Основи бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Зміст дисципліни

1. Облік грошових коштів

1.1 Загальні положення обліку грошових коштів

1.2 Облік касових операцій

1.3 Облік операцій на рахунках в банку

1.4 Облік безготівкових операції в іноземній валюті

2. Облік основних засобів

2.1 Основні поняття, класифікація та оцінка основних засобів

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

2.3 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

2.4 Амортизація основних засобів

3. Облік інших необоротних матеріальних активів

3.1 Поняття інших необоротних матеріальних активів, їх класифікація та облік

3.2 Синтетичний облік інших необоротних матеріальних активів

3.3 Амортизація та вибуття інших необоротних матеріальних активів

4. Облік нематеріальних активів

4.1 Основні поняття та класифікація нематеріальних активів

4.2 Облік нематеріальних активів

4.3 Амортизація нематеріальних активів

5. Облік дебіторської заборгованості

5.1 Сутність, види та класифікація дебіторської заборгованості

5.2 Бухгалтерський облік поточної дебіторської заборгованості

5.3 Бухгалтерський облік довгострокової дебіторської заборгованості

5.4 Формування резерву сумнівних боргів

6. Облік фінансових інвестицій

6.1 Теоретичні основи обліку інвестицій

6.2 Облік довгострокових фінансових інвестицій

6.3 Облік поточних фінансових інвестицій

7. Облік запасів

7.1 Теоретичні основи обліку запасів

7.2 Особливості обліку виробничих запасів

7.3 Методи оцінки вибуття виробничих запасів

8. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

8.1 Сутність, визначення та класифікація витрат виробництва

8.2 Поточний облік витрат виробництва

8.3 Облік випуску готової продукції

Література

Зміст дисципліни

п/п	Зміст дисципліни	К-ть годин
Лекції
1	Облік грошових коштів 1.1. Загальні положення обліку грошових коштів 1.2. Облік касових операцій 1.3. Облік операцій на рахунках в банку 1.4. Облік безготівкових операції в іноземній валюті	2
2	Облік основних засобів 2.1. Основні поняття, класифікація та оцінка основних засобів 2.2. Документальне оформлення руху основних засобів 2.3. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів 2.4. Амортизація основних засобів	4
3	Облік інших необоротних матеріальних активів 3.1. Поняття інших необоротних матеріальних активів, їх класифікація та облік 3.2. Синтетичний облік інших необоротних матеріальних активів 3.3. Амортизація та вибуття інших необоротних матеріальних активів	2
4	Облік нематеріальних активів 4.1. Основні поняття та класифікація нематеріальних активів 4.2. Облік нематеріальних активів 4.3. Амортизація нематеріальних активів	2
5	Облік дебіторської заборгованості 5.1. Сутність, види та класифікація дебіторської заборгованості 5.2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості 5.3. Формування резерву сумнівних боргів	2
6	Облік фінансових інвестицій 6.1. Теоретичні основи обліку інвестицій 6.2. Облік довгострокових фінансових інвестицій 6.3. Облік поточних фінансових інвестицій	2
7	Облік запасів 7.1. Теоретичні основи обліку запасів 7.2. Особливості обліку виробничих запасів 7.3. Методи оцінки вибуття виробничих запасів	2
8	Облік витрат виробництва та випуску готової продукції 8.1. Сутність, визначення та класифікація витрат виробництва 8.2. Поточний облік витрат виробництва 8.3. Облік випуску готової продукції	2
Всього лекцій	18
Практичні
1	Практичні заняття	2
Всього практичних	2
Консультації
1	Спец. „Облік і аудит”	4
Всього консультацій	4
Екзамен
1	Спец. „Облік і аудит”	4
Всього екзаменів	4
ВСЬОГО ГОДИН	28

1. Облік грошових коштів

1.1 Загальні положення обліку грошових коштів

Підприємства, організації та установи здійснюють грошові потоки в переважній більшості в безготівковому порядку через банківську систему. Одноразово, відповідно до діючого законодавства, підприємства мають право здійснювати готівкові обороти безпосередньо на місці своєї виробничо-фінансової діяльності. Для цього, за згодою банку, вони мають у своєму розпорядженні належно обладнані каси.

Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджена постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.04 р Відповідно до Положення, розрахунки готівкою підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Каса -- спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки, як в національній так і в іноземній валютах, та інших грошових документів.

Для ведення касових операцій наказом керівника призначається матеріально-відповідальна особа -- касир. Після видання наказу про призначення касира на роботу, керівник підприємства зобов'язаний під розписку ознайомити його з Порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про його повну матеріальну відповідальність. На великому підприємстві касирів може бути декілька. На малому підприємстві функції касира можуть виконуватися будь-яким працівником, призначеним наказом керівника.

Підприємці здійснюють облік руху готівки згідно з порядком та документами, установленими Державною податковою адміністрацією України.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим не повинна перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними правами.

Вказані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малих і середніх підприємств при використанні готівкових коштів, що одержані ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств. Обмеження також не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Ліміт залишку готівки в касі -- граничне допустима сума готівки, яка може зберігатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Його установлення, порядок і строки здавання готівкової виручки регулюються Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства. Якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлено, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) у його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку або установ комерційних банків, підприємствам поштового зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

Уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

При проведенні розрахунків готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів, доданих до звітів -- у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану готівкову виручку. Ці підрозділи повинні також вести касову книгу та оприбутковувати готівку в своїх касах.

Готівка, видана у підзвіт, але з об'єктивних причин не витрачена, має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі (за відрядженнями -- не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту -- не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її у підзвіт).

Строки та порядок здавання виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням із його керівником, виходячи з необхідності прискорення обіговості грошей і своєчасного надходження їх до кас банків:

· для підприємств, що розташовані в місцевості, де є установи банків і виручка здається до банку (а у разі відсутності в місцевості установ банків -- на підприємства зв'язку), -- щоденно в день надходження грошей до їх кас;

· для підприємств, що мають невеликі суми виручки (які за п'ять днів не перевищують 10-кратного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і знаходяться на значній відстані від установ банків або підприємств зв'язку, -- не рідше одного разу на п'ять днів.

Згідно чинного законодавства України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства вправі самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти.

Обслуговуючим банком називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність".

В процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, які можуть здійснюватися як в готівковій формі, так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства. Останній вид розрахунків називається безготівковим і законодавче регулюється Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"

Банки відкривають рахунки зареєстрованим у визначеному порядку юридичним та фізичним особам згідно з Інструкція „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”

Для відкриття поточного рахунку підприємства надають банку такі документи:

· заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншому уповноваженому органі засвідчену нотаріально;

· копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом реєстрації (підприємства які діють на підставі засновницького договору подають його копію нотаріально засвідчену);

· копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податковий облік, завірену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

· картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією. Визначення кола осіб, які мають право підпису розрахунково-платіжних документів здійснюється власником підприємства або керівником.

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі форм передбачених Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме:

1) платіжних доручень;

2) платіжних вимог-доручень;

3) розрахункових чеків;

4) акредитивів;

5) векселів;

6) платіжних вимог;

7) інкасових доручень;

8) банківських платіжних карток.

1.2 Облік касових операцій

Касові операції -- це операції, пов'язані з отриманням готівки в касу та видачею готівки з каси. Кожне підприємство має касу для зберігання готівки та здійснення розрахунків готівкою.

Ведення касових операцій регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, яке затверджено постановою Національного банку України від 19 лютого 2001 р. Положення регламентує документальне оформлення касових операцій, установлює вимоги до влаштування каси на підприємстві, визначення лімітів залишку готівки в касі та інші вимоги до ведення касових операцій.

Рахунок 30 "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства.

Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

-- 301 "Каса в національній валюті";

-- 302 "Каса в іноземній валюті".

За дебетом рахунка 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом -- виплата грошових коштів із каси підприємства.

Аналітичний облік може здійснюватися за центрами відповідальності: за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Міністерством статистики України за згодою з НБУ і Міністерством фінансів України мають застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

· КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

· КО-2 "Видатковий касовий ордер";

· КО-3 "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів";

· КО-4 "Касова книга";

· КО-5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей".

Касові ордери -- це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордера (ПКО), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером та касиром. У ПКО зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами й прописом), підпис головного бухгалтера та касира.

Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником і головним бухгалтером підприємства чи особами, ними уповноваженими. У разі видачі грошей окремій особі за видатковим касовим ордером касир вимагає пред'явлення документа, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку та особистий підпис власника.

На операцію зі здавання грошей до банку касир, крім видаткового касового ордера, також оформлює об'яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву одержувача, суму цифрами і прописом, призначення внеску, номер власного рахунка. Об'ява складається з трьох частин: перша -- залишається в банку, друга -- передається касиру, третя -- повертається підприємству з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації видаткових та прибуткових касових ордерів.

Усі факти надходження й вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

Касова книга -- обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка повинна бути пронумерована, прошнурована та опечатана сургучною печаткою.

На кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного кольору або чорнилами. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники мають бути відривними і є звітами касира. Перші й другі примірники нумеруються однаковими номерами. Наприкінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира.

Перелік касових операцій, що оформляються прибутковим касовим ордером, наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Касові операції, що оформляються прибутковим касовим ордером

№	Господарська операція	Підстава	Кредит рахунка
1.	Готівкова виручка	Довідка-заява про прийняття виручки
2.	Одержання з банку до каси — на виплату зарплати — для видачі на господарські потреби — витрати на відрядження — позики працівникам	Чек із чекової книжки
3.	Повернення невикористаних підзвітних сум	Авансовий звіт
4.	Внесення коштів на погашення нестачі за результатами інвентаризації	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії
5.	Повернення позики, одержаної працівником для будівництва, придбання або упорядкування садової ділянки	Договір із працівником про позику
6.	Внесок готівкою на погашення заборгованості за товари, продані в кредит	Кредитний договір з працівником
7.	Внесок до статутного капіталу	Виписка із статуту або витяг з протоколу зборів
8.	Плата батьків за утримання дітей у дитячих установах	Договір з працівником про утримання дітей у дитячих установах
9.	Внесення надлишку грошей за результатами інвентаризації каси	Акт результатів інвентаризації та витяг з протоколу зборів комісії

Перелік касових операцій, що оформляються видатковим касовим ордером, наведено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Касові операції, що оформляються видатковим касовим ордером

№	Господарська операція	Підстава	Дебет рахунка
1.	Готівкова виручка до банку — самостійно — через інкасацію	Квитанція банку Супровідна відомість
2.	Під звіт на господарські потреби і відрядження	Заява з візою керівника або наказ
3.	Виплата зарплати, грошових допомог із фонду оплати праці	Розрахунково-платіжна або платіжна відомість
4.	Виплата грошових допомог за рахунок відрахувань на державне соціальне страхування (допомога на похорон тощо)	Розрахунково-платіжна або платіжна відомість
5.	Видана працівникам позика	Двосторонній договір
6.	Внесення коштів на рахунки в банку для погашення нестач за результатами інвентаризації	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії
7.	Внесення на рахунок в банку суми, що одержана працівником на будівництво, придбання чи благоустрій садової ділянки	Договір з працівником про позику
8.	Внесення на поточний рахунок внеску працівників на погашення заборгованості за товари, продані в кредит	Кредитний договір з працівниками
9.	Внесення на поточний рахунок внеску до статутного капіталу	Виписка із статуту або витяг із протоколу зборів
10.	Внесення на поточний рахунок плати батьків за утримання дітей у дитячих установах	Договір з працівником про утримання дітей у дитячих установах
11.	Внесення надлишку грошей за результатами інвентаризації каси на поточний рахунок	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії

Таблиця 1.3. Основні бухгалтерські проводки за рахунком 30 «Каса»

№	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Готівка в національній валюті, що надійшла в касу за реалізовану продукцію і матеріальні цінності
2.	Кошти, одержані за чеком з банку на різні цілі в національній валюті
3.	Суми, що надійшли від покупців за придбання абонементів на харчування (на підприємствах громадського харчування)
4.	Повернення підзвітними особами невикористаних сум у національній валюті
5.	Суми, що надійшли на погашення заподіяних матеріальних збитків
6.	Суми, що надійшли на оплату акцій, реалізованих за готівку, як внесок засновників до статутного капіталу
7.	Надлишки в касі грошей у національній валюті, виявлені під час інвентаризації
8	Кошти в іноземній валюті, одержані для закордонних відряджень
9	Повернення сум працівникам на погашення переплат і виданих авансів у рахунок зарплати
10	Внесення готівки в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства (виручка, депонована зарплата, невикористані кошти на відрядження і господарські потреби) в національній валюті
11	Внесення валютних коштів для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті (невикористані кошти на закордонні відрядження)
12	Суми, здані для зарахування на поточний рахунок, у національній валюті через інкасатора
13	Виплата заробітної плати, в тому
14	Суми, видані під звіт на господарські потреби, на відрядження, а також на відшкодування перевитрат за затвердженими авансовими рахунками в національній валюті
15	Видача персоналу позик на індивідуальне житлове будівництво та на інші потреби за рахунок коштів, одержаних від банків
16	Суми виявлених при інвентаризації нестач готівки в касі

1.3 Облік операцій на рахунках в банку

Виписка банку -- це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і підставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: додають первинні документи, вказують коди рахунків, що кореспондують з синтетичним рахунком первинного порядку 31 «Рахунки в банках» (субрахунки 311, 314). На дебеті рахунка 31 «Рахунки в банках» відображають надходження коштів, на кредиті -- їх використання.

Форми банківських виписок можуть бути різними, але з обов'язковим зазначенням: вхідного залишку коштів на поточному рахунку на початок дня, надходжень і перерахувань коштів протягом дня окремо за кожним фактом платежу, вихідного залишку на поточному рахунку на кінець дня. По кожному факту платежу вказують, на підставі якого номера документа його було зроблено, реквізити банку і номер рахунка власника. Під час обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є борговими зобов'язаннями банку, тому залишки коштів та їх надходження на поточний рахунок підприємства відображають на кредиті, а видачу або перерахування коштів -- на дебеті рахунка. Бухгалтер записує ці операції на рахунка 31 «Рахунки в банках» у зворотному порядку: надходження -- на дебеті, а видачу або перерахування коштів -- на кредиті.

На дебеті виписки банк відображає погашення своєї заборгованості перед власником рахунка, а в журналі-ордері № 1 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на кредиті рахунка 31 як списання коштів з поточного рахунка.

У виписці з кредиту банк відображає збільшення заборгованості перед своїм клієнтом, а у відомості № 1.2 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на дебеті рахунка 31 як надходження коштів на поточний рахунок.

Таким чином, виписка -- основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та підставою для бухгалтерських записів. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підставою для обліку операцій доти, поки вони не будуть відображені у виписці.

У виписці банку обов'язково зазначають такі реквізити:

1. Номер поточного рахунка підприємства.

2. Дату попередньої виписки і дату руху коштів.

3. Залишок коштів до руху коштів

4. Суми операцій

5. Розрахункові рахунки-кореспонденти

Бухгалтер при отриманні виписки проводить такі операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

-- виписка нумерується;

-- перевіряється наявність виправдних розрахункових документів, на підставі яких зараховано чи списано кошти;

-- перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдних документів на перерахування чи зарахування коштів;

-- проставляється кореспонденція рахунків відповідно до проведених операцій.

Для одержання в банку чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові касира і зразок його підпису. Заява має бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Чекова книжка зберігається в касі підприємства.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, які зберігаються на рахунках у банку і можуть бути використані для поточних операцій. За дебетом рахунка 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, а за кредитом -- їх використання.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів -- грошових коштів. Він має такі субрахунки:

-- 311 "Поточні рахунки в національній валюті";

-- 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

-- 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

-- 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті») наведені у табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»)

№	Зміст операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Зарахування сум, що надійшли від покупців або замовників в оплату рахунків-фактур за відвантажені товари, продукцію, послуги в національній валюті
2	Надходження сум готівкою
3	Зарахування готівки, зданої в банк через інкасатора
4	Зарахування сум за одержаними векселями
5	Зарахування сум, повернених фінансовими органами
6	Зарахування сум, що надійшли за претензіями
7	Зарахування сум, що надійшли від інших дебіторів
8	Кошти, що надійшли від засновників підприємства як внески до статутного капіталу
9	Зарахування одержаних штрафів, пені, неустойки
10	Зарахування дивідендів від фінансових вкладів за участі в різних товариствах
11	Зарахування сум одержаного короткострокового кредиту
12	Зарахування сум одержаного довгострокового кредиту
13	Зарахування сум, що надійшли від продажу облігацій
14	Зарахування на поточний рахунок одержаного кредиту для працівників підприємства
15	Одержання грошей в касу за чеком
16	Сплата заборгованості постачальникам
17	Перерахування платежів до бюджету
18	Погашення короткострокової позики банку
19	Перерахування на погашення заборгованості: -- Пенсійному фонду (єдиному соціальному внеску) -- за індивідуальним страхуванням -- за перерахуванням прибуткового податку з громадян та інших видів податків до бюджету -- інші обов'язкові збори
20	Аванси, що переказані під звіт працівникам підприємства, які перебувають у відрядженні в інших містах
21	Перерахування авансів постачальникам і підрядникам за замовленнями з тривалим строком виконання

1.4 Облік безготівкових операції в іноземній валюті

Для розрахунків за операціями в безготівковій і готівковій іноземній валюті, згідно із законодавством України, підприємства, організації, установи, фізичні особи відкривають поточні банківські рахунки в іноземній валюті.

Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18. 12. 1998 р. № 527.

Для відкриття рахунків у іноземній валюті юридичні особи-резиденти і фізичні особи подають уповноваженому банку ті самі документи, що й для відкриття поточних рахунків у національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривають у тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, подання пакета документів не є обов'язковим.

Формування інформації про операції в іноземній валюті в бухгалтерському обліку здійснюють згідно з вимогами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Операція в іноземній валюті -- господарська операція, вартість якої визначено в іноземній валют/ або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Облік операцій в іноземній валюті здійснюють згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією з його застосування, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291.

Для обліку операцій за рахунками в іноземній валюті підприємства використовують субрахунки активного рахунка 31 «Рахунки в банках»:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Рахунки в іноземній валюті в Україні та за кордоном за субрахунками не розмежовані, але підприємства мають право вести облік операцій за цими рахунками окремо.

Господарські операції за валютними рахунками прямо чи опосередковано пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД), експортом або імпортом товарів (робіт, послуг). Розрахунки між підприємствами на внутрішньому ринку допускаються лише в національній валюті (гривнях).

Усі операції за поточним рахунком в іноземній валюті реєструються на підставі банківських виписок і доданих до них підтверджувальних документів. У банківській виписці обов'язково вказуються валютні суми (вхідне сальдо на початок дня, суми за операціями, вихідне сальдо на кінець дня).

Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» операції в іноземній валюті відображають в національній валюті України під час їх первісного визнання перерахуванням суми в іноземній валюті за курсом НБУ на дату здійснення операції.

Суми авансів (попередньої оплати), видані іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів) і одержання робіт, послуг, включають до вартості цих активів (робіт, послуг) перерахуванням у національну валюту за курсом НБУ на дату виплати авансу.

Суми авансів (попередньої оплати), одержані від інших осіб в рахунок платежів для поставки готової продукції, інших активів, виконання робіт (послуг), включають до доходу звітного періоду перерахуванням в національну валюту за курсом НБУ на дату одержання авансу.

Під час складання звітності, тобто на кожну дату балансу:

-- монетарні статті (статті грошових коштів) відображають за курсом НБУ на дату балансу;

-- немонетарні статті, що відображені за історичною собівартістю і зарахування яких на баланс пов'язане з операцією в іноземній валюті, відображають за валютним курсом на дату здійснення операції;

-- немонетарні статті, що відображені за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Курсові різниці за монетарними статтями визначають на дату здійснення розрахунків і на дату балансу. Згідно з П(С)БО 21 курсові різниці, що виникають від перерахунку активів і зобов'язань, відображають у доходах або витратах за видами діяльності.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей з операційної діяльності відображають в інших операційних доходах або витратах.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей інвестиційної та фінансової діяльності відображають в інших витратах або доходах.

Таблиця 1.5. Бухгалтерські рахунки для відображення курсових різниць

Вид доходу чи витрат	Бухгалтерський рахунок
доходи від реалізації іноземної валюти
доходи від курсових різниць за активами і зобов'язаннями підприємства, пов'язані з операційною діяльністю
додатні курсові різниці (доходи) за активами і зобов'язаннями в іноземній валюті, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.
собівартість іноземної валюти на дату її реалізації.
втрати з активів і зобов'язань операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо іноземної валюти
втрати з активів і зобов'язань неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо іноземної валюти

При перерахунку грошових коштів за поточним рахунком в іноземній валюті додатну операційну курсову різницю відображають в обліку записом: Дт 312 Кт 714, а від'ємну операційну курсову різницю -- записом: Дт 945 Кт 312.

2. Облік основних засобів

2.1 Основні поняття, класифікація та оцінка основних засобів

Капітал матеріалізований в основні засоби або, точніше, в матеріальну-технічну базу підприємства відіграє важливу роль. Адже виробничий процес в індустріальних та постіндустріальних державах неможливо уявити без такої складової, як основні засоби -- технічну базу підприємства. Саме вони визначають сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важ- кої рутинної роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість.

Основні засоби мають значну частку в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об'єктів фінансового обліку, що потребує контролю за їхнім рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(С)БО 7 "Основні засоби". Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший за один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік).

Класифікація основних засобів:

Основні засоби за характером участі в процесі виробництва поділяють на такі класи:

виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва);

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяють на

діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві),

недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів),

запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на

власні

орендовані.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться згідно класифікації за видами, зокрема за такими групами:

· земельні ділянки;

· капітальні витрати з поліпшення земель;

· будинки та споруди;

· машини та обладнання;

· транспортні засоби;

· інструменти, прилади та інвентар;

· робоча і продуктивна худоба;

· багаторічні насадження;

· інші основні засоби.

Будь-який об'єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року. Створені (побудовані) або придбані основні засоби в балансі відображаються за їх пер винною вартістю, яка складається з таких елементів: сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно-монтажні роботи та постачальникам за придбані об'єкти (без податків); реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують «право власності на об'єкт; сум ввізного мита; витрат зі страхування ризику доставки об'єктів.

Однією з важливих проблем обліку є оцінювання основних засобів. На практиці використовуються такі види оцінювання засобів: первісна вартість, переоцінена первісна вартість, залишкова вартість, справедлива вартість, ліквідаційна вартість

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості Інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість придбаних або створених основних засобів включає:

· суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

· суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

· суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів;

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· сплачені мито, податки та інші платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

· винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об'єкт основних засобів;

· витрати з страхування ризиків, пов'язаних із доставкою основних засобів;

· витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Переоцінена первісна вартість - це вартість основних засобів, що визначається множенням первісної вартості на індекс переоцінки (справедлива вартість/залишкову вартість)

Залишкова вартість - це вартість основних засобів, яка визначається як різниця між первісною вартістю та нарахованим зносом

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Ліквідаційна вартість - сума кошті або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

Усі операції, пов'язані з рухом основних засобів, оформляються первинними документами, які забезпечують правильність і своєчасність їх обліку.

На підприємство основні засоби надходять у результаті капітальних вкладень, придбання за плату в інших підприємств і осіб, отримання від інших підприємств або осіб безоплатно, внесення засновниками в рахунок їхніх внесків до статутного фонду підприємства, оприбуткування надлишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації, а також внутрішнього переміщення.

Основні засоби вибувають із підприємства внаслідок часткової чи повної ліквідації, безоплатної передачі їх іншим підприємствам або особам, реалізації, а також нестачі, виявленої під час інвентаризації.

Приймання основних засобів в експлуатацію здійснює комісія, яка призначається наказом або розпорядженням керівника підприємства. Як правило, на підприємстві створюються постійно діючі комісії, до складу яких входять головний механік, спеціаліст з будівництва, інженер з техніки безпеки, бухгалтер, працівник, якому здають під відповідальність об'єкт основних засобів.

Існують такі типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів».

ОЗ-2 «Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів».

ОЗ-3 «Акт списання основних засобів».

ОЗ-4 «Акт списання автотранспортних засобів».

ОЗ-5 «Акт №-- про установку, пуск і демонтаж будівельної машини».

ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів».

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів».

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів».

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів».

ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)».

ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)».

ОЗ-16 «Розрахунок амортизації автотранспорту».

Уведення в дію об'єктів основних засобів, а також їх купівлю комісія оформляє актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою 03-1, який використовують для:

-- зарахування до складу ОЗ окремих об'єктів;

-- обліку введення об'єктів ОЗ в експлуатацію;

-- оформлення внутрішнього переміщення ОЗ з одного підрозділу (цеху, відділу, дільниці) до іншого;

-- вилучення об'єктів із складу 03 при передачі іншому підприємству (організації) -- у разі продажу (обміну) і безоплатної передачі.

Склад комісії, яка складає акт, визначається наказом з облікової політики підприємства або затверджується

окремим розпорядженням керівника. Акт затверджує керівник підприємства.

Кожний об'єкт зараховують до ОЗ за окремим актом. Виняток можливий лише під час обліку інвентарю, інструментів, устаткування і подібних об'єктів, якщо вони однотипні, мають однакову вартість і приймаються в одному календарному місяці.

Перший примірник акта передають у бухгалтерію, і на його підставі робиться запис в інвентарній картці форми 03-6. До акта додається необхідна технічна документація, яку згодом передають до одного з відділів (у бухгалтерії не зберігається).

При прийманні основних засобів акт складають в одному примірнику, при передачі іншому підприємству -- в двох (для обох підприємств), при передачі іншому підрозділу -- також у двох (на підставі другого примірника акта працівник, що передає об'єкт ОЗ, робить відповідний запис у інвентарному списку ОЗ-9).

Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом; у ньому зазначають: склад комісії, докладну характеристику об'єкта, джерело придбання (спорудження), рік спорудження чи випуску заводом, дату введення в експлуатацію, коротку технічну характеристику, результати випробовування, відповідність технічним умовам, висновок комісії. Вказують також, хто прийняв відомості, необхідні для нарахування зносу. У разі надходження на підприємство основних засобів, які вже були в експлуатації, в акті прийняття-передачі зазначають суми зносу.

Акти зберігають протягом усього терміну експлуатації об'єкта і протягом трьох років і одного місяця після його списання з обліку за умови, що за цей час було проведено документальну ревізію.

Введення в дію деяких об'єктів потребує складання спеціальних актів державного приймання, У таких випадках акти за формою ОЗ-1 не складають.

Приймання закінчених робіт із добудови та дообладнання об'єкта, що проводяться за рахунок капітальних вкладень і збільшують його балансову вартість, оформляють актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма 03-2).

Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію.

Бухгалтерія на підставі цих документів відкриває інвентарну картку, присвоює об'єкту порядковий номер, який після цього проставляють в акті приймання-передачі. Інвентарні картки є підставою для ведення аналітичного обліку основних засобів.

Для списання непридатних об'єктів основних засобів також створюють спеціальну комісію. На об'єкт, призначений для списання, комісія складає акт на списання основних засобів (форма ОЗ-З), а при списанні вантажного чи легкового автомобіля, причепа або напівпричепа -- акт на списання автотранспортних засобів (форма ОЗ-4). В акті зазначають: найменування об'єкта, його інвентарний номер, дату введення в експлуатацію, місце експлуатації, первісну вартість, суму нарахованого зносу за час експлуатації, обґрунтування необхідності списання з балансу. В ньому також визначаються витрати на ліквідацію об'єкта та вартість матеріалів, що мають бути оприбутковані після проведення операції. В акті робиться розрахунок результатів від ліквідації.

В акті на списання автотранспортних засобів, крім цього, зазначають пробіг автомобіля, а при списанні основних засобів, що вибули внаслідок аварії, додають копію акта про аварію, а також пояснення причин аварії і зазначають заходи, вжиті до винних осіб.

Акт на списання складають у двох примірниках. Після затвердження керівником підприємства перший примірник акта передають у бухгалтерію, другий залишають у матеріально відповідальної особи. Він є обґрунтуванням для здачі на склад матеріалів, отриманих у результаті ліквідації об'єкта.

Для отримання аналітичних даних про наявність і рух основних засобів за їхніми класифікаційними ознаками бухгалтерія на підставі підсумкових даних в інвентарних картках (книгах) за звітний місяць заповнює картку обліку руху основних засобів за формою ОЗ-8.

Інвентарні картки заповнюють на підставі таких первинних документів з обліку руху основних засобів:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»;

ОЗ -2 «Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів»;

ОЗ -3 «Акт списання основних засобів» (картка вилучається);

ОЗ-4 «Акт списання автотранспортних засобів» (картка вилучається).

На підставі інвентарних карток заповнюють такі реєстри обліку:

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів »;

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» (заповнюється наприкінці місяця);

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» (крім випадків внутрішнього переміщення ОЗ).

2.3 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Синтетичний облік ведеться на активному рахунку 10 "Основні засоби"

Дебетове сальдо означає первісну вартість основних засобів, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Обороти за дебетом -- це надходження основних засобів на баланс підприємства (придбаних, створених, безоплатно отриманих), сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісне очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки об'єкта основних засобів.

Обороти за кредитом -- це вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Основні засоби відображаються по дебету рахунку 10 в момент їх надходження на підприємство тільки в тому випадку, якщо: не потребує монтажу або вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство

Якщо об'єкт основних засобів на відповідає зазначеним вимогам, тоді для відображення надходження основних засобів на підприємство використовується рахунок 15 „Капітальні інвестиції”, зокрема 151 та 152

За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення будівель чи інших основних засобів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених основних засобів)

Аналітичний облік основних засобів ведеться за кожним інвентарним об'єктом.

Інвентарний об'єкт -- предмет або комплекс конструктивно поєднаних предметів з усіма пристроями та пристосуваннями для виконання певних самостійних функцій і певної роботи.

Для організації обліку та забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об'єкту, незалежно від того, знаходиться він в експлуатації чи в запасі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Цей номер зберігається за об'єктом на час його знаходження на підприємстві. Інвентарні номери об'єктів, які вибули (передані безоплатно, реалізовані, ліквідовані як зношені чи з інших причин), не можуть присвоюватись іншим основним засобам із нових надходжень.

Аналітичний пооб'єктний облік основних засобів веде бухгалтерія на інвентарних картках у гривнях (без копійок). Інвентарна картка форми ОЗ-6 використовується для обліку всіх видів основних засобів (будівель, споруд тощо), а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які прийняті в експлуатацію в одному календарному місяці й мають однакові виробничо-господарське призначення, технічну характеристику й вартість.

Інвентарну картку відкривають на кожний інвентарний об'єкт (групу). Якщо до інвентарного об'єкта належать окремі пристрої та прилади, що становлять із ним одне ціле, в картці подають перелік цих частин. До інвентарних карток не вносять усіх показників технічної документації. Характеристика об'єктів і їхніх окремих конструктивних елементів має бути короткою і відображати індивідуальні особливості об'єкта. Проіндексовані (переоцінені) об'єкти основних засобів записують за відновною вартістю в розділі картки «Реконструкція, модернізація». Картки недіючих основних засобів групують окремо.

Облік об'єктів основних засобів за місцем їхньої експлуатації (розміщення) здійснюють в інвентарному списку. Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцями їхнього знаходження мають бути тотожні записам в інвентарних картках (книгах).