Облік доходів від основної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік доходів від основної діяльності

1. Загальна схема обліку доходів. Облік доходів від основної діяльності

Облік доходів, витрат і формування фінансових результатів діяльності підприємства є однією з найскладніших ділянок обліку.

Джерелом інформації про результати діяльності підприємства є звіт про фінансові результати (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати". Основними елементами (статтями) "Звіту про фінансові результати" є доходи, витрати і фінансові результати (прибутки і збитки) діяльності підприємства.

У бухгалтерському обліку доходи і витрати поділяються за видами діяльності.

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства, наприклад, виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів. Внаслідок здійснення звичайної діяльності виникають курсові різниці, застосовуються економічні санкції тощо. Звичайна діяльність підприємства, у свою чергу, поділяється на операційну, фінансову та іншу діяльність.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - це діяльність з виробництва і реалізації продукції, реалізації товарів, виконання будівельно-монтажних робіт, для відповідних підприємств, для яких виробництво продукції, будівництво, торгівля є метою створення підприємства.

Інша операційна діяльність включає реалізацію інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, операції з операційної курсової різниці, створення резерву сумнівних боргів тощо.

Фінансова діяльність - це зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Наприклад, випуск акцій, облігацій, одержання кредитів і позик.

Надзвичайна діяльність - діяльність, яка відрізняється від звичайної, наприклад, стихійні лиха, пожежа, техногенна аварія.

Відповідно до видів діяльності визнані доходи класифікуються за такими групами:

- дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи.

Звичайна діяльність підприємства передбачає можливість отримання доходу від:

- реалізації продукції, робіт, послуг;

- реалізації іноземної валюти;

- реалізації оборотних активів;

- операційної оренди;

- операційної курсової різниці;

- отримання пені, штрафів, неустойок;

- списання кредиторської заборгованості від участі в капіталі;

- використання активів підприємства іншими сторонами, що призводить до виникнення доходу у вигляді: відсотків, роялті, дивідендів;

- отриманих дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових операцій;

- реалізації фінансових інвестицій;

- реалізації необоротних активів;

- неопераційної курсової різниці;

- безоплатно отриманих активів;

- реалізації цінних паперів (за винятком первинного розміщення їх);

- страхової діяльності;

- змін справедливої вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань;

- змін вартості інших поточних активів.

Доходи, отримані від оренди, визначаються у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда".

Доходи від участі в капіталі визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції".

Доходи від курсових різниць визначаються у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів".

Доходи за довгостроковими контрактами визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Довгострокові контракти".

Всі інші доходи від звичайної діяльності, які наведені вище, регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Таке визначення доходу прийнято Положенням бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

У бухгалтерському обліку доходи і витрати відображаються у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або списання грошових коштів. Бухгалтерський облік доходів ведеться, а звітність складається на підставі облікового принципу нарахування. Доходи відображаються у бухгалтерському обліку від відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг, незалежно від термінів одержання грошових коштів або їх еквівалентів від покупців. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції не визнається доходом відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" п.6.3, п.6.4.

Виходячи з принципу обачності в бухгалтерському обліку, доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються.

Для обліку доходів використовуються рахунки сьомого класу. Кожній групі доходів відповідають конкретні субрахунки; наприклад, доходи від реалізації обліковуються на субрахунках:

701 Дохід від реалізації готової продукції;

702 Дохід від реалізації товарів;

703 Дохід від робіт і послуг;

704 Вирахування з доходу.

За кредитом субрахунків рахунку 70 "Доходи від реалізації" обліковується загальна сума, яка має надійти на розрахунковий рахунок в оплату за реалізовану продукцію, товари, послуги з урахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків і платежів, сума надходжень за договором комісії на користь комітента, принципала тощо.

За дебетом цих субрахунків відображають:

- суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і платежів, що підлягають перерахуванню до бюджетів і позабюджетних фондів;

- суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

- надходження, що належать іншим особам.

Суми, які збираються на дебеті рахунків доходів, і перелічені вище не включаються до доходу підприємства відповідно до Положення бухгалтерського обліку 15 "Дохід" п.6.1, п.6.2, п.6.6.

Формування чистого доходу від виробничої діяльності.

1. Виникнення доходу від реалізації готової продукції на момент відвантаження:

Визначення доходу за договором комісії.

1. Оприбуткували за балансом отриманий товар на комісію:

Дт 024 "Товари, прийняті на комісію" - 1200

2. Відвантажили комісійний товар покупцеві (списали з позабалансового рахунку):

Кт 024 "Товари, прийняті на комісію" - 1200

Дт 361 "Розрахунки з вітчизняними замовниками" - 1200

Дт 702 "Дохід від реалізації товарів" - 1200

3. Визначення податкових зобов'язань з ПДВ

Дт 702 "Дохід від реалізації товарів" - 200

Кт 641 "Розрахунки за податками" - 200

4. Заборгованість за товар перед комітентом:

Дт 702 "Дохід від реалізації товарів" - 1000

5. Сума податкового кредиту:

Кт 641 "Розрахунки за податками" - 200

Кт 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" - 200

6. Дохід від надання послуг за договором комісії:

Дт 361 "Розрахунки з вітчизняними замовниками" - 120

Дт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" - 120

7. Визначення податкового зобов'язання з ПДВ:

Дт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" - 20

Кт 641 "Розрахунки за податками" - 20

8. Списання чистого доходу на фінансовий результат:

Дт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" - 100

Кт 791 "Фінансові результати від основної діяльності" - 100

Крім того, за дебетом рахунку 70 відображаються також суми знижок, наданих після реалізації, вартість повернутої покупцям продукції та інші суми, які не включаються до доходу.

Облік наданих знижок при реалізації товарів. У світовій практиці широко застосовується система знижок при здійсненні операцій купівлі-продажу. Найбільш поширеними знижками є такі знижки:

- знижки за кількість придбаного товару;

- знижки за придбання товару на конкретну суму;

- передсвяткові знижки;

- сезонні знижки;

- спеціальні знижки (надаються покупцям, у яких продавець найбільш зацікавлений);

- конфіденційні знижки;

- знижки, які надаються покупцеві у випадку оплати вартості товару до настання терміну платежу;

З метою обліку всі знижки доцільно поділити на три групи:

- знижки, що надаються після дати реалізації товару;

- знижки, що надаються в момент реалізації товару;

- знижки, що надаються до дати реалізації товару.

Облік операцій з обміну активами.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Сума доходу при обміні неподібними активами визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеного або збільшеного відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Іншими словами, якщо здійснюється обмін неподібними активами, то такий обмін розглядається як обмін, який приносить дохід чи збиток.

Визначення доходу від надання послуг. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визначається виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг проводиться:

- вивченням виконаної роботи;

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

де Вг - відсоток готовності; Пі - обсяг послуг на і-ту дату; П - загальний обсяг послуг, який має бути наданий.

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

де Вв - відсоток понесених витрат;

Ві - витрати, понесені на і-ту дату;

В - загальна сума попередньо понесених витрат.

Коли дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений і немає імовірності відшкодування понесених витрат, дохід не визнається, а понесені витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо у подальшому сума доходу буде достовірно оцінена, дохід визнається за такою оцінкою.

Визнання доходу цільового фінансування. Визнання доходу від цільового фінансування полягає в тому, що дохід від цільового фінансування визнається тільки в сумі витрат, пов'язаних з цим фінансуванням.

Цільове фінансування не є доходом, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування збитків, що отримане як компенсація витрат, яких вже зазнало підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов'язаних з цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому утворилась дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

бухгалтерський облік рахунок дохід

2. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх. джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. ЦЬ рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти".

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі ііяльноєті. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки -- пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту -- виникнення або збільшення джерел, а оборот по дебету -- їх зменшення.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгбваність, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одержані" та ін.

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці". "Розрахунки по страхуванню", "Короткострокові позики". "Довгострокові позики", "Векселі видані" та ін.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, . характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обгрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх придбання (заготівлі).

До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" (до рахунка "Виробничі запаси" та ін.).

Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках (що регулюються). Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені активним рахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені пасивним рахункам).

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. Фактичну вартість обліковуваного об'єкта у цьому випадку визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:

-- рахунок "Знос необоротних активів" (субрахунок "Знос основних засобів", "Знос інших необоротних матеріальних активів", "Знос нематеріальних активів") відповідно до рахунків: "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні активи", "Нематеріальні активи";

-- субрахунок "Торгова націнка" до субрахунка "Товари в торгівлі" (рахунка "Товари");

-- рахунок "Резерв сумнівних боргів" -- до рахунка "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків окремих джерел засобів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.

До регулюючих контрпасивних рахунків (субрахунків) належать: субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді" до субрахунка "Прибуток нерозподілений" (рахунка "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)"; рахунки "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал" до рахунка "Статутний капітал".

Отже, регулюючі контрпасивні рахунки використовуються у тих випадках, коли залишки відповідних джерел засобів відображаються в сумі, більшій фактичної їх величини.

Контрарно-доповнюючі регулюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, наприклад, аналітичний рахунок "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової", який пов'язаний з рахунком "Готова продукція" і має характер регулюючого доповнюючого активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактив-ного (при досягненні економії).

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.

На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. Необхідність використання збірно-розподільчих рахунків зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їх здійснення неможливо прямо віднести на ті або інші об'єкти (наприклад, витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.). Тому такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображають (збирають) на дебеті збірно-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих рахунків на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно встановленому базису. За допомогою цих рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідністю фактичних витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання облічених затрат збірно-розподільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображаються.

До збірно-розподільчих належить, зокрема, рахунок "За-гальновиробничі витрати".

Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірного включення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу визначити витрати і доходи саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу фактичного витрачання коштів або отримання доходів.

Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних належить рахунок "Витрати майбутніх періодів", до пасивних -- "Доходи майбутніх періодів".

Калькуляційні рахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: "Виробництво", "Капітальні інвестиції" (субрахунки "Капітальне будівництво", "Придбання (виготовлення) основних засобів", "Формування основного стада" тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

Номінальні рахунки. До номінальних належить рахунок "Собівартість реалізації" (призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг), а також рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які не включаються до собівартості.

Порівняльні рахунки. Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів і виявлення результатів по них. До порівняльних належать рахунки "Фінансові результати" і "Втрати від браку".

Фінансово-результатні рахунки призначені для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

До них належить активно-пасивний рахунок "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)". На дебеті цього рахунка відображають збитки, на кредиті -- прибутки.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку -- основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні -- становлять систему рахунків, що охоплює всі активи підприємства, джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і при наявності залишків відображаються в балансі. Тому такі рахунки називаються балансовими. Поряд з балансовими рахунками у бухгалтерському обліку використовуються рахунки, які не відображаються у балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки одержали назву забалансових.

Забалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні До них належать орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, гарантії та забезпечення надані і отримані та ін. Всі ці активи обліковуються на балансі тих господарств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на забалансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків показують за підсумком балансу. Інакше при зведенні балансів окремих підприємств по галузях або всьому народному господарству ці активи були б враховані двічі: один раз на балансі того господарства, якому вони належать, а другий -- на балансі господарства, де вони тимчасово перебувають. Це призвело б до перебільшення справжньої величини засобів у народному господарстві.

На забалансових рахунках обліковують, крім того, бланки суворого обліку (чекові книжки, акції, векселі тощо), умовні права і зобов'язання (застави, гарантії, зобов'язання тощо), списану на збитки заборгованість неплатоспроможних дебіторів (для спостереження за можливістю її відшкодування винними особами протягом трьох років) та інші об'єкти, які не вимагають подвійного запису.

До групи забалансових належать рахунки: "Орендовані необоротні активи", "Активи на відповідальному зберіганні", "Контрактні зобов'язання", "Гарантії та забезпечення одержані", "Списані активи", "Обладнання, прийняте для монтажу", "Бланки суворого обліку" та ін.

Відмітною особливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об'єкта на облік забалансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при списанні -- кредитується (без кореспонденції з дебетом іншого рахунка).

3. Взаємозв'язок рахунків з балансом

Рахунки бухгалтерського обліку взаємопов'язані з бухгалтерським балансом (рис. 3.1).

У загальному випадку взаємозв'язок виражається таким чином:

-- залишки (сальдо) активних рахунків завжди відображають по дебету цих рахунків і записують у лівій частині балансу -- в активі;

-- залишки пасивних рахунків завжди відображають по кредиту цих рахунків і записують у правій частині балансу -- в пасиві.

Отже, на підставі залишків на рахунках складають бухгалтерський баланс на відповідну звітну дату.

За відношенням до балансу рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки -- рахунки, призначені для обліку стану, руху та змін господарських засобів за їхніми видами.

На цих рахунках початковий залишок записують по дебету. На дебеті фіксують також усі дані про збільшення залишку. На кредиті відображають операції, що зумовлюють зменшення залишку. Кінцеве сальдо визначають у такий спосіб:

Сума початкового залишку (сальдо) по дебету рахунка + оборот по дебету рахунка - оборот по кредиту рахунка.

Рис. 3.1. Взаємозв'язок рахунків з балансом

На рис. 3.2 зображено схему активного рахунка.

Рис. 3. 2. Схема активного рахунка

Розглянемо приклад записів сум господарських операцій на одному з активних рахунків, наприклад, на рахунку 20 «Виробничі запаси», субрахунку 201 «Сировина і матеріали», який відображає зміни в господарських засобах підприємства (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Рахунок 20 «Виробничі запаси»

Субрахунок 201 «Сировина і матеріали»

Із записів у таблиці випливає, що на початок жовтня на підприємстві було початкове сальдо (ПС) матеріалів на суму 200 грн. Оскільки рахунок є активним, цей залишок відображено в дебетовому рядку рахунка, тобто по дебету рахунка.

Протягом жовтня було здійснено такі операції:

-- надходження (збільшення) сировини і матеріалів 5 і 17 жовтня відповідно на 300 грн. і 200 грн.;

-- вибуття (зменшення) сировини і матеріалів у зв'язку з передачею їх у виробництво 25 жовтня на суму 250 грн.

Оскільки субрахунок 201 «Сировина і матеріали» є активним, збільшення сировини і матеріалів було відображено на дебеті рахунка, а зменшення -- відповідно на кредиті цього рахунка.

Наприкінці місяця підраховують обороти:

-- по дебету субрахунка 201, що характеризує збільшення господарських засобів: 500 грн. (300 + 200);

-- по кредиту субрахунка 201, що характеризує зменшення господарських засобів: 250 грн.

За наведеною нижче формулою обчислюють кінцеве сальдо (КС) по субрахунку 201. Воно ще має назву «Залишок (сальдо) на кінець місяця».

КС = (200 + 500 -- 250) = 450 грн. Отже, новий зали шок матеріалів станом на 01.11 становить 450 грн.

Пасивні рахунки -- рахунки, призначені для обліку стану, руху та зміни джерел засобів підприємства.

На пасивних рахунках порядок запису протилежний запису на активних рахунках: початкове сальдо (ПС) записують на кредиті рахунка, тут роблять також усі записи, що характеризують збільшення джерела засобів. Відомості про зменшення джерела засобів записують на дебеті пасивного рахунка. Кінцеве сальдо (кс) визначають у такий спосіб:

Сума початкового залишку (сальдо) по кредиту рахунка + оборот по кредиту рахунка - оборот по дебету рахунка.

На рис. 3.3 зображено схему пасивного рахунка.

Рис. 3.3. Схема пасивного рахунка

Господарські операції на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображають у такий спосіб (табл. 3.2):

Таблиця 3.2. Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці»

Субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою»

Залишок джерела господарських засобів (заборгованості підприємства перед працівниками із зарплати) на початок жовтня становив 200 грн., субрахунок 661 -- пасивний, тому залишок записують на кредиті рахунка. 05.10 у результаті нарахування зарплати за другу половину вересня ця заборгованість збільшилася на 300 грн. Таким чином, заборгованість, яка є джерелом засобів, що використовуються, зросла. Збільшення джерел засобів відображають на кредиті пасивного рахунка, отже, суму за 05.10 записують на кредиті субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою». Підприємство сплатило частину заборгованості на суму 150 грн. Оскільки заборгованість із зарплати зменшилася, а субрахунок 661 є пасивним, зменшення джерела засобів відображають на дебеті цього рахунка.

Обчислюють обороти по дебету та по кредиту цього рахунка. Оборот по дебету: 450 грн. (сума операцій за 06.10 (300 + 150); оборот по кредиту: 300 грн. (операція за 05.10).

Відтак, згідно з правилом визначення кінцевого залишку (сальдо) на пасивному рахунку визначають залишок заборгованості з оплати праці по субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» за формулою:

КС = (200 + 300 -- 450) = 50 грн.

Активно-пасивні рахунки -- рахунки, які поєднують ознаки активних і пасивних рахунків. Обороти по дебету та по кредиту таких рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: в одних випадках на дебеті показують збільшення дебіторської заборгованості, в інших -- зменшення кредиторської заборгованості. На кредиті таких рахунків показують збільшення кредиторської заборгованості та зменшення дебіторської заборгованості. Відповідно й сальдо по цих рахунках може бути дебетове або кредитове. Розглянемо рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Якщо на ньому показано заборгованість підприємства перед постачальниками -- рахунок є пасивним. Сальдо по таких рахунках визначають на підставі даних аналітичних рахунків і показують розгорнуто, тобто одночасно і по дебету, і по кредиту.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»



На 01.10 постачальники заборгували підприємству 5 000 грн., а підприємство постачальникам -- 8 500 грн. Оскільки це розрахунки з різними постачальниками, суму заборгованості слід показувати за кожним постачальником окремо.

Сальдо по таких рахунках записують окремо. Сальдо по дебету записують в активі балансу, а сальдо по кредиту -- в пасиві балансу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. - 512 с.

3. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. - 768 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

5. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) /За ред. проф., д-ра екон. наук В.В. Сопка та О.В. Бойка. -К.: «Фенікс», 2001. - 468 с.

6. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. - К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. - 544 с.

7. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВРУ 16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

8. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.

9. Пушкар М.С. Фінансовий облік. - Тернопіль, 2002. - 628 с.

Размещено на Allbest.ru