Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Заробітна плата, як важлива ланка системи соціально-трудових відносин

1.1 Теорії заробітної плати

1.2 Сутність заробітної плати

1.3 Економічний зміст поняття «заробітна плата»

Розділ 2. Організація оплати праці на підприємствах: системи, форми та види оплати праці

Розділ 3. Побудова синтетичного та аналітичного обліку праці та її оплати

Розділ 4. Облік праці та заробітної плати на базовому підприємстві

4.1 Характеристика господарської діяльності ДП «Орнамент»

4.2 Облік особистого складу та використання робочого часу

4.3 Розрахунок витрат на оплату праці працівників

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи. Праця є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь робітників в матеріальному та духовному виробництві вимірюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

В умовах переходу економіки на ринковий механізм функціонування важливими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Мета дипломної роботи полягає у вивченні процесів організації оплати праці на базовому підприємстві.

Завдання дипломної роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати фахову літературу з теми дипломної роботи;

розкрити сутність основних понять;

визначити економічний зміст поняття «заробітна плата»;

проаналізувати системи, форми та види оплати праці;

дослідити організацію оплати праці на підприємствах.

Об'єктом дослідження для даної дипломної роботи є ДП «Орнамент».

Предметом є дослідження особливостей організації оплати праці на підприємстві.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Дипломна робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.

Вступ до дипломної роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

РОЗДІЛ 1. ЗАРОБІТНА ПЛАТА, ЯК ВАЖЛИВА ЛАНКА

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

1.1 Теорії заробітної плати

Вперше заробітну плату як ціну праці визначив основоположник класичної політичної економії в Англії економіст У. Петті ще у XVI ст. Її величина, на його думку, визначається необхідними засобами для існування робітника, тобто забезпечувати лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Низька заробітна плата гарантує одержання прибутку капіталістами, здійснення нагромадження, а зрештою - конкурентоспроможність. Аналогічно сутність цих понять розглядав А.Сміт. Водночас основою заробітної плати він вважав вартість засобів існування, необхідних для забезпечення життя робітника і виховання дітей, а її нижчою межею фізичний мінімум. Крім цього, величина зарплати визначається нормами споживання, що склались, традиціями, культурним рівнем, боротьбою робітників та співвідношення сил між ними і капіталістами.

Дотримуючись таких поглядів, Д. Рікардо виділяв природну і ринкову ціну праці. Природна - це вартість певної суми життєвих засобів необхідних як для утримання робітників, продовження їхнього роду і, певною мірою, для їхнього розвитку. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом природного руху працездатного населення, співвідношення попиту і пропозиції на працю.

Видатний англійський дослідник виділяв також номінальну заробітну плату як грошовий вираз ціни праці і реальну заробітну плату як її натуральний вираз.

Томас Мальтус доводив, що в силу тиску зростання населення на рівень заробітної плати, остання визначається мінімальною вартістю засобів існування робітника, визначає рівень заробітної плати, але сам мінімум в різних країнах може суттєво відрізнятися. Зокрема, Мальтус наводить такий приклад: якщо в Англії основу харчування робітників складає пшениця, то в Ірландії - картопля; але ринкова ціна пшениці вища від ринкової ціни картоплі, тому заробітна плата англійського робітника вища ніж ірландського, а результатом є „ірландські халупи і лахміття”.

У середині XIX ст. теорію заробітної плати як мінімум засобів існування підтримував А. Тюрго. Німецький соціаліст Ф.Лассаль назвав її теорією залізного закону заробітної плати і стверджував, що цей закон не буде діяти тільки за умов ліквідації системи найманої праці. Для цього він пропонував робітникам організовувати виробничі асоціації, у яких самі робітники повинні бути власниками застосованих ними засобів виробництва. П. Самуельсон вважає марксистську теорію заробітної плати лише іншою версією залізного закону заробітної плати, що слід розцінювати як навмисне спотворення поглядів Карла Маркса, особливо з огляду на те, що останній різко критикував концепцію Ф.Лассаля.

На відміну всіх представників класичної політичної економії, які розуміли під заробітною платою плату за працю, К. Маркс трактує заробітну плату найманого робітника результатом обміну останнього із капіталістом за робочу силу, а не за працю. „Характерною особливістю капіталістичної доби, - підкреслював Маркс, - є той факт, що робоча сила для самого робітника приймає форму належного йому товару”.

К.Марс вважав, що праця не може ні продаватися ні бути товаром, бо: по-перше, працю не можна продати, оскільки її не існує до моменту купівлі-продажу. Адже праця - це процес свідомої, доцільної діяльності людей, у якій вони видозмінюють зовнішню природу. На ринку робітник може продати лише здатність до праці, тобто певну сукупність своїх фізичних і духовних властивостей або робочу силу. По-друге, якщо припустити, що робітник продає працю і отримує за неї певний еквівалент, то тоді стає незрозумілим, Вітки береться додатковий продукт. По-третє, праця немає вартості.

За переконанням К. Маркса, реальна заробітна плата „ніколи не зростає пропорційно збільшенню продуктивної сили праці” і навіть профспілки, на які могли б розраховувати робітники, за умов вільної конкуренції не можуть скільки-небуть серйозно змінити таку ситуацію.

Продуктивна теорія заробітної плати бере свій початок з теорії факторів виробництва Ж.Б. Сея. У XX ст. її розробку продовжив американський економіст Дж. Б. Кларк. Щоб відокремити у продукті частку капіталу, він використовував закон знижувальної продуктивності. Згідно з цим законом при однаковій величині капіталу збільшення чисельності працівників супроводжується їх нижчою супротивністю, а з часом настане такий момент, коли праця останньої додаткової групи працівників не принесе капіталістам ні прибутку, ні збитків.

Англійський економіст А. Маршалл, П. Самуельсон та інші розглядали заробітну плату, як ціну одного із факторів виробництва, що визначається “граничним” продуктом - додатковим випуском продукції при використанні ще однієї одиниці праці.

Хибність цих теорій полягає у відстоюванні концепцій оплати праці та факторів виробництва, запереченні експлуатації.

Соціальна теорія заробітної плати, яку відстоював Т.Веблен, Й.Шумпетер, М.Туган- Барановский, розглядає заробітну плату як результат співвідношення соціальних сил суспільства і, насамперед, робітничого класу і буржуазії. праця оплата облік бухгалтерський

Із теорією заробітної плати органічно пов'язана теорія експлуатації, тобто привласнення капіталістом частини неоплаченої праці, а отже, джерела вартості і додаткової вартості.

1.2 Сутність заробітної плати

Оскільки існує ринок робочої сили і ринок праці, то розмір заробітної плати встановлюється, з одного боку, залежно від вартості робочої сили, а з другого - від ефективності праці. Залежність заробітної плати від цих складових не є рівнозначною. Внаслідок входження ринку праці у ринок робочої сили як певної підсистеми, вирішальну роль у встановленні величини заробітної плати відіграє власність на робочу силу та її вартість.

Заробітна плата є водночас макро- і мікроекономічною категорією, важливою складовою виробництва. Її рівень пов'язаний з потребами працівника і процесом виробництва, його результатом, бо джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Сутність заробітної плати з огляду на сучасне уявлення можна з'ясувати за умов розгляду заробітної плати з п'яти позицій.

1. заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником.

2. заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата залежить від складності та умов роботи, професійно ділових якостей працівника.

3. у сучасному товарному виробництві заробітна плата - це елемент ринку праці, що виступає як ціна за якою найманий працівник продає свою робочу силу.

4. для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід який він утримує у результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили

5. для підприємства - це елемент витрат на виробництві, що включається до собівартості продукції робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Купівля-продаж робочою силою об'єктивно постає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між додатковою і необхідною працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. З урахуванням цього заробітну плату у загальноекономічному контексті можна визначити як грошове вираження вартості та ціни товару „робоча сила” та частково результативності функціонування робочої сили.

Сутність заробітної плати повніше розкривається у таких виконуваних нею основних функцій. По-перше, відтворювальна функція, що означає забезпечення розширеного відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже й величини привласнюваного необхідного продукту на основі якісного та сутнісного збагачення рис людини-працівника.

По-друге, стимулююча функція, яка передбачає, що заробітна плата, її форми та системи стимулюватимуть високоефективну працю, зростання синергічного ефекту, наявність потужних та динамічних стимулів у найманих працівників до вдосконалення рис та властивостей людини-працівника. Реалізація цієї функції обмежується, здебільшого, рівнем окремих підприємств і компаній, а також галузей, а отже, мікрорівнем.

По-третє, розподільча функція, що передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших. Реалізація цієї функції відбувається, насамперед, на мікрорівні та в межах регіональних економічних об'єднань кількох або багатьох країн і навіть на рівні світового господарства. Цим пояснюється, зокрема, масова еміграція робочої сили з України впродовж останніх років. У політекономічному аспекті ця функція означає відплив основної форми національного багатства, основної продуктивної сили, що знекровлює економіку однієї країни і збагачує іншу.

У світовій економіці заробітна плата має чотири основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну. Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем;

· стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

1.3 Економічний зміст поняття «заробітна плата»

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Надбавки доплати по тарифним ставкам та посадовим окладам:

кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за високу кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:

III розряд - до 12 відсотків

IV розряд - до 16 відсотків

V розряд - до 20 відсотків

VI розряд - до 20 відсотків

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати, що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначений в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи).

До мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні і компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА

ПІДПРИЄМСТВАХ: СИСТЕМИ, ФОРМИ ТА ВИДИ ОПЛАТИ

ПРАЦІ

Організація оплати праці - це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв'язок міри праці і міри його оплати. Міра праці - це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учаснику виробництва.

Кількісна сторона міри праці має два виміри: відпрацьований час і створений продукт. Якісна характеристика міри праці ґрунтується на врахуванні двох груп чинників - постійних і змінних.

Постійними чинниками якості праці є її складність і умови, рівень кваліфікації, ступінь відповідальності працівників. Серед постійних чинників особливе місце належить складності праці та рівню кваліфікації (пов'язана зі складністю праці) працівника.

Важливим постійним чинником якості праці є врахування її умов. Вони являють собою сукупність умов, що характеризують, з одного боку, саме цей вид праці, а з іншого - зовнішнє середовище, виробничу обстановку, в якій відбувається праця. Є легкі й важкі роботи. Слід урахувати шкідливі умови виробництва.

Постійні чинники якості праці знаходять відображення у тарифній системі, враховуються в тарифних ставках.

До змінних чинників якості праці відносять творчу ініціативу працівника, особливу оперативність у виконанні виробничих завдань, сумлінність виконання робіт тощо. Вони безпосередньо не пов'язані з вартістю робочої сили, а враховуються у „ціні праці” - тарифах і посадових окладах. В оплаті праці змінні чинники відображаються в преміюванні праці: працівник заслуговує премії за працю більш високої якості.

Організації заробітної плати властивості певні принципи.

1. оплата праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості і якості витраченої праці. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягом затрат праці в одиницю часу.

2. надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру. Величина заробітної плати за фактично виконану норму праці (роботу) не повинна обмежуватися, водночас вона не може бути нижчою від установленої державою мінімальної заробітної плати.

3. Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов праці, її престижності. Складніша, кваліфікованіша праця оплачується вище за просту, малокваліфіковану. Це сприяє не тільки зростанню продуктивності праці, а й заінтересованості працівників у підвищенні кваліфікації.

4. Стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції.

5. Регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації. У сучасній економічній системі України розрізняють державне та тарифно-договірне регулювання заробітної плати.

6. Посилення соціального захисту працівників. Рівень оплати праці повинен бути таким, щоб забезпечував нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації.

7. Ясність і простота. Зв'язок між результатами праці і заробітною платою має бути простим і ясним, зрозумілим кожному працівникові.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової) політики

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів, які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Форми заробітної плати забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними та колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплати праця працівник винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об'єм робіт, виконаний понад норми, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній - виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнень результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Для обліку виробітки робочих - підприємців застосовуються наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутний лист та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром.

Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду.

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити. хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити, на якій операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або карточки.

Почасова заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми почасової оплати праці - проста почасова та почасово-преміальна.

При простій почасовій оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

Погодинна ставка заробітної плати (З_г) розраховується діленням установленої величини заробітної плати (за день, тиждень, місяць - З_п) на нормативну кількість годин праці (відповідно за день, тиждень, місяць - Г):

З_г= З_п/Г

Приклад. Посадовий оклад працівника - 200 грн. Робочих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано робітником - 21 день. Середній заробіток - 8 грн. ( 200 грн. /25). Сума погодинного заробітку - 168. (8 грн. х 21)

Інженерно-технічні робітники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу.

При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-почасовиками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Існують наступні види заробітної плати: основна та додаткова.

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - ст. 105 КЗпП передбачено, що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов'язок тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

Розподіл загального заробітку по коефіцієнту приробітку розраховується по формулі:

загальний заробіток робітник

К = --------------------------------------------------- , де

sum ((n₁ * m₁) + (n₂ * m₂) + ... + (n_n * m_n))

n₁, n₂, ... , n_n - часова тарифна ставка n-го робітника

m₁, m₂, ..., m_n - відпрацьована кількість робочого часу робітником

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.

Сутність відрядної (поштучної) заробітної плати полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Затрати виробника за цією формою заробітної плати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на контролювання робітників, посилення конкуренції між ними.

Правильно організована відрядна оплата праці створює у робітників заінтересованість у збільшенні випуску продукції установленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів і прийомів праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за певних умов: наявності кількісних показників виробітку, з допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці; можливості й необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці; забезпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи, чіткого контролю за якістю продукції.

Загальний відрядний заробіток працівника визначається за формулою:

З_в= Р_в ·В,

де В - виробіток робітником продукції належної якості за розрахунковий період.

Р_в -- погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи.

Приклад. Необхідно визначити заробіток токаря за місяць, якщо відомо, що він виконав такий обсяг робіт: валики ступінчасті -- 100 шт., розцінка -- 26,4 коп.; втулки конічні -- 500 шт., розцінка -- 9,8 коп.; болти -- 300 шт., розцінка -- 7,2 коп. Звідси: З_в = 26,4-100+ 9,8-500+ 7,2-300 = 97 грн.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профсоюз або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров`ю робочого.

РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА СИНТЕТИЧНОГО ТА АНАЛІТИЧНОГО

ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ

Порядок нарахування заробітної плати, яка належить робітникам підприємства, залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації виконання цих робіт. При визначенні нарахованих сум заробітної плати бухгалтерія проводить утримання із заробітної плати. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утриманням по кожному робітнику складає суму до видачі.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовій, розрахунковий.

661- «Нарахована заробітна плата»;

662 - «Депонована заробітна плата»;

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а вид заробітної плати (основна, додаткова).

Розрахунки з працюючими при ручному способі обробки документів вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості.

Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Схема відображення операцій по рахунку 66 субрахунок 1 «Нарахована заробітна плата» подана у Таблиці 1.

Таблиця 1

Основні проводки по нарахуванню та утриманню із заробітної плати

№ п/п	Найменування господарської операції	Бухгалтерська проводка
		Дт	Кт
1	Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного й допоміжного виробництв та ін.	23	661
2	Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.	91,92	661
3	Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.	39	661
4	Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
5	Нарахована оплата, пов`язана з виправленням браку продукції.	24	661
6	Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.	92,93,94	661
7	Нараховані суми оплати праці, пов`язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.	972	661
8	Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).	652	661
9	Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства.	92	661
10	Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.	23	661
11	Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.	48	661
12	Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів.	47	661
13	Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо).	65	661
14	Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством.	23,91,92	661
15	Депонована заробітна плата	661	662
16	Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов`язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.	991	661
17	Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)	30	661
18	Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.	661	30
19	Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття.	661	641
20	Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1 % - 2% до Пенсійного фонду.	661	651
21	Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%	661	685
22	Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми.	661	372
23	Сплачено за подарунки.	68	31
24	Видані подарунки працівникам підприємства, речові призи та матеріальна допомога (придбані з урахуванням ПДВ): а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:
	- видані подарунки працівникам підприємства	661	68
	списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства.	48	661
	нарахування на вартість подарунків до Пенсійного фонду.	91	651
	б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік:
	- видані подарунки працівникам підприємства	661	68
	- списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства	48	661
	- нарахування на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу	91	651
	- прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць	661	641

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:
661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці);

652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.
Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки по заробітній платі» в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками» (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету);

651 «За пенсійним забезпеченням» (на суму утримані збору до Пенсійного фонду);

653 «За страхуванням на випадок безробіття» (на суму утримань збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття);

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму утримань за виконавчими листками) та ін.

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

На суму депонованої заробітної плати в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 662 «Розрахунки з депонентами». В подальшому, при виплаті працівникам заробітної плати, зарахованої раніше на рахунок депонентів, роблять запис по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» в кореспонденції кредитом рахунка 30 «Каса».

Сума депонованої заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), яка підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами». Перерахування зазначеної суми до бюджету відображається записом по дебету рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній незатребуваній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі обліку депонованої заробітної плати. Виплата такої заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером.

При формуванні витрат на оплату праці за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 “Витрати на оплату праці” передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 “Виплати за окладами і тарифами”. Відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 “Премії та заохочення”. Відображається витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років);

813 “Компенсаційні виплати“. Узагальнюється інформація про витрати на компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (компенсація за час простою не з вини працівника, за несвоєчасну виплату заробітної плати, за незаконне звільнення, за заподіяну шкоду тощо);

814 “Оплата відпусток“. Враховуються витрати на виплати за відпустку або нарахування резерву відпусток. Рішення про створення резерву відпусток повинно відображатися в наказі про облікову політику підприємства, що видається щороку;

815 ”Оплата іншого невідпрацьованого часу“. Враховуються виплати, передбачені за невідпрацьований час (за виконання державних обов'язків, за час навчальної відпустки, за час навчання в системі підвищення кваліфікації з відривом від виробництва тощо);

816 “Інші витрати на оплату праці”. Враховуються інші виплати, що визнаються елементами витрат на оплату праці (допомога при виході на пенсію, плата за навчання дітей співробітників, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо).

Облік обов'язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65”Розрахунки по страхуванню” на відповідних субрахунках:

651 “По пенсійному забезпеченню”;

652 “По соціальному страхуванню”;

653 “По страхуванню на випадок безробіття”. По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету - перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 “Відрахування на соціальні заходи”;

821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

822 “Відрахування на соціальне страхування”;

823 “Відрахування на випадок безробіття”.

Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов'язкових зборів буде відноситися в дебет відповідних рахунків:

Таблиця 2

Оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві товарів (робіт, послуг) і відрахування на неї.	23 “Виробництво“.
Оплата праці ІТП виробничих цехів і дільниць і відрахування на неї.	91 “Загально виробничі витрати“
Оплата праці апарату управління і відрахування на неї	92 “Адміністративні витрати”
Оплата праці продавців, персоналу відділу збуту, торгових агентів і відрахування на неї	93”Витрати на збут“
Оплата праці працівників об'єктів соціально-культурного призначення і відрахування на неї.	949 “Інші витрати операційної діяльності”

Облік витрат можна здійснювати трьома методами: із застосуванням рахунків класу 8, класу 9, класів 8 і 9 одночасно. Ці варіанти наведені нижче.

Таблиця 3

Облік із застосуванням рахунків класу 8

№ п/п	Зміст операцій	Дт	Кт
1	Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами.	811	661
2	Нарахування премії	812	661
3	Нарахування збору на пенсійне страхування	821	651
4	Нарахування збору на соціальне страхування	822	652
5	Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття	823	653

Таблиця 4

Облік із застосуванням рахунків класу 9

№ п/п	Зміст операцій	Дт	Кт
1	Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами: Робітникам службі збуту АУП	23 93 92	661 661 661
2	Нарахування премії: Робітникам службі збуту АУП	23 93 92	661 661 661
3	Нарахування збору на пенсійне страхування: робітникам (32%) службі збуту (32%) АУП (32%)	23 93 92	651 651 651
4	Нарахування збору на соціальне страхування Робітникам (4%) службі збуту (4%) АУП (4%)	23 93 92	652 652 652
5	Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття: Робітникам (1.5%) службі збуту (1.5%) АУП (1.5%)	23 93 92	653 653 653

Таблиця 5

Облік із застосуванням рахунків класів 8 та 9

№ п/п	Зміст операцій	Дт	Кт
1	Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами: робітникам службі збуту - АУП	811 “Виплати за окладами і тарифами” 23 “Виробництво” 811 “Виплати за окладами і тарифами” 93 “Витрати на збут” 811 “Виплати за окладами і тарифами” 92 “Адміністративні витрати”	661 “Розрахунки по заробітній платі” 811 “Виплати за окладами і тарифами” 661 “Розрахунки по заробітній платі” 811 “Виплати за окладами і тарифами” 661 “Розрахунки по заробітній платі” 811 “Виплати за окладами і тарифами”
2	Нарахування премії робітникам: - робітникам - службі збуту - АУП	812 “Премії та заохочення” 23 “Виробництво” 812 “Премії та заохочення” 93 “Витрати на збут” 812 “Премії та заохочення” 92 “Адміністративні витрати”	661 “Розрахунки по заробітній платі” 812 “Премії та заохо чення” 661 “Розрахунки по заробітній платі” 812 “Премії та заохо чення” 661 “Розрахунки по заробітній платі” 812 “Премії та заохо чення”
3	Нарахування збору на пенсійне страхування: - робітникам - службі збуту - АУП	821 “Відрахування на пенсійне забезпечення 23 “Виробництво” 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення 93 “Витрати на збут” 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення 92 “Адміністративні витрати”	651 “По пенсійному забезпеченню” 821 “Відрахування на пенсійне забезпе чення 651 “По пенсійному забезпеченню” 821 “Відрахування на пенсійне забезпе чення 651 “По пенсійному забезпеченню” 821 “Відрахування на пенсійне забезпе чення“
4	Нарахування збору на соціальне страхування робітникам службі збуту - АУП	822 “Відрахування на соціальне страхування” 23 “Виробництво” 822 “Відрахування на соціальне страхування” 93 “Витрати на збут” 822 “Відрахування на соціальне страхування” 92 “Адміністративні витрати”	652 “По соціальному страхуванню” 822 “Відрахування на соціальне страхування” 652 “По соціальному страхуванню” 822 “Відрахування на соціальне страхування” 652 “По соціальному страхуванню” 822 “Відрахування на соціальне страхування”
5	Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття: - робітникам службі збуту - АУП	823 “Страхування на випадок безробіття” 23 “Виробництво” 823 “Страхування на випадок безробіття” 93 “Витрати на збут” 823 “Страхування на випадок безробіття” 92 “Адміністративні витрати”	653 ”По страхуван ню на випадок без робіття” 823 “Страхування на випадок безробіття” 653 ”По страхуванню на випадок безробіття” 823 “Страхування на випадок безробіття” 653 ”По страхуванню на випадок безробіття” 823 “Страхування на випадок безробіття”

Безперечно, найменш трудомістким при обліку витрат на оплату праці є застосування рахунків класу 8. Якщо підприємство невелике, не має розвинутої організаційної структури, то для формування інформації про витрати у розрізі видів витрат достатньо складати для різних служб окремі розрахункові відомості. Нововведенням це ніяк назвати не можна.

Якщо підприємство здійснює декілька видів діяльності і веде облік витрат із застосуванням рахунків класу 9, то інформацію про елементи витрат нескладно сформувати за кредитовими оборотами, наприклад:

на оплату праці - кредитові обороти за рахунком 661, за винятком бухгалтерського запису: Дт 652 - Кт 661 (лікарняні листки);

на відрахування - кредитові обороти за субрахунками 651, 652 і 653.

Забезпечити облік із застосуванням рахунків класів 8 і 9 одночасно досить складно, тому що кількість бухгалтерських записів збільшується в декілька разів.

РОЗДІЛ 4. ОБЛІК ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА

БАЗОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

4.1 Характеристика господарської діяльності ДП «Орнамент»

Дочірнє підприємство "Орнамент" засноване колективним підприємством Дубенської фірми "Слов'янка" у відповідності до Законів України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про підприємства в Україні". ДП «Орнамент» зареєстровано згідно рішення виконкому Дубенської міської ради №499 від 12 вересня 1996 року.

Власником дочірнього підприємства є колективне підприємство Дубенської фірми "Слов'янка".

Юридична адреса підприємства: м. Дубно, вул. Замкова, 51, Рівненської області.

Головною метою діяльності підприємства є: забезпечення потреб населення, юридичних та фізичних осіб у товарах, послугах та роботах підприємства, впровадження здорової конкуренції та на основі отриманого прибутку реалізація соціальних та економічних прав працівників підприємства та інтересів Власника.

Предметом діяльності підприємства є:

- виготовлення товарів народного споживання з високими споживчими якостями;

- виготовлення дитячих пуловерів та подібних виробів;

- постачання сировини і матеріалів дочірним підприємствам Власника, а також іншим підприємствам;

- торгівельно-закупівельна діяльність;

- оптово-роздрібна торгівля;

- комерційно-посередницька діяльність;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- проведення валютник операцій в порядку, встановленому законодавством України;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами господарської діяльності;

- виробництво трикотажних виробів спеціалізованими підприємствами за індивідуальними замовленнями.

Сировина постачається з ТОВ Торгового Дому «Веретено-Текстиль» м. Києва. В основному сировина - це пряжа ПАН (поліакрил-нітрільне волокно).

Дочірнє підприємство «Орнамент» здійснює відрахування в бюджет згідно з діючого законодавства.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік своєї діяльності, складає статистичну звітність та подає її в установленому порядку та обсязі органам державної статистики і контролю.

Дочірнє підприємство «Орнамент» щорічно подає Власнику звіт про результати своєї діяльності за минулий період.

Комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства може проводитись за рішенням Власника, але не частіше двох разів на рік. Акти перевірок затверджує Власник.

Перевірка діяльності підприємства державними контролюючими органами здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

4.2 Облік особистого складу та використання робочого часу

Для контролю за використанням трудових ресурсів на ДП «Орнамент» ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу: по сфері застосування праці - промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. При прийомі на роботу з працівником складається трудовий договір, де він ознайомлюється з своїми професійними обов'язками, особливостями робочого часу, оплати праці. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах. Для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщенню робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи перевід на іншу роботу реєструється у особистій карточки на основі наказів. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.