Аудит капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Реферат

Аудит капіталу підприємства

Підготувала:

студентка 5 групи ОЕФ

Іванова Т.В.

Перевірив: доцент

Маринич Ілля Олександрович

Київ 2014

План

Вступ

1. Аудит власного капіталу

1.1 Аудит статутного капіталу

1.2 Аудит пайового капіталу

1.3 Аудит додаткового капіталу

1.4 Аудит резервного капіталу

1.5 Аудит нерозподіленого прибутку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Після переходу України до ринкових відносин виникла необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких належне місце займає інститут аудиторства. Його головною метою є забезпечення контролю за достовірністю інформації, що відображається в бухгалтерській та податковій звітності. Інформація про використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій у юридичних осіб повинна бути об'єктивно підтверджена незалежним аудитором.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу та надає можливість оцінювати та прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Проведення аудиторської перевірки навіть у тих випадках, коли вона не є обов'язковою, безумовно, має важливе значення. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарські суб'єкти вступають в договірні відносини стосовно використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників економічних відносин отримувати та використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Термін "аудит" у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об'єктів, спрямованості тощо.

Слово "аудит" походить від латинського "аudit", що означає "він чує", "слухати", "слухач". Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом - довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки.

Головна мета аудиту - переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

1. Аудит власного капіталу

Для здійснення успішної виробничої фінансово-господарської діяльності кожне підприємство чи організація має в своєму розпорядженні необхідні власні господарські засоби.

За вартісними показниками це власний капітал. Його мають підприємства як державної так і недержавної форми власності.

Основним завданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірності відображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованість його використання.

Основні напрямки аудиту:

1. Перевірка обґрунтованості збільшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів в результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових видів основних фондів;

2. Перевірка обґрунтованості зменшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів при списанні недоамортизованих об`єктів основних засобів, їх ліквідації. При цьому детально аналізується первинна документація, щодо стану, оцінки об`єктів, розрахунків з покупцями.

3. Перевірка правильності відображення в обліку операцій щодо власного капіталу здійснюється методом аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів. Крім цього, перевіряється дотримання методики аналітичного обліку власного капіталу і відповідність звітності про величину власного капіталу в балансі [2].

Однією з основних ділянок аудиторської перевірки є аудит власного капіталу, оскільки від правильності ведення обліку власного капіталу залежить достовірність і правильність формування і використання власності підприємства. аудит фінансовий капітал статутний

При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси та господарські операції, пов'язані зі створенням статутного, пайового, додаткового і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів [3].

При проведенні аудиту власного капіталу засновників (учасників) він поділяється на дві частини:

1. Реєстрований;

2. Нереєстрований.

Перший - це статутний, або пайовий, капітал. Другий - додатковий, резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [1].

Аудит власного капіталу є одним з найважливіших розділів проведення аудиту, оскільки власний капітал є гарантією стабільної діяльності підприємства і від правильності ведення його обліку значним чином відображаються майнові відносини власників.

Складовими проведення аудиту власного капіталу є:

1. Аудит статутногокапіталу.

2. Аудит пайового капіталу.

3. Аудит формування додаткового капіталу.

4. Аудит нерозподілених прибутків та їх використання.

Проведення цього комплексу аудиторських перевірок надасть повну інформацію про формування, рух та використання власного капіталу підприємства [1].

1.1 Аудит статутного капіталу

Статутний капітал - це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.

Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Джерелами інформації для аудиту операцій зі статутним капіталом є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) документи, що підтверджують право власності на майно, що вноситься як внесок до статутного капіталу: свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо;

3) організаційні документи: свідоцтво про державну реєстрацію, накази та розпорядження, протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників, акціонерів, довідки про прийняття на облік в податковому органі, про реєстрацію в органах статистики та відповідних відділеннях позабюджетних фондів, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством;

4) первинні документи з обліку статутного капіталу (статут, установчий договір, накази, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо);

5) облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку власного капіталу (журнал 7);

6) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

7) звітність (Баланс, Звіт про власний капітал).

При формуванні статутного капіталу виникають різні упущення, помилки, виправлення (табл. 1).

Наведемо основні з них:

§ необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості ТМЦ, НМА, що вносяться до статутного капіталу;

§ невнесення або неповне внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

§ несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

§ несвоєчасне оформлення вибуття та прийому нових засновників;

§ неправильне оформлення внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

§ неправильне оформлення повернення засновникам часток із статутного капіталу;

§ відсутні підтверджуючі документи по здійсненим фінансово-господарським операціям; невідображення здійснених операцій;

§ виправлення записів у документах без явних на те причин;

§ відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

§ фіктивні документи або операції;

§ діяльність без ліцензії;

§ невиконання нормативних документів.

Таблиця 1.

Найхарактерніші помилки, що можуть бути виявлені аудитором.

№ з/п	Види помилок	Причини
1	Не повністю сформований статутний капітал.	Недостатньо коштів. Не закінчився період формування.
2	Внесені зміни розміру статутного капіталу без перереєстрації статутних документів.	Не проведена перереєстрація статутних документів.
3	Статутний капітал сформовано за рахунок кредитних коштів.	Явна помилка. Треба внести виправлення та сформувати капітал згідно із статутними документами.

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.

Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Методика проведення аудиту статутного капіталу

В ході аудиторської перевірки статутного капіталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:

1. В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб'єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.

2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств (табл. 2).

3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.

4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина - протягом року з моменту його реєстрації.

5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).

6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів - рішенням про їх розміщення.

7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб'єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.

Таблиця 2.

Розмір статутного капіталу господарських товариств.

Суб'єкти господарської діяльності.	Розмір статутного капіталу.
Акціонерне товариство	Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.
Товариство з обмеженою відповідальністю.	Розмір статутного капіталу повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю..
Товариство з додатковою відповідальністю.	Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами.
Повне товариство.	Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.
Інвестиційна компанія.	Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).
Підприємства з іноземними інвестиціями.	Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%.

1.2 Аудит пайового капіталу

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок, кооперативів та інших підприємств, що передбачена установчими документами. У результаті реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) громадяни одержали майнові частки (паї). Майновий пай - це частка капіталу колишнього КСП, яка належить пайовику.

Мета аудиту пайового капіталу - встановити законність і достовірність здійснених операцій щодо пайового капіталу.

Основними завданнями аудиту пайового капіталу є встановлення правильності:

формування списків осіб, що мають право на майновий пай;

визначення розміру індивідуального майнового паю;

збереження індивідуального паю;

індексації майнового паю у зв'язку з інфляцією;

оформлення передачі майнових часток (паїв) в оренду;

викупу індивідуального майнового паю;

відображення в бухгалтерському обліку пайового капіталу.

При перевірці правильності формування списків осіб, що мають право на майновий пай, аудитор має встановити, щоб до цього списку були включені всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема пенсіонери, особи, призвані для проходження строкової військової служби, особи, направлені підприємством для навчання, спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай, та інші особи, що визначається рішенням зборів співвласників. При перевірці правильності визначення розміру індивідуального майнового паю аудитор має встановити, що право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна визначено залежно від його трудового внеску та здійснено за методикою, затвердженою Мінагрополітики. Методика уточнення складу та вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. №177. Особливу увагу аудитор повинен приділити збереженню індивідуального паю. Ці частки (паї) ніколи не можуть зникнути. В процесі діяльності одні засоби замінюються іншими, а частки (паї) залишаються. Вони не знецінюються, а навпаки - підлягають індексації у зв'язку з інфляцією. Аудитор має встановити своєчасність та правильність проведення індексації майнових часток (паїв) у зв'язку з інфляцією.

Власники майнових часток (паїв) мають право передати їх в оренду, але вони залишаються власністю громадян і мають постійно приносити їм дохід. Завдання аудитора - встановити дотримання чинного законодавства про оренду. Так, вважаються неправильними дії у разі укладення з пайовиком у подальшому договору оренди, повернення йому старої зношеної техніки в рахунок паю, оскільки частка (пай) не зношується і не старіє. Частка (пай) - це реальне багатство, виражене в грошах, сума яких постійно зростає. Отже, за частку (пай) потрібно віддати не старе майно, а гроші в проіндексованій сумі. Заміна техніки, будівель, корів та інших засобів є звичайним господарським процесом, який ніяк не впливає на розмір майнового паю. Придбані нові трактори, автомобілі та інші об'єкти є власністю створеного підприємства. Засновник, який взяв частки (паї), залишається боржником перед пайовиками до того часу, доки не викупить частки (паї). Орендар за згодою пайовика може викупити індивідуальний майновий пай на взаємовигідних умовах. Викуп можна здійснити за гроші або натурою (готовою продукцією, основними засобами тощо), але тільки за взаємною згодою орендодавця та орендаря. Аудитор має перевірити дотримання цих умов. Однак, якщо в оперативну оренду здано конкретний об'єкт основних засобів, який виділений у натуральному вираженні, то після закінчення строку оренди цей об'єкт і повертається орендодавцю. Тут діють інші правові відносини.

В бухгалтерському обліку пайовий капітал обліковують на рахунку 41 "Пайовий капітал": за дебетом рахунку - зменшення, а за кредитом - збільшення. Аналітичний облік ведуть по кожному пайовику. На цьому рахунку можуть обліковуватися майнові частки (паї), які передані їх власниками господарським формуванням, що створені після реформування колективних сільськогосподарських підприємств у 2000 р.

При використанні майнових часток (паїв) для створення нового підприємства на їх вартість кредитують рахунок 41 "Пайовий капітал" і дебетують рахунки активів, на яких відображується вартість розпайованого майна, що показана у матеріалах проведеної інвентаризації. Аналітичний облік ведуть по кожному пайовику.

За результатами роботи підприємство нараховує дивіденди за майнові частки (паї):

Д-т 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

К-т 67 "Розрахунки з учасниками".

Майнові частки (паї), не виділені в натуральному вираженні, згідно з договором оренди передаються засновникам і зараховуються в пайовий капітал (К-т 41 "Пайовий капітал") або відображуються як зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів (К-т 532 "Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів"), що залежить від організаційно-правового статусу нового підприємства.

1.3 Аудит додаткового капіталу

Додатковий капітал - суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб та інші його види.

Мета аудиту - встановити законність і достовірність здійснених операцій щодо додаткового капіталу.

Основні завдання аудиту додаткового капіталу - встановити правильність:

визначення величини додаткового капіталу;

використання додаткового капіталу;

відображення операцій щодо додаткового капіталу в бухгалтерському обліку.

Правильність визначення величини додаткового капіталу аудитор має перевірити за його видами: емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безоплатно одержані необоротні активи, інший додатковий капітал. Операції, що впливають на додатково внесений капітал. У бухгалтерському обліку різні види додаткового капіталу мають бути відображені на відповідних рахунках та субрахунках. На субрахунку 421 "Емісійний дохід" обліковується різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій. Викуплені власні акції оприбутковують так:

Д-т 451 "Вилучені акції"

К-т 30 "Каса" або

К-т 31 "Рахунки в банках".

При перепродажу акцій:

Д-т 30 "Каса" або

Д-т 31 "Рахунки в банках" на фактично одержану суму від продажу акцій

К-т 421 "Емісійний дохід" на різницю між виручкою і номінальною вартістю проданих акцій

К-т 451 "Вилучення акцій" на номінальну вартість проданих акцій. На субрахунку 422 "Інший вкладений капітал" обліковується інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 "Дооцінка активів" обліковується сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. На суму дооцінки початкової вартості основних засобів дебетують рахунок 10 "Основні засоби" і кредитують субрахунок 423 "Дооцінка активів". На суму збільшення зносу об'єктів у результаті проведеної дооцінки роблять запис:

Д-т 423 "Дооцінка активів"

К-т 13 "Знос (амортизація) необоротних активів".

На субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" обліковується вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. При безоплатному одержанні необоротних активів дебетують рахунки 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи" і кредитують субрахунок 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

На субрахунку 425 "Інший додатковий капітал" обліковуються інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

1.4 Аудит резервного капіталу

Резервний капітал - сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Мета аудиту - встановити законність та достовірність здійснених операцій щодо резервного капіталу.

Основні завдання аудиту резервного капіталу - встановити правильність: формування та використання резервного капіталу;

відображення операцій у бухгалтерському обліку щодо наявності та руху резервного капіталу.

При перевірці правильності формування резервного капіталу аудитор має встановити дотримання підприємством чинного законодавства та установчих документів, використання нерозподіленого прибутку чи додаткового капіталу.

Наявність та рух резервного капіталу підприємства обліковують на рахунку 43 "Резервний капітал". Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання. При створенні резервного капіталу запис роблять за кредитом рахунку 43 "Резервний капітал" і за дебетом рахунку 42 "Додатковий капітал" або 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" залежно від джерела створення резервного капіталу.

Резервний капітал використовують на покриття допущених збитків, збільшення статутного капіталу тощо. В бухгалтерському обліку мають бути зроблені записи:

Д-т 43 "Резервний капітал"

К-т 40 "Статутний капітал" або 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

1.5 Аудит нерозподіленого прибутку

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу, тобто це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Мета аудиту - встановити дотримання чинного законодавства щодо нерозподіленого прибутку.

Основні завдання аудиту нерозподіленого прибутку - встановити правильність:

визначення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

використання прибутку в поточному році;

відображення операцій у бухгалтерському обліку.

Для обліку нерозподілених прибутків (непокритих збитків) поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку використовують рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". За кредитом рахунку відображується збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має три субрахунки: 441 "Прибуток нерозподілений", 442 "Непокриті збитки", 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді". На субрахунку 441 відображується наявність і рух нерозподіленого прибутку, на субрахунку 442 - непокриті збитки.

Фінансовий результат із рахунку 79 "Фінансові результати" переноситься на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)":

Д-т 442 "Непокриті збитки"

К-т 79 "Фінансові результати" - на суму збитків;

Д-т 79 "Фінансові результати"

К-т 441 "Прибуток нерозподілений" - на суму прибутків.

На субрахунку 443 відображують розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді. На суму використаного прибутку виконують такий запис:

Д-т 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

К-т 40 "Статутний капітал" (на поповнення статутного капіталу)

К-т 41 "Пайовий капітал" (на поповнення пайового капіталу)

К-т 43 "Резервний капітал" (направлено у резервний капітал)

К-т 67 "Розрахунки з учасниками" (нараховані дивіденди тощо). Використання прибутку списують за рахунок прибутку:

Д-т 441 "Прибуток нерозподілений"

К-т 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Прибуток, що залишився нерозподіленим, обліковується на субрахунку 441. Якщо підприємство має збиток, то його відображують як дебетовий залишок на субрахунку 442.

Висновки

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал - це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами. Статутний капітал виступає невід'ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства. Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).

Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб - засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.

При проведенні перевірки аудитор повинен дотримуватися вимог діючого законодавства (закони, положення, нормативи та ін.). При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

В ході перевірки аудитору необхідно вивчити наступні питання:

§ перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу;

§ вивчення законності змін у складі засновників підприємства;

§ перевірка правильності розрахунків із засновниками;

§ перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками;

§ перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу;

§ перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу;

§ вивчення рівності сум та узгодженості показників.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені. Після завершення перевірки аудитор повинен висловити свою думку у вигляді аудиторського висновку.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 672 с.

2. http://enbv.narod.ru/text/Econom/audit/str/11.html

3. Пупко Г.М. Аудит и ревизия: Учебное пособие. - Мн.: Мисанта, 2002. - 429 с.

4. http://www.lib.ua-ru.net/inode/p-2/36093.html

5. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с использованием Национальных стандартов): Учебное пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. и перераб. - К.:А.С.К., 2001. - 848 с.

6. Материалы IV Региональной студенческой научной конференции, Є.Г. Черникова, "Що приховує власний капітал?"

7. Суйц В.П., Ахметбеков А.Н., Дубровина Т.А. Аудит: общий, банковский, страховой: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 556 с.

8. Аудит: Учебник для вузов / В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова; Под ред. проф. В.И. Подольского. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. - 432 с.

9. Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів. - Аудиторська палата України, К., 2003.

10. Аудит: Практическое пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. - К.: "Учётинформ", 1996. - 283 с.

11. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 240 с.

12. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.99.

Размещено на Allbest.ru