Облік витрат виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Загальні питання обліку витрат на виробництво

Організація обліку виробничих витрат залежить від того, до якого виробництва вони відносяться. В сільському господарстві виділяють такі види виробництв: основне, допоміжні, підсобні промислові, обслуговуючі.

До основного виробництва відносять головні галузі господарства, які дають товарну продукцію (рослинництво, тваринництво).

До допоміжних відносяться виробництва, які обслуговують основне виробництво (ремонтні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, водопостачання, електропостачання, газопостачання та ін.).

Підсобні промислові виробництва організовують для переробки продукції основних галузей (млини, консервні заводи, сепараторні пункти) та виготовлення будівельних матеріалів, різних виробів промислового характеру (цегельні заводи, пилорами, цехи пластмасових виробів та ін.).

Обслуговуючі виробництва забезпечують побутові умови працівників. До них належать їдальні, буфети, житлово-комунальне господарство, дитячі дошкільні заклади, культурно-побутового призначення.

Оскільки в сільському господарстві господарський рік дорівнює календарному, всі виробництва, які не дали продукції станом на 31 грудня, прийнято вважати незавершеними.

Виконання завдань, поставлених перед сільським господарством, вимагає такої організації бухгалтерського обліку, яка б забезпечила оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах (бригадах, цехах, фермах тощо).

Витрати на виробництво формуються за видами виробництв і об'єктами обліку, складом, місцями виникнення і центрами відповідальності, періодами виникнення, способом включення у собівартість, дотриманням нормативів, сферою виникнення (відношенням до виробництва) тощо. Це зумовлює необхідність групування витрат за певними ознаками.

Залежно від видів виробництва (основне, допоміжні, обслуговуючі тощо) витрати групують за об'єктами обліку відповідних виробництв. Об'єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Якщо технологічний процес здійснюється за відповідними стадіями виробництва, то витрати формуються за передбаченими стадіями (переділами).

За складом витрати групують за економічними елементами та статтями витрат. Витрати на виробництво складаються із таких елементів: матеріальні витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Важливо дотримуватись класифікації витрат за їх економічними елементами, оскільки така інформація необхідна для заповнення Розділу ІІ “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові результати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємство установлює самостійно. Так, для сільськогосподарських підприємств витрати на виробництво можна групувати за такими статтями: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали;насіння та посадковий матеріал; добрива; засоби захисту рослин та тварин; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничі витрати.

Різні місця виникнення витрат зумовлюють їх поділ за структурними підрозділами (бригада, ферма, цех тощо) і центрами відповідальності. Часто центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи. Їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу, сільськогосподарські підприємства можуть вести облік витрат в цілому по конкретних виробничих підрозділах без деталізації за окремими сільськогосподарськими культурами, видами і групами худоби та птиці, видами виробництв. Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності - до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

За періодами (часом) виникнення витрати поділяють на витрати звітного періоду і витрати майбутніх періодів.

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) витрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі витрати відносяться до конкретного виду продукції (робіт, послуг) і безпосередньо включаються до її собівартості. Непрямими є витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Порядок формування виробничих витрат і включення їх у собівартість продукції (робіт, послуг) визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Особливості обліку формування витрат і калькулювання собівартості продукції в сільському господарстві визначені “Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств”, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.

Відповідно до цих нормативних документів до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом; амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; інші витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні, а їх перелік установлюється підприємством. У свою чергу, постійні витрати поділяються на: постійні розподілені і постійні нерозподілені.

У виробничу собівартість включаються змінні і розподілені постійні загальновиробничі витрати. Решта постійних (нерозподілених) загальновиробничих витрат відносять на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

У сільськогосподарських підприємствах загальновиробничі витрати не діляться на постійні і змінні. Вони повністю відносяться на виробничу собівартість.

За дотриманням нормативів виробничі витрати бувають нормативні (розраховані за кошторисом) і наднормативні. Якщо нормативні витрати включаються до виробничої собівартості, то наднормативні виробничі витрати не включаються у виробничу собівартість, а відносяться до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

За сферою виникнення (відношенням до виробництва) витрати поділяють на виробничі і невиробничі (позавиробничі) витрати. Виробничі витрати - це витрати, які пов'язані з виробництвом і включаються у собівартість. Позавиробничі витрати пов'язані з управлінням підприємства загалом (адміністративні витрати), збутом продукції (витрати, пов'язані з реалізацією) тощо.

Таким чином, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включаються наднормативні виробничі витрати, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, а також адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Класифікація виробництв і витрат зумовлює порядок ведення бухгалтерського обліку. Так, для обліку виробництва планом рахунків передбачений окремий синтетичний рахунок 23 “Виробництво”. Для обліку витрат по обслуговуванню і управлінню виробництва використовують рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”, для обліку браку у виробництві - рахунок 24 “Брак у виробництві”. Витрати майбутніх періодів обліковують на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”. Відповідно до об'єктів обліку витрат, до зазначених синтетичних рахунків відкривають аналітичні рахунки.

При застосуванні журнально-ордерної форми обліку аналітичні рахунки відкривають у Виробничих звітах. Підставою для заповнення виробничих звітів є дані первинних документів, попередньо згрупованих у звітах про рух товарно-матеріальних цінностей, журналах обліку робіт і витрат, нагромаджувальних відомостях використання автомобілів, тракторів і іншої сільськогосподарської техніки, відомостях нарахування амортизації, відомостях розподілу накладних витрат, аркушах-розшифровках тощо.

Синтетичний облік затратних рахунків ведуть у Журналі 5 або 5А (для підприємств, які використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) та Головній книзі. Сільськогосподарські підприємства використовують Журнал-ордер № 10.3 ст.

Загальна схема обліку витрат виробництва і випуску готової продукції наведена на рисунку 10. облік виробничий витрати

Облік витрат на виробництво повинен забезпечити надійний контроль за раціональним і економним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, об'єктивність формування собівартості продукції, робіт і послуг.

2. Облік витрат на виробництво

Для обліку й узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений рахунок 23 “Виробництво”. Цей рахунок за економічним змістом відноситься до рахунків господарських засобів і процесів, за призначенням і структурою є операційним, калькуляційним рахунком.

За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображають прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

З метою забезпечення формування облікової інформації витрат за видами виробництв доцільно до рахунку 23 “Виробництво” відкривати субрахунки: “Основне виробництво” (рослинництво, тваринництво - для сільськогосподарських підприємств), “Допоміжні виробництва”, “Підсобні промислові виробництва”, “Обслуговуючі виробництва” тощо.

Аналітичний облік за рахунком 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. У разі необхідності аналітичні рахунки можуть відкривати за структурними підрозділами (центрами витрат і відповідальності).

Значна кількість аналітичних рахунків, що відкривається до рахунку 23 “Виробництво”, зумовлює певний порядок і послідовність виконання облікової роботи відповідно до чинних вимог планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг):

- поступове накопичення прямих витрат у звітному періоді за об'єктами обліку (аналітичними рахунками);

- розподіл витрат і їх списання з рахунків допоміжних виробництв на об'єкти обліку основного виробництва чи інших споживачів;

- розподіл між окремими об'єктами обліку витрат з утримання необоротних активів, зрошення та осушення земель, вапнування та гіпсування, інших загальних витрат;

- накопичення і розподіл загальновиробничих витрат та включення їх у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг відповідно до прийнятої бази розподілу;

- визначення загального обсягу витрат, що відносяться до одержаної продукції (робіт, послуг) звітного періоду, визначення фактичної собівартості продукції, списання калькуляційних різниць і закриття рахунків основного виробництва та визначення обсягу незавершеного виробництва.

Облік допоміжних виробництв. Для обліку витрат у допоміжних виробництвах до субрахунку “Допоміжні виробництва” відкривають такі аналітичні рахунки: “Ремонтна майстерня”, “Автомобільний транспорт”, “Енергетичні виробництва (за видами)”, “Водопостачання”, “Жива тяглова сила”.

Фактична собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. Враховуючи значний обсяг послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, необхідно дотримуватись такої черговості закриття аналітичних рахунків: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила.

Транспортні роботи тракторів і послуги живої тяглової сили калькулюються раз у кінці року.

За дебетом відповідних аналітичних рахунків відображають витрати у розрізі прийнятої номенклатури статей: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; корми (для живої тяглової сили); сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати.

За кредитом аналітичних рахунків допоміжних виробництв відображають виконані роботи і надані послуги, які протягом звітного періоду оцінюють за плановою собівартістю. В кінці звітного періоду планову собівартість виконаних робіт чи наданих послуг коригують до рівня фактичної.

В кінці звітного періоду аналітичні рахунки допоміжних виробництв закриваються (крім витрат по незавершеному виробництву, незавершених роботах і послугах).

Щомісяця на підставі нагромаджувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат, первинних і зведених документів складають Виробничі звіти по допоміжних виробництвах.

Рахунок 23 “Виробництво”, субрахунок “Допоміжні виробництва” за дебетом кореспондує з кредитом рахунків: 13 - нарахування зносу (амортизації) по основних засобах та інших необоротних активах, що використовувались в допоміжних виробництвах; 20 - списання на витрати допоміжних виробництв виробничих запасів, в тому числі сировини, матеріалів, запасних частин, а також кормів на годівлю робочої худоби; 22 - списання малоцінних та швидкозношуваних предметів; 23 - надання послуг і виконання робіт іншими допоміжними виробництвами; 24 - списання на витрати допоміжних виробництв невідшкодованих втрат від браку (остаточний брак); 63,68 - послуги сторонніх організацій для допоміжних виробництв; 66,65 - нарахування заробітної плати працівникам з відрахуваннями на соціальні заходи, зайнятим у допоміжних виробництвах; 80-84 - списання операційних витрат на витрати допоміжних виробництв (для підприємств, які використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) та ін.

Рахунок 23 “Виробництво”, субрахунок “Допоміжні виробництва” за кредитом кореспондує з дебетом рахунків; 11 - оприбуткування інших необоротних матеріальних активів, виготовлених допоміжним виробництвом (ремонтною майстернею); 15 - послуги допоміжних виробництв капітальному будівництву; 21 - оприбуткування приплоду від робочої худоби; 20,22,26 - вартість виготовлених запасних частин, інших виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції; 24 - відображення вартості забракованих робіт і послуг; 90 - списання собівартості реалізованих робіт і послуг стороннім організаціям, особам; 94 - послуги допоміжних виробництв житлово-комунальному і обслуговуючим господарствам, дитячим дошкільним закладам, будинкам відпочинку, санаторіям та іншим закладам оздоровчого та культурного призначення та ін.

Аналітичний облік за субрахунком “Допоміжні виробництва” ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції (виробів), що виробляється.

“Ремонтна майстерня” - обліковують витрати по ремонтномеханічній майстерні за видами ремонту, марками машин, групами устаткування, видами інвентаря, а також витрати по виготовленню запасних частин, інструментів та інших виробів.

Аналітичний облік ведуть у “Журналі обліку робіт і витрат у ремонтній майстерні” (форма № ЖН-3) по кожному об'єкту, що ремонтується, чи групі об'єктів або по відповідному замовленню. Окремий аналітичний рахунок відкривають по загальновиробничих (цехових) витратах ремонтної майстерні, які щомісяця розподіляють на об'єкти ремонту пропорційно до прямої оплати праці.

По дебету відповідних аналітичних рахунків обліковують всі витрати по виконаному ремонту чи виготовлених виробах у розрізі прийнятої номенклатури статей витрат: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати. Записи у журналі обліку витрат роблять на підставі відомостей дефектів на ремонт машин, лімітно-забірних карток, нарядів на відрядну роботу та інших первинних документів.

Зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об'єкта (дебет рахунку 20, кредит рахунку 23).

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на дебет рахунків споживачів послуг. Виготовлені майстернею вироби (запасні частини, інструменти тощо) оприбутковують по дебету рахунків 20, 22 і кредиту субрахунку “Допоміжні виробництва”, аналітичний рахунок “Ремонтна майстерня”.

“Автомобільний транспорт” - обліковують витрати на утримання вантажного автотранспорту за такими статтями витрат: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати.

Витрати на експлуатацію й утримання вантажного автотранспорту, включаючи спеціальний, ведуть на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машини.

Первинними документами є подорожні листи вантажного автомобіля, лімітно-забірні картки, накладні внутрішньогосподарського призначення, товарно-транспортні накладні та інші документи. Витрати по вантажному автотранспорту групуються по кожній машині і водію в “Нагромаджувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту” (форма № ЖН-6).

У витрати по експлуатації автотранспорту не включають витрати на оплату праці вантажників, експедиторів і інших осіб, що зайняті на перевезенні вантажів.

Перевезення вантажів обліковують в тонно-кілометрах, а роботу спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом - у машино-годинах, перерахованих в кінці звітного періоду в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розраховують собівартість машино-дня роботи вантажного автотранспорту. Для цього витрати, зібрані на дебеті аналітичного рахунку ділять на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт. Помноживши собівартість машино-дня на кількість машино-днів по перевезенню людей, одержують витрати, які відносять на перевезення людей. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення вантажів. Калькуляційною одиницею тут є 10 тонно-кілометрів, собівартість якої визначають діленням затрат по перевезенню вантажів на обсяг виконаних робіт у тонно-кілометрах.

У разі ведення роздільного обліку витрат на вантажні та пасажирські перевезення і на роботу спеціальних машин загальновиробничі (цехові) витрати автотранспорту розподіляють пропорційно машино-дням роботи.

Фактичні витрати щомісяця списують на дебет рахунків споживачів послуг, наданих вантажним автотранспортом. Витрати на утримання автокранів відображають окремо і відносять на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них.

Витрати на утримання пожежних машин обліковують в складі загальногосподарських витрат.

“Енергетичні виробництва” (за видами) - відображають витрати на виробництво електроенергії, теплової енергії, забезпечення газом, холодом на технологічні потреби, включаючи вартість їх придбання зі сторони.

Витрати по електро, тепло, газопостачанню, холодильних установках обліковують на окремих аналітичних рахунках у розрізі передбачених статей: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати.

Розподіл витрат на ці послуги по споживачах проводиться щомісячно пропорційно кількості спожитої енергії, газу і фактичної собівартості їх одиниці. Продукція (послуги), відпущена іншим допоміжним виробництвам, оцінюється за плановою собівартістю.

Калькуляційними одиницями є: по електропостачанню - 10 кВтгод, теплопостачанню - 10 Гкал, газопостачанню - 1 куб. метр газу (або 1 кг скрапленого газу). Для визначення фактичної собівартості вказаних одиниць необхідно всі витрати по відповідних виробництвах (дебет аналітичних рахунків) поділити на кількість виробленої продукції: енергії, газу (без спожитих на власні потреби).

Витрати по утриманню і експлуатації холодильних установок розподіляють щомісяця на споживачів пропорційно центнеро-днів зберігання продукції.

“Водопостачання” - обліковують витрати на утримання водогосподарства, включаючи вартість одержаної води зі сторони у розрізі таких статей: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати.

У водопостачанні визначають собівартість 1 куб. метра води. Щомісяця фактична собівартість відпущеної води відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносять на витрати відповідного об'єкту чи на загальновиробничі витрати і на рахунку “Водопостачання” не обліковують.

“Жива тяглова сила” - по дебету облічують витрати на утримання живої тяглової вили (без включення витрат на утримання молодняка) за такими статтями: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; корми; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати.

Витрачені корми власного виробництва поточного року оцінюють за плановою собівартістю, яка до фактичної не доводиться (не коригується). Первинними документами є облікові листки праці і виконаних робіт, відомості витрат кормів, накладні внутрішньогосподарського призначення, акти на одержання приплоду тварин та інші документи.

Послуги живої тяглової сили розподіляють щомісяця по споживачах з кредиту рахунку “Жива тяглова сила” за плановою собівартістю робочого дня (коне-дня).

Фактична собівартість одного робочого дня визначається в кінці року діленням загальної суми витрат на утримання живої тяглової сили (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). При цьому робочий день коней і волів умовно береться за одиницю роботи.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю

60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів. Вартість гною оцінюється за нормативнорозрахунковими витратами на його заготівлю, а іншої побічної продукції - за цінами реалізації чи цінами їх використання.

Таким чином, в кінці місяця аналітичні рахунки допоміжних виробництв закриваються (крім витрат по незавершеному виробництву, незавершених роботах і послугах). При цьому треба мати на увазі, що з кредиту субрахунку “Допоміжні виробництва” за відповідними аналітичними рахунками відображають ту частину робіт і послуг, яку виконують (реалізують)для покупців і замовників таким записом: дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”, кредит рахунку 23 “Виробництво”, субрахунок “Допоміжні виробництва”.

Щомісяця на підставі нагромаджувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат, первинних і зведених документів складають Виробничі звіти по допоміжних виробництвах.

Синтетичний облік витрат допоміжних виробництв ведуть у Журналі 5 або 5А (сільськогосподарські підприємства - у Журналі-ордері № 10.3 сг.) та Головній книзі.

Облік загальновиробничих витрат і порядок їх розподілу. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” до складу загальновиробничих витрат включаються:

1. Витрати на управління виробництвом: оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо.

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва: оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо.

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу: оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг.

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

9. Інші витрати: внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв; плата за оренду землі і майна виробничого призначення тощо.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Їх поділяють на постійні розподілені і постійні нерозподілені витрати. Базою розподілу постійних розподілених витрат є години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Постійні розподілені загальновиробничі витрати також включаються у виробничу собівартість. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

У сільськогосподарських підприємствах загальновиробничі витрати не діляться на постійні і змінні.

До складу загальновиробничих витрат сільськогосподарських підприємств входять окремі види витрат, що стосуються всіх напрямків діяльності господарства. Зокрема витрати на утримання основних засобів (включаючи орендну плату), які обслуговують виробничі процеси в різних напрямках діяльності господарства; витрати на утримання складів для зберігання виробничих запасів (крім складів для зберігання продукції та витрат на реалізацію); витрати на пожежну охорону; поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією засобів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо); витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів; оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів та очищення стічних вод; інші види поточних витрат на збереження природи; витрати, пов'язані з добуванням та використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологічну розвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель; плата за воду, що забирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів; за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище; розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів.

На сільськогосподарських підприємствах їх поділяють на бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати. Ці витрати розподіляють між різними галузями виробництва та об'єктами обліку пропорційно до суми прямих витрат без вартості насіння - у рослинництві, кормів - у тваринництві, а також сировини, матеріалів та напівфабрикатів - у підсобних промислових виробництвах.

Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”. На цьому рахунку ведуть облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображають суми визнаних витрат в кореспонденції з кредитом рахунків: 13 - нарахування зносу (амортизації) по основних засобах та інших необоротних активах загальновиробничого призначення; 20,22 - списання на загальновиробничі витрати виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; 30,31 - використання грошових коштів на загальновиробничі витрати; 37 - використання підзвітних сум; 39 - списання витрат майбутніх періодів; 50,60 - використання позикових коштів на загальновиробничі витрати; 66,65 - нарахування оплати праці загальновиробничому персоналу та відрахувань на соціальні заходи; 63,68 - виконання робіт загальновиробничого характеру сторонніми організаціями; 80,81,82,83,84 - списання сформованих витрат за елементами на загальновиробничі витрати (для підприємств, що використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) та ін.

За кредитом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображають, за відповідним розподілом, списання загальновиробничих витрат в кореспонденції з дебетом рахунків: 23 - списання загальновиробничих витрат, які припадають на окремі види виробництва (змінних і постійних розподілених); 90 - списання нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і включення їх у собівартість реалізованої продукції, робіт і послуг. Сільськогосподарські підприємства всі загальновиробничі витрати списують на виробництво: дебет рахунку 23 “Виробництво”, кредит рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

Сільськогосподарські підприємства на окремому субрахунку рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин тощо). До цього субрахунку можна відкривати такі аналітичні рахунки: “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку”, “Утримання й експлуатація комбайнів та інших самохідних машин” (за видами машин), “Утримання й експлуатація виробничого обладнання” (за видами обладнання).

На аналітичному рахунку “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку” - по дебету обліковують витрати (крім оплати праці трактористів-машиністів і нарахувань на неї та витраченого палива на сільськогосподарських роботах в рослинництві) на утримання й експлуатацію тракторів, тракторних причепів, гаражів, навісів, площадок для зберігання техніки, машинних дворів, причіпних і навісних сільськогосподарських машин і знарядь по обробітку ґрунту та інших основних засобів машинно-тракторного парку.

Протягом року по кредиту рахунку “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку” відображають вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, віднесених на відповідні об'єкти обліку виходячи з обсягу перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

На аналітичних рахунках “Утримання й експлуатація комбайнів та інших самохідних машин” - по дебету обліковують витрати на утримання й експлуатацію зерно-, картопле-, бурякозбиральних та інших самохідних комбайнів і машин, а також гаражів, навісів, площадок і інших основних засобів (крім оплати праці з нарахуваннями комбайнерів, трактористів-машиністів і вартості палива). Аналітичні рахунки відкривають по видах вказаних машин.

Оплата праці з нарахуваннями, вартість витраченого палива по тракторах, що виконували роботи в рослинництві, комбайнах і інших самохідних сільськогосподарських машинах щомісяця відносяться на відповідні культури (групи культур), види незавершеного виробництва та інші об'єкти обліку без відображення на субрахунку “Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування” таким записом: дебет рахунку 23, кредит рахунків 20,65,66.

У кінці року нерозподілену частину облічених на дебеті рахунків “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку” і ”Утримання й експлуатація комбайнів та інших самохідних машин” витрат (сировина та матеріали; роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати), які не були віднесені протягом року на об'єкти обліку, розподіляють: по машинно-тракторному парку - пропорційно умовним еталонним гектарам; по комбайнах і інших самохідних машинах - пропорційно зібраній площі чи інших одиниць виконаної роботи.

Калькуляційною одиницею використання машинно-тракторного парку є один умовний еталонний гектар. Як правило, сільськогосподарські підприємства визначають собівартість умовного еталонного гектара по машинно-тракторному парку в цілому, а також на транспортних роботах. Для зручності, господарства можуть обліковувати транспортні роботи тракторів у тонно-кілометрах, але при обчисленні фактичної собівартості виконаних робіт, тонно-кілометри переводять в умовні еталонні гектари.

Щоб визначити фактичну собівартість транспортних робіт необхідно спочатку частину затрат, облічених на рахунку “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку”, розподілити між транспортними і сільськогосподарськими роботами, оскільки ці витрати відносяться до машинно-тракторного парку в цілому. Їх розподіляють пропорційно умовним еталонним гектарам.

Фактична собівартість умовного еталонного гектара на транспортних роботах визначається шляхом ділення загальної суми витрат, що припадає на транспортні роботи, на кількість умовних еталонних гектарів. Для визначення фактичної собівартості одного умовного еталонного гектара використання машинно-тракторного парку в цілому, до витрат, облічених по дебету рахунку “Утримання й експлуатація машинно-тракторного парку”, додають суму оплати праці з нарахуваннями трактористів-машиністів за виконані сільськогосподарські роботи в рослинництві, а також вартість витраченого на ці роботи палива і ділять на загальний обсяг виконаних робіт в умовних еталонних гектарах (включаючи транспортні роботи в перерахунку на умовні еталонні гектари).

На основі первинних документів (облікових листків тракториста-машиніста, дорожніх листків трактора та ін.) складають “Нагромаджувальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку” (форма № ЖН-5), “Журнал обліку робіт і витрат” (форма № ЖН-4).

На аналітичних рахунках “Утримання й експлуатація виробничого обладнання” (за видами обладнання) по дебету обліковують витрати на утримання й експлуатацію відповідного обладнання у розрізі таких статей: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали; сировина та матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання необоротних активів; інші витрати; непродуктивні витрати; загальновиробничі витрати. Щомісяця ці витрати комплексною статтею відносять на відповідні об'єкти обліку і включають у собівартість одержаної продукції, робіт і послуг (дебет рахунку 23 “Виробництво”).

Щомісяця на підставі нагромаджувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат, первинних і зведених документів складають Виробничий звіт по загальновиробничих витратах.

Синтетичний облік загальновиробничих витрат ведуть у Журналі 5 або 5А (сільськогосподарські підприємства - у Журналі-ордері № 10.3 сг.) та Головній книзі.

Облік витрат майбутніх періодів. Облік витрат майбутніх періодів ведуть на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”. У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють витрати, які відносяться до різних звітних періодів: витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; витрати на влаштування легких споруд і тимчасових пристосувань (літні табори і загони для тварин, траншеї та інші споруди для силосування); орендна плата, заплачена наперед; попередня передплата науково-технічної літератури тощо.

На дебеті рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” відображають витрати поточного звітного періоду, а з кредиту їх списують у частині, що припадає на звітний рік. Наприклад, витрати на влаштування літніх таборів для тварин при використанні протягом трьох років щороку будуть списувати рівними частинами на рахунок 23, субрахунок “Тваринництво”.

Аналітичний облік на рахунку 39 ведуть за видами витрат у Виробничому звіті, а синтетичний - у Журналі 5 або 5А (сільськогосподарські підприємства - у Журналі-ордері № 10.3 сг.) та Головній книзі.

Облік витрат і виходу продукції рослинництва. Витрати і вихід продукції рослинництва обліковують на рахунку 23 “Виробництво” (субрахунок “Рослинництво”). По дебету субрахунку протягом року відображають витрати на виробництво, а по кредиту - вихід продукції по плановій собівартості. В кінці року визначають фактичну собівартість продукції, коригують планову собівартість до рівня фактичної, в результаті чого субрахунок “Рослинництво” закривають, за виключенням витрат під урожай майбутнього року.

Аналітичні рахунки відкривають за передбаченими об'єктами у Виробничому звіті. По кожному об'єкту обліку відображають витрати у розрізі таких статей:

1. “Витрати на оплату праці” - пряма оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів). Зазначена оплата праці прямо включається у витрати на певні культури (групи культур) або на роботи незавершеного виробництва в рослинництві.

При нарахуванні оплати праці роблять такі записи: дебет рахунку 23, кредит рахунку 66. Підставою для нарахування оплати праці є облікові листки праці та виконаних робіт, облікові листки трактористів-машиністів, а також нагромаджувальні відомості, журнали обліку робіт і витрат.

2. “Насіння та посадковий матеріал” - вартість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва і придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування його до місця посіву не включають у вартість насіння, а відносять на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

Насіння та посадковий матеріал покупні та власного виробництва минулих років відносяться на витрати рослинництва за їх фактичною вартістю, а власного виробництва поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичної.

Відпуск насіння і посадкового матеріалу виробничим підрозділам оформляють лімітно-забірними картками, а списання витрачених на посів і посадку - “Актом витрачання насіння і посадкового матеріалу” (форма № ВЗСГ-4). На вартість витрачених насіння і посадкового матеріалу дебетують рахунок 23 і кредитують рахунок 20.

3. “Паливо та мастильні матеріали” - комплексна ціна палива, до якої входять його вартість на виконання технологічних операцій в рослинництві, а також вартість мастил тощо.

Відпуск пального і мастильних матеріалів оформляють лімітнозабірними картками. Списують вартість використаних пально-мастильних матеріалів на підставі “Нагромаджувальних відомостей використання машинно-тракторного парку”, “Нагромаджувальних відомостей використання автотранспорту”, актів на списання палива і мастильних матеріалів.

На вартість витрачених палива і мастильних матеріалів дебетують рахунок 23 і кредитують рахунок 20.

4. “Добрива” - витрати на внесені в ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив для внесення в ґрунт, навантаження їх у транспортні засоби і розкидачі, вивезення в поле і внесення в ґрунт відносять на конкретні культури за відповідними статтями і на дану статтю не включають.

Мінеральні добрива списують на витрати за фактичною їх собівартістю, а органічні - за нормативно-розрахунковими витратами (витрати на прибирання, зберігання гною та вартість підстилки).

Відпуск добрив у виробничі підрозділи оформляють лімітнозабірними картками, а їх списання -“Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів”. На вартість витрачених мінеральних і органічних добрив дебетують рахунок 23 і кредитують рахунок 20.

5. “Засоби захисту рослин” - вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. Витрати по обробітку посівів вказаними засобами на цій статті не відображають, а відносять на культури (групи культур) за певними статтями витрат. Відпуск і списання засобів захисту рослин проводять аналогічно відпуску і списанню добрив.

6. “Роботи та послуги” - витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв (вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, ремонтна майстерня, електро-, тепло-, водо- та газопостачання), що забезпечують потреби рослинництва, і витрати на оплату послуг сторонніх підприємств і організацій, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт і послуг, витрати на які включаються в інші статті). Вартість цих послуг списують на відповідні об'єкти обліку витрат в рослинництві щомісяця виходячи з обсягу виконаних робіт та фактичної їх собівартості.

У вартість послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що надані сторонніми підприємствами і організаціями, не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

Підставою для записів за даною статтею служать нагромаджувальні відомості використання вантажного автотранспорту, машиннотракторного парку, звіти про роботу інших допоміжних виробництв, акти на виконані роботи сторонніми організаціями та інші документи.

На вартість виконаних робіт і послуг дебетують рахунок 23 і кредитують рахунки: 23,91 - на вартість робіт і послуг, виконаних своїми допоміжними виробництвами; 63,68 - на вартість робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями.

7. “Витрати на ремонт необоротних активів” - суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях; вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку машин після ремонту; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання; витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується для ремонту теплиць і парників, а також гуми включаються у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання)).

На витрати по ремонту необоротних активів дебетують рахунок 23 і кредитують рахунки: 66,65 - витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи персоналу, зайнятому на ремонтних роботах; 20 - вартість запасних частин, ремонтно-будівельних матеріалів, пального та мастильних матеріалів; 23 - вартість послуг власних майстерень з технічного обслуговування та ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання; 63,68 - вартість виконаних ремонтних робіт сторонніми організаціями та ін.

Підставою для записів за даною статтею є наряди на відрядну роботу, акти на списання запасних частин та інших ремонтних матеріалів, звіти про виконані ремонтні роботи ремонтною майстернею, акти на виконані ремонтні роботи сторонніми організаціями та інші документи.

8. “Інші витрати на утримання необоротних активів” - витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва продукції рослинництва), механіків, сторожів тощо; вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу; амортизаційні відрахування, які прямо відносяться на певні об'єкти обліку витрат у рослинництві.

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, використаних в рослинництві, відносять на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином: тракторів - пропорційно обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) чи інших об'єктів механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах); основних засобів спеціального призначення (картопле-, бурякозбиральні комбайни та ін.) - безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур; ґрунтообробних машин - пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами; сівалок - пропорційно площі посіву культур; технічних засобів для збирання врожаю - пропорційно зібраній площі певних культур; машин для внесення в ґрунт добрив - пропорційно фізичній масі внесених добрив; меліоративних споруд - пропорційно меліорованим площам; приміщень для зберігання продукції - пропорційно кількості та тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд відносяться тільки на сільськогосподарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушуваних землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно зайнятим ними площам поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включають у дану статтю без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів оцінених за цінами можливої реалізації чи використання. Ці витрати відносять на культури (групи культур) пропорційно до площ, до яких лісові смуги прилягають.

На витрати по утриманню основних засобів дебетують рахунок 23 і кредитують рахунки: 66,65 - витрати на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні заходи персоналу, що обслуговує основні засоби (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих в технологічному процесі виробництва продукції рослинництва); 20 - вартість пального та мастильних матеріалів; 23,91 - вартість робіт і послуг власних допоміжних виробництв, розподілених на відповідні об'єкти обліку; 63,68 - вартість виконаних робіт сторонніми організаціями; 13 - нарахована амортизація по основних засобах та ін.

Підставою для записів за даною статтею є наряди на відрядну роботу, звіти про рух пального та мастильних матеріалів, відомості нарахування амортизації та інші документи.