Аудиторська перевірка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Визначення цілей і процес аудиторської перевірки

1.1 Визначення цілей і процес аудиторської вибірки

1.2 Визначення сукупності й одиниці вибірки допустимих відхилень

1.3 Визначення розміру вибірки

1.4 Визначення методу вибірки

2. Практична частина

2.1 Аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ "Керамік"

2.2 Аудит правильності оцінки виробничих запасів ТОВ "Керамік"

2.3 План і програма аудиторської перевірки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність. До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для обробки, переробки або використання у виробництві або для господарських потреб, засоби праці, які відповідно до встановленого порядку включаються до складу коштів в обороті, а також операцій, пов'язаних з виготовленням (придбанням) цих матеріальних цінностей. Мета аудиту полягає у вираженні думки щодо достовірності та повноти відображення в бухгалтерській (фінансової) звітності організації інформації про матеріально-виробничих запасах. До основних завдань аудиту відносяться:

- перевірка стану обліку, зберігання та ефективності використання матеріальних ресурсів;

- перевірка відповідності фактичної наявності ресурсів даним обліку та потребам організації;

- виявлення непридатних для використання цінностей з визначенням суми заподіяного збитку і винних осіб;

- перевірка повноти і своєчасності оприбуткування матеріальних ресурсів, законності і доцільності витрачання та їх списання;

- перевірка якості інвентаризацій.

Метою роботи є аналіз аудиторської перевірки звітності підприємства.

Предметом є особливості аудиту звітності.

Об'єктом є безпосередня аудиторська перевірка підприємства та його звітності.

Завдання:

- дослідити процес аудиторської перевірки;

- проаналізувати основні проблеми підчас здійснення перевірки.

Методика аудиту:

Перевірка фактичної наявності матеріально-виробничих запасів на складах організації.

За допомогою процедури запиту аудитори вивчають:

- накази про порядок і строки проведення інвентаризації;

- накази про призначення складу постійно діючих та робочих інвентаризаційних комісій;

- інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, порівняльні відомості протоколи засідання інвентаризаційної комісії;

- рішення керівництва за твердженням результатів інвентаризації.

Бухгалтерські регістри аналітичного і синтетичного обліку, в яких відображені результати проведеної інвентаризації.



1. Визначення цілей і процес аудиторської перевірки

1.1 Визначення цілей і процес аудиторської вибірки

Термін "вибіркова перевірка" означає використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100% бухгалтерських проведень або показників фінансової звітності, котрі дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі відібрані дані, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Вибіркові методи використовують тоді, коли достовірні аудиторські докази неможливо одержати ефективнішим способом з інших джерел. У випадках здійснення тривалих фінансово-господарських операцій задовільний доказ можна отримати з аналітичного обліку, отже, тут вибіркові методи не потрібні. Проте такі аналітичні кроки не будуть ефективними там, де внутрішній контроль недостатній.

Питання про аудиторську вибірку тісно пов'язане з такими поняттями аудиторської справи, як аудиторські докази, методи пошуку аудиторських свідчень, оцінка системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю замовника.

Вибіркова перевірка може бути двох видів: на відповідність і по суті. Завдання вибіркової перевірки на відповідність полягає в установленні порушень норм внутрішнього контролю.

Така перевірка ще називається атрибутивною. Прикладом атрибутивної вибірки може бути перевірка такого елемента внутрішнього контролю, як дозвіл керівництва підприємства на оплату рахунку-фактури на купівлю матеріальних цінностей і т. п.

Вибіркова перевірка полягає у вимірюванні порушень внутрішнього контролю У вартісному виразі, тому її ще називають кількісною.

Метод вибіркової перевірки базується на законах теорії імовірності, під час контролю можна отримати точні дані в цілому на основі його відносно малої частини. Організація вибіркового Дослідження передбачає визначення популяції вибірки, одиниць відбору, методів відбору та одиниць обстеження, а також обсягу вибірки.

Популяція - це набір відповідних елементів, тобто в аудиті це можуть бути проведення, статті, записи, з яких робиться вибірка.

Плануючи процес аудиторської вибірки, його розбивають на такі етапи: визначення цілей, визначення сукупності й одиниці вибірки, установлення обмежень, визначення розміру вибірки й методів виконання плану аудиторської вибірки й оцінка результатів аудиторської вибірки.

1.2 Визначення сукупності й одиниці вибірки допустимих відхилень

Визначення сукупності, яку необхідно перевірити, часто обумовлюється цілями аудиту. Наприклад, якщо необхідно встановити, чи дотримано під час оплати рахунків-фактур усіх установлених процедур, то сукупністю будуть всі оплачені рахунки-фактури за період, який необхідно перевірити.

Одиниця вибірки звичайно визначається як окремий елемент, що входить до складу сукупності. Такими елементами можуть бути: документи, бухгалтерські проведення та ін.

Якщо сукупність складається з неоднорідних елементів, то необхідно з'ясувати можливість розподілу цієї сукупності на дві чи більше частин і розглядати кожну з них як окрему сукупність. Такий розподіл називається стратифікацією. Стратифікація широко використовується для вибірки за кількісними ознаками для того, щоб зменшити розмір сукупності там, де суми мають випадковий характер.

Визначення допустимих відхилень. Перед виконанням аудиту необхідно встановити межі допустимих відхилень. Якщо на стадії планування аудиту не визначено, яке відхилення вважати допустимим, а яке - ні (виявлене недопустиме відхилення потребує подальших аудиторських процедур), то ефективність виконання аудиторських процедур буде дуже низькою. Це й зрозуміло, адже за умов невизначеності аудитор, виявивши помилку, не зверне на неї уваги, бо не вважатиме її помилкою. Звідси визначення помилки або відхилення не повинно бути ні занадто загальним, ні занадто вузьким.

Як правило, найбільший інтерес для аудиторів становлять помилки або відхилення, які пов'язані з твердженнями керівництва щодо компонентів фінансової звітності.

1.3 Визначення розміру вибірки

Визначаючи розмір вибірки, дотримуються таких правил:

- розмір вибірки при використанні статистичного і нестатистичного методів вибірки має бути приблизно однаковим;

- розмір вибірки повинен збільшуватись у міру того, як важливість проведення тестової перевірки зростає;

- розмір вибірки повинен збільшуватись у міру того, як очікувана сума помилки, що буде виявлена у сукупності, збільшується;

- розмір вибірки повинен зменшуватись у міру того, як важливість наявності помилки у даній сукупності зменшується;

- чим більший розмір вибірки, тим більша ймовірність того, що помилка у сукупності буде виявлена.

Із наведених вище тверджень можна зробити такий висновок. Якщо інші аудиторські процедури дають змогу отримати достатню кількість аудиторських свідчень, то немає необхідності проводити тестування за допомогою аудиторської вибірки у великих розмірах. Однак якщо аудиторські процедури з використанням аудиторської вибірки забезпечують основну кількість аудиторських свідчень, то розмір аудиторської вибірки має бути великим. Визначаючи розмір аудиторської вибірки, завжди необхідно пам'ятати про існування пов'язаного з цим так званого ризику неправильного визначення розміру вибірки. Цей ризик має два аспекти.

Перший аспект називається ризиком неправильного відхилення. Він полягає у тому, що в результаті проведення аудиторської вибірки аудитор вирішить не покладатися на процедури внутрішнього контролю, оскільки вважає їх неефективними. Результатом такого неправильного висновку буде необхідність виконання додаткових аудиторських процедур, які, втім, доведуть, що фінансова звітність подана правильно.

Цей аспект ризику впливає на ефективність окремих аудиторських процедур, але не аудиту в цілому.

Другий аспект називається ризиком неправильного прийняття. Він полягає у тому, що у результаті проведення аудиторської вибірки аудитор вирішить покластися на процедури внутрішнього контролю, які не забезпечують виявлення і виправлення помилок, що виникають у процесі обробки інформації і підготовки фінансової звітності. Цей аспект ризику впливає на ефективність аудиту в цілому.

1.4 Визначення методу вибірки

Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні.

Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування.

Найчастіше використовуються такі статистичні методи:

- Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням таблиці випадкових чисел;

- Систематична вибірка. У разі використання систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням кількості одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити. Наприклад, якщо розмір сукупності 20000 одиниць, а розмір вибірки - 100 одиниць, то величина інтервалу має бути:

20000 / 100 = 200 одиниць.

Багатоступенева вибірка. Багатоступенева вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків бухгалтерського обліку, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох рахунків-фактур чи накладних для кожного рахунку. У такий спосіб аудитор може оцінити достовірність цілого компонента фінансової звітності, до складу якого входять відібрані рахунки.

Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності.

Оцінка результатів аудиторської вибірки. Оцінка результатів вибірки є найважливішою і найважчою частиною процесу аудиторської вибірки. Оцінюючи результати аудиторської вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудиторської вибірки, отримавши достатню кількість аудиторських свідчень, або вирішують збільшити обсяг вибірки.

При вибірковій перевірці застосовують метод статистичної вибірки до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним способом.

Документування результатів процесу вибірки. Робочі документи аудиторів повинні містити опис плану аудиторської вибірки, опис виконання цього плану і оцінку результатів аудиторської вибірки. При цьому в робочих документах аудиторів повинні міститися всі необхідні документальні підтвердження виконання аудиторами вибірки.

Вживається також групування елементів за однаковими ознаками, наприклад відокремлюють рахунки на приблизну однакову суму і вибірку роблять зі створеної підгрупи.

Існують три методи відбору елементів вибірки: систематичний, довільний і безсистемний. За систематичного методу відбору потрібно підрахувати інтервал вибірки, вибрати початок відліку та всі відповідні елементи популяції. Наприклад, популяція становить 350 елементів, потрібний розмір вибірки - 35. Тоді інтервал вибірки буде (350:35).

Отже, розглянувши суть та методику вибіркового аудиторського спостереження можна зазначити наступне:

1. Плануючи процес аудиторської вибірки, його розбивають на такі етапи: визначення цілей, визначення сукупності й одиниці вибірки, установлення обмежень, визначення розміру вибірки й методів виконання плану аудиторської вибірки й оцінка результатів аудиторської вибірки;

2. Одиниця вибірки звичайно визначається як окремий елемент, що входить до складу сукупності. Такими елементами можуть бути: документи, бухгалтерські проведення та ін.;

3. Визначаючи розмір вибірки, дотримуються таких правил:

- розмір вибірки при використанні статистичного і нестатистичного методів вибірки має бути приблизно однаковим;

- розмір вибірки повинен збільшуватись у міру того, як важливість проведення тестової перевірки зростає;

- розмір вибірки повинен збільшуватись у міру того, як очікувана сума помилки, що буде виявлена у сукупності, збільшується;

- розмір вибірки повинен зменшуватись у міру того, як важливість наявності помилки у даній сукупності зменшується;

- чим більший розмір вибірки, тим більша ймовірність того, що помилка у сукупності буде виявлена.

4. Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні. Найчастіше використовуються такі статистичні методи:

- вибір випадковим способом;

- систематична вибірка;

- багатоступенева вибірка.



2. Практична частина

2.1 Аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ "Керамік"

Виробництво будь-якого виду продукції (робіт, послуг) пов'язано з використанням матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси певного асортименту та якості є основою і необхідною умовою виконання програми випуску і реалізації продукції (робіт, послуг), зниження собівартості. Комплексне використання ресурсів, їх раціональний витрата, застосування більш дешевих і ефективних матеріалів є найважливішим напрямком збільшення випуску продукції та покращення фінансового стану. Матеріальні ресурси переходять до матеріальних затрат, які представляють собою сукупність матеріальних ресурсів, використовуваних у процесі виробництва. У загальній сукупності витрат на виробництво вони складають приблизно 70%, що є свідченням високої матеріаломісткості продукції. Зниження матеріаломісткості продукції є найважливішим напрямком покращення роботи, так як економне витрачання всіх видів ресурсів забезпечує зростання виробництва і зниження собівартості.

У таблиці 1 показаний аналіз забезпеченості ТОВ "Керамік" ресурсами та ефективності їх використання.

Таблиця 1. - Динаміка забезпеченості підприємства ресурсами та ефективності їх використання:

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, + / -	Відносне відхилення, %
				06-07	07-08	06-07	07-08
Виручка, тис. грн.	2271	3389	3457	1118	68	1,49	1,02
Прибуток до оподаткування, тис. грн.	43	391	502	348	111	9,09	1,28
Прибуток від продажу продукції, тис. грн.	2680	3999	4079	1319	80	1,49	1,02
Займана площа, га (кв. м)	345	345	345	-	-	-	-
Середньорічна чисельність працівників, чол.	47	50	52	3	2	1,06	1,04
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	108,2	116,92	172,25	8,72	55,33	1,08	1,47
Вартість оборотних коштів, тис. грн.	753	927	5822	174	4895	1,23	6,28
Величина власного капіталу, тис. грн.	496	481	762	-15	281	0,96	1,58
Фондовіддача, грн.	20,99	28,99	29,05	8	0,06	1,38	1
Річна продуктивність праці, тис. грн.	48,32	67,78	66,48	19,46	-13	1,4	0,98
Годинна продуктивність праці, тис. грн.	0,02	0,03	0,03	0,01	-	1,5	1
Оплата 1 чол. - Години. грн.	0,01	0,02	0,02	0,01	-	2	1
Окупність витрат, грн.	1,05	1,18	1,15	0,13	-0,03	1,12	0,97

Проаналізувавши дані таблиці 1, ми можемо констатувати, що економічні результати діяльності підприємства поліпшуються. Про це свідчить зростання виручки, який склав 1,5 рази в 2011 році та 1 у звітному, що обумовлено, як зростанням цін, так і збільшенням обсягу продажів, призвело до необхідного зростання оборотних коштів у 1,23 рази. Збільшення виручки сприяє зростанню прибутку.

Прибуток до оподаткування в 2011 році збільшилася в 9,09 разів, а в 2012 році в 1,28 разів. Прибуток від продажу продукції у звітному році склала близько 4 млн. грн., що в 1,02 рази більше в порівнянні з 2011 роком. Слід зазначити перевищення прибутку від продажу продукції щодо прибутку до оподаткування у звітному році. Даний факт вказує на негативні результати діяльності інших видів. За рахунок збільшення власних коштів фінансування відбувається поповнення основних засобів на 1,47%. Придбання більш високопродуктивного обороту призвело до збільшення чисельності працівників на 2 людини.

Так як збільшились загальні результативні показники, то й збільшилася ефективність використання ресурсів. Так фондовіддача зросла в 1 раз, що майже відповідає темпам зростання виручки. Одночасно, приблизно, в тих же темпах збільшилася і годинна продуктивність праці. Річна продуктивність праці при цьому незначно скоротилася, на 0,98%. Важливо зазначити, що темп зростання оплати праці дорівнює темпу зростання годинної продуктивності це говорить про те, що нарощування прибутку не відбувається. Про це свідчить і зміни величини окупності витрат, якщо в 2010 р., на 1 карбованець витрат було отримано 5 копійок виручки, в 2011 р. окупність збільшилася і склала 18 копійок виручки на 1 витрачений карбованець, а в звітному році цей показник знизився і склав 15 копійок виручки на кожен витрачений карбованець.

На це вказує і рівень рентабельності виробництва. Рентабельність продажів свідчить про те, що в 2012 році з 100 грн. виручки для розвитку бізнесу залишалося 18 грн. Оцінити використання матеріальних ресурсів в практиці економічної роботи можна через систему показників та моделювання їх взаємозв'язку. Показники використання матеріальних ресурсів діляться на узагальнюючі і приватні.

2.2 Аудит правильності оцінки виробничих запасів ТОВ "Керамік"

Проаналізувавши дані таблиці 1, ми можемо констатувати, що економічні результати діяльності підприємства поліпшуються. Про це свідчить зростання виручки, який склав 1,5 рази в 2011 році та 1 у звітному, що обумовлено, як зростанням цін, так і збільшенням обсягу продажів, призвело до необхідного зростання оборотних коштів у 1,23 рази. Збільшення виручки сприяє зростанню прибутку. Прибуток до оподаткування в 2011 році збільшилася в 9,09 разів, а в 2012 році в 1,28 разів. Прибуток від продажу продукції у звітному році склала близько 4 млн. грн., що в 1,02 рази більше в порівнянні з 2011 роком. Слід зазначити перевищення прибутку від продажу продукції щодо прибутку до оподаткування у звітному році. Даний факт вказує на негативні результати діяльності інших видів. За рахунок збільшення власних коштів фінансування відбувається поповнення основних засобів на 1,47%. Придбання більш високопродуктивного обороту призвело до збільшення чисельності працівників на 2 людини. Так як збільшились загальні результативні показники, то й збільшилася ефективність використання ресурсів.

Так фондовіддача зросла в 1 раз, що майже відповідає темпам зростання виручки. Одночасно, приблизно, в тих же темпах збільшилася і годинна продуктивність праці. Річна продуктивність праці при цьому незначно скоротилася, на 0,98%. Важливо зазначити, що темп зростання оплати праці дорівнює темпу зростання годинної продуктивності це говорить про те, що нарощування прибутку не відбувається.

Про це свідчить і зміни величини окупності витрат, якщо в 2010 р. на 1 карбованець витрат було отримано 5 копійок виручки, в 2011 р. окупність збільшилася і склала 18 копійок виручки на 1 витрачений карбованець, а в звітному році цей показник знизився і склав 15 копійок виручки на кожен витрачений карбованець. На це вказує і рівень рентабельності виробництва. Рентабельність продажів свідчить про те, що в 2012 році з 100 грн. виручки для розвитку бізнесу залишалося 18 грн.

Оцінити використання матеріальних ресурсів в практиці економічної роботи можна через систему показників та моделювання їх взаємозв'язку. Показники використання матеріальних ресурсів діляться на узагальнюючі і приватні. Узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріальна віддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріальних ресурсів (табл. 2).

Таблиця 2. - Узагальнюючі показники використання матеріальних ресурсів:

Показники	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення, + / -	Відносне відхилення, %
				06-07 гг	07-08 гг.	06-07 гг.	07-08 гг.
Матеріаломісткість	0,32	0,72	0,97	0,4	0,25	2,25	1,35
Матеріальна віддача	3,12	1,38	1,02	-1,74	-0,36	0,44	0,74
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції	0,34	0,86	1,12	0,52	0,26	2,53	1,3
Коефіцієнт використання матеріальних ресурсів	0,32	0,72	0,97	0,4	0,25	2,25	1,35

Матеріаломісткість показує матеріальні витрати, що припадають на кожен грн. випущеної продукції. З таблиці 2 ми бачимо, що матеріальні витрати ТОВ "Керамік" з кожним роком збільшуються і складають 0,97 грн. в 2012 році, тобто витративши 97 копійок підприємство не отримує виручку. Це підтверджує матеріальна віддача, яка показує, що на кожен грн. спожитих матеріальних ресурсів припадає 4 виробленої продукції у 2010 році, 38 виробленої продукції в 2011 році і 2 виробленої продукції в 2012 році. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції збільшився у звітному році на 1,3%.

Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції. Коефіцієнт матеріальних витрат характеризує, наскільки економно використовуються матеріали у виробництві, чи немає перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Про перевитрату матеріалів свідчить коефіцієнт більше 1, і навпаки. У нашому випадку коефіцієнт матеріальних витрат менше 1 т. е., перевитрати немає, але є тенденція зростання цього показника і в 2012 році значення наближене до нормативу. Є ймовірність того, що в наступному році буде перевитрата матеріальних витрат.

2.3 План і програма аудиторської перевірки

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості - ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського висновку, строки його подання;

- відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

- відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

- відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

- систему і форму бухгалтерського обліку;

- список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

- ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

- рівень суттєвості завдань аудиту;

- найважливіші етапи і завдання аудиту;

- ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

- сутність і обсяг аудиторських доказів;

- умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

- ступінь аудиторського ризику;

- список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) її підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Програма аудиту.

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці - кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

- назва підприємства;

- період перевірки;

- дата перевірки;

- об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма з кожного об'єкта аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

За першим аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої вносить максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

За іншим аудитор, маючи відповідні завдання, самостійно готує програму їх виконання.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі операції всуціль, це не дасть гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що значною мірою виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Збір аудиторських доказів здійснюється у відповідності з Федеральним правилом (стандартом) аудиторської діяльності №5 "Аудиторські докази", Федеральним правилом (стандартом) аудиторської діяльності №17 "Отримання аудиторських показників у конкретних випадках", а також Методичними рекомендаціями по збору аудиторських доказів достовірності показників матеріально-виробничих запасів в бухгалтерській звітності.

У ході перевірки необхідно здійснити збір аудиторських доказів по наступних передумов:

1. Існування. Необхідно переконатися в тому, що всі відображені у звітності матеріально-виробничі запаси дійсно існують;

2. Права і зобов'язання. Необхідно переконатися в тому, що права організації на матеріально-виробничі запаси, відображені у звітності, документально підтверджені і не обмежені правами третіх осіб;

3. Виникнення. Необхідно переконатися в тому, що відображені в бухгалтерському обліку операції з придбання та вибуття матеріально-виробничих запасів мали місце протягом звітного року;

4. Повнота. Необхідно переконатись у тому, що відсутні матеріально-виробничі запаси, які повинні були бути відображені в бухгалтерському обліку та звітності, але не були відображені;

5. Вартісна оцінка. Необхідно переконатися в тому, що: матеріально-виробничі запаси відображені в обліку та звітності в правильній оцінці: за фактичною собівартістю або за ринковою вартістю, спосіб оцінки матеріально-виробничих запасів при їх відпуску у виробництво чи іншому вибутті застосовується відповідно до прийнятої організацією облікова політика;

6. Точне вимірювання. Необхідно переконатися в тому, що придбання і вибуття матеріально-виробничих запасів відображені в обліку в правильній оцінці й у відповідному звітному періоді;

7. Представлення і розкриття. Необхідно переконатися в тому, що:

- операції з матеріально-виробничими запасами відображені в бухгалтерському обліку відповідно до нормативних актів, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку;

- матеріально-виробничі запаси правильно класифіковані у звітності як сировина та матеріали, готова продукція, товари для перепродажу;

- вся суттєва інформація про матеріально виробничих запасах розкрита в звітності.

Збір аудиторських доказів має бути організований так, щоб досягти впевненості в достатності інформації по кожній передумові.

Збір аудиторських доказів здійснюється шляхом проведення аудиторських процедур у три етапи.

1. Процедури підготовки і планування аудиту.

1.1 Перевірка початкових залишків.

1.2 Перевірка відповідності залишків аналітичного і синтетичного обліку та бухгалтерської звітності.

1.3 Оцінка застосовності обраної облікової політики організації та аналіз правильності і послідовності її застосування.

1.4 Тестування системи внутрішнього контролю, у тому числі спостереження за проведенням інвентаризації.

1.5 Виявлення пріоритетних напрямів перевірки виходячи з особливостей діяльності аудируемого особи.

Завершуються процедури підготовки і планування аудиту побудовою аудиторської вибірки.

2. Процедури, які виконуються в ході перевірки по суті.

2.1 Перевірка правильності проведення організацією інвентаризації матеріально-виробничих запасів та відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

2.2 Перевірка підтвердження прав власності на виробничі запаси.

2.3 Аналіз документів, що підтверджують обтяження прав власності на матеріально-виробничі запаси.

2.4 Аналіз руху матеріально-виробничих запасів.

2.5 Перевірка документального підтвердження операції по руху матеріально-виробничих запасів, відображених у бухгалтерському обліку:

2.5.1 перевірка правильності оформлення документів;

2.5.2 перевірка повноти документального підтвердження господарських операцій.

2.6 Перевірка повноти відображення операцій з матеріально-виробничими запасами в бухгалтерському обліку.

2.7 Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих запасів.

2.8 Перевірка правильності формування вартості матеріально-виробничих запасів при їх придбанні (виготовленні).

2.9 Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих запасів при їх вибутті.

2.10 Перевірка правильності відображення операцій з матеріально-виробничими запасами в бухгалтерському обліку.

2.11 Перевірка повноти розкриття інформації про матеріально-виробничих запасах в бухгалтерській звітності.

3. Заключні процедури.

3.1 Аналіз помилок, виявлених у ході перевірки, та їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності.

3.2 Формування думки аудитора про достовірність показників матеріально-виробничих запасів в бухгалтерській звітності.

При проведенні аудиторської перевірки має бути отримано розуміння діяльності аудируемого особи, зокрема аудитори повинні розібратися в особливостях технологічного процесу, яким повинні бути обумовлені нормативи витрат сировини матеріалів, нормативи відходів і браку. Крім того, аудитори, ознайомившись з технологією виробництва, застосовуваної у аудируемого особи, та галузевими особливостями, повинні враховувати можливість використання в технологічному процесі матеріалів-замінників, більш низькоякісних матеріалів і сировини.

У разі якщо, на думку аудиторів, мають місце серйозні розбіжності, слід отримати пояснення від відповідальних працівників про причини, проаналізувати виявлені факти неправомірного списання матеріальних цінностей. Особливу увагу під час проведення аудиторської перевірки необхідно приділити оцінці залишків матеріалів відповідно до облікової політики, а також відображення в обліку переоцінки матеріалів.

При проведенні аудиторської перевірки номенклатури матеріалів, які обліковуються на рахунку 10 "Матеріали", необхідно звернути увагу на структуру виробничих запасів, встановити наявність позицій, які не мають безпосереднього відношення до виробничої діяльності або забезпечення господарського процесу. Слід приділити увагу перевірці запасів, які за даними бухгалтерського обліку довгий час не використовувались і не поновлювалися.

Велику увагу необхідно приділяти перевірці організації складського зберігання виробничих запасів. Наявність однойменних запасів на кількох складах повинно бути підтверджено актами інвентаризації, проведеної одночасно на всіх складах, або при неможливості цього заходу - при опечатуванні складів і послідовної інвентаризації. Матеріали інвентаризації складів повинні бути ретельно вивчені аудиторами.

Шляхом зіставлення даних регістрів бухгалтерського обліку та звітності (бухгалтерський баланс, Головна книга) переконуємося в тому, що сальдо по рахунку 10 коректно перенесено з попереднього періоду. Відхилень немає. Виробляємо перевірку відповідності облікової політики чинному законодавству:

1. Матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю їх придбання, з використанням тільки рахунки 10;

2. При відпуску у виробництво матеріали списуються за середньої собівартості;

3. Інвентаризація проводиться у випадку та в строки, коли відповідно до чинного законодавства проведення інвентаризації обов'язково, а в разі додаткової потреби відповідно до наказу керівника.

На підставі регістрів синтетичного обліку виявляємо періоди здійснення господарських операцій з товарно-матеріальними цінностями, що підлягають обов'язковій перевірці. Аналіз виявлених особливостей руху МПЗ дозволить зробити попередні висновки про те, чи дійсно мали місце операції, відображені в бухгалтерському обліку. За результатами процедури може коригуватися склад і обсяг аудиторської вибірки (таблиця 3).

Таблиця 3. - Аналіз особливостей руху МПЗ:

Період	Сальдо початкове	Надходження	Частка до підсумку,%	Вибуття	Частка до підсумку, %	Сальдо кінцеве
01.04.08-15.04.08	418227,26	481931,64	91	-	-	900158,26
15.04.08-30.04.08	91520,57	49536,15	9	265318,87	100	-124262,15
Разом	509747,83	531467,79	100	265318,87	100	775896,75

Перевіряємо первинні документи на наявність порушень, пов'язаних з їх оформленням. Порушень в оформленні первинних документів не виявлено. Виробляємо перевірку повноти документального підтвердження господарських операцій з руху МПЗ у бухгалтерському обліку, перевірку наявності первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів (накладні, вимоги, прибуткові та видаткові ордери, лімітно-забірні карти тощо), регістрів аналітичного обліку.



Висновки

інвентаризація бухгалтерський облік

Мета роботи досягнута, висловлено думку щодо достовірності та повноти відображення в бухгалтерській звітності організації інформації про матеріально-виробничих запасах та інших звітностей.

Завдання виконані:

- перевірено стан обліку;

- підтверджено відповідність фактичної наявності ресурсів даним обліку та потребам організації;

- перевірена повнота та своєчасність оприбуткування матеріальних ресурсів, законність і доцільність витрачання та їх списання;

- перевірено якість інвентаризацій.



Список використаної літератури

1. Аналіз господарської діяльності: навч. посібник / Баріленко В.І. и др., під ред. В.І. Баріленко. - М.: Видавництво "Омега Л", 2009. - 414 с.

2. Аудит: Підручник для вузів / В.І. Подільський, А.А. Савін, Л.В. Сотникова та ін., під ред. проф. В.І. Подільського. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Аудит, 2006. - 583 с.

3. Багата І.М., Хахонова М.М. Аудит. Серія "Вища освіта". - Ростов н/Д: Фенікс, 2003. - 608 с.

4. Єрофєєва В.А., Піскунов В.А., Бітюкова Т.А. Аудит: Учеб. посібник. - М.: Вища освіта, 2005. - 447 с.

5. Короткий курс лекцій для підготовки студентів до підсумкової державної атестації за спеціальністю 080109.65 - "Бухгалтерський облік, аналіз і аудит": навч. посібник / Н.В. Климова, С.А. Касьянова, А.Ф. Кузіна. - Краснодар: Екоінвест, 2009. - 184 с.

6. Любушин Н.П. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 448 с.

7. Мерзлікіна Є.М., Микільська Ю.П. Аудит: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 368 с. - Вища освіта.

8. Чечевіцина Л.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: навчальний посібник для вузів / Л.М. Чечевіцина, І.М. Чуєв - Изд.4-е, доп. і перераб. - Ростов н/Д: Фенікс, 2008. - 382 с.

9. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 410 с.

Размещено на Allbest.ru