Облік надходжень та наявності виробничих запасів

Поняття і класифікація виробничих запасів, методи їх оцінки; зарубіжний досвід. Характеристика діяльності ТзОВ "Волиньагропродукт": загальні відомості; аналіз основних фінансових показників. Первинний та аналітичний облік запасів: інвентаризація, вибуття.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.10.2012
Размер файла 2,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік надходжень та наявності виробничих запасів

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку та аналізу виробничих запасів підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Поняття та класифікація виробничих запасів

1.2 Методи оцінки виробничих запасів

1.3 Зарубіжний досвід обліку виробничих запасів

Розділ 2. Характеристика діяльності ТзОВ «Волиньагропродукт»

2.1 Загальні відомості про підприємство

2.2 Аналіз основних фінансових показників діяльності підприємства

2.3 Перспективи і напрямки розвитку підприємства

2.1 Первинний облік запасів

2.2 Характеристика субрахунків з обліку виробничих запасів

2.3 Аналітичний облік виробничих запасів

2.4 Облік надходження виробничих запасів

2.5 Облік наявності і руху виробничих запасів

2.6 Інвентаризація запасів

Розділ 3. Основні методи оцінки вибуття виробничих запасів на ТзОВ «Волиньагропродукт»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Жодне підприємство, як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері, не може обійтися без запасів.

Однією з найважливіших статей активу балансу є виробничі запаси. Від ефективного використання запасів залежить величина прибутку фірми та швидкість обороту вкладеного капіталу, тому їх облікові приділяють велику увагу.

Виробничі запаси має кожна компанія, незалежно від сфери її діяльності. В Балансі вони відображаються однією статтею - «Запаси».

Виробничі запаси вміщують у собі значну частину активів підприємства, призначених для здійснення основної діяльності. Вони також є основним джерелом доходу і відіграють важливу роль в утворенні прибутку. У зв'язку з цим методи оцінки в обліку виробничих запасів суттєво впливають на Баланс і Звіт про прибутки та збитки, а також мають важливе значення для аналізу фінансового стану фірми та результатів проведених нею операцій.

Як відомо, запаси підприємств - це предмети, які очікують моменту використання у виробництві для створення інших предметів і надання послуг, предмети, які знаходяться в обробці з метою наступної реалізації, предмети, які очікують моменту продажу. Іншими словами, до запасів відносять: сировину та матеріали; незавершене виробництво (напівфабрикати); готову продукцію.

Виробничі запаси - важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали - предмети, які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю.

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства - обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему дипломного дослідження: “Методи оцінки виробничих запасів”.

Об'єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньагропродукт».

Предметом дослідження виступають закономірності, особливості та методи оцінки виробничих запасів на підприємстві.

Мета дослідження - розглянути порядок надходжень, наявності та оцінки виробничих запасів на підприємстві.

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути сутність та класифікацію виробничих запасів;

2) вивчити нормативну базу організації обліку виробничих запасів;

3) дослідити зарубіжний досвід обліку виробничих запасів;

4) розглянути первинний облік запасів;

5) охарактеризувати субрахунки з обліку виробничих запасів;

6) розкрити аналітичний облік виробничих запасів;

7) вивчити облік надходження виробничих запасів;

8) дослідити інвентаризацію запасів.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, спостереження.

Також використано основні положення вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми оцінки виробничих запасів на підприємстві.

Інформаційною базою дипломної роботи є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні видання з питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контролю і ревізії.

Наукова новизна випускної роботи полягає в тому, що в ній дано економічний аналіз ТзОВ «Волиньагропродукт», а також прослідковано методи оцінки виробничих запасів на цьому підприємстві.

Теоретична і практична значущість роботи полягає в тому, що результати дипломного дослідження можуть бути використані в ході подальших досліджень на ТзОВ «Волиньагропродукт».

Структура роботи. Випускна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку та аналізу виробничих запасів підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Поняття та класифікація виробничих запасів

Умовою створення будь-якого підприємства є бажання отримати прибуток. Підприємство обирає напрямок для досягнення цієї мети. Припустимо, виробниче підприємство отримуватиме прибуток від реалізації виготовленої ним продукції. Але для виробництва будь-яких видів продукції потрібні сировина, основні та допоміжні матеріали та інші види товарно-матеріальних цінностей. Тому для забезпечення виробничого процесу на підприємстві утворюються наступні запаси товарно-матеріальних цінностей:

- на складах - сировина та матеріали, паливо, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), що необхідні для виробництва готової продукції;

- у виробничих цехах - запаси продукції, обробка яких ще не завершена;

- на складі готової продукції - продукція, що придатна до реалізації.

Втрата часу через відсутність якогось виду із запасів вважається неприпустимою, тому для забезпечення безперебійної роботи підприємства на складах та у виробництві завжди повинні знаходитись запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства.

Велике значення, що приділяється обліку запасів, пов'язане з тим, що питома вага запасів у вартості всіх активів підприємства досить висока, а також тим, що запаси беруть безпосередню участь у виробництві продукції або є готовою продукцією, призначеною для продажу.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Таким чином, запаси -- матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [2, 234].

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. №246 .

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності -- укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Під виробничими запасами також розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються на такі запаси:

незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.

Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для забезпечення надходження товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості у необхідній кількості в певне місце своєчасно та з мінімальними витратами, бухгалтер повинен володіти логістикою. Логістичне управління - це процес формування стратегії, планування, керування і контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готової продукції та формування даних від пункту виникнення до пункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта.

До виробничих запасів відносяться предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбані для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів [13, 243].

Сировина - добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливістю їх використання, відносяться паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

Матеріали, передані в переробку, - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності.

Число ознак, за якими класифікується сировина й матеріали, - як зазначає проф. М.С. Пушкар, - може доповнюватися головним бухгалтером залежно від інформаційних потреб апарату управління. Так, проф. М.С. Пушкар, окрім наведених вище ознак, пропонує наступну класифікацію: за групами матеріалів - лісові, текстильні, чорні метали, кольорові метали, електротовари, лаки й фарби тощо; за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості; за способом зберігання - відкритого та закритого зберігання; за частотою використання - масові, часто - й маловикористовувані.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби - придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Характеристика основних видів запасів

№. п/п

Класифікація групи за призначенням.

Вид запасів

Характеристика

1.

За призначенням і причинами утворення

Постійні

Частина виробничих запасів і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками

Сезонні

Запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи сезонному транспортуванні

2.

За місцем знаходження

Складські

Запаси, що знаходяться на складах підприємства

У виробництві

Запаси, що знаходяться в процесі обробки

В дорозі

Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі

3.

За рівнем наявності на підприємстві

Нормативні

За планованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства

Понаднормові

Запаси, що перевищують їх нормативну кількість

4

За наявністю на початок і кінець звітного періоду

Початкові

Величина запасів на початок звітного періоду

Кінцеві

Величина запасів на кінець звітного періоду

5

По відношенню до балансу

Балансові

Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі

Позабалансові

Запаси, що не належать підприємству і знаходяться на ньому через визначені

6

За ступенем ліквідності

Ліквідні

Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін без значних витрат первісної вартості таких запасів

Неліквідні

Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних витрат первісної вартості таких запасів

7

За походженням

Первинні

Запаси, що надійшли на підприємство ззовні від інших підприємств і не підлягли обробці на даному підприємстві

Вторинні

Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватись вдруге на підприємстві (відходи виробництва)

8

За обсягом

Вільні

Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві

Обмежені

Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві.

9

За сферою використання

У сфері виробництва

Запаси, що знаходяться у процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)

У сфері обігу

Запаси, що знаходяться в сфері обігу (готова продукція, товари)

У невиробничій сфері

Запаси, що не використовуються у виробництві

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

- раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

- організація складського господарства;

- достовірне визначення первісної вартості запасів;

- визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

- розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності робочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість.

Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.

1.2 Методи оцінки виробничих запасів

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

* сум ввізного мита;

* сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів ,і не відшкодовуються підприємству;

* транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

* інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів ідоведенням стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращення якісно-технічних характеристик запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо непов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Для оцінки вибуття запасів є декілька методів, які визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженому наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246 (зареєстровано в Мін'юсті України 23.07.99 р. за №4999/3792, зі змінами та доповненнями). Насамперед слід зазначити, що запаси підприємства - це активи, які:

* утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

* перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

* утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Всі запаси, які є на підприємстві, можна поділити на дві групи:

* запаси, які на правах власності належать підприємству;

* запаси, які не є власністю підприємства.

До власних запасів відносяться виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; малоцінні та швидкозношувані предмети); незавершене виробництво; готова продукція; товари, які придбані (отримані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу (тобто з метою отримання економічних вигод), а також молодняк тварин i тварини на відгодівлі (у сільськогосподарських підприємств).

До запасів, які не є власністю підприємства, відносяться матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні та товари на комісії.

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними методами, але належить аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки їх запасів при списанні.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.

Вибуття запасів здійснюється шляхом відпуску їх у виробництво, продаж тощо.

Для оцінки запасів, що вибули, може бути використано один з таких методів:

* ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

* середньозваженої собівартості;

* собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО);

* собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО);

* нормативних затрат;

* ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Одиницею ж обліку запасів є найменування запасів або однорідна група запасів (вид).

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень i проектів, а також запаси, які не можуть замінити один одного.

Цей метод може застосовуватись за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві, при продажу товарів, які мають високу ціну, i у тому випадку, коли помітну питому вагу у вартості товару становить вартість сировини, що використовувалась для його виробництва. Облік надходження матеріалів, їх відпуску та залишків за цим методом здійснюється за конкретними одиницями запасів.

Оцінка запасів, що вибули, за методом середньозваженої собівартості провадиться за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця i вартості таких самих запасів, одержаних у звітному місяці, на їх сумарну кількість на початок звітного місяця i одержаних у звітному місяці.

За методом середньозваженої собівартості може бути оцінено кількість запасів конкретного найменування, що вибули за місяць, або кількість запасів за кожною окремою операцією з вибуття запасів. У цьому випадку визначатиметься середньозважена собівартість окремої операції шляхом ділення сумарної вартості запасів на дату операції на сумарну кількість таких запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО) базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, i, відповідно, запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

У разі використання методу собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛІФО) принцип оцінки запасів базується на тому, що запаси використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), i, відповідно, запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Вище перелічені методи середньозваженої собівартості - ФІФО та ЛІФО - можуть застосовуватись для оцінки будь-яких запасів.

Суть методу нормативних затрат полягає в тому, що для оцінки запасів застосовують норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей i діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат i ціни у нормативній базі підприємства повинні регулярно перевірятися i переглядатися.

Такий метод доцільно застосовувати на виробничих підприємствах, але за умови налагодженого нормативного господарства. У цьому випадку відхилення між нормативними i фактичними витратами на запаси (матеріали, сировина) є несуттєвими i списуються в момент придбання таких запасів. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною собівартістю включається до складу собівартості реалізованої продукції звітного року.

Останній метод оцінки запасів - метод ціни продажу - може застосовуватись на підприємствах роздрібної торгівлі. Суть цього методу полягає в тому, що при оцінці запасів застосовується середній відсоток торговельної націнки товарів. Придбані товари зараховуються за ціною продажу, що складається з витрат на їх придбання та доставку i торговельної націнки.

Згідно з цим методом собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів i сумою торговельної націнки на ці товари. У свою чергу, сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів i середнього відсотка торговельної націнки.

Визначення середнього відсотка торговельної націнки здійснюється шляхом ділення суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця i торговельних націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та суму продажної (роздрібної) вартості товарів, одержаних у звітному місяці.

Окрім того, цей метод може застосовуватись підприємствами, що мають значну i змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки у тому випадку, якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано.

Вибір методу оцінки вибуття запасів підприємством залежить від напряму його діяльності, номенклатури запасів, особливостей виробництва продукції тощо.

Водночас важко визначити, який з методів є кращим для оцінки вибуття запасів. Вибір методу зумовлює різний розмір оподатковуваного прибутку. Так, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. №334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) встановлено, що у разі убутку запасів платник податку може здійснювати оцінку їх вартості за методом ФІФО або за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

Обрані методи оцінки вибуття запасів обов'язково зазначаються в наказі підприємства про облікову політику. Метод оцінки вибуття запасів не може змінюватись протягом звітного року. У випадку коли метод оцінки вибуття запасів змінюється, його зміну повинно бути обгрунтовано i розкрито у примітках до фінансової звітності підприємства з оцінкою наслідків змін облікової політики.

Відображення вибуття запасів у бухгалтерському обліку підприємства залежить від того, яким шляхом відбулося їх вибуття.

Запаси, які були реалізовані, відображаються у складі витрат того періоду, в якому визнається дохід від їх реалізації (згідно з принципом відповідності доходів та витрат). Таким чином, у зазначеному випадку використовуватимуться такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

902 "Собівартість реалізованих товарів";

943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів".

Запаси, використані у процесі виробництва та при наданні послуг, залежно від мети використання включаються або до собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг), або до витрат періоду. Якщо використані запаси відноситимуться до собівартості виготовленої продукції, слід застосовувати рахунок 23 "Виробництво" та рахунок 91 "Загальновиробничі витрати". При використані запасів для обслуговування виробництва, управлінських потреб тощо слід застосовувати такі рахунки, як:

92 "Адміністративні витрати";

93 "Витрати на збут";

94 "Інші витрати операційної діяльності";

99 "Надзвичайні витрати".

Якщо вартість запасів, що використовуються для виготовлення продукції, становить значну питому вагу у вартості товару, то вибуття таких запасів відображатиметься за кредитом рахунку 20 "Виробничі запаси" (з використанням відповідних субрахунків) та дебетом рахунку 23 "Виробництво".

При передачі в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) здійснюється їх списання з балансу з подальшою організацією кількісного обліку таких предметів безпосередньо за місцем експлуатації протягом терміну їх фактичного використання. Така передача МШП в бухгалтерському обліку відображається за дебетом рахунку 23 "Виробництво" (або відповідних рахунків обліку витрат класу 9) та кредитом рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Можливі види вибуття запасів, а також їх відображення в бухгалтерському обліку наведено в таблиці з кореспонденцією рахунків для кожного з видів вибуття запасів.

Відображення в бухгалтерському обліку вибуття запасів

№з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Реалізація виробничих запасів

1.1

Відображення доходу від реалізації матеріальних цінностей

377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"

1.2

Відображення собівартості реалізованих запасів

943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів"

20 "Виробничі запаси"

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

1.3

Відображення суми ПДВ

712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"

641 "Розрахунки за податками"

Реалізація готової продукції та товарів

2.1

Відображення доходу від реалізації готової продукції (товарів)

31 "Рахунки в банках"

36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"

701 "Дохід від реалізації готової продукції"

702 "Дохід від реалізації товарів"

2.2

Відображення суми ПДВ

701 "Дохід від реалізації готової продукції"

702 "Дохід від реалізації товарів"

641 "Розрахунки за податками"

2.3

Списання собівартості:

реалізованої промислової продукції

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

26 "Готова продукція"

реалізованої продукції сільськогосподарського виробництва

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

реалізованих товарів

902 "Собівартість реалізованих товарів"

28 "Товари"

Відображення списання запасів на:

3.1

виробництво продукції (робіт, послуг)

23 "Виробництво"

20 "Виробничі запаси"

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

3.2

загальновиробничі потреби

91 "Загальновиробничі витрати"

3.3

виправлення браку

24 "Брак у виробництві"

3.4

загальногосподарські потреби

92 "Адміністративні витрати"

3.5

забезпечення збуту

93 "Витрати на збут"

3.6

виконання досліджень та розробок

941 "Витрати на дослідження та розробки"

3.7

капітальне будівництво

15 "Капітальні інвестиції"

Відображення списання запасів (з використанням рахунків класу 8) на:

4.1

операційну діяльність

80 "Матеріальні витрати"

20 "Виробничі запаси"

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

23 "Виробництво"

91 "Загальновиробничі витрати"

92 "Адміністративні витрати"

93 "Витрати на збут"

94 "Інші витрати операційної діяльності"

80 "Матеріальні витрати"

4.2

інвестиційну діяльність

15 "Капітальні інвестиції"

20 "Виробничі запаси"

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Вибуття запасів шляхом безоплатної передачі

5.1

Відображення запасів, безоплатно переданих іншим підприємствам

949 "Інші витрати операційної діяльності"

Відповідні рахунки класу 2 "Запаси"

5.2

Відображення суми з ПДВ

949 "Інші витрати операційної діяльності"

641 "Розрахунки за податками"

Відображення вибуття запасів на інші цілі

6

Відображення списання запасів на утримання об'єктів соціально-культурного призначення

949 "Інші витрати операційної діяльності"

Відповідні рахунки класу 2 "Запаси"

7

Відображення списання готової продукції, що використана на власні потреби підприємства

20 "Виробничі запаси"

26 "Готова продукція"

8

Відображення втрат запасів у разі стихійного лиха (пожежі, аварії тощо)

99 "Надзвичайні витрати"

Відповідні рахунки класу 2 "Запаси"

9

Відображення отриманих відходів від списання запасів, втрачених (пошкоджених) під час надзвичайних подій

209 "Інші матеріали"

75 "Надзвичайні доходи"

10.1

Відображення виявленої нестачі матеріальних цінностей при інвентаризації

947 "Нестачі та збитки від псування цінностей"

Відповідні рахунки класу 2 "Запаси"

10.2

Відображення суми збитку на позабалансовому рахунку до встановлення винних осіб (відображається балансова вартість втраченого активу)

072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей"

10.3

Відображення суми, що підлягає відшкодуванню після встановлення винних осіб

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

10.4

Відображення суми з ПДВ

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

641 "Розрахунки за податками"

10.5

Відображення зменшення суми заборгованості на позабалансовому рахунку після списання її за рахунок винних осіб

072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей"

Як зазначено в таблиці, при вибутті запасів внаслідок втрати таких запасів від нестачі, псування тощо до моменту визнання винних осіб суми зазнаних збитків відображаються на позабалансовому рахунку, а саме на субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі i втрати від псування цінностей" рахунку 07 "Списані активи". При цьому повинна відображатися сума, яка дорівнює балансовій вартості втрачених активів.

Після визнання винних осіб i визначення суми, яку відшкодовує винна особа, або після прийняття рішення, що винну особу не встановлено, провадиться списання суми завданих збитків.

Відображення зменшення суми завданих збитків на субрахунку 072 обов'язково здійснюється з одночасним записом за дебетом субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" i кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів", але в тому випадку, якщо прийнято рішення про відшкодування завданої шкоди винною особою.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця

Метод обліку вибуття запасів, який підприємство обирає для цілей бухгалтерського обліку фіксується в наказі про облікову політику підприємства та обов'язково наводиться примітка: до дати звітності зміна обраного методу дозволяється один раз на рік на початку нового календарного року з обґрунтуванням причин такої зміни.

Отже, існують різні методи оцінки запасів, кожен з яких має свої переваги та недоліки, тому є дуже важливо вибрати той метод, за яким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно від діяльності підприємства.

1.3 Зарубіжний досвід обліку виробничих запасів

Порядок обліку виробничих запасів у зарубіжних країнах регламентує міжнародний стандарт №2 "Оцінка та відображення матеріально-виробничих запасів у контексті формування фактичної собівартості", який введений у дію з 1 січня 1976 р. Стандарт визначає поняття собівартості (початкової вартості) і методи оцінки.

Визначення терміну "запаси" в різних країнах відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, то в США запаси - це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використання протягом одного виробничого циклу.

В нормативних документах Німеччини визначення терміну "запаси" не наводиться, однак під останніми завжди розуміють предмети, призначені для короткострокового використання або перепродажу.

В системі ПСОП Великобританії визначення терміну "запаси" трактується аналогічно до визначення ЗПБО США, за виключенням наступної лінгвістичної особливості. В американській обліковій літературі такі активи позначаються терміном "inventory". У Великобританії запаси позначаються терміном "stock", тоді як в американській літературі "stock" - це, як правило, акції [7, 456].

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства.

У США, як і в більшості країн, запаси оцінюються за фактичними витратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у

процесі виробництва. Оцінка вимірюється чистою сумою грошових платежів, здійснених в минулому або майбутньому при придбанні товарів або ресурсів. Якщо платежі будуть здійснені у майбутньому, то їх суму слід дисконтувати. Витрати ж на доставку цих запасів (якщо за умовами договору їх не несе покупець) можуть включатись або не включатись до собівартості товарно-матеріальних запасів. їх відображають окремим рядком. До вартості матеріальних запасів також не включаються загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на їх збут.

Система ЗПБО США не радить включати до собівартості запасів витрати, які не будуть відшкодовані покупцями. До собівартості слід включати тільки ті види витрат, які покупець вважає складовими вартості товару на момент його придбання. Одна лише наявність витрат не є підставою для їх включення до вартості запасів.

У Польщі запаси оцінюються за цінами їх придбання, у випадку ж неможливості виявлення ціни запасів або при їх безоплатній передачі вони оцінюються за цінами на аналогічні або подібні товарно-матеріальні цінності.

У Німеччині, в Люксембурзі та у Франції запаси оцінюються за найменшою величиною - за собівартістю або за ринковою вартістю.

У Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво. В Іспанії ціна придбання включає суму, зазначену в рахунку постачальника, плюс додаткові витрати по збереженню запасів, включаючи податок з продажу, якщо вони не покриваються за рахунок бюджетного фінансування. Слід також відмітити, що коли ціна придбання запасів або витрати на їх виробництво вища за ринкову ціну, то матеріальні запаси обліковуються за ринковими цінами. В Іспанії ринкову ціну визначають наступним чином: для сировини - це найменша з двох величин - відновлювана вартість та чиста вартість завершення робіт; для товарів та готової продукції - всі витрати (за винятком відповідних податків); для незавершеного виробництва - вартість виконаних робіт (за винятком комерційних витрат) [7, 458].

В Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин - первісною вартістю (витрати на придбання до виробництво) або чистою вартістю можливої реалізації.

В Україні, згідно з П(С)БО 9, запаси при їх надходженні на підприємство оцінюються за собівартістю, яка сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням суми ввізного мита, непрямих податків, витрат на заготівлю, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування запасів та інших витрат, пов'язаних із придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До витрат, які не включаються до первісної вартості запасів, належать: понаднормові витрати, недостачі запасів, витрати на збут, відсотки за використання кредитів, адміністративні та інші подібні витрати.

В США використовується метод ЛІФО-долар, за яким вартість запасів обліковується, виходячи з індивідуальних цін одиниці запасів. При використанні методу оцінки запасів базового року вони перераховуються в долари, а ті запаси, які надходять у наступні періоди, для них використовуються цінові індекси. При цьому базовий рік приймається за 100

На відміну від методу ФІФО постійний облік та періодичний облік за методом ЛІФО не дають однакового значення вартості запасів (наприклад, в умовах інфляційної економіки) періодичний облік з використанням методу ЛІФО призведе до меншого рівня доходу до оподаткування, ніж постійний, оскільки до собівартості реалізованої продукції, яка вираховується з валового доходу, увійдуть останні з придбаних, найдорожчі одиниці. Тому при інфляції застосування ЛІФО дає меншу суму оподатковуваного доходу, ніж використання ФІФО [7, 459].

Інвентаризація в зарубіжних країнах, як і в Україні, проводиться не рідше одного разу на рік. Однак у більшості випадків вона проводиться "циклічним методом". Суть цього методу полягає в тому, що зняття залишків здійснюється спеціально підготовленою штатною групою працівників, яка виконує цю роботу краще, ніж люди, котрі залучаються епізодично. Ця група працює за попередньо складеним графіком, що дає можливість інвентаризувати кожний вид матеріальних запасів мінімум один раз на рік, а в окремих випадках (наприклад, інвентаризація найцінніших предметів ) -- частіше, ніж один раз на рік. При цьому графік складається таким чином, щоб інвентаризація конкретного виду матеріалу проводилася в момент його найменшої наявності на складі. Такий метод проведення інвентаризації набув поширення на підприємствах, де є велика номенклатура матеріалів.

виробничий запас облік інвентаризація

Розділ 2. Характеристика діяльності ТзОВ «Волиньагропродукт»

2.1 Загальні відомості про підприємство

Створене підприємство є представником харчової промисловості.

Повне найменування -- Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньагропродукт».

Номер та дата державної реєстрації підприємства - №34 від 19.08.2005 року.

Назва органу, який здійснив реєстрацію - Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради.

Вид діяльності за ЗКГНГ - виробнича

За галузями виробництва - хлібобулочне виробництво.

За масштабами виробництва - підприємство серійного виробництва.

За рівнем спеціалізації - спеціалізоване.

Форма власності за ЗКФВ - колективна

Адреса підприємства: м. Ківерці, вул. Шевченка, 35

Керівник підприємства (прізвище, ім'я, по батькові): Маковецький В.М.

ТзОВ «Волиньагропродукт» спеціалізується по виготовленню та реалізації хлібобулочних виробів.

На даний час ТзОВ «Волиньагропродукт» має досить значний асортимент продукції, який нараховує більше 40 видів хлібобулочних виробів. Це 8 видів хліба, 8 видів хлібців з різними смаковими добавками, 15 видів булок і булочок, сухарні вироби, а також інша продукція.

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво і реалізація хлібобулочних виробів;

- організація пунктів по реалізації хлібобулочних виробів;

- виробництво і реалізація компонентів, що передують виробництву хлібобулочних виробів, зокрема тіста;

- збір та переробка відходів виробництва та вторинної сировини;

- інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством.

Метою діяльності ТзОВ “Волиньагропродукт” є отримання прибутку шляхом задоволення потреб населення в його послугах (виробництво хлібобулочних виробів) та реалізація на основі прибутку економічних і соціальних інтересів трудового колективу.

Основними цілями діяльності підприємства є:

- отримання прибутку;

- підтримання рентабельності продукції в межах 20-25%;

- збільшення рівня використання потужності до 90%.

Допоміжними цілями діяльності підприємства є:

впровадження нових передових технологій та забезпечення максимально можливого використання наявних потужностей;

постійне поліпшення умов праці, що дасть можливість збільшити продуктивність праці працівників;

проведення контролю за всіма кількісними та якісними показниками на всіх стадіях виробничого процесу;

впровадження заходів із зменшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

постійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації працівників;

залучення нових висококваліфікованих працівників.

Стратегія підприємства націлена на постійну боротьбу з підприємствами харчової галузі, на покращення торгової марки на ринках різних областей. Виробничі потужності використовуються майже на 83%. У разі недостачі обігових коштів підприємство використовує залучені засоби.

Загальна ціль підприємства: його розвиток на базі забезпечення стабільного фінансового положення шляхом здійснення ефективної виробничо-збутової діяльності, яка приведе до отримання підприємством високих прибутків. Цілі і задачі відділу збуту направлені на досягнення загальних цілей підприємства.

2.2 Аналіз основних фінансових показників діяльності підприємства

Поточний стан ТзОВ “Волиньагропродукт” значно покращився протягом 2006-2008 років, а в 2009 році дещо погіршився (у зв'язку із кризою).

Основні показники діяльності ТзОВ “Волиньагропродукт” представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні показника виробничо-господарської діяльності ТзОВ «Волиньагропродукт»

п/п

Показники

2007

2008

2009

Абсолютне відхилення (+;-)

Відносне відхилення, %

2008-2007

2009-2008

2008- 2007

2009-2008

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Власний капітал, тис. грн.

107,1

390,1

242,3

283

-147,8

264,2

-37,9

2

Обсяг товарної продукції, тис. грн.

1409,8

2350,8

2732,7

941

381,9

66,7

16,2

3

Виручка від реалізації продукції, тис. грн.

1337,2

1959,0

2276,3

621,8

317,3

46,5

16,2

4

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

1330,6

1957,4

2364,7

626,8

407,3

47,11

20,81

5

Чистий прибуток (збиток), тис. грн.

6,6

1,6

-88,4

-5

-90

-75,76

-5625,00

6

Фонд оплати праці, тис. грн.

316,3

395,0

461,7

78,7

66,7

24,88

16,89

7

Середньооблікова чисельність працюючих, чол.

52

56

55

4

-1

7,69

-1,79

8

Середньомісячна заробітна плата, тис. грн.

795

840

895

45

55

5,66

6,55

9

Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

182,0

247,9

361,2

65,9

113,3

36,21

45,70

10

Вартість оборотних коштів підприємства, тис. грн.

282,2

306,4

441,8

24,2

135,4

8,58

44,19

11

Продуктивність праці, тис. грн./чол.

27,1

41,9

49,7

14,8

7,8

54,61

18,62

12

Рентабельність підприємства, %

0,02

0,003

0,08

-0,02

0,08

-85,00

2566,67

13

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

98,7

210,4

298,2

111,7

87,8

113,17

41,73

14

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

240,6

114,0

526,1

-126,6

412,1

-52,62

361,49

Проаналізуємо вищевикладену таблицю.

Так, власний капітал підприємства у 2008 році порівняно з 2007 він зріс майже в 2,5 рази. А в 2009 році порівняно з 2008 зменшився на 37,9%.

Обсяг товарної продукції у 2009 році в порівнянні з 2008 роком зріс на 381,9 тис. грн., тобто на 16,2%, у 2008 році в порівнянні з 2007 роком зріс на 941 тис. грн., тобто на 66,7%.

Собівартість реалізованої продукції зростала з кожним роком. Так у 2009 році порівняно з 2008 роком вона збільшилася на 20,81%. А в 2008 році порівняно з 2007 роком підвищилася на 47,1%.

Звідси і виручка від реалізованої продукції також у 2009 році зросла порівняно з 2008 роком на 16,2%. А в 2008 році порівняно з 2007 роком підвищилася на 46,5%.

Чистий прибуток підприємства у 2008 році порівняно з 2007 зменшився на 75,76%. А в 2009 році порівняно з 2008 зменшився аж в 56 раз.

Результати господарської діяльності залежать передусім від ефективності використання живої праці - найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва.

Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.


Подобные документы

  • Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014

  • Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.

    курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014

  • Сутність і види запасів підприємства. Аналітичний бухгалтерський облік виробничих запасів. Умови правильної організації обліку запасів. Відображення в обліку операцій з надходження та витрачання виробничих запасів. Основні засоби: класифікація та оцінка.

    контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.04.2011

  • Класифікація виробничих запасів, їх облік на підприємстві. Документування господарських операцій. Облік надходження і вибуття. Проведення інвентаризації, її документальне оформлення. Відображення інформації в облікових регістрах і фінансовій звітності.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 25.10.2012

  • Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.

    дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008

  • Економічний зміст та класифікація запасів, методи їх оцінки. Первинний та складський облік запасів, організація синтетичного та аналітичного обліку. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів. Інвентаризація та оформлення її результатів.

    реферат [38,0 K], добавлен 26.06.2014

  • Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТЗОВ "Компанія Технопол". Особливості документального оформлення руху виробничих запасів. Характеристика синтетичного та аналітичного обліку виробничих запасів. Шляхи удосконалення системи бухгалтерського обліку.

    курсовая работа [36,2 K], добавлен 20.08.2010

  • Оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин, проблема їх ефективного використання. Організація обліку виробничих запасів на прикладі ПАТ "Тормаш", документальне оформлення їх наявності та руху. Аудит стану та збереження виробничих запасів.

    дипломная работа [260,0 K], добавлен 09.11.2013

  • Економічна сутність запасів, їх види. Порядок формування вартості запасів, методи їх оцінки при вибутті. Характеристика діяльності ТОВ "БіК" та його облікова політика. Синтетичний та аналітичний облік запасів на підприємстві та організація документообігу.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 30.03.2010

  • Сутність, визнання, оцінка і класифікація запасів, значення та завдання їх обліку. Організаційна характеристика та оцінка економічного стану ТОВ "АФ "Відродження". Облікова політика підприємства. Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів.

    курсовая работа [428,1 K], добавлен 04.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.