Склад та облік прямих витрат на виробництво

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

На тему «Склад та облік прямих витрат на виробництво»

Виконала:

студентка групи Опвн-31

Перевірив: Журавель Г.П.

Вінниця 2012



Введення

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Предметом даної курсової роботи є сукупність теоретичних основ організації обліку витрат на виробництві.

Об'єктом досліджень є система організації обліку витрат на виробництві.

Тема обраної курсової роботи “Склад та облік прямих витрат” є вкрай актуальною і потрібною для поглибленого вивчення.

Одним із важливих питань в обліку є питання, щодо організації виробничого обліку і, перш за все, розрахунок витрат на виробництво кожного виду продукції, яка випускається і їх співставленні з плановою, чи нормативною собівартістю. Необхідність обліку затрат зростає по мірі того, як ускладнюється господарська діяльність підприємства і зростають потреби у підвищенні рентабельності. Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Прямі витрати - це витрати матеріальних ресурсів, які включаються у собівартість прямим шляхом.

Об'єктом курсової роботи є теорія бухгалтерського обліку.

Метою даної курсової роботи є висвітлиння проблем і завдань складу та обліку прямих витрат і визначення перспективи його вдосконалення та поглиблиння знань з обліку прямих витрат.

В даній роботі досліджуються такі питання як:

Економічна сутність прямих витрат;

Склад та класифікація прямих витрат;

Документальне оформлення прямих витрат;

Синтитичний та аналітичний облік прямих витрат;

Шляхи удосконалення обліку прямих витрат;

Під час написання даної курсової роботи були використані такі методи наукового дослідження як літературний, порівняльний метод, метода аналізу та синтезу, метод узагальнення.

Рапорт передбачає щоденне приймання виробітку бригади з останньої операції протягом звітного місяця.

Розрахунок заробітку робітника виконується на зворотному боці рапорту. Виробіток робітників враховується і оплачується за придатні вироби прийняті по кінцевій операції за повною сумарною розцінкою усіх фактично виконаних операцій закріплених за робітником. Для продукції серійного виробництва найбільш раціональним вважається застосування маршрутної системи обліку. Маршрутний лист є документом, стосування маршрутної системи обліку. Маршрутний лист є документом,який супроводжує партію деталей у процесі виробництва за операціями їх обробки в цеху і забезпечує необхідність обліку руху партії деталей на виробництві. Маршрутні листи виписуються на партії деталей відповідно до графіку запуску деталей у виробництво, технологічних карт. У маршрутному листі зазначається кількість виданих для роботи матеріалів, деталей, напівфабрикатів.

Для обліку руху матеріалів застосовується первинна облікова документація, відповідальна вимогам засад з обліку матеріалів і пристосована для автоматичної обробки інформації. Акт про приймання матеріалів (ф. №М-7) застосовується для оформлення тих матеріальних цінностей без платіжних документів і майже у разі розходжень із даними супровідних документів постачальника. Акт складається приймальні комісією з обов'язковим участю представника постачальника чи представника незацікавленій організації, завідувача складом представника відділу постачання організації. Комісія призначається керівником організації. Складається акт у двох примірниках: перший призначений для бухгалтерії як для бухгалтерських записів на рахунках і розрахунку суми нестач чи надлишків; другий призначений постачальнику чи повідомляється йому про надання платіжного вимоги на надлишки, також,складаються вимоги - накладні на відпустку (внутрішнє переміщення матеріалів (ф. №М-14), лімітно - забірна картка, виписується відділом маркетингу однією чи кілька позицій які стосуються певному коду виробничих витрат, Полімітній-забірній картці ведеться також облік матеріалів, невикористаних у виробництві (повернення). У цьому жодних додаткових документів не складається, накладні (ф. №М-11) застосовуються для обліку, і оформлення відпустки матеріалів набік чи господарствам своєї партії, розташованим поза його території.Виписивается відділом збуту у трьох примірниках виходячи з нарядів чи договорів. При перевезенні - виписуєтьсятоварно-транспортная накладна.

Облік за балансом сировини передбачає облік витрат у фізичній масі за середньою розрахованою масовою часткою окремих видів сировини чи її компонентів (жиру, солоду, цукру) та кількості в кілограмах. Виробництво кожного виду продукції відображається поетапно в "Журналі обліку переробки та руху сировини, основних матеріалів, готової продукції i тари", який складається за 15 днів. Недоліком такої методики обліку є дублювання багатьох показників у технологічній та обліковій документації (до 50%), що збільшує документообіг, також внутрішні накладні руху сировини та напівфабрикатів.

Отже, первинним документом для нарахування заробітної плати є табель, в ньому відмічається відроблений час кожним працівником, вихідні дні, дні хвороби, для продукції серійного виробництва використовуються маршрутні листи, які пов'язані з видачею деталей, матеріалів, для обліку руху матеріалів застосовується первинна облікова документація, як акт про приймання матеріалів, акт про заміну(додатковий відпуск матеріалів), лімітно -забірна картка, накладні, витрати сировини в “ Журналі обліку переробки та руху сировини, основних матеріалів, готової продукції і тари”

1. Синтетичний та аналітичний облік прямих витрат

Аналітичний та синтетичний облік ведеться згідно журналів-ордерів по рахунках та стандартах бухгалтерського обліку. Підприємство є господарсько-розрахунковим, метою роботи якого є отримання прибутку та сплата платежів до бюджету.

Аналітичний облік має велике контрольне значення для правильного ведення бухгалтерського обліку. Показники аналітичного обліку використовують при складанні калькуляції виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг тощо. Усе це допомагає в оперативному керівництві роботою та в здійсненні контролю за господарською діяльністю на підприємстві.

Виробництво продукції пов'язане з певними витратами, які мають назву "виробничі”.

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

До прямих витрат належить :

прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об'єкта витрат);

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередьо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках: [ 11 ]

на рахунку 23 "Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

на рахунку 90 "Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього періоду сальдо з дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 "Фінансові результати”.

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок "Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 "Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 "Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Загалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);

витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;

витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше). Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.

на рахунку 90 "Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітньому періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові - на фінансові результати).

Якщо випуск продукції у звітньому періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

Отже, загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітнього періоду у одинакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати”. Його економічна характеристика наведена за схемою.

Економічна характеристика. рахунку 91 "Загальновиробничі витрати”

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 "Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 "Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво” та 90 "Собівартість реалізації”.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 "Виробництво” або на дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації”- на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 "Витрати” зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Важлива особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат. На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

Дт 90 "Собівартість реалізації”, субрахунки 901 і 903

Кт 91 "Загальновиробничі витрати”

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92.

Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 "Виробництво” згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) контировкою:

Дт 23 "Виробництво”

Кт 91 "Загальновиробничі витрати”

За окремим допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об'єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.

Фактичні постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т.зв. нерозподілені постійні витрати), згідно з пунктом 16 ПСБО 16 "Витрати” включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

Дт 90 "Собівартість реалізації”

Кт 91 "Загальновиробничі витрати”

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об'єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси . У процесі діяльності підприємство здійснює різноманітні витрати, які не включаються у собівартість продукції (робіт, послуг). Вони пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу (витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизація основних засобів загальногосподарського призначення, витрати на охорону праці та інші), реалізацією продукції, або виникають в ході операційної діяльності, але носять характер збитків (наприклад, нестачі товарно-матеріальних цінностей). Для обліку цих витрат використовуються рахунки: 92 “Адміністративні витрати”, 93 «Витрати на збут» та 94 “Інші операційні витрати”. Це активні рахунки, по дебету яких протягом звітного періоду (місяць, квартал чи рік) накопичуються витрати, а наприкінці періоду вони списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

У статті «Сировина і матеріали» обліковують витрати на сировину і матеріали, які є основою виготовлення продукції або необхідним її компонентом. Сільськогосподарську сировину власного виробництва, використовувану для переробки у промислових виробництвах, оцінюють за фактичною вартістю. На вартість списаної сировини для переробки дебетують субрахунок 233 і кредитують рахунки 20, 21, 25, 27 (80). На кредиті субрахунка 233 відображують за плановою собівартістю протягом року вихід продукції промислових виробництв у кореспонденції з дебетом рахунків:

26 «Готова продукція» -- на вартість готової продукції, призначеної для реалізації;

201 «Сировина і матеріали» -- на вартість продукції, оприбуткованої як сировина і матеріали тільки для власного виробництва;

205 «Будівельні матеріали» -- на вартість продукції, оприбуткованої як будівельні матеріали;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» -- на вартість продукції, оприбуткованої як корми.

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Рахунок № 66 “Розрахунки з оплати праці” призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премії, виконання громадських обов'язків та ін.

Для обліку розрахунків по оплаті праці використовують два субрахунки:

№ 661 “Розрахунки за заробітною платою”;

№ 662 “Розрахунки з депонентами”.

На кредиті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються:

- нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;

- нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт обладнання цехів основного виробництва;

- нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючого персоналу;

- нарахована заробітна плата спеціалістам;

- нарахована плата працівникам житлово-комунального підприємства;

- нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів;

- суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

- сума премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного стимулювання або Фонду спеціального призначення;

- оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та інші.

Таким чином, за дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відображається сума визнаних витрат на оплату праці персоналу підприємства, а за кредитом - списання в дебет рахунків:

- 23 "Виробництво" - в частині витрат, що підлягають включенню до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) і до складу загальновиробничих витрат;

- 791 "Результати операційної діяльності" - в частині витрат, віднесених до адміністративних, збутових і інших операційних витрат діяльності.

Якщо ж мале підприємство застосовує спрощений варіант обліку витрат у відповідності с п. 44 П(С)БО 25, то всі відображені за дебетом рахунку 81 витрати списуються в дебет субрахунку 791 "Результати операційної діяльності".

Для відображення в бухгалтерському обліку сум нарахувань і утримань, пов'язаних з виплатою доходу персоналу підприємства, використовуються наступні рахунки (субрахунки):

1) субрахунок 641 "Розрахунки за податками" - за кредитом даного субрахунку відображається утримана сума податку з доходів фізичних осіб, за дебетом - його сплата;

2) рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" - використовується для обліку розрахунків за внесками на обов'язкове державне соціальне страхування, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна і за іншими розрахунками за страхуванням. За кредитом рахунку 65 відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також отримані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості і витрачання коштів страхування на підприємстві.

Даний рахунок ведеться в розрізі субрахунків:

- 651 "За пенсійним забезпеченням" ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- 652 "За соціальним страхуванням" ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за внесками на обов'язкове соціальне страхування.

Для відображення в бухгалтерському обліку сум амортизаційних відрахувань використовують контрактивний регулюючий рахунок 13 "Знос необоротних активів". Він є пасивним (контрактивним), балансовим. До складу цього рахунка входять такі субрахунки:

131 "Знос основних засобів";

132 "Знос інших необоротних матеріальних активів";

133 "Знос нематеріальних активів";

134 "Знос довгострокових біологічних активів".

За кредитом рахунка 13 "Знос необоротних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом зменшення суми зносу.

На субрахунку 131 "Знос основних засобів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".На субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

На субрахунку 133 "Знос нематеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу нематеріальних активів.

На субрахунку 134 "Знос довгострокових біологічних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, які обліковуються на рахунку 21 "Біологічні активи".

Отже, аналітичний облік має велике значення для правильного ведення бухгалтерського обліку,показники аналітичного обліку використовуються при складані калькуляції виготовлених робіт, послуг. Організація синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку витрат на виробництво може бути успішною, коли головний бухгалтер розробить проект організації обліку, в якому чітко вказується, за якими ознаками побудований синтетичний і аналітичний облік та чітко описано метод збору інформації про витрати і формування собівартості продукції.

рахунок бухгалтерський витрати

2. Шляхи удосконалення обліку прямих витрат

Основною проблемою обліку витрат підприємства в Україні є проблема повноти та своєчасності їх відображення у системі обліку. До витрат поточного періоду фірма може віднести лише ту частину прямих витрат, яка доводиться на реалізовану в цьому звітному періоді продукцію.Щоб удосконалити облік прямих витрат необхідний контроль. Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво -- одна з найважливіших ділянок роботи бухгалтера.

Собівартість продукції є вагомим показником оцінки якості роботи підприємства, від обґрунтованості її визначення залежать правильність, об'єктивність оцінки результатів фінансово-господарської діяльності.

Джерелами інформації для контролю собівартості продукції, виконаних робіт і послуг є:

а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. п.;

б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, Журнал № 16, Головна книга по рахунках 20 “Виробничі запаси”, 23 “Виробництво”, 24 “Брак у виробництві”, 25 “Напівфабрикати”, 26 “Готова продукція”, 28 “Товари”, 91 “Загально виробничі витрати”, 66 “Розрахунки з оплати праці”, 65 “Розрахунки за страхування”);

в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошторис на загальновиробничі та загальногосподарські витрати, статистична звітність з окремих показників річного звіту ;

г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.

Контроль за виробничими витратами є досить трудомістким процесом, що вимагає грунтовних знань, крім безлічі нормативних і інструктивних матеріалів, також і особливостей обрахунку собівартості продукції в окремих галузях і видах господарської діяльності. Тому до початку контрольно-аналітичної перевірки необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики й особливостей виробництва з'ясовується обґрунтованість застосовуваного на практиці методу обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.

Якщо в процесі контрольно-аналітичної перевірки встановлено, що в обліковій політиці обґрунтований метод обліку витрат відповідає вимогам технологічного процесу, а фактичне використання елементів даного методу не здійснюється, в цьому випадку повинно бути зафіксоване дане відхилення в робочих документах і визначено його вплив на формування собівартості продукції. Якщо описаний в обліковій політиці метод обліку витрат не відповідає особливостям технологічного процесу, то ревізор фіксує ряд змін, що в подальшому дозволять організувати виробничий облік відповідно до вимог нормативних документів.

Для підтвердження первісної оцінки систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції ревізор на основі отриманої інформації заповнює заздалегідь розроблені тести. За результатами тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первісною оцінкою, отриманої на стадії планування контрольно-ревізійної перевірки. Якщо така оцінка виявиться нижчою первісної, то необхідно скорегувати обсяг і порядок проведення інших контрольно-ревізійних процедур. Ревізор визначає для себе об'єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур. Підтверджуючи вірогідність оформлення і відображення в обліку прямих і накладних витрат, він з'ясовує обґрунтованість віднесення кожного виду витрат на собівартість продукції, правильність розмежування витрат по звітних періодах і об'єктах обліку, відповідність виконаних кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку встановленими нормативними документами.

Перевіряючи чи обґрунтовано віднесені витрати на собівартість продукції, ревізору варто керуватися «Положенням про склад витрат...» і галузевими інструкціями. Причому усі витрати, передбачені зазначеними нормативними документами, відносяться на собівартість у повному обсязі, але для цілей оподатковування по податку на прибуток деякі з них приймаються тільки в межах встановлених норм (витрати на відрядження, витрати на підготовку кадрів, на оплату відсотків по позичках банків, на рекламу, представницькі витрати, компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок і ін.). Названі витрати, як правило, відносяться до управлінських. Тому ревізору необхідно проаналізувати організацію аналітичного обліку по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». У процесі такого аналізу встановлюється фактичний спосіб обліку нормованих витрат для цілей оподатковування: у рамках системи бухгалтерського обліку чи позасистемний. Перший спосіб припускає виділення на рахунку 91 чи субрахунків статей аналітичного обліку для роздільного відображення витрат у переділах норм і витрат понад норми.

При другому способі нормовані витрати відображаються на рахунку 91 загальною сумою без виділення витрат понад норми, що реєструються в окремих довідках (відомостях). Контрольно-ревізійна перевірка дозволяє встановити загальну суму кожного виду нормованих витрат, виконує арифметичний розрахунок цих витрат у межах норм і понад норми і порівнює отримані значення з аналогічними показниками в обліку (і окремих довідках).

Ревізор повинен з'ясувати:

- правильність розподілу виробничих витрат по звітних періодах;

- дотримання обраного методу і точність оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва;

- правильність включення в собівартість амортизації по основних засобах, нематеріальних активах і МШП, інших видів витрат; в тому числі зв'язаних з управлінням виробництвом;

- обґрунтованість розподілу загальновиробничих витрат за об'єктами калькуляції;

- організацію обліку зворотніх відходів і браку та ін.

Ревізор перевіряє правильність розподілу (списання) витрат відповідно до порядку, закріпленим в обліковій політиці підприємства. У процесі вивчення витрат йому необхідно визначити: чи вони правильно документально оформлені і відбиті на рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи, що підтверджують облік кожного виду витрат, повинні містити всі обов'язкові реквізити, підписи відповідальних осіб.

Кореспонденції рахунків повинні відповідати встановленим нормативам.

В процесі контрольно-ревізійної перевірки варто також перевірити: стан обліку незавершеного виробництва, своєчасність і правильність його інвентаризації й оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку. Насамперед, ревізору необхідно проаналізувати періодичність і порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні описи і порівнювальні відомості. Якщо в наданих документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок або про формальний характер інвентаризацій, чи, навпаки, про ефективну організацію оперативного і бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.[2, c.145]

Ревізор також може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в рамках цього варіанту обліку формуються показники, що відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряється визначається з врахуванням технологічних особливостей виробництва. Як правило, перевіряються найбільш дорогі напівфабрикати. Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад, більше 5% від номенклатури, що перевіряється,), то можна зробити висновок про формальний характер проведених інвентаризацій. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва виявить відхилення менше 5%, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, зазначені в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва або аналітичного обліку. Виявлені в процесі контрольно-ревізійної перевірки відхилення фіксуються у відповідних документах ревізора і визначається їх кількісний вплив на показники звітності. Підтверджуючи вірогідність оцінки незавершеного виробництва, ревізор здійснює арифметичний контроль його обсягу в натуральному і вартісному вираженні. При цьому варто враховувати, що на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, що застосовують позамовний і дрібносерійним виробництвом, що застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. В великосерійних і масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається із суми прямих затрат (матеріали й основна заробітна плата), що обчислюються за нормами по кожному калькуляційному об'єкті (виробу, і т.д.), і суми інших (непрямих) витрат, що визначаються у відсотках до прямих витрат.

Оцінка правильності обрахунку собівартості продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. При цьому собівартість випуску продукції в умовах застосування позамовного і попередільного методу обліку витрат формується як алгебраїчна сума витрат за місяць і зміни величини незавершеного виробництва, а в умовах нормативного методу - алгебраїчна сума нормативної собівартості випуску продукції, змін норм і відхилень від норм.

Практика свідчить, що типовими помилками, які виявляються в ході перевірки затрат на виробництво, є наступні:

- невідповідність застосованого методу облікузатрат - методу, зафіксованому в обліковій політиці;

- неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва;

- неправильний розподіл витрат по звітних періодах;

- необумовлене (без документального оформлення) включення в собівартість окремих видів витрат та ін.

Для підтвердження первісної оцінки систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції ревізор на основі отриманої інформації заповнює заздалегідь розроблені тести.

Таким чином, для того, щоб облік витрат на підприємстві проводився правильно,та був удосконалений, необхідний контроль повноти та своєчасності витрат в обліку, необхідний контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво.



Висновки

У результаті проведених досліджень, теоретичних матеріалів по темі даної курсової роботи, можна зробити такі висновки :

Прямі витрати -- це витрати, які пов'язані з виробництвом і можуть бути віднесені на конкретний виріб.

До прямих виробничих витрат відносять витрати на сировину, матеріали, паливо і енергію на поточні цілі, основну і додаткову заробітну плату виробничих працівників і відрахування на соціальні заходи.

Прямі витрати займають високу питому вагу в собівартості продукції і спостерігається тенденція до зростання .

Цим визначається необхідність особливо точного ведення бухгалтерського обліку та суворого контролю за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, оскільки спадання прямих витрат знижує собівартість продукції.

Матеріальні затрати - це сума витрачених на виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикаті. Прямі матеріальні затрати списуються на собівартість продукції на основі таких первинних документів як лімітно-забірні картки, накладні та ін.

Зниження матеріальних витрат приводить не тільки до зниження собівартості продукції, а й до збільшення випуску продукції. Але досягти цього можна за допомогою обліку, який повинен забезпечити:

- контроль за наявністю матеріалів і дотримання встановлених норм запасів;

- контроль за оприбуткуванням відходів і використанням матеріалів у виробництві.

Класифікація витрат необхідна,для ціноутворення: для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат.

Аналітичний та синтетичний облік має велике значення для правильного ведення бухгалтерського обліку,показники аналітичного обліку використовуються при складані калькуляції виготовлених робіт, послуг. Для удосконалення обліку прямих витрат на підприємстві необхідний контроль, за правильністю ведення обліку на підприємстві, за формуванням собівартості продукції.



Список використаної літератури

1.Бухгалтерський облік:облікова політика і пран рахунків, стандарти і кореспонденція, рахунків, звітність: Навч. посіб/ Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга. З- тє вид.,перероб.і доп.- Житомир : Рута,2001. - 512 с.

2.Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Петренко Н.І. Контроль і ревізія.-Житомир: ЖІТІ,2000.-512с.

3.Бухгалтерський фінансовий облік. / Під редакцією Бутинця Ф.Ф. - Житомир, ПП “Рута”, 2000. - 608с.

4.Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських

операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3-те вид., допов.-

К.:А.С.К., 2001.- 416 с.

5. Економічна сутність поняття “витрати” //Формування ринкових відносин в Україні.- 2009.№ 1 .с 60-65.

6. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»,

затверджений постановою КМУ від 16.07.99 № 996-XIV (зі змінами і

доповненнями);

7.Класифікація витрат ресурсів як основа оцінювання собівартості продукції //Економіка АПК . -2008. - №4 . - с. 90-95.

8.Організація бухгалтерського обліку / За ред. Ф.Ф. Бутинця . - 3 -тє вид., доп. і перероб. Житомир: Рута, 2002.- 592 с.

9. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні / В. Дерій // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 4. - С. 7-11.

10.Первинна документація, регістри бухгалтерського обліку : Навч. посіб. -К.: Знання - Прес, 2003.- 268 с.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Затв. наказом МФУ від 31.03.99 № 87.

12.План рахунків,бух. обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій .Інструкція про застосування : Нова редакція .-Харків : Курсор, 2005.- 100с.13.Теорія бухгалтерського обліку 2001:Навч. посіб. - 6- те вид. - К.: А. С. К.,2001. - 267 с.

13. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах

29 України. -- К.: АСК, 2002. - С. 319.

14. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. - К.:КНЕУ, 2000. - 578 с.

15. Сук Л.К., Сук П.Л. Організація документування господарських операцій та документообігу // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 18. - с. 6-18.

16. Тлучкевич Н.В. Методи обліку повних і змінних витрат та їх вплив на фінансовий результат // Економіка АПК. - 2006. - № 6. - с. 32-36.

17. Хомин П.Я. Удосконалення методики калькуляції собівартості продукції в контексті критерію достовірності звітності // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - № 9. - с. 11-15.



Додаток А

Класифікація прямих витрат

Пор. №	Назва витрат	Характеристика
1	Прямі матеріальні витрати	До складу цих витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат
2	Прямі витрати на оплату праці	До складу цих витрат включають заробітну плату та інші виплати працівникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат
3	Інші прямі витрати	До складу цих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію тощо



Додаток Б

Размещено на Allbest.ru