Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З КОНТРАГЕНТАМИ НА ТРАНСПОРТНОМУ ПІІДПРИЄМСТВІ

1.1 Критичний аналіз наукових досліджень щодо обліку розрахунків з контрагентами

1.2 Організаційно-методичні аспекти обліку розрахункових операцій на підприємствах

1.3 Нормативно-законодавче регулювання обліку та аудиту з контрагентами

1.4 Особливості управління розрахунками з контрагентами

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ТОВ «ТК «ДНІПРО»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ТК «Дніпро»

2.2 Стан галузі автотранспортних перевезень та особливості їх нормативно-правового регулювання

2.3 Аналіз показників балансу та фінансового стану ТОВ «ТК «Дніпро»

2.4 Визначення імовірності банкрутства ТОВ «ТК Дніпро»

2.5 Організація бухгалтерського обліку та особливості облікових процесів на ТОВ «ТК «Дніпро»

РОЗДІЛ 3. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З КОНТРАГЕНТАМИ НА ТОВ «ТК «ДНІПРО»

3.1 Методика проведення аудиту розрахунків з контрагентами

3.2 Організація аудиту розрахунків з контрагентами на ТОВ «ТК «Дніпро»

3.3 Виявлені недоліки та надані пропозиції щодо розрахунків з контрагентами на ТОВ «ТК «Дніпро»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Перехід України до нових умов господарювання, що спричинено глобальними змінами в економіко-політичному середовищі, змінив правове положення підприємств. Нового значення набули облік і оцінка результатів діяльності підприємств. Це стало необхідним для встановлення майнових відносин із засновниками, інвесторами, контрагентами, а також з державою.

Господарська діяльність будь-якого суб'єкта господарювання пов'язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних цінностей. Основою їх безперервного кругообігу є господарські процеси. Однією з важливих передумов подальшої діяльності підприємства є процес постачання, що тісно пов'язаний з розрахунковими операціями, які можуть призводити до утворення зобов'язань. Через різницю у часі між моментами постачання та сплати за рахунками у підприємства виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги. Даний вид зобов'язань є тимчасово вільними обіговими коштами та здійснює суттєвий вплив на фінансову стійкість та платоспроможність суб'єкта господарювання. Тому їх розмір потрібно ретельно контролювати. Причиною виникнення значної кредиторської заборгованості часто стає недосконалість розрахунків з контрагентами, недбалість працівників, шахрайство та зловживання службовими повноваженнями. Як наслідок - порушення фінансової й розрахункової дисциплін. Тому правильне, ефективне та своєчасне ведення розрахунків з контрагентами, достовірне відображення облікової та аналітичної інформації набуває великого значення, що свідчить про необхідність їх вдосконалення.

Питанню заборгованості приділяли увагу такі науковці, як Єлісєєвасука О. К. [15], Гуня В. О. [15], Бєлозерцев В. С. [15], Сухар І. С. [69], Погоріляк Л. В. [46], Полятикін С. О. [48], Жуков В. Н. [17], Мазур В.В. та багато інших. В ході дослідження було проаналізовано найвідоміші роботи науковців та надано стислу характеристику напрямів вивчення проблемних аспектів та методів їх вирішення.

Мета і завдання дослідження. Метою науково-дослідної роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій з удосконалення обліку і аудиту розрахунків з контрагентами на транспортному підприємстві на прикладі ТОВ «ТК «Дніпро».

Для досягнення зазначеної мети визначені наступні завдання:

- систематизувати теоретичні положення щодо обліку розрахунків з контрагентами;

- деталізувати організаційно-методичні аспекти обліку розрахункових операцій на підприємствах;

- освітити нормативно-законодавче регулювання обліку та аудиту з контрагентами;

- сформувати особливості управління розрахунками з контрагентами;

- розглянути загальний організаційно-економічний стан ТОВ «ТК «Дніпро» та особливості облікових процесів на підприємстві;

- проаналізувати стан галузі автотранспортних перевезень та особливості нормативно-правового регулювання;

- розглянути організацію бухгалтерського обліку та особливості облікових процесів на ТОВ «ТК «Дніпро»;

- узагальнити методику проведення аудиту розрахунків з контрагентами;

- описати організацію аудиту розрахунків з контрагентами на ТОВ «ТК «Дніпро»;

- узагальнити виявлені порушення та надати рекомендацій щодо обліку розрахунків з контрагентами на ТОВ «ТК «Дніпро».

Об'єктом дослідження є облікове відображення розрахунків з контрагентами на ТОВ «ТК «Дніпро».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань організації та методики бухгалтерського обліку і здійснення аудиту розрахунків з контрагентами.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання. Для розкриття сутності та змісту категорій застосовувались методи теоретичного узагальнення - аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний підхід, порівняння, аналогія, абстрагування. Метод причинно-наслідкового зв'язку, абстрактно-логічний та метод групування використовувалися для виділення об'єктів і елементів договірної політики, облікової політики, удосконалення порядку розрахунку з контрагентами; історичний і логічний методи - при дослідженні теоретичних аспектів щодо обліку та аудиту розрахунків з контрагентами. При дослідженні контрагентів було використано АВС-аналіз, а також XYZ-аналіз.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативні документи України й інших країн світу з бухгалтерського обліку, аудиту, господарського та цивільного права, матеріали науково- практичних конференцій, довідково-інформаційні видання, а також фінансова звітність ТОВ «ТК «Дніпро».

Що стосується стану даної галузі в Україні, то транспорт є ключовою ланкою соціально-економічної системи держави і належить до стратегічно важливих галузей національної економіки, без ефективної роботи якої неможливе подальше підвищення добробуту суспільства.

Науково-практична новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень і розробці практичних рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з контрагентами.

Отримані в ході дослідження науково-практичні результати мають важливе значення для подальшого розвитку й удосконалення бухгалтерського обліку і аудиту розрахунків з контрагентами. Основні наукові положення полягають у наступному:

- доведено, що процес постачання еволюціонував із точки зору зміни цільових показників та використання нових методів обслуговування покупців;

- розроблено комплексне відображення витрат на розміщення оголошення в процесі придбання майна;

- запропоновано ведення контролю дебіторської заборгованості шляхом аналітичного відстеження загроз.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати спрямовані на підвищення рівня організації та ведення обліку розрахунків з контрагентами. Впровадження запропонованих рекомендацій дасть необхідний імпульс і сприятиме зростанню якості облікової інформації. Результати науково-дослідної роботи можуть бути використані при веденні обліку та аудиту підприємствами України.

Апробація результатів дослідження. Результати даного дослідження апробовані, оцінені та можуть бути використані у практичній діяльності.

Окремі результати магістерської науково-дослідної роботи можуть бути використані на ТОВ «ТК «Дніпро», що засвідчує довідка, надана підприємством (додаток А).

Структура, зміст та обсяги магістерської роботи. Магістерська робота за структурою включає в себе вступ, три основних розділи, присвячених дослідженню ведення бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з контрагентами, висновки, список використаної літератури на 4 сторінках, що налічує 82 джерела. Основний зміст роботи викладений на 111 сторінках, робота містить 10 рисунків, 16 таблиць та 15 додатків.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З КОНТРАГЕНТАМИ НА ТРАНСПОРТНОМУ ПІІДПРИЄМСТВІ

1.1 Критичний аналіз наукових досліджень щодо обліку розрахунків з контрагентами

Сучасні економічні відносини, що продиктовані значними змінами в політичному, соціальному та економічному аспектах сьогодення, проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств світу і зокрема України. В цих умовах у підприємств підвищується необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб удосконалювати свою роботу. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов'язані постійно дбати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.

Чіткий облік розрахунків з контрагентами - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

Повертаючись до витоків бухгалтерського обліку, слід зауважити, що одним з перших завдань обліку виступала фіксація інформації про розрахунки між підприємствами, заборгованість, що виникала в процесі господарської діяльності. Від того часу багато змінилось: обсяги, форми, види розрахунків, часткова автоматизація проведення розрахунків та їх обліку, удосконалювався облік та торгівля загалом, проте і досі питання розрахунків та заборгованості між підприємствами є ключовими питаннями. До сьогодні залишається не повністю вирішеним питання обліку безнадійної дебіторської заборгованості, визначення окремих категорій, врахування ризиків, удосконалюється методика відображення розрахунків з контрагентами, класифікація заборгованості тощо.

Перш за все, вирішимо, що означає поняття «контрагент» в системі бухгалтерського обліку та аудиту. В довіднику програми «1С.Підприємство» існує таке тлумачення: «контрагент» - це загальне поняття, куди включені постачальники і покупці, юридичні та фізичні особи. Словники визначають, що контрагент - це кожна із сторін в договорі по відношенню один до одного. Відповідно до пункту 45 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансуванню тероризму» [53] (далі - Закон) учасники фінансової операції - це клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах. Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону клієнт - клієнт - будь-яка особа, яка звертається за наданням послуг до суб'єкта первинного фінансового моніторингу; користується послугами суб'єкта первинного фінансового моніторингу; є стороною договору [53]. Отже, контрагентами в системі бухгалтерського обліку та аудиту можна вважати фізичних та юридичних осіб, які вступають у договірні відноси з метою надання чи отримання послуг.

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки перш за все пов'язані з реалізацією виробленої продукції і наданих послуг.

Для визначення кола проблем, що вже отримали дослідження та досліджені частково, нами проведено аналіз останніх досліджень з питань обліку розрахунків з контрагентами. Отримані результати наведені у додатку Б.

Аналіз попередніх досліджень та публікацій показав, що питання обліку розрахунків з контрагентами досліджуються в різних напрямках. Починаючи від основ побудови обліку, зокрема І.С. Сухарем [69] розглядається аналітичний та синтетичний облік розрахунків з контрагентами відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків та П(С)БО і відображення інформації про стан розрахунків з контрагентами в регістрах обліку, їх подальше удосконалення зумовлене направленістю національних П(С)БО до міжнародних стандартів фінансової звітності висвітлено Л.В. Погоріляк [46], зокрема запропоновано використовувати факторинг при управлінні дебіторською заборгованістю підприємств, а також розвиток обліку розрахунків з контрагентами зумовлений використанням інформаційних систем в обліку - С.О. Полятикін [48]. Враховано правовий аспект обліку розрахунків з контрагентами: В.Н. Жуков [17]. Мазур В.В. [28] розглянув ряд питань стосовно аудиту розрахунків з контрагентами, зокрема, стадію планування. Іншим напрямком досліджень виступають дослідження у випадку врахування особливостей розрахунків з контрагентами:

- в залежності від галузі економіки: О.Л. Арутюнова [1], Л.І. Малявкіна [29], Р.В. Філатов [74];

- в залежності від контрагентів: В.С. Ржаніцина [63], [64],

- О.В. Бурлакова [6], К.Ю. Татаров [70];

- в залежності від додаткових умов реалізації продукції: Н. Богатенко [2], Н.В. Жуков [17], Л.І. Куликова, С.Ю. Федотова [13].

За результатами проведених досліджень було виявлено ряд пропозицій щодо вирішення визначених проблем, зокрема, вдосконалення методів відображення в обліку особливостей розрахунків з контрагентами, впровадження додаткових аналітичних та синтетичних рахунків, вдосконалення первинних документів та звітності загалом. На основі отриманих результатів побудуємо таблицю (додаток В).

Дані додатку В показують, що вирішення визначених проблеми автори вбачають у введенні додаткових синтетичних та аналітичних рахунків, вдосконаленні методики відображення в обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Рядом авторів запропоновано вдосконалити первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками та деталізувати фінансову звітність. Графічно аналіз представлено на рис. 1.1.



Рис. 1.1. Рекомендації щодо вдосконалення обліку розрахунків з контрагентами

Джерело: складено автором на основі [69], [46], [48], [17], [28], [1], [29], [74], [63], [64], [6], [70], [2], [17], [13]

Відповідно, дослідження проблем бухгалтерського обліку з покупцями і замовниками зосереджується на змінах у законодавстві щодо наближення П(С)БО до МСФЗ, підвищення рівня автоматизації та комп'ютеризації бухгалтерського обліку.

В той же час проблемними залишаються питання особливостей обліку розрахунків з покупцями і замовниками, що виникають в практиці вітчизняних підприємств, коли використання загальних правил обліку з контрагентами недостатньо, зокрема відсутні методичні рекомендації відображення операцій з афілійованими контрагентами, невизначеним залишається облік знижок, розподіл витрат від наданих послуг технічним підрядником тощо.

Окрема увага повинна приділятися перспективним напрямам розвитку обліку розрахунків з покупцями і замовниками, зокрема, як зауважує К.Ю.Татарова, віднесення витрат на оплату послуг технічного підрядника ускладнюється випадками відсутності можливості прямого віднесення понесених витрати до конкретного об'єкту, обґрунтування доцільності витрат на оплату послуг технічного підрядника тощо. У підсумку в дослідженні пропонується вирішення наявних проблем (розподіл витрат) та визначено інші проблемні напрямки (обґрунтування витрат).

Дані додатку Б показують багатоплановість проведених досліджень, проте вирішення одних проблем наштовхує на постановку нових. До прикладу, О.Л.Арутюнова [1] наводить вирішення поставлених проблем розрахунку зміни вартості електроенергії відповідно договору та фактичної собівартості при її споживанні чи реалізації в бухгалтерському та податковому обліку, проте залишається недостатньо вивченим питання обґрунтування формування ціни реалізації електроенергії подальшого перепродажу та питання розподілу витрат у випадку, коли прийнято рішення частину електроенергії реалізувати, однак у кінцевому підсумку підприємство використало електроенергію на власні потреби. Тобто зі зміною ряду факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, з'являються нові проблемні питання.

На даному етапі досліджень проблемних питань бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками слід виділити наступні питання, що потребують подальших досліджень:

1) розрахунок та облік безнадійної дебіторської заборгованості та шляхів її ліквідації (попередження виникнення останньої, списання, факторинг);

2) відображення в обліку договірних відносин: укладання єдиного договору чи кількох договорів одночасно, врахування впливу наявності чи відсутності того чи іншого договору на облік розрахунків з покупцями і замовниками;

3) систематизація факторів, що суттєво впливають на облік розрахунків з контрагентами, залежно від галузі:контрагенти, предмет купівлі-продажу, нормативне регулювання тощо;

4) відсутній єдиний підхід до відображення в обліку та розрахунку знижок, як у покупця, так і в продавця.

1.2 Організаційно-методичні аспекти обліку розрахункових операцій на підприємствах

У період нестабільності української економіки одним із ймовірних шляхів зміцнення фінансового становища підприємств є контроль за фактичним станом їх розрахунків, динамікою дебіторської та кредиторської заборгованості, виявлення фактів навмисного спотворення облікових даних суб'єктами господарських зв'язків. При цьому важливого значення набувають питання законності обмінних операцій, їх доцільності, документальної обґрунтованості та правильності відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Одним із напрямів вирішення проблеми ефективного управління розрахунками є виявлення адекватних їхній сутності класифікаційних ознак, розробка науково обґрунтованої системи їх обліку.

Результати проведених досліджень свідчать, що поняття «розрахунок» та «платіж» тісно пов'язані. Економічна енциклопедія трактує поняття «платіж» як фінансово-грошові операції, пов'язані з розрахунками громадян, підприємств і організацій між собою, з також органами фінансово-кредитної системи [14, с.754]. Сучасний економічний словник визначає поняття розрахунку як сплату грошей за зобов'язаннями [75, с. 26].

У даний час в економічній літературі не виділено чітке поняття форми розрахунків. Зокрема. Л. А. Рибіна визначає форму розрахунків як «...вид носіїв боргових вимог на кошти, які відрізняються структурою документів і документообігом, часом і місцем виконання розрахунків, ступенем гарантії платежів» [65, с.156]. У діючому законодавстві України не розкривається зміст терміну «форма розрахунків», натомість наводиться перелік форм розрахунків, які застосовуються при проведенні переказу (рис. 1.2).

В Україні також застосовуються такі специфічні форми безготівкових розрахунків, як залік взаємних зобов'язань і бартер. При заліку зустрічних вимог відбувається різке скорочення руху коштів, при бартерній формі - рух коштів відсутній, що свідчить про безгрошову форму розрахунків.

В ході дослідження зроблено висновок про те, що розрахунок у підприємницькій діяльності - це погашення зобов'язань одного підприємства перед іншим. Платіж - спосіб погашення зобов'язань, який передбачає використання грошових коштів при здійсненні розрахунку.

Методологічні засади формування з бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [40], згідно з яким фінансовий інструмент - це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Аналогічно дане поняття трактується у міжнародних стандартах фінансової звітності (IAS 32 «Фінансові інструменти»). Таким чином, фінансові інструменти включають як первісні інструменти, наприклад, дебіторську й кредиторську заборгованість та цінні папери, які надають право власності, так і похідні інструменти, наприклад, фінансові опціони, ф'ючерсні та форвардні контракти. Отже, платіжними інструментами розрахункових відносин можуть бути також фінансові інструменти, що призводить до виникнення певних особливостей стосовно об'єктів обліку в розрахунках, а саме: фінансові інструменти, на відміну від розрахунково-платіжних документів, є самостійними об'єктами бухгалтерського обліку. Використання фінансових інструментів у розрахунках надає підприємствам більш широкі можливості у прийнятті рішень щодо забезпечення своєчасного виконання зобов'язань.

На особливості методики бухгалтерського обліку безготівкових розрахунків із використанням платіжних вимог впливає також предмет розрахунків. Як правило, ним може бути заборгованість перед бюджетом, заборгованість перед митними органами, фіктивні кошти, які незаконно перебувають в обігу, сума фінансових санкцій, висунутих підприємству за порушення розрахунків з бюджетом, сума боргу за векселем, розрахунки за претензіями. У разі стягнення коштів як фінансових санкцій зазначені суми у бухгалтерському обліку відображаються у складі витрат звітного періоду з відповідним впливом на фінансові результати, що відображені саме в бухгалтерському обліку [81, с.73]. При цьому особливості методики обліку безготівкових розрахунків визначаються залежно від таких характеристик господарської операції:

1) форма розрахунку;

2) платіжний інструмент розрахунків та форма оплати;

3) місцезнаходження економічного агента;

4) наявність фактичного руху коштів при здійсненні розрахунків;

5) результати здійснення розрахунків: завершення господарської операції або утворення дебіторської (кредиторської) заборгованості.

Вибір ефективної форми розрахунків сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства, зростанню його прибутку без залучення додаткових капітальних вкладень. Тому в умовах ринку вибір форми розрахунків, на нашу думку необхідно здійснювати за такими критеріями:

1) надійність, шляхом гарантування своєчасності надходження коштів на рахунок виробника продукті в повному обсязі;

2) контроль через належний рівень взаємного і банківського контролю за виконанням договірних зобов'язань;

3) прискорення документообігу;

4) прискорення обігу коштів через скорочення термінів отримання ТМЦ і термінів їх оплати покупцями;

5) мінімальна трудомісткість розрахункових операцій.

У ринковому середовищі підприємницька діяльність будується на системі укладених, договорів постачання продукті (робіт, послуг). Оскільки договір є основним інструментом, який переміщує матеріальні та фінансові ресурси підприємства, то причини, що створюють передумови до виникнення і несвоєчасного погашення заборгованостей, можуть випливати, власне, із господарських договорів.

Аналіз результатів оцінки стану договірних відносин показав, що:

1) складанням господарських договорів на підприємствах у більшості випадків займаються керівник та головний бухгалтер, але практика господарювання свідчить і про залучення кваліфікованих спеціалістів;

2) дотримання договірної дисципліни своїми партнерами переважна більшість підприємств оцінює як «посередньо». Серед причин, що спонукають такі підприємства до «подальшої співпраці із недобросовісними партнерами, є: найкоротша відстань доставки продукції, втрата головних ринків збуту, відсутність іншого партнера, вказівка керівництва;

3) в умовах недотримання договірних зобов'язань партнерами деякі підприємства не намагалися оскаржити свої права в судовому порядку. Свідчення тих, кому доводилося захищати інтереси свого підприємства в такий спосіб дозволяють зробити умовне припущення про те, що на сьогодні суд задовольняє лише кожен четвертий позов підприємств, що свідчить про відносно низький рівень підтримки з боку законодавства. Проте, функцію правового захисту суб'єктів господарювання облік виконує лише у тому випадку, коли договірні відносини оформляються своєчасно, правильно й у повному обсязі.

Договір є основним інструментом фінансово-господарських відносин, виконання його є гарантією фінансової стабільності. Інтеграція поглядів провідних економістів з власними спостереженнями відносно стану та обліку договірних відносин в ринковому середовищі дала підставу для визначення головних особливостей таких відносин:

1) у взаємовідносинах між суб'єктами при здійсненні операцій товарного змісту (коли об'єктом обліку є продукція, виконані роботи, надані послуги) характерним є складання таких господарських договорів, як: договір купівлі-продажу; договір постачання; договір підряду; договір бартеру; договір про надання послуг; договір зберігання; договір оренди; договір про товарний кредит;

2) з огляду на те, що практика господарювання примножує випадки систематичного невиконання договорів, ігнорування договірних умов, внаслідок чого частіше за все втрачають товаровиробники, при укладанні угоди особливу увагу необхідно приділяти її суттєвим умовам. В даний час економічна література не дає прямої відповіді на запитання, які саме умови договору слід вважати суттєвими. В загальному розумінні - це предмет та ціна договору [11, с. 22].

Позабалансовий облік договірних зобов'язань на підприємстві починається з моменту набуття договором юридичної сили. При ньому слід враховувати, що зобов'язання оцінюються за вартістю, вказаною у господарському договорі, або додатках до нього (специфікаціях).

Інформація щодо позабалансових зобов'язань підприємства може бути корисною для його кредиторів, оскільки можливі претензії щодо активів підприємства безпосередньо зменшують розмір коштів, які б могли бути направлені на погашення боргів кредиторам. Ці обставини змушують кредиторів до моменту видачі позик проводити оцінку ризиків за позабалансовими зобов'язаннями позичальників.

Відображення договірних прав і зобов'язань на позабалансових рахунках обліку має свої особливості і полягає в тому, що вони, як правило не відображуються у фінансовій звітності. Водночас в реальному житті майже не існує підприємств, які б не мали зобов'язань, що підлягають обов'язковому виконанню у майбутньому. Такі обов'язки включають суттєві потенційні вимоги до даного підприємства, що в підсумку вплине на його майновий стан. Тому фінансові менеджери підприємства також повинні володіти повною інформацією про позабалансові ризики з метою їх подальшого хеджування (зменшення).



1.3 Нормативно-законодавче регулювання обліку та аудиту з контрагентами

Законодавчі основи регулювання бухгалтерського обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, який визначає правові принципи регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерських облік і подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

При вивченні даного питання варто зазначити, що облік розрахунків з контрагентами є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина грошових надходжень підприємств, а також формується кредитна історія та загальна оцінка конкурентоспроможності.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги може бути як позитивним елементом фінансово-господарської діяльності, так і негативним. Порівняно із зобов'язаннями за отриманими кредитами банків, векселями, облігаціями, вона є «дешевою» заборгованістю. Також виникає можливість користуватися коштами інших підприємств. З іншого боку, якщо величина кредиторської заборгованості є досить великою, то відбуватиметься зниження платоспроможності суб'єктів господарювання. Це може стати причиною відмови інших підприємств та фінансових структур від співпраці.

Правові засади ведення обліку розрахунків з контрагентами регламентується П(С)БО 11 «Зобов'язання», а технологія обробки облікової інформації залежить від обраної на підприємстві форми бухгалтерського обліку.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку представлена низкою законодавчих і нормативних актів, відповідно до яких підприємство здійснює господарсько-фінансову діяльність і забезпечує ведення її бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ця система розроблялася та доповнювалася багатьма вченими-економістами, та сучасна її структура представлена п'ятьма рівнями, кожний з яких охоплює ряд документів.

Згідно з Планом рахунків для обліку розрахунків з контрагентами призначений рахунок 63 «Розрахунки з контрагентами». На рахунку 63 «Розрахунки з контрагентами» ведеться облік розрахунків з контрагентами за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги.

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з контрагентами» відображається заборгованість за одержані від контрагентів товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними контрагентами.

На субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними контрагентами за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним контрагентом в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Необхідність аудиторської діяльності виникла в Україні з переходом до ринкових відносин, регулюється низкою законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-12, остання редакція якого прийнята 14.09.2006 р. № 140-V і набула чинності з 19.01.2007 р. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової й іншої економічної інформації.

Предметом аудиторської діяльності є аудиторські послуги, що згідно із Законом поділяють на аудит та інші послуги, а за міжнародною аудиторською практикою містять послуги з виконання завдань з надання впевненості (аудит історичної фінансової інформації, огляд історичної фінансової інформації, інші завдання з надання впевненості) та супутні послуги.

Рішенням Аудиторської палати України «Про застосування стандартів аудиту» № 320/1 від 29.12.2015р. в Україні для обов'язкового застосування при виконанні завдань з 1 лютого 2016 року в якості національних стандартів аудиту Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2014 року.

Таким чином, облік і аудит розрахунків з контрагентами регулюється великою кількістю нормативно-правових, законних і підзаконних актів, знання вимог яких є необхідною умовою правильного ведення обліку та здійснення аудиту. Керівництво підприємства, в свою черго, також повинно регулювати діяльність свого персоналу шляхом створення сучасних та ефективних важелів управління.

1.4 Особливості управління розрахунками з контрагентами

Найголовнішим стратегічним завданням будь-якого підприємства є отримання максимально можливого прибутку та підтримання фінансової стабільності підприємства. При цьому підприємство може використовувати ряд універсальних та уніфікованих інструментів. Рівень володіння такими інструментами визначає, наскільки мобільним буде вирішення як рядових, так і непередбачуваних ситуацій.

На жаль, більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення та погашення заборгованості «інтуїтивно», оскільки на підприємстві відсутня постійна та обґрунтована політика з цього питання. Це може призвести до фінансових втрат або недоотримання частини прибутку. Більш того, це можна вважати професійною недбалістю або недосвідченістю керівництва організації.

Найбільшу частину у складі дебіторської заборгованості займає заборгованість покупців за відвантажені їм товари та надані послуги, а у складі кредиторської - розрахунки з контрагентами. Особливе місце в кредиторський заборгованості займають численні розрахунки з постачальниками. Окрім цього, наявність простроченої заборгованості може призвести до погіршення іміджу підприємства. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку - зменшує показники платоспроможності і ліквідності.

Саме тому політика управління розрахунками перш за все має бути направлена на оптимізацію розміру та розширення обсягів реалізації продукції та послуг і своєчасне її погашення.

Розглянемо детальніше кожний етап управління розрахунками. Основою формування облікової політики щодо дебіторської та кредиторської заборгованостей є оптимізація їх загального розміру та досконале вивчення передумов виникнення, принципів кредитної політики, удосконалення процедури інкасації дебіторської заборгованості, ефективне використання отриманих кредитів та ін.

Взагалі, управління дебіторською заборгованістю здійснюється, як правило, для збільшення величини прибутку за рахунок підвищення ефективності використання дебіторської заборгованості. Отже, дуже важливим є раціональне та ефективне проведення політики управління заборгованістю. Для досягнення цієї мети необхідно виділяти такі основні задачі управління заборгованістю:

- попередня перевірка усіх потенційних дебіторів на початку співпраці;

- належний юридичний супровід угод;

- заздалегідь визначений граничний ліміт дебіторської заборгованості;

- фінансування дебіторської заборгованості;

- належним чином здійснюваний облік та контроль за дебіторською та кредиторською заборгованістю;

- аналіз ефективності дебіторської заборгованості;

- стягнення прострочених боргів;

- претензійна робота з несумлінними дебіторами.

Також необхідно приділити увагу роботі керівництва в процесі управління дебіторською заборгованістю. Саме від керівництва залежить правильний вибір основної стратегії підприємства та ефективності роботи з дебіторами, а саме:

- планування дебіторської заборгованості, визначення довгострокових цілей, формування загальної стратегії роботи підприємства з дебіторами;

- забезпечення виконання визначеної стратегії та поставлених цілей;

- контроль за виконанням запланованих заходів та показників;

- мотивування співробітників, які пов'язані з управлінням дебіторською заборгованістю;

- аналіз отриманих результатів, формування висновків щодо ефективності проведеної роботи;

- прийняття адекватних управлінських рішень на основі сформованих результатів.

На етапі аналізу заборгованостей аналізується стан, динаміка та структура дебіторської та кредиторської заборгованості з метою визначення їх питомої ваги в загальній валюті балансу, динаміка за останні роки (доцільно обрати не менше трьох для достовірності інформації).

Також доцільно провести аналіз оборотності, оскільки зниження оборотності дебіторської заборгованості свідчить про затримку в платежах, що призводить до збільшення витрат, пов'язаних із заборгованістю. Для цього використовується показник оборотності.

Фахівці з корпоративного менеджменту визначають, що за допомогою цих показників неможливо відстежити якісні зміни у дебіторській заборгованості та оцінити їх динаміку. Проте, методика, що засновується на зіставленні питомої ваги клієнта в дебіторській заборгованості та його питомої ваги в товарообігу організації, цих недоліків не має. Тобто надання товарного кредиту клієнту є вигідним тоді, коли вклад клієнта в товарообіг перевищує його вклад у формування дебіторської заборгованості. Ця методика складається з трьох кроків. На першому визначається оборотність дебіторської заборгованості як в цілому по організації (середня величина), так і за кожним клієнтом, а також питома вага кожного клієнту в дебіторській заборгованості та в товарообігу організації.

Другий крок - всі клієнти поділяються на чотири групи, залежно від отриманого показника оборотності:

- оборотність дорівнює нулю;

- оборотність від нуля до значення нижче середнього по організації.;

- оборотність вище за середню;

- немає дебіторської заборгованості.

Третій крок - це безпосередньо аналіз. На цьому етапі залежно від поставлених задач здійснюється групування отриманих результатів за відділами, або менеджерами, або клієнтами.

Також досить поширеним є застосування АВС-аналізу дебіторської заборгованості. Сутність цього методу базується на підставі принципу (правила) Парето, або «Правило 20/80», згідно з яким лише 20% дебіторів можуть мати 80% дебіторської заборгованості підприємства [37].

Організація управлінського обліку та поточного моніторингу стану розрахунків передбачає контроль за своєчасним обліком, аналіз та інкасацію дебіторської заборгованості, формування дієвого відділу внутрішнього аудиту.

Визначення ліміту дебіторської заборгованості для кожного контрагента, що користується відстрочкою платежу, - це один з найефективніших способів управління ризиками виникнення простроченої заборгованості. Існують різні підходи до визначення граничного значення дебіторської заборгованості. Проте, перш за все визначається максимально допустимий розмір дебіторської заборгованості. Як правило, цей ліміт визначається на підставі експертних оцінок. Також можна визначати ліміт дебіторської заборгованості виходячи з того, що він не повинен перевищувати суму кредиторської заборгованості перед постачальниками та обсяг короткострокових банківських кредитів, які залучаються на поповнення оборотних коштів компанії. Іншими словами, кредитування клієнтів перекладається на постачальників компанії та банки. При цьому дебіторська заборгованість та зобов'язання повинні бути збалансовані за термінами.

Другим кроком є розподіл лімітів за контрагентами. Після того, як гранично допустимий розмір дебіторської заборгованості визначено, залишається розподілити цю суму за контрагентами. Існують різні вирішення цього завдання на практиці: використання балів, які присвоюються контрагентам залежно від терміну співпраці з ними, результатів фінансового аналізу та ін. Проте найпростішим рішенням є рівномірний розподіл лімітів пропорційно середнім об'ємам постачання тим чи іншим клієнтам, які розраховуються на підставі статистики попередніх періодів.

Наступним етапом управління розрахунками є визначення кредитоспроможності покупця. Можна виділити такі елементи формування системи стандартів оцінки покупців:

1) визначення системи характеристик, які оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців, як правило така оцінка здійснюється за такими критеріями:

- об'єм господарських операцій з покупцями та стабільність їх здійснення;

- репутація покупця у діловому світі;

- платоспроможність покупця;

- результативність господарської діяльності покупця;

- стан кон'юнктури товарного ринку, на якому покупець здійснює свою діяльність.

2) формування та перевірка інформаційної бази для перевірки кредитоспроможності покупця повинна забезпечити достовірність проведення такої оцінки. Тобто інформаційна база складається із даних, що надані безпосередньо покупцем, даних, отриманих із внутрішніх джерел (якщо угода з таким покупцем є не першою, що укладається); із зовнішніх джерел ( інші партери покупця, банк, що обслуговує покупця та ін). Перевірка отриманих даних проводиться у процесі переговорів з покупцем, безпосереднього відвідання клієнта (у разі комерційного кредиту) з метою перевірки його майнового стану для забезпечення умов кредитування;

3) групування покупців за рівнем кредитоспроможності.

Для визначення розміру знижки, яку можна надати клієнтам, перш за все необхідно регулярно здійснювати моніторинг цін конкурентів на той самий товар чи послугу. Також доцільно впроваджувати систему надання знижок покупцям, які достроково сплачують свою поточну заборгованість, що призведе до прискорення обертання дебіторської заборгованості, збільшення обігових коштів і, як результат, збільшення підсумкового прибутку. Також у випадку дострокової сплати заборгованості покупцями, зменшуються втрати від інфляції.

Наступний етап управління розрахунками - визначення критичних строків сплати боргів. Це дата, не пізніше якої має бути здійснений платіж за наданим комерційним кредитом. У більшості договорів постачання з відстрочкою платежу, такий граничний термін визначається шляхом додавання встановленої кількості днів до дати виникнення дебіторської заборгованості. Для спрощення розрахунку критичного строку сплати можна виділити типові умови надання відстрочки платежу та реалізувати можливість їх обліку в системі управління дебіторською заборгованістю.

В системі управління розрахунками важливо використовувати сучасні форми рефінансування заборгованості. Сьогодні виділяють такі основні форми рефінансування дебіторської заборгованості:

- форфейтинг (зовнішньоекономічна операція);

- факторинг (переважно банківська операція);

- облік векселів (операції з цінними паперами);

- авалювання (аваль на вексель).

Облік векселів - це фінансова операція, за якої банк купує векселі до настання строку платежу за ними з дисконтом (безобіговий облік або облік з реверсом). Авалювання - оформлення банком авалю на векселі, згідно з яким банк бере на себе зобов'язання сплатити вексель повністю або частково у випадку несплати боржником векселя у строк.

Форфейтинг - це форма кредитування зовнішньоекономічних операцій у вигляді купівлі у експортера векселів, які акцептовані імпортером.

Продавець переуступає свої вимоги до покупця конкретній кредитній установі. Продавець купує відразу всю суму за вирахуванням відсотків. При цьому покупець товарів ліквідовує свої боргові зобов'язання регулярним (зазвичай піврічним) внеском. Від звичайного обліку векселів банками форфейтинг відрізняється тим, що передбачає перехід усіх ризиків по борговому зобов'язанню до його покупця - форфейтору. Форфейтинг дозволяє скоротити дебіторську заборгованість продавця, поліпшити структуру балансу, прискорити оборот капіталу. Хоча форфейтинг дорожче банківського кредиту, він стабілізує ставки кредитування, спрощує оформлення переуступки векселів та інших боргових вимог [79].

Сутність факторингу в тому, що фактор (фінансовий інститут) погоджується звільнити постачальника від фінансового тягаря, особливо від стягнення виторгу з покупця.

В Україні, як правило, постачальник негайно або впродовж 2-3 днів отримує від факторингового відділу банку визначений відсоток від суми вимог. Після отримання документів про постачання товарів (послуг) банк або фактор, переважно після перевірки платоспроможності покупця, виплачує своєму клієнтові, як правило, від 60 до 90% суми платежу за відвантажений товар. Інші 10-40% суми боргу фактор тимчасово утримує у зв'язку з прийняттям ризику несплати боргу.

Також підприємства часто використовують послугу овердрафту - надання коштів шляхом кредитування банком його розрахункового рахунка. Простіше кажучи, овердрафт дає підприємству право оплачувати платіжні доручення у розмірах, що перевищують залишок на поточному рахунку.

Важливим етапом управління розрахунками є також використання правових механізмів для ефективного управління борговими зобов'язаннями. Нормальним способом припинення зобов'язань є його виконання. За належного виконання зобов'язань, це здійснюється належній особі, в належному місці, в належний строк з додержанням всіх інших вимог та принципів виконання зобов'язань. (ст. 599 ЦК). Проте існують і інші способи, передбачені законодавством.

Передання відступного (ст.600 ЦК) - зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Передання відступного є одним із способів припинення зобов'язання за згодою сторін. В даному випадку сторони доходять згоди щодо того, що замість виконання зобов'язання, тобто здійснення тих дій, які становлять його зміст, боржник виконує якісь інші дії (передає інше майно, гроші тощо).

Припинення зобов'язання зарахуванням (ст. 601 ЦК) - зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Витребування здійснюється за наявності трьох умов: вимоги сторін мають бути зустрічними, однорідними та необхідність настання строку виконання за обома вимогами. За наявності цих умов, достатньо заяви од-нієї сторони для зарахування, згоди іншої не потрібно.

Зарахування може бути повним (якщо зустрічні вимоги рівні), в цьому випадку воно припиняється, або частковим (зменшує обсяг вимог, проте продовжує існувати).

Припинення зобов'язання за домовленістю сторін (новація) (ст. 604) - домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Прощення боргу (ст. 605 ЦК) - зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Наступний важливий етап в управлінні заборгованістю - формування системи стягнення заборгованості з клієнтів та введення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань клієнтами.

Заходи по роботі з клієнтами в частині стягнення заборгованості повинні включати:

- телефонні переговори;

- виїзди до контрагентів;

- оформлення договорів цесії (уступка прав вимоги дебіторської заборгованості, цедент передає цесіонарію право вимоги до боржника);

- розробка схем погашення заборгованості векселями з їх наступною реалізацією;

- розробка ефективних бартерних схем;

- опрацювання можливостей звернення до арбітражу.

Оцінка ефективності управління заборгованістю є одним з основних завдань керівництва фірми в процесі управління розрахунками. Для цього необхідно постійно стежити за основними показниками, що відображують ефективність діяльності.

Це дозволить своєчасно реагувати на як позитивні, так і негативні зміни. Для оцінки ефективності управління заборгованістю можна виділити такі основні кроки:

1) постійно стежити за ефективністю роботи фірми, тобто оцінювати рентабельність продажів;

2) виділяти найдохідніших клієнтів, виявляти причини такої успішної співпраці та використовувати набуті знання для покращення успішності співпраці з іншими клієнтами;

3) виділяти клієнтів, які приносять найменшу вигоду, або, навіть негативний фінансовий результат, та зробити можливі кроки для виходу з кризи, у разі неможливості - розглядати варіант розірвання угод про співпрацю.

Також для підвищення ефективності управління розрахунками керівництву необхідно чітке розмежування обов'язків між працівниками фірми, слідкувати за дотриманням ними фінансової дисципліни (знання та дотримання умов угод, слідкувати за своєчасним надходженням від клієнтів та перерахування коштів постачальникам), постійне підвищення кваліфікації та професіоналізму співробітників.

Важливу роль сьогодні грає програмне забезпечення працівників. Тому важливо, щоб бухгалтер мав у своєму розпорядженні всі необхідні програми автоматизації обліку («1С: Підприємство», «Акцент-бухгалтерія», «Парус - Підприємство» або «Бест Звіт Плюс») та подання звітності («MEDoc IS», «Арт-звіт плюс», «iFin», «1С-Звіт», «Соната» або «Taxer»). При цьому необхідно прослідкувати, щоб персонал підприємства використовував усі надані технологічні засоби роботи на професіональному рівні. Також при виборі банку, що буде обслуговувати підприємство важливо перевірити, наскільки відкритою, інформативною та зручною є система «Клієнт-банк».

Кожне підприємство у своїй фінансово-господарської діяльності здійснює розрахунки з контрагентами. Криза платежів, яка є наслідком низького рівня договірної, розрахунково-платіжної, касової дисципліни ще раз переконує, що питання удосконалення системи взаємовідносин і організації обліку розрахунків між підприємствами є актуальним. В першому розділі роботи було розглянуто ряд досліджень економістів щодо проблемних питань в обліку та аудиті розрахунків з контрагентами та методів їх вирішення. Результати аналізу цих робіт свідчать, що наукові знання в цій галузі не є вичерпними і можуть бути розвиненими в подальшому дослідженні. Спираючись на досвід та знання наукових діячів, які працювали над цим питанням, було виявлено такі питання для подальшого вивчення:

1) розрахунок та облік безнадійної дебіторської заборгованості та шляхів її ліквідації (попередження виникнення останньої, списання, факторинг);

2) відображення в обліку договірних відносин: укладання єдиного договору чи кількох договорів одночасно, врахування впливу наявності чи відсутності того чи іншого договору на облік розрахунків з покупцями і замовниками;

3) систематизація факторів, що суттєво впливають на облік розрахунків з контрагентами, залежно від галузі:контрагенти, предмет купівлі-продажу, нормативне регулювання тощо;

4) відсутній єдиний підхід до відображення в обліку та розрахунку знижок, як у покупця, так і в продавця.

При ознайомленні з організаційно-методичними аспектами обліку розрахункових операцій на підприємствах, було підтверджено, що договір є основним інструментом фінансово-господарських відносин, виконання його є гарантією фінансової стабільності.

Вивчення особливостей управління розрахунками з контрагентами дозволило виділити основні його етапи:

- визначення основних цілей управління розрахунками;

- аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей;

- організація управлінського обліку розрахунків;

- визначення ліміту дебіторської заборгованості;

- визначення кредитоспроможності покупця;

- виявлення можливостей надання знижок покупцям;

- визначення критичних строків сплати боргів;

- використання сучасних форм рефінансування заборгованості;

- використання правових механізмів в управлінні борговими зобов'язаннями;

- формування системи стягнення заборгова­ності з клієнтів;

- оцінка ефективності управління заборгованістю.

Не останню роль в обліку та управлінні розрахунками з контрагентами відіграє програмне забезпечення працівників підприємства. Тому важливо, щоб вони мали в своєму розпорядженні програми автоматизації обліку («1С: Підприємство», «Акцент-бухгалтерія», «Парус - Підприємство» або «Бест Звіт Плюс») та подання звітності («MEDoc IS», «Арт-звіт плюс», «iFin», «1С-Звіт», «Соната» або «Taxer»). Також при виборі банку, що буде обслуговувати підприємство важливо перевірити, наскільки відкритою, інформативною та зручною є система «Клієнт-банк», що повинна відображати всі розрахунки підприємства у будь-який момент за будь-який період.



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ТОВ «ТК «ДНІПРО»