Облік витрат і виходу продукції тваринництва

Економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація. Особливості технології утримання тварин у господарстві та їх вплив на організацію обліку. Калькуляція собівартості, синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції тваринництва.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2012
Размер файла 172,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація

1.1 Визнання витрат в системі бухгалтерського обліку

1.2 Класифікація виробничих витрат і загальний порядок їх обліку

1.3 Особливості технології утримання тварин у господарстві та їх вплив на організацію обліку

2. Організаційно - правова та економічна та економічна характеристика підприємства

3. Облік витрат і виходу продукції тваринництва

3.1 Первинні і накопичувальні документи з обліку витрат на виробництво продукції тваринництва

3.2 Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції тваринництва

3.3 Калькуляція собівартості продукції тваринництва

4. Шляхи вдосконалення обліку витрат і обчислення собівартості продукції тваринництва

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

На сьогоднішній день стало дуже важливим підняти з глибокої кризи сільське господарство, яке вже декілька років занепадає. Воно стало майже повністю збитковим. І нам, як молодим спеціалістам, потрібно його настільки удосконалити, щоб сільське господарство стало однією з найприбутковіших галузей нашої країни.

Головним етапом подолання цієї кризи на мою думку буде покращення вирощування і відгодівлі тварин. На сьогодні галузь перебуває у надзвичайно складному стані: до критичної межі зменшилося поголів'я тварин і птиці, вкрай низька ефективність його використання, в результаті - зменшилося виробництво продукції. Найбільшу тривогу викликає тенденція з поголів'ям худоби і птиці, яке продовжує скорочуватися як в сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення.

Тому в сучасних умовах досить актуальним стає забезпечення особистих селянських і фермерських господарств всіма необхідними засобами ефективного ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розмірів їхніх господарств і звичайно, певними методами виробництва, а саме: новітніми технологіями, кращими здобутками селекції, кормами, відповідною технікою й обладнанням, засобами захисту рослин і тварин, створенням сприятливих економічних умов виробництва. Спрямування економічної й технологічної політики до потреб цих господарств викликано об'єктивними умовами: особисті селянські й фермерські господарства забезпечують левову частку виробництва сільськогосподарської продукції, особливо тваринницької.[11].

Таким чином, вітчизняне тваринництво потребує державної підтримки у напрямі налагодження випуску технологічного обладнання з урахуванням інноваційних технологій.

Дуже важливу роль при виробництві продукції тваринництва має правильний облік витрат. Він необхідний для обчислення собівартості продукції. Облік і контроль витрат виробництва і калькуляція собівартості продукції господарство здійснює згідно з Типовим положенням № 452 і частині, яка не суперечить вимогам П (С) БО 16 „Витрати”.

Процес праці - це поєднання трьох обов'язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею. Сукупність витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно - технічних та економічних умовах.

П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Об'єктами обліку виробничих витрат у тваринництві, яке є спеціалізацією СВК „Вільнянськ”, виступають доросле стадо ВРХ, молодняк на вирощуванні та відгодівлі. На кожну таку групу птиць відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких відображають витрати на утримання птиць і вихід продукції тваринництва.

Мета даної курсової роботи: розглянути та проаналізувати на прикладі СВК ”Вільнянськ” облік витрат та виробничу собівартість продукції тваринництва, знайти раціональні шляхи поліпшення обліку внутрішнього контролю витрат та виробничої собівартості.

Об'єктом дослідження є СВК „Вільнянськ” Вільнянського району, Запорізької області.

1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 Визнання витрат в системі бухгалтерського обліку

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст терміну витрат і собівартістю поєднується в понятті витрати виробництва.(3)

Визначення витрат. Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” витратами визнаються:

- витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

- витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

- погашення одержаних послуг.

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 Положення (стандарту).

- витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Завдання обліку витрат є:

1. скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисі;

2. збалансування виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;

3. забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;

4. розподіл накладних витрат.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.(10)

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

1.2 Класифікація виробничих витрат

Управлінський облік базується на обліку витрат. Один із принципів управлінського обліку: різні витрати - для різних цілей (схема 1). Собівартість можна рахувати за всіма витратами, виробничими витратами, частиною витрат, релевантними витратами - це залежить від одного: чого ми хочемо?

Схема 1. Класифікація витрат

Інформація про витрати дає можливість визначити:

- яку ціну на послуги слід встановити;

- який процес є найбільш економним;

- який підрозділ використовує ресурси найефективніше;

- який замовник забезпечує найбільший внесок у прибуток компанії.

Якщо ми хочемо визначити собівартість реалізованої продукції чи готової продукції на складі виходячи з традиційної моделі (модель, за якою складається фінансова звітність та ведеться бухгалтерський облік в усьому світі) за міжнародними та національними стандартами, скористуємось моделлю GAAP. Це модель, яка вимагає діяти від усіх однаково, частину витрат включати у виробничу собівартість, а частину не включати. За цією схемою ми ведемо бухгалтерський облік і поділяємо витрати на продукцію - витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації, і витрати періоду - витрати, що не включаються до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Саме цієї моделі повинні усі дотримуватись (схема 2).

Схема 2. Витрати на продукцію та витрати періоду

Важливий напрям класифікації витрат - це розподіл витрат на прямі і непрямі. Витрати, які можна та доцільно прямо віднести на певний продукт або послугу, і витрати, які незручно або недоцільно відносити безпосередньо на певний продукт або послугу.

Якщо наша мета - прийняття управлінських рішень, ми інакше оцінюватимемо витрати. Питання, на яке ми маємо дати відповідь, - релевантні ці витрати чи нерелевантні.

Традиційний підхід до витрат у бухгалтерському обліку: витрати, які включаються до собівартості (ми їх називаємо витратами на продукцію або собівартість продукції) - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів, залежно від того, яким бізнесом ми займаємось.

Відмінність у тому, що витрати періоду одразу потрапляють у звіт про фінансові результати, а витрати на продукцію осідають в запасах. Запаси товарів або продукції стають витратами лише тоді, коли продукція реалізовується. Це традиційний підхід GAAP до класифікації витрат. Але його недостатньо для всіх типів рішень чи для всіх ситуацій. Тому визначаємо, що саме потрібно включати в собівартість, тобто у виробничі витрати:

- прямі матеріальні витрати або основні матеріальні витрати (витрати на те, з чого виготовляється продукція, що треба для надання послуг);

- пряма заробітна плата з нарахуваннями або основна зарплата (зарплата тих, хто виготовляє продукцію);

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати або виробничі накладні витрати.

Витрати на інші функції звичайно не включаються в собівартість і вираховуються у тому періоді, в якому вони виникають. До невиробничих (операційних) витрат включають:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- витрати на дослідження і розробки.

Принцип дуже простий - функціональний підхід у традиційній бухгалтерії. Те, що ми витрачаємо, виконуючи функцію виробництва, включається до собівартості продукції. Усе, що пов'язане з іншими функціями бізнесу, до собівартості не включається.

Чи достатньо такої класифікації, якщо ми хочемо визначити ціну? Ні, тоді нам байдуже, як у традиційній бухгалтерії це розглядається. Ми маємо враховувати і розподіляти всі витрати. Тому погляд на витрати залежить від наших потреб.

Традиційна бухгалтерія - це дуже добре, але її недостатньо. Я часто пояснюю це на прикладі: уявіть, що в ресторані всім пропонують комплексний обід або в магазині взуття усім пропонують взуття 41-го розміру. А ви на дієті і розмір взуття у вас інший. Тому задоволення потреб конкретних споживачів - це вибір. Управлінська бухгалтерія має надати такий вибір.

Традиційний облік я порівнюю з службою, яка надає ритуальні послуги. Бухгалтер повинен провести витрати в останню путь: написати некролог, що це були наші витрати звітного року. І це важлива функція. Але коли йдеться про управління, - менеджер приймає рішення щодо майбутніх подій. Йому потрібно визначити, що буде, якщо він прийме це або інше рішення. Тобто основне завдання управлінського обліку - базуючись на досвіді, який нам дає традиційна бухгалтерія, передбачити варіанти, прогнози результатів майбутніх операцій. Тому в управлінському обліку у нас є прогнозний баланс, прогнозний звіт про фінансові результати, прогнозний звіт про рух грошових коштів.

Щоб прогнозувати, ми маємо розуміти «поведінку» витрат. «Поведінка» витрат - це характер реагування витрат на зміни в діяльності компанії (схема 3). Якщо ми хочемо керувати людьми, ми маємо розуміти, як люди поводяться в різних ситуаціях. Так само, як і люди, витрати «поводяться» по-різному. Витрати, як і люди, можуть бути дуже підступні. Тому традиційна класифікація витрат, яку ми використовуємо в управлінському обліку, - це розподіл витрат на постійні і змінні.

Схема 3. «Поведінка» витрат

Говорячи про змінні витрати, ми маємо на увазі, що вони не просто змінюються, а змінюються прямо пропорційно зміні якогось чинника. Такий чинник найчастіше - це обсяг реалізації (схема 4).

Схема 4. Змінні витрати

Витрати, які не змінюються при зміні обсягу реалізації, ми називаємо постійними витратами (схема 5).

Схема 5. Постійні витрати

Але змінні і постійні витрати мають таку «поведінку» лише в межах нормального звичайного діапазону діяльності, який називаємо релевант-ним діапазоном.

Постійні витрати є сталими лише в межах звичайного діапазону діяльності. Якщо обсяги значно збільшаться, нам недостатньо буде існуючого приміщення, доведеться шукати більше приміщення. Тоді витрати стрибнуть вгору. Якщо ви значно скорочуєте діяльність, вам не потрібно стільки персоналу, непотрібні такі площі, ваші витрати стрибнуть за межі релевантного діапазону. Крім того, постійні витрати залишаються незмінними в межах короткого періоду часу. Як правило, це не більше року або кварталу, бо можуть змінюватись ставки, переглядатись орендні угоди тощо.

Було б дуже добре знати, що і як у нас зміниться, а що ні. Проблема полягає в тому, що є дуже багато витрат, які змінюються, але не прямо пропорційно обсягу діяльності, а як завгодно. Тому дуже важко їх прогнозувати. Такі витрати часто є змішаними витратами (схема 6).

Схема 6. Змішані витрати

Прикладом змішаних витрат може бути оплата телефонних розмов (абонентна і похвилинна плата).

Чому треба розподіляти витрати на постійні і змінні? Це проблема, яку має вирішити будь-яке підприємство, щоб будувати прогнозні моделі. Знаючи, які витрати у нас змінні, а які постійні, ми можемо побудувати просту або складнішу модель для прогнозування витрат. Найпростіша модель має форму лінійного рівняння:

y = a + bx,

де y - витрати;

a - постійні витрати;

b - змінні витрати на одиницю продукції;

x - обсяг.

Якщо ви знаєте свої постійні витрати та змінні витрати на одиницю, то, підставляючи значення для обсягу, можете прогнозувати витрати. Якщо є інші чинники, які впливають на витрати, крім обсягу, можете використовувати складнішу модель:

y = a + b1x1 + b2x2 + ... bnxn

Тобто для різних витрат ви можете вибирати різні чинники або фактори за вашими потребами.

1.3 Особливості технології утримання тварин у господарстві та їх вплив на організацію обліку

Виконання завдань, поставлених перед сільським господарством, потребує такої організації бухгалтерського обліку, яка б забезпечила суворий режим економії трудових і матеріальних ресурсів, сприяла б зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості сільськогосподарської продукції та підвищенню рівня її рентабельності.

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на організацію і технологію виробництва, і відповідно на побудову бухгалтерського обліку. До таких специфічних об'єктів обліку, яких не має жодна галузь народного господарства відносяться тварини.

В сучасних умовах вивченням аспектів обліку тварин приділили увагу такі науковці, як: професор Л.Сук та начальник відділу бухгалтерського обліку і звітності та контрольно - ревізійної роботи В.Коміренко.

Тварини становлять особливу групу оборотних виробничих фондів. Процес їх вирощування та відгодівлі вимагає постійних затрат живої праці, грошових і матеріальних засобів. Вирощений молодняк є основою для відтворення основного стада тварин. Поряд із цим після вирощування та відгодівлі господарство реалізує тварин на м'ясо.

З метою бухгалтерського обліку тварин поділяють на дві групи:

1. Робоча і продуктивна худоба;

2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Перша група належить до необоротних активів і включає поголів'я корів, бугаїв, основне стадо свиней. Друга група належить до оборотних активів і включає молодняк тварин, тварин на вирощуванні та відгодівлі.

Тварини на вирощуванні та відгодівлі - це особливий вид оборотних засобів. З одного боку, це матеріальні цінності, які надійшли з виробництва як готова продукція або куплені на стороні. З іншого - особливий вид засобів - живі організми, які знаходяться весь час у незавершеному виробництві. Тобто йде безперервний виробничий процес, в якому готова продукція постійно змінює свій обсяг і вартість. Одержаний молодняк тварин потрібно постійно годувати і навіть тоді, коли тварини уже відгодовані. Таким чином тварини являють собою особливий вид готової продукції, яку не можна виділити із виробничого процесу як закінчений цикл, або взяти частину продукції меншу ніж одна голова тварин. Ця продукція перебуває у процесі виробництва аж до вибуття з господарства. До складу тварин на вирощуванні та відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні.

Для того, щоб відокремити облік процесу виробництва в тваринництві від інвентарного обліку тварин у бухгалтерському обліку введені окремі синтетичні рахунки, які, з одного боку, дають змогу нагромаджувати і систематизувати витрати на вирощування та відгодівлю тварин, стежити за збільшенням їх живої маси, а з другого - вести облік наявного поголів'я, його живої маси, вартості на початок звітного періоду, а також змін цих показників за звітний період.

Тварин першої групи обліковують у складі основних засобів на субрахунку 107 „Робоча і продуктивна худоба”, а тварин другої групи - в складі оборотних засобів на рахунку 21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі”. Витрати на утримання тварин обох груп відображають у складі виробництва за субрахунком 232 „Тваринництво”.

На сьогоднішній день за відсутності інших П(С)БО відповідно до Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, молодняк тварин і тварини на відгодівлі відносять до запасів тому, що вони відповідають визначенню записів як активів, що утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності і перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Завданням обліку тваринництва є:

ѕ правильне та своєчасне документальне відображення операцій щодо надходження, руху, вибуття тварин;

ѕ контроль за збереженням тварин;

ѕ забезпечення інформації для прийняття управлінських рішень;

ѕ виявити втрати від загибелі тварин, причини цього та винних осіб;

ѕ забезпечити щомісячне зважування тварин, щоб мати точні данні про приріст живої маси;

ѕ забезпечувати контроль за масою реалізованих тварин та якісними показниками.

В господарстві збільшується поголів'я тварин за рахунок одержання приплоду, за рахунок придбання худоби в інших господарствах та у громадян. До відгодівельної групи надходить худоба, вибракувана із основного стада. Тварини ростуть, переходять із однієї вікової групи в іншу, збільшують свою живу масу, а відповідно і вартість. Значна частина тварин вибуває з господарства внаслідок реалізації м'ясокомбінатам, громадянам; частину переводять до основного стада; частину забивають на м'ясо та мають місце випадки падежу тварин, вимушеного забою, нестач, крадіжок. Всі ці процеси повинні знаходити своє відображення в бухгалтерському обліку.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ТА ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Вільнянськ” підприємство, створене його засновниками на добровільних засадах для спільного виробництва продукції сільського господарства, на підставі Законів України „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про господарські товариства”, „Земельного Кодексу України” та інших Законів України шляхом об'єднання юридичних та фізичних осіб у іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, коштів для спільної діяльності членів Кооперативу. Членами кооперативу можуть бути громадянами України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Рішення про створення кооперативу приймаються його установчими зборами. Кооператив є юридичною особою, діє на підставі чинного законодавства України та цього Статусу. Кооператив має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, кутовий та інші штампи, печатки, із своїм найменуванням, товарний знак та інші реквізити. СВК є власником майна, яке йому належить, може набувати майнових і немайнових прав, орендувати майно і землю, відчужувати майно, бути позивачем в суді, арбітражному суді. Він самостійно здійснює зовнішньо - економічну діяльність відповідно до чинного законодавства України. СВК передбачає обов'язкову участь членів кооперативу у господарській діяльності кооперативу. Повна назва кооперативу: Сільськогосподарський виробничий кооператив „Вільнянськ”. Адреса кооперативу: 70000, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13 - а, Вільнянського району, Запорізької області.

Головною метою кооперативу є:

- виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку.

Предметом діяльності кооперативу є:

- організація виробництва сільськогосподарської продукції й сировини, розвиток племінного яєчного качківництва;

- переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної та її зберігання;

- оптова й роздрібна, комісійна торгівля товарами власного виробництва, фірмова торгівля, зовнішня торгівля;

- організація та здійснення будівельник та інших робіт і послуг підприємствам, організаціям, в тому числі й населенню;

- здійснення лізингових та бартерних операцій, випуск та придбання цінних паперів.

Органами управління кооперативом є: загальні збори членів кооперативу; спостережна рада; правління кооперативу; ревізійна комісія.

СВК веде бухгалтерський і синтетичний облік у встановленому законодавством порядку і несе відповідальність за його достовірність.

Розмір підприємства визначається обсягом власної продукції та площі землевикористання. Вони також залежать від структури земельних угідь, співвідношення галузей, технології виробництва, рівня механізації, наявності транспорту, розміщення населених пунктів та інше. Обсяг валової продукції значною мірою залежить від спеціалізації господарства та його фондооснащеності, рівня енергоозброєності праці. Тому розміри підприємства повніше відображають обсяги новоствореної (чистої) продукції валового доходу.

Для всебічної характеристики й оцінки невикористаних резервів господарства при аналізі, крім прямих показників, використовують непрямі.

До них належать: площа посівів найважливіших культур, поголів'я тварин, вартість основних фондів, чисельність працівників та інше.

Розглянемо ці показники на прикладі СВК “Вільнянськ”

Таблиця 2.1. Розміри виробництва господарства

Показники

2003р.

2004р.

2005р.

Відхилення 2005р.від 2003р.

+/-

%

1

2

3

4

5

6

Основні:

Валова продукція с.-г. в співставних цінах.

4455,2

5027,8

4554,8

100

102,2

Товарна продукція, тис. грн.

5823

5768

4897

-926

84,1

Додаткові:

Земельна площа - всього, га.

1089,7

1089,7

1089,7

-

100

в т. ч. с.-г. угіддя, га

з них рілля, га

1069,7

1069,7

1069,7

-

100

Середньорічна вартість основних виробничих фондів - всього, тис. грн.

746

774,5

822,5

76,5

10,3

в т. ч. виробничих фондів с.-г. призначення, тис. грн.

634,1

658,3

698,7

64,6

110,2

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.

2577,5

3296,5

3339,5

762

129,6

Енергетичні потужності, кВт (к.с.)

1120

1120

1120

-

100

Всього працівників, чол.

98

154

154

56

157,1

з них працездатних

98

154

154

56

157,1

На підставі даних таблиці 2.1. треба сказати, що валова продукція зросла на 2% в порівнянні 2003р. з 2005р. і склала 4554,8 тис. грн., на це вплинуло збільшення кількості працюючих і цей показник у 2005р. склав 154 чоловіка, що на 56 чоловік більше ніж у 2003р. Виробництво товарної продукції зменшилося на 15%, при цьому площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років залишилася незмінною 1069,7га.

3. ОБЛІК ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

3.1 Первинні і накопичувальні документи з обліку витрат на виробництво продукції тваринництва

Основним завданням обліку тварин у господарстві СВК „Вільнянськ” є: контроль за збереженням тварин; реєстрація руху поголів'я, з метою визначення потреби в кормах; правильне обчислення вартості тварин при їх надходженні і вибутті, здійснення заходів, щодо нестач, крадіжок..

До складу молодняку тварин включають поголів'я вирощене у власному господарстві й придбане на стороні: молодняк з моменту приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття тварин на відгодівлі; нетелей і свиноматок, яких перевіряють. До цієї групи не належать: поголів'я основного стада. Облік ведеться на 21 рахунку.

У складі молодняку тварин на відгодівлі постійно відбуваються зміни. Кількість тварин збільшується за рахунок одержання приплоду від маточного поголів'я, придбання тварин, вибракування худоби з основного стада і поставки на відгодівлю. Зміни проходять також внаслідок переведення тварин з однієї вікової групи в іншу, переміщення з ферми на ферму, збільшення живої маси внаслідок її приросту а також збільшення вартості тварин внаслідок витрат на їх утримання.

З господарства вибувають тварини через їх продаж. Значну частину молодняку використовують для формування власного основного стада. частину тварин забивають на м'ясо, можуть бути випадки вимушеного забою, загибелі тварин через хвороби та з інших причин.

Бухгалтерський облік повинен відображати всі зазначені зміни в поголів'ї тварин, що робиться на підставі відповідних первинних документів.

Важливе значення має своєчасне оформлення документами одержання приплоду. Приплід худоби оприбутковують в день її народження, та оформлюють Актом на оприбуткування приплоду тварин (форма №95), який складають у двох примірниках завідуючий фермою чи бригадир, зоотехнік та особи, які доглядають тварин. Один примірник акту передають у бухгалтерію наступного дня після його складання, а другий - в кінці місяця разом із Звітом про рух худоби і птиці на фермі (форма №102). В акті записи здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду телят, а по всіх інших тваринах - в цілому із зазначенням статі. Вказують за ким із тваринників була закріплена тварина, яка дала приплід, кличку і номер, кількість і вагу приплоду, присвоєні молодняку номери, його особливі ознаки (масть, прикмети, проміри).

Такий порядок передбачено з метою забезпечення контролю за оприбуткуванням тварин від приплоду. Адже якщо протягом місяця буде загибель новонароджених тварин та коли не буде по них актів на приплід, то практично ніхто не оформлятиме й актів на вибуття, що зумовить неточності інформації.

Тварин, придбаних в інших сільськогосподарських підприємствах, племінних об'єднаннях, у фермерів, оприбутковують на підставі товарно-транспортних накладних і рахунків-фактури. При придбанні племінних тварин заповнюється також Племінне свідоцтво.

Господарство здійснює закупівлю худоби у громадян з метою подальшого її дорощування та відгодівлі, а також надає допомогу населенню в реалізації тварин шляхом приймання від громадян та наступного продажу. Приймання худоби від населення з метою постановки її на дорощування відгодівлю проводить комісія в складі керівника підрозділу, завідуючого фермою, зоотехніка, ветпрацівника та особи, якій будуть передані тварини для подальшого вирощування чи відгодівлі. Комісія складає Акт на купівлю тварин у населення (форма №956), який затверджує керівник господарства. Один примірник акта вручається особі, яка здала тварин. При постановці на вирощування та відгодівлю тваринам присвоюють інвентарні номери.

Приймання господарством худоби від населення для подальшого продажу і доставки їх на приймальні пункти здійснюється за Приймально-розрахунковою відомістю на худобу й птицю, що прийняті сільськогосподарським підприємством від населення для подальшої здачі державі (форма №95а), яку складають в двох примірниках і подають м'ясо переробному підприємству. Після заповнення підприємством показників про живу масу і вгодованість тварин та суму, що належать кожному здавальнику, один примірник відомості залишається м'ясокомбінату, а другий повертається господарству для розрахунків зі здавальниками худоби.

Молодняк ВРХ і свиней щомісяця, а також в момент переведення в іншу вікову групу, з ферми на ферму, від однієї особи до іншої, в основне стадо, вибракування з основного стада, падежу, забою, продажу зважують. Результат зважування відображають у Відомості зважування тварин (форма №98). Приріст живої маси визначають за Розрахунком приросту живої маси (форма №98а). Його складають на підставі даних відомостей зважування тварин та документів надходження та вибуття худоби. Розрахунок кількості приросту живої маси худоби даної групи робиться як: жива маса на кінець звітного періоду плюс жива маса худоби, що вибула з даної вікової групи протягом звітного періоду, мінус маса худоби, яка надійшла в дану вікову групу за відповідний звітний період, та жива маса худоби, що була в групі на початок звітного періоду. Одержаний результат є приріст живої маси за звітний період.

Передачу господарством молодняку худоби за договорами робітника, службовцям та іншим громадянам, на вирощування оформлюють Актом на передачу (продаж) та закупівлю худоби за договорами з громадянами (форма №956). Акт складають у двох примірниках, один з яких передають громадянину, а другий - залишається в господарстві.

При переведенні тварин з однієї облікової групи в іншу, складають а Акт на переведення тварин з групи в групу (форма №97). Акти підписують зоотехнік, завідуючий фермою, бригадир, а також працівники, які передали і які прийняли худобу на подальше обслуговування, і затверджує керівник господарства. Таким же актом оформляють переведення тварин в основне стадо. Акт на вибракування тварин з основного стада (форма №57) складають при вибракуванні.

Забій, вимушена прирізка, падіж чи загибель тварин оформляють Актом на вибуття худоби та птиці (форма №100). В акті вказують причини та обставини вибуття тварин, а також можливе використання продукції. Акт складається в день вибуття тварин, підписують: зоотехнік, ветеринарний лікар, завідуючий фермою, керівник господарства та особа, за якою була закріплена тварина. Якщо шкура тварини, що загинула, має товарну цінність і може бути реалізована, в акті зазначають: „шкура знята і здана на склад за накладною №...”. Коли шкура не використовується, то в акті зазначають: „труп утилізовано разом зі шкірою». На оборотній стороні акта перелічують види і кількість продукції, яка одержана від вибуття тварини, та її призначення. Продукти забою здають в комору за накладною, яку з підписом комірника за прийняту продукцію додають до акта вибуття. фактичний вихід м'яса за категоріями і субпродуктів потрібно зіставляти із діючими нормами виходу продукції. Працівники бухгалтерії суворо контролюють повноту оприбуткування продуктів від забою.

Продаж тварин оформляють Товарно-транспортними накладними на відправку й приймання тварин і птиці (спеціалізована форма №1 - с.г., тварини). Її виписують в чотирьох примірниках. До неї додають Ветеринарне свідоцтво. У накладній фіксують основні данні про тварин, що відправляють; кількість голів, жива маса, вгодованість, пункт призначення, одержувач. Перший примірник накладної з розпискою водія залишається на фермі. Другий передається вантажоодержувачу, а третій і четвертий з відміткою про приймання тварин здають у бухгалтерію. Один з них додається до подорожнього листа водія вантажного автомобіля (форма №2), а другий - бухгалтеру, який веде облік поголів'я тварин.

На фермах ведуть контроль за використанням кормів Відомість витрат кормів(форма №94). Відомість є комбінованим накопичу вальним документом, на підставі якого корми відпускаються на ферму, а також списуються на годівлю тварин. Зведений облік витрат кормів на фермі ведуть у журналі-обліку витрачання кормів (форма №35). У ньому для кожного виду кормів і груп тварин відводять окремі сторінки, на яких записують витрати кормів за їх видами у фізичній масі в перерахунку на кормові одиниці та за вмістом протеїну, а також кормо дні.

Дезинфікуючі засоби, медикаменти, біопрепарати та інші матеріали відпускають на ферму за лімітно-забірними картками на одержання матеріальних цінностей (форма №117) і накладними внутрішньогосподарського призначення.

Витрати на транспортні роботи тракторів списують згідно з подорожнім листом трактора (форма №68).

Списання з підзвіту керівників підрозділів витрачених малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу, спецвзуття проводять на основі актів на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

При витратах товарно-матеріальних цінностей обов'язково перевіряють правильність застосування норм витрат, відповідність зазначеного поголів'я тварин фактичній наявності на кожну дату.

Використану воду в тваринництві списують за собівартістю 1м3 води згідно зі звітом про водопостачання а електроенергію - за фактичною вартістю її одержання на підставі звіту про використання енергії (форма №127).

Основою для обліку послуг, робіт є облікові листки праці і виконання робіт (форма №66), наряди на відрядну роботу (форма №70).

Кількість молока, надоєного кожною дояркою від групи закріплених за нею корів, обліковують у Журналі обліку надою молока (форма №112), який заповнює бригадир, завідуючий фермою, старша доярка, облік ведуть протягом 15 днів, потім передають у бухгалтерію. Завідуючий фермою за даними журнал щодня заповнює Відомість руху молока (форма №114). На відправлення продукції на заготівельний пункт складають товарно-транспортну накладну (форма №1 й с.г. - молочна сировина).

Для нарахування заробітної плати у тваринництві складають Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (форма №69). На фермах також ведуть табель обліку робочого часу (форма №64), потім складають Розрахунково-платіжну відомість (форма №73).

Забій тварин обліковують на субрахунку 233 (Промислові виробництва). Аналітичні рахунки відкриваються за видами тварин. Обліковують за відповідним актом, оцінюючи за обліковими або договірними цінами: дебет субрахунку 233 і кредит рахунку 21 „Тварини на вирощуванні і відгодівлі”. До вартості загиблих тварин додають витрати по забою. Шкури. Субпродукти та іншу побічну продукцію оцінюють за встановленими цінами чи цінами можливої реалізації і віднімають від загальної суми витрат. Витрати (без вартості побічної продукції) ділять на масу одержаного м'яса і визначають собівартість одного центнера м'яса. Якщо відбувається сортування м'яса , то витрати можна розділити між видами та сортами продукції пропорційно до цін реалізації.

У СВК „Вільнянськ” на протязі звітного періоду витрати накопичуються по дебету рахунку 23, а в кінці року списуються по кредиту на тваринництво. Ці витрати розподіляють по видам і групам тварин пропорційно загальній сумі витрат, за виключенням вартості кормів.

Згруповані дані первинних документів записують у виробничому звіті, де по кожному об'єкту обліку вказують кількість одержаної продукції за видами та її планову собівартість за місяць і з початку року. Дані відображають на дебету рахунків: 26 - одержана продукція тваринництва; 21- приплід і приріст живої маси тварин; 23, субрахунок 1, - на суму одержаного і вивезеного у поле гною. Основною метою обліку є також своєчасне, повне вірогідне відображення фактичних витрат на виробництво, а також контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів.

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства і оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В цьому обліковому процесі здійснюють первинний облік, групування, систематизація інформації, а також калькулювання собівартості продукції.

Облік витрат можна вести в будь - якій деталізації. При цьому потрібно, щоб в первинних документах було організовано достатню кількість ознак групування інформації. В аналітичному обліку підприємства на сьогодні немає перешкод для впровадження всіх виправдань прийомів управлінського обліку, в частині обліку витрат, випуску продукції і калькулюванні собівартості. Децентралізація обліку витрат в підрозділах підприємства дає можливість виявити резерви виробництва: винуватців перевитрат, шляхи економії і зниження витрат. Така організація аналітичного обліку витрат забезпечує індивідуальну персональну відповідальність кожної посадової особи і працівника за результати виробництва на своїй ділянці і робочому місці.

Записи про витрати та вихід продукції тваринництва здійснюються на підставі бухгалтерських документів.

Їх можна поділити на п'ять груп:

1) по обліку витрат праці;

2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей);

3) по обліку засобів праці ( амортизація основних засобів);

4) по обліку вартості робіт і послуг виконаними сторонніми підприємствами та організаціями;

5) по обліку виходу продукції.

Для обліку витрат праці складають розрахунок нарахування заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва. Для цього використовують документи, в яких обліковують вихід продукції; акт на оприбуткування приплоду тварин, відомість зважування тварин та інші.

Виконання ремонтних робіт у тваринництві оформлюється нарядами на відрядну роботу (форми №70). При почасовій оплаті праці - складають табель обліку робочого часу ( форма№64).

Основним видом матеріальних витрат є корми. Їх списують за відомістю витрат кормів (форма №94). Для зведеного обліку витрат кормів по видах тварин на фермі ведуть журнал обліку витрати кормів. Наявність кормів у господарстві та їх рух обліковують у журналі обліку кормів.

Витрачення інших матеріальних цінностей оформлюють в установленому порядку лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей (форма №117), накладними та іншими видатковими документами.

Витрати засобів праці фіксують в документах по нарахуванню амортизації основних засобів, що складаються у встановленому порядку.

Витрати по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт тощо.

Для оприбуткування продукції тваринництва використовують ряд документів. Їх можна поділити на дві групи:

1) документи на оприбуткування готової продукції, процес виробництва якої закінчено і вона оприбуткована в дебет рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”;

2) документи на оприбуткування приросту живої маси та приплоду тварин, що оприбутковується в дебет рахунку 21 „Тварини на вирощуванні і відгодівлі” і яка існує тільки у вигляді живих тварин.

До першої групи належить щоденник надходження сільськогосподарської продукції. До другої групи документів належать: акт на оприбуткування приплоду тварин (форма №96); відомість зважування тварин (форма №98); акт виводу і сортування добового молодняку птиці (форма №106) - на оприбуткування птиці від інкубатора.

Інформацію з документів першої групи включають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма №121), а з другої групи - у звіт про рух тварин і птиці на фермі (форма №102).

3.2 Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції тваринництва

Як відомо аналітичний облік організовується відповідно до галузевих рекомендацій по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції. Але навіть в межах однієї галузі кожне підприємство має суттєві особливості в технології і організації виробництва, і це не може не враховуватись в управлінському обліку при організації аналітичного обліку витрат.

Аналітичний облік у тваринництві ведуть по об'єктах, якими є конкретні статево - вікові групи птиці.

Аналітичні рахунки відкриваються у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції - за її назвою за кількістю та сумою.

У виробничому звіті відображають витрати і вихід продукції за місяць наростаючим підсумком з початку року. Витрати показують за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Вважаю, що паралельно групувати витрати за статтями, як пропонується у методичних рекомендація, немає ніякої потреби. Запис витрат за кореспондуючими рахунками спрощує ведення бухгалтерського обліку і забезпечує всю інформацію про витрати, яка потрібна для прийняття управлінських рішень. З метою деталізації витрат замість кодів синтетичних рахунків можна вказувати кореспондуючих субрахунків.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 „Виробництво”, субрахунок 1 „Тваринництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображують витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші.). готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”, 21 „Тварини вирощуванні і відгодівлі”. Продукцію тваринництва оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується на кінець року до фактичної.

3.3 Калькуляція собівартості продукції тваринництва

У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяльності, і насамперед - з питань, пов'язаних із ціноутворенням.

Основними документами, що регламентують порядок формування виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, у тому числі тих, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 16), та розроблені на його підставі галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Так, пункт 11 П(С)БО 16 передбачає формування двох видів собівартості:

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що включає:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати і постійні розподілені загальновиробничі витрати;

2) собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з:

- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

Як бачимо, поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише власне виробничу собівартість випущеної підприємством продукції (робіт, послуг) та реалізованої протягом звітного періоду, а й інші визначені витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) - лише загальновиробничі змінні та постійні розподілені.

Нерозподілені загальновиробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). У свою чергу непрямі (накладні) витрати, не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, виконанням робіт, наданням послуг, також не включаються до складу виробничої собівартості і, отже, не розподіляються на кожну одиницю об'єкта калькулювання. До таких витрат згідно з п. 17 П(С)БО 16 відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності підприємства.

Незважаючи на те що в умовах дії міжнародних принципів бухгалтерського обліку, закріплених у національних П(С)БО, змінився підхід до формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), він не передбачає принципової зміни загального складу прямих витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Слід зауважити, що нові правила формування собівартості продукції (робіт, послуг) (згідно з П(С)БО 16) підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку, але знижують цінність цих даних для економічної роботи й аналізу собівартості продукції (робіт, послуг). Вони не передбачають визначення «повної» собівартості (з урахуванням адміністративно-збутових витрат).

Нагадаємо, що до введення нових принципів бухгалтерського обліку згідно з Типовим положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою КМУ від 26.04.96 р. № 473, обчислювалася собівартість:

- виробнича (заводська), що включає витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) (з урахуванням загальногосподарських (адміністративних) витрат);

- повна, що включає витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг).

Слід зауважити, що формована в цей час виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) не відображає реальних витрат, які можна враховувати при плануванні діяльності підприємства в цілому та в розрізі виробництва окремих видів діяльності, а також при визначенні ціни реалізації виробленої продукції (робіт, послуг). У зв'язку із цим користуватися тільки положеннями П(С)БО 16 в частині визначення собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей управлінського (внутрішньогосподарського) обліку не можна, оскільки це призводить до необґрунтованого заниження собівартості та підвищення рентабельності виробництва і в результаті - до перекручення аналізованих даних.

Собiвартiсть 1 ц приросту живої ваги визначається діленням загальної суми витрат на утримання вiдповiдної групи худоби чи птиці (без вартостi побiчної продукцiї) -- кiлькiсть центнерiв приросту живої ваги. Собiвартiсть живої ваги молодняку тварин i тварин на вiдгодiвлi всiх вiкових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування i вiдгодiвлю в поточному році (без вартостi побiчної продукцiї), вартостi худоби , що були в групi на початок року та надiйшли з основного стада чи з iнших груп, ферм i пiдприємств, та вартостi приплоду (без вартостi загиблих тварин). Кiлькiсть живої ваги становитиме вагу тварин, що реалiзованi, забитi, переведенi в iншi групи та залишенi на кінець року.

Собівартiсть 1 ц живої ваги худоби визначається дiленням їх вартостi на кiлькiсть центнерiв живої ваги (без ваги тварин, що загинули).

На пiдставi розрахованої собiвартостi 1 ц живої ваги обчислюється фактична собiвартiсть худоби, яка реалiзована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в пiдприємствi на кінець року. Вартiсть худоби, що загинула з рiзних причин, в кiнцi року не уточнюється. Сiльськогосподарськi підприємства мають право визначати собiвартiсть живої ваги тварин у розрiзi партії (реалiзованих, переведених в старшу вiкову групу, забитих тощо) на пiдставi даних про вартiсть тварин, одержаних вiд приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та про вартiсть приросту ваги тварин цiєї партiї. У молочному скотарствi розраховується собiвартiсть 1 ц молока i однiєї голови приплоду. Собiвартiсть однiєї голови приплоду розраховується за вартiстю 60 кормоднiв утримання корови. Собiвартiсть одного кормодня розраховується дiленням усiєї суми витрат на утримання основного стада корiв на кiлькiсть кормоднiв. Для визначення собiвартостi 1 ц молока необхiдно загальну суму витрат на утримання корiв (без вартості приплоду та побiчної продукцiї) роздiлити на кiлькiсть центнерiв одержаного молока.

Собiвартiсть приросту ваги та живої ваги молодняку великої рогатої худоби i тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується аналогічно. У м'ясному скотарствi собiвартiсть приросту живої ваги телят до 8-мiсячного вiку (включаючи масу одержаного приплоду) складається iз витрат на утримання корiв i нетелiв (останнi за 2 мiсяцi до розтелення переводяться в основне стадо) i телят до 8 мiсячного вiку (без вартостi побiчної продукцiї та молока, яке оцінюється за реалiзацiйними цiнами).

Собiвартiсть 1 ц живої ваги визначається діленням суми витрат, вiднесених на приплiд i прирiст живої ваги телят до 8 мiсячного вiку, i балансової вартостi телят, що були в цiй групi на початок року та надiйшли в групу протягом року, на загальну живу вагу телят до 8 мiсяцiв, вiдлучених вiд маток (без ваги тварин, що загинули), і тих, що залишилися пiд матками на кінець року. Розрахована собiвартiсть 1 ц використовується для оцiнки телят, що залишилися пiд матками на кінець року та переведенi в старшi групи.

4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ОБЧИСЛЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Удосконаленням обліку витрат є розробка принципів управління витратами та шляхів їх зниження.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до:

- недопущення понаднормових витрат;

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами по всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат тощо.

Зниження витрат виробництва досягають після:

- використання технологічного обладнання;

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів;

- розробки оптимальної стратегії розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат.

Кожний напрям зниження витрат виробництва передбачає ряд заходів, які в сукупності складають конкретні плани.

В СВК „Вільнянськ” є резерви для збільшення виходу продукції тваринництва, це підвищення продуктивності основного стада ВРХ. Підвищення продуктивності птиці відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка в свою чергу є важливою умовою зниження собівартості продукції.

Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп'ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.