Облік власного капіталу підприємств різних форм власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

капітал власність акція статутний

На даний момент дуже гостро постає питання обліку власного капіталу на підприємствах України, тому що він є необхідною ланкою забезпечення діяльності підприємства і являє собою власні джерела підприємства.

Протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв'язку з чим відразу виникло багато питань:

- як залучити засоби при утворенні підприємства;

- куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;

- як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;

- які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов'язаних з обліком власного капіталу на підприємстві.

Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм діяльності в обліку, характеристика основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємств різних організаційно-правових форм діяльності, його особливим статусом «гаранту» організації бізнесу.

Нормативно-правове регулювання обліку власного капіталу підприємства. Поняття власного капіталу його складові та оцінка

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про власний капітал та розкриття цієї інформації у фінансовій звітності визначається П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», норми якого стосуються організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).

У бухгалтерському обліку мають чітко розмежовуватися поняття власного та залученого капіталу.

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів-носіїв прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

Здійснюючи підприємницьку діяльність підприємство використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги.

Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізованою вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства.

Власний капітал є гарантією організації бізнесу. Це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, це один із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує відповідні функції (таблиця 2.1.1)

Таблиця 2.1.1 - Функції власного капіталу

Функції власного капіталу	1.Довгострокове фінансування (перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго)
	2. Відповідальність і захист прав кредиторів - відображений в балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу
	3. Компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу
	4. Кредитоспроможність - при наданні кредиту за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом
	5. Фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори
	6. Самостійність і влада - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство
	7. Розподіл доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його актів. Такі активи формуються за рахунком інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 „Баланс» власний капітал підприємства включає такі елементи: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Такий склад власного капіталу відображає наявність його частини, інвестованої засновниками у момент створення підприємства, та частини, одержаної в результаті ефективної діяльності, насамперед нерозподіленого прибутку, суми до оцінки необоротних активів, а також додаткового вкладеного капіталу.

Основний зміст складових власного капіталу наведено в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2 - Зміст складових власного капіталу

№ з/п	Стаття власного капіталу	Зміст
1	Статутний капітал	Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
2	Пайовий капітал	Сума пайових внесків фізичних та юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами
3	Додатково вкладений капітал	Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійний дохід)
4	Інший додатковий капітал	Сума дооцінки необоротних активів; вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фізичних або юридичних осіб; інші види додаткового капіталу
5	Резервний капітал	Сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів
6	Нерозподілений прибуток	Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
7	Неоплачений капітал	Заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу
8	Вилучений капітал	Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів

Особливості формування окремих складових власного капіталу підприємств зумовлюються нормами законодавства щодо організаційно-правових форм підприємств та форм їх власності, а також щодо порядку формування і руху власного капіталу.

Функції власного капіталу підприємства визначаються його економічною сутністю.

Динаміка та структура власного капіталу підприємства значною мірою залежать від змін, що відбуваються в окремих його складових. Основу власного капіталу більшості підприємств становить статутний капітал. Дані про його розмір та зміни, як правило, фіксуються в установчих документах і вносяться в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У процесі діяльності статутний капітал може бути збільшений або зменшений. Збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок додаткової емісії корпоративних прав, додаткових вкладів, реінвестиції дивідендів та прибутку. Згідно зі ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Збільшення статутного капіталу АТ відбувається завдяки збільшенню кількості акцій за номінальною вартістю, або збільшенню номінальної вартості акцій. Зменшення статутного капіталу здійснюється внаслідок зменшення кількості акцій за номінальною вартістю або зменшення номінальної вартості акцій (внаслідок їх викупу з подальшим анулюванням).

Зміни у структурі статутного капіталу, пов'язані з обміном привілейованих акцій на прості та з дробленням або консолідацією акцій, як правило, не впливають на стан власного капіталу підприємства.

Основу власного капіталу деяких підприємств (споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок тощо) становить пайовий капітал. Він формується за рахунок пайових внесків. На відміну від статутного капіталу розмір пайового капіталу не фіксується в статуті підприємства. Механізм формування пайового капіталу окремих підприємств аналогічний механізму формування статутного капіталу.

Підприємство може формувати тільки або статутний, або пайовий капітал. Деякі підприємства (приватні підприємства, об'єднання підприємств або громадян тощо) не формують ні статутного, ні пайового капіталу.

Зміни в додатковому вкладеному капіталі можуть мати певний вплив на власний капітал ряду підприємств. Хоча на більшості підприємств цей елемент власного капіталу взагалі відсутній або становить мізерну величину. Збільшення додаткового вкладеного капіталу акціонерних товариств відбувається за рахунок зростання вартості реалізації емітованих акцій та її перевищення над їх номінальною вартістю. Збільшення цього елементу власного капіталу в інших підприємств здійснюється за рахунок інвестування капіталу засновниками понад зафіксований розмір статутного капіталу. Зменшення додатково вкладеного капіталу відбувається внаслідок списання витрат на випуск або придбання інструментів власного капіталу.

Величина та структура власного капіталу підприємства може змінюватися в результаті переоцінки активів. Збільшення іншого додаткового капіталу здійснюється за рахунок до оцінки основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів, а також за рахунок безоплатного отримання необоротних активів. До зменшення іншого додаткового капіталу призводить уцінка зазначених необоротних активів, нарахування амортизації та вибуття необоротних активів, до яких відноситься додатковий капітал.

Важливим чинником, який впливає на стан власного капіталу, є чистий прибуток (збиток) підприємства. Чистий прибуток може бути направлений на виплати власникам, у статутний або пайовий капітал, - у резервний капітал. Виплати дивідендів, або процентів на паї зменшують власний капітал підприємства. Збільшення статутного (пайового) та резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку спричиняють лише внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства. Нерозподілений збиток підприємства зменшує розмір його власного капіталу.

Частина статутного капіталу підприємства певний час, до закінчення його формування, може залишатися неоплаченою. Неоплачений капітал зменшує загальний розмір власного капіталу підприємства. Так, за наявності заборгованості власників (учасників) по внесках у статутний капітал розмір власного капіталу підприємства, або вартість його чистих активів, буде меншою від статутного капіталу за умови нульової арифметичної суми інших елементів власного капіталу. Хоча практично така ситуація на сьогодні може виникати нечасто.

Відповідно до п. 14 П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал» власний капітал підприємства може зменшуватися в результаті виходу учасника, викупу або анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій. За наявності вилученого капіталу розмір власного капіталу підприємства, або вартість його чистих активів, буде меншою від статутного капіталу за умови нульової арифметичної суми інших елементів власного капіталу.

Норми частини четвертої ст. 144 та частини третьої ст. 155 Цивільного кодексу України встановлюють необхідність порівнювати чисті активи, вартість яких дорівнює сумі власного капіталу, та статутного капіталу підприємства. Перевищення величини статутного капіталу над величиною власного тягне за собою згідно з вказаними нормами негативні наслідки для підприємства. Ця проблема на сьогодні до кінця не вирішена і вимагає подальших досліджень.

Певний вплив на розмір власного капіталу можуть мати зміни в обліковій політиці підприємства та виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності за минулі роки, які впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Таким чином, процес формування власного капіталу характеризується рядом особливостей як з фінансового, так і з правового погляду, що впливає на управлінський аспект фінансових рішень на підприємстві. Проблеми фінансового менеджменту щодо впливу неоплаченого та вилученого капіталу потребують подальшої розробки як у теорії, так і в практиці.

Порядок формування статутного капіталу підприємств різних форм власності

Статутний капітал (інколи вживають ще термін - статутний фонд) - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

У таблиці 2.2.1. приведені особливості формування статутного капіталу підприємств різних форм власності.

Таблиця 2.2.1 - Особливості формування статутного капіталу підприємств різних форм власності.

Форма власності	Порядок формування статутного капіталу
1. Акціонерні товариства	- статутний капітал поділений на певну суму акцій однакової номінальної вартості; - мінімальний розмір статутного капіталу - 1250 мінімальних заробітних плат на дату реєстрації. - з 01.10.2011-30.11.2011 розмір статутного капіталу 1231250 грн. - з 01.12.2011-31.12.2011 розмір статутного капіталу 1255000 грн.
2. товариство з обмеженою відповідальністю	- статутний капітал поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; - розмір статутного капіталу - 1 мінімальна заробітна плата - з 01.10.2011-30.11.2011 мінімальний розмір статутного капіталу 985 грн. - з 01.12.2011-31.12.2011 мінімальний розмір статутного капіталу 1004 грн.
3. Товариство з додатковою відповідальністю	- статутний капітал поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; - розмір статутного капіталу - не менше 1 мінімальної заробітної плати. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми вкладами до статутного капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі, кратного вкладу кожного учасника. Усі учасники товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. - з 01.10.2011-30.11.2011 мінімальний розмір статутного капіталу 985 грн. - з 01.12.2011-31.12.2011 мінімальний розмір статутного капіталу 1004 грн.
Продовження таблиці 2.2.1
4. Командитне товариство	Статутний капітал не обмежений. Визнається товариство, в якому поряд з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно підприємства.
5. Підприємство з іноземними інвестиціями	Підприємство будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція у статутному капіталі якого складає не менше 10% і оцінюється в іноземній валюті, конвертованій у валюту України.

Порядок формування статутного капіталу залежить:

- від організаційно - правової форми підприємства;

- від виду власності.

Статутний капітал державних підприємств формується за рахунок асигнувань з бюджету або внесків державних підприємств. Він є мінімальним розміром майна підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів.

На підприємствах недержавної форми власності статутний капітал формується із внесків засновників.

Статутний капітал підприємств заснованих на одноосібній або груповій власності, формується за рахунок особистих внесків громадян, які утворили це підприємство. Він дорівнює номінальній вартості часток його учасників.

Статутний капітал акціонерних товариств утворюється шляхом розміщення акцій і дорівнює номінальній вартості акцій незалежно від фактично сплаченої за них суми.

При створенні нового підприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмір виділених грошей, основних і оборотних коштів із детальним їх описом, звідки цей капітал і отримав назву статутного.

При створенні приватного підприємства, фермерського господарства, колективного сільськогосподарського підприємства (пайовий фонд), діюче законодавство України не вимагає створення статутного капіталу, власник такого підприємства має право самостійно визначати необхідність створення та розмір такого капіталу. У разі, коли власник приватного підприємства приймає рішення про створення статутного капіталу, джерелом його формування може бути майно, що знаходиться у приватній власності та грошові кошти, що належать фізичній особі. Сільськогосподарські кооперативи створюють пайовий та неподільний фонди за рахунок внесків членів кооперативу.

Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» повинно відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення чи збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення змін до установчих документів та перереєстрації статуту підприємства.

На державних підприємствах статутний капітал включає державні кошти, виділені у постійне розпорядження і для використання у вигляді основних і оборотних коштів, виходячи з масштабів діяльності підприємства.

Оборотними коштами наділяються підприємства ви ходячи з необхідності мати мінімальні запаси товарно-матері альних цінностей, що забезпечують виконання плану. Ці мінімальні запаси оборотних коштів називаються нормативами. До них належать: сировина, основні та допоміжні матеріали, куповані та власного виробництва напівфабрикати, паливо, запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво - як промислове, так і непромислове. витрати майбутніх періодів, запаси сільського господарства, продукція, товари, інші нормовані кошти.

Подальше збільшення Статутного капіталу підприємства по основних засобах здійснюється за рахунок об'єктів капітального будівництва, прийнятих до експлуатації у звітному році; вартості проектно-дослідницьких робіт по прийнятих до експлуатації об'єктах капітального будівництва; витрат їй формування основного стада, зарахованих до основних фондів; дооцінки основних фондів, виявлених при інвентаризації, що раніше не були взяті на баланс.

У частині оборотних коштів Статутний капітал збільшується на суми вартості безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; вартості матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобі, фінансування з бюджету для поповнення оборотних кошті, дооцінки товарно-матеріальних цінностей згідно з постановами та розпорядженнями Уряду України тощо.

Статутний капітал зменшується у частині основних засобів на суму вартості безкоштовно переданих основних засобів по розпорядженню вищих органів, зносу по безкоштовно прийнятих засобах; списування об'єктів з балансу, уцінки основних засобів; ліквідованих основних засобів (залишкова вартість) тощо.

У частині оборотних коштів зменшення Статутного капіталу відбувається за рахунок безкоштовно вилучених товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; витрат, пов'язаних з ліквідацією основних засобів; сум уцінки товарно-матеріальних цінностей за постановами та розпорядженнями Уряду України та ін.

На недержавних підприємствах статутний капітал складається з коштів, внесених засновниками (учасниками). Він фіксує не тільки внесок кожного учасника у формування загального майна, а й регулює відносини власності підприємства (розподіл майна при виході учасника зі складу засновників, отриманих дивідендів прибутку). Частка засновника дає право на участь в управлінні та визначенні кількості голосів.

Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників є обов'язковою умовою при реєстрації установчих документів.

Сума статутного капіталу залишається незмінною, а додаткові внески реєструються як додатковий капітал. Ця обставині принципове значення при банкрутстві підприємства, оскільки учасники відповідають лише в частині коштів, зареєстрованих в статутному капіталі, а внески коштів до додаткового чи резервного капіталу не беруться до уваги.

Внесення змін до статутного капіталу пов'язане з переєстрацією установчих документів. Вкладами у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства можуть бути гроші, будівлі, машини, устаткування, інвентар, худоба, цінні папери і права користування землею, водою, надрами, нематеріальні активи та ін. Статутний капітал акціонерного товариства ділиться на певну кількість акцій, які викуповуються акціонерами.

Збільшення суми статутного капіталу здійснюється шляхом випуску нових акцій, якщо раніше випущені акції реалізовані за вартістю не нижчою від номінальної.

Збільшення капіталу відбувається шляхом нової емісії (випуску), обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше як на 1/2 може бути здійснено за рішенням правління за умови, якщо таке передбачено статутом. Підписка на додатково випущені акції здійснюється, в першу чергу, через зареєстрованих акціонерів.

Зміни статуту, пов'язані зі збільшенням суми статутного капіталу, повинні реєструватися у тих органах, які затвердили статут товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Зменшення суми статутного капіталу відбувається в тому ж порядку, що і збільшення. Воно проводиться шляхом зменшення номінальної вартості акції або викупу частини акцій з метою їх звання. Не подані на анулювання акції вважаються недійсними після 6-ти місяців з дня повідомлення всіх акціонерів про викуп акцій передбаченим у статуті способом. Власникам і відшкодовуються втрати, пов'язані зі зменшенням статутного капіталу.

Статутами банківських і страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення статутного капіталу.

Рішення про зменшення Статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні Статутного капіталу. Зменшення Статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

За рішенням акціонерного товариства про зменшення Статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Розмір Статутного капіталу, який фіксується в установчих документах, визначається внаслідок проведеної перед цим інвентаризації за методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

Види акцій

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»:

Акція -- цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, права на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду й на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції виконують три головних завдання: по-перше, вони випускаються під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому визначений «стартовий» капітал (перша емісія); по-друге, з допомогою їх випуску залучаються додаткові ресурси в ході функціонування товариства (друга й наступна емісії); по-третє, вони випускаються для обміну для злиття з іншою компанією.

Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну, ринкову вартість та курс.

Номінал акції -- це величина, що вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.

Емісійна вартість -- вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість -- це розмір власного капіталу, що доводиться на одну акцію. Якщо емітовані лише прості акції, то ця вартість визначається діленням власного капіталу на їх кількість. Якщо також випущено привілейовані акції, то власний капітал зменшується на їхню сукупну вартість за номіналом або за викупною ціною (для відкличних акцій).

Ринкова вартість (курсова вартість) -- це ціна, за якою акції продаються та купуються на ринку; саме за цією ціною вони котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції -- відношення ринкової вартості до номіналу, що виражається в процентах.

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість його майна, яке підлягає реалізації у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію.

Сума всіх номінальних вартостей акцій становить статутний фонд товариства, від якого слід відрізняти таке поняття, як «капіталізація». Капіталізація -- це показник, що характеризує обсяг капіталу компанії в ринковій оцінці, втілений в акціях. Він визначається множенням поточної ринкової ціни розміщених акцій на їхню кількість.

Наступною характеристикою акцій є дохід, який вона приносить інвестору.

Від придбаних акцій можна отримати доходи за рахунок трьох джерел: від дивідендів, від підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості акцій у результаті їхнього дроблення (stock split).

Дивіденд (від лат. dividendus, тобто такий, що підлягає поділу, або частина від поділу) -- це частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді певної частки від вартості їхніх акцій, тобто пропорційно їхній кількості в кожного акціонера.

Дивіденди можуть виплачуватися у вигляді готівки, додаткових акцій або продукції компанії. Останній тип дивідендів, наприклад, у США зустрічається дуже рідко.

У багатьох випадках акціонери купують акції на визначений період, за який їхня ринкова ціна може зрости. Приріст курсової вартості акції може становити істотну частку доходів інвестора. Для того, щоб її реалізувати, акцію потрібно продати, інакше виникає загроза того, що в наступний момент курс цінного папера впаде. Приріст курсової вартості виникає внаслідок двох причин:

1. Можливий спекулятивний підйом на ринку, що не має під собою об'єктивних довгострокових підстав.

2. Реальний приріст активів підприємства.

У разі продажу акцій через певний час власник отримує дохід не тільки від дивідендів, а й від різниці вартості в моменти придбання та продажу.

Доходи від відносного збільшення кількості акцій у результаті їхнього дроблення. Дроблення акцій -- це процедура, за якої акції, викуплені акціонерами, діляться на більшу кількість акцій, наприклад, у співвідношеннях 2 : 1; 3 : 1 або 4 : 1. Після такого дроблення акціонер, який з самого початку володів, наприклад, 100 акціями, має їх уже 200, 300 або 400. Однак така процедура знижує ринкову вартість акцій, що робить їх привабливішими для придбання, особливо якщо величина дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції. А це, у свою чергу, є ознакою, що курс акцій через деякий час знову зросте і, як наслідок, збільшаться пропорційно дробленню доходи перших інвесторів.

Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості акцій в обігу. Разом з тим інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в обігу та збільшує біржовий курс цього цінного папера обміном частини однієї знову випущеної акції на кожну раніше випущену. Так, наприклад, за зворотного дроблення акції в співвідношенні 1 : 2 одна нова акція обмінюється на дві раніше випущені. Зворотне дроблення використовується також для підвищення комерційної привабливості акцій за допомогою доведення їхнього курсу до вищого рівня.

Оцінювання інвестиційних якостей акцій здійснюється за такими параметрами:

1. Характеристика виду акцій за ступенем захищеності розміру дивідендних виплат.

2. Оцінка галузі, у якій здійснює свою операційну діяльність емітент.

3. Оцінка основних показників господарської діяльності та фінансового стану емітента.

4. Оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку.

5. Оцінка умов емісії акцій.

Характеристика виду акцій за ступенем захищеності розміру дивідендних виплат передбачає поділ акцій за характером зобов'язань емітента на привілейовані та прості. Це має найбільш істотне значення для інвестора з позицій принципових відмінностей їхніх інвестиційних якостей.

За українським законодавством привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 25 % статутного фонду акціонерного товариства

Рівень безпеки інвестування в привілейовані акції значно вищий, ніж у прості, бо вони мають переважне право на отримання передбаченого рівня дивідендів і частки майна за ліквідації акціонерного товариства. За ступенем надійності вкладень привілейовані акції займають проміжне значення між простими акціями та облігаціями компанії.

За критерієм дохідності більш привабливими для інвестора можуть бути прості акції, що швидше пристосовуються до умов інфляційної економіки та змін кон'юнктури фондового ринку. Проста акція дає змогу її власнику стати співвласником товариства, мати право голосу в прийнятті найважливіших рішень та отримувати дивіденди. Кожна акція наділяє її власника одним правом -- правом голосу на загальних зборах акціонерів. Гарантій на отримання дивідендів проста акція не дає. Вони залежать від результатів господарської діяльності компанії. Щодо дивідендів, то, як правило, спрацьовує залишковий принцип. У закордонній практиці широко розповсюджена рейтингова оцінка інвестиційних якостей акцій. Її форми наведено в табл. 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 - Форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей простих і привілейованих акцій

Рейтингова оцінка простих акцій («Стандарт енд Пур'з»)	Рейтингова оцінка привілейованих акцій («Канадіан Бонд Рейтинг Сервіс»)
Індекс оцінки	Значення індексу	Індекс оцінки	Значення індексу
А+	найвища якість	Р+	найвища якість («супер»)
А	висока якість	Р1	вища якість
Продовження таблиці 2.3.1
А-	якість вища середньої	Р2	дуже добра якість
В+	середня якість	Р3	добра якість
В	якість нижча середньої	Р4	середня якість
В-	низька якість		низька якість (акції містять спекулятивний характер)
С-	дуже низька якість	Р5

Як відомо, акції поділяються також на іменні та на пред'яв ника. За роботи з цінними паперами такий їх поділ інвестор найменше бере до уваги. Це питання більше цікавить емітента, тому що поділ акцій на іменні та на пред'явника дає змогу контролювати рух акціонерного капіталу (веденням реєстру).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», громадяни України можуть бути власниками тільки іменних акцій, які значно менш ліквідні на фондовому ринку, ніж акції на пред'явника, у зв'язку зі складною процедурою їх оформ лення й більш жорстким контролем за їхнім обігом.

Оцінка галузі, у якій здійснює свою операційну діяльність емітент, означає вивчення стадії її життєвого циклу й передбачуваних строків знаходження на цій стадії. Також за оцінки чинників, що визначають інвестиційні якості акцій компаній різних галузей, потрібно звернути особливу увагу на місце, відведене галузі у структурній перебудові економіки країни; середній рівень рентабельності підприємства галузі, а також ступінь оподаткування прибутку (доходу). Останні два фактори можуть слугувати критерієм оцінки можливого рівня дивідендів за акціями.

Західні професіонали поділяють акції на певні категорії.

Акції «з блакитними корінцями» (blue chip stocks). Ці акції, що випускаються найбільш потужними та солідними компаніями (у США, наприклад, це General Electric Co., Walt Disney Co., General Motors, McDonald's Corp. тощо), які є лідерами у своїх галузях, а головне -- усю свою історію стабільно сплачували дивіденди акціонерам. Вкладання заощаджень у придбання цих акцій «з блакитними корінцями» малоризикове. Першокласні акції популярні серед більшості інвесторів, у результаті чого їхні курси часто високі, особливо коли ринок нестабільний та інвестори занепокоєні якістю своїх інвестицій.

Дохідні акції (income stocks). Це акції корпорацій водо-, газо-, електропостачання, телефонних корпорацій, а також інших комунальних компаній, дивіденди за якими перевищують середній рівень. Це пояснюється тим, що такі корпорації потрібні завжди, працюють стабільно та мають добре прогнозовані джерела доходів. Інвестори купують ці акції, бо впевнені, що їхня вартість з часом буде тільки зростати.

Акції зростання (growth stocks). Це акції корпорацій, доходи та прибуток яких вищі середнього рівня, однак дивідендні виплати зазвичай не перевищують 35 %. Пояснюється така дивідендна політика прагненням корпорації в першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширення масштабів виробництва й можливості збуту. Тому, незважаючи на низькі поточні дивіденди, багато інвесторів віддає перевагу саме цим акціям, сподіваючись, що в майбутньому вони приноситимуть великі прибутки та що їхня ринкова вартість значно зросте.

Циклічні акції (cyclical stocks). Їхня ціна зростає та знижується синхронно зі спадами й підйомами в економіці, тобто згідно з ритмом ділової активності. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки -- автомобілебудування, важкої (особливо металургійної), целюлозно-паперової промисловості та ін. Інвестори намагаються купити такі акції, коли йдеться про розширення виробництва, і встигнути продати їх до початку спаду.

Захищені (антициклічні) акції (defensive or countercyclial stocks). Це акції корпорацій, ціна на які відносно стабільна навіть за спаду в економіці в цілому. Такі корпорації не змінюють своєї дивідендної політики відповідно до циклів економічного розвитку й тому сплачують своїм акціонерам практично постійні дивіденди. Багато акцій цього виду одночасно класифікуються як дохідні.

Спекулятивні (дріб'язкові) акції (speculative (penny) stocks). Таку назву мають акції «молодих» корпорацій, які найчастіше продаються «з прилавку», обминаючи біржу, або на спеціальних («спекулятивних») біржах. Вони коштують набагато менше, ніж акції добре відомих корпорацій, однак, купуючи їх, вкладник повинен знати, на що він іде, -- маленька ціна -- великий ризик.

На ринку цінних паперів України досі така класифікація використовується мало. У процесі приватизації акціонуються добре відомі загалу населення державні підприємства, які однаково погано працюють. Акції українського фондового ринку класифікують так: акції приватизованих підприємств, комерційних банків та венчурних фірм.

Методика складання звіту про власний капітал

Звіт про власний капітал складається на підставі Балансу, Звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, його залишок на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), за Балансом повинен відповідати даним Звіту про власний капітал.

Показники залишку за окремими видами власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи Балансу підприємства. По вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Розглянемо спочатку порядок складання Звіту про власний капітал відповідно до П(с)БО 5 у напрямах складових власного капіталу.

У графі 3 «Статутний капітал» наводиться зафіксована в документах та зареєстрована у державному реєстрі загальна вартість активів, яка є внеском учасників(власників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу відображається на рахунку 40 «Статутний капітал».

У графі 4 «Пайовий капітал» показується сукупність коштів фізичних і юридичних осіб , добровільно розміщених у підприємстві відповідно до установчих документів для здійснення його фінансово-господарської діяльності, (обліковується на рахунку 41 «Пайовий капітал»). Під час складання Звіту про власний капітал з'ясовуються джерела формування пайового капіталу, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та правильність відображення в обліку.

Додатковий вкладений капітал (графа 5) - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальні вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Для обліку передбачене рахунок 42 «Додатковий капітал».

Резервний капітал (графа 6) - сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства. Обліковується на рахунку 43 «Резервний капітал».

Графа 8 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» наводиться в дужках та вираховується з підсумку власного капіталу, якщо це збиток, а якщо прибуток - додається.. За планом рахунків для його обліку призначено рахунок 4 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Операції з нарахування податку на прибуток, відстрочених податкових зобов'язань і відстрочених податкових активів на даному рахунку не відображаються.

Неоплачений капітал (графа 9) - сума зобов'язань засновників за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку балансу. Обліковується на рахунку 46 «Неоплачений капітал» за видами капіталу.

У графі 10 «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії (частки), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів. Відображається в дужках і підлягає вирахуванню при визначення підсумку власного капіталу. Для його обліку призначений рахунок 45 «Вилучений капітал».

Недоліками наведеної вище структури є недостатня інформативність про зміни власного капіталу підприємства, зокрема про безоплатно одержані активи і про джерела їх надходження, детально не описано причини змін у статутному та додатковому капіталі тощо.

Методологічно Звіт про власний капітал складається з шести розділів:

1. Коригування.

2. Переоцінка активів.

3. Чистий прибуток (збиток) за звітний період.

4. Внески учасників.

5. Вилучення капіталу.

6. Інші зміни в капіталі.

В окремих рядках записують показники, що відражають залишок на початок року, скоригований залишок на початок року, підсумок змін у капіталі, залишок на кінець року.

У першому розділі Звіту про власний капітал відображають зміни окремих видів власного капіталу, які виявлені на початок року в частині допущених помилок у минулих звітних роках та інші зміни статутного (пайового), інших видів власного капіталу, проведені за рішенням власників. Ці зміни обумовлені П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності»[7]. Коригування власного капіталу і першому розділі Звіту відображають за статтями «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок», «Інші зміни». Загалом структура цього розділу відповідає його меті й забезпечує користувачів достатньою інформацією у достатньому обсязі.

У другому розділі Звіту про власний капітал відображують зміни у складі іншого додаткового капіталу внаслідок переоцінки різних видів необоротних активів: сум дооцінки основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва та суми уцінки цих видів необоротних активів, які виникли внаслідок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою звітних уцінок, але не більше від зазначеного перевищення.

Дооцінку необоротних активів , яка збільшує інший додатковий вкладений капітал, відображують кореспонденцією рахунків:

Дт 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції» Кт 423 «Дооцінка активів»

Розраховані суми уцінки необоротний активів, які призводять до зменшення іншого додаткового капіталу, відображають зворотним записом.

Збільшення суми статутного капіталу за рахунок дооцінки основних засобів через видачу додаткових акцій або обмін акцій попереднього випуску на акції із новою номінальною вартістю:

Дт 10 «Основні засоби» Кт 423 «Дооцінка активів»

Дт 423 «Дооцінка активів» Кт 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»

Дт 423 «Дооцінка активів» Кт 40 «Статутний капітал»

У Звіті про власний капітал такі операції можна відображувати за статями «Формування статутного капіталу за рахунок дооцінки необоротних активів», що буде записано в графі «Інший необоротний власний капітал» в дужках, а в графі «Статутний капітал» - звичайним записом.

На думку науковців у цьому ж розділі доцільно розмістити статті, які приводять до змін інших видів додаткового капіталу і обліковують на субрахунках 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» і 426 «Фонд майна соціальної сфери»[4]. Ці операції в бухгалтерському обліку записують:

Дт 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції»

Кт 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 426 «Фонд майна соціальної сфери».

Зменшення іншого додаткового капіталу внаслідок визначення його доходом звітного періоду слід відображувати також у другому розділі за статтею «Знос (амортизація) дооцінених і безоплатно одержаних необоротних активів».

Отже, у другому розділі доцільно було б розмістити всі статті, які відображують зміни у складі іншого додаткового капіталу на субрахунках 423 «Дооцінка активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 426 «Фонд майна соціальної сфери». Для цього було запропоновано рядок 270 «Безоплатно отримані активи» із шостого розділу «Інші зміни в капіталі» перенести в другий розділ, до якого також включити статтю «Знос (амортизація) дооцінених і безоплатно одержаних необоротних активів».

В зв'язку з цим назву другого розділу доцільно було б змінити на «Інший додатковий капітал».

Узагальнює статті «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» і «Розподіл прибутку» третій розділ Звіту про власний капітал. Порядок відображення операцій щодо оприбуткування прибутку і його розподілу є однотипними і нескладними.

Четвертий розділ Звіту про власний капітал відображує зміни щодо збільшення статутного капіталу. Статутний капітал може збільшуватись за рахунок додаткового випуску акцій , а отже за рахунок додаткових внесків учасників та засновників; за рахунок реінвестиції реінвестованого прибутку або дивідендів учасників або засновників; за рахунок збільшення номінальної вартості акцій, обміну раніше емітованих облігацій на акції.

Оскільки формування показників внесків учасників відбувається паралельно із збільшенням статутного капіталу, додатково вкладеного капіталу, то доцільно розмістити статті, які призводять до їх збільшення, також у цьому розділі. При формуванні окремих статей розділу «Внески учасників» слід вказувати конкретно назву капіталу, який збільшується, тобто емісійний дохід чи інший вкладений капітал.

Таким чином, збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок його внутрішніх джерел, таких як дооцінка основних засобів, прибуток відображують відповідно у другому і третьому розділах Звіту про власний капітал, а за рахунок внесків учасників і засновників - у четвертому.

П'ятий розділ Звіту про власний капітал узагальнює інформацію щодо зменшення статутного, пайового капіталу, а також додатково вкладеного капіталу в результаті вилучення внесків засновників та учасників, зменшення номінальної вартості акцій, анулювання викуплених акцій тощо. У даному розділі доцільно розмітити всі статті, що зменшують статутний капітал та впливають на зміну додатково вкладеного капіталу за результатами операцій з викупу акцій. Так за результатами операцій з викупу акцій - «Зміна емісійного доходу». Таким чином за наведеними пропозиціями будуть згруповані статті, що відображають зміни, які відбуваються в складі окремих видів власного капіталу.

Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. Залишок власного капіталу в цілому та в розрізі його складових на кінець року визначається таким чином: залишок капіталу на початок року + збільшення капіталу протягом звітного періоду - зменшення капіталу протягом звітного періоду = залишок капіталу на кінець року.

Правильність заповнення звіту можна перевірити, скориставшись закономірностями шахової таблиці. Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі -- статей з відображенням інформації про його зміни (збільшення або зменшення). Загальний результуючий підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному результуючому підсумку показників по горизонталі[3].

Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, які містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно

Висновки. Таким чином метою складання Звіту про власний капітал (форма 4) є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за минулий рік. Проте діюча методика заповнення Звіту є мало інформативною.

Внесення запропонованих змін спростить процес складання даної форми звітності і сприятиме вдосконаленню методики складання фінансової звітності підприємств.

Облік власного капіталу підприємства. Облік статутного та пайового капіталу

Статутний капітал

Статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Статутний капітал, як визначено у П(С)БО-2 «Баланс» - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" надає характеристику елементів власного капіталу.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в Господарському кодексі.

Статутний капітал підприємства, який викуповується його колективом, розраховується як сума майна по залишковій вартості (за мінусом зносу), готівки, коштів на рахунках в банках і в дебіторській заборгованості за мінусом кредиторської заборгованості. Якщо підприємство перетворюється на акціонерне товариство, то на величину розрахованого таким чином статутного капіталу випускаються акції, які розміщуються серед членів колективу (акціонерне товариство закритого типу) або реалізуються всіма бажаючими (акціонерне товариство відкритого типу).

Основними причинами збільшення статутного капіталу є: підвищення кредитоспроможності (необхідна умова отримання кредитів і залучення акцій); мобілізація фінансових ресурсів; акумуляція фінансового капіталу; рішення ринкової ціни акцій (цей чинник не властивий вітчизняному ринку цінних паперів); збільшення бази для нарахування дивідендів (найбільш вагома причина для акціонерів).

У світовій практиці розрізняють декілька способів збільшення статутного капіталу, а саме: збільшення кількості акцій за існуючою номінальною вартістю; за рахунок додаткових внесків акціонерів (дає змогу здійснити перерозподіл корпоративних прав); за рахунок реінвестиції дивідендів (зміни пропорцій між учасниками не відбувається); за рахунок індексації основних фондів (зміни пропорцій між учасниками не відбувається). Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається у таблицы 3.1.1 записами: