними) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного їх продажу-купівлі у визначений строк за обумовлену договором ціну.

Учасниками операцій репо можуть бути банки, що мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл Національного банку на проведення таких операцій:

Ш операції за дорученням клієнтів або від свого імені;

Ш депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Інші обмеження на участь в операціях репо не встановлюються.

Національний банк у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" репо на визначену суму та на відповідний строк.

"Зворотне" репо - це договір про продаж Національним банком із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату.

"Пряме" репо - це договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Комерційні банки, що потребують підтримки своєї коротко-строкової ліквідності, можуть звертатися з ініціативою до Національного банку щодо здійснення операції "прямого" репо.

При рефінансуванні банків за такою операцією ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів із портфеля банків є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) вартість державних цінних паперів.

Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від таких умов:

Ш суми отриманих банком коштів;

Ш строку дії операції репо;

Ш ставки рефінансування Національного банку, що діяла у відповідному періоді;

Ш процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, Національний банк може продавати з власного портфеля державні цінні папери шляхом операцій "зворотного" репо на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Ціною продажу Національним банком державних цінних паперів зі свого портфеля за операцією "зворотного" репо є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) їх вартість. Ціна зворотного викупу банками державних цінних паперів залежить від суми залучених Національним банком коштів, строку дії операції репо, процентних ставок за борговими зобов'язаннями (депозитними сертифікатами) Націо-нального банку.

Національний банк залежно від потреби оперативної підтримки ліквідності банків або нейтралізації надлишкової грошової маси в обігу може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і шляхом проведення тендера заявок банків на участь в операціях репо.

У разі проведення тендера щодо участі комерційних банків в операціях репо Департамент монетарної політики Національного банку надсилає банківській системі відповідне повідомлення про проведення тендера із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.

Комерційні банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу державних цінних паперів.

Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтримці їх ліквідності. Якщо ж Національний банк є продавцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються, виходячи з потреби вилучення відповідної надлишкової суми коштів із грошового обігу на певний період.

НБУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для Національного банку за ціновими параметрами (отримання більшого доходу в запропо-нованих заявках або зменшення своїх витрат), або при потребі мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери.

Після розгляду заявок Департамент монетарної політики Національного банку надсилає банкам, які за результатами тендера мають право або отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, або перерахувати кошти за продані Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій "прямого" або "зворотного" репо.

Якщо Національний банк здійснює операції "прямого" репо шляхом безпосередньої домовленості з банками, то відповідальні працівники Департаменту монетарної політики НБУ вибирають тих учасників ринку, що пропонують найвищий процентний дохід, мають у своєму портфелі відповідні цінні папери і погоджуються на участь в операції репо на відповідний строк.

Якщо ж Національний банк здійснює операції "зворотного" репо, то відбір заявок здійснюється між тими учасниками, які пропонують найнижчу ціну зворотної купівлі.

Розрізняють такі види операцій "прямого" та "зворотного" репо, які Національний банк може здійснювати залежно від строку:

Ш нічне репо (термін дії один день). Процентний дохід (витрати) є фіксованим на весь строк проведення операції;

Ш відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна з сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і перераховується залежно від того, скільки днів триває операція репо;

Ш строкове репо (термін операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час її проведення.

У разі досягнення згоди на проведення операції репо між її учасниками укладається договір, що повинен містити такі необхідні умови:

Ш термін дії договору;

Ш суму купівлі-продажу державних цінних паперів;

Ш обумовлення ціни купівлі-продажу державних цінних паперів за операцією репо;

Ш обумовлення ціни зворотного продажу-купівлі державних цінних паперів за операцією репо;

Ш перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією репо;

Ш зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

Ш розмір та порядок установлення процентного доходу (витрат);

Ш порядок передавання державних цінних паперів до кредитора, у тому числі в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції репо;

Ш порядок здійснення Національним банком дострокового викупу державних цінних паперів;

Ш інші умови.

У договорі про здійснення операції репо між Національним банком і комерційними банками повинно передбачатися блокування державних цінних паперів, які є предметом договору про здійснення операції репо на відповідних рахунках депо-обліку в депозитарії, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Депозитарій Національного банку - це структурні підрозділи Національного банку, які проводять депозитарну діяльність і можуть здійснювати кліринг і розрахунки за договорами щодо операцій з цінними паперами.

Після підписання договору про здійснення операції репо банк-продавець на дату продажу подає депо-розпорядження до депозитарію про блокування державних цінних паперів (від дати продажу до дати зворотної купівлі). Банк-покупець відповідно до договору перераховує кошти банку-продавцю і одночасно надсилає до депозитарію повідомлення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Після отримання від депозитарію довідки про блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депо-обліку Департамент монетарної політики Національного банку здійснює перерахування коштів банку-позичальнику. Після повернення банком коштів на підставі депо-розпорядження та депо-повідомлення депозитарій здійснює розблокування державних цінних паперів.

У разі несвоєчасного виконання зобов'язання щодо перераху-вання коштів за договором про здійснення операції репо винна сторона сплачує на користь іншої пеню в розмірі 0,5 процента від суми зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання. Винна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані простроченням виконання зобов'язання.

У разі несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки (блокування) державних цінних паперів за договором про здійснення операції репо винна сторона сплачує на користь іншої штраф, розмір якого встановлюється сторонами в договорі, та зобов'язана відшкодувати збитки, завдані простроченням виконання зобов'язання.

Якщо одна із сторін договору не здійснює зворотної купівлі державних цінних паперів у визначений договором термін через відсутність коштів, то інша сторона має право залишити державні цінні папери у своїй власності, про що сторони укладають додаткову угоду.

2. Операції купівлі-продажу державних цінних паперів на відкритому ринку

Згідно з Положенням "Про механізми рефінансування комерційних банків України" від 15 грудня 2000 р. для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків:

Ш рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку з наданням стабілізаційного кредиту;

Ш операції купівлі-продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

На відкритому ринку Національний банк може здійснювати кредитну підтримку комерційних банків шляхом:

Ш проведення короткострокового рефінансування банків;

Ш проведення середньострокового рефінансування банків;

Ш використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт";

Ш купівлі-продажу державних цінних паперів.

Національний банк здійснює рефінансування комерційних банків шляхом операцій на відкритому ринку лише під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності і векселів Державного казначейства України, що враховані банком.

Для отримання можливості користуватися кредитами рефінансування Національного банку, комерційні банки повинні дотримуватися певних вимог, основними з яких є:

Ш термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

Ш банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

Ш банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), що можуть бути прийняті .в заставу;

Ш виконуються вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу банку (НІ), адекват-ності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2), адекватності основного капіталу (НЗ), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути менший ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

Ш виконуються нормативи ліквідності;

Ш сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредит-ними операціями відповідно до встановлених обсягів;

Ш здійснюється своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів.

Національний банк здійснює рефінансування комерційних банків шляхом операцій на відкритому ринку в обсягах, необхідних для вирівнювання монетарних параметрів і управління грошово-кредитним ринком. Рефінансування проводиться виключно для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи.

Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності комерційного банку - клієнта Депозитарію Національного банку і не обтяжені жодними іншими зобов'язаннями. Умовою для прийняття врахованих банками векселів під забезпечення наданого Національним банком кредиту є наявність у банків достовірного вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов'язаних за векселем осіб.

При прийнятті в забезпечення наданого кредиту врахованих банком векселів відповідне територіальне управління Національного банку аналізує вексельне досьє (інформацію про платоспроможність усіх зобов'язаних за векселем осіб), отримане від комерційного банку. Після отримання під забезпечення кредиту врахованих банками векселів відповідне територіальне управління Національного банку в межах узгодженої суми складає реєстр векселів, що містить таку інформацію:

Ш дату і місце складання векселя;

Ш номер бланка векселя;

Ш найменування векселедавця, його місцезнаходження;

Ш місце платежу;

Ш строк платежу;

Ш кількість днів від дня складання зазначеного реєстру до часу платежу за векселем;

Ш номінальну суму векселя;

Ш дисконт, який утриманий банком;

Ш назву й місцезнаходження індосантів векселя, а також акцептантів (для переказних векселів).

Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Реєстр складається в двох примірниках - по одному кожній із сторін договору. Оприбуткування врахованих банками векселів здійснюється відповідним територіальним управлінням Національного банку одночасно з укладанням договору застави. Ці векселі повинні зберігатися в касі територіального управління Національного банку, про що зазначається в договорі застави.

Основним видом рефінансування банківських установ, що застосову-ється Національним банком протягом останніх років, є коротко- та середньострокове рефінансування банків, що за механізмом проведення значно нагадує кредитні аукціони, які діяли до 2000 р.

Короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не перевищує 85% від балансової вартості державних цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів.

Максимальний термін надання кредитів через короткострокове рефінансування шляхом операцій на відкритому ринку становить 14 днів, а через середньострокове - до 6-ти місяців. Строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок комерційного банку.

Процентна ставка, за якою Національний банк здійснює коротко- та середньострокове рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку не може бути нижчою, ніж облікова ставка і коригуванню не підлягає.

Національний банк проводить тендери з короткострокового рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю середу місяця, починаючи з першого повного тижня.

Тендер Національного банку - це форма задоволення попиту на грошові кошти при рефінансуванні, що передбачає надання Національним банком кредитів комерційним банкам, які потребують підтримання ліквідності шляхом відбору за критеріями, що встановлюються НБУ.

Тендери із середньострокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, починаючи з першого повного тижня. Повідомлення про проведення Національним банком тендера розсилає Департамент монетарної політики електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до 11-ої години. У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера:

Ш тип тендера (кількісний або процентний);

Ш строк користування кредитом;

Ш загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (або без оголошення такої);

Ш мінімальна сума заявки для одного банку;

Ш перелік забезпечення кредиту тощо.

Умови проведення тендера визначаються залежно від стану грошово-кредитного ринку та ліквідності банківської системи.

Наступного дня у вівторок до 10-ої години банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, надсилає до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на участь у тендері, що містить перелік державних цінних паперів або врахованих банками векселів. Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку.

Національний банк здійснює короткострокове та середньострокове рефінансування комерційних банків шляхом операцій на відкритому ринку, проводячи кількісний або процентний тендер.

Кількісний тендер - це тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити шляхом рефінансування.

Процентний тендер - це тендер, на якому комерційні банки у своїх, заявках, до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредити від НБУ шляхом рефінансування.

У день проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики Національного банку з дотриманням таких вимог:

Ш один банк не може одержати більше ніж 50 процентів запропоно-ваного на тендері обсягу кредитів;

Ш сума заборгованості за кредитами Національного банку, у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати трикратного обсягу капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

Розподіл кредитів при проведенні кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок комерційних банків, то кредитні кошти за однією тендерною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

У разі проведення Національним банком процентного тендера банківські установи самостійно пропонують процентну ставку з точністю до 0,1 процентного пункту (наприклад, 15,6%), за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу за облікову.

На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не є достатнім для задоволення всіх заявок банків із однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.

Банки, чиї заявки задоволені, повинні укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням Національного банку.

У середу на підставі укладених територіальними управліннями Національного банку договорів Департамент монетарної політики та банки-позичальники здійснюють блокування державних цінних паперів під забезпечення кредиту в порядку, установленому Національним банком.

Після одержання інформації від Депозитарію щодо належного оформлення забезпечення державними цінними паперами, а від відповідного територіального управління Національного банку щодо врахованих банками векселів Департамент монетарної політики з 15-ої до 17-ої години забезпечує перерахування коштів за наданими кредитами банкам, заявки яких задоволені відповідно до результатів проведеного тендера.

Банк повертає кредити, одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору. Одержані шляхом тендера кредити Національного банку не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню.

Банк може достроково повернути кредит і проценти за його користування повністю або частково, попередньо повідомивши про це відповідне територіальне управління та Департамент монетарної політики Національного банку.

Якщо банк не повертає кошти, які були надані через тендер Національного банку, у строки, що передбачені договором, тобто прострочує виконання зобов'язання, то Національний банк відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням строку погашення державних цінних паперів або врахованих векселів має право здійснити безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до укладеного кредитного договору, керуючись статтею 73 Закону України "Про Національний банк України".

Протягом 10-ти днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також реалізувати предмет застави, а саме:

Ш здійснити продаж цінних паперів і векселів третім особам та за рахунок отриманих коштів задовольнити свої вимоги й відшко-дувати завдані Національному банку збитки;

Ш вжиття заходів щодо погашення державних цінних паперів або одержати платіж за векселями і за рахунок цих коштів задовольнити свої вимоги й відшкодувати завдані Національному банку збитки.

Порядок і черговість застосування конкретного виду задоволення вимог Національного банку повинні передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.

Відповідальність за повернення кредиту й процентів за його користування в зазначений у кредитному договорі строк покладається на банки, а контроль за своєчасним поверненням кредитів, що надані шляхом тендера Національного банку, та процентів за їх користування, а також за виконанням усіх умов кредитного договору покладається на відповідне територіальне управління Національного банку.

Таким чином, короткострокове та середньострокове рефінансу-вання банків шляхом операцій на відкритому ринку, що здійснюється шляхом проведення тендера, по суті замінило кредитні аукціони НБУ. Порядок проведення тендерів Національного банку дещо схожий з порядком проведення кредитних аукціонів, хоча слід відмітити такі позитивні риси тендерів:

Ш чітка періодичність проведення (щотижня);

Ш більша кількість умов для комерційних банків (кількісний та процентний тендери) тощо.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, "тонкого" регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк запроваджує в практичну діяльність постійно діючу лінію рефінансування, що є гнучким механізмом короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

Постійно діюча лінія рефінансування - це оперативне надання Національним банком банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримки своєї ліквідності за умови виконання вимог НБУ.

Національний банк як кредитор останньої інстанції через лінію рефінансування може надавати кредити тільки банкам - юридичним особам, які є активними учасниками грошового ринку, мають репутацію кредитоспроможного позичальника, мають у своїй власності державні цінні папери і є ініціаторами звернення до Національного банку.

Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день -- кредит "овернайт".

Кредит "овернайт" - це кредит у межах обумовленого ліміту та визначеної процентної ставки, який наданий комерційному банку Національним банком за постійно діючою лінією рефінансування строком на один день під забезпечення державних цінних паперів за умови щоквартального укладення договору між комерційним банком і НБУ.

Кошти кредиту перераховуються до 16-ої години в день отримання Національним банком заявки від банку, а повертаються банком до 13-ої години наступного робочого дня. Повернення комерційним банком кредиту "овернайт" здійснюється одночасно з процентною платою.

Надання банкам кредитів "овернайт" здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку - клієнта Депозитарію Національного банку та не обтяжені в обігу.

Кредит "овернайт" надається в розмірі не більше ніж 85% від балансової вартості державних цінних паперів, наданих під забезпечення кредиту.

Національний банк надає кредити "овернайт" за оголошеною процентною ставкою, але не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Розмір процентної ставки за кредитами "овернайт" оголошується Національним банком електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10-ої години.

Умовою для подання банком заявки на одержання кредиту "овернайт" є укладення щокварталу генерального кредитного договору з Національним банком про використання банком лінії рефінансування.

Надання кредитів "овернайт" здійснюється таким чином.

У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності від Національного банку як кредитора останньої інстанції через лінію рефінансування комерційний банк може в будь-який робочий день тижня до 11-ої години надіслати до Департаменту монетарної політики Національного банку заявку на отримання кредиту "овернайт", яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банком під забезпечення кредиту.

Департамент монетарної політики Національного банку та банки-позичальники здійснюють блокування державних цінних паперів, що надані під забезпечення, в порядку, установленому Національним банком.

Генеральний кредитний договір на використання лінії рефінансування Національного банку укладається банками з відповідним територіальним управлінням НБУ щокварталу незалежно від періодичності користування цією лінією.

Такий договір повинен передбачати певні умови, основними з яких є:

Ш термін користування лінією рефінансування;

Ш сума кредиту "овернайт", який банк може отримати за однією заявкою;

Ш процентна ставка за користування кредитом;

Ш обов'язкова умова щодо безспірного стягнення Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі неповернення банком кредиту до 13-ої години наступного після отримання кредиту робочого дня.

Відповідальність за повернення кредиту "овернайт" і процентів за його користування покладається на банк, а контроль за своєчасним поверненням цього виду кредитів - на Департамент монетарної політики та відповідне територіальне управління Національного банку.

За факт порушення комерційним банком строку повернення кредиту, що наданий Національним банком через лінію рефінансування, банк-порушник не допускається до використання цієї лінії протягом 3-х місяців.

3. Стабілізаційний кредит

Стабілізаційний кредит - це кредит Національного банку, що тоже надаватися комерційному банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк.

Національний банк може розглядати питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, при наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку.

Стабілізаційний кредит може надаватися комерційному банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквідними активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

Однією з основних умов отримання стабілізаційного кредиту та порядку його використання є заборона здійснювати кредитні операції за рахунок коштів стабілізаційного кредиту.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління НБУ клопотання і затверджену Радою комерційного банку програму фінансового оздоровлення.

Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління Національного банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ, який в свою чергу готує пропозиції Правлінню Національного банку щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту.

Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату на рівні, що не нижчий облікової ставки НБУ таким банкам:

Ш фінансово стабільному комерційному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та оформлення з Національним банком договору про заставу державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються для забезпечення кредитів НБУ. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника повинен оформити договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржнику, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення;

Ш комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під заставу державних цінних паперів, інших цінностей, що використовуються для забезпечення кредитів Національного банку;

Ш комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити взяті на себе зобов'язання.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймає Правління Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені територіальним управлінням Національного банку, та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду НБУ.

У цьому рішенні визначаються:

Ш строк користування кредитом;

Ш порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.

У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління НБУ проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту.

Договір повинен передбачати:

Ш порядок, строки надання і погашення кредиту;

Ш сплату процентів за користування стабілізаційним кредитом;

Ш відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту тощо.

У разі надання стабілізаційного кредиту комерційному банку, який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.

У разі надання банку стабілізаційного кредиту на строк понад один рік сплата процентів починається з наступного року після одержання стабілізаційного кредиту. Банк повинен розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.

У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки, вказані в укладеному кредитному договорі, до комерційного банку застосовується безспірне стягнення заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".

Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку та своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом.

У разі їх невиконання Генеральний департамент банківського нагляду подає пропозиції на розгляд Правління НБУ для прийняття відповідного рішення.

Список використаної літератури

1. Постанова «Про затвердження Положення про механізм рефінансування комерційних банків України» // №484 від 15.12.2000 зі змінами і доповненнями.

2. Моринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

3. Петрук О.М. «Банківська справа»: Навчальний посібник // За ред. д.е.н., проф. Бутинця Ф.Ф. - К.: Кондор, 2004. - 461 стор.