Облік виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні та методичні основи обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів на підприємстві

1.1 Економічний зміст і завдання обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

1.2 Нормативно-правова дія обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

2. Облік надходження та порядок зберігання виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК»

2.1 Організація обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів та особливості облікової політики підприємства ПАТ «ІнГЗК»

2.2 Документальне оформлення обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

2.3 Аналітичний та синтетичний облік надходження та порядок зберігання виробничих запасів

2.4 Інвентаризація матеріальних цінностей

2.5 Відображення у обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів у формах звітності

3. Удосконалення обліку виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК»

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Додаток Б



Вступ

Однією із складових стабільної та рентабельної роботи підприємства є оптимальна наявність і обіг виробничих запасів. Запаси - це такий вид оборотних засобів, який практично завжди є в тому чи іншому вигляді на будь-якому підприємстві.

Для одного підприємства виробничі запаси є основою стабільної та рентабельної роботи, для іншого, лише невеликою частиною всіх активів. Але в будь-якому разі правильне документальне оформлення і відображення операцій із запасами у бухгалтерському обліку - запорука успішної роботи підприємства в цілому.

Облік виробничих запасів становить дуже трудомісткий процес. І це пов'язано не лише з різноманітністю самих запасів (від матеріалів і тари до палива і запасних частин).

А й з оформленням великої кількості первинних документів на різних стадіях руху виробничих запасів.

Для підприємств виробничі запаси є одним із найважливіших активів, які з-поміж іншого перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

Отже, виробничі запаси є основною складовою виручки від реалізації готової продукції, і відповідно, прибутку підприємства, на що зрештою і направлено всю діяльність підприємства. Саме тому обліку запасів необхідно приділяти особливу увагу.

Запаси є основою діяльності будь-якого підприємства. Саме від наявності (або відсутності їх на складі залежить весь виробничий цикл підприємства).

Правильна організація надходження запасів сприяє раціональному процесу виробництва на всіх стадіях оброблення і випуску готової продукції виробничого підприємства.

Метою даної роботи є дослідження обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів на підприємстві та ефективність їх використання.

Для реалізації поставленої мети в роботі передбачено розв'язання наступних завдань:

- розкрити економічну сутність обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів;

- провести аналіз нормативно-правової бази з теми дослідження;

- надати організаційно-економічну характеристику ПАТ «ІнГЗК»;

- дослідити організація обліку та особливості облікової політики ПАТ «ІнГЗК»;

- розглянути первинний облік надходження та порядок зберігання виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК»;

- дослідити організацію аналітичного і синтетичного обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК»;

- проаналізувати облік надходження та порядок зберігання виробничих запасів підприємства в умовах новітніх технологій.

Об'єктом дослідження виступають виробничі запаси ПАТ «ІнГЗК», які підприємство використовує для здійснення господарської діяльності.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили нормативно-законодавчі джерела, спеціальна література, зокрема роботи провідних вчених і практиків в галузі обліку, контролю та аналізу виробничого процесу, публікації в періодичних виданнях, а також дані фінансової звітності конкретного підприємства, на базі якого був проведений аналіз виробничого процесу на промисловому підприємстві.



1. Теоретичні та методичні основи обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів на підприємстві

1.1 Економічний зміст і завдання обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Термін очікуваного використання встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю своїми наказами, а якщо таких нормативних документів нема, то термін використання встановлюється установою самостійно в момент придбання запасів.

Завдання обліку запасів:

1. Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

2. Контроль за збереженням та рухом запасів на складах;

3. Контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання;

4. Своєчасне виявлення запасів, що не використовуються для прийняття рішень щодо їх реалізації чи списання;

5. Дотримання діючого законодавства з обліку запасів.

Запаси бюджетних установ обліковуються за місцем їх відповідального зберігання та в бухгалтерії. В бухгалтерському обліку поняття "виробничі запаси” розглядається як:

- придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві, до них відносяться: сировина і матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- будівельні матеріали;

- матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення;

- інші матеріали.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управлінням підприємством.

Визнання запасів, порядок їх оцінки, визначення і відображення у звітності регулюється П (С) БО №9 "Запаси".

Запаси:

- активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції;

- утримуються для споживання під час виробництва або надання послуг.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням.

Також і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація.

Відповідно до П (С) БО №9 запаси поділяються на:

1) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

6) поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

Класифікація виробничих запасів:

- 201 "Сировина й матеріали";

- 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";

- 203 "Паливо";

- 204 "Тара й тарні матеріали";

- 205 "Будівельні матеріали";

- 206 "Матеріали, передані в переробку";

- 207 "Запасні частини";

- 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";

- 209 "Інші матеріали".

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

- раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

- організація складського господарства;

- достовірне визначення первісної вартості запасів;

- визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

- розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Таблиця 1.1 - Класифікація виробничих запасів:

Класифікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
За призначенням і причинами утворення	Постійні	Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими
	Сезонні	Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах підприємства
	У виробництві	Запаси що знаходяться в процесі обробки
	В дорозі	Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперервної роботи підприємства
	Понаднормові	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові	Величина запасів на початок звітного періоду
	Кінцеві	Величина запасів на кінець звітного періоду
Відносно до балансу	Балансові	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
	Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини
За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
	Не ліквідні	Виробничі та товарні запаси, які не можливо легко перетворити у грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві
	Вторинні	Матеріали та вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи виробництва та споживання продукції)
За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві
	Обмежені	Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві
За сферою використання	У сфері виробництва	Запаси, що знаходяться у процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)
	У сфері обігу	Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)
	У невиробничій сфері	Запаси, що не використовуються у виробництві
За складом і структурою	Запаси виробничі (предмети і засоби праці)	Записи сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП
	Запаси незавершеного виробництва	Частина продукції, щ не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)
	Запаси готової продукції	Продукція, виробництво я кой завершене що прийнята ВТК і знаходиться на складі

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності робочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.



1.2 Нормативно-правова дія обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

Одним з найважливіших питань дипломної роботи є нормативно-правова база і регламентне забезпечення обліку запасів. На ПАТ «ІнГЗК» всі дії директора і головного бухгалтера повинні спиратися в основному на Закони, інструкції, нормативні акти, положення (стандарти).

Нормативно-правова база - Закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради, президента України, Кабінету Міністрів, Міністерств і відомств, які регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства, планування і облік.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов'язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:

- повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;

- складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується внутрішніми та зовнішніми споживачами.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

- Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 - ХІV від 16 липня 1999 року;

- Податковий кодекс України;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України №991 / 3684 від 21 червня 1999 р.) „Загальні вимоги до фінансової звітності ”;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.) „Баланс”;

- П(С)БО 3 (наказ Мінфін Укр., №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про фінансові результати”;

- П(С)БО 4 (наказ Мінфін Укр., №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про рух грошових коштів”;

- П(С)БО 5 (наказ №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про власний капітал”;

- П(С)БО 6 (наказ №137 від 28.05.99 р.) „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та ін.;

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88;

- Наказ Міністерства фінансів України “Про зміни і доповнення до Інструкції про порядок реєстрації виданих і використаних довіреностей №226 від 21.06.96 року;

- План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99 р.;

- Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99 р.

Характеристику нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів наведено у табл. 1.2.



Таблиця 1.2 - Нормативно-правове забезпечення обліку запасів:

Найменування документу	Коли і ким затверджений	Що використовується для обліку запасів
1. Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.391	Затверджений Верховною Радою України від 16.08.1999 г. - №996-XIV	Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
2. Податковий кодекс України	Затверджений Верховною Радою України від 23 грудня 2010 року №2856-VI	До виробничих запасів належать: незавершене виробництво та залишки готової продукції, комплектуючі вироби, куплені матеріали, сири вона, напівфабрикати на складах.
3. Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”	Наказ Мінфіну України від 30.11.99 - №291	Рахунки 2 класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.
4. Наказ "Про кореспонденцію рахунків"	Наказ №143 Наказ Мінфіну України від 28.03.2002 №335 / 5526, зареєстровано в Мін'юсті 11.04.2002 р.	На розвиток виробництва - за дебетом субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" і кредитом субрахунку 426 "Фонди спеціального призначення", рахунок третього порядку 4261 "Фонд розвитку виробництва". Здійснені за рахунок цього фонду капітальні інвестиції (придбання, створення, модернізація, модифікація, реконструкція, добудова, дообладнання тощо необоротних активів) відображаються за дебетом субрахунку 4261 і кредитом субрахунку 4262 "Використання фонду розвитку виробництва".
5. П(С)БО 2 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"	затверджене наказом Мінфіна України від 31.03.99 р., №87, (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ №1213 від 19.12.2006)	У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів мало цінних та швидко зношуваних предметів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних пів фабрикати комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.
6. П(С)БО 9 "Запаси"	затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р., №246.	В П(С)БО 9 «Запаси» визначаються положення про щодо термінів запасів, визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.
7. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р., №69	При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується і комісія переходить у наступне приміщення.
8. П(С)БО 16 «Витрати»	затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р., №318. (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ №1176 від 11.12.2006)	До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів. Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні затрати».
9. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів	Затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р., №2	В цьому документі надаються рекомендації щодо визнання та оцінки запасів, документального оформлення руху запасів, облік і контролю наявності та руху запасів у місцях їх зберігання та у виробництві, бухгалтерського обліку запасів, і особливості обліку тари.
10. Наказ №193 - "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів".	Наказ Мінстату України від 21.06.96 №193	Дається повна інформація про необхідні первинні документи з обліку надходження і руху сировини і матеріалів.
11. Порядок №07 - Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р., №37-20 / 248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р., №07-104.	Затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р., №37-20 / 248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р., №07-104	Переоцінка товарно-матеріальних цінностей провадиться один раз на місяць за цінами, що склалися у розрахунках з постачальниками на кінець попереднього місяця. Перелік ТМЦ, які підлягають дооцінці, визначається шляхом співвідношення цін, що склалися у розрахунках з постачальниками на початок та кінець місяця.

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

Основою стандартів будь-якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі.

Сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле для професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують можливі методи, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає необхідні йому проводки відповідно до облікової політики.

Та незважаючи на всі позитивні сторони існування положень (стандартів) бухгалтерського обліку, деякі з них мають певні недоліки і потребують удосконалення.

П(С)БО 9 «Запаси» є основним документом, що регулює порядок надходження, використання та оцінку виробничих запасів. З впровадженням цього стандарту фахівці з бухгалтерського обліку помічали та виявляли в ньому певні неточності, це все сприяло удосконаленню положення. На даний час можна виділити наступні існуючі недоліки Положення.

Суть одного з недоліків П(С)БО 9 «Запаси» полягає в тому, що визнання запасів активом за умови наявності вірогідності отримання економічних вигод в майбутньому і визначення цих майбутніх вигод є неможливим, оскільки немає порядку розрахунку таких вигод.

Недоліком Положення є й те, що особливу увагу в ньому приділено уцінці запасів, а збільшення їх вартості передбачається лише на суму попередньої уцінки. Виникає думка, що такий підхід до дооцінки не зовсім правильний, оскільки, по - перше, це призведе до зловживань і масових уцінок запасів із подальшою їх реалізацією, по - друге, низькі ціни на них на момент складання балансу спотворять реальну вартість оборотних активів підприємства. Тому пропонується внести у цей стандарт зміни, які б дали змогу підприємствам здійснити дооцінку відповідно до діючих ринкових цін із віднесенням цих сум на поповнення власних обігових коштів.

Наступним не менш важливим недоліком Положення є певна невідповідність його з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 р., №2, а саме:

1) в методичних рекомендаціях до первісної вартості запасів при їх придбанні до складу інших витрат також відносять втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні. В П(С)БО 9 «Запаси» в пункті «інші витрати» таких витрат не має;

2) в Положенні відсутня інформація про визнання первісної вартості придбаних запасів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку і котра визначається діленням фактичних витрат, що пов'язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів;

3) в методичних рекомендаціях пропонується оцінювати надлишки запасів виявлені при інвентаризації, браковані вироби, зворотні відходи, а також ті запаси, що отримано в процесі ремонту, модернізації, ліквідації основних засобів за чистою вартістю реалізації або за ціною їх можливого використання. Тоді як у П(С)БО 9 «Запаси» аналогічної вимоги не має.

Досі вважали, що такі запаси оприбутковують так само, як і безоплатно отримані, за справедливою вартістю, яка для матеріалів дорівнює відновлюваній вартості (сучасна собівартість придбання). Тим більше, що в останньому абзаці пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси» записано: у разі коли на момент оприбуткування неможливо достовірно визначити первісну вартість запасів, їх відображають в обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Важливим недоліком нормативно-правових документів та рекомендацій, які регулюють бухгалтерський облік запасів є відсутність в них визначення критеріїв та умов віднесення активів до окремих груп запасів. До цього часу не внесено зміни до Інструкції по інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків.

Адже, окремі форми актів застаріли, а інші ще не розроблені, зокрема, необхідні акти інвентаризації цінностей, уцінка яких здійснена до чистої вартості реалізації, що забезпечуватиме контроль за наявністю, як зіпсованих, так і уцінених цінностей.

Також необхідним є внесення змін до чинних форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів, які затверджені ще в 1996 році і давно не відповідають потребам методології бухгалтерського обліку та практики. Наприклад. Відсутня форма розрахунку чистої вартості реалізації, розрахунку собівартості вибуття товарів за різними методами оцінки.

Отже, незважаючи на зміни, які відбувалися в законодавчо-нормативній базі, котра регулює бухгалтерський облік запасів, в ній все ще мають місце певні недоліки, котрі свідчать про необхідність подальшого вдосконалення діючого законодавства.

Необхідно, щоб зміст законодавчих актів повністю охоплював всі моменти, які стосуються бухгалтерського обліку запасів, всі тлумачення повинні бути чіткими, повними та зрозумілими.

Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат запасів.

Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов'язаних з розробкою науково обґрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

Особливості діяльності підприємств хлібопекарної галузі промисловості передбачають зберігання на складах необхідних розмірів запасів для забезпечення безперервності діяльності. Тобто виникають витрати пов'язані зі складуванням та зберіганням запасів. П(С)БО 9 “Запаси” не дає відповіді на питання куди їх відносити - чи до первісної вартості запасів чи до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На основі узагальнення результатів дослідження з даної проблеми зроблено висновок, що витрати пов'язані зі складуванням та зберіганням запасів слід відносити до первинної вартості запасів, що виготовляються власними силами хлібопекарних підприємств.

Складність оцінки запасів за собівартістю (первісною вартістю) на підставі фактичних витрат обумовлена тим, що ці витрати не залишаються незмінними протягом періоду (року) навіть для одних й тих же видів (найменувань) запасів. Причиною є коливання цін і тарифів, а також відхилення від нормальних умов виробництва. Отже виникає питання скільки за вартістю запасів залишилось і скільки пішло у собівартість продукції. Подолати цю складність у оцінці запасів можна, застосовуючи різні методи (формули) розрахунку собівартості вибуття запасів.

Також проблемним є питання переоцінки виробничих запасів. У випадку, коли чиста вартість реалізації виробничих запасів перевищує їх первісну вартість, П(С)БО 9 “Запаси” не передбачено їх дооцінку. Це є цілком логічним, бо подібна дооцінка призвела б до оцінки виробничих запасів за їх поточною відновлювальною вартістю, яка у міжнародній практиці обліку не використовується разом з первісною вартістю. Крім того на сьогодні нормативно-правовими актами не передбачено складання будь-якого первинного документа щодо переоцінки запасів. А це є порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.



2. Облік надходження та порядок зберігання виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК»

2.1 Організація обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів та особливості облікової політики підприємства ПАТ «ІнГЗК»

Публічне акціонерне товариство "Iнгулецький гiрничо-збагачувальний комбiнат" засновано вiдповiдно до рiшення регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Днiпропетровськiй областi вiд 9 сiчня 1997 року №12 / 274-АО шляхом перетворення Iнгулецького державного гiрничо-збагачувального комбiнату у вiдкрите акцiонерне товариство, вiдповiдно до Указу Президента України вiд 19 березня 1996 року №194 / 96 "Про завдання та особливостi приватизацiї державного майна в 1996 р.", з метою забезпечення народного господарства України та iнших держав залiзорудним концентратом, а також одержання прибутку вiд усiх видiв виробничої, торгової, комерцiйної, фiнансової та iншої дiяльностi, дозволеної законодавчими актами України, з метою задоволення соцiальних i економiчних iнтересiв акцiонерiв та трудового колективу.

Публічне акціонерне товариство "Iнгулецький гiрничо-збагачувальний комбiнат" є виробником залізорудного концентрату та добуває залізну руду для забезпечення споживачів України та інших держав залізорудним концентратом. Господарська діяльність здійснюється згідно з річною виробничою програмою та затвердженим бюджетом та фінансовим планом.

Системи корпоративного менеджменту ПАТ "IнГЗК" сертифiкованi на вiдповiднiсть мiжнародним стандартам якостi (ISO 9001:2000), екологiї (ISO 14001:2004) та промислової безпеки (OHSAS 18001).

ПАТ «ІнГЗК» - це складний промисловий комплек с, що складається з структурних-підрозділів цехів. Його органiзацiйно-структурна схема має наступний вигляд: Управлiння - Гiрничо-транспортний комплекс - Дробарно - збагачувальний комплекс - Цех шламового господарства - Блок допомiжних цехiв. ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» входить до складу Гірничо-видобувного дивізіону групи МЕТІНВЕСТ і на сьогоднішній день є одним з успішних підприємств ГМК України.

ПАТ «ІнГЗК» реалізує залізорудний концентрат (ЗРК) з вмістом заліза від 63,7% до 67,0%. Постачання залізорудного концентрату, який використовується як сировина для виробництва сталі і чавуну, виробляється на металургійні комбінати України і на експорт.

Комбінат реалізує щебінь сухого магнітного збагачення залізистих кварцитів, представлений високоміцними кварцитами, гранітами, мігматитами та ін. породами, а також пісок з відсіву дроблення скельних гірських порід.

Розглянемо основні техніко-економічні показники діяльності ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012 роки в таблиці 2.1.

З таблиці бачимо, що техніко-економічні показники ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012 роки мали таку тенденцію: дохід від реалізації продукції на підприємстві протягом 2010-2011 рр. зріс на 4513638 тис. грн., або на 102,95%, що свідчить про розширення масштабів діяльності підприємства. В 2010-2011 рр. зростання доходу відбулося на 5610078 тис. грн., що у відсотковому вираженні складає 63,05.

Загалом за період з 2010-2012рр чистий дохід від реалізації продукції склав 10123716 тис. грн., тобто збільшився на 230,91%. Отже, динаміка виручки на протязі 2010-2012рр. має позитивну тенденцію, яка позитивно впливає на фінансові результати підприємства та ефективність його діяльності. Стосовно собівартості реалізованої продукції, в 2011 році вона збільшилася на 48, 65% або на 1049114 тис. грн.

В 2012 році порівняно з 2011 роком собівартість зросла на 448771 тис. грн. або на 14%. За період з 2010-2012 рр. собівартість реалізованої продукції зросла на 1497885 тис. грн., що складає 69,47%. Порівняно з темпами зростання виручки темпи зростання собівартості є меншими, що є позитивним фактором діяльності підприємства.

Вище проаналізовані два показники вплинули на формування валового прибутку. В 2011 році порівняно з 2010 роком він збільшився у розмірі 3464524 тис. грн., або на 155,5%.

В 2012 році порівняно з 2011 роком валовий прибуток знову збільшується на 5161307 тис. грн. або на 90,67%. З вище перерахованих показників можна сказати, що підприємство в 2010-2012 рр. працює ефективно, тобто отримує прибуток, який з кожним звітним періодом збільшується. Щодо чистого прибутку підприємства, в 2011 році він зріс на 246,38% або на 2300127 тис. грн. Це є дуже гарним результатом, адже є позитивним для ефективного розвитку підприємства. В 2012 році цей показник збільшився на 103,62% або на 3350684 грн. Динаміка чистого прибутку наведена на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 - Динаміка чистого прибутку ПАТ «ІнГЗК», 2010-2012 рр.:

В цілому протягом 2010-2012 рр. чистий прибуток ПАТ «ІнГЗК» збільшився на 5650811 тис. грн. або на 605,29%. Аналізуючи величину активів підприємства, можна сказати, що відбувається їх збільшення, що є дуже позитивним для розвитку підприємства.

В 2011 вони зросли на 17,05%, а в 2012 році - на 71,69%. Динаміка як оборотних, так і необоротних активів підприємства є позитивною. Стосовно оборотних активів, в 2011 році вони зросли на 1592570 тис. грн., в 2012 році - на 63,62% або на 4596930 тис. грн., що свідчить про нарощування обсягів діяльності підприємства.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності ПАТ «ІнГЗК за 2010-2012 рр.:

Найменування показника	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2011 р. від 2010 р.	Відхилення 2012 р. від 2011 р.	Відхилення 2012 р. від 2010 р.
				+, -	%	+, -	%	+, -	%
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	4384200	8897838	14507916	4513638	102,95	5610078	63, 05	10123716	230, 91
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	2156233	3205347	3654118	1049114	48,65	448771	14	1497885	69, 47
Валовий прибуток, тис. грн.	2227967	5692491	10853798	3464524	155,5	5161307	90,67	8625831	387,16
Чистий прибуток, тис. грн.	933571	3233698	6584382	2300127	246,38	3350684	103, 62	5650811	605,29
Всього активів, у т. ч., тис. грн.	10224758	11968345	20548793	1743587	17,05	8580448	71, 69	10324035	100,97
Оборотні активи, тис. грн.	5632716	7225286	11822216	1592570	28,27	4596930	63,62	6189500	109,88
Необоротні активи, тис. грн.	4563303	4742360	8726352	179057	3,92	3983992	84	4163049	91,23
Власний капітал, тис. грн.	7258988	6629236	9663878	-629752	-8,68	3034642	45,78	2404890	33,13
Вартість основних фондів, тис. грн.	4117950	4041718	4361040	-76232	-1,85	319322	7,9	243090	5,9
Фондовіддача, грн/грн.	1,06	2,2	3,33	1,14	107,55	1,13	51,36	2,27	214,15
Коефіцієнт оборотності, обороти	0,78	1,23	1,23	0,45	57,69	0	0	0,45	57,69
Чисельність працівників, осіб	8595	6792	5942	-1803	-20,98	-850	-12,51	-2653	-30,87
Продуктивність праці тис. грн/осіб.	510,09	1310,05	2441,59	799,96	156,83	1131,54	86,37	1931,5	378,66
Рентабельність продукції, %	103,33	177,59	297,02	72,26	71,87	119,43	67,25	193,69	187,45
Рентабельність активів, %	9,13	27,02	32,04	17,89	195,95	5,02	18,58	22,91	250,93

Необоротні активи в свою чергу збільшилися в 2011 році лише на 3, 92% або на 179057 тис. грн., а в 2012 році - на 84% або на 4163049 тис. грн., що підтверджує прискорення оборотності всього майна підприємства.

Динаміка основних фондів є досить суперечливою, адже в 2011 році вартість основних фондів зменшилась на 76232 тис. грн. або на 1,85%, а в 2012 році збільшилась на 319322 тис. грн. або на 7,9%. Отже, за весь період з 2010-2012 рр. показник підвищився на 5,9%, що пов'язано із придбанням нового технічного обладнання підприємства та відновленням зношеного.

Власний капітал підприємства в 2011 році зменшився на 8,68% або на 629752 тис. грн., що негативно вплинуло на фінансове становище підприємства. Та в 2012 році відбулося його зростання на 45,78% або на 3034642 тис. грн. Як бачимо, в підприємство в 2012 році вкладається досить багато коштів, що пов'язане в основному з масовими реструктуризаціями, модернізаціями і автоматизаціями виробництва.

Фондовіддача основних фондів з роками збільшується, хоча й уповільненими темпами: в 2011 році - на 107,55% або на 1,14 грн/грн., в 2012 році - на 51,36% або на 1,13 грн/грн., що свідчить про високу ефективність використання підприємством засобів праці.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів має суперечливу динаміку, адже у 2010 році коефіцієнт зріс на 0, 45 оборотів порівняно із 2010 роком, а в 2012 році не зазнав ніяких змін. В цілому відбулося прискорення оборотності.

Чисельність працівників зменшувалась протягом усього періоду: в 2011 році на 1803 чол., в 2012 році на 850 чол. За весь період з 2010-2011 рр. чисельність працівників зменшилась на 30, 87% або на 2653 чол., що пов'язано із плановим скороченням. Проте позитивним є те, що не дивлячись на це, продуктивність праці стрімко зростає. У 2011 році вона складає на 799, 96 тис. грн/осіб або на156,83% більше, аніж у 2010 році, а в 2012 році - на 1131,54 тис. грн/осіб або на 378,66% більше. Рентабельність продукції за 2011 рік зросла на 72,26% більше аніж за 2010 рік, у 2012 році рентабельність дорівнює на 119,43% більше за 2011 рік. Динаміка зростання рентабельності продукції наведена на рис. 2.2.

Загалом така тенденція є позитивною для підприємства так, як рентабельність продукції характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності, з кожним роком коефіцієнт на ПАТ «ІнГЗК» збільшується, що доводить прибутковість підприємства.

Рисунок 2.2 - Динаміка зростання рентабельності продукції ПАТ «ІнГЗК» за 2010-2012 рр.:

Загалом, можна відмітити, що динаміка більшості показників ПАТ «ІнГЗК» являється позитивною: в 2011 році більшість показників покращується, окрім власного капіталу, вартості основних фондів та чисельності, в 2012 році динаміка всіх показників, за виключенням чисельності також покращується. Це говорить про ефективну діяльність ПАТ «ІнГЗК» в аналізованому періоді.

Згідно статті 5 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур і визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже облікова політика підприємства:

- це не просто сукупність способів ведення обліку;

- вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку.

Облікову політику підприємства повинні знати:

- керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

- бухгалтер підприємства за участю якого можна грамотно і всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

- аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

- податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;

- повноту відображення в обліку за звітний період всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

- розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики.

Облікова політика ПАТ «ІнГЗК» висвітлена в Наказі про облікову політику і містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики.

Наказ про облікову політику ПАТ «ІнГЗК» складається з трьох розділів:

1. Організація бухгалтерського обліку;

2. Організація податкового обліку;

3. Організаційні питання.

Керівництво бухгалтерією здійснює головний бухгалтер, якому підпорядковується касир і заступник головного бухгалтера.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених принципів бухгалтерського обліку, упорядкування і надання у встановлені терміни фінансової звітності, також забезпечує відображення господарських операцій підприємства відповідно до робочого плану рахунків.

Постійно-діюча експертно-технічна комісія визначає терміни корисного використання об'єктів та вибирає метод нарахування амортизації.

Нарахування амортизації основних засобів проводиться за нормами і методами передбаченими податковим законодавством та згідно П(С)БО 7.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну корисного використання (10 років).

Бухгалтерський облік запасів здійснюється відповідно П(С)БО 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є кожне їх найменування

При відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому їх вибутті - застосовується метод ФІФО.

На підприємстві застосовується в основному виробництві нормативний метод обліку елементів витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції у цехах допоміжного виробництва та інших допоміжних виробництвах - простий метод калькулювання.

Підставою для бухгалтерського обліку господарської операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для перерахунку доходів і витрат та руху грошових коштів в іноземній валюті застосовується курс Нацбанку України.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів затверджений в наказі керівника підприємства про облікову політику включає:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку;

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для формування фактів господарської діяльності, за якими передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої господарської звітності;

- порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань;

- методи оцінки активів і зобов'язань;

- графік документообігу;

- порядок контролю за господарськими операціями.

Відповідно до принципу послідовності ПАТ «ІнГЗК» постійно з року в рік застосовує обрану облікову політику.

Отже, організація бухгалтерського обліку на підприємстві ПАТ «ІнГЗК» здійснюється і регулюється згідно чинного законодавства України, нормативних актів та регламентується наказом про облікову політику підприємства.

2.2 Документальне оформлення обліку надходження та порядок зберігання виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства.

Значну роль при цьому відіграє принцип перевалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наприклад, для забезпечення документування виробничих запасів передбачено використання ряду типових форм документів. Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису. Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського обліку).

Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків), щодо законності операцій.

Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, передається до бухгалтерії.

Рисунок 2.3 - Схема організації бухгалтерського обліку запасів на ПАТ «ІнГЗК»:

Приймаючи реєстри бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки "контроль". Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку бухгалтер відображає записи у грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю і оперативного управління виробничими запасами.

Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та й відображення у фінансовій звітності.

Вантажі які надходять на підприємство реєструються в журналі "Реєстрації з надходження виробничих запасів" в якому відображається дата надходження, постачальник, супровідні документи, найменування запасів.

Основними документами з оприбуткування виробничих запасів на ПАТ «ІнГЗК» є:

- Накладна;

- ТФ №15;

- ТТН №1-ТН;

- Прибутковий ордер ТФ №М4;

- Приймальні акти.

Матеріали що надходять на склад ретельно перевіряються і встановлюється відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставки та супровідними документами. Якщо не виявлено розходжень матеріали приймаються, при цьому можливі 2 варіанти прийому матеріалів:

1. Безпосередньо на документах постачальника на одному примірнику документа постачальника матеріально відповідальної особи (МВО) ставить штамп прийому, кількість прийнятих запасів, підпис і дату;

2. Виписування прибуткового ордеру ТФ №М4.

Якщо є розбіжності с супровідними документами, а також матеріалів, що надійшли без документів складають акт приймання матеріалів ТФ №М7, прибутковий ордер при цьому не виписується.

На склад можуть надходити матеріали від своїх цехів - це продукція власного виробництва, матеріали одержані від ліквідації основних засобів, одержані та не використані матеріали.

Такі матеріали оприбутковуються на склад за допомогою накладних ТФ №М12, М13, які виписуються в 2 примірниках.

Документальне оформлення вибуття виробничих запасів.

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. При відпуску запасів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) Запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) Відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватися у межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3) З головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів, ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси у виробництво передаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів, тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій відпуску запасів зі складів підприємства залежать від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб.

Основними документами що відображають відпуск запасів є лімітно-збірні картки, вимоги, накладні.

Відпуск матеріалів для внутрішньогосподарських потреб оформляється вимогами ТФ №М10, які являють собою єдність розпорядчого виправдного документа, що підтверджує багатократний випуск матеріалів за складу в рахунок ліміту.

Лімітно-збірні картки виписуються в 2 примірниках - один для складу що відпускає, а другий для одержувача.