Аудит як вид підприємницької діяльності

ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ.

Планування аудиту:сутність,мета та принципи

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування включає розроблення загальної стратегії виконання завдання, плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнято низького рівня, а також детального підходу щодо очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років (стратегічне планування), бізнес-плани на поточний рік (поточне планування) і план та програму конкретної аудиторської перевірки (оперативне планування).

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою сприяння забезпеченню належної уваги важливим ділянкам аудиторської перевірки, своєчасної ідентифікації та вирішенню потенційних проблем, а також організації та вирішенню завдання з аудиту ефективно і якісно.

Планування аудиторської діяльності будується на обсягах робіт з проведення аудиту, надання аудиторських послуг, які визначаються на підставі укладених договорів, а також на очікуваних обсягах, що були досягнуті у попередніх роках (з урахуванням коливань попиту на відповідному ринку). Тобто, кожна аудиторська фірма планує час виконання різних видів робіт, розподіл та використання працівників фірми на таких роботах, очікувані витрати на утримання офісу, відрядження, інформаційне забезпечення тощо.

Зміст та процедури планів діяльності визначаються кожною аудиторською фірмою самостійно й не регламентуються будь-якими зовнішніми документами. Якість такого планування буде впливати на конкурентоздатність суб'єкта аудиторської діяльності.

Мета планування конкретної аудиторської перевірки - це забезпечення якості аудиту та зменшення професійного ризику. Результатом планування аудиторської перевірки є меморандум попереднього планування; загальна стратегія аудиту; план аудиту; бюджет витрат часу; програма аудиту. Процес планування аудиторської перевірки регламентується МСА 300 "Планування", який встановлює обов'язкові процедури і надає рекомендації з питань планування аудиторської перевірки.

Щоб планування було ефективним, його слід доповнювати контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику, більш ґрунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів роботи.

Характер та обсяг планування залежить від обставин завдання, наприклад, характеру та складності суб'єкту господарювання та попереднього досвіду аудиторів щодо нього.

Аудитор (аудиторська фірма) розробляє загальну стратегію виконання завдання з аудиту, яка має охоплювати такі аспекти:

- мета виконання завдання та надання висновку;

- умови, обсяг та характеристики завдання;

- характеристики предмету перевірки та ідентифіковані критерії;

- розуміння аудитором суб'єкта господарювання та його середовища, включаючи ризики того, що інформація про предмет перевірки може бути суттєво викривленою;

- ідентифікація потенційних користувачів;

- розгляд суттєвості та компонентів ризику завдання з надання впевненості;

- найбільш важливі аспекти та питання, які потребують особливої уваги;

- час на виконання завдання;

- етапи виконання завдання;

- персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема характер та ступінь участі експертів;

- група фахівців, що будуть виконувати завдання.

У процесі планування аудиторської перевірки рекомендується дотримуватися таких принципів:

Комплексність - забезпечення взаємозв'язку всіх стадій роботи від попереднього планування до складання плану та програми аудиту.

Безперервність - забезпечення взаємозв'язку стратегічного і тактичного планування аудиту (особливо за умови постійної роботи з клієнтом).

Оптимальність - розробка декількох варіантів плану і вибір найбільш оптимального.

Мобілізація - застосування реальних і найбільш ефективних форм з використання часу спеціалістів.

Характеристика етапів планування аудиту

Обов'язковою умовою успішної аудиторської діяльності, важливим методологічним принципом аудиту є планування. Воно включає розробку загальної стратегії виконання завдань, плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до низького рівня, а також детального підходу щодо очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Залежно від часу і періоду складання плану аудиторської діяль-ності планування можна класифікувати на стратегічне, поточне й оперативне. Стратегічне планування передбачає розробку і складання аудиторською фірмою стратегічного плану аудиторської діяльності не менш як на 2-3 роки; коригування планових завдань та внесення змін та доповнень до нього . Стратегічний план розробляється на перс-пективу і повинен охоплювати всі аспекти діяльності, сприяти до-сягненню загальної стратегічної мети та завдань, визначених ауди-торською фірмою.

На першому етапі процесу стратегічного планування бізнесу визначається мета і завдання, що її конкретизують. Метою є здій-снення аудиту та надання різноманітних послуг суб'єктам господар-ської діяльності, що передбачено чинним законодавством.

На другому етапі здійснюється оцінка стану внутрішнього і зовнішнього середовища аудиторської фірми. Внутрішніми факто-рами оцінки є діяльність аудиторської фірми, що визначається системою управління, потребою в кадрах і додатковим залученням спеціалістів, методичним і матеріально-технічним забезпеченням. Зовнішні фактори визначає ситуація на ринку. Зокрема, підлягають оцінці такі сфери: економічна, політична, соціальна, юридична, технологічна, а також системи - податкова, фінансова, кредитна.

Після вибору загальної стратегії бізнесу аудиторської фірми (етап 3) настає період її реалізації, що завершується розробкою стратегічного плану (етап 4). Підсумком стратегічного планування є коригування плану і внесення змін та доповнень (етап 5).

Поточне планування передбачає розробку бізнес-плану аудиторської фірми на поточний рік, коригування планових завдань і внесення змін та доповнень. Механізм розробки і складання поточного бізнес-плану аналогічний стратегічному, однак відрізняється від нього терміном і може бути дещо конкретизованим.

Планування конкретної аудиторської перевірки здійснюється в процесі аудиту від моменту вибору клієнта й укладання угоди до складання висновку і відноситься до оперативного планування, яке передбачає: розробку загального плану і програми конкретної аудиторської перевірки та інших послуг; коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до них.

На етапі попереднього планування приймається рішення про проведення аудиту, визначаються причини, за якими клієнт обґрунтовує замовлення на аудит, підбирається персонал для виконання аудиторських обов'язків і складається письмове зобов'язання.

Існують такі етапи планування аудиту: визначення мети і завдань аудиту; оцінка існуючого середовища суб'єкта перевірки; вибір стратегії та її реалізація; складання загального плану аудиту; підбір і уточнення процедур контролю; розробка програми аудиту; коригування загального плану і програми аудиту

Мета аудиторської перевірки полягає у висловленні незалежної кваліфікованої думки про достовірність фінансової звітності.

На другому етапі процесу планування аудиту доцільно здійснити оцінку існуючого середовища суб'єкта перевірки. На середовище підприємства, що підлягає аудиту, впливають внутрішні і зовнішні чинники.

До внутрішніх чинників відносяться: діюча на підприємстві система управління, кадрова політика, система обліку і внутрішньогосподарського контролю, виробничо-господарський процес, фінансово-кредитна політика.

До зовнішніх чинників можна віднести такі сфери: економічну, соціальну, політичну, юридичну та інші. Як внутрішні, так і зовнішні чинники суттєво впливають на бізнес клієнта, що підлягає оцінці на попередньому етапі планування .

На основі визначеної мети і завдань аудиту, оцінки існуючого середовища суб'єкта контролю та вибору стратегії бізнесу клієнта розробляється загальний план і програма перевірки. План відобра-жає перелік робіт на основних етапах аудиту, а програма - конк-ретні процедури перевірки об'єктів аудиторського контролю. Оскі-льки процес планування аудиту здійснюється впродовж усієї пере-вірки, то важливим етапом є коригування і внесення змін та допов-нень до плану і програми аудиту (етап 7).

Таким чином, існує два види планування аудиторської діяльності: планування аудиторської діяльності аудитора (аудиторської фірми) як виду бізнесу та планування аудиту та інших видів послуг як конкретне вико-нання робіт на замовлення суб'єктів господарювання.

План аудиторської перевірки.Порядок складання

План аудиту - це документ, який за своїм змістом є більш деталізованим, ніж загальна стратегія аудиту. Зокрема, він розглядає характер, час та обсяг аудиторських процедур, які повинні виконуватися працівниками аудиторської фірми для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.

МСА 300 "Планування" визначає обов'язковість складання спеціального документа, який розкриває зміст запланованих робіт, тобто плану аудиту.

План аудиту включає:

* Опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків, достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень, як це вказано в МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання і його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень",

* Опис характеру, часу та обсягу запланованих подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та розкриттів, як це вказано в МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків". План подальших аудиторських процедур відображає рішення, прийняте аудитором, щодо тестування операційної ефективності контролю, а також характеру, часу та обсягу запланованих процедур по суті,

* Інші аудиторські процедури, які необхідно виконати під час проведення перевірки для забезпечення відповідності Міжнародним стандартам аудиту (наприклад, пряме спілкування з юристами суб'єкта господарювання).

Додаткові питання, які аудитор може розглядати під час розробки загальної стратегії та плану аудиту для перших завдань з аудиту, можуть включати:

* домовленість з попереднім аудитором (якщо це не заборонено законом або нормативними документами), наприклад, щодо ознайомлення з робочими документами попереднього аудитора;

* будь-які значні питання (включно із застосуванням облікових принципів чи стандартів аудиту або звітності), що обговорювалися з управлінським персоналом підприємства у зв'язку з вибором його аудитором, повідомлення цих питань найвищому правлінському персоналу, та їх вплив на загальну стратегію і план аудиту.

* заплановані аудиторські процедури для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів щодо вступних балансів (залишків на початок періоду) у відповідності до вимог МСА 510 "Перші завдання: залишки на початок періоду";

* визначення працівників аудиторської фірми, які б мали відповідний рівень знань та компетентності для виконання процедур отримання доказів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

* інші процедури у відповідності до вимог системи контролю якості фірми щодо перших завдань з аудиту (система контролю якості фірми може, наприклад, вимагати залучення іншого партнера або старшого аудитора для перевірки загальної стратегії аудиту до початку виконання важливих аудиторських процедур або перевірки висновків до їх подання клієнту).

Під час розробки плану аудиту МСА 300 обов'язково вимагає закладати в план аудиту процедури, час їх проведення та обсяг, які пов'язані з керуванням та наглядом за роботою працівників аудиторської фірми.

Якщо оцінений ризик суттєвих викривлень зростає, старший аудитор або керівник аудиторської фірми, як правило, збільшує обсяг та час на керування і нагляд за перевіряючими, а також більш детально перевіряє їх роботу. Аналогічно цьому необхідно планувати характер, час та обсяг перевірки роботи групи перевіряючих залежно від знань та компетентності окремих членів групи, які безпосередньо здійснюють процедури збирання аудиторських доказів.

Складений план аудиту підлягає обов'язковому документуванню. Формат та обсяг документування залежать від таких аспектів, як розмір та складність підприємства, що перевіряється, суттєвість, обсяг іншого документування та обставини конкретного завдання з аудиту.

Документування плану аудиту повинно бути достатнім для відображення запланованого характеру, часу та обсягу процедур оцінки ризиків і подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та розкритті в у відповідь на оцінені ризики.

МСА 300 визначає, що аудитор повинен також документувати будь-які значні зміни до початково запланованої загальної стратегії аудиту і детального плану аудиту, включаючи причини цих значних змін та дії аудитора у відповідь на події, умови або результати аудиторських процедур, що призвели до цих змін. Так, наприклад, керівник аудиторської фірми чи групи, що здійснює аудит, може значно змінити заплановану генеральну стратегію аудиту та план аудиту в результаті суттєвого злиття бізнесів або ідентифікації суттєвого викривлення у фінансових звітах. Документування значних змін до початково запланованої загальної стратегії аудиту і детального плану аудиту та відповідних змін запланованої природи, часу та обсягу аудиторських процедур пояснює кінцеву загальну стратегію і план аудиту та показує відповідні дії аудитора у відповідь на значні зміни, що сталися під час проведення аудиторської перевірки.

Задокументований план аудиту є підтвердженням відповідності планування та виконання аудиторських процедур. План аудиту затверджується до початку виконання процедур отримання аудиторських доказів, проте він може переглядатися залежно від зміни обставин, що виникають у процесі аудиту. Тобто, план аудиту не має раз і назавжди сформованого змісту, його зміст знаходиться в процесі постійного розвитку.

Порядок зберігання робочої документації аудитора

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними норма-ми та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі до-кументи аудитора не можна використовувати як частину фінансової документації клієнта або як її заміну. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на ауди-торську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих доку-ментів. Термін зберігання документації визначається практикою аудиторської діяльності та терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежно від інших додаткових міркувань. У зв'язку з цим мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочих документів (частини або витяг) про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якості).

Характеристика підсумкової документації аудитора

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо фінансового стану, власного капіталу, руху грошових коштів, результатів діяльності, що розкривається у фінансовій звітності господарюючого суб'єкта.

Питання щодо аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) висвітлені в Законі України «Про аудиторську діяльність в Україні» і МСА 700”Формування думки аудитора та надання звіту щодо фінансових звітів”, МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора». Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому. До аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) додається фінансова звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Аудиторська фірма несе відповідальність за виражену в аудиторському висновку (звіті незалежного аудитора) свою думку про події, які відбулись до дати на яку складена бухгалтерська звітність і до дати підписання аудиторського висновку.

Характеристика Міжнародних стандартів аудиту, які регламентують складання підсумкової документації аудитора

Питання щодо аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) висвітлені в Законі України «Про аудиторську діяльність в Україні» і МСА 700”Формування думки аудитора та надання звіту щодо фінансових звітів”, МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора».

Метою МСА 700 "Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення" є визначення основних положень і надання рекомендацій щодо форми та змісту аудиторського висновку фінансової звітності суб'єкта господарювання, який складено незалежним аудитором.

Аудитор повинен оглянути та оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки щодо фінансових звітів.

Цей огляд та оцінювання передбачають аналіз того, чи складено фінансові звіти відповідно до прийнятної концептуальної основи фінансової звітності, чи за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), чи за відповідними національними стандартами або практикою. Можливо, буде потрібно визначити також відповідність фінансових звітів вимогам законодавства.

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому.

Відповідно до МСА 700 «Формування думки аудитора та надання звіту щодо фінансових звітів», аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи:

а)заголовок

б)адресат

в)вступний або початковий параграф, до якого включається:

і)перелік перевірених фінансових звітів

іі)відомості про відповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання та про відповідальність аудитора.

г)параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки):

і)посилання на МСА або національні стандарти і практику;

іі)опис роботи, виконаної аудитором;

г)параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів:

і)посилання на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів

іі)висловлення думки щодо фінансових звітів.

д)дата аудиторського висновку

е)адреса аудиторської фірми

є)підпис аудитора.

Структура Аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора)

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) складається з трьох основних частин: вступної, аналітичної та підсумкової.

Вступна частина містить загальні відомості про аудитора чи аудиторську фірму та включає наступні елементи:

- назву документа в цілому “аудиторський висновок “

- назву суб'єкта аудиторської діяльності, номер і дату видачі свідоцтва про внесення до РСАД, виданого АПУ, юридичну адрес, номер поточного рахунку, телефон

- відомості про аудитора (ПІБ), номер, серія, дата видачі сертифікату аудитора.

- основні відомості про клієнта: повну назву, код за ЄДРПОУ, юридичну адресу, дату заснування (реєстрації), дату внесення змін до установчих документів, основні види діяльності, кількість засновників та їх ознаки.

- Відомості про умови договору на аудиторську перевірку: дату і номер договору, дату початку і дату закінчення перевірки, масштаб перевірки, підставу для перевірки (законодавчі акти).

Аналітична частина - це звіт аудиторської фірми господарюючому суб'єкту про загальні результати перевірки. Аналітична частина включає:

- назву даної частини - “звіт аудиторської фірми”;

- для кого призначена ця частина;

- загальні результати перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності;

- стан внутрішнього контролю на підприємстві;

- наявність та незмінність облікової політики у господарюючого суб'єкта за період, що перевіряється.

Підсумкова частина представляє собою думку аудиторської фірми щодо достовірності бухгалтерської звітності, сформовану за результатами перевірки і включає:

- викладення суттєвих обставин, які призвели до складання аудиторського висновку у формі, відмінній від безумовно позитивного, та оцінку у вартісному вираженні, якщо це можливо, їх впливу на бухгалтерську звітність господарюючого суб'єкта

- думку аудиторської фірми щодо достовірності фінансової звітності господарюючого суб'єкта

- дату аудиторського висновку, підпис аудитора і печатку.

Загальний висновок аудитор готує на базі попередніх висновків.

Аудиторська фірма несе відповідальність за виражену в аудиторському висновку (звіті незалежного аудитора) свою думку про події, які відбулись до дати на яку складена бухгалтерська звітність і до дати підписання аудиторського висновку.

Типи аудиторської думки щодо перевіреної фінансової звітності.(немає). Види Аудиторських висновків (звітів незалежних аудиторів)

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконані наступні умови:

1. аудитор одержав всю інформацію й пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту

2. надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві

3. наявні адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань

4. фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО

5. фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку

6. фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

У випадку невпевненості або незгоди аудитор надає умовно-позитивний висновок:

1. при цьому існують значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що встановлюється клієнтом) - фундаментальна невпевненість

2. існує невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, двозначне тлумачення окремих пунктів законодавства, що мають суттєве значення) - фундаментальна невпевненість

3. неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій - фундаментальна незгода

4. розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку - фундаментальна незгода

5. фундаментальна незгода з повнотою і способами відображення фактів в обліку та звітності - фундаментальна незгода

6. невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій діючому законодавству та встановленим нормам - фундаментальна незгода.

Наявність фундаментальної незгоди - основа для негативного висновку, а фундаментальної невпевненості - для відмови від видачі висновку (якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність).

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Характеристика випадків надання безумовно-позитивного аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора)

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудитор може надавати безумовно-позитивний висновок, коли виконуються наступні умови:

1) облікова політика підприємства відповідає концептуальній основі фінансової звітності та обставинам функціонування підприємства;

2) прийняті підприємством облікові оцінки відповідають фактичним обставинам функціонування підприємства;

3) інформація, яка представлена у фінансових звітах, є відповідальною, надійною, порівняльною та зрозумілою;

4) фінансові звіти дозволяють розкрити та зрозуміти користувачам вплив суттєвих операцій та подій на інформацію, що міститься у фінансових звітах.

Характеристика випадків надання умовно-позитивного аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора)

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

У випадку невпевненості або незгоди аудитор надає умовно-позитивний висновок:

1. при цьому існують значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що встановлюється клієнтом) - фундаментальна невпевненість

2. існує невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, двозначне тлумачення окремих пунктів законодавства, що мають суттєве значення) - фундаментальна невпевненість

3. неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій - фундаментальна незгода

4. розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку - фундаментальна незгода

5. фундаментальна незгода з повнотою і способами відображення фактів в обліку та звітності - фундаментальна незгода

6. невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій діючому законодавству та встановленим нормам - фундаментальна незгода.

Характеристика випадків надання негативного аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора)

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

За наявності фундаментальної незгоди клієнтові можуть дати негативний аудиторський висновок, а за наявності фундаментальної невпевненості - відмовити у поданні аудиторського висновку.

Негативна думка висловлюється, якщо вплив незгоди з управлінським персоналом на фінансові звіти є настільки суттєвим і всеохоплюючим, що аудитор доходить висновку, що висловлення умовно-позитивної думки (чи інша модифікація висновку) про звітність не є адекватним для розкриття оманливого чи неповного характеру фінансових звітів.

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні такі висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Характеристика випадків надання відмови від висловлення аудиторської думки

До підсумкової документації аудитора відноситься аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), що є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

Відмова від висловлення думки відбувається, коли можливий вплив обмеження обсягу є настільки суттєвим і всеохоплюючим, що аудитор не зміг отримати достатньої кількості аудиторських доказів і, як наслідок, не може висловити думку про фінансові звіти.

Відмова від висловлення думки застосовується в разі якщо обмеження обсягу перевірки дуже значне (суттєве), внаслідок чого аудитор не може отримати достатню кількість необхідних аудиторських доказів i відповідно сформулювати обгрунтовану об'єктивну думку про фінансову звітність.

Обмеження в обсязі перевірки можуть виникати як з вини підприємства, так i через об'єктивні обставини. Крім того, відмова від думки висловлюється в разі порушення умов незалежності аудитора від підприємства-клієнта. Аудитор повинен заздалегідь попередити керівника підприємства або обумовити в договорі на аудит, що існує можливість за результатами перевірки надати відмову від висловлення думки про фінансову звітність.



Особливості аудиту акціонерних товариств

Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" аудит акціонерних товариств є обов'язковим. Проведення аудиторських пе-ревірок акціонерних товариств здійснюється з метою:

-- захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття досто-вірної інформації;

-- підтвердження повноти і достовірності бухгалтерської звітності;

-- визначення реального фінансового стану акціонерних това-риств.

Під час проведення аудиту необхідно керуватися загальною ме-тодологією аудиту окремих об'єктів та господарських операцій бух-галтерського обліку підприємств України. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджені вимоги щодо ауди-торської перевірки акціонерних товариств. У цьому документі ви-значений перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) повинні підтвердити повноту і достовірність бухгалтерської звітності акціонерних товариств та підприємств -- емітентів облігацій і сфор-мувати на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.

Аудитор може самостійно вилучити питання, які є несуттєвими для підприємства, що перевіряється. Аудитор має право включити додаткові питання, які, на його думку, є важливими для складання висновку про реальний фінансовий стан. Аудиторська перевірка пе-редбачає обов'язкове з'ясування таких питань.

1. Відомості про аудитора.

2. Основні відомості про емітентів (кількість акціонерів, власників облігацій, виплата дивідендів).

3. Порядок формування та обліку статутного фонду.

4. Облік основних засобів, нематеріальних активів, їх зносу, ре-монту, індексації.

5. Облік фінансових вкладень.

6. Облік товарно-матеріальних цінностей.

7. Облік витрат виробництва і обігу.

Особливу увагу при проведенні аудиторської перевірки акціонер-них товариств необхідно приділити питанню формування і відобра-ження статутного фонду.

Аудитору слід також перевірити операції викупу акцій у акціо-нерів щодо правильності утримання прибуткового податку. Необхідно перевірити правильність нарахування та сплати дивідендів. Джере-лом є прибуток акціонерного товариства після сплати податків. Ди-віденди на акції держави повинні перерахуватись до держбюджету. Особливу увагу необхідно приділити тим випадкам, коли нараховані дивіденди є об'єктом оподаткування для фізичних осіб, перевірити правильність оподаткування.

Особливістю діяльності акціонерних товариств є операції щодо нарахування і виплати дивідендів акціонерам за результатами фінан-сово-господарської діяльності. Перевіряючи облік таких операцій, необхідно звернути увагу на правильність оподаткування сум ви-плачених дивідендів.

Особливості аудиту комерційних банків

Перед початком аудиторської перевірки важливо чітко визначити перелік питань, що підлягають перевірці. Цей перелік установлюється угодою сторін і може включати як повну перевірку всіх сторін діяльності банку, так і окремих його підрозділів. Звертається особлива увага на правильність формування статутних фондів комерційних банків.

Аудит банку - це визначення фінансового стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналіз стану обліку, відповідності обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, перевірка дотримання рівності прав акціонерів (учасників) під час розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву та акціонерам банку.

Також перевіряються правильність розрахунку коефіцієнта загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можливо погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів та інші показники фінансового стану.

У процесі аудиту комерційних банків звертається увага, зокрема, на такі питання:

-раціональність організації робочого місця для спілкування з клієнтами, рівень комп'ютеризації, наявність доступу до документів та штампів;
-забезпечення зберігання та використання печатки, штампів та бланків суворої звітності;
-з'ясування справжнього стану зберігання грошей, документів і майна;
-повнота і правдивість інформації про банківські операції;
-достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності та відповідності правил їх ведення і складання чинному законодавству;
- наявність наказів (розпоряджень) по установі банку про надання працівникам права контрольного підпису розрахункових документів та зразків підписів.

По закінченні перевірки, яка виявила порушення чинних правил проведення операцій, в усіх випадках аудитор повинен ретельно розібратися в характері цих порушень, установити їх причини та терміново вжити заходів щодо їх усунення.

Перевіряючи використання кредитних ресурсів, потрібно звертати увагу на стан статутного капіталу, ліквідність балансу, а також дотримання норм обов'язкових резервів.

Особлива увага під час аудиту кредитної діяльності приділяється дотриманню економічних нормативів.

Аудитор повинен володіти методикою аналізу бухгалтерської звітності, з тим щоб робити правильні висновки про кредитну політику банку.

Обов'язковій перевірці під час аудиту підлягає правильність юридичного оформлення діючих рахунків клієнтів і обґрунтованість операцій щодо них.

Размещено на Allbest.ru