Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Нормативно методичні засади обліку оплати праці

1.1 Законодавче регулювання оплати праці

1.2 Поняття, види та структура заробітної плати

1.3 Методика обліку оплати праці

1.4 Порядок виплати заробітної плати

Розділ 2. Облік оплати праці на підприємстві ТОВ "СД ЛТД"

2.1 Організаційна характеристика підприємства

2.2 Аналіз облікової політики та рівень автоматизації обліку на ТОВ "СД ЛТД"

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими завданнями є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ТОВ "СД ЛТД", яке займається оптовою та роздрібною торгівлею напоями, продуктами харчування, що знаходиться за юридичною адресою: м. Кіровоград, проспект Промисловий 2, тел. 56-78-13.

Суб'єктом дослідження курсової роботи є облік оплати праці та розрахунків з оплати праці на базі ТОВ "СД ЛТД".

За мету при написанні курсової роботи поставлено детальне вивчення обліку оплати праці та розрахунків з оплати праці на базі ТОВ "СД ЛТД".

Для досягнення мети поставлено і вирішено наступні завдання:

- вивчено методологічні засади організації обліку оплати праці та розрахунків з оплати праці;

- проаналізовано особливості господарювання та побудови обліку оплати праці та розрахунків з оплати праці на ТОВ "СД ЛТД".

Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати. зарплата облік автоматизація продуктивність

Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов'язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створено:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;

- своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

- своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

- розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;

- планування звітів про працю.

Основними джерелами обліку оплати праці та розрахунків з оплати праці виступають: Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Положення стандарти бухгалтерського обліку, нормативні акти, інструкції, які затверджуються КМУ та інші фахові та преіодичні видання, документація підприємства.

Розділ 1. Нормативно методичні засади обліку оплати праці

1.1 Законодавче регулювання оплати праці

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У ст. 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Система оплати праці регулюється Кодексом законів про працю (КЗпП) та системою угод, що укладаються на відповідних рівнях: генеральна угода, галузева (регіональна) угода, колективний договір та індивідуальний трудовий договір.

Основним законодавчим актом у сфері трудових відносин є Кодекс законів про працю. Він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

На державному рівні між Кабінетом Міністрів України та об'єднаннями профспілок укладається Генеральна угода. Нею регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема, щодо мінімальних соціальних гарантій з оплати праці і доходів всіх соціальних груп.

ЗУ " Про оплату праці"

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 17, ст.121)

Вводиться в дію Постановами ВР N 144/95-ВР від 20.04.95, ВВР, 1995, N 17, ст. 122; N 49/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, ;N 50/97-ВР від 06.02.97, ВВР, 1997, N 12, ст. 106 }

Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, N 11; N 1766-III (1766-14) від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 35;N 2056-III (2056-14) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50; N 96-IV (96-15) від 11.07.2002, ВВР, 2002, N 41; N 1086-IV (1086-15) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5; N 1096-IV (1096-15) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6; N 2103-IV (2103-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2;N 2190-IV (2190-15) від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4;N 3448-IV (3448-15) від 21.02.2006, ВВР, 2006, N 27;N 466-V (466-16) від 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9;N 107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8 - зміни діють по 31 грудня 2008 року

Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008

Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 1574-VI (1574-17) від 25.06.2009, ВВР, 2010, N 1;N 2275-VI (2275-17) від 20.05.2010, ВВР, 2010, N 30; N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43 ;N 44-45; N 2559-VI (2559-17) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N 6; N 3258-VI (3258-17) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43; N 4719-VI (4719-17) від 17.05.2012

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо нормування і оплати праці з урахуванням галузевої специфіки. Галузева угода укладається між відповідним галузевим міністерством та Центральною Радою профспілки галузі. Як правило, укладається вона на рік. Цією угодою можуть бути передбачені такі положення: додаткові права чи обов'язки для роботодавців і працівників окремої галузі, вищий, ніж передбачений законодавством чи Генеральною угодою розмір мінімальної заробітної плати, міжкваліфікаційні співвідношення розмірів тарифних ставок робітників різних розрядів, мінімальні розміри доплат і надбавок тощо.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням. Джерелом коштів на оплати праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.1995 р.

Цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

- надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

- надання працівникам творчої відпустки;

- виконання працівниками державних і громадянських обов'язків у робочий час;

- переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я;

- переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;

- надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

- службових відряджень;

- звільнення працівників - донорів від роботи та інші.

Обчислення середньої заробітної для вище перерахованих виплат провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Також цим Законом визначаються: обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, перенесення щорічної відпустки, поділ щорічної відпустки на частини, відкликання з відпустки, відпустки у зв'язку з навчанням у середніх та професійно-технічних, вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, відпустки у зв'язку з профспілковим навчанням, творчі відпустки, відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, порядок надання соціальних відпусток, відрахування із заробітної плати за час відпустки, грошові компенсації за невикористані щорічні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов'язковому порядку, відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідальність за порушення законодавства про відпустки.

Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпусток не враховується.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування регламентує порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Також цим Законом регламентується те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Уразі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах. Суми збору, донараховані під час перевірок служби, та фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів. Суми штрафів, накладених органами Пенсійного фонду України відповідно до ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), сплачуються на рахунки відповідних органів Пенсійного фонду України.

Закон України про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування спрямований на запровадження "Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.

Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття є суб'єкти, визначені в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Постанова Кабінету Міністрів України № 571 від 27.04.1998р. "Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності" постановляє:

100% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з законодавством:

- робітники, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

- робітникам, у яких тимчасова непрацездатність наступила внаслідок трудового каліцтва, або професійного захворювання;

- робітникам, які мають на утриманні трьох та більше дітей у віці до 16 років (учнів до 18 років);

- дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбов-ців срочної служби та інші;

80% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з законодавством:

- робітникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

3) 60% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з законодавством:

- робітникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить багато нового та стосується кожного громадянина.

Насамперед цей Закон поставив всіх громадян незалежно від розміру отриманого доходу в рівні умови, запровадивши єдину основну ставку оподаткування, яка діяла до 31 грудня 2006 року, в розмірі 13%, а починаючи з 1 січня 2007 року - 15%. Разом з цим, крім основної ставки 13% (15%), вказаним Законом запроваджено також інші ставки оподаткування. З 1 січня 2005 року підлягає оподаткуванню вартість отриманої спадщини та подарунку за ставками в залежності від ступеня споріднення, виду і вартості майна в розмірах 0%, 5%, 13%, 26%.

Проценти на депозит (вклад) у банках чи небанківських фінансових установах, процентні або дисконтні доходи за ощадними сертифікатами (за ставкою в розмірі 5%) оподатковуються починаючи з 1 січня 2010 року.

З метою створення рівних умов оподаткування для всіх працівників податку скасовано пільги з оподаткування за професійною ознакою. Так, з 1 січня 2004 року мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб працівники сільськогосподарських підприємств, підприємства атомної енергетики, військовослужбовці та інші.

При цьому суми податку, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

1.2 Поняття, види та структура заробітної плати

Заробітна плата - це основна форма оплати праці за виконану роботу або надані послуги згідно з трудовими договорами працівників, як правило, у грошовій формі. В окремих випадках може виплачуватися в натуральній формі.

Заробітна плата є одним з елементів витрат і має свою структуру:

* Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно де прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

* Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановленої норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

* Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:

* погодинна - згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година);

* відрядна - за основу розрахунку заробітної плати беруться кількість виконаної роботи і розцінка за одиницю продукції.

Як відрядна, так і почасова форми оплати праці мають декілька різновидів. При почасовій оплаті праці розрізняють просту погодинну і погодинно-преміальну форми оплати праці. Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань. Нормоване завдання при погодинній системі оплати праці - це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.

Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

* пряма відрядна;

* відрядно-прогресивна;

* відрядно-преміальна;

* акордна;

* опосередковано-відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника при прямій відрядній оплаті праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє.

Опосередковано-відрядна форма оплати праці застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. Так, для налагоджувальників верстатів, працю яких неможливо виміряти в будь-яких одиницях виробітку, встановлюються розцінки за операціями, що виконуються робітниками-верстатниками, верстати яких вони обслуговують.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Надбавки належать до виплат стимулюючого характеру, якими заохочуються окремі категорії працівників за високоякісну і висококваліфіковану роботу. На підприємстві може бути розроблене і затверджене як складова частина Колективного договору Положення про преміювання працівників підприємства.

В оплаті праці жінок існує ряд особливостей. Вони пов'язані насамперед із наданням пільг, які повинні забезпечувати виконання жінками своїх материнських обов'язків. На підставі медичного висновку підприємство зобов'язане надавати жінкам оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За заявою жінки власник зобов'язаний приєднати до відпустки, пов'язаної з вагітністю та пологами, основну і додаткову відпустки, незалежно від тривалості її роботи на цьому підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню у розмірі, який встановлюється правлінням фонду соціального захисту, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку, зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

1.3 Методика обліку оплати праці

На кожному підприємстві, установі, організації виникає необхідність оцінити і оплатити працю, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому документування господарських операцій має забезпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та обійманої посади.

До типових форм первинного обліку особового складу, затверджених наказом Міністерства статистики України від 25.12.2009 р. № 496, входять:

- Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу;

- Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

- Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору;

- Табель обліку використання робочого часу;

- Розрахунково-платіжна відомість працівника;

- Розрахунково-платіжна відомість (зведена).

Оформлення працівника здійснюється на основі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу. Для обліку використання робочого часу застосовується табель, який ведеться уповноваженою на те особою. Табельний облік застосовується з метою аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам.

Табель являє собою іменний список усіх працівників відділу, служби та іншого структурного підрозділу підприємства з позначками проти кожного прізвища про використання робочого часу і ведеться окремо по категоріях, а в межах категорії працюючих - у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку.

Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначками. Значно спрощується табельний облік при реєстрації тільки відхилень від нормальної тривалості робочого дня (через хвороби, відрядження, прогули, простої, години понаднормової роботи тощо). При цьому підставою для позначок у табелі про час, невідпрацьований з поважних причин, є листки тимчасової непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпусток, посвідчення про відрядження та інші документи.

Включення до табеля і виключення з нього працівників здійснюються на підставі первинних документів щодо обліку кадрів. Оформлений належним чином табель засвідчується підписами відповідальних осіб (начальником структурного підрозділу, табельником) і в установлений термін подається до бухгалтерської служби підприємства для нарахування заробітної плати.

Для нарахування заробітної плати робітникам потрібні не лише дані про відпрацьований час, але і про виконану роботу. Документування виробітку робітників є необхідною умовою одержання достовірної інформації про кількість і якість виконаних робіт. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, здійснюється на основі підсумків про їх виробіток за розцінками за виконані роботи. Облік праці і основної заробітної плати даних працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах. Основним первинним документом в індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд. У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплаті праці - маршрутний лист, об'єднаний із змінним рапортом. У масовому виробництві промисловості робота, виконувана кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за певною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, переважно, змінний рапорт без маршрутного листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості.

Заробітна плата спеціалістам нараховують так: при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству й відповідно до посади, а при неповному робочому місяці - оклад ділиться на кількість робочих днів у цьому робочому місяці й отриману денну заробітну плату множать на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями, є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців у розрізі категорій працюючих. Відомість складається із чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, ім'я, по батькові кожного працівника і його посада, у другій--суми всіх видів нарахованої зарплати за її видами, в третій - утримання за їх видами, а четвертій - суми, які належать до виплати.

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються і контролюються бухгалтерією. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах. Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. В кінці місяця на всіх працівників складається табель обліку робочого часу, кількість неявок по різних причинах, а також фактично відпрацьований час. Потім повністю оформлений табель передається в бухгалтерію для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства, складається розрахункова відомість.

Для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом (як облікового, так і необлікового складу підприємства) з оплати праці, допомозі по тимчасовій непрацездатності, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці (розрахунки з депонентами) використовується балансовий рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці", пасивний, балансовий, розрахунковий, який розподіляється на два субрахунки:

- 661 "Розрахунки із заробітної плати";

- 662 "Розрахунки з депонентами".

По кредиту рахунку 66 відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв'язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника (дивіденди, дохід від розподілу прибутку, вартість оплаченого підприємством проїзду тощо) й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконувались роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

По дебету - виплата заробітної плати, премій, допомоги, матеріальної допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими листами, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, продукції, товарів та інші утримання з нарахованих сум оплати праці персоналу.

Документами для нарахування заробітної плати є накази про призначення, звільнення і переміщення співробітників у відповідності з затвердженими штатами і ставками заробітної плати, табелі обліку використання робочого часу та інші документи.

Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів "Нарахування заробітної плати", "Відраховано, передано, внесено, виплачено", "Належить до виплати на 1 число сума до виплати".

Нараховані, але не отримані персоналом підприємства у встановлений термін суми по оплаті праці відображаються по дебету субрахунку 661 і кредиту субрахунку 662.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видах виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх працівниках дорівнює обороту по кредиту синтетичного рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" за звітний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробітної плати дорівнюватиме обороту по дебету рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці". Кредитове сальдо цього рахунку дорівнюватиме сумі в графі розрахунково-платіжної відомості "Сума, що належить до виплати".

Відображення затрат підприємства, у тому числі і затрат на оплату праці, можна здійснювати трьома способами:

1) за допомогою рахунків тільки класу 9 "Витрати діяльності";

2) за допомогою рахунків класів 8 і 9;

3) малими і неприбутковими підприємствами - тільки за допомогою рахунків класу 8 "Витрати за елементами".

Таблиця 1.1 Кореспонденція з обліку нарахування оплати праці

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нарахована заробітна плата - адміністративно-управлінському персоналові	92	661
	- працівникам основного виробництва	23	661
	- працівникам зайнятим обслуговуванням машин та обладнання	91	661
	- працівникам зайнятим капітальним будівництвом	151	661
	- працівникам зайнятим збутом готової продукції	93	661
2.	Погашена працівником надмірно отримана сума заробітної плати шляхом внесення готівки в касу підприємства	301	661
3.	Нарахована працівникам допомога з тимчасової непрацездатності	652 (23, 92)	661
4.	Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим на роботах з виправлення браку	24	661

З сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють різноманітні утримання. Вони поділяються на обов'язкові утримання та утримання за ініціативою підприємства, але тільки у випадках, передбачених законодавством.

Обов'язкові утримання включають: податок з доходів фізичних осіб, утримання до Пенсійного фонду, утримання збору на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

Особливості оподаткування доходів фізичних осіб:

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який містить багато нового та стосується кожного громадянина. Насамперед цей Закон поставив всіх громадян незалежно від розміру отриманого доходу в рівні умови, запровадивши єдину основну ставку оподаткування, яка діятиме до 31 грудня 2006 року, в розмірі 13 %, а починаючи з 1 січня 2007 року - 15%.

Запроваджена ставка оподаткування є одним із кроків до зменшення податкового тиску на громадян та методом розширення бази оподаткування.

Нагадаємо, що доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи оподатковувались за єдиною ставкою - 20 відсотків.

Податкова соціальна пільга надається:

а) у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі будь-якому платнику податку;

б) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам мінімальної заробітної плати - платнику податку, який:

- є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- має троє чи більше дітей віком до 18 років -у розрахунку на кожну таку дитину;

- є вдівцем або вдовою;

- є особою, віднесеною законом до 1-ої або 2-ої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

- є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

в) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам мінімальної заробітної плати - платнику податку, який є:

- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербурга, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (із змінами і доповненнями) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується всіма категоріями осіб (фізичними особами), які працюють на умовах найму (у тому числі особами, які працюють за договорами цивільно-правового характеру. Зокрема членами творчих спілок, творчими працівниками. Які не є членами творчих спілок, а також працюючими пенсіонерами).

Збір нараховується та утримується з усіх видів виплат, що відповідно до законодавства належать до сукупного оподатковуваного доходу.

У разі одержання від підприємства доходів у натуральній формі, тобто продукцією їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась. То її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації. Але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при призначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб і відрахувань у фонди відображаються так:

Таблиця 1.2

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Утримано податок з доходів фізичних осіб	661	641
2.	Утримано відрахування до Пенсійного фонду	661	651
3.	Утримано на обов'язкове соціальне страхування на випадок непрацездатності	661	652
4.	Утримано на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	661	653

Виконавчий лист - це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Таблиця 1.3 Кореспонденція рахунків по обліку утримання та перерахування утримань за виконавчими листами

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Утримано із заробітної плати після оподаткування аліменти	661	685
2.	Утримано із заробітної плати адміністративний штраф	661	685
3.	Перераховано аліменти одержувачу через відділення зв'язку	661	311
4.	Перерахування отриманого адміністративного штрафу	685	311

Оплата праці робітникам тягне за собою додаткові зобов'язання підприємства перед державними фондами обов'язкового страхування. Підприємство зобов'язане здійснювати відрахування до фондів:

- пенсійного страхування;

- соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

- соціального страхування на випадок безробіття;

- соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

На субрахунку 651 "За пенсійним забезпеченням" здійснюється облік розрахунків за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з Пенсійним фондом України.

По кредиту субрахунку 651 відображають нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а по дебету - перерахування та витрачання цього збору.

При нарахуванні сум до Пенсійного фонду у бухгалтерському обліку робляться такі записи:

Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 651

Субрахунок 652 "За соціальним страхуванням" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування з Фондом соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

По кредиту субрахунку 652 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування, а по дебету - перерахування та витрачання цього збору.

У бухгалтерському обліку нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності здійснюють в розмірі 2,9% від об'єкта обкладання збором. Слід зауважити, що розмір ставок встановлюється щороку Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів.

При нарахуванні збору по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням здійснюється запис:

Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 652

Субрахунок 653 "За страхуванням на випадок безробіття" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

По кредиту субрахунку 653 выдображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а по дебету - перерахування цього збору.

Ставка внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття була 1,9% фактичних витрат на оплату праці й інших видів заохочень і виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, а з 31.03.2005р. ставки внеску зменшились і становлять:

- 1,6% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників для роботодавців;

- 2,1% суми оподатковуваного доходу (прибутку) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України і не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають. У загальній сумі (з урахуванням внеску на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності,розмір якого становить 3,4%) такі особи тепер сплачуватимуть соціальний страховий внесок у розмірі 5,5%.

Нарахування та сплата внесків на обов'язкове соціальне страхування на випалок безробіття відображається наступними проведеннями:

Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 653

Перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування на випалок безробіття здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці та сплату цих зборів в повному обсязі видача грошей на оплату праці та сплата зборів здійснюється в пропорційних розмірах.

Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку.

Відпустки поділяються на щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки), додаткові відпустки в зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей).

Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру роботи, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавством або колективним договором.

Оплата щорічних і додаткових відпусток проводиться згідно діючого законодавства. Згідно зі статтею 73 Кодексу Законів про Працю України на теперішній час існує такий перелік святкових та неробочих днів:

Святкові дні:

1 січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

1-2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День Перемоги;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України;

7-8 листопада - річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції;

Неробочі дні:

7 січня - Різдво Христове;

один день (неділя) - Пасха (Великдень);

один день (неділя) - Трійця.

Усього 12 святкових та неробочих днів за рік.

Щорічна основна і додаткова відпустки надаються працівнику з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. За загальним правилом у перший рік роботи щорічна відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної роботи, при цьому її тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Відпустку за наступні роки може бути надано працівнику в будь-який час згідно з графіком відпусток на підприємстві.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.1995 № 100 "Про порядок розрахунку середньої заробітної плати" визначаються випадки, при яких потрібен розрахунок середньої заробітної плати.

Відповідно до цього Порядку суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних, основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних днях, розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів) і множенням отриманого результату (середньоденного заробітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки.

Цей розрахунок можна показати у вигляді формули:

де В - сума відпускних;

М - сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців;

365 - кількість днів у році;

С - число святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

N - тривалість відпустки в календарних днях.

Всі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без вирахування сум утриманих податків та інших стягнень.

Оплата щорічних відпусток входить до фонду додаткової заробітної плати. Порядок обкладання обов'язковими податками і зборами сум відпускних такий же, як і порядок оподаткування основної заробітної плати.

Таблиця 1.4 Типова кореспонденція з обліку відпусток

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано відпускні	471	661
2.	Проведено нарахування на соціальні заходи від суми нарахованих відпускних	471	65
3.	Утримано із суми нарахованих відпускних податок з доходів фізичних осіб	661	641
4.	Утримано із суми нарахованих відпускних внески у Пенсійний фонд	661	651
5.	Утримано із суми нарахованих відпускних внески у фонд соціального страхування у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю	661	652
6.	Утримано із суми нарахованих відпускних внески у фонд соціального страхування на випадок безробіття	661	653
7.	Виплачено працівнику відпускні	661	301

1.4 Порядок виплати заробітної плати

Заробітна плата виплачується працівникам у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Наявність у колективному договорі пункту про виплату заробітної плати з проміжком часу, більшим ніж шістнадцять календарних днів, є порушення Трудового законодавства, що згідно зі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою застосування санкцій у вигляді штрафу від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Протоколи про це правопорушення мають право складати інспектори Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю.

Заробітна плата на підприємстві може виплачуватися протягом трьох, в окремих випадках - протягом п'яти робочих днів (для виплати зарплати віддаленим підрозділам залізничних та морських підприємств).

Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендії, касир повинен здати депоновану суму зарплати до банку.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Окрім виплати заробітної плати із каси у вигляді готівки, підприємство може вдаватися до безготівкової форми розрахунків зі своїми працівниками. Для цього слід укласти договір з банком як самому підприємству, так і кожному окремому працівникові. У договорі між банком та підприємством вказується дата, на яку підприємство перераховує кошти зі свого поточного рахунку на картрахунок. Разом із тим підприємство зобов'язане подавати установі банку розрахункову відомість щодо кожного працівника. У договорі вказується також сума комісійної винагороди банку за касове обслуговування. Підприємство разом із розрахунковою відомістю подає до банку платіжне доручення, на підставі якого здійснюється перерахування коштів до бюджету та до фондів пенсійного та соціального страхування.

Для укладення договору з банком працівникам підприємства потрібно подати:

- заяву;

- документ, що засвідчує особу;

- ідентифікаційний код;

- картки із зразками підписів.

Після цього працівникам видають банківські пластикові картки (БПК), за допомогою яких можна розраховуватися за куплені товари або отримувати необхідну суму готівки із банкомату. Працівник може вносити кошти на свій рахунок через касу банку.

Коли використовується ця форма розрахунків із працівниками, здійснюються такі бухгалтерські проведення:

Таблиця 1.5

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано заробітну плату	20, 23, 92, 93, 94	661
2.	Перераховано кошти із поточного рахунку банку на картрахунок підприємства	313/к	311
3.	Перераховано кошти із картрахунку підприємства на картрахунки працівників	661	313/к

Безготівкова форма розрахунків з працівниками вигідна як підприємству, так і самим працівникам. Відпадає потреба в інкасації готівки. Також економиться робочий час, який звичайно витрачається на отримання заробітної плати. Це є суттєвим для великих підприємств, на яких працюють багато працівників. На залишок коштів, які знаходяться на рахунку, працівникам нараховують відсотки.

Розділ 2. Облік оплати праці на підприємстві ТОВ "СД ЛТД"

2.1 Організаційна характеристика підприємства

Ідентифікаційний код 20632943

Правовий статус суб'єкта ЮРИДИЧНА ОСОБА

Керівник БУТЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

Кіровоградське ТОВ "СД ЛТД" у м. Кіровограді займається такими видами діяльності за КВЕД-2010:

46.34 Оптова торівля напоями

46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Товариство є платником податків відповідно до чинного законодавства України. Товариство має печатки і штампи зі своїм найменуванням. Товариство має поточні в національній та іноземній валюті рахунки для здійснення платежів і проведення розрахунків за своїм місцезнаходженням. Самостійно вибирає установи банків для відкриття рахунків. Здійснює всі операції по рахунку, передбачені законодавством України.

Співробітники ТОВ "СД ЛТД", що перебувають з ним у трудових відносинах у відповідності зі штатним розкладом, складають персонал. Товариство самостійно визначає кількість, професійний і кваліфікаційний рівень персоналу у відповідності зі штатним розкладом, що затверджується директором. Зі співробітниками може укладатися трудовий контракт, що підписує директор і співробітник. Працівники підлягають соціальному страхуванню в порядку, встановленому чинним законодавством.