Основи бухгалтерського обліку на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

з дисципліни: "Бухгалтерський облік"

Рівне - 2012

План

1. Журнально-ордерна система

2. Документування розрахунків з партнерами за допомогою платіжної вимоги-доручення

3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

1. Журнально-ордерна система

Журнально-ордерна форма обліку побудована на використанні системи групувальних і нагромаджувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до журналів-ордерів.

Записи в журнали-ордери роблять на підставі первинних документів протягом місяця, а у випадку наявності великої кількості первинних документів їх групують у відповідних відомостях, місячні підсумки з яких переносять у журнали-ордери.

В журналах-ордерах поєднується хронологічний облік з систематичним, а по окремих рахунках - синтетичний з аналітичним. З цього походить і назва цих регістрів. Журнал-ордери е одночасно журналами в яких здійснюють записи у хронологічному порядку і ордерами, так як місячні підсумки журналів-ордерів замінюють меморіальні ордери.

За своїм змістом журнали-ордери є регістри, призначені для кредитових записів по окремих наперед визначених балансових рахунках.

Форма журналів-ордерів, розміщення граф залежить від особливостей облікових в ньому операцій, у них завчасно передбачена можлива кореспонденція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер. Журнали-ордери побудовано за кредитовим принципом, тобто всі господарські операції відображають по кредиту даного синтетичного рахунку в розрізі рахунків, що кореспондують з ним по дебету. Кредитову ознаку взято тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій і забезпеченню контролю за збереженням і раціональним використанням господарських засобів. Кредит рахунку показує початок руху засобів підприємства, а дебет його завершення.

Відображають господарські операції в журналах-ордерах за шаховим порядком, тобто один запис відображає два кореспондуючі рахунки по дебету і кредиту. Це забезпечує можливість значного скорочення облікових записів.

Кредитові обороти по синтетичному рахунку відображаються в одному журнал-ордері, а дебетові обороти у тих журналах-ордерах, в яких записи проводять на рахунках, що кореспондують з дебетом цих рахунків. Загальну суму дебетового обороту за місяць по кожному синтетичному рахунку можна підрахувати, вибираючи дані з відповідних журналів-ордерів.

З метою посилення контролю за рухом коштів в касі, розрахунковому рахунку, інших рахунках в банку поряд з веденням журналів-ордерів по кредиту цих рахунків, на зворотному боці цих журнал-ордерів ведуть відомості, в яких відображають кореспонденцію по дебету цих рахунків. Журнали-ордери, які призначені для обліку операцій по кредиту одного синтетичного рахунку, називають спеціалізованими, а для обліку операцій по кредиту багатьох синтетичних рахунків-уніфікованими.

Окремі журнали-ордери побудовані так, що вони використовуються як для синтетичного так і аналітичного обліку і містять усі необхідні дані об'єкту, що обліковується.

По рахунках, які охоплюють велику кількість обліковуваних об'єктів, аналітичний облік ведуть, як і при меморіально-ордерній формі обліку, в картках, книгах. Це стосується пооб'єктного обліку основних засобів, сортового обліку матеріалів, готової продукції, поособового обліку розрахунків з працівниками по оплаті праці.

Аналітичний облік касових операцій при всіх формах обліку ведуть у касовій книзі.

Записи в журнали-ордери проводяться з первинних документів в хронологічному порядку їх надходження і опрацювання. На документах проставляють номер журналу-ордера і порядковий номер запису. Опрацьовані документи зберігають в папках до відповідних журналів-ордерів. Це дає змогу легкої звірки записів у журналі-ордері із документами і навпаки.

Підсумок по кредиту відповідного рахунку порівнюють з підсумками по кореспондуючих рахунках. Це забезпечує можливість перевірки облікових записів у журналах-ордерах, які містять дані синтетичного і аналітичного обліку, без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають по тих, рахунках, по яких ведуть картки аналітичного обліку.

Місячні підсумки журналів-ордерів переносять у Головну книгу. Головна книга є систематичним регістром синтетичного обліку. Вона призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки правильності записів по рахунках синтетичного обліку і складання балансу.

Для кожного синтетичного рахунка у Головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів по кожному рахунку - окремий ' рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу загальним підсумком, дебетові обороти записують окремими сумами з різних журналів-ордерів. Звідси, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють одне одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного окремого синтетичного рахунка. По кожному синтетичному рахунку в кінці місяця у Головній книзі виводять залишок (сальдо), який записують в окрему графу. На підставі даних Головної книги складають баланс. Оборотна відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку не потрібна.

Базова форма. Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостей, які є основними обліковими реєстрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.

В журналах-ордерах записи проводяться на основі даних первинних документів.

Журнали-ордери - це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер.

На рис. 1. зображено схему журнально-ордерної форми обліку в ручному варіанті.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема журнально-ордерної форми обліку

Спрощена форма. Для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах невиробничої сфери з простим господарським процесом виробництва та невеликою кількістю господарських операцій застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку.

Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися:

* за простою формою (без використання реєстрів обліку майна підприємства);

* за формою бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна підприємства.

Підприємства малого бізнесу, які застосовують просту форму обліку, реєструють первинні облікові документи, відображають операції на рахунках, визначають собівартість продукції і фінансовий результат в бухгалтерському реєстрі - книзі обліку господарських операцій (форма № К - 1). Для розрахунків з оплати праці працівників малі підприємства ведуть відомість обліку заробітної плати (форма № В - 8).

Підприємства мають змогу вести облік з використанням реєстрів обліку майна підприємства. Такими реєстрами є:

форма № В - 1 "Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу)";

форма № В - 2 "Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів";

форма № В - 3 "Відомість обліку витрат на виробництво";

форма № В - 4 "Відомість обліку грошових коштів і фондів";

форма № В - 5 "Відомість обліку розрахунків та інших операцій";

форма № В - 6 "Відомість обліку реалізації";

форма № В - 7 "Відомість обліку розрахунків з постачальниками";

форма № В - 8 "Відомість обліку заробітної плати";

форма № В - 9 "Відомість (шахівниця)".

На рис. 2 наведено схему спрощеної форми бухгалтерського обліку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку

Машинні варіанти журнально-ордерної форми. Організація механізованої обробки інформації у журнально-ордерній формі обліку передбачає ведення журналів-ордерів, де вказують кореспондуючі рахунки, що забезпечує точність і швидкість відображення бухгалтерських записів. У разі механізованого способу організації облікового процесу побудова журналів-ордерів ґрунтується на тих самих принципах, що і ручного. Всі журнали-ордери формуються за кредитовим принципом і по кожному синтетичному рахунку в розрізі кореспондуючих рахунків. Дебетові обороти по синтетичному рахунку враховують у кількох журналах-ордерах. Об'єднання їх відбувається в Головній книзі при формуванні інформації, відбитої в різних журналах-ордерах. В облікових реєстрах (журналах-ордерах і допоміжних відомостях) аналітичний облік суміщується з синтетичним. Більшість журналів-ордерів, як правило, містить кілька синтетичних рахунків. У журналах-ордерах аналітичний облік формується за показниками, необхідними для контролю і складання періодичної і річної звітності. У журнально-ордерній формі обліку, як правило, застосовуються місячні журнали-ордери, допоміжні відомості розраховані на більш тривалий час. Основними перевагами журнально-ордерної форми обліку є поєднання аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі; забезпечення своєчасного і рівномірного відображення бухгалтерських записів протягом звітного періоду, а також забезпечення розподілу облікових робіт; можливість проведення аналізу господарської діяльності підприємства; скорочення загальної кількості облікових реєстрів. Однак у нових умовах господарювання журнально-ордерна форма не відповідає всім потребам управління підприємством, а саме: побудова журналів-ордерів не відповідає за складом аналітичних даних, необхідних для управління підприємством.

Отже, журнально-ордерна форма с найбільш оптимальною паперовою формою обліку. При належній організації документообігу вона дозволяє швидко одержувати підсумки та готувати дані для звітності. Але, разом з тим журнально-ордерній формі обліку властивий ряд недоліків, що робить її незручною і непридатною для використання в сучасних умовах. Серед них - ліквідація хронологічного запису (в США, Великобританії та інших країнах хронологічний Журнал ведеться обов'язково); ліквідація логічно обґрунтованих проводок за кожним первинним документом та заміна їх обліковими записами. При журнально-ордерній формі значно ускладнюється комп'ютеризація обліку, тому що багатографні регістри журналів-ордерів і відомостей до них не можуть бути належним чином відображені на екранах комп'ютерів та роздруковані принтерами. Крім того, комп'ютеризації перешкоджає величезна кількість варіантів журнально-ордерної форми, що виникли на різних підприємствах.

2. Документування розрахунків з партнерами за допомогою платіжної вимоги-доручення

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. журнальна ордерна розрахунок вимога

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

- зміцнення договірної дисципліни;

- прискорення обороту оборотних коштів.

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип - принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип - кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжні вимоги-доручення - не комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді. коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за наступною схемою.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням: 1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві, 2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує. для переказу коштів; 4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів -з його розрахункового рахунка; 6 - банк покупим направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 - банк постачальника зараховує коні 111 на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка)

Розглянута форма розрахунків сполучає розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповіді" фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Размещено на Allbest.ru