Облік і аналіз виробничих запасів (на прикладі гірничо-збагачувальних підприємств)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 657.445:622

ОБЛІК І АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ (на прикладі гірничо-збагачувальних підприємств)

Спеціальність 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Карабаза Ірина Анатоліївна

КИЇВ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ткаченко Іван Терентійович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Бондар Микола Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри обліку підприємницької діяльності;

кандидат економічних наук Зоріна Олена Анатоліївна, Державна академія статистики, обліку та аудиту Державного комітету статистики України, доцент кафедри бухгалтерського обліку

Захист відбудеться „_29_” січня 2010 р. о _14-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, к. 601.

Автореферат розісланий „_21_” грудня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Д. Шарапов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виробничі запаси - важливий елемент ділової активності підприємства. З одного боку, виробничі запаси створюють та утримують для гарантування безпеки виробництва, гнучкого функціонування підприємств, а з іншого - вони є формою відволікання коштів з обороту підприємств та їх капіталізації. На підприємствах, продукція яких характеризується високою матеріаломісткістю, виробничі запаси становлять значну частку в складі оборотних активів. Такими, зокрема, є гірничо-збагачувальні підприємства України. Відтак виважене управління виробничими запасами суттєво впливає на загальну ефективність та фінансові результати їх діяльності, а якість управління прямо залежить від своєчасності й повноти обліково-аналітичної інформації, яку отримують на всіх етапах процесу управління.

Вагомий внесок у розвиток теоретичної основи дослідження природи виробничих запасів, проблем їх обліку та аналізу зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: Ф.Ф. Бутинець, М.І. Бондар, В.І. Єфіменко, О.А. Зоріна, М.В. Кужельний, О.В. Крушельницька, С.В. Калабухова, Ю.А. Кузьмінський, Л.І. Лук'яненко, Є.В. Мних, Д.А. Панков, М.С. Пушкар, Л.А. Роштейн, В.В. Сопко, Г.В. Савицька, Н.М. Ткаченко, Дж. Букан, К. Друрі, Дж. М. Кейнс, Е.Кенігсберг, В. Дж. Стівенсон.

Аналіз наукових джерел з проблем обліку і аналізу виробничих запасів свідчить про існування низки невирішених питань, особливо стосовно практики, які потребують подальших досліджень. Так, не розроблені аналітичні регістри для оперативної оцінки своєчасності постачання й обліку відхилень у термінах постачання за кожним конкретним постачальником в оперативному режимі; фактично відсутні алгоритми оперативного розрахунку зниження якості поставок, обсягу неліквідних залишків. Підприємства не розраховують оптимальний обсяг капіталовкладень у виробничі запаси, застосовуються застарілі норми запасів, не проводиться розрахунок оптимальних партій замовлень та обсягів запасів, що призводить до накопичення надлишкових запасів матеріалів і зростання витрат на їх зберігання.

Проведення комплексних досліджень виробничих запасів, удосконалення методики їх обліку й аналізу на гірничо-збагачувальних підприємствах уможливить отримання повної та оперативної інформації про виробничі запаси, що сприятиме формуванню ефективної методики розрахунку забезпеченості підприємств матеріалами та виявленню шляхів мінімізації витрат на їх зберігання і поповнення.

Необхідність вирішення зазначених питань вплинула на обрання теми дисертаційної роботи, а також підтвердила актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу обліково-економічного факультету ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” і є складовою наукової держбюджетної теми "Концепція розвитку обліку, аналізу та аудиту в умовах міжнародної інтеграції" (реєстраційний номер 0106U004356). У межах наукової програми дисертантом досліджено проблеми методики і організації обліку та аналізу виробничих запасів на гірничо-збагачувальних підприємствах. Проведене дослідження й сформовані висновки є внеском у розвиток бухгалтерського обліку і економічного аналізу.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних, організаційних і методичних питань обліку та аналізу виробничих запасів, а також розробці практичних рекомендацій щодо їх застосування в діяльності гірничо-збагачувальних підприємств України.

Поставлена мета визначає зміст запропонованого дослідження. Для досягнення поставленої мети у дисертації поставлено і вирішено такі завдання:

- дослідити теоретичні засади визначення і класифікації виробничих запасів на підприємствах з позицій системного підходу;

- обґрунтувати аналітичну концепцію забезпечення підприємств виробничими запасами та визначити шляхи мінімізації витрат на їх зберігання й поповнення;

- дослідити порядок документування операцій підприємств з придбання і використання виробничих запасів протягом звітного періоду та надати пропозиції щодо його вдосконалення;

- вивчити особливості обліку наявності й руху виробничих запасів за постійної системи обліку запасів та запропонувати методику синтетичного обліку виробничих запасів за періодичної системи;

- оцінити ефективність застосування чинної методики аналізу формування виробничих запасів, методів розрахунку оптимальних обсягів їх придбання, інтервалів поповнення протягом виробничого циклу;

- розробити й обґрунтувати на основі проведеного аналізу ефективності формування виробничих запасів напрями скорочення витрат на обслуговування запасів.

Об'єктом дослідження є виробничі запаси гірничо-збагачувальних підприємств України. облік запас виробничий витрати

Предметом дослідження є теорія, організація і методика обліку та аналізу виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання явищ і процесів господарської діяльності. В процесі вивчення проблем обліку й аналізу виробничих запасів використано методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, абстрагування та конкретизації. Системний підхід застосовано під час дослідження теоретичних засад визначення природи виробничих запасів, методи логічного осмислення і групування - при розробці класифікації виробничих запасів, метод аналогії - при застосуванні ефекту Парето для виявлення матеріалів, які використовують частіше за інші або які є дорожчими, методи порівняння - для обґрунтування напрямів аналізу виробничих запасів, шляхів скорочення витрат на поповнення запасів.

Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік виробничих запасів, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет. Фактологічною основою проведеного дослідження стали статті вітчизняних і зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку, аналізу та управління виробничими запасами, матеріали науково-практичних конференцій, монографічна література. У роботі використано практичні дані досліджуваних гірничо-збагачувальних підприємств Криворізького регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обгрунтуванні економічної сутності виробничих запасів та вирішенні комплексу питань, пов'язаних із удосконаленням методики їх обліку й аналізу. Основні результати, що відображують наукову новизну дослідження, полягають у тому, що:

вперше:

обґрунтовано процедурну будову оперативного аналізу виконання поставок у розрізі постачальників, на основі розрахунку коефіцієнта виконання плану поставок та врахування його зміни за рахунок чергової поставки матеріалів, що підвищує оперативність контролю за здійсненням поставок за кожним постачальником окремо;

удосконалено:

класифікацію виробничих запасів через виокремлення додаткової ознаки «за переділами», що підвищує результативність управління виробничими запасами за переділами;

механізм аналітичного обґрунтування розрахунку обсягу резервного запасу на основі розробленої та затвердженої виробничої програми на рік, опрацьованих підходів до відстеження дотримання встановленого терміну й якості поставок матеріалів різних груп, використання оптимального обсягу замовлення. Формування мінімально допустимого обсягу резервних запасів на цій основі гарантує виконання зобов'язань з виробництва продукції та мінімізує відволікання грошових коштів з обороту;

систему рахунків для обліку виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств, зокрема запропоновано окремі активні субрахунки для обліку витрат на зберігання і витрат на замовлення виробничих запасів, що дасть змогу підвищити точність розрахунку оптимальної партії матеріалів;

одержали подальший розвиток:

порядок урахування виробничих запасів у процесі запровадження періодичної системи їх обліку. Сутність періодичної системи обліку виробничих запасів полягає в разовому врахуванні обсягу замовлення більшості матеріалів, що забезпечує зниження витрат на замовлення;

аналітичні регістри накопичення та обліку інформації про витрати на зберігання виробничих запасів і витрати на замовлення матеріалів, що дає змогу акумулювати інформацію про витрати на зберігання в розрізі складів підприємства, розрахувати загальну суму таких витрат по підприємству, точно визначити суму витрат на зберігання одиниці матеріалів та ціну розміщення одного замовлення. Отримана інформація сприятиме підвищенню ефективності політики управління виробничими запасами;

зміст оперативної аналітичної відомості виконання поставок у розрізі постачальників на певну дату, використання якої забезпечує отримання необхідної інформації для проведення оперативних розрахунків і прийняття термінових управлінських рішень щодо поповнення виробничих запасів;

алгоритми контролю за якістю поставок і ліквідністю залишків виробничих запасів на складі як чинники підвищення ефективності управління якістю поставок матеріалів та управління ліквідністю залишків виробничих запасів на складах.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані у процесі дослідження результати вирішення проблем обліку і аналізу виробничих запасів (на прикладі гірничо-збагачувальних підприємств) сприятимуть підвищенню аналітичності та оперативності облікової інформації, ефективності роботи відділу матеріально-технічного постачання підприємств і ефективному управлінню виробничими запасами підприємств в умовах оптимізації капіталовкладень у виробничі запаси та забезпечення гарантії безперервності діяльності підприємства.

Основні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення й практичне використання в діяльності підприємств, що підтверджується відповідними довідками: ВАТ „Південний ГЗК” (довідка №4737/3960 від 24.06.2008 р.), ВАТ „Інгулецький ГЗК” (довідка № 4517 від 15.12.2008 р.).

Результати дослідження використані в навчальному процесі Криворізького економічного інституту Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при викладанні дисциплін „Фінансовий облік”, „Аналіз господарської діяльності” та підготовці їх науково-методичного забезпечення для спеціальності 6.106 „Облік і аудит” (довідка №01-202 від 14.03.2008 р.), „Облік у зарубіжних країнах” спеціальності 6.103 „Міжнародна економіка” (довідка №01-201 від 14.03.2008 р.), а також у навчальному процесі Криворізького інституту ім. П. Калнишевського МАУП при викладанні дисципліни „Економічний аналіз” та підготовці науково-методичного забезпечення для спеціальності 7.0500109 (довідка №72 від 06.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі розробки та пропозиції, які викладені в роботі та виносяться на захист, виконані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на 4-й Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень' 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005р.); 3-й Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы научных исследований-2007” (м. Дніпропетровськ, 2007р.); Міжнародній конференції молодих учених і студентів „Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід” (м. Тернопіль, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економічна політика України в умовах євроінтеграції” (м. Кривий Ріг, 2008 р.); 2-й Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (м. Кривий Ріг, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми і прогресивні напрямки управління економічним розвитком вітчизняних підприємств” (м. Кривий Ріг, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 3,76 друк. арк., з них 9 статей - у наукових фахових виданнях, 7 - в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 163 сторінки. Робота містить 14 рисунків на 7 сторінках, 28 таблиць на 16 сторінках, 16 додатків на 36 сторінках. Список використаних джерел налічує 178 найменувань на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Обліково-аналітичне забезпечення управління виробничими запасами підприємств” уточнено економічну сутність виробничих запасів, досліджено наукові напрацювання вчених стосовно теоретичного обґрунтування методології обліку виробничих запасів підприємств, аналітичну концепцію забезпечення підприємств виробничими запасами та обґрунтовано шляхи мінімізації витрат на їх обслуговування.

Формування виробничих запасів - об'єктивна умова виробничого процесу на підприємствах. Це зумовлено закономірностями руху матеріалів за джерелами їх надходження та коливанням попиту і пропозиції на ринку.

У процесі дослідження сутності терміна „виробничі запаси” виявлено утотожнення за окремими джерелами термінів „виробничі запаси” та „матеріальні запаси”, „матеріальні ресурси”. Доведено, що виробничі запаси - це тільки частина матеріальних ресурсів. Термін „матеріальні ресурси” включає поняття „матеріальні запаси”, а матеріальні запаси, в свою чергу, - „виробничі запаси”. Зазначені три поняття взаємопов'язані, проте вони не ідентичні.

Синтезуючи підходи та погляди на визначення природи виробничих запасів встановлено, що вони являють собою обсяг сировини та матеріалів, необхідний суб'єктам господарювання для гарантування ритмічності, безперервності виробництва та економічної безпеки підприємства. Водночас виробничі запаси є формою інвестування коштів у виробництво, тому від політики управління, організації обліку та аналізу виробничих запасів залежать точність визначення прибутку підприємства, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку й ефективність роботи в цілому.

Продукція гірничо-збагачувальних підприємств вирізняється матеріаломісткістю. Так, реальні матеріальні витрати у складі собівартості товарної продукції разом по основних гірничо-збагачувальних підприємствах Криворізького басейну (ВАТ „ПівнГЗК”, ВАТ „ПГЗК”, ВАТ „ЦГЗК”) становили 59,25, а на ВАТ „Полтавський ГЗК” - 70,81%. Це свідчить про необхідність виваженого та обґрунтованого підходу до класифікації виробничих запасів для цілей бухгалтерського обліку.

У дисертації виділено два підходи до класифікації виробничих запасів: для цілей управління (класифікація передбачає поділ виробничих запасів за цільовим призначенням, відношенням до нормативу, ступенем важливості, активністю використання (ліквідністю), одиницями виміру, які використовують для оцінки запасу, за джерелами формування) та для цілей бухгалтерського обліку (за структурою). Автором запропоновано класифікацію виробничих запасів через виокремлення додаткової ознаки «за переділами», застосування якої уможливлює визначення найважливіших видів виробничих запасів для кожного переділу аналітичним шляхом та зосередження на них політики управління.

Усі гірничо-збагачувальні підприємства мають значний обсяг виробничих запасів у складі активів, який на більшості підприємств, крім ВАТ „ІнГЗК”, в останні роки постійно зростає (рис. 1). Відповідно поряд із зростанням обсягу виробничих запасів у підприємств збільшуються витрати на їх обслуговування. Це підтверджує необхідність здійснення виваженої політики управління виробничими запасами, на основі якої можна визначити оптимальні розміри інвестицій у їх формування.

У процесі дослідження встановлено, що суттєвий вплив на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції, має метод оцінки виробничих запасів. Обрання оптимального методу оцінки позитивно впливає на зміну обсягів оборотних коштів, прибутку та врешті-решт на загальний фінансовий стан підприємства. Серед методів оцінки виробничих запасів, які використовуються на багатономенклатурних виробництвах і рекомендовані національними й міжнародними стандартами - методи FIFO та середньозваженої собівартості.

Вивчення економічної літератури дало змогу встановити, що комплексна оптимізація системи управління виробничими запасами грунтується на забезпеченні необхідного обсягу матеріалів і сировини при мінімальних витратах на них. Організація такої системи управління та її ефективне функціонування на підприємстві залежать від об'єктивності й точності облікової та аналітичної інформації.

З метою забезпечення ефективності управління виробничими запасами, пошуку шляхів формування мінімальних резервних запасів для безперебійного процесу виробництва та скорочення витрат на поповнення запасів виділено такі основні напрями аналізу виробничих запасів на виробничих підприємствах, зокрема на гірничо-збагачувальних: аналіз потреби в матеріалах та запасах; розрахунок оптимального розміру партії поставок матеріалів; встановлення необхідного обсягу інвестицій, авансованих у формування виробничих запасів; аналіз стану та складу виробничих запасів, обрання моделі управління ними в багатономенклатурному виробництві; визначення необхідного обсягу резервних виробничих запасів і вибір методу їх формування; виявлення можливостей скорочення витрат на поповнення виробничих запасів.

У розділі 2 „Вдосконалення методики бухгалтерського обліку виробничих запасів підприємств” досліджено порядок документування операцій підприємств з придбання й використання виробничих запасів, обліку наявності і руху виробничих запасів на гірничо-збагачувальних підприємствах, світову практику бухгалтерського обліку виробничих запасів та обґрунтовані напрями вдосконалення методики обліку їх.

Облік забезпечує формування інформації стосовно, по-перше, стану та наявності виробничих запасів на підприємстві, по-друге - обсягів коштів, інвестованих у виробничі запаси, витрат на їх зберігання та поповнення.

На гірничо-збагачувальних підприємствах із зберіганням виробничих запасів пов'язаний великий обсяг витрат на їх зберігання, утримання та замовлення. До витрат на зберігання відносять страхування матеріалів, втрати від зносу, псування, дрібних крадіжок, витрати на освітлення, опалення, орендну плату, охорону, заробітну плату складському персоналу, відрахування на соціальні заходи. Як показує зарубіжний досвід, вартість зберігання становить зазвичай від 20 до 40% вартості виробничих запасів. До витрат на замовлення матеріалів належать витрати на утримання підрозділів, які займаються закупівлями, на оформлення й розміщення замовлень, укладання господарських угод з постачальниками, на відрядження, комунікацію, завезення й розвантаження предметів постачання, кількісно-якісне приймання та складське розміщення, на проведення розрахунків за поставками. Втім на гірничо-збагачувальних підприємствах облік таких витрат не ведуть окремо, хоча їх величина впливає на визначення оптимального розміру партій замовлення матеріалів, оптимального розміру, безпосередньо виробничих запасів. З урахуванням цього запропоновані відомості накопичення витрат на зберігання, витрат на замовлення виробничих запасів та їх обліку.

З огляду на відсутність окремої методики обліку таких витрат на гірничо-збагачувальних підприємствах запропоновано деталізувати інформацію про витрати на зберігання виробничих запасів та витрати на їх замовлення на субрахунках відповідно до матеріалів, яких вони стосуються. Наприклад, 201.011 «Витрати на зберігання основних матеріалів», 201.012 «Витрати на замовлення основних матеріалів», 201.021 «Витрати на зберігання допоміжних матеріалів», 201.022 «Витрати на замовлення допоміжних матеріалів» та ін. Інформація, зібрана на цих рахунках стосовно суми витрат на зберігання, замовлення матеріалів та їх зміни протягом облікового періоду (табл.1), дасть змогу більш точно обраховувати суму таких витрат на одиницю матеріалів, а отже, оптимальний розмір їх замовлення.

Таблиця 1

Відомість обліку витрат на зберігання виробничих запасів за місяць

Підрозділ	Обсяг витрат на зберігання виробничих запасів на початок періоду, грн	Обсяг витрат на зберігання виробничих запасів за місяць, грн	Списано обсяг витрат на зберігання виробничих запасів за місяць, грн	Обсяг витрат на зберігання виробничих запасів на кінець місяця, грн
Склад 1	2 000	10 000	9 000	3 000
Склад 2	3 500	11 300	9 450	5 350
*
*
Склад n	4 100	8 900	7 100	5 900
Разом	20 400	45 500	28 900	37 000

Зазначені витрати логічно списувати безпосередньо на виробничу собівартість продукції, використовуючи відсоток пропорційності. Отриманий відсоток пропорційності витрат на зберігання (замовлення) матеріалів множать на вартість відпущених у виробництво виробничих запасів. У такий спосіб отримують суму витрат, яку потрібно списати одночасно із вартістю відпущених запасів на собівартість готової продукції.

Світовою практикою бухгалтерського обліку виробничих запасів опрацьовано дві альтернативні системи обліку: постійну та періодичну. Вибір і ефективне використання системи обліку суттєво впливає на якість управління виробничими запасами.

За кордоном великого поширення набула система періодичного обліку виробничих запасів. За цієї системи фізичний підрахунок залишків за групами матеріалів у виробничих запасах здійснюється через певні визначені періоди часу (наприклад, раз на місяць). Так визначають вартість замовлень за кожною назвою матеріалів.

Перспективи поширення періодичної системи обліку виробничих запасів на підприємствах полягають у тому, що замовлення на більшість матеріалів здійснюються одночасно. Це приводить до зниження загальних витрат на замовлення. Для втілення можливості використання періодичної системи на вітчизняних підприємствах запропоновано ввести спеціальні субрахунки: 905 „Витрати на закупівлю”, 706 „Зміна залишків запасів”.

Запропоновано відомість аналітичного обліку витрат на закупівлю запасів для відображення інформації про закупівлі матеріалів у постачальників протягом місяця і списання цих сум на фінансові результати діяльності за субрахунком 905 «Витрати на закупівлю» та відомість аналітичного обліку зміни залишків запасів, за допомогою якої можна відстежити зміну залишків запасів протягом звітного періоду та формування вартості витрачених матеріалів.

Суть постійної системи обліку запасів полягає в тому, що безперервно та на постійній основі оцінюються всі зміни у виробничих запасах. За такої системи існує можливість отримати інформацію про поточний запас у будь-який момент. Якщо обсяг поточного запасу досягає заздалегідь визначеного мінімуму, виникає потреба в поповненні запасів на необхідну їх кількість. Головною перевагою такої системи є те, що забезпечується постійний контроль за рівнем запасу, а обсяг заказів фіксований.

Крім того, неповною мірою використовується контрольний елемент методу бухгалтерського обліку - інвентаризація. З огляду на це наявні обсяги виробничих запасів можуть не відповідати відображеним у бухгалтерських документах.

У процесі дослідження встановлено, що кожна з цих систем має як переваги, так і недоліки. Для оцінки списання сировини та матеріалів на гірничо-збагачувальних підприємствах, як доведено у дисертації, слід застосовувати метод середньозваженої собівартості та постійну систему обліку. Це пов'язано із багатономенклатурністю матеріалів підприємств, обсягами резервних запасів, сумами витрат на зберігання виробничих запасів та їх замовлення.

У розділі 3 „Особливості методики аналізу виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств” проаналізовано ефективність формування виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств, здійснено аналіз стану, складу виробничих запасів для цілей управління запасами в багатономенклатурному виробництві, розроблено порядок формування резервних виробничих запасів, запропоновано шляхи скорочення витрат на поповнення запасів за напрямами організації виробничої діяльності на основі методу „точно в термін”.

Результати проведеного аналізу дали змогу дійти висновку, що показники обсягу замовлення та запасів, а також інтервалу поставок, прийняті на підприємствах відповідно до встановлених норм, відрізняються від тих, які пропонуються моделлю оптимального обсягу замовлення як ефективні.

Доведено ефективність використання моделі оптимального обсягу замовлення. При обсягах середньої партії поставки і середнього запасу матеріалів за EOQ витрати підприємства на обслуговування запасу будуть мінімальними, а річний обсяг інвестицій у запаси - оптимальним.

Кількісні моделі рішень щодо мінімізації сукупних витрат на закупівлю та зберігання запасів застосовують для одного виду матеріалів, тоді як політика управління запасами підприємств має охоплювати всі матеріали, які використовує підприємство у господарській діяльності. Враховуючи різну інтенсивність їх використання, увагу зосереджено на дослідженні тих матеріалів, які використовують частіше від інших або які є дорожчими. За даними дослідження структури виробничих запасів виявлено, що допоміжні матеріали у складі виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств мають велике значення: витрати допоміжних матеріалів формують більшу частину матеріальних витрат (на ВАТ „ПівнГЗК” витрати допоміжних матеріалів становлять 52% матеріальних витрат та 19,6% виробничої собівартості, тоді як на ВАТ „ПГЗК” - відповідно 23,1 та 12,5%). Тому безперервність виробництва суттєво залежить від запасів допоміжних матеріалів. Відтак особливу увагу при розробці політики управління виробничими запасами підприємств слід приділяти оптимізації цих запасів матеріалів.

У дисертації здійснено порівняння корисності аналітичної інформації для управління виробничими запасами, отриманої за методами Парето та АВС. Результати ранжування підтверджують, що процес управління рівнями виробничих запасів спрощується, оскільки увага зосереджується на невеликій частці статей виробничих запасів. Доведено, що за великої кількості номенклатурних позицій матеріалів перевагу слід віддавати застосуванню методу АВС через можливість отримання повної інформації про вибір матеріалів, найважливіших для визначення оптимальних обсягів запасів, витрат на їх придбання та зберігання. Так, відповідно до методу Парето підприємствам ВАТ „ПГЗК”, ВАТ „ПівнГЗК”, ВАТ „ЦГЗК” запропоновано розраховувати оптимальний обсяг витрат та запасів за найважливішими видами допоміжних матеріалів із 1 по 21, із 1 по 31, із 1 по 62 ранги. Витрати за цими позиціями дорівнюватимуть 65%, 64 та 51% від загальної вартості витрат по допоміжних матеріалах. На інші матеріали рекомендується робити замовлення великими партіями. Водночас метод АВС розширює перелік найважливіших видів допоміжних матеріалів на гірничо-збагачувальних підприємствах до 32, 47, 94 рангів та збільшує відсотки у загальній вартості витрат по допоміжних матеріалах до 70%, 69 та 57,3% відповідно. Тому для підвищення корисності аналітичної інформації з управління виробничими запасами пропонується використовувати метод АВС, який дає змогу отримати більш точну інформацію про те, яким матеріалам у складі виробничих запасів потрібно приділяти більше уваги при розрахунку оптимального співвідношення витрат на замовлення і на зберігання.

Для зменшення впливу ризиків, пов'язаних зі збоями та припиненням процесу виробництва, важливо резервувати запаси матеріалів на підприємствах. Необхідний обсяг резервного запасу пропонується розраховувати не на основі нормування, як це роблять сьогодні на гірничо-збагачувальних підприємствах, а на основі аналізу ситуації, яка склалася із постачанням кожного конкретного матеріалу, тобто резервний запас потрібно розраховувати індивідуально за кожним видом матеріалу. Водночас скорочення витрат на поповнення запасів стає можливим при мінімізації резервних запасів. На випадок неотримання чергової поставки відповідно до замовлення виробничих запасів категорій А та В запроповано утримувати резервний запас матеріалів цих категорій, розрахований за формулою 1:

Рі (А,В) = Nі +х,

де Рі (А,В) - резервний запас і-го виду матеріалів категорій А або В, днів; Nі - кількість днів, за які кожним постачальником виконується замовлення на поставку і-го виду матеріалів категорій А або В; х - строк, за який можна з'ясувати всі обставини неотримання поставки та замовити іншу поставку.

Розрахований у такий спосіб обсяг резервного запасу дасть змогу підприємству в останній день виконання замовлення постачальником або наступного дня з'ясувати всі обставини неотримання або неналежного отримання матеріалів та за потреби додатково замовити матеріали.

На таких великих виробничих підприємствах, як гірничо-збагачувальні, при оптимізації величини кожного замовлення та їх кількості, мінімізації виробничих і резервних запасів, потрібно найбільшу увагу приділити управлінню якістю поставок матеріалів. При зменшенні кількості постачальників перевагу віддають тим, які чітко дотримуються умов договорів, строків постачання та якості.

На гірничо-збагачувальних підприємствах аналіз недопоставок проводять за фактом здійснення події - невиконання постачальниками взятих договірних зобов'язань. З огляду на це отримані дані не дають можливості оперативно реагувати на процес недопостачання й коригування відповідних управлінських рішень. Такий аналіз неефективний на конкретний момент і забезпечує прийняття рішення про оптимізацію портфеля договорів лише на наступний період.

Для підвищення оперативності аналізу своєчасності постачання й реагування на збої в постачанні за кожним окремим постачальником запропоновано порядок розрахунку коефіцієнта виконання плану постачання окремим постачальником (К(вп)і), очікуваного приросту коефіцієнта виконання плану постачання за рахунок чергової поставки у поточному або наступному періоді (ДК(вп)і) та загального коефіцієнта виконання плану постачання і-го постачальника (Кз(вп)і).

У разі виконання умов договорів постачання значення загального коефіцієнта виконання плану постачання дорівнюватиме одиниці (К(вп)і = 1). Водночас якщо коефіцієнт виконання плану постачання розраховують після дати поставки у звітному періоді, в якому відбувається запит, то ДК(вп)і = 0, а Кз(вп)і = К(вп)і = 1.

Запропоновані коефіцієнти в автоматизованому режимі можуть бути розраховані за кожним окремим постачальником і при виведенні оперативної аналітичної відомості дають повну інформацію про порядок і терміни виконання поставок у розрізі угод і постачальників. Це, в свою чергу, дає можливість у режимі online впливати на своєчасність виконання договорів постачальниками, вживати заходів, спрямованих на оптимізацію процесу надходження матеріалів на підприємство у поточному періоді.

Рекомендовану відомість для оперативного аналізу своєчасності виконання поставок постачальниками наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Оперативна аналітична відомість виконання поставок у розрізі окремих постачальників на 10.08.2008 р

№ з/п	Назва постачальника	К(вп)	Інтервал поставки, днів	Дата чергової поставки	Вартість однієї поставки, грн	ДК(вп) за рахунок чергової поставки у поточному періоді	Кз(вп)
1	ТОВ „Криворіжрудмаш”	0,9	30	20.08.2008	10 000	0,1	1
2	ТОВ „Прогрес”	0,85	12	22.08.2008	5 600	0,1	0,95
3	ВАТ „Дизельний завод”	0,65	15	25.08.2008	4 167	0,06	0,71
4	ВАТ„Промрудмаш”	1	25	09.09.2008	12 300	0	1
5	ВАТ „Регом”	0,7	90	06.09.2008	15 000	0,3	1
*	*	*	*	*	*	*	*

Аналіз даних відомості дає можливість оцінити виконання договірних зобов'язань на поточну дату кожним із постачальників та отримати необхідну інформацію про стан постачання матеріалів для проведення оперативних розрахунків і прийняття термінових управлінських рішень щодо забезпечення процесу виробництва виробничими ресурсами.

Велике значення для виконання виробничої програми та виконання підприємством замовлень покупців відіграє чинник якості поставок. Для цілей управління якістю поставок матеріалів на склад розроблено алгоритм контролю якості, яким передбачено перевірку якості за двома напрямами: за документами та за фізичним станом у розрізі внутрішніх джерел постачання та постачальників.

При застосуванні методу „точно в термін” залишки виробничих запасів на складах будуть мінімальними. Проте важливо враховувати, що на гірничо-збагачувальних підприємствах резервний запас є обов'язковим. Отже, потрібно чітко дотримуватися прийнятого розміру резервного запасу та не перевищувати його. Іноді в процесі виробничої діяльності виникають обставини, за яких залишки запасів надто зростають, що призводить до омертвіння капіталовкладень у виробничі запаси, погіршення фінансового стану підприємств. Тому для управління ліквідністю залишків виробничих запасів на складах запропоновано алгоритм контролю за ліквідністю залишків на складі.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці теоретичних, науково-методичних і практичних рекомендацій щодо обліку й аналізу виробничих запасів. Отримані результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань та дають змогу зробити такі висновки і внести пропозиції:

1. Синтезуючи підходи та погляди на визначення природи виробничих запасів, встановлено, що, по-перше, вони являють собою акумульований обсяг сировини та матеріалів, потрібний суб'єктам господарювання для гарантування ритмічності, постійності виробництва та економічної безпеки підприємства, а по-друге, є формою авансування коштів у інвестиції. На основі вивчення літературних джерел наявні класифікаційні ознаки виробничих запасів узагальнено в дві групи: для цілей управління (класифікацією передбачено поділ виробничих запасів за цільовим призначенням, відношенням до нормативу, ступенем важливості, активністю використання, одиницями виміру, які використовують для оцінки запасу, часом, за джерелами формування) та для цілей бухгалтерського обліку (за структурою). З огляду на особливості технологічного процесу на гірничо-збагачувальних підприємствах доведено доцільність виділення додаткової ознаки класифікації виробничих запасів у розрізі переділів виробництва, використання якої уможливлює визначення найважливіших видів виробничих запасів для кожного переділу аналітичним шляхом та зосередження на них політики управління.

2. Процедуру аналізу виробничих запасів для цілей ефективного управління розподілено за окремими напрямами: аналіз потреби в матеріалах та запасах; розрахунок оптимального розміру партії поставок матеріалів; встановлення необхідного обсягу інвестицій, авансованих у формування виробничих запасів; аналіз стану та складу виробничих запасів і обрання моделі управління ними на виробництві; визначення ризиків підприємницької діяльності та вибір методу формування резервних виробничих запасів; виявлення можливостей скорочення витрат на поповнення виробничих запасів. Такий підхід сприяє формуванню комплексної методики аналізу виробничих запасів на підприємствах гірничої промисловості.

3. При дослідженні порядку документування операцій підприємств із придбання і використання виробничих запасів протягом звітного періоду встановлено, що на гірничо-збагачувальних підприємствах окремий облік витрат на зберігання та витрат на замовлення виробничих запасів не ведуть, хоча їх обсяг досить значний, а отже суттєво впливає на визначення оптимального обсягу партій замовлення матеріалів та оптимального обсягу самих виробничих запасів. З огляду на відсутність окремої методики обліку таких витрат на гірничо-збагачувальних підприємствах запропоновано деталізувати інформацію про витрати на зберігання виробничих запасів та витрати на їх замовлення на субрахунках відповідно до матеріалів, яких вони стосуються. Наприклад, 201.011 «Витрати на зберігання основних матеріалів», 201.012 «Витрати на замовлення основних матеріалів», 201.021 «Витрати на зберігання допоміжних матеріалів», 201.022 «Витрати на замовлення допоміжних матеріалів» та ін. Розроблено відомості накопичення та обліку витрат на зберігання виробничих запасів і витрат на замовлення матеріалів, що дасть змогу акумулювати інформацію про витрати на їх зберігання в розрізі складів підприємства, а також про витрати на замовлення в розрізі видів матеріалів, розрахувати загальну суму таких витрат по підприємству, точно визначити суму витрат на зберігання одиниці матеріалів та ціну розміщення одного замовлення. Такий підхід забезпечить точність розрахунку оптимальної партії матеріалів постачання та обсягу запасів, які зберігатимуться на складі.

4. Гірничо-збагачувальним підприємствам для оцінки списання сировини та матеріалів доцільно використовувати метод середньозваженої собівартості та постійну систему обліку. Це пов'язано з багатономенклатурністю матеріалів підприємств, обсягами резервних запасів, сумами витрат на зберігання виробничих запасів і на їх замовлення. У дисертації опрацьовано методику синтетичного обліку виробничих запасів за умов періодичної системи з огляду на перспективу її використання на підприємствах України.

5. Доведено ефективність використання моделі оптимального обсягу замовлення. При обсягах середньої партії поставки і середнього запасу матеріалів за EOQ витрати підприємства на обслуговування запасів будуть мінімальними, а річний обсяг інвестицій у запаси - оптимальним. Для ефективного застосування такої моделі потрібно зосередитися на дослідженні тих матеріалів, які використовують частіше від інших або які є дорожчими. З цією метою рекомендовано віддавати перевагу використанню методу АВС. За результатами розрахунків він дає якнайповнішу інформацію про вибір матеріалів, найважливіших для визначення оптимальних обсягів запасів та витрат на їх придбання і зберігання.

6. У дисертації доведено, що можливості скорочення витрат на поповнення запасів виникають при застосуванні методу „точно в термін”. Це відбувається за рахунок оптимізації величини замовлень та їх кількості, мінімізації резервних запасів, посилення управління якістю та своєчасністю поставок матеріалів, встановлення жорсткого контролю за ліквідністю залишків виробничих запасів на складах. З огляду на це запропоновано: формулу розрахунку коефіцієнта виконання плану поставок і його приросту внаслідок чергової поставки за кожним окремим постачальником та відомість для оперативного аналізу своєчасності виконання поставок постачальниками; порядок встановлення резервного запасу на основі розробленої та затвердженої виробничої програми на рік, налагодженої роботи з відстеження строку та якості поставок матеріалів, використання оптимального обсягу замовлення; алгоритм контролю за якістю поставок і алгоритм контролю за ліквідністю залишків виробничих запасів на складі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Карабаза І.А. Логістичний підхід до управління виробничими запасами підприємств / І.А. Карабаза // „Економіка: проблеми теорії та практики”: Зб. наук. праць. Вип. 187: В I4-х т. Т. І. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. С. 84-89 (0,4 друк. арк.).

2. Карабаза І.А. Економічна природа виробничих запасів гірничо-збагачувальних підприємств / І.А. Карабаза // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. Вип. 6. Кіровоград: КНТУ, 2004. С. 180-184 (0,25 друк. арк.).

3. Карабаза І.А. Особливості покриття потреби у виробничих запасах внутрішніми та зовнішніми джерелами постачання на гірничо-збагачувальних підприємствах / І.А. Карабаза // Экономика Крыма: Наук.-практ. журнал. Симферополь, Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2006. №18. С. 12-15 (0,23 друк. арк.).

4. Карабаза І.А. Аналіз забезпеченості виробничими запасами гірничо-збагачувальних підприємств / І.А. Карабаза // „Економіка: проблеми теорії та практики”: Зб. наук. праць. Вип. 227: В 3-х т. Т. ІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. С. 561-566 (0,32 друк. арк.).

5. Карабаза І.А. Моніторинг діяльності гірничо-збагачувальних підприємств України за умов необхідності ресурсозбереження/ І.А. Карабаза // „Економіка: проблеми теорії та практики”: Зб. наук. праць.Вип. 232: В 5-ти т. Т. ІV. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. С. 1091-1096 (0,2 друк. арк.).

6. Карабаза І.А. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на гірничо-збагачувальних підприємствах / І.А. Карабаза // „Формування ринкової економіки”: Зб. наук. праць. Вип. 18. Київ: КНЕУ, 2007. С. 468-474 (0,4 друк. арк.).

7. Карабаза І.А. Оцінка виробничих запасів як інструмент впливу на фінансові результати діяльності підприємства / І.А. Карабаза // Экономика Крыма: Наук.-практ. журнал. Симферополь, Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2008.№22. С. 73-77 (0,4 друк. арк.).

8. Карабаза І.А. Засади управління виробничими запасами підприємств/ І.А. Карабаза // Наука й економіка: Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету.Вип. 3 (11). Хмельницький, 2008. С. 250-258 (0,29 друк. арк.).

9. Карабаза І.А. Можливості застосування системи періодичного обліку виробничих запасів в Україні / І.А. Карабаза // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ: Зб. наук. праць. Кривий Ріг, 2008. №3 (15). С. 138-141 (0,2 друк. арк.).

В інших виданнях:

10. Карабаза І.А. Оптимізація облікового процесу виробничих запасів на гірничо-збагачувальних підприємствах / І.А. Карабаза // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень' 2005”. Т. 13. Облік і аудит. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. С. 23-25 (0,25 друк. арк.).

11. Карабаза І.А. Етапи проведення аналізу виробничих запасів/ І.А. Карабаза // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальные проблемы научных исследований - 2007”. Т. 2. Економічні науки. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. С. 76-78 (0,125 друк. арк.).

12. Карабаза І.А. Особливості організації обліку виробничих запасів підприємств / І.А. Карабаза // Тези доповідей Міжнародної конференції молодих учених і студентів „Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід” - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. С. 196-197 (0,08 друк. арк.).

13. Карабаза І.А. Порівняння систем обліку виробничих запасів у світовій та вітчизняній бухгалтерській практиці / І.А. Карабаза // „Економічна політика України в умовах євроінтеграції”. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (18-19 вересня 2008 р.). Кривий Ріг: Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”, 2008. С. 160-162 (0,13 друк. арк.).

14. Карабаза І.А. Класифікація виробничих запасів як передумова правильності їх обліку, оцінки та аналізу / І.А. Карабаза // Економічний аналіз: Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу Тернопільського національного економічного університету. Вип. 2 (18). Тернопіль: ТНЕУ, 2008. С. 346-350 (0,28 друк. арк.).

15. Карабаза І.А. Розрахунок загальної скоригованої потреби в матеріалах за умов невиконання виробничої програми для підвищення ефективності застосування методу „точно в термін” / І.А. Карабаза // Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю: Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції (21 листопада 2008 р.)/ Редкол.: П.П. Мазурок, Б.М. Одіягайло, О.В. Плотніков та ін. Кривий Ріг: Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”, 2008. С. 311-312 (0,12 друк. арк.).

16. Карабаза І.А. Порядок встановлення обсягу резервного запасу матеріалів для забезпечення гарантії виконання зобов'язань підприємства і мінімального відволікання коштів з його обороту / І.А. Карабаза // Актуальні проблеми і прогресивні напрями управління економічним розвитком вітчизняних підприємств: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (21-22 травня 2009 р.): У 2-х т. Т. 1 / Редкол.: П.П. Мазурок, О.В. Плотніков, А.П. Наливайко та ін. Кривий Ріг: Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”, 2009. С. 172-173 (0,08 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Карабаза Ірина Анатоліївна. Облік і аналіз виробничих запасів (на прикладі гірничо-збагачувальних підприємств). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). - ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню й удосконаленню організаційно-методичних підходів до обліку і аналізу виробничих запасів, сучасних потреб, пов'язаних із пошуками можливостей скорочення витрат на поповнення запасів.

Об'єктом дослідження обрано виробничі запаси гірничо-збагачувальних підприємств України.

З позицій системного підходу обгрунтовано теоретичні засади визначення і класифікації виробничих запасів на підприємствах. Розглянуто методику бухгалтерського обліку виробничих запасів підприємств і надано пропозиції, спрямовані на її вдосконалення. В процесі вивчення зарубіжних методик аналізу виробничих запасів підприємства доведено можливість її застосування на вітчизняних підприємствах. На основі проведеного аналізу обгрунтувано напрями скорочення витрат на поповнення запасів і підвищення ефективності управління виробничими запасами підприємств.

Ключові слова: виробничі запаси, оптимальний обсяг замовлення, резервний запас, облік, аналіз, управління.

АННОТАЦИЯ

Карабаза Ирина Анатольевна. Учет и анализ производственных запасов (на примере горно-обогатительных предприятий). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.09 - Бухгалтерский учет, анализ и аудит (по видам экономической деятельности). - ГВУЗ „Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана”. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию и совершенствованию организационно-методических подходов к учету и анализу производственных запасов в соответствии с современными проблемами, связанными с поиском возможностей сокращения затрат на пополнение запасов.

В работе определены проблемы накопления производственных запасов на предприятии и пути их решения с целью обоснования актуальности исследований, связанных с учетом и анализом производственных запасов.

Изучены подходы к определению понятия «производственные запасы», в результате чего установлено, что производственные запасы, с одной стороны, являются аккумулированным объемом сырья и материалов, который необходим субьектам хозяйствования для гарантии ритмичности производства и экономической безопасности предприятия, а с другой - инвестициями предприятия.

Изучение и анализ научной литературы позволили разделить существующие классификационные признаки производственных запасов на две группы: для целей управления (классификацией предусмотрено деление производственных запасов по целевому назначению, по отношению к нормативу, степени важности, активности использования, единицам измерения, которые используются для оценки запаса, источникам формирования) и для целей бухгалтерского учета (по структуре). С учетом особенностей технологического процеса на горно-обогатительных предприятиях доказана целесообразность выделения дополнительного признака классификации производственных запасов по производственным переделам. Использование такой классификации даст возможность определять наиболее важные виды производственных запасов для каждого передела аналитическим путем и сосредоточения на них политики управления.