2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з бухгалтерського обліку

на тему "Облік виробництва"

Зміст

Вступ

1. Склад витрат виробництва

2. Особливості обліку витрат виробництва

2.1 Мета та етапи обліку витрат виробництва

2.2 Облік прямих виробничих витрат

2.3 Характеристика основних методів калькулювання

2.4 Аналітичний облік витрат виробництва

3. Облік браку та напівфабрикатів власного виробництва

3.1 Облік браку у виробництві

3.2 Облік напівфабрикатів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Випуск продукції, яка буде реалізована і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси - це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції. Коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонального організованому обліку витрат на виробництво. Все це зумовило актуальність теми і вибір випускного дослідження.

Предметом дослідження є організація і методологія обліку витрат виробництва і собівартості виробленої продукції на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності в сучасних умовах господарювання.

В процесі дослідження використовувалися законодавчі та нормативні акти, методики з питань витрат виробництва, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку та аналізу.

Метою і завданням дослідження є удосконалення організації та методології бухгалтерського обліку витрат виробництва і умовах формування ринкових відносин.

Для реалізації цієї мети в дослідженні розв'язуються такі завдання:

розкривається економічна суть витрат виробництва;

дається оцінка та проводиться класифікація витрат виробництва в сучасних умовах господарювання;

визначаються загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємств незалежно від форм власності;

досліджується організація обліку витрат виробництва.

1. Склад витрат виробництва

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто врахувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові Витрати і інші витрати.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Склад витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції відображається в наступній таблиці (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Склад собівартості реалізованих продукції, робіт, послуг (товарів) [4, 303]

Склад витрат у фінансовій звітності згідно П(С)БО 3	Види витрат згідно П(С)БО 16	Структура видів витрат згідно П(С)БО 16	Склад витрат (номенклатура), які можна віднести до конкретного об'єкту витрат згідно П(С)БО 16
1	2	3	4
Прямі	Виробнича собівартість реалізованих готової продукції, товарів, робіт, послуг	Прямі матеріальні витрати	Вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів і інших матеріалів
		Прямі витрати на оплату праці	Заробітна плата і інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг
		Інші прямі витрати	Відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку, які складають вартість кінцево забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується робітниками, які допустили брак; одержаної від постачальника суми за неякісні матеріали і комплектуючі вироби; плата за оренду земельних і майнових паїв і інші виробничі витрати
Непрямі		Загальновиробничі витрати: 1. Змінні. 2. Постійні розподілені	Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, ділянками, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування апарату управління цехами, їх відрядження тощо)
			Амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового) призначення
			Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення
			Витрати на опалення, освітлення, водопостачання і інше утримання виробничих приміщень
			Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами, за якістю продукції, робіт, послуг)
			Витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій)
			Витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища
			Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складу в цехи та готової продукції на склади; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо)

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Прикладом таких витрат є загальновиробничі.

За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні - це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:

понаднормативні відходи;

витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;

адміністративні накладні витрати;

витрати на збут.

Крім того, не визнаються витратами, а отже не враховується в калькуляції собівартості вироблених, готових і реалізованих продукції, товарів, робіт і послуг:

1) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

2) погашення одержаних позик;

3) платежі по договорам комісії, агентським узгодженням і іншим аналогічним договорам на користь комітента і принципалу;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, якщо порушені обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.

2. Особливості обліку витрат виробництва

2.1 Мета та етапи обліку витрат виробництва

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси - це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежать від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах - продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.

Обліково-обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:

1. Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця:

прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі - на збірно-розподільчих.

2. Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:

змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;

постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

3. Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).

незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці.

Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових * видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат. Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.

Там, де поточний облік витрат ведеться не окремо по кожному об'єкту калькуляції, а в цілому, (наприклад, за групами однорідних виробів), виникає необхідність позасистемного розподілу витрат в межах кожної групи виробів між окремими видами продукції, що входять до даної групи.

2.2 Облік прямих виробничих витрат

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 "Виробництво".

Цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат:

1) промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

2) підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт;

3) підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

4) науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

5) підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

6) підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

7) дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів;

8) інших підприємств та організацій;

9) допоміжних (підсобних) виробництв;

10) на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об'єкту).

Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).

За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва [4, 308]

№ on.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві	23 "Виробництво"	13 "Знос необоротних активів"
2	Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва	23 "Виробництво"	20 "Виробничі запаси"
3	Відпущено у виробництво МШП	23 "Виробництво"	22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"
4	Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех)	23 "Виробництво"	23 "Виробництво"
5	Списано на витрати виробництва втрати від технічно неминучого браку	23 "Виробництво"	24 "Брак у виробництві"
6	Використано частину готової продукції на потреби виробництва	23 "Виробництво"	26 "Готова продукція"
7	Оплачено готівкою витрати виробництва	23 "Виробництво"	30 "Каса"
8	Оплачено з поточного або валютного рахунку, з інших рахунків в банку витрати виробництва	23 "Виробництво"	31 "Рахунки в банках"
9	Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва	23 "Виробництво"	372 "Розрахунки з підзвітними особами"
10	Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій	23 "Виробництво"	374 "Розрахунки за претензіями"
11	Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів	23 "Виробництво"	39 "Витрати майбутніх періодів"
12	Проведено дооцінку незавершеного виробництва	23 "Виробництво"	423 "Дооцінка активів"
13	Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам	23 "Виробництво"	471 "Забезпечення виплат відпусток"
14	Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані для потреб виробництва (вода, пар, енергія, зв'язок тощо)	23 "Виробництво"	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
15	Нараховано заробітну плату виробничим робітникам та проведені відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством	23 "Виробництво"	66 "Розрахунки 3 оплати праці", 65 "Розрахунки за страхування"
16	Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми підрозділами	23 "Виробництво"	682 "Внутрішні розрахунки", 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки"
17	Відображено заборгованість перед іншими підприємствам за надані ними послуги для потреб виробництва (в т.ч. по оренді, транспорту тощо)	23 "Виробництво"	685 "Розрахунки з іншими кредиторами"
18	Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації в цехах допоміжних виробництв	23 "Виробництво"	71 "Інший операційний дохід"
19	Включено до собівартості продукції, робіт та послуг відповідну частку загальновиробничих витрат	23 "Виробництво"	9) "Загальновиробничі витрати"
20	Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає в межах норм природного убутку	23 "Виробництво"	947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"
21	Відображено зарахування на баланс інших необоротних матеріальних активів, виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах	11 "Інші необоротні матеріальні активи"	23 "Виробництво"
22	Відображено вартість послуг допоміжних виробництв, наданих для капітального будівництва	15 "Капітальні інвестиції"	23 "Виробництво"
23	Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів	20 "Виробничі запаси"	23 "Виробництво"
24	Списано собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, інструменту тощо, що відповідають критеріям визнання їх малоцінними і швидкозношуваними предметами	22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"	23 "Виробництво"
23	Відображено втрати від невиправного браку	24 "Брак у виробництві"	23 "Виробництво"
26	Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва	25 "Напівфабрикати"	23 "Виробництво"
27	Оприбутковано на склад готову продукцію	26 "Готова продукція"	23 "Виробництво"
28	Частину витрат допоміжних цехів включено до суми матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню винними особами	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	23 "Виробництво"
29	Включено до складу витрат майбутніх періодів відповідну частину витрат виробництва (в галузях з сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо)	39 "Витрати майбутніх періодів"	23 "Виробництво"
30	Списано витрати виробництв в частині наданих ними послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрішнім підрозділам	682 "Внутрішні розрахунки", 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки"	23 "Виробництво"
31	Списано на результати діяльності собівартість виконаних робіт або наданих послуг підприємствам, які для обліку витрат застосовують лише рахунки класу 8	791 "Результат основної діяльності"	23 "Виробництво"
32	Відображено суму уцінки незавершеного виробництва	84 "Інші операційні витрати"	23 "Виробництво
33	Відображено (списано) недостачу матеріальних цінностей, які знаходяться в незавершеному виробництві (використовують підприємства, що застосовують рахунки класу 9 або одночасно рахунки і класу 8 і класу 9)	84 "Інші операційні витрати"	23 "Виробництво"
34	Списано на витрати поточного природного убутку від втрат матеріальних цінностей, які знаходяться в незавершеному виробництві, внаслідок надзвичайних подій підприємствами, що не використовують рахунки класу 9	85" Інші витрати"	23 "Виробництво"
35	Відображено вартість послуг, наданих на сторону	903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"	23 "Виробництво"
36	Відображено вартість робіт (основного або допоміжного виробництва), пов'язаних з дослідженнями та розробками	941 "Витрати на дослідження і розробки"	23 "Виробництво"
37	Відображено собівартість реалізованої частини незавершеного виробництва	943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів"	23 "Виробництво"
38	Проведено уцінку незавершеного виробництва	946 "Втрати від знецінення запасів"	23 "Виробництво"
39	Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей в цехах допоміжних виробництв (незавершеного виробництва)	947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"	23 "Виробництво"
40	Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха. пожеж тощо	99 "Надзвичайні витрати"	23 "Виробництво"

Синтетичний облік витрат виробництва ведеться в журналі-ордері № 10, форму якого подано нижче.

Журнал-ордер № 10 за вересень ц.р.

1. Витрати операційної діяльності [4, 312]



2.3 Характеристика основних методів калькулювання

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці Продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції (типовими):

1) сировина і матеріали;

2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

3) паливо та енергія на технологічні потреби;

4) зворотні відходи (вираховуються);

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальне страхування;

8) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

11) загальновиробничі витрати.

Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, попередільним та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу с окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт автомобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визначити затрати за окремим замовленням або окремою партією продукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві). При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, в яких проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат, зібраних в картці обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ - певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, в нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловості тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.

Змішаний метод використовується, в основному, в серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт - попередільний.

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з наступних умов:

1) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюються від інших зразків або інших партій зразків готової продукції;

2) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо за завданням замовника;

3) випускається відносно невелика кількість продукції;

4) виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат.

Основним моментом при використанні позамовного методу обліку цитрат на виробництво є необхідність точного обліку і відокремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (роботою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).

У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю піднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями - використовується Попередільний метод або комбінація позамовного і попередільного методів.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.

Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (простий) та багатопередільний.

При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.

Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

2.4 Аналітичний облік витрат виробництва

витрата собівартість калькулювання облік

Аналітичний облік по рахунку 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.

Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів.

Розрізняють наступні види цехів:

основні, де здійснюється основний виробничий процес з випуску продукції, що поділяється на три стадії - заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати (наприклад, цех нормалей - гвинтів, шайб, гайок тощо);

допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо;

обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;

побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організовано як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини);

експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.

Виробнича структура цеху - це сукупність його ділянок, допоміжних і обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлення продукції.

Ділянка представляє собою первинний виробничий підрозділ промислового підприємства.

Ділянки можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними підрозділами. Підприємства, що мають безцехову структуру, складаються тільки з їх самостійних ділянок.

В залежності від масштабів виробництва та характеру спеціалізації ділянка може мати різні назви: майстерня - це велика та слабо спеціалізована ділянка; відділ цеху - це велика ділянка або декілька функціонально пов'язаних ділянок (в поточному виробництві вузько спеціалізована ділянка називається лінією, в серійному - конвеєром).

Допоміжні виробництва - це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг.

Допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують інші підрозділи свого підприємства різними видами енергії (електроенергією, парою, газом), транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють інструменти, штампи, запасні частини, будівельні матеріали, деталі, конструкції тощо. Деяка частина продукції, робіт або послуг допоміжних виробництв може бути реалізована стороннім споживачам (підприємствам, організаціям, установам, фізичним особам).

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі наступних видів виробництв:

інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, штампів, моделей, запасних частин, виробництво будівельних конструкцій і деталей);

ремонтні (ремонт механічного і електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);

енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теплоенергії, стислим повітрям, киснем, водою);

транспортні (залізничний, водний і автомобільний транспорт тощо).

Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання (нормативи, замовлення) по виробництву виробів, робіт і послуг, по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрішньовиробничого госпрозрахунку, а на великих підприємствах - для розрахунків між підрозділами основного і допоміжного виробництв за надані послуги та оприбуткування виготовлених інструментів і матеріалів.

Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.

У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі витрати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт-год електроенергії, 1 Гкал тепла, 1 т пару, 1000 м³ води, 1 т перевезень, 1 год. роботи автомобіля тощо).

Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різнорідну продукцію. На першому етапі тут розподіляються непрямі витрати, на другому - оцінюються залишки незавершеного виробництва.

Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) ' послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати і списувати взаємні та інші послуги за плановою або нормативною собівартістю. В деяких випадках допускається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця.

Обслуговуючі виробництва та господарства - це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства.

Продукція обслуговуючих виробництв та господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так і іншими сторонніми (зовнішніми) споживачами.

Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі наступних виробництв та господарств:

житлово-комунальні (утримання гуртожитків, житлових будинків, пралень, лазень, тощо);

науково-дослідні та конструкторські підрозділи;

майстерні побутового обслуговування (ательє, перукарні);

їдальні та буфети;

будинки відпочинку, санаторії, профілакторії, спортивні клуби та інші установи оздоровчого та культурно-просвітницького призначення;

дитячі дошкільні установи.

3. Облік браку та напівфабрикатів власного виробництва

3.1 Облік браку у виробництві

Поняття браку у виробництві.

Одним з основних видів втрат у виробництві є брак продукції.

Брак у виробництві - це вироби або роботи, які не відповідають установленим вимогам і не придатні для використання за прямим призначенням або потребують додаткової обробки.

На деяких виробництвах виникають відходи, які поділяються на технологічні втрати і технічно неминучий брак. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виникають у виробництві внаслідок невідповідності виробничих запасів технологічним вимогам або непередбачених відхилень в здійсненні окремих операцій, недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу.

Технічно неминучий брак у виробництві - це напівфабрикати, деталі, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення виявлених недоліків.

Облік браку у виробництві класифікують за наступними ознаками:

1. За місцем виникнення:

внутрішній брак - брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;

зовнішній - брак, виявлений безпосередньо у покупця.

2. За характером дефектів:

остаточний брак - брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;

виправний брак, який може бути виправлений шляхом додаткової обробки або заміни непридатних деталей і комплектуючих.

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо).

4. За винними особами (робітник, постачальник).

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, в тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Також не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю в нижчий сорт.

Документування.

Виникнення браку у виробництві документують актом про брак (форма Т-46), повідомленням, листком про брак або у відомостях (форма Т-47). В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію, її вид, сорт, типорозмір, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів: матеріально-технічного, збуту, ціноутворення, виробництва. У разі, коли вартість матеріальних цінностей зменшується за рахунок втрат споживчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояснювальні записки від матеріально відповідальних осіб про неправильне зберігання або використання.

На підставі акту брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку та технологічної операції.

Характеристика рахунку 24 "Брак у виробництві".

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції передбачено рахунок 24 "Брак у виробництві". Цей рахунок активний, балансовий.

По дебету рахунку 24 "Брак у виробництві" відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.

Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва продукції, по якій виник брак, а також в розрізі статей калькуляції.

В кінці місяця рахунок 24 "Брак у виробництві" щомісяця закривається.

До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічного неминучого браку" включаються:

а) собівартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;

б) вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

в) вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

г) витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 "Виробництво" сторнувальними записами по відвантаженню продукції. Після цього вартість забракованих виробів списується проводкою Д-т pax. 24, К-т pax. 23.

Собівартість внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробничих витрат та інших спеціальних витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.

Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку. Суми витрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає:

а) витрати на сировину, матеріали та напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;

б) витрати на заробітну плату робітників, нараховану за виправлення браку;

в) відрахування на соціальне страхування.

Загальновиробничі витрати включаються до собівартості технічно неминучого браку пропорційно сумі основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношенням, обчисленим під час визначення кошторисних (нормативних) ставок.

Якщо брак є невиправним (кінцевим) необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковані і вилучені вироби, і списати її з рахунку 23 "Виробництво" за статтями витрат (матеріали, зарплата, загальновиробничі витрати) на рахунок 24 "Брак у виробництві": Д-т pax. 24, К-т pax. 23 - фактична собівартість кінцевого браку.

Бракована продукція не відображається в складі незавершеного виробництва. Проте, в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах, де втрати відносяться на уточнення замовлення, по якому визначено брак, зазначені втрати включаються в замовлення, як незавершені виробництвом у звітному періоді, і повинні бути відображені в складі незавершеного виробництва.

Відшкодування втрат від браку.

Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному (кінцевому) браку - вартість матеріалів (за вирахуванням відходів), сума основної зарплати, виключаючи вартість браку за ціною лому.

В бухгалтерському обліку такі ситуації відображаються наступним чином:

Д-т pax. 209 "Інші матеріали", К-т pax. 24 "Брак у виробництві" оприбуткування лому від списання кінцевого браку;

Д-т pax. 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків", К-т pax. 24 "Брак у виробництві" - списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку;

Д-т pax. 374 "Розрахунки за претензіями", К-т pax. 24 "Брак у виробництві" - виставлена претензія за поставку неякісних ТМЦ, з вини яких виникли втрати від браку.

Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку представляє собою величину втрат від браку. Запис на рахунках буде наступним: Д-т pax. 23 "Виробництво", К-т pax. 24 "Брак у виробництві".

Кореспонденція рахунків з обліку браку у виробництві представлена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Основні бухгалтерські проводки по рахунку 24 "Брак у виробництві" [4, 322]

№ оп.	Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Відпущено матеріали, паливо, запасні частини для виправлення браку	24 "Брак у виробництві"	20 "Виробничі запаси"
2	Відпущено МШП для виправлення браку	24 "Брак у виробництві"	22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети"
3	Списано втрати від невиправного браку, виявленого в цехах основного виробництва	24 "Брак у виробництві"	23 "Виробництво"
4	Списано вартість забракованих напівфабрикатів власного виробництва; напівфабрикати власного виробництва використані для виправлення браку	24 "Брак у виробництві"	25 "Напівфабрикати"
5	Відображено собівартість продукції, відправленої покупцю для заміни забракованої	24 "Брак у виробництві"	26 "Готова продукція"
6	Оплачено готівкою витрати, пов'язані з виправленням браку	24 "Брак у виробництві"	30 "Каса"
7	Оплачено з поточного або валютного рахунку витрати, пов'язані з виправленням браку	24 "Брак у виробництві"	31 "Рахунки в банках"
8	Оплачено з підзвітних сум витрати, пов'язані з виправленням браку	24 "Брак у виробництві"	372 "Розрахунки з підзвітними особами"
9	Відображено витрати по виправленню продукції, відправленої споживачам	24 "Брак у виробництві"	37 "Розрахунки з різними дебіторами", 68 "Розрахунки за іншими операціями"
10	Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані по виправленню браку або по проведеному гарантійному ремонту	24 "Брак у виробництві"	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"
11	Нараховано заробітну плату працівникам за виправлення браку та проведені відрахування на соціальні заходи від зарплати згідно з чинним законодавством	24 "Брак у виробництві"	66 "Розрахунки з оплати праці", 65 "Розрахунки за соціальним страхуванням"
12	Включено до собівартості невиправного браку відповідна частина загальновиробничих витрат	24 "Брак у виробництві"	91 "Загальновиробничі витрати"
13	Оприбутковано матеріали, паливо, запчастини, які залишились після виправлення браку або при списанні невиправного браку (за ціною можливого використання)	20 "Виробничі запаси"	24 "Брак у виробництві"
14	Оприбутковано матеріальні цінності, що залишились після списання остаточного браку, і які можуть бути використані як МШП	22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"	24 "Брак у виробництві"
15	Включено до собівартості продукції, робіт і послуг втрати від браку, визначені на підставі висновків ВТК	23 "Виробництво"	24 "Брак у виробництві"
16	Відображено внутрішнє переміщення бракованої продукції (передача зі складу на склад, зміна матеріально відповідальної особи)	24 "Брак у виробництві"	24 "Брак у виробництві"
17	Оприбутковано придатні напівфабрикати, які були складовою частиною забракованих виробів (за ціною можливого використання)	25 "Напівфабрикати"	24 "Брак у виробництві"
18	Пред'явлено претензії підприємствам, з вини яких виникли втрати від браку	374 "Розрахунки за претензіями"	24 "Брак у виробництві"
19	Списано втрати від браку за рахунок винних в нанесенні матеріального збитку осіб	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	24 "Брак у виробництві"
20	Відображено списання втрат від браку за рахунок зменшення заборгованості перед постачальниками та підрядниками	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"	24 "Брак у виробництві"
21	Утримано вартість забракованої продукції із заробітної плати осіб, які допустили брак	66 "Розрахунки з оплати праці"	24 "Брак у виробництві"
22	Списано за рахунок прибутку вартість втрат від браку у випадку, коли винних осіб не встановлено або у випадку виникнення його внаслідок непередбачених подій	94 "Інші витрати операційної діяльності", 99 "Надзвичайні витрати"	24 "Брак у виробництві"

Синтетичний облік браку у виробництві ведуть в журналі-ордері № 10.

3.2 Облік напівфабрикатів

Поняття напівфабрикату.

Під напівфабрикатом розуміють продукт окремих технологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Проте для самої стадії (фази, переробки) він є закінченим продуктом.

Напівфабрикати, що отримані у виробничих одиницях, цехах підприємствах і вимагають доробки (в наступних виробничих одиницях, цехах або переробних підприємствах) чи укомплектування у вироби, називають напівфабрикатами власного виробництва.