Аудит статутного капіталу

Аудит в системі контролю. Інформаційне забезпечення аудиту статутного капіталу. Нормативно-правове його забезпечення і загальна методика проведення. Оформлення підсумків аудиторської діяльності. Аудит в умовах застосування комп’ютерних технологій.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 17.02.2012
Размер файла 76,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит статутного капіталу

Зміст

аудит статутний капітал

Вступ

1. Аудит в системі контролю

2. Інформаційне забезпечення аудиту статутного капіталу

2.1 Нормативно-правове забезпечення аудиту статутного капіталу

2.2 Фактографічне забезпечення аудиту статутного капіталу

3. Методика проведення аудиту статутного капіталу

4. Оформлення підсумків аудиторської діяльності

5. Аудит в умовах застосування комп'ютерних технологій

Висновки

Список літератури

Вступ

Після переходу України до ринкових відносин виникла необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких належне місце займає інститут аудиторства. Його головною метою є забезпечення контролю за достовірністю інформації, що відображається в бухгалтерській та податковій звітності. Інформація про використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій у юридичних осіб повинна бути об'єктивно підтверджена незалежним аудитором.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу та надає можливість оцінювати та прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Проведення аудиторської перевірки навіть у тих випадках, коли вона не є обов'язковою, безумовно, має важливе значення. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарські суб'єкти вступають в договірні відносини стосовно використання майна, грошових коштів, проведення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників економічних відносин отримувати та використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, а насамперед колективні власники -- акціонери, а також кредитори, не мають можливості самостійно переконатися в тому, що всі операції підприємства законні і правильно відображені у звітності, тому що звичайно не мають ні доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і саме тому мають потребу в послугах аудиторів. Серед господарських коштів підприємства не останнє місце посідають власні кошти, одним із джерел яких виступає статутний капітал.

Статутний капітал -- це сукупність в грошовому еквіваленті внесків засновників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначеними засновницькими документами.

В реферативному огляді детально розглянуто формування та рух статутного капіталу, його облік на підприємстві, а також аудит капіталу. В цій роботі розкриті мета і завдання аудиту статутного капіталу. Також приведена нормативна база регулювання аудиторської перевірки. Розкрито проблемні аспекти формування статутного капіталу підприємства в умовах ринкової економіки.В роботі розкрито зміст аудиторської перевірки на підтвердження статутного капіталу підприємства, розглянуто основні аудиторські процедури. Також висвітлено порядок надання висновку аудитором за результатами проведеної перевірки.Для написання реферативного огляду використовувалася різноманітна література: підручники, навчальні посібники та періодичні видання.

1. Аудит в системі контролю

Термін «аудит» у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об'єктів, спрямованості тощо.Слово «аудит» походить від латинського «аudit», що означає «вінчує», «слухати», «слухач». Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом -- довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки.

Для задоволення потреб зовнішніх користувачів фінансової звітності, власників і частково управлінців проводиться зовнішній аудит, що здійснюється незалежним аудитором (аудиторською фірмою) на добровільній основі. Для забезпечення керівництва, апарату управління оперативною інформацією, організації постійного поточного контролю фінансово-господарської діяльності, розроблення проектів управлінських рішень на підприємствах здійснюють внутрішній аудит, який виконується співробітниками цього підприємства. У свою чергу, при проведенні зовнішнього аудиту можуть бути використані результати роботи внутрішнього аудитора. Крім того, існує такий напрям роботи аудиторів, як аудиторські послуги (супутні аудиту роботи). Це різноманітні консультації з питаньобліку, податків, фінансів, права тощо. З погляду обов'язковості аудиту розрізняють ініціативний (за рішенням адміністрації, власників, кредиторів та інших) та обов'язковий аудит (перелік підприємств, які повинні проходити обов'язкову аудиторську перевірку, визначається чинним законодавством). Сьогодні аудит в Україні обов'язковий для банків, довірчих товариств, бірж, інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських організацій, емітентів цінних паперів, акціонерних товариств відкритого типу. Крім видів аудиту, виділяють декілька підходів до проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:-- підтверджуючий аудит;--процедурний аудит;--системний аудит;-- аудит «зон ризику».

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту -- переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з'ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності. Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах. відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Аудитор не «засвідчує» і не гарантує правильності фінансових звітів. Аудитори не зобов'язані вишукувати помилки та шахрайство. Під час аудиторської перевірки слід вирішити такі завдання:--впевнитись у законності діяльності підприємства;--ознайомитись зі схемою господарювання та управління;--оцінити надійність систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства;-- проконтролювати здійснення господарських процесів;--перевірити первинні документи та облікові регістри;--зіставити дані поточного обліку зі звітністю та Головною книгою;--установити фактичну наявність та повноту відображення активів та зобов'язань підприємства;--установити точність та об'єктивність зроблених облікових записів;--впевнитись у порівнянності показників бухгалтерської звітності та інших фінансових звітів. Для підтвердження окремих статей балансу можуть висуватись і специфічні завдання аудиту. Користувачами інформації аудитора є:--власники підприємства (його замовники, акціонери);--керівництво підприємства;--інші юридичні та фізичні особи (податкова адміністрація, покупці, постачальники, банки, інвестори, робітники і службовці, профспілка, суд, арбітраж тощо).функціональними завданнями аудитора є: коригування; оперативний контроль; крім того, вирішуються стратегічні завдання. Існують два основні види аудиту: зовнішній і внутрішній. У зарубіжній практиці зовнішній аудит поділяють на три види:1) аудит на підтвердження фінансової звітності;2) аудит на відповідність вимогам;3) аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.

Протягом останніх років внутрішній аудит набув значного поширення, а його мета і характер виконаних робіт стали різноманітнішими. Внутрішній аудит повинен відповідати потребам, які випливають із діяльності підприємства. Внутрішнього аудитора можна розглядати як окрему професію. За визначенням Інституту внутрішніх аудиторів, внутрішній аудит -- це «незалежна діяльність по оцінці всередині організації для перевірки господарських операцій в інтересах управління. Це вид контролю, який установлюється керівництвом. Контроль здійснюється шляхом вимірювання, оцінки ефективності функціонування інших видів контролю».

До основних видів робіт, які зазвичай виконуються внутрішнім аудитором, належать;--перевірка й оцінка об'єктивності, точності, правильності застосування вимог бухгалтерської звітності фінансового та виробничого контролю;--визначення ступеня виконання обраної політики підприємства у сфері бухгалтерського обліку, планів і процедур;--визначення повноти відображення активів компанії, а також того, якою мірою вони захищені від збитків будь-якого виду;--визначення надійності даних, які готуються в організації і призначаються для керівництва;--оцінка якості виконання службових обов'язків;--внесення рекомендацій щодо поліпшення діяльності підприємства.

Ефективність діяльності внутрішнього аудитора забезпечується лише при його незалежності від керівників підрозділів, роботу яких він перевіряє. Внутрішній аудитор повинен підпорядковуватися тільки вищому керівництву підприємства.Предметом аудиту є річна фінансова бухгалтерська звітність. Об'єктами аудиту можуть бути:--окремі форми звітності;-- поточна бухгалтерська інформація;-- первинні документи;-- інформація про наявність активів і пасивів;--установчі документи;-- небухгалтерська звітність та ін.

Суб'єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.

Власний капітал -- це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності. Власний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно-правового статусу суб'єкта господарювання. Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Основними завданнями аудиту статутного капіталу є:

v перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування ;

v встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

v перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами.

Джерелами інформації для аудиту операцій зі статутним капіталом є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) документи, що підтверджують право власності на майно, що вноситься як внесок до статутного капіталу: свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо;

3) організаційні документи: свідоцтво про державну реєстрацію, накази та розпорядження, протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників, акціонерів, довідки про прийняття на облік в податковому органі, про реєстрацію в органах статистики та відповідних відділеннях позабюджетних фондів, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством;

4) первинні документи з обліку статутного капіталу (статут, установчий договір, накази, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо);

5) облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку власного капіталу (журнал 7);

6) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

7) звітність (Баланс, Звіт про власний капітал).

2. Інформаційне забезпечення аудиту статутного капіталу акціонерних товариств

2.1 Нормативно-правове забезпечення аудиту статутного капіталу

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту -- це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

До основних принципів норм аудиту належать:

– цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

– правила використання результатів роботи інших аудиторів;

– документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

– перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

– аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту (НСА). Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

При проведенні аудиторської перевірки аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбачені НСА та МСА. Так, МСА № 300 передбачено основні вимоги до планування аудиторської перевірки. Збір аудиторських доказів регламентовано МСА № 500, а порядок надавання аудиторського висновку затверджено МСА № 700, 800.

Наведемо основні нормативно-правові акти з обліку статутного капіталу, якими повинен керуватися в своїй роботі аудитор:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99р.;

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.;

3. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р., з наступними змінами і доповненнями;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.;

5. Закон України „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91р., з наступними змінами і доповненнями;

6. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”;

7. Закон України „Проакціонерні товариства” від 17.09.2008р., з наступними змінами і доповненнями;

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх емісію № 07-01/98;

9. Положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв'язку з індексацією основних фондів № 07-04/98.

2.2 Фактографічне забезпечення аудиту статутного капіталу

Статутний капітал -- це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.

Статутний капітал відображається на рахунку 40 „Статутний капітал”, де обліковується стан та рух статутного капіталу підприємства. При перевірці треба мати на увазі, що величина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутних документах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 „Несплачений капітал”). Зміна розміру статутного капіталу можлива лише після внесення відповідних змін до статутних документів підприємства.

При формуванні статутного капіталу виникають різні упущення, помилки, виправлення (табл.3.1). Наведемо основні з них:

§ необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості ТМЦ, НМА, що вносяться до статутного капіталу;

§ невнесення або неповне внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

§ несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

§ несвоєчасне оформлення вибуття та прийому нових засновників;

§ неправильне оформлення внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

§ неправильне оформлення повернення засновникам часток із статутного капіталу;

§ відсутні підтверджуючі документи по здійсненим фінансово-господарським операціям; невідображення здійснених операцій;

§ виправлення записів у документах без явних на те причин;

§ відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

§ фіктивні документи або операції;

§ діяльність без ліцензії;

§ невиконання нормативних документів.

Таблиця 2.1. Найхарактерніші помилки, що можуть бути виявлені аудитором.

№ з/п

Види помилок

Причини

1

Не повністю сформований статутний капітал.

Недостатньо коштів.

Не закінчився період формування.

2

Внесені зміни розміру статутного капіталу без перереєстрації статутних документів.

Не проведена перереєстрація статутних документів.

3

Статутний капітал сформовано за рахунок кредитних коштів.

Явна помилка. Треба внести виправлення та сформувати капітал згідно із статутними документами.

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями.

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.

Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Внески засновників можуть бути в таких формах:

– майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);

– цінні папери (акції, облігації та інші);

– права на володіння природними ресурсами;

– права на володіння майном (будівлями, обладнанням);

– права на використання об'єктів інтелектуальної власності;

– грошові кошти.

Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують їх вартість.

Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.

Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі, воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, що включає його вартість, визначену в зазначеному вище порядку, та всі витрати на доставку, монтаж, установку та державну реєстрацію.

Права на користування природними ресурсами, а також майнові права, внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в бухгалтерському обліку та балансі за первинною вартістю, розрахованою у визначеному порядку.

Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до їх надходження. В засновницьких документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу. Як правило, строк формування статутного капіталу -- один рік.

Облік статутного капіталу на державному підприємстві

На державних підприємствах статутний капітал представляє собою державні кошти, виділенні для постійного користування та розпорядження підприємства у вигляді основних та оборотних засобів.

На державних підприємствах статутний капітал формується державою. Його первинний розмір фіксується статутними документами. Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:

– введенні в дію нових потужностей;

– реконструкції та модернізації обладнання;

– безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;

– дооцінці засобів;

– отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;

– виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.

Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних засобів при злитті підприємств або їх ліквідації.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.

По дебету рахунка 40 відображаються:

o кошти, отримані від інших підприємств;

o кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.

По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:

o при ліквідації підприємства;

o в зв'язку з передачею коштів іншому державному підприємству.

Таблиця 2.2. Облік статутного капіталу на державних підприємствах

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Сформовано статутний капітал за рахунок коштів державного бюджету:

у вигляді оборотних засобів

20, 22

40

у вигляді основних засобів

10

40

у вигляді інших необоротних активів

11

40

у вигляді нематеріальних активів

12

40

у вигляді грошових коштів

31

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок чистого прибутку

44

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок безоплатного отримання ТМЦ

20, 22, 28

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок безоплатного отримання основних засобів від інших підприємств

10

37

37

40

Введення в дію або придбання основних засобів

10

40

Знос ліквідованих основних засобів

131

40

Відображення фінансового результату від ліквідації основних засобів

44

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок індексації основних засобів

423

40

Відображення матеріалів, отриманих від ліквідації основних засобів

20

40

Нарахований знос основних засобів

40

131

Списання основних засобів

40

10

Витрати, пов'язані з ліквідацією основних засобів

40

20, 22, 26, 28,37, 66, 65

Безоплатно передані основні засоби іншим підприємствам

40

37

37

10

Безоплатно передані виробничі запаси іншим підприємствам

40

37

37,20,22, 26,28

Облік статутного капіталу в акціонерних товариствах

Існують акціонерні товариства публічного та приватного типів, в залежності від того, як і між ким розповсюджуються акції.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні заявити про намір створити акціонерне товариство, відкрити підписку на акції, провести засновницькі збори та здійснити державну реєстрацію відповідно до діючого законодавства.

Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції акціонерам.

Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій.

Відповідно до діючого законодавства (ст.13 Закону України „Про господарські товариства”) засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків до статутного капіталу.

Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв'язку зі збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строку отримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій не допускається.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.

У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.

Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту -- погашення заборгованості по внескам.

Статутний капітал акціонерне товариство може збільшувати за умови, що всі акції, випущені раніше, повністю оплачені за ціною, не нижче їх номінальної вартості. Якщо у встановлений строк акції не оплачені, то підписка на акції анулюється або сума зменшується до внесеної величини.

Відповідно до ст.38 Закону України „Про господарські товариства” збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.

При приватизації державних підприємств статутний капітал створюється на основі оцінки вартості майна. За результатами оцінки майна складається заключний баланс. Після реєстрації акціонерного товариства комісія з приватизації проводить закриту підписку на акції.

Збільшення або зменшення статутного капіталу здійснюється тільки після внесення змін до статутних документів. При цьому збільшення можливе лише при повному викупі статутного капіталу попереднього розміру.

Таблиця 2.3. Облік статутного капіталу акціонерного товариства.

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Формування статутного капіталу при створенні акціонерного товариства

Сума підписки на акції за номінальною вартістю відповідно до засновницьких документів

46

40

Одночасно на суму емісійного доходу

46

421

Кошти від акціонерів у вигляді ТМЦ

20,22

46

Кошти від акціонерів у вигляді основних засобів

10

46

Кошти, внесені акціонерами через касу

30

46

Кошти, внесені акціонерами через банк

31

46

Сума незавершених об'єктів капітальних вкладень, внесених акціонерами

151

46

Вартість товарів, внесених акціонерами

28

46

Вартість готової продукції, внесеної акціонерами

26

46

Вартість цінних паперів інших підприємств, внесених акціонерами

14

46

Вартість нематеріальних активів, внесених акціонерами

12

46

Відображення статутного капіталу на момент реєстрації акціонерного товариства

46

40

Збільшення і зменшення статутного капіталу

Додаткові внески засновників до реєстрації рішення про збільшення статутного капіталу

10,11,12, 20,22,26, 28,30,31

46

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій

46

40

Збільшення статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій

443

40

Зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій

40

672

Збільшення статутного капіталу в зв'язку з індексацією основних засобів

423

40

Викуплені акції у акціонерів

451

31

Анульовано акції, раніше викуплені у акціонерів за номінальною вартістю

40

451

Анульовано акції, викуплені у акціонерів за ціною, вищою за номінальну вартість

421

451

Збільшено статутний капітал за рахунок обміну облігацій на акції

52

40

Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу

43

40

Збільшено статутний капітал за рахунок нерозподілених прибутків минулих років

44

40

Зменшення статутного капіталу в зв'язку з відрахуванням частини сум акцій до резервного капіталу

40

43

Збільшена вартість акцій за рахунок дочірніх підприємств

682

40

Зменшення номінальної вартості акцій за рахунок дочірніх підприємств

40

682

Облік статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю формує статутний капітал, розділений на частини, розмір якого визначається засновницькими документами. мінімальний розмір статутного капіталу повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.. Під час реєстрації засновники повинні внести не менше 30% суми, вказаної в засновницьких документах. Повністю внесок повинен бути сплаченим протягом року після реєстрації товариства.

Статутний капітал збільшується за рахунок:

o збільшення числа засновників;

o додаткових внесків засновників;

o збільшення внесків за рахунок прибутку товариства.

Зменшується статутний капітал внаслідок:

o виходу одного або декількох засновників;

o покриття збитків товариства за рахунок внесків учасників.

Рішення товариства про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці після державної реєстрації та публікації про це у встановленому законодавством порядку. Не допускається зменшення статутного капіталу при явній незгоді кредитора.

Таблиця 2.4. Облік статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Формування статутного капіталу при створенні товариства

Кошти від засновників до реєстрації ТОВ у вигляді ТМЦ

20,22

46

Кошти від засновників до реєстрації ТОВ у вигляді основних засобів

10

46

Кошти, внесені засновниками через касу

30

46

Кошти, внесені засновниками до реєстрації ТОВ через банк

31

46

Вартість незавершених об'єктів капітальних вкладень, внесених засновниками до реєстрації ТОВ

151

46

Вартість товарів, внесених засновниками

28

46

Вартість готової продукції, внесеної засновниками

26

46

Вартість цінних паперів інших підприємств, внесених засновниками

14

46

Вартість нематеріальних активів, внесених засновниками

12

46

Відображення статутного капіталу на момент реєстрації ТОВ

46

40

Внески засновників протягом року після реєстрації ТОВ:

основних засобів

нематеріальних активів

товарів

матеріальних цінностей

цінних паперів

грошових коштів

152

12

28

20,22

14

30,31

46

46

46

46

46

46

Повернення внеску засновнику

40

67

Збільшення і зменшення статутного капіталу

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників

10,11,12, 20,22,26, 28,30,31

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок прибутку

44

40

Сума, відшкодована засновнику у зв'язку з виходом з товариства

40

46

46

10,11,12, 20,22,28, 30, 31

Нарахована частка прибутку засновнику, що виходить з ТОВ

40

44

Виплачені дивіденди засновнику, що виходить з ТОВ

40

671

Облік статутного капіталу приватного підприємства

Приватні підприємства формують майно відповідно до засновницьких документів. При цьому законодавство України не вимагає обов'язкового формування статутного капіталу -- власник сам встановлює його розмір. Джерелом формування статутного капіталу є грошові кошти та майно, що знаходиться у власності засновника.

Статутний капітал приватного підприємства обліковується на рахунку 40 „Статутний капітал”.

Зміни в статутному капіталі відбуваються за рахунок прибутку підприємства або додаткового внеску засновника.

Таблиця 2.5.Облік статутного капіталу приватного підприємства

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Кошти, отримані від засновника у вигляді матеріальних цінностей

20,22

40

Кошти, отримані від засновника у вигляді основних засобів

10

40

Кошти, внесені засновником через касу

30

40

Кошти, внесені засновником через банк

31

40

Вартість товарів, внесених засновником

28

40

Вартість нематеріальних активів, внесених засновником

12

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків

10,11,12, 20,22,28, 30,31

40

Збільшення статутного капіталу за рахунок прибутку

44

40

МСА №500„Аудиторські докази” зазначено, що аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів системи контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази -- інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Тести систем контролю -- це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

Процедури перевірки на суттєвість -- це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.

Аудиторські докази є більш переконуючими, якщо вони отримані з різних джерел або мають різноманітний характер та взаємно підтверджуються.

Для отримання аудиторських доказів нормативом передбачено застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур.

Аудит статутного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов'язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності.

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- з вартості внесків його учасників.

В ході перевірки аудитору необхідно вивчити наступні питання.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка здійснюється в наступному порядку:

o перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

o вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

o перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

o перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками;

o встановлення законності видів діяльності;

o визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

o перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

o встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

o встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

Вивчення законності змін у складі засновників підприємства. Аудитору слід вивчити порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, - видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

Аудитору слід знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Причому така вартість може бути більшою за вартість його внеску -- якщо підприємство прибуткове, а може бути меншою -- якщо збиткове. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.

Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

§ чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;

§ в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;

§ чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;

§ чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 „Несплачений капітал” і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування -- обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов'язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

За деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).

Статутний капітал може поновлюватися з прибутку від господарської діяльності, а при необхідності додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється по різному, залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб'єкта: в акціонерних товариствах -- за рахунок підписки на акції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах -- за рахунок майна держави, закріпленого за ними.

Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.

Аудитору слід проаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу, та чи дотримано порядок здійснення внесків, що визначений у Статуті.

Моментом фактичного надходження внесків до статутного капіталу є:

– для грошових коштів -- дата зарахування суми на поточний (валютний) рахунок або внесення в касу;

– для основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів -- дата складання акту приймання-передачі ОЗ, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об'єктів.

Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб'єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутного капталу повинні бути документально оформлені (табл. 6.1).

Таблиця 2.6. Документування операцій з руху статутного капіталу

№ п/п

Рух статутного капіталу

Документи, що підтверджують рух

1

Створення статутного капіталу

Інвентаризаційні описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки

2

Збільшення статутного капіталу

Рішення власника, розрахунок бухгалтерії

3

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників

Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО

4

Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства

Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО

5

Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу

Рішення власника, розрахунок бухгалтерії

6

Повернення часток учасникам при ліквідації товариства

Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКО

Аудитору слід встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитись в добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.

Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки за рахунок:

® коштів, отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід);

® нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року;

® дивідендів.

Якщо товариство в звітному періоді зменшило статутний капітал, необхідно вияснити причину прийняття такого рішення. В будь-якому випадку слід перевірити наявність фактів, які вимагають згідно з Законом України „Про господарські товариства” зменшення статутного капіталу. При цьому необхідно пам'ятати, що загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщо його величина менша від встановленої законодавством.

Вивчення рівності сум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору слід перевірити тотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб'єктом в формі звітності № 1 „Баланс” по статті „Статутний капітал” (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в Статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з діючого порядку обліку.

Відповідно до даного порядку після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46. Порівняння даних відбувається за схемою (рис. 2.1).

Баланс - стаття "Статутний капітал"

Статут - розмір статутного капіталу

Головна книга --кредитове сальдо по рахунку 40

Регістр синтетичного обліку по рахунку 40

Кредитове сальдо по рахунку 40

Регістр аналітичного обліку по рахунку 40

Кредитове сальдо по рахунку 40

Рис.2.1. Порядок порівняння показників статутного капіталу.

Слід також перевірити дотримання інших тотожностей. Так, повинна бути забезпечена узгодженість показників в наданих формах звітності. Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати сумі по статті „Статутний капітал” Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

3. Методика проведення аудиту статутного капіталу

Під час проведення аудиту аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, зазначені в НСА № 2 „Основні вимоги до аудиту”.

Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві групи: етичні і методологічні. Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі „Про аудиторську діяльність” обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентуються тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги: планування аудиту; обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності; дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обґрунтування використання результатів роботи іншого аудитора бо спеціаліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Аудиторська перевірка повинна складатися з декількох етапів. Умовно можна виділити три етапи: планування; збір аудиторських доказів; завершення аудиту.

Відповідно до МСА № 300 „Планування ”, планування -- це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури.


Подобные документы

  • Організація та розробка методики аудиту статутного капіталу. Аудит нематеріальних активів підприємства на прикладі ВАТ "Житомирпиво": перевірка і контрольні процедури, формування робочих документів аудитора та підсумкової документації з аудиту.

    курсовая работа [76,6 K], добавлен 01.10.2008

  • Статутний капітал: функції, формування на підприємстві, нормативно-інформаційне забезпечення обліку. Документальне оформлення створення статутного капіталу. Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу. Контроль формування статутного капіталу.

    дипломная работа [579,8 K], добавлен 02.12.2011

  • Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.

    курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008

  • Особливості нормативної бази аудиту власного капіталу, предметна область дослідження. Коротка організаційно-економічна характеристика ВАТ "Молочанський молочноконсервний комбінат". Аудиторська перевірка статутного та резервного капіталу підприємства.

    курсовая работа [72,9 K], добавлен 21.11.2011

  • Організація і проведення аудиту. Методика здійснення аудита. Особливості формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств. Особливості аудиту діяльності акціонерних товариств та підприємств-емітентів. Аудит акцій, облігацій, векселів.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 26.01.2004

  • Значення та економічна сутність статутного капіталу акціонерного товариства, нормативно-правове регулювання його утворення та змін. Методологічні засади формування, фінансового обліку та використання статутного капіталу на підприємстві ПрАТ "Гама".

    курсовая работа [136,4 K], добавлен 05.11.2014

  • Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.

    курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008

  • Аудит як форма контролю. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Методика проведення аудиторської перевірки. Аудит інших операційних доходів. Аудит фінансової звітності суб’єктів підприємницької діяльності.

    курсовая работа [45,6 K], добавлен 18.09.2007

  • Опис нормативно-правового забезпечення та огляд літературних джерел з питань аудиту матеріальних витрат. Аналіз організації та методики проведення аудиту управління бухгалтерії підприємства ТОВ "Поліком" в умовах застосування інформаційних технологій.

    курсовая работа [53,9 K], добавлен 02.06.2017

  • Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.

    курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.