Кошторис НБУ: Правда і вигадки.

Кошторис НБУ: Правда і вигадки.

Останнім часом у деяких засобах масової інформації стали з'являтися некоректні, а іноді й відверто тенденційні, далекі від об'єктивної реальності коментарі до матеріалів перевірок фінансово-господарської діяльності Національного банку України (зокрема, перевірок виконання кошторису НБУ за 1997 рік), які останнім часом проводяться фактично безперервно.

У нас немає причин побоюватися перевірок. Банківська система України перша і поки що єдина у нашій державі перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту, які забезпечують максимальну її прозорість. Багаторазові перевірки фінансово-господарської діяльності НБУ за звітний період не виявили суттєвих порушень, а тим більше -- зловживань.

Тому скажу відверто: мені б не хотілося марнувати сили і такий дорогоцінний нині час на спростування різних перекручень та інсинуацій, оскільки впевнена в соціально-економічній обґрунтованості й правильності проведеної роботи, зокрема у раціональному, відповідно до кошторису, витрачанні коштів Національного банку. Не хотілося б цього робити ще й тому, що, приступаючи до розгляду будь-якого питання, я як фінансист завжди цікавлюсь: яка його ціна, чи варте воно такої пильної уваги, чи не відволікає від чогось головного, що треба вирішувати в першу чергу. Проте мовчання іноді розцінюють як знак згоди, тож у даному випадку мусимо реагувати навіть на безпідставні звинувачення. Думаю, найкращою відповіддю на них будуть конкретні цифри і факти.

Система Національного банку України -- це його центральний апарат, 25 регіональних управлінь, 9 установ (Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральна розрахункова палата й інші), а також навчальні

заклади. Чисельність працівників у системі -- понад 13 тисяч.

Кошторис усієї системи за доходами і видатками становить 1.3% від державного бюджету України. Причому більше половини видатків відноситься до статей, які безпосередньо входять (або мають входити) до держбюджету, зокрема:

¦ перерахування Мінфіну України перевищень доходів над видатками (у 1997 р. воно становило 27% від видатків, за 9 місяців 1998 р. -- 38%);

¦ сплата відсотків за користування кредитами міжнародних фінансових організацій (відповідно 23 і 19%).

Кілька матеріалів, опублікованих у засобах масової інформації, стосуються кошторису 1997 року. На думку деяких авторів, цей кошторис у частині видатків був надмірним, не затверджувався вищим законодавчим органом влади...

Об'єктивна реальність така.

1. Згідно з Конституцією України (стаття 85) затвердження кошторису Національного банку України не входить до повноважень Верховної Ради України. Проект Закону "Про Національний банк України", який уже понад два роки розглядається Верховною Радою і поки що прийнятий лише у першому читанні, відносить це питання до компетенції Ради банку. Однак, зважаючи на його невре-гульованість, Національний банк України з грудня 1996 р. по жовтень 1997 р. тричі (а саме: 12.12.1996 р., лист № 20-009/624-7476; 14.07.1997 р., лист № 14-108/1925; 21.10.1997 р., лист № 20-009/775-7670) подавав у Верховну Раду України проект кошторису на 1997 рік. Його розглядав Комітет із питань фінансів і банківської діяльності. Щоправда, на пленарному засіданні Верховної Ради цей проект не розглядався. Але у цьому немає і не може бути вини НБУ -- не Національний банк формує порядок денний пленарних засідань вищого законодавчого органу.

2. Щодо конкретних показників: на 1997 рік Правлінням НБУ затверджено кошторис на загальну суму 749 млн. грн. (у тому числі перерахування до державного бюджету -- 200 млн. грн., що відповідає Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік"). У цілому доходи і видатки виконано на 87.8%, або на суму 657.4 млн. грн. Недовиконання маємо за всіма статтями кошторису, крім статті щодо перерахувань до державного бюджету, яку виконано на 115%, або на 230 млн. грн. Отже, як свідчать об'єктивні дані, видатки Національного банку України у 1997 році (крім перерахувань Міністерству фінансів України) були меншими від запланованих і залишалися на рівні 1996 року.

Детальніше розглянемо структуру видатків.

Найбільшу частку у видатках НБУ становлять перерахування Міністерству фінансів України -- 35%. На другому місці -- 21.7% -- витрати на створення бази із виготовлення національної валюти та інших об'єктів НБУ, які теж переважно (на 70%) пов'язані зі створенням потужностей для виготовлення грошей і банкнотного паперу. Зауважимо, що ці потужності створено згідно з відповідними постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, про що часто забувають. З їхньої подачі у пресу потрапило навіть твердження, що нібито НБУ на власні капітальні вкладення витратив суму, яка удвічі перевищує суму всіх державних капіталовкладень за 1997 рік.

Почнемо з "неточностей" у самій термінології: видатки на капітальне будівництво подано як капітальні вкладення загалом. Хоча насправді видатки на капітальне будівництво, передбачені державним бюджетом, це лише невелика частка капітальних вкладень, передбачених державним бюджетом України. До того ж джерелами капітальних вкладень, окрімкоштів держбюджету, є власні кошти підприємств та організацій, кредити банків, кошти інвесторів, які залучаються у вигляді прямих і портфельних інвестицій. Варто ще раз нагадати про те, що понад 60% капітальних вкладень, зроблених Національним банком України, спрямовано у вкрай необхідні новобудови, рішення про будівництво яких прийняли Верховна Рада та уряд України і фінансувати які передбачалося за рахунок коштів державного бюджету.

Новобудови Національного банку України -- йдеться передусім про Банкнотно-монетний двір у Києві, Фабрику банкнотного паперу у Малині -- стали, без перебільшення, цінним здобутком і гордістю держави. Власне виробництво грошових знаків і цінних паперів -- питання не лише престижу країни, а й національної безпеки.

Фабрика банкнотного паперу у Малині стала до ладу півтора року тому. За цей короткий час вона зуміла вийти навіть на міжнародний ринок, вигравши тендер на виготовлення банкнотного паперу з круглосіткови-ми водяними знаками для Міністерства фінансів та Резервного банку Індії. Зазначу, що у тендері брали участь такі фірми зі столітнім досвідом у цій справі, як Крейн (США), Держзнак (Росія), Фабріано (Італія), Аржо Вігінс (Франція). Отже, надалі фабрика не лише забезпечуватиме потреби Національного банку України, а й приноситиме певний прибуток.

Із початку нинішнього року Фабрика банкнотного паперу в Малині, як і Банкнотно-монетний двір, повністю покриває свої видатки отриманими доходами.

Виготовлення протягом 1994 -- 1996 років банкнот національної валюти власною банкнотною фабрикою забезпечило економію державних коштів у сумі, еквівалентній 11.2 млн. доларів США.

Щодо "надмірних" витрат на комп'ютеризацію банківської системи. Так, у банківській системі України вже не користуються рахівницями. І слава Богу! Важко собі уявити, яких втрат могла б зазнати наша країна під час останньої світової фінансової кризи, якби не було нашої Системи електронних платежів (СЕП). До речі, однієї з кращих у Європі.

Сьогодні через СЕП виконуються практично всі міжбанківські платежі в Україні. Середнє денне завантаження становить 300 -- 350 тисяч платіжних документів на суму до

2 млрд. грн. До впровадження СЕП платежі "мандрували" системою від трьох днів до двох тижнів. Нині час передачі платіжних документів від платника до одержувача коштів -- від 10 хвилин до 2 годин. Скорочення термінів проходження платежів створило умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам ефективніше використовувати свої ресурси, а їхнім клієнтам -- свої кошти. Національний банк одержав потужний інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Прискорилося надходження коштів до державного бюджету.

Система здійснює два-три обороти коштів банків протягом дня, а в періоди економічної активності -- до 7--8 оборотів за день. Швидкий обо-

Економне витрачання коштів -- постійна турбота Правління Національного банку України

рот зменшує потребу у фізичній кількості грошей, що є одним із основних факторів стримування інфляції.

Як і стосовно створення Банкнотно-монетного двору, Державної скарбниці, інших об'єктів НБУ, проекти Національного банку у галузі інформатизації розраховані на виконання спільних дій із цілою низкою державних інститутів: Міністерством фінансів (забезпечення первинного та вторинного ринків державних цінних паперів), Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку (створення Національного депозитарію корпоративних цінних паперів), Міністерством юстиції (створення та запровадження Реєстру застав рухомого майна), Державним казначейством (обслуговування витратної частини держбюджету), Державною податковою адміністрацією (запровадження механізмів передавання інформації комерційних банків із питань оподаткування юридичних та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності).

Таким чином, фінансові затрати на комп'ютеризацію системи навіть некоректно порівнювати з економічним ефектом, який вона дає сьогодні і даватиме у майбутньому.

Окремо хочеться зупинитися на благочинній діяльності Національного банку, що, як це не дивно, дехто також використовує як привід для звинувачення Національного банку у "марнотратстві".

Так от: 93% від суми становлять витрати на утримання Бучанської

школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей без батьківської опіки, Свято-шинського психоневрологічного диспансеру, Бородянського будинку-інтернату для людей похилого віку та інвалідів, Раївського навчально-виховного комплексу для дітей-сиріт. Решту коштів використано в основному на фінансування заходів щодо ліквідації стихійних лих у Дніпропетровську та Закарпатті. Стосовно ж фінансування відбудови соборів, то Правління Національного банку України прийняло постанову, згідно з якою працівники банку перерахували на відродження Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів свій одноденний заробіток.

Часто говориться про якісь надмірні витрати, пов'язані з утриманням персоналу системи НБУ. Відкриємо службову "таємницю": витрати на утримання персоналу системи НБУ становлять близько 10% від усіх його витрат. Багато це чи мало? У більшості країн світу даний показник становить 60 -- 70%.

Наче про якесь зловживання мовиться про 700 тисяч гривень, нарахованих працівникам НБУ на залишки коштів із заробітної плати на особових рахунках. Людина, не обізнана

3 масштабами банківської системи, справді може сприйняти це саме так. А що насправді? Ці "дивіденди" в середньому на одну людину становлять

4 грн. 50 коп. за місяць. Чому тут заздрити?

Варто наголосити: отримання прибутку не є метою Національного банку України. На нього покладаються інші функції і завдання. Та оскільки центральний банк держави може мати і має певні прибутки, він перераховує перевищення доходів над видатками до державного бюджету, що й відображається у відповідному балансі.

Це лише кілька аспектів діяльності Національного банку України, яким дають, м'яко кажучи, неточне відображення і несправедливу оцінку. Я не ставила за мету захистити "честь мундира". Національному банку немає ні підстав, ні потреби виправдовуватися після кожної спроби звинуватити його у всіх нинішніх бідах та економічних проблемах суспільства. Довелося б тільки цим і займатися. Центральний банк держави відкритий перед суспільством. І нам нічого боятися будь-яких перевірок. Хотілося б тільки, щоб вони були вмотивованими, компетентними та об'єктивними.