Організація аудиторської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Зміст

Вступ

1. Передумови виникнення аудиту в Україні

2. Суть, мета, завдання та організація аудиту

3. Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом "Про аудиторську діяльність" від 14.09.2006 р., який визначає правові основи проведення аудиту. Цей закон спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади. Аудиторська діяльність регулюється не тільки цим Законом, а й іншими законодавчими і нормативними актами України.

Новим Законом "Про аудиторську діяльність" розширені повноваження Аудиторської палати України в частині покладання на неї відповідальності щодо забезпечення незалежності аудиторів під час проведення ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг.

Законом роз'яснюється визначення осіб, які можуть бути аудиторами. Таким чином, аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на здійснення аудиторської діяльності на території України.

Має місце роз'яснення, що "аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема з ведення та відновлення бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання".

Під час здійснення аудиторської діяльності всі аудитори та аудиторські фірми повинні застосовувати відповідні стандарти аудиту та інші нормативно-правові акти. До таких стандартів відносять стандарти аудиту та етики міжнародної федерації бухгалтерів, які були прийняті як національні стандарти аудиту.

Законом також передбачено ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, який веде Аудиторська Палата України.

Реєстр аудиторських фірм та аудиторів - база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи - підприємці. Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до реєстру.

У Законі підкреслюється, що членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися у практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

1. Передумови виникнення аудиторської діяльності в Україні

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

Власники стали потребувати все більшого обсягу інформації. Наприклад, кому належать активи та характер їх руху, ступінь платоспроможності підприємства, фінансової звітності, ліквідності.

В умовах ринку підприємства, банки, інші фінансові інститути та господарські суб'єкти вступають у договірні відносини з приводу використання матеріальних, грошових засобів, здійснення різних господарських операцій. У цих відносинах зацікавлені учасники вимагають більшого обсягу інформації, яка при цьому має бути достовірною.

У зв'язку з цим Верховною Радою України 22.04.1993 р. був прийнятий Закон України "Про аудиторську діяльність". Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам (внутрішнім положенням суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Перші аудиторські організації з'явилися в Україні наприкінці XX століття (акціонерне товариство "Інаудит") для контролю спільних підприємств, що могла здійснювати лише незалежна сторона -- аудиторська організація.

Згідно з цим Законом проведення аудиту стало обов'язковим для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднена. Аудит також є обов'язковим для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, інвестиційних фондів холдингових компаній, довірчих товариств та інших утворень, державних підприємств при передачі їх в оренду, інвестиційних фондів, емітентів цінних паперів, державних підприємств.

Аудиторський висновок також необхідний при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, паспортизації, приватизації при змінах форм власності, при порушенні питання про визначення неплатоспроможності або банкрутства підприємств.

Пізніше Постановою Верховної Ради України від 26.03.1997р. №110 "Про внесення змін в п. 7 до Закону "Про аудиторську діяльність" були внесені зміни до переліку об'єктів, на основі яких вводилося обов'язкове проведення аудиту за результатами фінансової діяльності за календарний рік для банків, валютних фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних союзів, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських фінансових установ.

Проведення обов'язкового аудиту для інших господарських суб'єктів здійснюється у порядку, який встановлений Законом України "Про аудиторську діяльність".

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" крім проведення аудиту бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання можуть надаватись аудиторські послуги у вигляді консультацій усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Окремі установи, наприклад, бюджетні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю, не підлягають обов'язковому аудиту.

Крім того, контроль здійснюють такі суб'єкти, як спеціалізовані органи контролю: Державні податкові адміністрації, Державні насіннєві інспекції, а також органи державного контролю.

У зв'язку зі змінами поставлених завдань процес становлення аудиту досить тривалий. Аудит як вид контролю ще не знайшов в Україні того стабільного стану, який би визначав постійне коло відповідних проблем. Заважає цьому досить повільне становлення ринкових відносин. Аудит не закінчується тільки проведенням аудиторськими фірмами аудиторських перевірок, а й можуть бути надані такі послуги, як експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, консультації з питань оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, а також послуги інших видів економіко-правового характеру, необхідні для забезпечення робітників підприємницької діяльності потрібною інформацією.

Деякі аудиторські послуги надаються замовникам за їхньою вимогою. Оскільки мова йде про необов'язковий аудит, то в таких випадках виконуються роботи так званого "маркетингового аудиту", коли розробляються звичайно більш стратегічні напрями в роботі виробничих фірм.

2. Суть, мета, завдання та організація аудиту

Аудит у перекладі з латинського аисііо - слухати. Аудит - це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється незалежними спеціалістами.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З розвитком ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Основними завданнями організації і методики аудиту є: вивчення організаційних засад аудиторської діяльності, її правового та інформаційного забезпечення; набуття методичних навичок аудиторської перевірки та оцінки стану підприємницької діяльності.

Мета організації та методики аудиту полягають у формуванні системи теоретичних знань у галузі створення аудиторської фірми щодо проведення незалежної аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств та інших видів аудиторських послуг. Метою аудиту є також збір та обробка економіко-статистичного матеріалу, а також даних бухгалтерської звітності з метою складання аудиторського висновку про фінансовий стан підприємства.

У більш детальному плані перевіряють правомірність створення підприємства-клієнта, системи господарювання і управління, надійність системи внутрішнього контролю, ефективність системи бухгалтерського обліку, здійснення господарських процесів (заготівля, виробництво, реалізація), законність здійснення господарських операцій, правильність ведення поточного бухгалтерського обліку та складання облікових регістрів, повноту відображення всіх господарських операцій, наявність відображення активів підприємства, точність та об'єктивність зроблених облікових записів, належність відображених у фінансовій звітності активів та пасивів, дотримання підприємством-засновником облікової політики, правильність віднесення зроблених бухгалтерських записів до відповідного періоду, відповідність діяльності підприємства і ведення бухгалтерського обліку чинному законодавству, повноту отримання всієї необхідної інформації від підприємства, що перевіряється, зіставність показників фінансової (бухгалтерської) звітності з іншими показниками звітності (звіт директора, правління тощо). Крім цього, до завдань проведення аудиту належить висловлення незалежної думки аудитора про достовірність фінансової звітності з метою зіставлення аудиторського висновку.

До змісту організації і методики аудиту включають: об'єкти господарської діяльності, порядок організації аудиторських фірм, порядок організації складання фінансової звітності, організацію аудиторських послуг, організацію внутрішнього аудиту, методику установчих документів та облікової політики замовника, вивчення методик аудиту активів та пасивів підприємства і аналіз його фінансової звітності.

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюються аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність". Крім того, загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, які затверджені Аудиторською палатою України.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). При цьому замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачається предмет і термін перевірки, а також усі необхідні дані, які забезпечують якість виконаних робіт. Документи, які передані замовникам аудиту (адиторській фірмі) для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без згоди замовника.

3. Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм

Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелектуальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків: незалежність суджень, обєктивність висновків, конфіденційність, чесність і сумлінність, почуття обов язку, відкритість, доброзичливе ставлення, компетентність і високий професіоналізм, організованість і добросовісність.

Принципи відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту. Від дотримання цих етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність виконувати найскладніші завдання.

Незалежність -- головна риса професії аудитора. Вона обумовлена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має залежати від гонорару, який виплачується клієнтом.

Об'єктивність висновків має ґрунтуватися на вдумливому дослідженні діяльності клієнта, використанні достовірних даних, застосуванні оптимальних методів їх аналізу і складання аудиторського висновку за результатами перевірок. У ставленні до клієнта аудитор повинен бути коректним, чемним і передбачливим, а свої зауваження доводити у формі побажань, порад, рекомендацій.

Надаючи консультаційну допомогу, аудитор зацікавлений максимально захистити інтереси клієнтів, а отже, не зосереджує своєї уваги тільки на негативних фактах. І у клієнта, і в аудитора спільна мета -- зробити посильний внесок у ефективне функціонування ринкової економіки.

Аудиторська фірма -- юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Основні функції аудиторської фірми:

* експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стану майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному, під час передачі його в оренду, приватизації, у випадках збитковості чи банкрутства;

* перевірка достовірності бухгалтерського, фінансового обліку та фінансової звітності за період дослідження;

*прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

* інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності підприємств на договірних засадах із замовниками;

* упорядкування обліку і звітності, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік і звітність за відсутності кваліфікованих спеціалістів або з інших мотивів, при цьому аудитори складають баланс, фінансову звітність, облікові регістри на підставі первинних документів (відновлюють кількісно-сумовий облік);

* консультації (в усній і письмовій формі) з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій за відповідну плату тощо.

Права аудиторів:

* перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового обліку та іншу документацію;

* отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;

* отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;

* проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;

* залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;

* проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;

* надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи комп'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;

* самостійно визначати форми і способи аудиту;

* займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо.

Обов'язки аудиторів:

* доброякісно перевіряти стан бухгалтерського фінансового обліку та звітності замовника, їх достовірність;

* належним чином надавати аудиторські послуги;

* повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовникам про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;

* зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;

* не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

* відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства та ін.

Рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений сертифіката у випадках:

* проведення ним робіт, непередбачених сертифікатом;

* використання інформації про замовника для своєї підприємницької діяльності; аудит аудиторська фірма

* розголошення інформації про фінансовий стан замовника.

Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, аудитор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.

Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу. Аудит має проводитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточностей у бухгалтерському фінансовому обліку та фінансовій звітності. Тому слід розумно його планувати.

Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилення від норм.

На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Коли аудитору вдалося виявити зловживання, він повинен з'ясувати, яким чином вони позначся на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Якщо адміністрація знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.

Висновок

Отже, після опрацювання закону України «Про аудиторську діяльність» можна сказати, що незалежні аудитори і аудиторські фірми стали гарантом того, що підприємство має такий фінансовий стан, як оприлюднений. Спираючись на дані аудиторської перевірки, різні користувачі інформації можуть вирішувати питання про інвестування, спільну виробничу діяльність тощо.

Аудитор і аудиторська фірма можуть починати роботу після одержання ліцензії на вчинення аудиторської діяльності і включення до державного реєстру аудиторів і аудиторських фірм.

Аудиторські перевірки можуть бути обов'язковими, проведеними у випадках, прямо встановлених законодавчими актами і задоручення державних органів, і ініціативними, проведеними за рішенням самого економічних (господарюючого) суб'єкта.

Результатом аудиторської перевірки є висновок аудитора (аудиторської фірми) - документ, що має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування і судових органів.

У теорії і практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків.” Эти принципи оговорены в Кодексе професійної етики аудиторов України, принятом 18.12.1998 АПУ.

Взагалі Закон потребує суттєвих вдосконалень, зважаючи на швидкі зміни в правовому полі України. Потрібно вводити більш жорсткі параметри відбору співшукачів на кваліфікацію аудитора.

Список використаної літератури

1. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. // ВВРУ. - 1993. -№ 23.

2. Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджений рішенням АПУ №73 від 18.12.1998.

3. Бутинець Ф.Ф. Аудит. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 512 с.

4. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. - К.: Каравела, 2004. - 567.

5. Огійчук М.Ф., Новіков І.В., Рагуліна І.І. Аудит: організація і методика: Навч. посібник - К.: Алерта, 2010. - 587 с.

Размещено на Allbest.ru