Аудиторський ризик. Аудит діяльності суб’єктів малого бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

АУДИТ

Зміст

Теоретична частина

1. Поняття ризику і правила його оцінювання

2. Аудит діяльності суб'єктів малого бізнесу

Практична частина

1. У січні 2002 року до документів підприємства додана накладна № 33 від 30.01.2002 року. Вугілля - 5461,69 грн.; навантажування - 83,12 грн.; Залізничний тариф - 490,81 грн.; ПДВ (20%) - 98,16 грн. Всього 6133,78 грн.

На основі цього документа в облік були дробленні такі записи, грн.:

Дт 206 - Кт 631 - 5361,91

Дт 641 - Кт 631 - 98,16

Дт 206 - Кт 631 - 83,121

Дт 977 - Кт 631 - 490,81

Зробити аудиторський висновок

2. Акціонерне товариство у лютому 2003 року отримало дві ЕОМ безоплатно. В акті приймання - передачі вказано, що первісна вартість основних засобів становить 3200 грн. за одиницю, сума нарахованого зносу 1100 грн., втрати на транспортування ЕОМ - 150 грн., на професійну підготовку оператора - 250 грн. В обліку оприбуткування відображено записом: Дт 104 - Кт 424 - 3600 грн

Зробити аудиторський висновок

3. На підприємстві працівником, які відсутні у дні видачі заробітної плати, належні їм суми виплачуються особам, яким доручено одержати ці суми на підставі бухгалтерських довідок, виписаних головним бухгалтером

Зробити аудиторський висновок

Список використаної літератури

Теоретична частина

1. Поняття ризику і правила його оцінювання

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику: "Ризик економічний - ймовірність того чи іншого результату (отримання прибутку чи зазнання втрат) від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність"

Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв'язання її залежить: згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї; складання плану перевірки фінансової звітності та визначення її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.

Про актуальність оцінки аудиторського ризику свідчить той факт, що цьому питанню приділяється увага принаймні в шести діючих на сьогодні міжнародних нормативах аудиту.

У чому ж полягає аудиторський ризик? Яка його суть? Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію. Для того щоб усвідомити й оцінити вирішальне значення визначення аудиторського ризику для належного виконання ним своїх професійних обов'язків, з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей у роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки звернемося до історичних етапів розвитку аудиту і професії аудитора.

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його видам дається різне тлумачення. У Національних нормативах № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" та № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки" сутність і визначення різних видів ризику також мають розпливчастий характер. Оскільки Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від 18.12.98 і проходять адаптацію на теренах України, аудиторські фірми й аудитори-підприємці зобов'язані їх дотримуватися.

Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання аудитором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

Детальніше про взаємозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі №32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки".

Незалежні процедури перевірки - аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

Із зарубіжної літератури і практики відомо, що аудит має кілька підходів:

1) підтверджуючий аудит;

2) процедурний аудит;

3) системний аудит;

4) аудит зон ризику.

Не вдаючись до докладного висвітлення суті кожного із зазначених підходів, зауважимо, що підтверджуючий аудит полягає у перевірці дуже великої кількості фактичного матеріалу, різних бухгалтерських записів, для того щоб зробити загальний висновок. При цьому має місце майже дублювання бухгалтерських записів клієнта, а отже, і витрата великої кількості праці аудитора. Проте навіть при цьому може мати місце ризик неправильного висновку про фактичний стан справ, наприклад через невідповідність тлумачення добутих даних, узагальнення їх та ін.

З використанням процедурного аудиту обсяг роботи аудитора трохи скорочується у зв'язку з тим, що на підприємстві діють заздалегідь визначені процедури обробки даних, а аудитор перевіряє надійність їх. Однак і в цьому разі аудитор може застосовувати невідповідні методи одержання аудиторських доказів, що також становить аудиторський ризик.

При системному аудиті оцінюють ефективність функціонування систем (системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю) підприємства-клієнта. Тому необхідно передбачити, а отже й оцінити, ризик того, що у цих системах у певних місцях можуть виникнути перебої або що вони є недосконалими, тобто оцінюються не власне самі дані, а якість одержання і контролю їх.

Найбільшу увагу приділяють визначенню величини аудиторського ризику при використанні четвертого із зазначених нами підходів -- аудиту зон ризику. При цьому підході визначають найсуттєвіші позиції об'єкта перевірки (фінансової звітності підприємства) з урахуванням особливостей діяльності підприємства, яке перевіряють (галузі; структури управління; організації систем обліку і контролю, їх методики та ін.), а також зони ризику в усіх напрямках аудиторської перевірки, тобто місця, де вища вірогідність виникнення, допущення і можливого невиявлення помилок або обману.

Такий підхід до проведення аудиту є найбільш перспективним, оскільки він дуже економічний у зв'язку з тим, що скорочується строк проведення аудиторської перевірки, її трудомісткість і підвищується ефективність. Проте зазначимо, що аудиторський ризик має місце при використанні всіх чотирьох зазначених підходів, але різною мірою. Особливої ваги визначення аудиторського ризику набуває при застосуванні підходу системного аудиту, а тим більше аудиту зон ризику.

Вище нами було дано визначення загального аудиторського ризику. Згідно з міжнародними нормативами аудиту загальний аудиторський ризик включає:

1) властивий ризик;

2) ризик контролю;

3) ризик невиявлення.

Зазначені складові аудиторського ризику у різних країнах називають по-різному, проте вони мають приблизно однакове тлумачення.

У міжнародних нормативах їх називають компонентами, у франції-- елементами, у Шотландії-- частинами.

Властивий ризик (внутрішній ризик -- у Шотландії; загальні ризики пов'язані з підприємством -- у Франції) являє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто це всі помилки, неточності, які можуть бути допущені внаслідок діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок обумовлений дією різних чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх, часто безпосередньо не пов'язаних з підприємством-клієнтом (це інфляція, конкуренція, безробіття та ін.). Цей ризик також можуть спричинювати різні фактори, пов'язані з:

-- ринком збуту продукції;

-- загальною організацією і структурою підприємства;

-- політикою управління і господарювання;

-- кадровою політикою і штатами;

-- кваліфікацією працівників і неналежним виконанням ними своїх обов'язків.

Наприклад: несвоєчасно застраховане майно, яке знищено внаслідок стихійного лиха; підприємство раптово втратило основного постійного клієнта; головний бухгалтер не має необхідного рівня освіти та ін.

Такі фактори особливо повинні враховувати аудитори України, оскільки вітчизняні підприємства перебувають у нелегких економічних умовах функціонування, пов'язаних із загальною економічною ситуацією у країні. Є немала вірогідність, що деякі підприємства можуть збанкрутувати або зазнати певних збитків через зовнішні умови, що склалися, -- втрата клієнтів, постачальників, перебої з поставками, зміни умов кредитування, оподаткування та ін. Все це і становить властивий ризик підприємства. Аудитор при цьому не може нічого змінити, проте він повинен оцінити ситуацію, що склалася, для того, як підкреслюють шотландські аудитори, щоб зосередити зусилля у ході перевірки на галузях, пов'язаних з потенційними труднощами.

Властивий ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій, початковій стадії аудиту, коли він тільки ознайомлюється з діяльністю підприємства, структурою та організацією управління, місцезнаходженням його складових та іншими питаннями. Аудитор для цього використовує як інформацію, подану підприємством-клієнтом, так і інформацію із зовнішніх джерел.

Оцінюючи властивий ризик, аудитор повинен звертати увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності, тобто ризик оцінюється на рівні фінансової звітності. А це означає, що з усієї сукупності виокремлюється коло ризиків підприємства, не пов'язаних зі складанням бухгалтерської звітності, підтвердити яку і повинен аудитор.

Наступною складовою аудиторського ризику є ризик контролю.

Ризиком контролю є побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, не буде виявлена або своєчасно застережена системою внутрішнього контролю. Нагадаємо, що виходячи із зарубіжного досвіду суттєвою або матеріальною.вважають помилку, яка сама або в сукупності з іншими спотворює фінансову звітність на 4--5% від загального підсумку звітності, або сама по собі незначна, проте змінює фінансовий результат на протилежний -- збиток на прибуток, і навпаки.

Ризик контролю у Шотландії називають ризиком, пов'язаним з контролем, а у Франції -- ризиком, пов'язаним з характером оброблюваних операцій, а також зі створенням і функціонуванням систем, що трохи відрізняються від міжнародних нормативів. З наведеного визначення ризику контролю можна зробити висновок, що він складається з двох компонентів -- ризику системи бухгалтерського обліку і ризику систем внутрішнього контролю.

Як вважають шотландські фахівці, є ризик того, що помилкам не вдасться запобігти завчасно і що вони будуть допущені або їх не буде виявлено після виникнення. Аудитор мало що може зробити для того, щоб виправити таку ситуацію у короткий термін, проте він повинен її оцінити, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитор повинен при визначенні ризику контролю оцінити надійність, ефективність і дієвість систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що, можливо, будуть допущені помилки або обман унаслідок документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Інакше кажучи, це означає, що система обліку є неефективною, не повністю надійною. Оцінка такого ризику особливо важлива нині для аудиторів України. Тепер перед бухгалтерами України поставлено завдання правильного ведення бухгалтерського обліку в ситуації, що склалася, коли часто змінюється законодавство, нормативи інструкції. Це потребує великої уваги, сумлінності, чесності аудиторів, водночас збільшує обсяг облікових робіт, що, у свою чергу, зумовлює збільшення можливості допущення помилок як унаслідок недостатнього розуміння суті, так і арифметичних неточностей, пропусків інформації та ін. Усе це посилює і збільшує ризик для аудитора у системі бухгалтерського обліку підприємства-клієнта.

Для оцінки величини ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер діяльності підприємства-клієнта, господарські операції (звичайні), які найчастіше повторюються, а також виділити незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції і причини, що зумовили їх; вивчити систему бухгалтерського обліку, яка застосовується на підприємстві, і сам процес ведення обліку та складання звітності; склад і кваліфікацію працівників бухгалтерії, особливо головного бухгалтера, а також посадові інструкції і розподіл функціональних обов'язків між обліковим персоналом та інші важливі питання.

На величину ризику контролю впливає також факт виявлення під час попередньої аудиторської перевірки помилок, неточностей у веденні бухгалтерського обліку, що знижує довіру до нього збільшує ризик (це повинні враховувати аудитори при проведенні наступних аудиторських перевірок).

У зарубіжній літературі і практиці, зокрема в США, виділяється концепція відносного ризику щодо умов, при яких збільшується або зменшується ефективність і надійність обліку, й виділяються статті активів і пасивів балансу, які являють собою зону ризиків, тобто за якими вірогідність помилки або обману більша, ніж за іншими статтями або показниками. До статей високого ризику можна віднести, наприклад, такі: «Каса», «Розрахунковий рахунок», «Матеріальні запаси», «Дебітори», «Кредитори», «Нематеріальні активи» та ін. Тому аудиторська перевірка має бути проведена більш ретельно за статтями з відносно високим ризиком, особливо в разі низької оцінки загальної ефективності систем обліку.

Все ж навіть якщо система є надійною за своєю будовою, як вважають аудитори Франції, вона може бути неповноцінною у своєму функціонуванні. Незалежно від будь-якого бажання вийти за межі системи, може статися порушення її функціонування. У зв'язку з цим аудитору важливо оцінити ризик самої системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта, але передусім переконатися в її наявності, існуванні і використанні. В основу оцінки ефективності дії системи внутрішнього контролю покладено передбачення аудитора, що існуюча система внутрішнього контролю не зможе виявити допущені суттєві помилки в системі бухгалтерського обліку або не зможе запобігти їм.

Для того щоб дійти певного висновку з цього питання, аудитор повинен докладно вивчити (ще на підготовчому етапі аудиторської перевірки) систему внутрішнього контролю. З цією метою він вивчає порядок обробки даних на підприємстві і встановлює, як здійснюється внутрішній контроль (у ручну або автоматизовано) і його дієвість. Це дуже важливо, оскільки аудитор у своїй роботі багато в чому може покластися (довіряти) на результати внутрішнього контролю, якщо він матиме до нього високий ступінь довіри.

З практичного досвіду французьких аудиторських фірм аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю (попередньо визначивши його спрямованість і вплив на систему бухгалтерського обліку і якість складання фінансової звітності):

Організаційну систему -- розподіл повноважень між керівництвом підприємства, кваліфікація і компетентність штату, виконання обов'язків, а також взаємний контроль за роботою управлінського персоналу;

Систему документації й інформації-- правильність документального оформлення господарських операцій, відображення їх в облікових регістрах; простежування шляху проходження документа з моменту одержання дозволу на здійснення господарської операції і його складання до здавання в архів; попередня нумерація бланків документів та ін.; форма поширення, обробки і класифікації інформації; можливість швидкого пошуку необхідної інформації, здійснення аналізу наявної інформації і використання добутих даних для прийняття управлінських рішень; контроль за можливим допущенням неточностей або виявленням помилок;

Матеріальні засоби захисту -- наявність спеціально обладнаних приміщень, надійних стін, дверей, сейфів, огорож, сигналізації, охорони, вказівних знаків, що дає певну гарантію збереження активів підприємства (запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, коштів у касі); застосування системи кодів, паролів та інших засобів несанкціонованого доступу до інформації на персональних автоматизованих робочих місцях;

Штат -- політика підприємства стосовно кваліфікації і компетентності фахівців; процедура приймання на роботу (найкраще на конкурсній основі); заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу; розмір оплати праці; перевірка виконання покладених обов'язків;

Систему спостереження -- заходи щодо перевірки дієвості системи контролю, що передбачає безперервну дію її, пристосовуваність до ситуацій, які виникли, актуалізація завдань і проблем, які повинен розв'язувати внутрішній контроль, наприклад, зі зміною стратегії подальшої діяльності підприємства-клієнта.

Усі зазначені напрями оцінки системи внутрішнього контролю є надзвичайно важливими для аудиторів України, оскільки, крім визначення її ефективності і ступеня довіри до неї, вони повинні передусім під час попереднього ознайомлення з підприємством допомогти правильно організувати таку систему у клієнта, бо на дуже небагатьох вітчизняних підприємствах вона перебуває на належному рівні організації і використання, і у зв'язку з цим виникає чимало проблем, яких можна було б уникнути при надійній системі внутрішнього контролю.

Після оцінки системи внутрішнього контролю (яка часто оцінюється аудитором разом з системою бухгалтерського обліку внаслідок тісного взаємозв'язку їх) аудитор може приступити до планування аудиторської перевірки, маючи вже можливість обґрунтованого вибору напрямів аудиту і необхідних для його здійснення методів і прийомів, кількості потрібних аудиторських процедур, найбільш прийнятних видів аудиторських доказів (добутих аудитором унаслідок незалежних аудиторських процедур; від третіх незаінтересованих осіб; наданих підприємством-клієнтом).

Допоміжним інструментом при оцінці систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, як свідчить зарубіжний досвід, є так звані анкети внутрішнього контролю, де викладені запитання, які аудитор повинен поставити у ході перевірки зазначених систем. Структура таких анкет, набір запитань не стандартні. Як правило, кожною аудиторською фірмою розробляються базові анкети, які потім конкретизуються аудитором відповідно до кожного конкретного підприємства-клієнта. Такі анкети особливо важливі як робочі документи аудитора під час використання даних внутрішнього контролю.

Зазначимо, що згідно з міжнародними нормативами аудиту, аудитора не стосуються ті рішення і процедури у рамках систем обліку і внутрішнього контролю, які не належать до фінансової інформації.

У випадку, якщо аудитор перевіряє підприємство тривалий час (протягом 4--6 років), то визначення ступеня ризику систем обліку і внутрішнього контролю дещо полегшується, проте з'являється вірогідність того, що аудитор не помітить зниження ефективності такого контролю в цілому або за окремими його напрямками, використовуючи дані про систему внутрішнього контролю, одержані під час попередніх перевірок.

Зі схеми аудиторського ризику, видно, що третім компонентом, складовою аудиторського ризику є ризик невиявлення.

Ризик невиявлення (ризик, пов'язаний з можливістю невиявлення помилок -- у Шотландії, ризик невиявлення помилок, пов'язаний з аудитом, -- у Франції) означає, що суттєві помилки можуть залишитися невиявленими у ході аудиторської перевірки.

Певний ризик невиявлення завжди матиме місце, навіть якщо аудитор повинен буде обстежити 100% залишків за рахунками, оскільки він може вибрати невідповідну аудиторську процедуру або неправильно інтерпретувати результати аудиту.

Визначення аудитором величини ризику невиявлення (тобто він установлює його сам для себе) тісно пов'язане з величиною ризику систем обліку і внутрішнього контролю. Чим вищий ризик останніх, що означає невисокий ступінь довіри аудитора до систем обліку і внутрішнього контролю, тим менший ризик невиявлення необхідно встановити для цієї перевірки. А це означає, що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг підтверджуючих і незалежних процедур, інакше кажучи, ризик невиявлення -- це та частка похибки аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при системах обліку і внутрішнього контролю, що склалися на підприємстві-клієнті, у разі додержання умови якості проведення робіт і відповідності їх установленим аудиторським нормативам.

Ризик контролю і властивий ризик не залежать від аудитора і рій не може на них вплинути. Як зазначено у міжнародному нормативі, ці ризики існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності і є результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. На відміну від цих двох складових аудиторського ризику, ризик невиявлення є результатом аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто ризик визначає ступінь якості, рівень його діяльності.

Отже, аудитор повинен зробити все можливе (провести аудиторську перевірку так, щоб це давало найбільшу вірогідність невиявлення суттєвих помилок), щоб звести ризик невиявлення до мінімуму. Цього можна досягти, проводячи більшу кількість аудиторських процедур і правильно вибравши спосіб одержання аудиторських доказів. Так, аудиторські докази, добуті самим аудитором, вважають більш достовірними порівняно, наприклад, з одержаними від підприємства.

В аудиторів України, на жаль, і це зрозуміло, ще недостатній досвід у визначенні аудиторського ризику. Тому необхідно використовувати найкраще у зарубіжному досвіді з цього питання, особливо при використанні такого підходу до проведення аудиту, як аудит зон ризику. Як стверджують видатні професійні аудитори Шотландії; за умови надійних систем обліку і внутрішнього контролю, як правило, встановлюють високий поріг виявлення помилок, що дає змогу скоротити обсяг аудиторських процедур, тестів і зосередити увагу на галузях, пов'язаних з найбільшим ризиком, ураховуючи специфіку конкретного підприємства (це запаси, кошти та ін.). При цьому здебільшого використовуються такі методи і прийоми, які спрямовані на виявлення помилок після здійснення їх, а не на запобігання їм.

Як свідчить зарубіжна спеціальна література (Р. Додж, Дж. Робертсон), ризик невиявлення складається з ризику аналітичного огляду і ризику неефективності тестового контролю, що обов'язково необхідно враховувати.

Визначений таким чином на підготовчому етапі аудиторський ризик не є величиною сталою. Його значення може змінюватися, коригуватися під час проведення аудиторської перевірки. Тобто може збільшуватися кількість аудиторських процедур, змінюватися напрям аудиторської перевірки, коригуватися план роботи.

Звертаємо увагу на те, що не слід ототожнювати розглянутий нами аудиторський ризик із загальним ризиком аудиторської фірми, безумовно, тісно пов'язаним з ризиком невиявлення. Це означає, що аудиторська фірма ризикує втратити або погіршити свою репутацію, імідж у разі низької якості проведення аудиту, що призводить до втрати потенційних клієнтів, а в гіршому випадку до припинення її діяльності й позбавлення права проводити аудит. Якщо помилку не виявлено, але вона передбачається, то це має бути обов'язково застережене аудитором у його звіті й аудиторському висновку, що стало правилом у зарубіжній практиці.

Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення величини аудиторського ризику. Зазначимо, що єдиної такої методики немає. Вона, як правило, розробляється кожною аудиторською фірмою або окремим аудитором відповідно до умов конкретної перевірки. З цією метою створюють так звані моделі аудиторського ризику, які постійно удосконалюються.

Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1--5% (0,01--0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його допустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, ЇЇ термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Проте на підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р. Додж, Дж. Робертсон), можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:

АР = РО * РК * РВ,

де АР -- аудиторський ризик;

РО -- ризик системи обліку;

РК-- ризик системи внутрішнього контролю;

РВ-- ризик невиявлення помилок аудитором.

Найбільш повно методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж. Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:

-- аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО = 0, РК = 0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;

-- аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення (наприклад, більш як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.

Наприклад:

АР = РО (0,8) * РК (0,9) * РВ (0,5) = 0,36;

-- аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта.

Так,

АР = РО (1,0) * РК(1,0) * РВ (0,01) = 0,01.

З урахуванням поданої вище загальної моделі аудиторського ризику і того, що ризик невиявлення, як уже було зазначено, складається з ризику тестового контролю і ризику аналітичного огляду, розрахунок може бути таким:

АР = РО * РО * РК * РАО * РТ,

де РАО-- ризик аналітичного огляду;

РТ-- ризик тестового контролю.

Такий принцип оцінки аудиторського ризику широко використовується на практиці, наприклад аудиторською фірмою КРМО у Німеччині.

Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами: «низький», «середній», «високий», що часто використовується на практиці.

Суттєвою вважається помилка виявлена в процесі аудиту, яка значно викривлює фінансовий стан підприємства, змінює результат його діяльності або розмір якої більше 5% підсумку балансу.

2. Аудит діяльності суб'єктів малого бізнесу

Суб'єкти малого бізнесу поділяються на суб'єктів малого підприємництва (СМП) та малі підприємства (МП).

Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" до СМП належать суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми, середньооблікова чисельність працюючих в якому за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.

Винятком являються довірчі товариства, страхові компанії, інші фінансово - кредитні установи, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному капіталі яких частка внесків, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є СМП, перевищує 25%.

До малих підприємств відповідно до Закону України "Про підприємства" належать підприємства:

- у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Перед початком перевірки слід чітко розібратися, до яких саме суб'єктів малого бізнесу належить підприємство, що перевіряється.

Метою аудиту стану обліку діяльності МП та СМП є встановлення відповідності методики обліку, що застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень та ступеню їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності.

В ході аудиту суб'єктів малого бізнесу аудиторам слід застосувати національні нормативи аудиту всіх об'єктів.

Необхідність відокремленого розгляду аудиту стану обліку суб'єктів малого бізнесу пов'язана з:

- особливостями ведення бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

- формування вимог, які слід виконувати при плануванні аудиту;

- особливостями вивчення аудиторами поставлених замовником завдань аудиту.

Аудит діяльності підприємств малого бізнесу полягає в тому, щоб провести перевірку дотримання ними норм законодавства України; встановити, чи правильно і своєчасно вони сплачують податки, збори та обов'язкові платежі; чи співставляються витрати з доходами; чи не зростає дебіторська і кредиторська заборгованість і якими факторами вона спричинена; чи регулярно нараховується і виплачується заробітна плата та її середній розмір; як часто, в яких розмірах і на які потреби використовуються підзвітні суми; за якою формою ведеться бухгалтерський облік і які первинні документи та облікові реєстри застосовуються на підприємстві; які штрафи і пені сплатило підприємство в поточному році, за що і на яку суму тощо.

Специфічними завданнями аудиту стану обліку діяльності МП та СМП є:

- перевірка робочого плану рахунків, що застосовується на підприємстві;

- перевірка обліку витрат підприємства, що працює за спрощеним планом рахунків;

- перевірка системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва та відображення податків в обліку;

- перевірка облікових реєстрів, що склалися за спрощеною формою;

- перевірка квартальної та річної звітності, складеної за спрощеною формою.

Особливості аудиту суб'єктів малого бізнесу викликані, як правило, обмеженням або відсутністю розподілу повноважень працівників, що відповідають за ведення обліку та підготовку звітності.

Предметом аудиту стану обліку діяльності МП та СМП є перевірка з точки зору законності, достовірності та доцільності господарських операцій, що відбуваються на таких підприємствах.

Специфічними об'єктами аудиту стану обліку діяльності суб'єктів малого бізнесу є:

- операції з нарахування та відображення в обліку податків;

- операції з відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат підприємства;

- дотримання трудового законодавства.

Аудиторам в цьому випадку необхідно знати особливості, що впливають на облік та його організацію на таких підприємствах. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Особливості організації обліку на малих підприємствах та суб'єктах малого підприємництва.

№	Об'єкт аудиту	Можливі варіанти
1.	Оподаткування (для СМП)	- звичайна система оподаткування - сплата єдиного податку в розмірі 6% та ПДВ - сплата єдиного податку в розмірі 10% без сплати ПДВ
2.	План рахунків	- повний - спрощений
3.	Рахунки для обліку витрат	- рахунки лише 8 класу - рахунки лише 9 класу - рахунки 8 та 9 класу одночасно (хоча недоцільно)
4.	Облікові регістри	- проста форма бухгалтерського обліку (3 відомості та книга обліку господарських операцій) - регістри обліку майна малого підприємства (9 відомостей)
5.	Звітність (для СМП)	Спрощена форма у складі Балансу (форма № 1-м) та Звіту про фінансові результати (форма № 2-м)

При вивчені організації бухгалтерського обліку у суб'єктів, які використовують спрощену форму обліку, необхідно звернути увагу не такі складові:

- кількість бухгалтерів та працівників, які відповідають за збереження товарно - матеріальних цінностей;

- наявність облікової політики;

- наявність робочого плану рахунків та його особливості;

- наявність затвердженого графіка документообігу та здійснення контролю за його виконанням;

- застосування в обліку та управлінні комп'ютерних програм;

- наявність форм первинних звітних документів, відмінних від типових;

- порядок первинної інвентаризації;

- порядок ведення книги обліку господарських операцій;

- склад регістрів та порядок запису в них;

- порядок обліку витратна виробництво й формування собівартості, що застосовується;

- напрямки використання прибутку;

- процедури поточного контролю за наявністю та використанням запасів;

- процедури поточного контролю за правильністю розрахунків з дебіторами та кредиторами;

- особливості руху необоротних активів та товарно - матеріальних запасів за звітний період;

- особливості у розрахунках з дебіторами та кредиторами за звітний період.

В ході збору та оцінки інформації про суб'єкт малого бізнесу аудиторам необхідно врахувати наступну специфіку нормативної бази щодо їх діяльності:

- спрощений порядок реєстрації, ліцензування та сертифікація діяльності СМП;

- спрощений порядок надання державної статистичної та фінансової звітності;

- допустимість використання (при дотриманні необхідних умов) самостійно розроблених форм документування господарських операцій та надання форм бухгалтерської звітності на бланках, виготовлених самостійно;

- заходи державної підтримки, що впливають на їх фінансово - господарську діяльність;

- вплив особливостей регіонального і місцевого законодавства на їх функціонування.

Джерелами інформації для аудиту стану обліку діяльності МП та СМП є:

- свідоцтво про сплату єдиного податку (в разі спрощеної системи оподаткування);

- наказ про облікову політику та додатки до нього;

- первинні документи;

- облікові регістри;

- звітність.

Вивчення обліку діяльності малих підприємств і суб'єктів малого підприємництва здійснюють в такій послідовності:

1. Перевірка приналежності підприємства до МП або СМП. Перш ніж перевіряти підприємство, слід з'ясувати, чи підпадає воно під визначення МП та СМП відповідно до норм чинного законодавства.

2. Перевірка правильності оподаткування СМП. Аудиторам слід перевірити, яку систему обрало підприємство для сплати податків. У разі вибору спрощеної системи оподаткування необхідно перевірити наявність відповідного свідоцтва. Сума єдиного податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, повинна відображатись одночасно з доходами (вартістю відвантаженої продукції, виконаних робіт), у зв'язку з одержанням яких ці витрати понесені. Аудитор повинен перевіряти дотримання цієї вимоги.

3. Перевірка правильності відображення в обліку витрат підприємства. Аудитору слід прослідкувати, чи списуються суми витрат, пов'язаних з виконанням робіт і наданням послуг щомісяця з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунку 23, а з кредиту рахунку 23 - у кореспонденції з дебетом рахунка 79. Щодо витрат, пов'язаних з виробництвом готової продукції, то ці суми з рахунку 23 повинні списуватись у кореспонденції і дебетом рахунку 26. Витрати, пов'язані зі здійсненням продажу товарів, з рахунків класу 8 "Витрати за елементами" списуються у звітному періоді в кореспонденції з дебетом рахунку 79.

У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва і готової продукції визначається наступним чином:

- інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, який оцінюється за прямими матеріальними витратами і прямими витратами на оплату праці з відображенням за дебетом рахунка 23 і кредитом рахунку 79;

- на підставі первинних документів, якими оформляється рух (виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) готової продукції за центрами відповідальності. Залишок готової продукції, який встановлюється за даними кількісного (оперативного) обліку на дату балансу, оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суму прибутку, виходячи з прибутку для конкретного виду готової продукції) і відображається у звітному місяці за дебетом рахунку 26 і кредитом рахунка 79.

4. Перевірка облікових регістрів. Аудитору на підставі чинного законодавства та наказу про облікову політику, прийнятого на підприємстві, слід перевірити, чи правильно ведуться облікові регістри.

У випадку використання на підприємстві простої форми бухгалтерського обліку, необхідним є ведення таких облікових регістрів:

- Книги обліку господарських операцій за формою № К - 1;

- відомості обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за формою В - 1;

- відомості обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за формою В - 2;

- відомості обліку заробітної плати за формою В - 8.

У випадку використання форми бухгалтерського обліку із застосуванням регістрів обліку майна малого підприємства необхідним є ведення таких облікових регістрів:

- відомості обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за формою В - 1;

- відомості обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за формою В - 2;

- відомості обліку витрат на виробництво за формою В - 3;

- відомості обліку грошових коштів і фондів за формою В - 4;

- відомості обліку розрахунків та інших операцій за формою В - 5;

- відомості обліку реалізації за формою В - 6;

- відомості обліку розрахунків з постачальниками за формою В - 7;

- відомості обліку заробітної плати за формою В - 8;

- відомості (шахової) за формою В - 9.

5. Перевірка правильності складання звітності. СМП відповідно до П(с)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва" можуть складати звітність за спрощеною формою у складанні Балансу (форма № 1-м) та Звіту про фінансові результати (форма № 2-м). В цьому випадку аудитору слід врахувати, що підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства СМП, застосовують П(с)БО 25 у поточному році. Якщо такі підприємства, а також новостворені за результатами діяльності за І півріччя поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані СМП, то фінансовий звіт цими підприємствами повинен складатися за цей і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до П(с)БО 25.

На титульному аркуші фінансового звіту СМП повинна зазначатись середньооблікова чисельність працівників, у тому числі і сумісників, і тих, хто залучається за договорами цивільно-правового характеру.

При перевірці Балансу форми № 1-м слід враховувати, що він відрізняється від Балансу форми № 1 (П(с) БО 2 "Баланс") скороченням окремих рядків:

1) по активу: 010, 011, 012 (нематеріальні активи відображаються в рядку основних засобів), 045 (фінансові інвестиції показані одним рядком), 050, 060 (всі інші необоротні активи показані одним рядком), 110 (тварини на вирощуванні та відгодівлі та незавершене виробництво відображені разом з виробничими запасами), 120, 140 (товари відображаються за купівельною вартістю, разом з готовою продукцією), 150 (заборгованість по векселям враховується у складі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги), 180 - 200 (окремим рядком представлено тільки заборгованість бюджету, а вся інша дебіторська заборгованість відображається в одному рядку).

2) по пасиву: 310(пайовий капітал відображається у рядку додаткового капіталу), 330 (відсутній додатково вкладений капітал у вигляді емісійного доходу), 370 (неоплачений та вилучений капітал відображається в одному рядку), 400 - 420 (всі забезпечення майбутніх витрат та платежів представленні в одному рядку), 520 (векселі відображаються у складі кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги), 540, 560, 590, 600 (в окремі рядки виділена заборгованість бюджету, по страхуванню та оплаті праці, інші зобов'язання представлені одним рядком).

Що стосується відстрочених податкових активів та зобов'язань, то СМП звільнені від необхідності розраховувати різницю між бухгалтерським податком на прибуток і податковим.

Щодо Звіту про фінансові результати форми № 2-м, то на відміну від Звіту про фінансові результати форми № 2 (П(с)БО 3) вона представлена тільки одним розділом (об'єднані розділи фінансових результатів і елементів операційних витрат), скорочена кількість проміжних розрахункових рядків, адміністративні витрати і витрати на збут враховуються у складі інших звичайних витрат.

Під час заповнення статей про елементи витрат операційної діяльності (рядки 090 - 120) слід керуватись П(с)БО 16 "Витрати". Торговельні організації собівартість реалізованих товарів до матеріальних затрат не включають, а показують у вписаному рядку 140.

Основні відхилення в обліку СМП та МП відображено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Відхилення від чинного законодавства обліку СМП та МП

№	Можливі відхилення	Характеристика відхилень
1.	Помилки в оподаткуванні	- відсутність Свідоцтва про сплату єдиного податку - не нарахування ПДВ в разі сплати єдиного податку за ставкою 6% - невчасне нарахування податків - якщо малий економічний суб'єкт здійснює велику кількість операцій за готівкові кошти, можлива ситуація, коли виручка не фіксується або занижується, а втрати - завищуються (з метою покриття коштів, спрямованих на особисте споживання керівних працівників як виробничі затрати)
2.	Невизначеність щодо робочого плану рахунків	В наказі про облікову політику відсутній робочий план рахунків, у зв'язку з чим немає постійності в обліку протягом звітного року
3.	Неправильне застосування облікових регістрів, помилки в них	Застосовуються не всі регістри спрощеної форми обліку або взагалі не застосовуються, у зв'язку з чим облікові запаси можуть вестися нерегулярно, без послідовного дотримання формальних вимог, можуть не відображати реального стану речей, що підвищує ризик викривлення бухгалтерської звітності. При обмеженій кількості співробітників, які ведуть бухгалтерський облік, утруднені або неможливі регулярні взаємні звірки облікових даних, що підвищує ризик виникнення помилок і викривлень бухгалтерської звітності.
4.	Помилки при складанні звітності	Не проводиться інвентаризація, у зв'язку з чим не здійснюється коригування незавершеного виробництва та витрат у формі № 2-м.
5.	Неправильне введення даних в комп'ютер	Якщо у суб'єктів малого бізнесу застосовується одиничний комп'ютер зі спрощеною програмою обліку, для одного бухгалтера чи обмеженого числа облікових працівників з'являється можливість вводити неузгоджені дані в систему обліку, вносити в систему операції заднім числом, проводити операції, що не знайшли схвалення чи затвердження у встановленому порядку.

Наведемо норми П(с)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", від яких можуть бути виявлені відхилення (табл. 2.3.).

аудиторський ризик малий бізнес

Таблиця 2.3. Відхилення від норм П(с)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", які виявляються аудиторами при дослідженні звітності

№	Питання, що досліджується	Можливі відхилення	Пункт П(с)БО, що порушуються
1	2	3	4
1.	Наведення показників Фінансового звіту СМП	Наведення показників в грн. (а не в тис. грн.) з більше або менше, ніж з одним десятковим знаком	п. 1
2.	Суб'єкти, на яких поширюються норми П(с)БО	Заповнення Фінансового звіту малими підприємствами, які не визнані суб'єктами малого підприємництва відповідно до чинного законодавства	п. 2
3.	Визначення середньооблікової кількості працюючих	Незазначення на титульній сторінці Фінансового звіту середньооблікової кількості працівників	п. 3
4.	Відображення статей активів і зобов'язань	Згортання статей активів і зобов'язань, не передбачених відповідними П(с)БО	п. 4
5.	Відображення даних у графі 4 Звіту про фінансові результати (ф.2-м)	Відображення у графі 4 Звіту про фінансові результати даних за попередній період замість даних за аналогічний період попереднього року	п. 4
6.	Відображення інформації у статті "Основні засоби" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті первісної вартості та зносу нематеріальних активів, відображення зносу не в дужках	п. 7
7.	Відображення інформації у статті "Виробничі запаси" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті витратна незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)	п. 10
8.	Відображення інформації у статті "Готова продукція" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті купівельної вартості товарів, придбаних для подальшого продажу	п. 11
9.	Відображення інформації у статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті заборгованості, забезпеченої одержаними векселями	п. 12
10	Відображення інформації у статті "Додатковий капітал" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті суми пайового капіталу	п. 20
11	Відображення інформації у статті "Неоплачений капітал" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті суми вилученого капіталу	п. 23
12	Відображення інформації у статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" Балансу (ф. 1-м)	Не включення до цієї статті заборгованості, забезпеченої векселями	п. 28
13	Відображення інформації у статті "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (ф. 2-м)	Не включення до цієї статті суми єдиного податку, плати за спеціальний торговий патент і суми єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників та відсутність конкретизації їх у рядку 131	п. 38
14	Відображення інформації у статті "Податок на прибуток" Звіту про фінансові результати (ф. 2-м)	Включення до цієї статті суми єдиного податку, плати за спеціальний торговий патент, єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських виробників. Відображення у цьому рядку бухгалтерського, а не податкового податку на прибуток	п. 43
15	Відображення інформації у статті "Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції" Звіту про фінансові результати (ф. 2-м)	Неправильне відображення залишків незавершеного виробництва, визначенні шляхом інвентаризації, та залишку готової продукції, визначених на підставі первинних документів	п. 44
16	Відображення інформації у статті "Чистий прибуток (збиток)" Звіту про фінансові результати (ф. 2-м)	Згортання чистого прибутку та збитку зведених фінансових звітах	п. 46

Виявленні аудитором відхилення заносяться до його робочих документів, а пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.

Нормативна база, дотримання якої провіряє аудитор:

1. Положення "Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні", затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. №250;

2. "Вказівко щодо організації бухгалтерського обліку а Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. №25;

3. Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08.1994 р. №69;

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР;

5. "Податковий кодекс України " від 02.12.2010 р. № 2755 -VІ;

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. №237;

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20.

Для кращого розуміння фінансового стану підприємства і результатів його діяльності та характеру проведеної перевірки узагальнена фінансова звітність повинна вивчатися разом із фінансовою звітністю, на основі якої вона була підготовлена, і пов'язаним з нею аудиторським висновком.

Практична частина

Завдання 1.

У січні 2002 року до документів підприємства додана накладна № 33 від 30.01.2002 року. Вугілля - 5461,69 грн.; навантажування - 83,12 грн.; Залізничний тариф - 490,81 грн.; ПДВ (20%) - 98,16 грн. Всього 6133,78 грн.

На основі цього документа в облік були дробленні такі записи, грн.:

Дт 206 - Кт 631 - 5361,91

Дт 641 - Кт 631 - 98,16

Дт 206 - Кт 631 - 83,121

Дт 977 - Кт 631 - 490,81

Зробити аудиторський висновок.

Розв'язок

1. Порушені нормативні документи:

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": наказ Мінфіна України від 20.10.1999 р. №246;

- Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями);

- Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова КМУ від 22.01.1996 р. № 116;

- Про бухгалтерський облік товарних запасів: Лист Мінфіну України від 06.10.1999 р. №31-18-3-2-5/4550;

- Про внесення змін до наказу Держкомстату України від 27.07.1998 р. №263 "Про затвердження типових форм первинного обліку та інструкції про порядок їх виготовлення, зберігання і застосування", зареєстрованого Мінюстом України 12.08.1998 р. за № 508/2948: наказ Держкомстату України від 25.02.1999 р. №76;

- Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": Закон України від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР.

2. Порушено норми П(с)БО 9 "Запаси" при оцінці запасів. При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі витрати на придбання, обробку та інші витрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану, в тому числі і вартість транспортування запасів.

Не включаються в первісну вартість запасів витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведення їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

3. На підставі накладної № 33 від 30.01.2000 р. необхідно зробити в обліку такі записи:

Дт 206 - Кт 631 - 5361,91грн.

Дт 206 - Кт 631 - 98,16грн.

Дт 206 - Кт 631 - 83,121грн.

Дт 206 - Кт 631 - 490,81грн.

Недораховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму вартості вугілля і навантажувальних робіт: