Принципи проведення аудиторської перевірки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Полтавської Державної Аграрної Академії

Факультет Обліку та фінансів

Кафедра організації обліку та аудиту

Контрольна робота з дисципліни

"Аудит"

Виконала студентка 5 курсу 2 групи

ОКР "Бакалавр"спеціальність Облік та аудит

заочної форми навчання

Бережна Оксана Володимирівна

Полтава 2013

1. Охарактеризуйте методи проведення аудиторської перевірки

Метод опитування передбачає отримання письмової та усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників підприємства -- його керівника, управлінців, менеджерів, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.

Метод інспекції в зарубіжній літературі та практиці (зокрема, у Великобританії) передбачає перевірку фізичної наявності матеріальних активів, необхідність їх для господарської діяльності клієнта, а також перевірку відповідних облікових записів, розрахунків тощо.

Запит -- метод, котрий деякою мірою застосовується в Україні. Письмовий запит може надсилатись до банку, що обслуговує підприємство (про підтвердження залишку грошей на рахунках), або дебіторам і кредиторам. У зарубіжній практиці запит до банку надсилається за стандартною формою "Стандартний лист-заявка на банківський звіт для цілей аудиту", в якому містяться питання, що цікавлять аудитора. Крім того, широко використовується запит до юриста, який веде справи підприємства-клієнта (про наявність чи відсутність судових справ, законність укладених контрактів тощо).

Метод аналітичного огляду не зводиться лише до аналізу показників фінансової звітності підприємства, а тим більше не до традиційного аналізу через порівняння фактичних даних з даними попереднього звітного періоду чи плановими (бюджетними) показниками. Мета і завдання аналітичного огляду значно ширші. Так, аудитор визначає тенденції, перспективи діяльності підприємства-клієнта не тільки за даними його фінансової звітності, а й за результатами діяльності інших споріднених підприємств цієї галузі. І якщо багато підприємств галузі зазнали банкрутства в економічних умовах, що склалися, то не виключено, що теж саме може статись і з підприємством, що перевіряється. Існують й інші напрями аналітичного огляду.

Прийом вибіркової перевірки в зарубіжній практиці на відміну від нашого традиційного розуміння його має іншу техніку застосування (наприклад, з сукупності дебіторської заборгованості перевіряють тільки ті суми, які перевищують визначену межу їх значення). У вітчизняній же практиці беруть на вибір певний місяць або певну частину кожного місяця.

Прийом анкетування -- це один із прийомів опитування. Він полягає в отриманні від службовців підприємства та третіх осіб відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.

Прийом тестування є найпоширенішим у зарубіжній практиці аудиту. У своїх робочих паперах (документах) аудитор сам дає відповіді у формі "так" або "ні" за певним переліком питань на кожному етапі аудиторської перевірки чи з кожного об'єкта аудиту. Тести аудиторського контролю досить різноманітні: незалежні, на відповідність, наскрізні, спрямовані тощо.

Широко застосовувані в нашій практиці методи і прийоми розглядати тут немає потреби.

Подальший вибір методів і прийомів аудиту за ознаками та критеріями щодо об'єктів перевірки та найефективніших з них є проблемою окремих етапів проведення аудиту -- перевірки активів, капіталу, зобов'язань, отримання прибутку тощо.

Аудиторська вибірка. Для скорочення обсягу робіт та зменшення їх вартості, аудитори часто використовують аудиторську вибірку. Аудитори перевіряють лише деяку частину всієї сукупності даних та екстраполюють отримані результати так, щоб сформувати свою думку за сукупністю в цілому. Вибіркова перевірка ніколи не дає повної впевненості в надійності результатів, що пов'язано з постійним існуванням елементів аудиторського ризику.

Якщо аудитор приймає рішення про проведення вибіркового дослідження, він повинен врахувати таке:

головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійснити, застосовуючи вибірку;

відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;

характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітності, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослідження інформації.

Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосування двох видів методик:

методики статистичної вибірки;

методики вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка).

Методика відбору змінних здебільшого використовується для аналізу кількості або величин змінних генеральної сукупності і може застосовуватись для визначення грошового виразу будь-яких виявлених помилок.

Методика відбору зразків з використанням професійного судження передбачає застосування суб'єктивних оцінок аудитора. Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи.

2. Основні вимоги до аудиту

Основні вимоги, пропоновані до фактів - безперечність і безумовна точність.

Визначення, що розкривають з вичерпною повнотою зміст поняття, його смислове значення.

Аксіоми - положення і принципи, що у даних межах приймаються за правдиві, без доказу.

Постулати - у відповідності зі словником російської мови С.І.Ожегова - "це вихідні допущення, прийняті без доказів.

Таким чином, вони повинні бути очевидні, навіть якщо їхня істинність не може бути безперечно доведена.

Постулати аудиту переслідують дві цілі:

Пояснити, чому необхідний аудит.

Довести, що за певних умов з результату перевірки можна одержати об'єктивну картину.

Раніше доведені положення.

Демонстрацією - називається спосіб виведення тези з аргументу. Демонстрація доказу повинна забезпечити, щоб теза логічно випливала з аргументів, і логічний зв'язок між ними був би бездоганно продемонстрований.

Основні вимоги до аудиторських доказів полягають у тому, що вони мають бути об'єктивними, неупередженими, доречними, достатніми і своєчасними.

Кожен аудиторський доказ повинен бути представлений одним чи декількома документами. Кожен такий документ повинен бути підписаний конкретним виконавцем.

Вірогідність - це характеристика того, наскільки докази можуть вважатися гідними довіри й бути правдоподібними. Якщо вони найвищою мірою правдоподібні, це може переконати аудитора в тому, що представлена фінансова звітність об'єктивна.

Вірогідність доказів тісно зв'язана з обраними процедурами аудиту. Її можна підвищити тільки шляхом застосування таких процедур, що більш якісні з погляду: доречності, незалежності й оцінки джерела інформації, ефективності системи внутрішнього контролю.

Доречність аудиторських доказів оцінюється стосовно предмета аудиту. Докази можуть бути доречними стосовно однієї мети і недоречними стосовно іншої. Наприклад, якщо аудитор підозрює, що клієнт не факторує своїх клієнтів при поставках товарів, то необхідна буде процедура порівняння вибіркової сукупності з транспортних документів з відповідними накладними на відвантаження.

Незалежність, оцінка джерела інформації та неупередженість аудитора є важливими вимогами стосовно аудиторських доказів. Докази, одержані із зовнішніх джерел (наприклад, із банків, контрагентів, юристів), надійніші, ніж одержані з внутрішніх (відповіді клієнта на питання аудитора). Найдостовірнішою вважається інформація, одержана абсолютно незалежним та неупередженим аудитором.

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається на основі оцінки системи внутрішнього контролю і ризику аудиторської перевірки. Зазначені чинники визначають умови вибіркової перевірки. Необхідний обсяг вибірки та її репрезентативність дають змогу екстраполювати результати вибірки на генеральну сукупність і одержати об'єктивну інформацію. У будь-якому разі аудитор має бути впевнений, що зібрав достатню кількість доказів відповідної якості для складання об'єктивного і обґрунтованого висновку.

Своєчасність аудиторських доказів може розглядатися з двох позицій: за моментом збору доказів і за періодом перевірки в цілому. Одні докази більш переконливі, якщо вони зібрані ближче чи на дату складання балансу. Інші переконливіші, якщо вибірка охоплює весь період, це стосується рахунків покупців і замовників.

3. Які аналітичні методи ви знаєте

аудиторський перевірка нематеріальний актив

Аналітичні методи аудиту визнаються багатьма фахівцями з аудиту доречними як для незалежних аудиторських перевірок, так і для державного фінансового аудиту, різновидами якого є:

аудит ефективності виконання бюджетних програм,

аудит діяльності бюджетних установ,

аудит діяльності державних підприємств

аудит систем внутрішнього контролю

У той же час не розроблено єдиного підходу до чіткого пояснення призначення, сфери і доцільності використання фінансово-економічного аналізу як одного з важливих методів аудиту. Тому в практиці аудиту аналітичний метод на теперішній час має обмежене застосування.

Метою статті є обґрунтування застосування заключного аналізу при проведенні фінансового аудиту та визначення його впливу на ефективність діяльності підприємств різних форм власності. Результативність аудиторських перевірок залежить від багатьох чинників: нормативно-правової бази, сучасного якісного інформаційно-методичного та програмного забезпечення, оптимального поєднання виявлення фінансово-господарських порушень з розробкою запобіжних заходів, спрямованих на виявлення невикористаних резервів, професіоналізму аудиторів тощо.

В аудиторській діяльності застосовуються як власні методичні прийоми (органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиторського контролю), так і запозичені з інших наук методи (статистичні, кібернетичні, економіко-математичні, соціологічні тощо).

Використання набору ефективних методів і методичних прийомів аудиту повинно сприяти системному вивченню господарських та фінансово-економічних явищ і процесів;

виявленню порушень і наданню адекватної оцінки системи обліку й звітності на підприємствах;

отриманню належних доказів та додержанню вимог нормативів щодо оформлення результатів аудиту (акт, висновок);

своєчасності та повноті інформованості замовників або клієнтів про об'єкт аудиторської перевірки із застосуванням відповідних критеріїв суттєвості й достовірності даних.

Водночас проведення фінансового аудиту за допомогою методів, які знайшли широке використання в практиці аудиторських перевірок державних і недержавних підприємств, не дозволяє повною мірою реалізувати превентивні механізми аудиторської діяльності. До проблем організаційно-методичної системи сучасного фінансового аудиту слід віднести:

* домінування фіскального характеру аудиторських перевірок бюджетних установ, організацій, підприємств та інших господарюючих суб'єктів, їх спрямованість лише на пошук і виявлення фінансових порушень;

* відсутність продуктивного зворотного зв'язку фінансового аудиту з системою управління фінансово-господарською діяльністю на державному і корпоративному рівнях через те, що аудиторські висновки здебільшого виконують інформативну функцію, не озброюючи підприємства інструментами впливу на поліпшення господарювання і фінансовий стан підприємств та не орієнтуючи їх на прийняття зважених управлінських рішень;

* обмеження аудиторської діяльності нерідко тільки перевіркою та оцінкою достовірності фінансової звітності без надання низки супутніх аудиторських послуг, які здатні поряд з усуненням недоліків в обліку й звітності розробити алгоритм заходів із запобігання банкрутству, виходу з кризового фінансового стану та поліпшення ліквідності та прибутковості діяльності підприємств.

Для розв'язання накопичених проблем в методичному забезпеченні обов'язкового, ініціативного і внутрішнього аудиту є сенс запропонувати напрями вдосконалення аудиторської діяльності в державному і підприємницькому секторах вітчизняної економіки:

* по-перше, ініціювання законодавчого закріплення аудиту як повноцінної складової цілісної національної системи фінансового контролю відповідно до інших елементів цієї загальнодержавної контролюючої системи;

* по-друге, налагодження взаємодії інститутів державного, незалежного і внутрішнього аудиту через Аудиторську палату, яка об'єднує професійних аудиторів і представників державної влади та може стати координуючою ланкою для раціональної роботи представників внутрішнього аудиту в системі управління корпоративними структурами;

* по-третє, розвиток системно орієнтованого аудиту в Україні завдяки створенню методичних засад зовнішнього аудиторського оцінювання системи внутрішнього аудиту, а також використанню результатів внутрішнього аудиту для підвищення якості та надійності незалежних результатів аудиту фінансової звітності державних і бізнесових структур;

* по-четверте, ініціювання прийняття Закону України щодо управління об'єктами державної власності для створення правової бази проведення аудиторських перевірок правомочності і прозорості переходу державного майна в оренду або через викуп до приватних власників, фінансового аудиту об'єктів, що знаходяться у змішаній формі власності з метою запобігання їх банкрутству й ліквідації, аудиторської діяльності приватних фірм, що тісно співпрацюють з державними підприємствами, для виявлення і ліквідації налагоджених схем викачування бюджетних коштів, що одержані державними материнськими структурами;

* по-п'яте, підвищення ступеня взаємозв'язку внутрішнього аудиту з управлінським обліком, що сприятиме формуванню інтегрованої гнучкої системи бюджетування і внутрішнього контроллінгу;

* по-шосте, обов'язкове застосування аналітичних методів фінансового аудиту, які здатні виявити резерви поліпшення використання фінансово-економічного потенціалу державних і недержавних господарюючих суб'єктів, що забезпечить отримання для підприємств економічних вигід в майбутньому.

4. Складіть програму аудиту нематеріальних активів

Організація, що перевіряється - ПП Тогровий Дім "Еко-Лайн"

Період аудиту - з 1. 11. 2012р. по 15.12.2012р.

Кількість людино-годин на перевірку - 25

Керівник аудиторської перевірки - Чернуха Ю. В.

Склад аудиторської групи - Марченко В. І., Чернуха Ю. В., Рябченко О. С.

Запланований аудиторський ризик - 5%

Запланована суттєвість - 4000 грн.

Список використаної літератури

1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець та ін. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001. -416 с

2. Аудит. Навчальний посібник / В.В. Рядська, Я.В. Петраков. - Київ: центр учбової літератури, 2008. - 416 с.

3. Документальне оформлення аудиторської діяльності // Аудитор України / Крапивко М.Л. - 2002 - №14 - 16 с.

Размещено на Allbest.ru