Облік витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України:

Ґ №186 від 09.02.86 р. (будівельно-монтажні роботи);

Ґ №334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність);

Ґ №452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства);

Ґ №473 від 26.04.96 р. (промисловість);

Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства №24 від 31.03.97 р., а також на підставі Законів України:

Ґ «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р.;

Ґ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97 - ВР від 22.05.97 р.»;

Ґ П(с) БО 16 «Витрати» (Наказ Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України №27/4248 від 19 січня 2000 р.).

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Операційні витрати - це витрати, що пов'язані з діяльністю по реалізації та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що у звітному періоді і безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов'язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати (згідно із Законом України №283/97-ВР, ст. 5) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П(с) БО 16 «Витрати» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

§ прямі матеріальні витрати;

§ прямі витрати на оплату праці;

§ інші прямі витрати;

§ загально-виробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Облік витрат підприємства, основною діяльністю якого є виконання робіт, надання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання) здійснюється за дебетом рахунку 23 «Виробництво», відповідних субрахунків по видах послуг (робіт) і рахунку 90 «Собівартість реалізації» субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», а за кредитом цих рахунків відображаються суми списаних витрат щомісячно або у кінці звітного року.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими адміністративно обособленими структурними підрозділами виробництв.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції, котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні витрати - це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні - це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати - це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Таким чином, виробнича собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

2. Групування та облік витрат виробництва за елементами (клас 8)

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №473 від 26.04.96 р., тат нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація.

5. Інші операційні витрати.

6. Інші затрати.

1. Елемент «Матеріальні витрати».

До елементу «Матеріальні витрати» належать:

- витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (№893/4186 від 21.12.99 р.) малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами» або з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності», який ведуть всі підприємства, крім вищевказаних суб'єктів малого підприємства та інших організацій.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок №80 «Матеріальні витрати» з такими субрахунками:

801 «Витрати сировини й матеріалів»

802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів»

803 «Витрати палива та енергії»

804 «Витрати тари і тарних матеріалів»

805 «Витрати будівельних матеріалів»

806 «Витрати запасних частин»

807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення»

808 «Витрати товарів»

809 «Інші матеріальні витрати».

На дебеті рахунка №80 «Матеріальні витрати» відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті - списання на рахунок №23 «Виробництво» прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих, накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

2. Елемент «Витрати на оплату праці».

Відповідно до Типового положення №473 до елементу «Витрати на оплату праці» належать:

1) витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

2) виплати, передбачені законодавством про працю;

3) витрати пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

4) виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок №81 «Витрати на оплату праці», який має такі субрахунки:

811 «Виплати за окладами й тарифами»;

812 «Премії та заохочення»;

813 «Компенсаційні виплати»;

814 «Оплата відпусток»;

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»;

816 «Інші витрати на оплату праці».

На дебеті рахунка №81 «Витрати на оплату праці» відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

3. Елемент «Відрахування на соціальні заходи».

До елементу «Відрахування на соціальні заходи» відповідно до Указу Президента України №506/98 від 25.05.98 р. «Про обмеження розміру фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників», суми сукупного оподаткування доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

1) Фонд соціального страхування України (див. Додаток №2);

2) Державний Фонд сприяння зайнятості населення;

3) Пенсійний фонд України.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для узагальнення інформації про витрати на відрахування на соціальні заходи призначений рахунок №82 «Відрахування на соціальні заходи».

На дебеті рахунка №82 «Відрахування на соціальні заходи» відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті - списання на рахунок №23 «Виробництво» суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок №82 «Відрахування на соціальні заходи» має такі субрахунки:

№821 «Відрахування на пенсійне забезпечення» (див. Додаток №6);

№822 «Відрахування на соціальне страхування» (див. Додаток №4);

№823 «Відрахування на випадок безробіття» (див. Додаток №3);

№824 «Відрахування на індивідуальне страхування».

4. Елемент «Амортизація».

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активі призначено рахунок №83 «Амортизація» (див. Додаток №8).

На дебеті рахунка №83 «Амортизація» відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті - списання на рахунок №23 «Виробництво» суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок №79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок №83 «Амортизація» має такі субрахунки:

№831 «Амортизація основних засобів»;

№832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів»;

№833 «Амортизація нематеріальних активів».

5. Елемент «Інші операційні витрати».

В процесі операційної діяльності на підприємстві виникають витрати, які не включаються до собівартості реалізованих робіт і послуг. Відповідно до п.п. 18-20 П(с) БО 16 до таких витрат відносяться: адміністративні, витрати збут та інші операційні витрати. Облік операційних витрат ведеться відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», по дебету яких відображаються суми визнаних витрат, а по кредиту - їх списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Підставами для здійснення записів по дебету цих рахунків є наступні первинні документи та облікові регістри: відомості по нарахуванню заробітної плати персоналу відповідних управлінських та інших підрозділів підприємства, нарахувань на заробітну плату, розрахунки по амортизації, рахунки за спожиті послуги (зв'язку, банків, Інтернет, юридичні, консультаційні, орендні, інші) та виконані роботи, розрахунки по податках і обов'язкових платежах тощо. Аналітичний облік операційних витрат здійснюється в розрізі номенклатури статей, установленої підприємством.

Актуальним питанням бухгалтерської практики є неправомірне використання субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» для відображення тих витрат операційної діяльності підприємства, які відповідно до вимог податкового законодавства не можуть бути віднесені до валових витрат чи включені до розрахунку податкової амортизації. Такий методичний підхід призводить до спотворення облікової інформації про фактичні суми адміністративних та інших операційних витрат і неправдивого подання статей фінансових звітів. З цією метою доцільно відкрити до відповідних рахунків по обліку операційних витрат (92, 93, 949) два субрахунки (наприклад, 921 і 922, 931 і 932 тощо): по дебету одного відображати всі суми відповідних операційних витрат, а по іншому - фіксувати суми, які не враховуються при розрахунках оподатковуваного прибутку підприємства, тобто постійні різниці.

Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках класу 8, обліковуються на рахунку №84 «Інші операційні витрати». Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

До інших операційних витрат включаються:

· вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

· сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток;

· втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання на уцінки активів;

· сума фінансових санкцій, тощо.

На дебеті рахунка №84 «Інші операційні витрати» відображається сума визнаних витрат, на кредиті - списання на рахунок «23 «Виробництво» суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок «79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

3. Групування витрат за статтями калькуляції

Калькуляція (від лат. «calculatio» - обчислення) - це обчислення собівартості продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізнять такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановлені цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Згідно з Інструкцією №291 від 30.11.99 р. «Адміністративні витрати» (рах. №92) не включаються до виробничої собівартості, а «Витрати на збут» (рах. №93) - до повної собівартості продукції (робіт, послуг). Зібрані витрати на дебеті цих рахунків списуються на зменшення фінансових результатів.

До статті калькуляції «Сировина і матеріали» (субрах. №201) включається вартість:

· сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

· купованих матеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

Витрати по статті «Сировина і матеріали» включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.

В окремих галузях промисловості стаття калькуляції «Сировина і матеріали» може бути деталізована з урахуванням характеру, стуктури й організації виробництва.

До статті калькуляції «Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій» (субрах. №202) включається вартість:

· купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

· робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикаті виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.

До статті калькуляції «Паливо та енергія на технологічні потреби» (субрах. №203) відносяться витрати на всі види палива, безпосередньо використовуванні у процесі виробництва продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою доставкою матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).

У статті калькуляції «Зворотні відходи» відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції «Основна заробітна плата» (субрах. №661) відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції «Додаткова заробітна плата» (субрах. №661) відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції «Відрахування на соціальні заходи» (рах. 65) відносяться:

1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком визначеним законодавством).

До статті «Загальновиробничі витрати» (рах. №91) включаються витрати згідно з П(с) БО 16:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що змінюються прямо пропорційно до змін обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок №91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка №23 «Виробництво» і №90 «Собівартість реалізації».

На рахунку №92 «Адміністративні витрати» відображаються адміністративні витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством. До них відносяться:

- загальні та корпоративні витрати;

- витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона;

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо;

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавствостом обов'язкові платежі (крім собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногоподарського призначення.

До статті калькуляції «Втрати внаслідок технічно неминучого браку» (рах. №24) відносяться:

- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);

- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання або з причини вимкнення енергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

- витрати на усунення технічного неминучого браку.

До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, - деталі, вузли, вироби, які за технологічними причинами не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення недоліків.

До статті калькуляції «Супутна продукція» включається вартість супутної продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

На рахунку №94 «Інші витрати операційної діяльності» згідно з Положенням (стандартом) 16 відображаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Матеріальні витрати»;

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для потреб бухгалтерського обліку іноземної валюти визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для потреб бухгалтерського обліку складається з їхньої вартості і витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від змін курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі і витрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойки;

- витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Наприкінці місяця або кварталу ці витрати списуються з рахунка №94 в дебет рахунка №79 «Фінансові результати».

До «Витрат на збут» (дебет рах. №93) відносяться витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), а саме:

- витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам та інші витрати підприємства, пов'язані із реалізацією продукції (товарів);

- витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

- оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, демонстраційних залів тощо;

- гарантійне обслуговування покупців;

- оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій тощо, пов'язаних з транспортуванням продукції (товарів), відповідно до умов договору (базису) поставки.

Наприкінці місяця «Витрати на збут» (рах. №93) списуються в дебет рахунка №79 «Фінансові результати».

облік собівартість витрати

4. Облік витрат виробничої собівартості продукції (рах. №23)

облік собівартість витрати

Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою

ВСП=НВп+ВВп-ПП-СП+БП-НВк, грн.,

Де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВп - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

ЗВ - зворотні витрати і відходи грн.;

ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутна продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою

СП=ВСП/К, грн./т,

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.;

К - кількість виробленої продукції.

Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. №23)

На дебеті рахунка №23 «Виробництво» групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка №23 «Виробництво» відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Сальдо на початок звітного періоду відображає залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку №23 «Виробництво» за звітний період:

Дебет рахунка №23 «Виробництво»

Кредит рахунка №201 «Сировина і матеріали»

Кредит рахунка №203 «Паливо»

Кредит рахунка №66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка №65 «Розрахунки за страхуванням» та ін.

Кредит рахунка №80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка №64 «Розрахунки за податками й платежами»

Кредит рахунка №91 «Загальновиробничі витрати».

З рахунка №91 «Загальновиробничі витрати» списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

Допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії (електроенергією, повітрям, парою, газом тощо).

Для забезпечення найбільш доцільної та економічної роботи допоміжних виробництв необхідно знати склад витрат і собівартість продукції по кожному з допоміжних виробництв за калькуляційними статтями.

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

На дебеті рахунка №23 «Допоміжні виробництва» (№23 «Виробництво») відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок №23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка №23 субрахунку «Допоміжні виробництва» відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунка рахунка №23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка №23 «Виробництво» (основне)

Дебет рахунка №90 «Собівартість реалізації»

Кредит рахунка №23 «Виробництво»

Залишок - на дебеті рахунка №23 Виробництво», субрахунок №23 «Допоміжні виробництва».

Аналітичний облік рахунка №23 Виробництво ведеться за видами виробництв.

Облік загальновиробничих і адміністративних витрат (рах. 91, 92)

Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією машин та обладнання (рах. №91), здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Мінфіну України №291 від 30.11.99 р. До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, витрати на їх ремонт тощо.

Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання по окремих цехах, всередині них - по статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з безцеховою структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому по підприємству.

Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами - загальновиробничі та господарством в цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №91 «Загальновиробничі витрати», на якому для кожного структурного підрозділу підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок №92 «Адміністративні витрати».

На дебеті рахунка №91 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом; ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні витрати, витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків №80, 81, 82, 83, 84 класу 8.

На дебеті рахунка №92 «Адміністративні витрати» відображають загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління; позавідомча пожежна охорона; інші витрати по управлінню цехів основного та допоміжного виробництв; витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків класу 8.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунка в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів витрат та статей кшторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та відображаються на рахунках обліку виробництва №23 «Виробництво», субрахунку рахунка №23 «Допоміжні виробництва», №39 «Витрати майбутніх періодів».

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка №92 «Адміністративні витрати», за Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку» №291 від 30.11.99 р. Списуються в дебет рахунка №79 «Фінансові результати».

Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у новий продукт праці або виправити недоліки.

Для побудови обліку браку його кваліфікують затакими ознаками:

місцем виявлення - внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця;

характером дефектів - остаточний, який вже неможливо виправити, та такий, який ще можна виправити;

причинами виникнення - неякісні матеріали, нестача електроенергії, некваліфікованість працівника тощо;

винуватцями - робітник, постачальник, служба постачаня тощо.

Для обліку втрат від забракованої продукції передбачено рахунок №24 «Брак у виробництві».

На дебеті рахунка №24 «Брак у виробництві» обліковуть витрати на остаточно забраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (в дебет рахунків №23, 25, 201 тощо) вартість матеріалів або відхохід від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні втрати, які включають до собівартості продукції.

Витрати обслуговуючих виробництв і господарств пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Аналітичний облік ведеться окремо по кожному обслуговуючому виробництву та господарству.

Витрати майбутніх періодів (рах. №39) - це витрати, здійснені в даному звітному періоді, але віднесені до майбутніх звітних періоді, але віднесені до майбутніх звітних періодів. Вони можуть погашатися протягом року або іншого терміну. До таких витрат належать: витрати на освоєння виробництва нових видів продукції, гірничопідготовчі роботи, сплачені наперед податки та збори, суми передплат періодичних видань тощо.

Відображення витрат майбутніх періодів в обліку:

Дебет рахунка №39 «Витрати майбутніх періодів»

Кредит рахунка №66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка №65 «Розрахунки за страхуванням»

Кредит рахунка №68 «Розрахунки за іншими операціями»

Кредит рахунка №207 «Запасні частини та ін».

Списання витрат майбутніх періодів, відображених на дебеті рахунка №39 згідно з регулюючими законодавчими та іншими нормативними актами, здійснюється такими записами:

Дебет рахунка №23 «Виробництво»

Дебет субрахунка №23 «Допоміжні виробництва»

Дебет рахунка №91 «Загальновиробничі витрати»

Дебет рахунка №92 «Адміністративні витрати»

Дебет рахунків №93 «Витрати на збут», №94 «Інші операційні витрати»

Кредит рахунка №39 «Витрати майбутніх періодів».

Витрати на оплату праці виробничого персоналу підприємства (рах. №66), а також витрати на оплату праці тих працівників, що не перебувають у штаті підприємства, але чия праця належить до основної діяльності, обліковуються на рахунку №66 «Розрахунки з оплати праці».

Витрати на додаткову заробітну плату виробничих робітників, пов'язану з оплатою, відповідно до чинного законодавства, чергових (щорічних) та додаткових відпусток (компенсація за невикористану відпустку), пільгових годин підлітків, перерв у роботі годуючих матерів (до одного року), а також часу, пов'язаного з виконанням державних, громадських обов'язків, та ін.

Витрати по «Відрахуванню на соціальні заходи» (рах. №65) відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.97 р. нараховуються за ставками збору, визначеними пп. 1 та 2 ст. І цього Закону, п.З ст. І - 31,8% від вартості об'єкта оподаткування (ст. 2) і 4% від вартості об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів (за рішенням ВР України можливі зміни).

Проводка така:

Дебет рахунка №23 «Виробництво»

Дебет рахунка №94 «Інші операційні витрати».

Кредит рахунка №65 «Розрахунки за страхуванням» за відповідними субрахунками.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» (у т.ч. на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) збір для платників податку становить - 5,5% від вартості об'єкта оподаткування, у т, ч. 1,5% від вартості об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, 0,5% від вартості об'єкта оподаткування фізичних осіб. Запис в обліку:

а) збір і перерахування платниками збору 4% до Фонду соціального страхування і 1,5% до Державного бюджету України:

Дебет рахунка. №2.3 «Виробництво» та ін, - 5,5%

Кредит рахунка №65 «Розрахунки за страхуванням» - 4%

Кредит рахунка №64 «Розрахунки за податками й платежами» - 1,5%;

б) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - 0,5% до Державного бюджету України (із оплати праці працюючих):

Дебет рахунка №66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка №64 «Розрахунки за податками і платежами».

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), які втратили повністю або частково свої споживчі якості як висхідного ресурсу (хімічні чи фізичні якості), а тому не можуть бути використані за прямим призначенням. Але залишки, які за встановленою технологією передаються до інших цехів для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг), - не належать до зворотних відходів. Оцінюються зворотні відходи за ціною їх можливого використання, за діючими цінами на відходи тощо. Запис у бухгалтерському обліку на зворотні відходи.

а) Якщо відходи оприбутковуються як матеріали:

Дебет субрахунка №201 «Сировина і матеріали» або ін.

б) Якщо відходи оприбутковуються як готовий продукт:

Дебет рахунка №26 «Готова продукція» та ін.

в) Якщо відходи реалізуються:

Дебет рахунка №90 «Собівартість реалізації» '

Кредит рахунка (у всіх випадках) №23 «Виробництво''.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства здійснюється у журналі - ордері №10.

Журнал-ордер №10 має 3 розділи: І - «Витрати виробництва», ІІ - «Розрахунок витрат за економічними елементами», ІІІ - «Собівартість товарної продукції».

Розділ І заповнюється за даними відомостей №12 і №15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.

У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу.

У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї товарної продукції.

Размещено на Allbest.ru