Вплив договірної політики на організацію і методику обліку розрахунків з контрагентами за товарними операціями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

магістерської роботи на тему:

«Вплив договірної політики на організацію і методику обліку

розрахунків з контрагентами за товарними операціями»

студентки 1 курсу, групи ОіА-11м-1, спеціальності «Облік і аудит»

111 сторінок, 10 таблиць, 8 рисунків, 56 літературних джерел, 17 додатків.

Об'єкт дослідження: система організації обліку і аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями від впливом договірної політики на приватному підприємстві «Геліос» м. Харцизьк.

Мета магістерської роботи: розробка рекомендацій та пропозицій по вдосконаленню діючої організації та методики обліку і аудиту розрахункових взаємовідносин, операцій по нарахуванню та погашенню заборгованості покупців та перед постачальниками за товари під впливом договірної політики підприємства з допомогою сучасних облікових систем, форм і методик на базі ПК з урахуванням міжнародних і національних стандартів.

Метод дослідження й основні прийоми виконання роботи: загальнонаукові методичні прийоми (аналіз, синтез, індукція и дедукція), емпіричні теоретичні (формалізація) и емпіричні методичні прийоми вивчення (розрахунково-аналітичні).

Розроблено посадову інструкцію для бухгалтера з обліку розрахунків з контрагентами, методику контролю розрахунків з контрагентами за товарними операціями, можуть бути використані для розробки рекомендацій щодо покращання обліку і аудиту розрахунків з контрагентами на ПП «Геліос» та інших споріднених підприємствах.

Ключові слова: контрагенти, розрахунки, товарні операції, документальне оформлення, автоматизація, бухгалтерский облік, аудит, договірна політика, договірний процес, обов'язки

Зміст

Вступ

1. Сутність розрахунків з контрагентами та теоретичні підходи до іх обліку і аудиту

1.1. Экономічна сутність розрахунків, їх види, форми й умови

1.2. Правове та регламентне забеспечення обліку і аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями

1.3. Договірна політика підприємства та її роль в організації обліку розрахунків з контрагентами за товарними операціями

1.4. Організаційно-економічна характеристика ПП "Геліос"

Висновки до розділу 1

2. Облік розрахунків з контрагентами за товарними операціями на ПП "Геліос"

2.1. Документальне оформлення розрахунків з контрагентами під впливом договірної політики

2.2. Особливості обліку розрахунків з контрагентами за товарними операціями на підприємстві

2.3. Пропозиції щодо удосконалення обліку розрахунків з контрагентами з використанням ПК

Висновки до розділу 2

3. Аудит договірних відносин та розрахунків з контрагентами на ПП "Геліос"

3.1. Ціль, задачі, информаційне забезпечення та прийоми аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями

3.2. Методика аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями під впливом договірної політики

3.3. Удосконалення аудиту розрахунків за товарними операціями

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В процесі фінансово-господарської діяльності підприємства вступають в певні економічні взаємини з іншими суб'єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями, державними органами, фізичними особами та іншими). В результаті цього здійснюються господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань і дебіторської заборгованості, проведення розрахунків за ними і інші зміни в активах і капіталі.

Тому важливим є якісне і своєчасне відображення інформації про розрахунки, дебіторської і кредиторської заборгованості з метою забезпечення максимальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Особливе значення це набуває з переходом до ринкової економіки в Україні, коли з'явилось поняття конкуренції та комерційної таємниці і, відповідно, постала проблема доведення зовнішнім користувачам привабливості даного підприємства. Виникає потреба в розробці договірної політики, обираючи найкращі варіанти, умови та економічно обґрунтовуючи їх вибір. Саме така договірна політика дозволить показати відмінні риси, які притаманні підприємству, проінформувати потенційних покупців про вигідні умови співпраці, орієнтуючи їх на подальше співробітництво.

Бухгалтерський облік розрахунків з контрагентами є важливою складовою частиною бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства в цілому. Від того, наскільки правильно відображаються в обліку заборгованість і результати від проведення розрахункових операцій залежить не тільки діяльність підприємства, але і його фінансове становище, рівень платоспроможності і ліквідності.

Головною метою магістерської роботи є: на основі вивчення законодавчих, нормативних документів, спеціальної літератури з бухгалтерського обліку та аудиту, узагальнення практичного досвіду роботи ПП «Геліос» дати критичну оцінку стану систем обліку і контролю розрахунків з контрагентами за товарними операціями під впливом договірної політики, зробити висновки і розробити рекомендації по вдосконаленню обліково-контрольного процесу на досліджуваному підприємстві.

Отже, усе вищевикладене свідчить про високу актуальність проблеми обліку, економічного аналізу та контролю впливу договірної політики на організацію та методику обліку і аудиту розрахунків з контрагентами за договірними операціями на підприємстві

Магістерська робота складається з трьох розділів.

Перший розділ відображає економічну сутність розрахунків і операцій з контрагентами, кредиторської і дебіторської заборгованості як одного з обов'язкових елементів фінансово-господарської діяльності, загальнотеоретичні і організаційні принципи ведення бухгалтерського обліку розрахунків з контрагентами, характеристику основоположних нормативних документів при організації обліку розрахунків, у тому числі і з постачальниками під впливом договірної політики.

Другий розділ описує загальні моменти в порядку документального оформлення розрахунків з контрагентами на ПП «Геліос». Також дається порядок організації і ведення аналітичного обліку і синтетичного обліку розрахунків з контрагентами, відображення операцій з формування дебіторської і кредиторської за заборгованості згідно із планом рахунків. У цьому розділі висвітлені переваги і проблемні питання автоматизації облікового процесу, позитивні моменти використання персонального комп'ютера при проведенні контрольних процедур.

Третій розділ присвячений організаційному та інформаційному забезпеченню аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями під впливом договірної політики, основних елементів, моделей, методики контролю; розроблена методика проведення контрольних процедур.

Для досягнення поставленої мети магістерської роботи необхідно рішення наступних завдань:

- розгляд економічної сутності розрахунків, їх видів, форм та умов;

- визначення сутності дебіторської і кредиторської заборгованості по товарних операціях;

- вивчення правового регулювання обліку і контролю розрахунків з контрагентами під впливом договірної політики;

- вивчення організації аналітичного і синтетичного обліку даних операцій на досліджуваному підприємстві;

- з'ясування особливостей обліку розрахунків з контрагентами на ПП «Геліос» в умовах комп'ютеризації;

- визначення мети, завдань, джерел інформації, а також методики аудиту розрахунків з контрагентами

Основними методами, як необхідною умовою для досягнення поставленої мети магістерської роботи, обрано використання загальнонаукових та спеціальних методів :

- дослідження первинних документів, якими оформлюють здійснення товарних операцій з контрагентами на приватному підприємстві «Геліос»;

- перевірка дотримання правил оформлення цих документів згідно із діючими нормативними документами, законами та актами;

- застосування методів індукції та дедукції для вивчення теоретичних аспектів обліку розрахунків за товарними операціями та обрання підприємством договірної політики.

Джерелами інформації обрано цивільне, господарське та податкове законодавство України, наукові праці вітчизняних вчених в області бухгалтерського обліку, економічної теорії, господарського контролю, довідково-інформаційні видання, фінансова та статистична звітність ПП «Геліос».

• 1. Сутність розрахунків з контрагентами та теоретичні підходи до іх обліку і аудиту
• 1.1 Экономічна сутність розрахунків, їх види, форми й умови
• Взаємини між підприємствами з приводу обміну ресурсами, необхідними для забезпечення їх діяльності, опосередковуються проведенням розрахунків. Розрахунки - це грошові відносини, які виникають між контрагентами за товарним і нетоварным операціями.
• Якщо розглядати розрахунки як категорію відносин між суб'єктами господарювання, то в даному випадку відсутній факт одночасної передачі (придбання) товарів та оплати (отримання) грошового еквіваленту вартості переданих (отриманих) товарів, тому виникає розрив у часі між передачею товарно-матеріальних цінностей (отриманням послуг) та їх оплатою, який називають «дебіторською й кредиторською заборгованістю», «заборгованістю за розрахунками», «зобов'язаннями».
• Для визначення економічної сутності розрахунків і заборгованості також звернемося до національних П(С)БО. Основними стандартами, які регулює порядок визнання та оцінки розрахунків з постачальниками є П(С)БО 2 «Баланс» [1], П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [2] і П(С)БО 11 «Зобов'язання»[3].
• Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (П(С)БО 2 «Баланс»).

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання визнається, у разі якщо:

1) його оцінка може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Згідно стандарту зобов'язання бувають довгострокові і короткострокові або поточні. У зв'язку з тим, що заборгованість перед постачальниками виникає в результаті проведення розрахунків, а вони, у свою чергу, відносяться до одного операційного циклу, тобто є поточними зобов'язаннями, то ми розглянемо види поточних зобов'язань більш докладно.

Первісна оцінка зобов'язань дорівнює сумі чистих грошових надходжень, яка є їх поточної собівартістю.

Класифікацію зобов'язань підприємства наведено на рис. 1.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація зобов'язань підприємства

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Як вже було відзначено вище, розрахунки нерозривно пов'язані з рухом грошей, тобто із здійсненням платежів. Платежі можна проводити як до моменту отримання товарів і послуг, так і після цього, крім того, в деяких випадках сума платежу і нарахованого зобов'язання можуть не збігатися з різних причин. Отже, можливе виникнення не тільки зобов'язань, пов'язаних з необхідністю оплати отриманих товарів і послуг, але і у випадках перерахування більшої суми, відображення дебіторської заборгованості. А для її відображення необхідно скористатися вимог іншого стандарту - П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Видно, що розрахунки з постачальниками є одним з видів поточних зобов'язань. Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати балансу (рис. 1.2).

Поточні зобов'язання		Рахунок 60		Короткострокові позики
		Рахунок 61		Короткострокова заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
		Рахунок 62		Короткострокові векселі видані
		Рахунок 63		Кредиторська заборгованість перед постачальниками
		Рахунок 64		Розрахунки за податками й платежами
		Рахунок 65		Розрахунки за страхуванням
		Рахунок 66		Розрахунки з оплати праці
		Рахунок 67		Розрахунки з учасниками
		Рахунок 68		Розрахунки за іншими операціями

Рис. 1.2. Види поточних зобов'язань

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:

1) її оцінка може бути достовірно визначена,

2) існує ймовірність одержання в майбутньому економічних вигод.

Дебіторська заборгованість, як і зобов'язання, ділиться на довгострокову і короткострокову, або поточну (рис. 1.3)

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість задолженность		Рахунок 34		Векселі отримані
		Рахунок 36		Дебиторська заборгованість за товари, роботи та послуги
		Рахунок 37		Дебиторська заборгованість за рахунками
		Рахунки 37, 63, 64, 65, 67, 68		Інша дебіторська заборгованість

Рис. 1.3. Види поточної дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

1) заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету;

2) видані іншим підприємствам аванси;

3) сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають до вступу;

4) заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість за внутрішньовідомчих розрахунків.

Інша поточна дебіторська заборгованість:

5) аванси видані підзвітним особам;

6) претензії, висунуті постачальниками, підрядниками, транспортних та іншим організаціям, а також за пред'явленим і визнаним штрафів, пені, неустійках;

7) відшкодування заподіяного збитку, якщо винуватець виявлено;

8) заборгованість за позиками членам кредитних спілок в кредитних спілках;

9) заборгованість працівників перед підприємством за позиками або по товарах, взятих в кредит;

10) заборгованість по спільної діяльності без створення юридичної особи).

Як вже було відзначено вище, розрахунки нерозривно пов'язані з рухом грошей, тобто із здійсненням платежів, причому залежно від виду використовуваних коштів розрахунки можуть проводитися в готівковому вигляді згідно із Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. , зі змінами та доповненнями [4] і безготівковому вигляді згідно із Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зі змінами та доповненнями [5].

Більшість розрахунків проводиться безготівковим способом за записами на банківські рахунки. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді.

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою:

1) платіжного доручення;

2) платіжної вимоги-доручення;

3) акредитива;

4) векселя;

5) чека;

6) заліку взаємних вимог.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки, причому день оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення оформляться платником за встановленою формою і надається в банк не менше ніж у двох примірниках.

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суми, наявної на його рахунку.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарним платежами: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги), в порядку попередньої оплати (якщо такий порядок розрахунків обумовлений в договорі), для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств.

Розрахунки за допомогою платіжних доручень є простими і зручними, однак, вони значно ускладнюють і подовжують документообіг, відволікають кошти з господарського обороту клієнта, і, перш за все, не гарантують оплату за поставлений товар (якщо тільки вони не використовуються в порядку попередньої оплати).

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що складається з двох частин:

верхній - вимоги одержувача безпосередньо до платнику про сплату певної суми коштів;

нижній - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку їм певної суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Банк платника приймає вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення його одержувачем.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за встановленою формою і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. При згоді оплатити вимога-доручення платник заповнює його нижню частину і представляє в обслуговуючий його банк. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу і вказує в нижній частині, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка вказана у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Негативними моментами цієї форми безготівкових розрахунків є те, що у постачальника відсутня гарантія платежу в результаті відмови платника акцептувати документ.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента (банку платника), за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитиву, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (постачальника - отримувача коштів) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Основою акредитивної форми розрахунків є аккредитивное заяву - розрахунковий документ, який являє собою письмове доручення платника своєму банку забронювати певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника.

Залежно від способу гарантування платежу існують наступні види акредитивів:

покритий (для здійснення платежів на окремому рахунку в банку-емітента своєчасно бронюють всю суму грошей)

депонований (кошти бронюються у виконавчому банку, тобто в банку постачальника)

непокритий (у разі відсутності коштів на рахунку платника оплату за таким акредитивом банк гарантує власним кредитом)

гарантований (якщо банк-емітент доручає виконання непокритого акредитива іншому банку, то останній отримує право списати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого під час встановлення кореспондентських відносин між банками).

Акредитив може бути також відкличні або безвідкличним. Це вказується на кожному акредитиві, в разі відсутності такого позначення акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом в будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокового відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).

Кожен акредитив призначається для розрахунків тільки з одним певним бенефіціаром і його не можна переадресовувати. Термін дії акредитива в банку-емітента - до 15 днів з часу його відкриття, не рахуючи нормативного терміну проходження документів спеціальним зв'язком між банками.

Техніка розрахунків акредитивами являє собою наступну систему:

1. Щоб відкрити акредитив, підприємство-заявник подає своєму банку аккредитивное заяву і платіжне доручення для депонування коштів.

2. Банк-емітент повідомляє заявнику та виконавчого банку про відкриття акредитива (надсилаючи кожному за зразком заяви).

3. Виконавчий банк повідомляє бенефіціару про відкриття та умов акредитива.

4. Постачальник, отримавши це повідомлення, відправляє товар, виконує роботи або надає послугу і подає виконавчого банку разом з реєстром документів папери, передбачені умовами акредитива.

5. Виконавчий банк після перевірки всіх документів та умов акредитиву відсилає їх банку-емітенту.

6. Банк-емітент обробляє ці документи, а потім перераховує кошти на рахунок бенефіціара у виконавчому банку.

Реєстр документів за акредитивом виписується в чотирьох примірниках: перший залишається в документах для виконуючого банку, другий (з необхідними позначками банку про дату отримання і виконання) - видається бенефіціару, третій і четвертий примірники разом з документами, передбаченими умовами акредитива, направляються в банк-емітент, в якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного рахунку, а четвертий - видається заявнику акредитива разом з іншими документами по акредитиву.

Переваги акредитиву: постачальник має гарантію оплати, можна контролювати товарну операцію.

Недоліки акредитиву: відволікання коштів з господарського обороту покупця у разі відкриття всіх видів акредитивів (крім гарантованого); достатньо складна схема документообігу; у разі затримки відкриття акредитива постачальник не відвантажує товар, що негативно позначається на фінансовому стані як постачальника, так і покупця.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи і надані послуги).

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповідних балансових рахунків у банку-емітента. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає в свій обслуговуючий банк платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» (або вносить суму готівкою).

Термін дії чекової книжки становить 1 рік, а розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - 3 місяці з дати його видачі. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Розрахунковий чек підписує посадова особа чекодавця, який має право підписувати розрахункові документи, і скріплює відбитком печатки чекодавця.

В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особливо в порівнянні із західними країнами, де чек є основною формою безготівкових розрахунків. Чеки не отримують широкого поширення в господарському вітчизняному обороті внаслідок недостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможності більшості комерційних банків.

До розрахунків, які здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, відносяться розрахунки, за яким взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різниці здійснюється платіж на загальних підставах. Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників усіх форм власності одного або різних сфер господарювання.

В договорах між підприємствами передбачаються періодичність звірки взаємної заборгованості із складанням відповідного акта, терміни і платіжні інструменти, із застосуванням яких будуть здійснюватися розрахунки. Після складання акта звірки взаємної заборгованості в терміни, визначені чинним законодавством, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємних зобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимога-доручення) або оформляє вексель.

Розрахунки на основі заліку взаємних зобов'язань розширюють можливості діючих механізмів здійснення платежів в народному господарстві України.

Вексель - це боргове зобов'язання векселедавця (підприємства-покупця) векселедержателю (підприємству-постачальнику) сплатити певну суму грошей, зазначену у векселі, за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги. Вексель може бути простим і переказними.

Простий вексель протягом обумовленого терміну зберігається у векселедержателя і дає право банку постачальника в безакцептному порядку по закінченню терміну зарахувати гроші з рахунку на рахунок векселедавця векселедержателя.

Переказний вексель дає право векселедержателю розраховуватися з третьою особою за товари і послуги не грошима, а переказним векселем. Такі розрахунки ведуться, якщо з третьою особою укладено договір про відповідні розрахунки з допомогою переказних векселів. Після закінчення встановленого строку банк третьої особи знімає зазначену у векселі суму з рахунку початкового векселедавця.

Зобов'язуватися та набувати права за простим і переказними векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Видавати прості та переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи і надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом і/або особою, якій або за наказом якого повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого повинна бути не менше суми платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов ' язково відображається у відповідному договорі між постачальником і покупцем.

Векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках встановленої форми, затвердженою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником або головним бухгалтером або уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою ним особою. Підписи також скріплюються печаткою (при її наявності).

Векселедавець зобов ' язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як видно, існує безліч найрізноманітніших форм розрахунків з постачальниками та підрядчиками. Деякі з них зручні та вигідні або тільки постачальника, або тільки покупцеві. Оптимальної форми розрахунків, яка задовольняла б і постачальника і споживача, не існує внаслідок певних умов:

- покупець при здійсненні операції переслідує, як правило, наступні цілі:

1) отримати в зазначені в договорі час і місце товари або послуги в потрібній кількості і відповідної якості;

2) знайти фінансування і сплатити рахунок постачальника, будучи впевненим, що продавець повністю виконав свої зобов'язання;

- продавця цікавить, насамперед, швидке отримання платежу. При цьому йому потрібні упевненість, що у разі виконання своїх зобов'язань, рахунки будуть сплачені в узгоджені терміни і в повному обсязі та упевненість, що ніякі зовнішні обставини не завадять виконання зобов'язань, які безпосередньо впливають на терміни отримання платежу.

Умови проведення розрахунків визначаються в договорі купівлі-продажу між підприємством і постачальником і можуть бути:

1. З попередньою оплатою товарів, робіт, послуг;

2. З одночасною передачею грошових коштів і товарів, робіт, послуг;

3. З подальшою оплатою (придбання товарів у кредит).

Тому форми розрахунків та умови платежу, враховуючи протилежну спрямованість інтересів сторін, є предметом складних переговорів і компромісів.

Всі істотні умови обов'язково в подальшому знаходять своє відображення у розділах та пунктах договору

• 1.2 Правове та регламентне забеспечення обліку і аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями
• Під правовою основою обліку і аудиту розуміють сукупність законодавчих та нормативних документів у частині їх організації та методології.
• Таблиця 1.1
• Характеристика законодавчих актів щодо регулювання розрахунків з контрагентами за товарами та послугами

Найменування документу	Сфера регулювання
1	2
Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: закон України від 16.07.99 р. № 996-ХIV, зі змінами та доповненнями [6]	Визначає компетенцію, відповідальність за організацію обліку. Для ведення обліку можливе введення в штат підприємства бухгалтера або створення бухгалтерської служби.
	Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, а також організації внутрішнього господарського контролю.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджений наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, зі змінами та доповненнями [7]	Класс 6. Короткострокові позики
	Рах.63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" Рах 68 "Розрахунки за іншими операціями"
	Класс 3. Кошти, розрахунки та інші активи
	Рах. 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" Рах. 37 "Розрахунки з іншими дебіторами"
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, зі змінами та доповненнями [8]	Визначає характеристику рахунків, їх призначення. Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух засобів підприємства.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджений наказом МФУ від 31.03.99 р. № 87, зі змінами та доповненнями	Стандарт дає визначення зобов'язань і вимоги до їх відображенняв балансі.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджений наказом МФУ від 08.10.99 р. № 237, зі змінами та доповненнями	Стандартом визначені склад, критерії визнання дебіторської заборгованості підприємства, методичні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про неї, оцінці і правилах відображення у фінансовій звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджений наказом МФУ від 31.01.2000 р. № 20, зі змінами та доповненнями	Стандартом визначені склад, критерії визнання зобов'язань підприємства, методичні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання підприємства, їх оцінку і правила відображення у фінансовій звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затверджений наказом МФУ від 28.12.2000 р. № 353, зі змінами та доповненнями [9]	Встановлює порядок визначення витрат та доходів, у тому числі і по операціях придбання та реалізації товарів, робіт, послуг з умовами розрахунків за них, які відносяться до витрат та доходів підприємства
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями [10]	Регулює порядок визначення бази оподаткування підприємств податками та зборами
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зі змінами та доповненнями	Регламентує форми і організацію розрахунків, стандартні бланки документів і документообігу при безготівкових розрахунках
Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. № 69, зі змінами та доповненнями [11]	Визначає обов'язковість проведення інвентаризації дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств по розрахунках з постачальниками перед складанням звітності і в інших випадках.
Про затвердження типових форм первинного обліку: затв. Наказом Мінстату України від 09.10.95 р. № 253, зі змінами та доповненнями [12]	Порядок документального забезпечення записів в регістрах бухгалтерського обліку по обліку поточних зобов'язань і вимоги до їх оформлення.
Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII із змінами та доповненнями [13]	Визначає правові основи, вимоги і принципи аудиторської діяльності в Україні.

• Облік і контроль, або аудит розрахунків з контрагентами за товарними операціями на підприємствах здійснюється на підставі загальноприйнятих і спеціальних (розрахованих на підприємства, що спеціалізуються на торгівлі) законодавчих і нормативних актів. До загальноприйнятих нормативних і законодавчих документів відносяться ті, що наведено в табл. 1.1.
• На сьогоднішній день в Україні діє велика кількість нормативних актів, які регулюють відносини між підприємствами. Багато хто з цих законодавчих актів зазнають за останні роки значні зміни: активно йдуть реформи, в ході яких вносяться корективи і у вище перераховані закони та інструкції. Деякі з цих документів ще потребують докорінного реформування і перегляд основних положень, так як перехід до ринкових відносин, формування приватної власності, не могли не вплинути на розвиток економічних і фінансово-господарських відносин. Тому необхідний інший підхід до їх правового регулювання.
• Крім державного регулювання взаємини з контрагентами регламентуються внутрішніми документами підприємства в рамках чинного законодавства в частині визначення прав, обов'язків, відповідальності кожного працівника за виконану ним роботу. Основними внутрішніми документами при цьому є:
• 1. Облікова політика,
• 2. Положення про бухгалтерії та її структурних підрозділах,
• 3. Робочий план рахунків підприємства
• 4. Посадові інструкції на кожного працівника.
• Зупинимося докладніше на кожному з цих регламентів.
• Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
• Мета облікової політики полягає в тому, щоб упорядкувати обліковий процес на підприємстві, забезпечити методологічне та методичне відображення інформації про майно підприємства, господарські операції та результати його діяльності; надати бухгалтерського обліку планомірність і цілеспрямованість; забезпечити ефективність обліку.
• Облікова політика будь-якого підприємства повинна базуватися на принципах організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначені основними законодавчими та нормативними актами держави.
• Кожне підприємство, спираючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто з року в рік. Обрана підприємством облікова політика в обов'язковому порядку оформляється наказом керівника підприємства.
• Положення про бухгалтерії та її структурних підрозділах - це також внутрішній наказ керівника підприємства, насамперед, про створення бухгалтерської служби, її складу, повноважень і відповідальності. У ньому згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і звітність» повинні бути обрані організаційна форма ведення бухгалтерського обліку: централізована, окремий структурний підрозділ, один бухгалтер або послуги професійного бухгалтера-підприємця.
• Посадові інструкції мають наступну структуру: загальні положення; обов'язки; права; відповідальність. Причому важливою вимогою, яке не завжди дотримується на практиці, є те, що в посадовій інструкції повинні бути виділені обов'язки, права і відповідальність, як в частині бухгалтерського обліку, так і внутрішньогосподарського контролю.
• У робочому плані рахунків в межах дозволеної компетенції головний бухгалтер може вводити додаткові рахунки і субрахунки до затвердженого, будувати цифрову і буквену кодування, вводити додаткові рахунки для управлінського обліку і т.д.
• Таким чином, всі питання з обліку і аудиту розрахунків з конрагентами підлягають регулюванню як з боку держави, міністерств і відомств, так і самим підприємством в межах дозволеної компетенції.
• Що стосується регламентного забезпечення діяльності бухгалтерського апарату ПП «Геліос», то відзначимо наступне:
• на підприємстві розроблена облікова політика і оформлена відповідним наказом (дод. A). Щодо розрахунків з постачальниками та відображення такої інформації у фінансовій звітності облікова політика не містить особливих положень, вона відображається як складова поточних зобов'язань або дебіторської заборгованості.
• Положення про бухгалтерії на підприємстві є, але, на наш погляд воно не цілком відповідає вимогам, які пред'являються до таких документів. Зокрема, воно не містить функціональних взаємозв ' язків і відносин між підрозділами з приводу руху документів і передачі/отримання різного економічної інформації.
• Робочий план рахунків на підприємстві також є, однак він не затверджений офіційно. Тому рекомендовано видати відповідний наказ або ж оформити його як додаток до облікової політики.
• 1.3 Договірна політика підприємства та її роль в організації обліку розрахунків з контрагентами за товарними операціями
• Актуальність даного питання визначена тим, що повнота, своєчасність та достовірність відображення розрахунків по товарних операціях є одним з оціночних показників, які визначають якість роботи фірми. Грамотна побудова та управління процесом обліку розрахунків по товарних операціях має велике значення в успішній роботі підприємства.
• Одним з основних завдань аудиту обліку і аудиту розрахунків з контрагентами по товарних операцій на підприємстві є дослідження господарських операцій. Перевірка повноти та достовірності обліку розрахунків по товарних операціях є відповідальною ділянкою аудиту, так як встановлення правильності ведення розрахунків за отримані товарно-матеріальних цінностей - це найголовніше завдання аудитора. Згідно з цим завданням аудитору необхідно перевірити наявність договорів на поставку продукції та правильність їх оформлення. При виявленні дебіторської заборгованості аудиторові слід встановити її виникнення і причину. При цьому особливу увагу аудитора повинно бути звернено на наявність заборгованості зі спливом строку позовної давності, з'ясовувати причини їх виникнення, а також визначити дії підприємства по стягненню їх.
• Основним джерелом перевірки обліку розрахунків по товарних операцій для аудитора є:
• 1) договори на постачання товарно-матеріальних запасів;
• 2) журнал реєстрації рахунків-фактур постачальників;
• 3) журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних запасів;
• 4) рахунку-фактури постачальників товарно-матеріальних запасів.
• Дедалі частіше фірми різних організаційно-правових форм, сфери діяльності та обсягів реалізації залучають до роботи професійних економістів та юристів, які б працювали безпосередньо з договорами за товарними операціями.
• Перебуваючи на стажуванні було розглянуто декілька видів договорів з контрагентами, серед яких були договір купівлі продажу з покупцями та договір купівлі продажу з постачальниками
• Для того, щоб з'ясувати, як саме Договір впливає на організацію обліку і аудиту розрахунків з контрагентами за товарними операціями, слід детально розглянути зміст та вид договору.
• Істотними умовами договору є:
• 1. Преамбула, де коротко вказано сторони договору, хто та на підставі якого документу зазначена особа діятиме від імені кожного контрагенту та подальша назва контрагентів за текстом, як то: Покупець, Постачальник, Орендар, Отримувач, тощо.
• Особа, зазначена в даному розділі договору, і лише вона, має право підпису договору та документів, які є його невід ємною частиною. Для підтвердження повноважень діючої особи фірма-контрагент зазвичай отримує від іншої сторони копію статуту, довіреності, розпорядження або іншого документа;
• 2. Предмет договору містить загальні дані про наступне: що саме буде продаватися, в яких одиницях виміру, в якій кількості, за якою ціною та можливе вказання повної суми договору у відповідному розрахунку чи таблиці. Ймовірно, що всі приведені нижче показники можуть міститися одночасно.
• Частіше за все, так детально вказують всі дані для того, щоб уникнути небажаних спорів по якомусь із питань. Особливо це важливо, якщо договір заключається на тривалий час, протягом якого ціна на товар може декілька разів мінятися. В інших випадках, для того, щоб даний пункт договору повноцінно міг замінити заявку на певну позицію товару і в подальшому не було необхідності декілька разів оговорювати та складати зміст специфікації до договору протягом всієї його дії;
• 3. Статус платнику податку - містить відомості про вид податку, що сплачує кожен з контрагентів.
• У підтвердження надається копія відповідного документу, завірена печаткою підприємства, підписом повноважної особи. Таким документом може біти свідоцтво платника податку ПДВ або свідоцтво про право сплати єдиного податку. Важливо, що згідно зі змінами у діючому законодавстві станом на 1 січня 2012 року, платники єдиного податку перших двох груп не мають права здійснювати операції з поставки товарів чи надання послуг юридичним особам;
• 4. Якість, маркування, пакування товару. Гарантії.
• Цей пункт містить повну та вичерпну інформацію про всі особливості товару, та документів, що підтверджують його якість або відповідність стандартам та вимогам. Згідно із цим пунктом Постачальником при необхідності надається копія сертифікату відповідності, оригінал сертифікату якості на кожну окрему партію товару.
• В цьому ж розділі договору вказують можливість повернення, обміну товару у разі поставки товару неналежної якості або його псування внаслідок цього, строки відшкодування витрат;
• 5. Умови та строки поставки.
• Цим розділом крім основних питань закріплений обов'язок постачальника надати Покупцеві документи у певні строки з моменту поставки. Ці документи є невід'ємною частиною договору. Ними є: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна ( у разі поставки товару власним транспортом покупця ним самим), довіреність ( у разі отримання товару довіреною особою контрагента-покупця без печатки);
• 6. Порядок розрахунків. Цей розділ є визначальним в побудові відносин з контрагентом та в організації обліку і, як наслідок, аудиту розрахунків за даною операцією, адже розрахунки можуть здійснюватися наступними шляхами:
• зачисленням грошових коштів на рахунок постачальника за платіжним дорученням або за платіжною вимогою
• видачею строкового векселя
• внесенням грошових коштів до каси підприємства-постачальника з урахуванням десятитисячного обмеження та видачею корінця прибуткового касового ордеру ( лише у разі поставки продукції власного виробництва) або чеку.
• на умовах передплати або часткової передплати. Тоді податкова накладна повинна бути виписана датою сплати за товар на суму такої передплати
• на умовах післяплати. Податкова накладна видається разом із іншими документами, що підтверджують здійснення господарської операції на суму, що вказана в видатковій накладній ( у разі, якщо поставка товару - перша подія) або на суму, зменшену на суму передплати, за якою вже видавалася податкова накладна.
• на умовах бартеру. Це можливо, якщо йдеться про обмін аналогічними товарами або подібними за однаковою справедливою вартістю. Якщо вартість подібних або аналогічних товарів незначно відрізняється, то різницю сплачують будь-яким способом, вказаним вище;
• 7. Форс-мажорні обставини. Сторони в даному розділі оговорюють відповідальність та обов'язки один одного у разі впливу на здійснення операції непереборної сили.;
• 8. Відповідальність сторін. У разі прострочення платежу покупцем або затримки відвантаження товару в строки, оговорені у відповідному розділі договору, сторони погоджуються на певні штрафні санкції.
• На практиці: невеликими підприємствами цей розділ раніше сприймався просто як обов'язкова частина договору. Тому жодних фінансових санкцій не накладалося та не виставлялося тій стороні, що навіть грубо порушувала умови договору стосовно строків сплати боргу або поставки товару. Однак останнім часом дедалі більше керівників підприємств розуміють важливість цього моменту та можуть взагалі вилучити цей розділ з договору. Чому? Саме на основі договору будуються відносини та подальша робота контрагентів одне з одним. А через вдосконалення облікового процесу та поширення аудиту серед підприємств малого бізнесу і юридичного контролю договірних відносин для уникнення непотрібних питань та проблем при вирішенні спорів, до договорів намагаються включати вичерпну інформацію про взаємодію сторін та вилучати зайве;
• 9. Порядок регулювання спорів - цей розділ визначає шляхи рішення питань, що не були оговорені в договорі та по яких сторони не змогли дійти згоди;
• 10. Додаткові умови. Містить небагато інформації про те, що зобов'язані робити сторони на той випадок, коли відбуваються істотні зміни у структурі підприємства, змінюється реєстраційні дані, система оподаткування, вказана дата початку дії договору та її скінчення або припинення;
• 11. Юридичні адреси та реквізити сторін містять інформацію з реєстраційних документів обох компаній та підписи уповноважених осіб, завірених печаткою підприємства.
• Спираючись на все вище приведене, зі змісту договору можна зробити висновок, що договір є визначальним документом на початку співпраці фірм, що його уклали.
• Всі товарні повинні бути здійснені у межах договірних умов. Так, аудитор,будь-який перевіряючий орган або судова інстанція, знайшовши невідповідність даних з поставки товару у документах, що підтверджують здійснення господарської операції можуть визнати її недійсною або неістотною.
• В ході перевірки розрахунків по товарних операціях необхідно встановити якість стану внутрішнього контролю та обліку таких розрахунків. Рішення даного питання вирішується, як правило, шляхом опитування (письмово або усно) працівників підприємства, який дає можливість виявити найбільш вузькі місця в системі розрахунків. Шляхом тестування можна також визначити рівень організації внутрішнього контролю за операціями з розрахунку і загальний стан обліку цих операцій.
• За результатами аналізу опитування і тестування аудитор отримує підтвердження про наявність слабкої постановки контролю й обліку розрахунків з контрагентами. Крім цього, елементами слабкою організації внутрішнього контролю й обліку можуть бути:
• 1) відсутність договорів на поставку товарів;
• 2) відсутність звітів за видані довіреності на отримання товарів;
• 3) відсутність журналу реєстрації рахунків-фактур постачальників;
• 4) несвоєчасне пред'явлення претензій постачальникам за порушення договірних зобов'язань;
• 5) несвоєчасне відображення операцій з розрахунком у регістрах бухгалтерського обліку;
• 6) невиконання перерахунку сум за надійшли рахунками від постачальників.
• На основі результатів аналізу аудитор складає програму проведення аудиту розрахунків з контрагентами. Вона може складатися з декількох етапів.
• Вивчення правової оцінки договорів з позиції чинного законодавства. Це необхідно для того, щоб порівняти та оцінити різні варіанти відображення в обліку операцій в залежності від умов договору. Тут необхідно мати на увазі, що на практиці зустрічаються ряд правових форм надходження товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, наприклад: договір купівлі-продажу та договір поставки; договір міни, договір дарування. Слід зазначити, що кожен з них мають свої особливості, переваги і недоліки. Тому, роль правової оцінки що укладаються господарських договір і, перш за все, аналіз договорів з точки зору оподаткування в процесі аудиту має істотне значення.
• Другий етап, проведення аудиту розрахунків з контрагентами може включити питання інвентаризації (звірки взаємної) розрахунків. Таку процедуру слід проводити шляхом запиту до контрагенту (клієнту) про стан розрахунків на певну дату, додаючи до нього виписку-розшифровку заборгованості, що числиться на підприємстві.
• Більшість підприємств не виконують вимоги національних стандартів бухгалтерського про організацію інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, згідно з якими на підприємстві щорічно в терміни, встановлені керівництвом підприємства, повинно здійснюватися інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами.
• Отримання аудитором підтверджується від третіх осіб. Для цієї мети аудитор може запросити дані про залишки на рахунках або дані про конкретні рахунках-фактурах, якщо суми в них значні. Такі запити - підтвердження або акти звірок слід оформити на фірмовому бланку підприємства. Підприємство, яке отримує ці запити повинні підтвердити і проставляти на бланку суму заборгованості. При цьому такий запит відсилають постачальнику у двох примірниках, один з яких повертається аудитора.
• Результати інвентаризації розрахунків повинні бути оформлені актом, де необхідно вказати найменування проінвентаризованих рахунків і вказати суми виявленої неузгодженою дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, кредиторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.
• Відомо, що всі розрахунки з постачальниками здійснюється, як правило, безготівковим шляхом з застосуванням форм: акцептний; акредитивної; розрахунків платіжними дорученнями в порядку планових платежів; подальшою, чеками; в порядку заліку взаємних вимог; з використанням векселів. Конкретні форми розрахунків між платників і одержувачем коштів визначаються договором або угодою. Перевіряючи даний ділянку аудиту, аудиторові слід знати, яка система розрахунків застосовується на підприємстві клієнта.
• Аудитор повинен звернути особливу увагу на наявність всіх виправдувальних документів, а в окремих випадках запитати в банках копії необхідних документів.
• При порушенні договірних відносин можуть виникнути проблеми при перевірці податкової інспекції підприємства. Це може призвести до фінансових втрат предприятия. Финансовые втрати підприємства можуть бути викликані претензіями з боку податкової інспекції. Причому ці втрати деколи досить значні і приводять підприємство до банкрутства, а іноді і до повної ліквідації. Для компанії дуже важливо зниження податкових ризиків, але подбати про це потрібно заздалегідь. Платежі підприємства повинні здійснюватися бездоганно, операції здійснюватися виключно законні, в договорах це все повинно бути прописано.
• Відомі випадки, коли підприємство справно платить податки, законно всі платежі оптимізує, співпрацює тільки з добрими партнерами, але приходить час чергової перевірки, і починається донарахування податкових платежів, призначення штрафів з звідси випливає пенею.
• Причиною такої неприємності є некоректно складений договір, в якому були приховані податкові наслідки. Через те, що партнер давній і надійний, підприємство не перевірило договір і втратило важливі деталі, які спричинили згодом значні витрати. Тому організація обліку й аудиту на підприємстві в цьому напрямку повинна бути максимально ефективною.
• Захист бізнесу передбачає уважне вивчення всіх договорів і аналіз їх з боку податкового і цивільного законодавства.
• Займатися перевіркою укладених договорів повинні кваліфіковані співробітники з юридичним та економічною освітою.
• У разі, коли підприємство не має в штаті юриста, можна звернутися за консультацією в спеціалізовані компанії.