Облік праці та її оплати

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Основні завдання бухгалтерського та фінансового обліку

Розділ 2. Облік оплати праці та її оплата

2.1 Економічний зміст оплати праці та її форми

2.2 Облік особового складу працівників

2.3 Первинний облік затрат праці та її оплати

2.4 Утримання із заробітної плати

Розділ 3. Зведений облік оплати праці

Висновки

Література

Вступ

бухгалтерський фінансовий облік заробітна плата

Створені на виробництві матеріальні блага розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. Ці неперервні процеси утворюють процес відтворення, для нормального здійснення якого необхідне постійне спостереження за його перебігом.

Облік ведеться з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан і рух коштів, а також господарські процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Бухгалтерський облік -- система суцільного, неперервного спостереження й контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Мета курсової роботи: - ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності обліку праці та її оплати для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ. Порядок організації та ведення обліку регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО), Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291 на виконання Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для бухгалтерського обліку характерними є:

реєстрація усіх без винятку господарських операцій;

документування;

наявність спеціальних прийомів і способів обробки отриманих даних.

Об'єктом дослідження курсової роботи є правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання.

Розділ І. Основні завдання бухгалтерського та фінансового обліку

Бухгалтерський облік є суцільним і документальним.

Перед бухгалтерським обліком стоять такі завдання:

неперервне, суцільне, взаємопов'язане та документальне відображення економічних процесів і явищ в усіх галузях економіки;

забезпечення керівництва достовірною своєчасною інформацією про економічні явища та процеси, про стан засобів господарювання для прийняття управлінських рішень;

створення необхідної інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу та контролю;

забезпечення контролю за законністю та доцільністю здійснення операцій;

забезпечення контролю за наявністю та рухом майна, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

сприяння зміцненню законності у виробничій, фінансово-господарській діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться від дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Згідно із статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» він базується на таких принципах:

Обачності -- в бухгалтерському обліку підприємства застосовують методи оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і завищенню оцінки активів і доходів.

Повного висвітлення -- в обліку має міститися вся інформація, що відображає фактичні й потенційні наслідки господарських операцій і подій, які впливають на прийняття рішень.

Автономності -- кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників. Особисте майно та зобов'язання власників підприємства у фінансовій звітності не відображають.

Нарахування та відповідності доходів і витрат -- доходи і витрати в бухгалтерському обліку відображають в момент виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. Для визначення фінансового результату звітного періоду доходи звітного періоду порівнюють з витратами, здійсненими для одержання цих доходів.

Превалювання (переважання) суті над формою -- операції обліковуються за суттю, а не лише виходячи з їхньої юридичної форми.

Історичної (фактичної) собівартості -- оцінка активів здійснюється, виходячи з витрат на їх придбання або вироблення.

Єдиного грошового вимірника -- всі господарські операції вимірюються і відображаються у фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

10. Періодичності -- діяльність підприємства поділяють на окремі періоди для складання фінансової звітності.

Організація управлінського обліку має забезпечити ідентичність інформації та розрахунків, зроблених на основі фінансового обліку.

Існує кілька груп зовнішніх користувачів інформації: акціонери, інвестори, кредитори, аудитори, інспектори податкових служб та ін.

Підприємства зацікавлені в залученні нових інвестицій для розвитку виробництва і, отже, у створенні привабливого іміджу фірми. За даними фінансового обліку акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутковість виробництва і приймають рішення, чи варто вкладати в нього грошові та інші ресурси.

Акціонерам та інвесторам важливо знати: наскільки ефективно і прибутково використовується власний капітал власників підприємства; потрібні фірмі нові інвестиції чи їхній обсяг слід зменшити; чи може фірма бути прибутковою в майбутньому і за яких умов.

Кредиторів цікавлять питання: чи потребує підприємство позики; чи здатне воно своєчасно виплачувати відсотки за кредит, а відтак у строк розрахуватися з боргами.

Для покупців продукції та клієнтів важливою є інформація: чи відповідає реклама фірми фактичному стану справ; наскільки обґрунтованими є ціни на товари; чи зможе фірма протягом необхідного часу забезпечувати гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Державні органи контролю мають знати: чи повно й правильно визначено прибуток і обчислено податки, чи не порушує підприємство антимонопольне і валютне законодавство, чи не завищується вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються державою, та ін.

Відповіді на ці та інші питання містяться у фінансовому обліку і звітності, що складається на його основі. Держава законодавчо і нормативно регулює цей облік.

Розділ ІІ Облік праці та її оплати

2.1 Економічний зміст оплати праці та її форми

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економічні; правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі -- підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України "Про оплату праці" №108/95 - ВР від 24.03.1995 року.

Законом визначено, що .заробітна плата -- це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік. премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата -- це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету -- це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну.

Погодинна оплата праці працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу. Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає отримання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнення кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаних працівниками робіт.

При відрядно-преміаьній системі оплати праці, окрім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в залежності від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад установлену норму, на підприємстві можуть застосовуватися прогресивно зростаючі розцінки.

При акордній системі оплати праці заробіток працівників визначається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

· тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому, ніж визначений генеральною (гатузевою) угодою;

· міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше, як шість * місяців.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законом.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років --- 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) -- 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в попередньому абзаці для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, -- не більше, як 36 годин на тиждень.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин. 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників із скороченою тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Кодексом законів про працю України встановлено наступні святкові дні:

1 січня -- Новий рік

січня -- Різдво Христове

березня -- Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня -- День міжнародної солідарності трудящих

9 травня -- День Перемоги

28 червня -- День Конституції України

24 серпня -- День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня -- Різдво Христове

один день (неділя) -- Пасха (Великдень)

один день (неділя) -- Трійця.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою. -- за всі відпрацьовані надурочні години.

Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

відрядникам -- за подвійними відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, -- у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, -- у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці після її виготовлення провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

2.2 Облік особового складу працівників

Наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено наступні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства:

П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";

П-2 "Особова картка";

П-3 "Алфавітна картка";

П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";

П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу";

П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";

П-7 "Список № про надання відпустки";

П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)".

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу" (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів. Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи.

Керівник структурного підрозділу -- начальник (майстер) цеху (відділу) робить висновок про можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу (розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той, хто наймається, по якому розряду, чи з яким окладом і тривалість строку випробування.

Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, в разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежному мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотній стороні форми. Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюються за штатним розписом. Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.

На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 "Особова картка", робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

На великих підприємствах з метою полегшення роботи з картотекою, де це доцільно, на кожного працівника відкривається додатково "Алфавітна картка" (форма № П-3). Картотека алфавітних карток ведеться по підприємству в цілому і картки в ній розкладаються в алфавітному порядку.

При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу, дільниці) в інший застосовується "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (форма № П-5). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

Наказ (розпорядження) візує начальник цеху (відділу, дільниці) попереднього і нового місця роботи та підписує керівник підприємства (організації). На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2, трудовій книжці та інших документах.

На зворотній стороні форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що рахуються за працівником на попередньому місці роботи.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (форма № П-6) який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається без оплати.

Відпустки для групи працівників доцільно оформлювати за допомогою форми "Список про надання відпустки" (форма № П-7). Відмітки про здачу інструменту, спецодягу та іншого господарського інвентарю на період відпустки працівника в списку про надання відпустки не робляться. Відділ кадрів на основі списку про надання відпустки відмічає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.

При звільненні працівників оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма № П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації). У розділі "Довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності робляться відмітки про нездані цінності, що рахуються за працівником. На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

2.3 Первинний облік затрат праці та її оплати

На виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено і введено вдію з 01.01.1996 р. наступні типові форми первинного обліку використання робочого часу:

П-12 “Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати”;

П-13 "Табель обліку використання робочого часу";

П-14 "Табель обліку використання робочого часу";

П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час";

П-16 "Листок обліку простоїв".

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці використовують "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма № П-12), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.

Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Форма № П-13 "Табель обліку використання робочого часу" застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Бланк табеля форми № П-13 з заздалегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться: цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., тобто дані, що є у довідниках умовно-постійної інформації. В цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології обробки даних. Разом з тим така форма повинна забезпечувати можливість відображати у ній облік використання робочого часу.

Типова форма № П-13, пристосована до різних умов організації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, наприклад, для вугільної, гірничорудної та інших галузей промисловості, з метою контролю за знаходженням робітників на роботі під землею, доцільно включити показники часу спуску в шахту та підйому з неї.

Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою використовують типову форму № П-14 "Табель обліку використання робочого часу" (див. додаток 1). Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати роботи в надурочний час використовується "Список осіб, які працювали в надурочний час" (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.

Облік часу простоїв здійснюється на підставі "Листка обліку простоїв" (форма № П-16). Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах використовують "Наряд на відрядну роботу (для бригади)". Наряд виписують строком до одного місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади (див. додаток 2.).

По факту виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, виходячи із його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.

Заробітна плата працівників будівельної бригади за квітень місяць 2002 року склала 2690 грн. 00 коп. Враховуючи те, що працівники бригади мають різні кваліфікаційні розряди, а також різну кількість відпрацьованого часу при виконанні бригадою роботи, здійснюється розрахунок загальної кількості розрядо-годин. Заробітна плата працівників бригади на 1 розрядо-годину розраховується діленням загальної заробітної плати на загальну кількість розрядо-годин по підрозділу. Множенням заробітної плати у розрахунку на 1 розрядо-годину на кількість розрядо-годин конкретного працівника визначають розмір його заробітної плати.

При нарахуванні оплати праці працівникам бригади можна також використовувати й інший варіант розрахунку, згідно з яким відпрацьований час кожного працівника множиться на його годинну тарифну ставку і таким чином визначається заробіток працівника по тарифу. Співвідношенням нарахованої по бригаді суми заробітної плати до суми заробітку працівників по тарифу визначається співвідношення у процентах загального відрядного заробітку до тарифного. Враховуючи даний процент, визначають заробіток кожного працівника.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників -- відрядників використовується також "Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)", який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.

Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовується "Подорожній лист вантажного автомобіля", зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма № 2 -- в межах України (див. зразок 3). Подорожній лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових автомобілів використовуються "Подорожній лист службового легкового автомобіля" (типова форма № 3).

Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відповідним галузевим міністерствам надано право запроваджувати також інші спеціалізовані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

2.4 Утримання із заробітної плати

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із заробітної плати. Утримання із заробітної плати можуть бути:

· обов'язкові -- ті, які можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);

· утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільненні працівника до закінчення робочого року, в рахунок якого він отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.).

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати 50% (а в окремих випадках і 70%) заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Нормативними документами, які визначають порядок та розміри здійснення зборів до фондів соціального спрямування, а також прибуткового податку із доходів працівників є:

Ш Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Ш Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" №403/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Ш Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-1V.

Ш Постанова Кабінету міністрів України "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" № 116 від 22.01.1996 р.

Розділ ІІІ. Зведений облік оплати праці

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, -- з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) здійснюється на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має такі субрахунки:

661 "Розрахунки за заробітною платою";

662 "Розрахунки з депонентами".

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом -- виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання. Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами". Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Наказом Міністерства статистики України № 144 від 22.05.1996 р. були затверджені і введені в дію з липня 1996 р. типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:

П-49 "Розрахунково-платіжна відомість";

П-50 "Розрахункова відомість";

П-5 І "Розрахункова відомість";

П-52 "Розрахунок заробітної плати";

П-53 "Платіжна відомість";

П-54 "Особовий рахунок";

П-54а "Особовий рахунок";

П-55 "Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати";

П-56 "Накопичувальна картка обліку заробітної плати".

Для розрахунку та видачі заробітної плати всім категоріям працюючих застосовується "Розрахунково-платіжна відомість" (форма № П-49), яка складається в одному екземплярі. Дані із відомості щомісяця накопичуються у "Особовому рахунку" кожного працівника (типова форма № П-54).

Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі. При спрощеній формі бухгалтерського обліку розрахунок заробітної плати (проведення нарахування заробітної плати і здійснення утримань з неї) зазначається у розділі II Відомості 3-М.

Для обліку видачі заробітної плати із каси підприємства за умов використання розрахункової відомості застосовують документ "Платіжна відомість" (форма № П-53). На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. При необхідності в графі "Примітка" вказується номер пред'явленого документа. При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості. Підсумкові рядки можуть бути введені також в кінці кожної сторінки. При складанні документа за допомогою засобів обчислювальної техніки форма може друкуватись без рядків.

Типову форму документа "Платіжна відомість" наведено у додатку 3.

При необхідності можна у кожній графі "Особового рахунку" зробити підсумковий рядок. На підставі даних особового рахунку складається розрахунково-платіжна відомість форми № П-49.

Форма № П-54а "Особовий рахунок" застосовується при обробці облікових даних за допомогою засобів обчислювальної техніки і вміщує тільки умовно-постійні реквізити про працівника. Дані по розрахунку заробітної плати вкладаються щомісячно в особовий рахунок у вигляді машинограми.

Для щоденного обліку об'єму робіт, виконаних бригадою або окремими робітниками, використовується "Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати" (форма № П-55), яка складається майстром (обліковцем) в одному примірнику на підставі документів про здачу виробленої продукції або про виконання робіт. Відомість передається в бухгалтерію підприємства для нарахування заробітної плати. На підставі відомості у відповідних службах управління підприємством визначається процент виконання норм виробітку бригадою (робочим) та інші показники, які необхідні для звітності та аналізу.

За роботу в першій половині місяця працюючим, як правило, видається аванс, а кінцевий результат розрахунку заробітної плати виконується при виплаті заробітної плати за другу половину місяця.

Розрахунок заробітної плати робочих з відрядною оплатою праці за весь розрахунковий період виконується на підставі первинних документів за обліком виробітку заробітної плати, доплат за надурочні години роботи, нарахування премій та ін., а також шляхом підрахунку різного роду утримань та визначення суми, яка належить видачі на руки.

Розрахунок заробітної плати робітників з почасовою оплатою праці виконується на підставі обліку фактично відпрацьованого часу, доплат за надурочні часи роботи, нарахування премій та ін., а також шляхом підрахунку іншого роду утримань та визначення суми, яка належить видачі на руки. Розрахунки по заробітній платі з працюючими можуть виконуватися по одному з наступних варіантів:

I-й варіант. По розрахунково-платіжній відомості, яка одночасно використовується для видачі по ній заробітної плати, яка належить працюючому (типова форма № П-49). На невеликих підприємствах в тих випадках, коли техніка розподілення заробітної плати за виробничими розрахунками не ускладнюється, розрахунково-платіжна відомість може виписуватися в одному примірнику. В інших випадках відомість виписується в двох примірниках (під копірку), причому платіжним документом є перший примірник. Дані про аванс, який виплачується, про суми утримання податків, які обчислюються по заробітній платі, та інші утримання записуються протягом місяця у відкриту на поточний місяць розрахунково-платіжну відомість. Для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат застосовується Форма П-54 "Особовий рахунок".

II-й варіант. По розрахунковій відомості (типова форма № П-51) та окремій платіжній відомості (типова форма № П-53), по якій виконується виплата заробітної плати. Для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат застосовується Форма П-54 "Особовий рахунок". Видача авансу за роботу в першій половині місяця при всіх варіантах виконується за платіжною відомістю (№ П-53).

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Суми невиплаченої заробітної плати (за умов, коли працівник під час виплати зарплати перебуває на лікарняному, у відряджені т.ін.) депонуються на субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами". При цьому касиром при закритті платіжної відомості здійснюється від руки надпис “Депоновано” у колонці "Підпис в одержанні" проти прізвища працівника, який не одержав заробітну плату, або проставляється відтиск штампу з позначкою "Депоновано", який використовується спеціально для таких цілей.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у "Книзі обліку розрахунків з депонентами" (типова форма № 8), яка відкривається у розрахунку на один календарний рік (див. додаток 4.). Записи у книгу прізвищ працівників, а також не отриманих ними сум здійснюється позиційним способом за результатами закриття кожної "Розрахунково-платіжної відомості", або "Платіжної відомості" на протязі року.

Треба зауважити, що за депоновані суми не включаються до відомостей на видачу заробітної плати у наступні місяці. Для їх отримання працівнику необхідно особисто звернутися до бухгалтерії. Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за "Видатковим касовим ордером", який виписується окремо на кожного працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

За фактом отримання за депонованих сум із каси у "Книзі обліку розрахунків з депонентами" робиться відповідна відмітка про номер видаткового касового документа, а також зазначається видана сума проти того місяця року, в якому було здійснено вказану виплату.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці наведено у таблиці.1.

Таблиця.1. Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці

№ п/п	Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Нараховано заробітну плату працівникам підприємства, які задіяні в процесі створення основних засобів	15"Капітальні інвестиції''	661 "Розрахунки за заробітною платою"
2	Нараховано заробітну плату працівникам основного і допоміжного виробництва	23 Виробництво"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
3.	Нараховано заробітну плату працівникам за роботи, пов'язані із виправленням браку	24 "Брак у виробництві"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
4.	Нараховано заробітну плату за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів	39"Витрати майбутніх періодів"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
5	Відображено нарахування працівникам премії за рахунок прибутку підприємства	443"Прибуток, використаний у звітному періоді"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
6.	Відображено нарахування працівникам відпускних за рахунок фонду забезпечення виплат відпусток	471"Забезпечення виплат відпусток"	661"Розрахунки за заробітною платою"
7	Нараховано працівникам оплату праці за рахунок коштів, зарезервованих для проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції	473"3абезпечен-ня гарантійних зобов'язань"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
8.	Нараховано заробітну плату за рахунок коштів цільового фінансування	48"Цільове фінансування і надходження"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
9	Відшкодовано працівнику на підставі представленого лікарняного тимчасову втрату працездатності за рахунок фонду соціального страхування	652 "3а соціальним страхуванням	661 "Розрахунки за заробітною платою"
10.	Нараховано заробітну плату працівникам загальновиробничого і адміністративного призначення	91"Загальнови-робничі витрати" 92" Адміністративні витрати"	661 "Розрахунки за заробітною платою"
11.	Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції	93"Витрати на збут"	661"Розрахунки за заробітною платою"
12.	Нараховано заробітну плату працівникам обслуговуючих виробництв	949 "Інші витрати операційної діяьності	661 "Розрахунки за заробітною платою"
13.	Нараховано заробітну плату працівникам, пов'язаним із ліквідацією (розбиранням, демонтажом) необоротних активів	976 "Списання необоротних активів	661 "Розрахунки за заробітною платою"
14.	Нараховано заробітну плату працівникам на роботах, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків стихійного лиха, катастрофи та аварії	993 "Інші надзвичайні витрати	661 "Розрахунки за заробітною платою"
15.	Виплачено із каси заробітну плату	661 "Розрахунки за заробітною платою"	30"Каса"
16.	Перераховано кошти із розрахункового рахунку підприємства на особові рахунки працівників в установах банків	661 "Розрахунки за заробітною платою"	31 "Рахунки в банках"
17.	Відображено утримання із заробітної плати заборгованості за підзвітними сумами	661 "Розрахунки за заробітною платою"	372'Тозрахунки з підзвітними особами"
18.	Утримано із заробітної плати суми завданих підприємству збитків псуванням товарно-матеріальних цінностей	661 "Розрахунки за заробітною платою"	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"
19.	Відображено утримання із заробітної плати працівників в рахунок погашення отриманої позики на індивідуальні потреби	661 "Розрахунки за заробітною платою"	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
20.	Проведено утримання із заробітної плати профспілкових внесків	661 "Розрахунки за заробітною платою"	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
21.	Утримано із заробітної плати працівника суми в рахунок погашення придбання акцій даного підприємства	661 "Розрахунки за заробітною платою"	46"Неоплачений капітал"
22.	Відображено утриманні із оплати праці суми прибуткової податку	661 "Розрахунки за заробітною платою"	64"Розрахунки за податками й платежами"
23.	Піднесено для перерахування до бюджету неотриманні депоновані суми після закінчення стооку позовної давності	662 "Розрахунки з депонентами"	64"Розрахунки за податками й платежами"'
24.	Відображено утримання із оплати праці збору до пенсійного фонду	661 "Розрахунки за заробітною платою"	651 "За пенсійним забезпеченням"
25.	Відображено утримання із оплати праці збору до фонду соціального страхування	661 "Розрахунки за заробітною платою"	652 "3а соціальним страхуванням"
26.	Відображено утримання із оплати праці збору до фонду зайнятості	661 "Розрахунки за заробітною платою"	653"3а страхуванням на випадок безробіття"
27.	Відображено утримання із оплати праці працівника сум, передбачених згідно договору індивідуального страхування, заключеного ним із страховою компанією	661 "Розрахунки за заробітною платою"	654"3а індивідуальним страхуванням"
28.	Відображено утримання із заробітної плати сум за виконавчими документами	661 "Розрахунки за заробітною платою"	658"Розрахунки з іншими кредиторами"
29.	Неотримані суми заробітної плати віднесено на депоненти	661 "Розрахунки за заробітною платою"	662"Розрахунки з депонентами"

Нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи виступає Закон України "Про відпустки" № 504/96 - ВР від 15.11.1996 року.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам не враховуються. Нормативним документом, на підставі якого здійснюється обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов'язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче оплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати, є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 "Порядок обчислення середньої заробітної плати".