Главная Коллекция "Otherreferats" Бухгалтерский учет и аудит Процес ведення обліку витрат в англо-американській, континентальній моделях та країнах СНД

Процес ведення обліку витрат в англо-американській, континентальній моделях та країнах СНД

Аспекти бухгалтерського обліку загальногосподарських витрат в зарубіжних країнах. Класифікація витрат за ознаками. Особливості відображення в обліку витрат в англо-американській та континентальній моделях, країнах СНД. Підходи до обліку витрат на позики.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 06.06.2013
Размер файла 60,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку загальногосподарських витрат в зарубіжних країнах
  • 1.1 Порівняльна характеристика МСБО та П (с) БО у розрізі витрат. Загальна характеристика витрат
  • 1.2 Особливості відображення в обліку витрат в англо-американській і континентальній моделях
  • 1.3 Особливості обліку витрат в країнах СНД
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ

На даний час є дуже актуальною тема обліку витрат в різних країнах, адже на кожному підприємстві є витрати, як понесені як на виробництво так і на управління діяльністю. Тому дуже важливо розуміти хоча б в загальному та мати певні уявлення про особливості відображення в обліку. Тому ця тема є цікавою як для загального розвитку, так і для підвищення нашого професійного рівня знань.

Дослідженням питання загальногосподарських витрат в зарубіжних країнах займалися такі провідні науковці і вчені як: С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, Ф.Ф. Бутинець, Г.Г. Кирейцев, І.Д. Бенько та інші.

Метою роботи є дослідження та розкриття процесу ведення обліку витрат в англо-американській, континентальній моделях та країнах СНД, розкриття ряду проблем, які з цим пов'язані.

Для дослідження поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

порівняльна характеристика МСБО та П (с) БО витрат. Загальна характеристика витрат;

особливості відображення в обліку витрат в англо-американській та континентальній моделях;

особливості обліку витрат в країнах СНД.

Розділ 1. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку загальногосподарських витрат в зарубіжних країнах

1.1 Порівняльна характеристика МСБО та П (с) БО у розрізі витрат. Загальна характеристика витрат

Як ми знаємо, кожне підприємство несе певні витрати при виробництві та управлінні, а щоб правильно їх відображати в обліку в нас є певна нормативна база, яка регулює всі питання, які стосуються витрат - це Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П (с) БО) №16 "Витрати" та Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (далі - МСБО) №23 "Витрати на позики”, тому давайте розглянемо порівняння цих двох документів, див. табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Порівняння П (с) БО №16 та МСБО №23

№

Основна характеристика П (с) БО

Основна характеристика МСБО

11.

Терміни, що наведені в П (с) БО мають таке значення:

Елементи витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Терміни, що наведені в МСБО мають таке значення:

Витрати на позики - це витрати на сплату відсотків або інші витрати пов'язані із запозиченням коштів.

Кваліфікаційний актив - це актив, підготовка якого до реалізації або використання за призначенням обов'язково потребує значного часу.

22.

Визначення витрат:

витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

витрати визначаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійсненні;

якщо актив забезпечує одержана економічних вгод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом синтетичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визначаються:

платежі за договором комісії, агентськими угодами та ін. договорами на користь комітента;

попередня оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;

Витрати, які відображають зменшення власного капіталу;

інші.

Підходи до обліку витрат (див. рис.1.1):

базовий підхід витрати на позики слід встановлювати як витрати того періоду, в якому вони були понесені, незалежно від використання позик (ці витрати у практиці часто подаються у звіті про прибутки та збитки, у вигляді чистих фінансових витрат);

альтернативний підхід витрат на позики, які безпосередньо зараховують до придбання або створення (будівництва, виробництва тощо) кваліфікованого активу, можуть бути капіталізовані, тобто включені до собівартості цього активу.

33.

Склад витрат:

собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат;

загальновиробничі витрати складаються з: витрати на управління виробництвом, амортизація, витрати на утримання ОЗ, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на опалення, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці тощо;

адміністативні витрати складаються з: загальні корпоративні витрати, витрати на службові відрядження, витрати на утримання ОЗ, винагорода за професійні послуги, витрати на зв'язок тощо;

витрати на збут складаються з: втрати на ремонт тари, витрати на пакування готової продукції, витрати на рекламу, оплата праці та комісійна винагорода продавцям, витрати на відрядження працівників зайняті збутом, витрати на транспортування готової продукції тощо;

інші операційні витрати включають: витрати на дослідження та розробку, собівартість реалізованої іноземної валюти, сума безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці, визначені штрафи, пені тощо.

Витрати на позики включають:

проценти за банківським овердрафтом, короткостроковими та довгостроковими позиками;

амортизація дисконту або премії, пов'язану з борговими зобов'язаннями;

амортизація допоміжних витрат, що виникають у зв'язку з отриманням позики;

фінансові витрати, пов'язані з капітальною (фінансовою) орендою;

курсові різниці, що виникають у зв'язку з позиками в іноземній валюті, тією мірою, якою вони розглядаються як коригування витрат на проценти.

Капіталізація витрат на позики починається, коли:

понесені витрати пов'язані з кваліфікованим активом;

понесені витрати на позики;

здіійснюється діяльність, необхідна для підготовки активу до реалізації або використання за призначенням.

До кваліфікованого активу відносять:

запаси, які потребують значного часу для підготовки їх до реалізації;

будівельні контракти;

виробничі будівлі, електростанції тощо;

інвестеційна власність;

нематеріальні активи, розроблені власними силами.

Не є кваліфікованими активами, які:

виробляють постійно або серійно у великій кількості протягом короткого проміжку часу;

готові для використання за призначенням або реалізації.

44.

Розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності йдеться про:

склад і суму витрат, відображених у статтях "Інші операційні витрати" та "Інші витрати" Звіту про фінансові результати;

склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

склад і суму витрат, які не включені до статтей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу. [7, с.96 - 101]

У примітках до фінансових звітів підприємство має розкрити таку інформацію про витрати на позику:

облікову політику щодо витрат на позики;

суму витрат на позики, капіталізовану протягом звітного періоду;

норму капіталізації, яка використовується для визначення суми витрат на позики, що підлягає капіталізації. [2, 295 - 300]

Отже, з таблиці ми бачимо, що наше П (с) БО трохи відрізняється від міжнародних стандартів, оскільки в МСБО навіть не виділяє такий стандарт, як "Витрати”, а виділяє тільки "Витрати на позики”, тоді виникає питання, що ж робити та як регулювати всі інші витрати, які виникають на підприємстві? Тому я вважаю, що дуже добре що в нас визначають та регулюють всі витрати і ми можемо вільно їх регулювати і класифікувати.

Тепер розглянемо підходи до обліку витрат на позики на рис.1.1

Рис. 1.1 Підходи до обліку витрат на позики

Характеристика підходу полягає в наступному:

базовий підхід - витрати на позики слід встановлювати як витрати того періоду, в якому вони були понесені, незалежно від використання позик (ці витрати у практиці часто подаються у звіті про прибутки та збитки, у вигляді чистих фінансових витрат);

альтернативний підхід - витрат на позики, які безпосередньо зараховують до придбання або створення (будівництва, виробництва тощо) кваліфікованого активу, можуть бути капіталізовані, тобто включені до собівартості цього активу. [2, ст.297]

З метою забезпечення раціонального формування в бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про витрати вони класифікуються за різними ознаками.

Класифікація витрат за ознаками:

1) за характером (економічними елементами та статтями калькуляції):

матеріальні витрати;

витрати на амортизацію;

транспортні витрати;

витрати на оплату праці;

витрати на персонал;

витрати на рекламу;

інші операційні витрати.

2) за функціями:

витрати на виробництво - формують собівартість продукції, робіт;

витрати на збут;

адміністративні витрати.

3) по відношенню до виробничого процесу:

основні - пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

накладні - виникають у зв'язку з організацію, обслуговуванням виробництва і управління ним.

4) залежно від видів діяльності:

виникають в процесі звичайної діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової);

виникають внаслідок екстраординарних ситуацій.

5) за єдністю складу:

одноелементні - включають економічно однорідні витрати;

комплексні - складаються з декількох економічних елементів.

6) за ступенем залежності від обсягу діяльності:

умовно-змінні - витрати, величина яких змінюється пропорційно змінні обсягу виробництва;

умовно-постійні - витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється при змінні обсягу виробництва.

7) за способом віднесення до собівартості продукції:

прямі - безпосередньо включаються до собівартості продукції на підставі первинних документів;

непрямі - не можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів продукції.

8) за доцільністю здійснення:

продуктивні - доцільні для даного виду виробництва;

непродуктивні - свідчать про недоліки упущення в діяльності.

9) за календарним періодом:

поточні;

одноразові [3, ст.331].

У звіті про прибутки та збитки витрати визнаються, якщо існує імовірність зменшення майбутніх економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які можна достовірно оцінити. Це означає, щоб визнання витрат здійснюється одночасно з визнанням збільшення зобов'язань або зменшення активів (наприклад, нарахування заробітної плати персоналу тощо) [1, ст.300].

Витрати визнаються на основі безпосередньо зв'язку між заробленими доходами і понесеними витратами у разі задоволення таких умов.

Умови визнання витрат:

1) існує імовірність зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань;

2) можна достовірно оцінити понесені витрати;

3) існує імовірність виникнення зобов'язань без визначення активу, тобто виникнення гарантійних зобов'язань;

4) застосування процедур систематичного і раціонального розподілу вартості спожитих довгострокових активів між обліковими періодами, в яких були отриманні від них економічних вигод;

5) існує імовірність невідповідності майбутніх економічних вигод критеріям активів (втрати від уцінки, створення резерву сумнівних боргів).

облік витрата американська континентальна

1.2 Особливості відображення в обліку витрат в англо-американській і континентальній моделях

Розглянувши нормативне регулювання обліку витрат можемо розглянути особливості відображення в англо-американській та континентальній моделі, а саме в Данії та США. Отже спочатку звернемо увагу на особливості відображення витрат в США.

США

Облік і розподіл виробничих накладних витрат. До виробничих накладних витрат належать:

непрямі матеріали та послуги;

непряма заробітна плата;

виплати робітникам і службовцям, безпосередньо не пов'язані з використанням робочого часу;

комерційні витрати, які переважно є накладними.

Особлива риса виробничих накладних витрат полягає в тому, що їх не можливо прямо віднести на собівартість одиниці продукції. На думку американських спеціалістів, їхньому обліку та використанню варто приділяти серйозну увагу як одному з основних джерел зниження собівартості продукції.

До непрямих матеріалів і послуг належать необхідні для виробництва готової продукції дрібні інструменти, допоміжні матеріали, послуги цехів. До непрямої заробітної плати входять витрати персоналу різних заводських служб, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом, але їхня діяльність потрібна для виробничого процесу (працівники цехового транспорту, техніки, контролери й ін.). Загальні виробничі витрати становлять витрати заводу, пов'язані із забезпеченням та обслуговуванням виробничих цехів і заводоуправління.

Для посилення контролю за виробничими накладними витратами в США застосовують два рахунка - "Змінні виробничі накладні витрати" і "Постійні виробничі накладні витрати". Вони входять у кореспонденцію з іншими рахунками.

Сума виробничих накладних витрат розподіляється між цехами, центрами витрат або прибутку, обслуговуючими чи допоміжними цехами. На основі встановленої ставки сума накладних витрат обслуговуючих і допоміжних цехів або центрами витрат (центрами прибутку).

Для піднесення накладних витрат на виріб застосовують різні бази розподілу. Зокрема, сума заробітної плати виробничих робітників, кількість відпрацьованих людно-годин, виробничих робітників, рахунки на підставі відпрацьованих машино-годин, розрахунки на підставі фактично використаних матеріальних витрат тощо.

Сума накладних витрат, яка припадає на одиницю продукції, може змінюватися під впливом зміни обсягів її випуску. Дослідження показують, що зі збільшенням обсягів випуску продукції збільшується загальна сума змінних витрат, а на одиницю продукції змінні витрати мають постійну величину. Водночас загальна сума постійних витрат зі збільшенням обсягів випуску продукції залишається не змінною, а на одиницю частка постійних витрат зменшується.

Якщо обсяги випуску продукції зменшуються, то загальна величина змінних витрат також зменшується, а витрати на одиницю продукції залишаються постійними.

Зміни собівартості одиниці продукції залежно від обсягів її випуску спричиняють коливання цін щомісяця, створюючи проблему віднесення фактичних виробничих накладних витрат на собівартість продукції.

Проблему можна вирішити, якщо ставки виробничих накладних витрат на одиницю продукції будуть визначені завчасно. Це, по-перше, дає змогу віднести виробничі накладні витрати на собівартість продукції, як тільки вона буде виготовлена, і дасть можливість постачальнику подати за відвантажену продукцію рахунок. По-друге, усуне коливання собівартості одиниці продукції, зумовлені сезонним характером виробництва.

Нині американські промислові фірми завчасно визнають кількість продукції, що випускається, суму постійних і змінних витрат виробництва і на підставі таких даних - собівартість одиниці очікуваної продукції. Ці розрахунки є планом дій підприємця для досягнення ним максимально можливого прибутку, тому вони даються у фінансових кошторисах або бюджетах.

Фінансові кошториси або бюджети, що стосуються продукції та постійних накладних витрат, складає кожний відділ фірми, а потім вони зводяться загалом по фірмі. Бюджет накладних витрат, який складається з окремих бюджеті для різних рівнів виробничих потужностей, називають гнучким бюджетом. На його підставі керівник або економічна служба фірми визначає нормальні накладні витрати на одиницю продукції.

Виробничі витрати і їх класифікація. У США немає єдиної чіткої системи класифікації витрат виробництва. У промисловості їх класифікація залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Є чимало випадків, коли всередині однієї фірми застосовують різні види групувань затрат для обчислення собівартості.

Виробничі витрати, на підставі вивчених матеріалів американських промислових фірм, поділяються (групуються) за кількома принципами:

1) економічним змістом - на основні та накладні. До основних витрат включають тільки основні матеріали і заробітну плату виробничо-промислового персоналу, що затрачені для безпосереднього випуску готової продукції, а всі інші до накладних.

2) залежно від способу віднесення - на прямі і непрямі. Під прямими розуміють витрати, які безпосередньо можна віднести на виробництво виробів: прямі матеріальні витрати, пряму заробітну плату робітників. Непрямі - це витрати, розподілені через певні співвідношення (заробітна плата управлінського персоналу, непрямі матеріальні витрати тощо).

3) залежно від зміни обсягу впущеної продукції або продажу - на змінні і постійні. Змінними є витрати, які змінюються зі зміною обсягу випуску продукції або продажу. До постійних витрат, які не змінюються зі збільшенням або зменшенням обсягу виготовленої продукції чи продажу, відносять заробітну плату адміністраторам фірми, страхування майна, амортизацію основних засобів тощо.

Типи постійних витрат:

довготермінові - відносять витрати, що передбачені на тривалий час;

робочі - витрати, необхідні для поточної діяльності заводів і компаній;

запрограмовані - витрати не безпосередньо не пов'язані з виробничою й іншими видами діяльності підприємства, а управління ними здійснює вище керівництво компанії.

4) залежно від методу списання - на витрати певного періоду і витрати на вироби. Витрати певного періоду мають не фабричну природу та списуються на певний період як неминучі. Їх величина не залежить від кількості випущеної продукції. Вони включають ринкові, торгові, розподільчі, дослідницькі й адміністративні витрати. Витрати на вироби безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Їх обсяг змінюється прямо пропорційно до кількості відпущених виробів. До витрат на вироби відносять основні матеріали, пряму заробітну плату.

5) за термінами виникнення - на фактичні минулі витрати і кошторисні майбутні витрати. Фактичні витрати фірми, пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг, в грошах за певний період часу відносять до минулих витрат.

Види:

відповідні - це грошові витрати на товари чи послуги, які відновлюються за рахунок майбутніх доходів від реалізації;

невідповідні - це ті, які не можуть бути відновлені при отриманні майбутнього прибутку.

Кошторисні витрати - це витрати, що пов'язані з майбутньою діяльністю фірми і проводяться за певний період; вони розраховуються на рік, півріччя, квартал, місяць.

6) з позиції управлінської функції - це виробничі витрати, витрати пов'язані з реалізацією продукції, та адміністративні витрати.

Виробничі витрати - це витрати на виробництво товарів.

Витрати, пов'язані з реалізацією продукції - відносять до поза виробничих витрат. Поділяються на:

витрати, пов'язані з географічним розташуванням, тобто витрати на збут;

витрати на пошукові робити (розробки) та дослідження;

витрати, пов'язані з випуском цінних паперів.

Адміністративні витрати - це витрати на утримання керівних кадрів і канцелярських працівників, організацію управління і виробництва.

7) за місцями їх виникнення - на центри витрат або зони відповідальності. Так, класифікація здійснюється для ефективного контролю за діяльністю виробничих підрозділів. Центри витрат виробництва можуть бути організовані за двома ознаками, що залежать від виду і технології виробництва:

функційною - при об'єднанні в цеху або на виробничий дільниці однотипних верстатів чи операцій (ковальський, ливарний цехи);

технологічною - при конвеєрному виробництві або поточній лінії, коли різне обладнання, що виконує спеціалізовані операції, об'єднуються в єдиний технологічний процес (наприклад, цех зі збору виробів).

8) за ознаками доцільності - на виробничі витрати доцільні (релевантні) та недоцільні (нерелевантні).

Доцільні - це витрати або послуги, пов'язані з прийняттям рішень.

Недоцільні - це витрати або послуги, що не залежать від прийняття рішень; вони зберігаються навіть тоді, коли продукція не випускається (платня адміністраторів, амортизація тощо).

Основними завданнями обліку та калькулювання витрат виробництва є визначення собівартості одиниці продукції і контроль за трудовими, матеріальними та іншими затратами [6, ст.119 - 131].

Данія

Бухгалтерське регулювання. Перший закон у Данії про діяльність компаній введено у 1917р, а в 1930р. внесені поправки. Бухгалтерські звіти необхідно подавати в тому випадку, якщо у компанії більше 10 інвесторів. Від 1973р. закон передбачив детальніші вимоги до обліку та звітності.

У 1981р. був прийнятий закон про бухгалтерський облік і звітність, до якого у 1988р. і 1990р. були внесені доповнення. У Данії є професійна організація бухгалтерів, яка англійською і данською мовами публікує міжнародні стандарти з коментарями. З 1988р. вона видає національні стандарти, але ніхто не зобов'язує їх дотримуватись. Тільки Копенгагенська фондова біржа вимагає від своїх 260 зареєстрованих членів надавати звіти відповідно до стандартів.

У Данії є дві класифікації бухгалтерських працівників:

члени професійної організації бухгалтерів, які мають право проводити аудит усіх компаній і є членами державних комітетів щодо проблем обліку;

зареєстровані контролери, якими стають після трьох років практики, але їм не дозволяється проводити аудит компаній, що мають складну структуру.

Облік витрат в Данії ведеться за такою схемою:

1) витрати втрачених можливостей;

2) облік постійних витрат:

залишкові і страхові витрати;

стрибки постійних витрат.

3) облік змінних витрат:

пропорційні змінні витрати;

дегресивні змінні витрати;

прогресивні змінні витрати.

4) валові витрати;

5) статті витрат:

матеріали;

оплата праці (заробітна плата робітників; винагороди працівникам; інші види оплати).

оплата за оренду приміщення;

маркетингові витрати;

амортизація;

інше витрати.

6) структура витрат.

Отже, витрати - це витрати у грошовому вираженні, необхідні для здійснення підприємством своєї виробничої та реалізаційної діяльності.

Ми говоримо про те, що витрати виробничих факторів вимірюються грошима, оскільки необхідно використовувати загальний підхід для опису різних факторів: робочого часу, ваги сировини, кількості електроенергії тощо. Але грошова оцінка часто має певні труднощі. Вони можуть виникати при визначені обсягу затрачених у певний період виробничих факторів.

У деяких випадках практично неможливо розрахувати витрати з абсолютною точністю. Наприклад, як визначити, яка частка обладнання буде затрачена у вигляді амортизації за певний період? Доводиться визначити, що при підрахунку витрат підприємства має місце певна частка неточності. Отже, необхідно подивитися на витрати під іншим кутом, тобто визначити їх як витрати втрачених можливостей.

Під витратами втрачених можливостей розуміють витрати і втрати доходу, які виникли за рахунок надання переваги одному із способів здійснення господарських операцій і відмов від іншого можливого способу.

Оскільки витрати втрачених можливостей передбачають вибір між двома можливостями, то їх також називають альтернативними витратами.

Під постійними витратами розуміють витрати, сума яких у певний період не залежать безпосередньо від величини та структури виробництва і реалізації.

Постійні витрати поділяються на:

залишкові витрати - це постійні витрати, які продовжують нести підприємство, незважаючи на те, що виробництво і реалізація на якийсь час повністю зупинені;

стартові витрати - постійні витрати, які виникають з відновленням виробництва і реалізації.

Під змінними витратами розуміють витрати, загальна величина яких на певний період часу безпосередньо залежить від обсягу виробництва і реалізації, а також їх структури при виробництві та реалізації кількох видів продукції. Прикладом є втрати на придбання сировини, робочої сили та енергії, котрі необхідні у процесі виробництва.

Під пропорційними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються в тій самій пропорції, що й обсяги виробництва та реалізації.

Під дегресивними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються у відносно меншій пропорції, ніж обсяги виробництва та реалізації.

Під прогресивними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються у відносно більших пропорціях, ніж обсяги виробництва та реалізації.

Під валовими витратами розуміють суму його постійних і змінних витрат [6, ст.172 - 184].

1.3 Особливості обліку витрат в країнах СНД

Розглянувши облік відображання в англо-американській та континентальній моделях тепер можемо перейти до розгляду особливостей ведення обліку в країнах СНД, а саме: Росії, Білорусії та Молдові. Отже, давайте розглянемо в Республіці Молдова.

Республіка Молдова

В системі бухгалтерського обліку розділяють поняття "затрати" і "витрати" підприємства.

Затрати - це використання ресурсів, пов'язані з виробництвом продукції та наданням послуг. Вони знаходять своє матеріальне втілення в запасах незавершеного виробництва і готової продукції. В кінці звітного періоду відображаються в бухгалтерському балансі як активи і не враховуються при визначенні фінансового результату. А витрати - це втрати, які виникають в процесі фінансово-господарської діяльності. Вони відображаються в звіті про фінансові результати і віднімаються від доходів для визначення прибутку підприємства.

При обліку витрат господарські суб'єкти керуються наступними нормативними документами (див. табл.1.2).

Таблиця 1.2 Нормативне регулювання бухгалтерського обліку витрат.

Назва нормативного документа

Сфера регулювання

Закон РМ "Про бухгалтерський облік”

Визначає:

базові принципи обліку;

складання первинних документів, бухгалтерських регістрів, фінансових звітів.

НСБО 3"Склад затрат і витрат підприємства”

Уточнюють поняття і склад затрат і витрат підприємства, пособи їх групування для обліку і калькулювання собівартості, а також для відображення в фінансовій звітності.

НСБО 5 "Надання фінансових звітів”

Встановлює розкриття інформації про витрати підприємства при складанні звіту про фінансовий результат.

В співвідношенні з вказаними нормативними актами існує наступний порядок призначення, вимірювання обліку і розкриття інформації про витрати. (див. табл. 1.3)

Таблиця 1.3 Принципи відображення витрат підприємства у фінансовому обліку

Ознака

У фінансовому обліку

Визнання

Витрати визнаються в співвідношенні з методом нарахування в тому звітному періоді, в якому вони мали місце, незалежно від моменту виплати даних засобів чи іншій формі організації.

Згідно принципу співвідношення витрат з доходами, пов'язаними з одним господарськими операціями, повинні відображатись одночасно як в бухгалтерському обліку так і фінансових звітах.

Вимірювання

Витрати вимірюються в розмірі балансовій вартості вибуття активів, фактично нарахованих сум виплат праці і відрахування на соц. Заходи, знос ОЗ і МШП, амортизація нематеріальних активів і т.д.

Класифікація

На рахунках бухгалтерського обліку витрати групуються наступним образом:

витрати операційної діяльності;

собівартість продажу;

комерційні витрати;

загальні і адміністративні витрати;

інші операційні витрати;

витрати не операційної діяльності;

витрати інвестиційної діяльності;

витрати фінансової діяльності;

надзвичайні витрати;

Відображення в обліку

На протязі звітного періоду (року) витрати накопичуються в Головній книзі наростаючих підсумків, а в кінці року списуються на спеціальний рахунок 351 "Підсумковий фінансовий результат" для співставлення з доходами і визначення фінансового результату.

Витрати групуються наступним чином:

витрати операційної діяльності;

собівартість продажу;

комерційні витрати;

загальні і адміністративні витрати;

інші операційні витрати;

витрати не операційної діяльності;

витрати інвестиційної діяльності;

витрати фінансової діяльності;

надзвичайні витрати;

Для відображення витрат на рахунках бухгалтерського обліку призначений 7 клас "Витрати”:

1) витрати операційної діяльності - 71:

собівартість продажу - 711;

комерційні витрати - 712;

загальні і адміністративні витрати - 713;

інші операційні витрати - 714.

2) витрати неопераційної діяльності - 72:

витрати інвестиційної діяльності - 721;

витрати фінансової діяльності - 722;

надзвичайні витрати - 723.

3) витрати на податок - 731 [4, ст.225, 246 - 284].

Російська Федерація

Витрати - це такі факти господарської діяльності, які з економічної, юридичної і бухгалтерських точок зору змінюють фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

Стандарти, якими регулюється порядок відображення в бухгалтерському обліку ПБО 10/99 "Витрати організації”, класифікують наступним чином (див. рис. 1.2).

Рис 1.2 Класифікація витрат організації згідно ПБО 10/99

Формування інформації про інші витрати організації залежить від правильного обґрунтування понять "Витрати”, "Утримання”, "Затрати”, "Виплати”.

Отже, утримання - це грошові виміри сум ресурсів, використовуються з будь-якою метою.

Затрати - це зменшення активів (зазвичай грошей) або збільшення зобов'язань (частій рахунків до оплати), взаємодіє з виникненням утримань. Затрати виникають в момент купівлі підприємством товарів чи послуг.

Витрати виникають, в тому випадку, коли готова продукція (затрат - актив) реалізована і підприємство отримує надходження ресурсів. Крім, того в витрати списуються затрати, не пов'язані з операціями з доходу:

затрати в майно підприємства, яке ніколи в майбутньому не принесе вигід, оскільки воно втратило споживчі якості;

затрати звітного періоду, понесені на управління, підлягають описанню у витрати періоду, коли вони фактично мали місце (затрати на період).

Давайте розглянемо різницю термінів витрати та затрати з поглядів різних професорів:

Професор Я.В. Соколов пише, що "Витрати - це те, що зменшує актив або збільшує пасив балансу”.

Втрати - це зменшення активу, в наслідок непередбачених обставин, а видатки - це перевищення декапіталізованих витрат (затрат) над доходами.

Професор Ніколаєва С.А., вважає, що: "Затрати - вартість вираження використаних в господарській діяльності ресурсів”, а витрати - це відтік економічних вигод у вигляді зменшення або використанні активу, чи збільшення зобов'язань. Витрати поділяються на звітні періоди і умовні витрати.

Республіка Білорусь

Практично всі витрати, пов'язані з господарською діяльністю впливають на фінансовий результат підприємства.

Особливості призначення і відображення в бухгалтерському і податковому обліку витрат підприємства (див. табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Особливості призначення і відображення в бухгалтерському і податковому обліку витрат підприємства.

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Критерії призначення витрат

Витрати - зменшення економічних вигід в результаті вибуття активів и виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення особистих джерел організації, за виключенням зменшення вкладів по рішенню учасників.

Для мети податкового обліку поняття витрати нормативними правовими актами одночасно не визначено. На нашу думку, витрати для податкового обліку - це затрати, включенні оподаткуванню прибутку (зменшення економічних вигід).

Дата визнання витрат

Витрати призначаються в тому звітному періоді, в якому були призначені належні їм доходи, незалежно від часу фактичного надходження грошових коштів в оплату реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг.

Для мети податкового обліку дата визначення витрат нормативно правовими актами одночасно не визначено.

Класифікація витрат

- витрати по видам діяльності;

операційні витрати;

позареалізаційні витрати.

- витрати на виробництво і реалізацію продукції, товарів, інших цінностей, інтелектуальній власності;

позареалізаційні витрати.

Затрати не є витратами, тому їх характеризують як не призводять до отримання економічних вигід, визнаються витратами організації в період здійснення даних витрат.

Висновок

Дослідивши дану тему можна зробити такий висновок, що в більшості країн регулювання співпадає з нашим обліком але к кожній крані є свої особливості. Тому давайте узагальнимо:

1) США - немає єдиної чіткої системи класифікації витрат виробництва. У промисловості їх класифікація залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Є чимало випадків, коли всередині однієї фірми застосовують різні види групувань затрат для обчислення собівартості;

2) Данія - витрати виробничих факторів вимірюються грошима, оскільки необхідно використовувати загальний підхід для опису різних факторів: робочого часу, ваги сировини, кількості електроенергії тощо. Але грошова оцінка часто має певні труднощі. Вони можуть виникати при визначені обсягу затрачених у певний період виробничих факторів;

3) Молдова - на протязі звітного періоду (року) витрати накопичуються в Головній книзі наростаючим підсумком, а в кінці року списуються на спеціальний рахунок 351 "Підсумковий фінансовий результат" для співставлення з доходами і визначення фінансового результату;

4) Росія - стандарти, якими регулюється порядок відображення в бухгалтерському обліку ПБО 10/99 "Витрати організації”. Витрати виникають в тому випадку, коли готова продукція (затрат - актив) реалізована і підприємство отримує надходження ресурсів;

5) Білорусь - витрати визначаються в тому звітному періоді, в якому були призначені належні їм доходи, незалежно від часу фактичного надходження грошових коштів в оплату реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит”. - Житомир: ПП "Рута”, 2002. - 544с.

2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник. - К: Лібра, 2004. - 880с.

3. Габачова О.М., Мельник С.І. Облік у зарубіжних країнах: Підручник. - К: Центр учбової літератури, 2008. - 432с.

4. Кирейцев Г.Г., Мацкевич И., Валуев Б.И. Бухгалтерский учет в странах мира: Учебное пособие. Вып.2/ Под ред. проф.Ф. Ф. Бутынца. - Житомир: ЖГТУ, 2008. - 484с.

5. Кирейцев Г.Г., Шевич Ж., Трифонов Т. Бухгалтерский учет в зарубежных странах: Учебное пособие. / Под ред. проф.Ф. Ф. Бутынца. - Житомир: ЖГТУ, 2007. - 480с.

6. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - К: Знання, 2006. - 311с.

7. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №16 "Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены