Проведення аудиту на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «АУДИТ»

Варіант № 7

Студентки

3 курсу, ЗОА-71 групи,

Спеціальності „ Облік та аудит „

№ залікової книжки 07/1347,

Науковий керівник

Київ-2009

ЗАВДАННЯ

7. Метод аудиту?

17. Які додаткові пояснення в аудиторському висновку існують?

27. Як здійснюється документування роботи аудитора при перевірці виробничих запасів?

37. Назвіть джерела інформації для аудиту операцій з необоротними активами.

47. Яким є завдання та мета аудиту доходів і фінансових результатів?

57. За допомогою яких способів проводиться аналіз майнового стану підприємства?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

7. Метод аудиту

Метод аудиту - сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають аудиту.

Аудит, як і кожна наука, має свій метод. За допомогою методу аудиту досліджується його предмет і об'єкти. Від зміни аудиторських послуг змінюються об'єкти контролю, а отже, і порядок використання тих чи інших складових елементів методу аудиту (методичних прийомів).

У працях українських і зарубіжних вчених достатньо велика увага приділяється вивченню цього питання. Метод аудиту доцільно розглядати як сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають дослідженню.

Подальше вивчення спеціальної економічної літератури з аудиту показує, що серед різних авторів публікацій немає єдиного підходу щодо визначення і назви прийому і способу аудиту.

Переважна більшість українських і закордонних економістів спеціальними прийомами аудиту вважають: спостереження, опитування, підтвердження, аналітичний огляд, сканування, перерахунок, інспекція, аналіз тощо.

Однак, економісти А.Д. Шеремет і В.П. Суйц ті ж самі методичні прийоми називають методами. На їх думку, до числа основних методів аудиторської перевірки відносяться: фактична перевірка, підтвердження, документальна перевірка, спостереження, опитування, перевірка механічної точності, аналітичні тести, сканування, дослідження, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка. Аналогічно О. Петрик до методів аудиту відносить: спостереження, інспекцію, запит, підтвердження, аналітичний огляд, вивчення, узагальнення

Також до методів відносяться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, класифікація тощо..

В межах загального діалектичного методу є дедуктивні й індуктивні методи. В першому випадку об'єкт спочатку вивчають, виходячи із загальних положень, інтересів системи вищого рівня, і лише після цього приступають до його властивостей і інших характеристик, що визначають місце об'єкта в цілісній системі, його складність, цілі функціонування, стан, інші особливості. Згідно індуктивного методу об'єкт аудиту вивчають від часткового до загального, а згідно дедуктивного методу -- від загального до часткового. В аудиті важливе значення мають обидва методи. Дедуктивний метод використовується при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінці направленості й ефективності системи управління, в межах якої функціонує об'єкт. Його використовують також для характеристики окремих розділів бухгалтерського обліку і його системи в цілому. Погляд на облік з точки зору вимог управління вимагає спочатку визначення його місця, цілі і задачі в загальному процесі управління, чіткої уяви принципів, на яких він буде будуватися і взаємодіяти з іншими фікціями.

Методи індукції і синтезу в більшій мірі використовуються в бухгалтерському обліку, ніж в аудиті. Проте використання методу індукції є важливим при попередній оцінці й аналізі діяльності підприємства. Цей метод дозволяє з самого початку зосередити увагу на окремих явищах і фактах, на вузьких місцях роботи бізнесу клієнта тощо.

Крім вищерозглянутих загальнонаукових методів (індукція, дедукція), є інші загальнонаукові методи, такі як: аналіз, синтез, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз -- це метод дослідження, який включає вивчення предмета шляхом уявного та практичного розчленування його на складові частини (ознаки, властивості тощо). У процесі розчленування об'єктів дослідження виявляють взаємозв'язки між показниками, вивчають причини, обумовлені їх зміною, визначають вплив окремих факторів на зміну показників господарської діяльності суб'єкта перевірки. Основна мета аналізу полягає не стільки в розчленуванні предмета, скільки в пізнанні його суті, у розкритті законів його функціонування і розвитку.

Синтез дослівно у перекладі з грецької мови означає "об'єднання", "створення сукупності".

Метод синтезу дозволяє вивчати предмет у цілості, єдності та взаємозв'язку його окремих об'єктів. Цей метод також створює можливість знаходити взаємозв'язки загального з частковим.

Аналогія - це наукове дослідження, яким досягається пізнання ознак об'єктів на основі їх подібності з іншими. Аналогія дозволяє виявити ознаки і властивості одних об'єктів аудиту і поширити їх на інші.

У науковому пізнанні явищ, фактів і в цілому предмета важливу роль відіграють методи моделювання. Суть методу моделювання полягає в тому, що вивчення об'єкта замінюється вивченням його замінника -- моделі. Реальний процес у цьому випадку відображається у логічних схемах, алгоритмах і математичних формулах.

Найбільше розповсюдження в аудиті отримали інформаційні і логіко-математичні схеми. Моделювання дозволяє використовувати ПЕОМ у процесі аудиторського контролю тощо.

Абстрагування -- це вдумливе відволікання від тих чи інших сторін, властивостей і зв'язків об'єкта дослідження. Наукове абстрагування передбачає відволікання уваги в процесі пізнання від часткових і несуттєвих сторін явищ, які розглядаються, з метою зосередження на загальних, основних і суттєвих його рисах. Виділяючи суттєве, наукова абстракція приводить до поглиблення пізнання. Абстрактне мислення відіграє вирішальну роль у процесі розробки наукової теорії предмета аудиту.

На відміну від абстрагування метод конкретизації полягає в дослідженні об'єктів в їх різносторонності. При цьому досліджується стан об'єктів за певних конкретних умов їх існування.

До загальнонаукових методів відносять також системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. В аудиті використовуються не тільки ці види аналізу, але і порівняльний аналіз, факторний аналіз, методи інтервального аналізу, ситуаційний аналіз тощо. Всі ці методи є розвитком теорії загальнопланового методу аналізу.

Важливим загальнонауковим методом, який використовується в аудиті, є класифікація. Під змістом класифікації розуміють розподіл предметів, явищ і понять по класах, групах у залежності від їх загальних ознак. Науково обґрунтована класифікація, підсумовуючи результати попереднього розвитку, часто відмічає новий етап у розвитку. Класифікація дозволяє передбачити існування невідомих раніше об'єктів або відкрити нові зв'язки і залежність між уже відомими об'єктами.

У МНА та наукових працях закордонних і українських вчених виділяється різна кількість прийомів аудиту, за допомогою яких формуються аудиторські процедури для збору свідчень щодо достовірності фінансової звітності. Так, у МНА 8 "Аудиторські свідчення" виділяються наступні прийоми аудиту, які називаються методами: вивчення (інспекція), спостереження, опитування, підтвердження, підрахунок, аналітичний огляд.

Під вивченням (інспекцією) розуміють дослідження записів документів, або матеріальних активів. Цей прийом дозволяє отримати докази різного ступеня достовірності, що залежить від їх суті і джерел Деякі економісти цей прийом називають документальною перевіркою або дослідженням документів, що передбачає перевірку їх з формальної сторони, арифметичної точності і перевірки по суті.

При формальній перевірці документів звертається увага на заповнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, підчисток, дописок у тексті і сумах, реальність підписів тощо.

Арифметична перевірка -- це правильність підрахунків у первинних документах, облікових регістрах і звітності.

Перевірка документів по суті передбачає контроль аудитора за законністю і доцільністю господарської операції.

Спостереження -- це візуальний нагляд за ходом виконання операцій або процедур з метою визначення способу їх виконання. Спостереження дає тільки свідчення точності проведення контрольної процедури під час фактичного її виконання, наприклад, спостереження аудитора за ходом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Опитування -- це пошук офіційної і неофіційної доказової інформаціі в усній і письмовій формі у компетентних осіб, як на самому підприємстві, так і поза його межами. За допомогою цього прийому аудитор може здійснювати опитування керівництва суб'єкта перевірки, службовців та інших працівників із метою отримання певної інформації щодо бізнесу клієнта, попередньої оцінки системи внутрішнього контролю, аудиторського ризику тощо.

Підтвердження дозволяє аудитору отримати у письмовій формі відповіді від клієнта або третіх сторін певну інформацію щодо підтвердження тих чи інших господарських операцій, відображених у системі бухгалтерського обліку. Це в першу чергу акти звірки дебіторської заборгованості, відповіді на листи банку, страхових компаній і інших підприємств та організацій.

В економічній літературі українських авторів з бухгалтерського обліку, контролю і ревізії цей прийом часто називається зустрічною звіркою.

Підрахунок -- це перевірка арифметичної точності записів у первинних документах, реєстрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності, або незалежних розрахунків. Прийом підрахунку записів в аудиторській перевірці переважно здійснюється вибірково. Наприклад, аудитор може перевірити наскільки точно підраховані у головній книзі, оборотній відомості обороти по тому чи іншому рахунку.

Аналітичний огляд -- це вивчення важливих коефіцієнтів, тенденцій і інших даних, що характеризують розвиток суб'єкта перевірки, а також дослідження незвичних і неочікуваних змін. Аналітичний огляд, як правило, здійснюється на початковій стадії аудиту і є одним із перших прийомів аудиторської перевірки, який потім доповнюється опитуванням та інспекцією.

Аудитор на основі даних, отриманих в процесі аналітичного огляду, опитує керівництво підприємства та інших посадових осіб про причини виявлених неочікуваних відхилень. Отримані відповіді потім досліджуються і підтверджуються.

Важливе теоретичне і практичне значення для розуміння суті власних прийомів аудиту та їх використання в процесі аудиторської перевірки має науково обґрунтована їх класифікація. Методичні прийоми аудиту об'єднані в чотири групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

До групи органолептичних прийомів відносяться: інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний і хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

У групу розрахунково-аналітичних прийомів входять: економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи.

До групи документальних прийомів відносяться: інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання, групування недоліків.

Група узагальнення результатів аудиту об'єднує такі прийоми: документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування недоліків, економічна оцінка недоліків та заходи щодо їх профілактики, систематизоване групування в акті (висновку) аудитора, прийняття рішень і контроль за їх виконанням.

Також прийоми аудиту класифікують на дві групи: методи проведення перевірки і методи організації перевірки. Очевидно, що за основу такої класифікації взято процес аудиту.

Виходячи з цієї пропозиції, у групу, що характеризує безпосередньо процес проведення перевірки, включається такі прийоми: фактична перевірка, підтвердження, документальна перевірка, спостереження, опитування, перевірка механічної точності, аналітичні тести, сканування, дослідження, спеціальна перевірка. В групу прийомів (методів) організації перевірки відносяться: суцільна перевірка, вибіркова, аналітична, комбінована. Наведена класифікація, на нашу думку, не є обґрунтованою, оскільки відсутня чітка ознака поділу спеціальних прийомів аудиту. Методи проведення і організації перевірки не можуть бути критерієм класифікації самих методів, точніше прийомів аудиту.

Групування методичних прийомів відносно процесу аудиту (початкова стадія, стадія дослідження і завершальна) має не тільки теоретичне, але й практичне значення. На початковій стадії аудиторського процесу використовуються в основному такі методичні прийоми: опитування (бесіда), попередній аналітичний огляд, оцінка. Прийом оцінки необхідний для визначення рівня внутрішнього контролю, матеріальності, аудиторського ризику.

На стадії безпосередньої аудиторської перевірки (дослідження) застосовуються прийоми інспекції (вивчення), спостереження, підтвердження, підрахунок, сканування, інвентаризація, контрольні обміри, технологічний контроль, експертиза, експеримент, анкетування, тестування тощо.

На завершальній стадії перевірки, аудитор в основному аналізує і оцінює зібрані свідчення, здійснює групування виявлених недоліків, узагальнює результати перевірки і складає аудиторський висновок. Проте слід зауважити, що на практиці прийоми аудиту можуть одночасно поєднуватися в окремі аудиторські процедури. В залежності від їх поєднання буде залежати зміст тої чи іншої аудиторської процедури, що в свою чергу впливає на методику аудиторської перевірки.

На основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:

§ Метод аудиту -- це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають вивченню.

§ Метод аудиту доцільно розглядати в цілісності, як економічної прикладної науки.

§ В аудиті використовуються загальнонаукові і спеціальні прийоми, що формують його метод

аудит висновок актив доход

17. Які додаткові пояснення в аудиторському висновку існують?

Висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним. Аудитор може також відмовитися від надання висновку. При цьому він викладає свою думку у звіті іншої форми. У трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обґрунтовують думку аудитора. У разі необхідності уточнення цих аргументів можливі посилання на інші документи, надані аудитором клієнту, які містять докладнішу інформацію.

Безумовно позитивний висновок складають у разі, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови:

§ аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту;

§ надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

§ є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

§ фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

§ звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять суперечностей;

§ форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.

Безумовно позитивний висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності у суб'єкта перевірки. Безумовно позитивний висновок складається з використанням формулювань "задовольняє вимогам", "належним чином становить", "дає достовірне й дійсне уявлення", "достовірно відображає", "перебуває у відповідності з", "відповідає".

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але аудитору було подано аргументоване й переконливе обґрунтування цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний згадувати ці рішення й така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у випадку виникнення будь-яких з наведених нижче обставин:

§ невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

§ незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевіреної фінансової інформації).

Причини невпевненості:

§ обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не має можливості виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі);

§ ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо даної ситуації (наприклад: спірна ситуація; довгостроковий контракт, довгострокова програма; багато варіантність управлінського або технологічного рішення).

Причини незгоди:

§ неприйнятність систем або методів обліку;

§ розходження у судженнях стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даного обліку;

§ незгода зі ступенем та способом відображення фактів в обліку та звітності;

§ невідповідність проведення або оформлення операцій законодавству й іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня невпевненості або незгоди є і підставою для відмови від безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня невпевненості або незгоди: не фундаментальний або фундаментальний.

Невпевненість або незгода стають фундаментальними у тому разі, якщо вплив факторів, які викликали невпевненість чи незгоду, на фінансову інформацію такий великий, що може суттєво перекручувати справжній стан справ у цілому або в основному. Слід також враховувати сукупний ефект усіх невпевненостей та незгод.

Наявність нефундаментальних непевностей та незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно позитивний висновок із зауваженнями. Наявність фундаментальної незгоди є підставою для виконання негативного висновку.

У всіх випадках, коли аудитор формулює висновок, який відрізняється від безумовно позитивного, він має дати опис усіх суттєвих причин свого судження (невпевненості та незгоди). Ця інформація повинна бути коротко викладена в окремому розділі висновку, який передує формулюванню висновку, або відмові від висновку.

Тут можна послатися на більш детальне висвітлення зазначених моментів в іншій документації, що надається клієнту.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок і заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної невпевненості, то він формулює відмову від свого висновку з конкретного питання (на підставі наведених раніше аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення у висновку, пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду з конкретних моментів (висловлює свої міркування на підставі наведених раніше аргументів), а за відсутності цих моментів висловлює позитивне судження. Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки, відхилення, які виявлені аудитором під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому разі також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор робить застереження, що показники звітності є достовірними з урахуванням цих відхилень за станом на відповідну дату (яка передує даті складання аудиторського висновку).

Якщо аудитор на підставі наведених аргументів дає негативний висновок, він складає його з використанням формулювань: "не відповідає вимогам", "перекручує справжній стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить". Якщо аудитор відмовляється дати свій висновок про звітність, він вказує на неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про стан справ.

За різних обставин стандартна форма аудиторського висновку може змінюватися. Усі зміни стандартного позитивного висновку називаються відхиленням від нього.

Для опису різноманітних відхилень використовуються такі терміни:

§ обмеження;

§ модифікація;

§ доповнення.

На обмеження у висновку вказують тоді, коли пояснюються моменти невідповідності аудиторської перевірки українським нормативам аудиту через відсутність інформації або відхилення від принципів обліку.

Висновок з обмеженнями відображає такі моменти:

§ відзив про відхилення від діючих в Україні принципів обліку;

§ відзив про обмежений масштаб аудиторських процедур;

§ неможливість надання аудиторського висновку у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

§ неможливість надання аудиторського висновку, який би підтверджував достовірність звітності у зв'язку з неадекватністю достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описати будь-який брак інформації, що виник у результаті неможливості виконати необхідні за даних обставин аудиторські процедури.

Здебільшого це неможливість підтвердити дебіторську заборгованість, перевірити наявність матеріальних запасів, отримати інформацію про інвестиції. Клієнт може не дозволити підтвердження важливих рахунків дебіторської заборгованості через розсилання на адресу дебіторів своїх запитів. Якщо ці проблеми можливо вирішити, зібравши необхідну інформацію за допомогою альтернативних процедур, то аудитор зобов'язаний це зробити, і в аудиторський висновок не треба вносити обмежень.

У цьому разі створюється позитивний висновок. Наприклад, дебіторську заборгованість можна перевірити з використанням альтернативної процедури підтвердження платежів, отриманих після дати складання звіту.

Можна провести інвентаризацію матеріальних цінностей навіть після дати складання звітності підприємства.

Викладене свідчить про те, що масштаб перевірки має забезпечувати отримання достовірної інформації про стан справ суб'єкта, що перевіряється, дати можливість аудитору сформулювати обґрунтований висновок про його реальний фінансовий стан.

Модифікація аудиторського висновку. Аудиторський висновок є модифікованим, якщо містить додаткові пояснення, але у самому висновку про обмеження не йдеться.

Як правило, модифікований аудиторський висновок має такі моменти:

§ визнання або невпевненість у безперервній діяльності підприємства;

§ зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

§ виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

§ опис принципів обліку, які відрізняються від діючих в Україні принципів обліку (у позитивному висновку);

§ роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

§ пояснення про попередні аудиторські висновки. Доповнення до аудиторських висновків.

Аудиторський висновок вважається розширеним, коли, крім стандартних висловлювань, він містить коментарі до інформації, яка не входить в основну звітність, а саме:

§ додатковий параграф, де акцентується увага на важливій інформації;

§ вказівки на відсутність поквартальних даних або відсутність аналітичного обліку;

§ вказівки на невідповідність іншої інформації, яка входить у пакет звітності, даним перевірених звітів (невідповідність даних інформації у пояснювальній записці даним балансу).

Якщо існує значна неясність стосовно оцінки заборгованості за податками, підписаними контрактами, можливості повернення грошових коштів для погашення витрат постачальників (підрядників), результату судових процесів, важливих обставин тощо, це необхідно чітко і повно роз'яснити. Аудитори повинні викласти ці пояснення в кінці аудиторського висновку, виділивши додатковий параграф (розділ), щоб привернути увагу споживачів аудиторського висновку до існуючої неясності. Висновок з цими поясненнями буде позитивним.

27. Як здійснюється документування роботи аудитора при перевірці виробничих запасів?

Аудит виробничих запасів здійснюється за двома напрямами:

1.Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.

2.Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.

У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві.

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:

§ спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;

§ перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки;

§ вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;

§ отримувати пояснення з приводу значних відхилень виробничих запасів з даними бухгалтерських записів;

§ перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:

§ до інвентаризації;

§ під час інвентаризації;

§ після закінчення інвентаризації.

До проведення інвентаризації аудитор перевіряє чи на підприємстві чітко організовано складське господарство та контрольно-пропускна система.

Аудитором було здійснено процедури перевірки таких фактів:

§ як здійснюється охорона об'єкта;

§ як укладені та чи правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;

§ чи створені умови матеріально відповідальним особам для забезпечення збереженості виробничих запасів, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;

§ чи є в наявності ваговимірювальні пристрої;

§ чи існує контроль за порядком ввезення і вивезення матеріальних цінностей.

Під час проведення інвентаризації аудитор спостерігає за роботою інвентаризаційної комісії. А також аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу аудитор звертає на номери, марки назви, оскільки тут найчастіше виявляється заміна. Аудитор звертає також увагу на перевірку подій після складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.

При цьому аудитор виконує такі процедури: відбирає операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звітного періоду для вибіркового листування та порівнює їх з накладними та рахунками.

У рамках другого напряму аудиторської перевірки аудитор здійснює документальну перевірку операцій запасами в такій послідовності:

1. Перевірка правильності оцінки запасів при надходженні, придбанні.

При проведенні такої перевірки аудитор враховує те, в синтетичному обліку придбання запасів може здійснюватись в оцінці за фактичною вартістю або за обліковими цінами (за нормативною собівартістю).

При перевірці руху матеріалів аудитор перевіряє правильність їх оприбуткування. Неповне оприбуткування призводить до утворення не відображених в обліку залишків. Тому порівнюють дані прибуткових ордерів з даними супровідних документів постачальників (накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо).

2. Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для нього аудитор перевіряє:

§ чи дотримуються на підприємстві порядок приймання та оформлення документів з приймання запасів;

§ чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника;

§ чи відповідає якість запасів, що визначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку запасів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків-фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.

Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків-фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі запаси оприбутковані.

Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування запасів або неповне їх оприбуткування.

Перевіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складанню, порівняти дані документів з оплати даними документів на оприбуткування запасів.

3. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей, перевіряється наявність їх реєстрації з обліку виданих довіреностей.

Дата видачі довіреностей дає можливість визначити її термін дії. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.

4. Вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф „Відмітка про виконання довіреностей” в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження запасів на склад підприємство. При цьому звертається увага на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей.

Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей.

5. Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському . В ході такої перевірки аудитор вирішує такі питання:

§ як обліковується надходження та витрачання запасів на складах та інших об'єктах;

§ чи не було фактів неоприбуткування (повного або часткового), запасів, що надійшли ;

§ чи не списувались на витрати запаси понад встановленні норми і без вагомих підстав;

§ чи відповідає фактичне витрачання запасів документальним даним;

§ чи не приховують недостачі запасів різними необґрунтованими проводками.

Для з'ясування вище перелічених питань важливе значення має аналіз первинних документів з обліку запасів за місцями зберігання.

У ході перевірки операцій з відпуску матеріалів аудитор перевіряє відпуск матеріалів у виробництво і обґрунтованість їх списання на витрати.

Також необхідно переконатися чи не списуються виробничі запаси на витрати виробництва без попереднього їх оформлення і без оформлення на них видаткових документів.

Окрему увагу аудитор приділяє складському господарству переглядаючи картки та перевіряючи своєчасність записів в них.

При аудиті операцій із запасами аудитор перевіряє, чи не допускалась їх передача без оплати. Якщо запаси реалізовувались на сторону, необхідно виявити, коли і за якою ціною вони придбані, коли і кому продані, їх ціну, ПДВ, транспортні витрати, уточнити роздрібні ціни на момент реалізації.

При реалізації запасів на сторону перевіряється наявність накладних, довіреностей, оцінка вартості реалізації надходження виручки від реалізації в повному обсязі на поточний рахунок.

6. Перевірка законності списання запасів при їх втратах. Під час перевірки аудитор встановлює правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявлення фактів пересортування запасів, а також правильність оформлення актів. В ході перевірки досліджуються акти інвентаризації за період, що визначається документами, що підтверджують вивезення і використання відходів.

37. Назвіть джерела інформації для аудиту операцій з необоротними активами

Джерелами інформації для аудиту операцій з необоротними активами є:

1. Наказ про облікову політику підприємства з відповідними додатками.

2. Первинні документи з обліку необоротних активів (табл. 1,2)

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку необоротних активів .

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність (табл. 3)

Облік операцій з необоротними активами здійснюється на підставі наступних первинних документів (табл. 1).

Таблиця 1 - Документування операцій з необоротними активами

Шифр та назва рахунку	Документи
10 „Основні засоби”	Накладні; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення); акти списання (ліквідації); довідки; акти переоцінки; рахунки-фактури; контракти; орендні угоди; страхові поліси; інвентарні картки обліку; описи інвентарних карток; інвентарні списки; паспорти з технічними характеристиками інвентарних об'єктів; акти інвентаризації та порівняльні відомості за результатами інвентаризації. Підставою для обліку нематеріальних активів, крім зазначених документів, е патенти і свідоцтва
11 „Інші необоротні матеріальні активи”
12 „Нематеріальні активи”
13 „Знос необоротних активів”	Розрахунок амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів
14 „Довгострокові фінансові інвестиції”	Документи приймання-передачі цінних паперів; документи приймання-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; платіжні доручення; засновницькі договори; договори купівлі-продажу цінних паперів
15 „Капітальні інвестиції”	Акти введення в експлуатацію; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів; дефектні акти; акти виконаних робіт по ремонту основних засобів; кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних засобів підрядними організаціями
16 „Довгострокова дебіторська заборгованість”	Договори позики; векселі; договори фінансової оренди
17 „Відстрочені податкові активи”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії
18 „Інші необоротні активи”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії
19 „Негативний гудвіл”	Довідки (розрахунки) бухгалтерії

Перелік типових форм первинної документації, якими оформлені операції з руху основних засобів, інших необоротних, нематеріальних активів, наведено в табл. 2.

Таблиця 2 - Первинні документи з обліку основних засобів, необоротних матеріальних та нематеріальних активів

№ п/п	Форма документа	Назва документа	Примітки
1	ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об'єкт окремо, декілька - лише в тому випадку, коли об`єкти однотипні, мають однакову вартість і при одночасно на відповідальне зберігання однією ж особою
2	ОЗ-2	Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів	Зазначаються технічна характеристика первісна вартість об'єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт добудови, реконструкції або модернізації основних засобів
3	ОЗ-3	Акт списання основних засобів	Після ліквідації основних засобів і скла. актів на списання основних засобів примірник передається до бухгалтерії, де на підставі робиться запис до інвентарного сі основних засобів
4	ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається в двох примірниках, підписується членами комісії, затверджується керівник підприємства або уповноваженою на це особою
5	ОЗ-5	Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановленні, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої наш Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці
6	ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів прийом передачі основних засобів та акту спи основних засобів: для обліку окремих об основних засобів; для групового обліку одноп об'єктів основних засобів, які надійшли експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господа призначення, технічну характеристику і вартість правило, заповнюється в одному примірнику знаходиться в бухгалтерії
7	ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
8	ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
9	ОЗ-9	Інвентарний список основних	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку основних засобів
10	ОЗ-25, ОЗ-15, ОЗ-16	Розрахунок амортизації основних засобів	Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

Аудитору необхідно знати порядок відображення необоротних активів в облікових регістрах та фінансовій звітності (табл. 3).

Таблиця 3 - Відображення необоротних активів в облікових регістрах та фінансовій звітності

Шифр	Регістри обліку	Номер рядка в Балансі (ф. № 1)	Номер рядка в Примітках до річної фінансової звітності (ф.№5)
10 "Основні засоби"	Журнал 4	031	100-180
11 "Інші необоротні матеріальні активи"			190-260
12 "Нематеріальні активи"	Журнал 4 відомість 4.3	015	010-080
13"Знос необоротних активів"	Журнал 4	012,032	010-260
14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	Журнал 4 відомість 4.2	040,045	350-420
15 "Капітальні інвестиції'"	Журнал 4 відомість 4.1	020	280-340
16 "Довгострокова дебіторська заборгованість"	Журнал 3 відомість 3.2	050	940-950
17 "Відстрочені податкові активи"	Журнал 3	060
18 "Інші необоротні активи"	Журнал 4	070	170
1 9 "Негативний гудвіл"		070	070

47. Яким є завдання та мета аудиту доходів і фінансових результатів?

Організація і методика доходів і фінансових результатів, якими керується аудитор при їх перевірці, здійснюється згідно законодавчих і нормативних актів, до яких відносяться: Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 року №81/95-ВР, від 20 лютого 1996 року № 54/96-ВР. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР та прийнятим Законом України від 24.10.02р. № 349-1V «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» / Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 2000 року № 87. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" / Наказ Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.99. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" / Наказ Міністерства фінансів України N 20 від 31.01.2001. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» / Наказ Міністерства фінансів України від 26 квітня 2001 року № 91. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» / Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 року № 290. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» / Наказ Міністерства фінансів України від 28 грудня 2001 року № 353. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акції» / Наказ Міністерства фінансів України від 24 липня 2002 року № 344. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2001р. № 356. Аудит повинен забезпечити перевірку достовірності інформації по визначенню доходу та фінансових результатів підприємства.

Організація аудиту повинна формуватися на базі внутрішніх вимог підприємства: для кожного об'єкту, що підлягає обліку та аудиту (доходу, фінансового результату) формується перелік питань; з метою досягнення підприємством встановлених параметрів розробляються рекомендації; здійснюється оцінка одержаних результатів за даними аудиторської перевірки; забезпечується розробка рекомендацій щодо ліквідації на підприємстві негативних явищ.

Основним принципом реалізації вимог аудиту є попередження недостовірної інформації, зловживань щодо обліку доходів та фінансових результатів. Це обумовлює структуру і напрямки аудиторської перевірки.

Аудит доходів і фінансових результатів проводиться згідно наступних напрямків (стадій).

На першій стадії аудиту доходу і фінансових результатів аудитор повинен розглянути: забезпечення реальності ведення обліку за напрямками діяльності підприємства; дотримання необхідних процедур організації здійснення господарських операцій щодо доходів і фінансових результатів; дотримання вимог до складання первинних та зведених документів, що забезпечує наявність доказів про їх здійснення; використання та збереження бухгалтерської документації з обліку доходів і фінансових результатів від усіх видів діяльності згідно «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку».

Друга стадія аудиту з обліку доходів та фінансових результатів від реалізації готової продукції передбачає перевірку відображення господарських операцій на рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» та списання чистого доходу в кінці звітного періоду на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Третя стадія перевірки визначає правильність та достовірність заповнення та відображення в обліку господарських операцій в первинних та зведених документах (рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних, податкових накладних тощо).

На наступній стадії аудиту необхідно перевірити порядок відображення господарських операцій з обліку доходів і фінансових операцій по реалізації готової продукції, з відображенням у робочому документі аудитора.

Перевірка операцій з обліку доходів від реалізації товарів проводиться на четвертій стадії аудиту. При цьому встановлюється, на якому рахунку повинен відображатися дохід від реалізації товарів (702 «Дохід від реалізації товарів»), за яким методом він визначається.

Під час перевірки доходів від фінансової діяльності аудитор має встановити:

§ дотримання встановленого переліку доходів від фінансових операцій;

§ правильність ведення обліку доходів від фінансових операцій;

§ правильність віднесення доходів до інших фінансових доходів та ведення їх обліку.

Аудитору треба пам'ятати, що доходи від фінансових операцій включають дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі -- це дохід від фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі -- це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Оцінка фінансових результатів підприємства є найважливішим напрямом аудиту.

Мета аудиту -- перевірити правильність визначення та відображення у звітності фінансових результатів діяльності підприємства.

Завдання аудиту -- встановити:

§ повноту відображення доходів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності;

§ дотримання встановленого порядку формування фінансових результатів підприємства;

§ відповідність визначення фінансових результатів прийнятій на підприємстві обліковій політиці;

§ належність усіх відображених прибутків або збитків даному підприємству (відсутність фіктивної реалізації або доходу філій, що функціонують на самостійному балансі);

§ правильність оцінки у бухгалтерському обліку доходів і витрат для визначення фінансових результатів;

§ дотримання законодавчо-нормативних актів щодо обліку операцій, які привели до виникнення фінансових результатів;

§ дотримання підприємством обраної політики щодо визначення фінансових результатів (при створенні резерву сумнівних боргів тощо);

дотримання підприємством межі звітного періоду.

57. За допомогою яких способів проводиться аналіз майнового стану підприємства?

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки аналізу. За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу -- валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

Модель і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими.

І етап. Загальна оцінка стану майна і його окремих частин.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства й оборотних коштів:

а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;

в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

ІІ етап. Аналіз виробничого потенціалу.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому, аналізуючи фінансовий стан підприємства (особливо на майбутній період), необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять:

§ основні засоби;

§ виробничі запаси;

§ незавершене виробництво;

§ витрати майбутніх періодів (розд. 3 активу).

Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

§ наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

§ наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

§ коефіцієнт зносу основних засобів;

§ середня норма амортизації;

§ наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники. Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховується, і дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів.

Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

ІІІ етап. Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього -- в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

§ прибуток (після сплати податків);

§ амортизаційні відрахування;

§ приріст власних засобів;

§ збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

§ збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

§ витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

§ капітальні вкладення;

§ довгострокові фінансові вкладення;

§ зменшення кредиторської заборгованості.

Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту основних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аудит: Учеб. для студ. Вузов / Под ред. В.И. Подольского. - 2-е узд.,

Перераб и доп. - М.: ЮНИТИ, 2000.

2. Аудит: Учеб. пособие для вузов / Ю.А. Данилевський и др. - М.: ИДФБК Пресс, 1999.

3. Аудит Мотгомери / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О'Рейли, М.Б. Хирш; Пер. с англ. Под ред. Я.В. Соколова. - М.: Аудит, Юнити, 1997.

4. Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) - X.: ООО "Конус", 2001.

5. Додж Р. Краткое руководство по стандартам и нормам аудита: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, ЮНИТИ, 1992.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Знання, КОО, 2001.

7. Закон України "Про аудиторську діяльність" // Голос України. - 1993. - №99(599).

8. Ковалева О.В., Константинов Ю.П. Аудит: Учебн. пособие - М.: Приор, 2000.

9. Полисюк Г.Б. и др Аудит предприятия. Организация аудиторских проверок и комплексных анализ финансовых результатов деятельности предприятия: Учебн. пособие - М.: Экзамен, 2001.

10. Скобара В.В. Аудит: методология и организация. - М.: Дело и сервис, 1998.

11. Усач Б.Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза / За ред Б.Ф. Усача. - Львів:Каменяр, 1998.

12. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001.