Аудиторська перевірка розрахунків з покупцями
Мета, завдання та джерела для перевірки розрахунків з покупцями та замовниками. Організаційні та методичні основи дебіторської заборгованості як об’єкту аудиторської перевірки. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками на ЗАТ "Рівне-борошно".
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.07.2011 |
| Размер файла | 93,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи організації аудиторської перевірки розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Мета, завдання та джерела інформації розрахунків з покупцями і замовниками
1.2 Аналіз нормативно-правової бази, що регулює ведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Рівне-Борошно"
1.4 Оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик
1.5 Складання плану та розробка програми аудиту
Розділ 2. Методика аудиторської перевірки розрахунків з покупцями
2.1 Опис альтернативних облікових рішень
2.2 Перелік первинних документів з обліку розрахунків з покупцями і замовниками
2.3 Перелік реєстрів аналітичного та синтетичного обліку
2.4 Класифікатор можливих порушень при обліку розрахунків з покупцями і замовниками
2.5 Методи збору аудиторських доказів
2.6 Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень під час проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
2.7 Проведення аудиту фінансового стану ЗАТ «Рівне-Борошно»
2.8 Результати проведення аудиту
Розділ 3. Особливості проведення аудиту в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Актуальність теми. В ринковій економіці набувають все більшої ваги умови продажу товарів. Так, для утримання каналів збуту підприємства вимушені реалізувати продукцію із відстрочкою платежів, що вимагає розроблення спеціальної фінансової політики, яка б забезпечила ефективність таких дій підприємств без втрати ними фінансової стійкості.
Ефективна політика контролю та управління дебіторської заборгованістю дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі із дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, а відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської заборгованості або кредиторської заборгованості. Контроль та управління кожною із складових вимагає формування ефективної збутової політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію. В той же час загострення конкуренції за канали розповсюдження продукції між виробниками, які працюють в одному ринковому сегменті, диктує свої вимоги. Відвантаження продукції з відстрочкою платежу стає однією із основних умов при підписанні договорів на продаж продукції. Дебіторська заборгованість (сума, очікувана до надходження від клієнтів, за вже продані товари) здійснює прямий вплив на величину оборотного капіталу. Чим більша величина дебіторської заборгованості, тим більшу суму додаткового фінансування необхідно знайти для покриття поточних витрат.
Дослідження свідчать, що на величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні чинники: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон'юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод про продаж продукції (використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Контроль за станом дебіторської заборгованості складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату.
Питанням аудиту розрахунків з покупцями та замовниками займались такі вчені, як Ф.Ф. Бутинець, С.Л. Береза, В.І. Дьоготь, Ірина Губіна, Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча, А.С. Панкратов, Б.Ф.Усач, К.С. Сурніна, О.М. Петренко та багато інших. Дослідження праць вчених показало, що незважаючи на значні дослідження практичних та теоретичних аспектів аудиту дебіторської заборгованості, недостатньо дослідженими залишаються питання пов'язані з розробкою практичних процедур в аудиті розрахунків з покупцями та замовниками.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів організації та методики аудиту розрахунків з покупцями та замовниками.
Об'єкт - господарська діяльність ЗАТ «Рівне-борошно».
Метою роботи є узагальнення теоретичних та удосконалення практичних аспектів організації та методики аудиту розрахунків з покупцями та замовниками. Для досягнення в роботі поставленої мети визначені для вирішення наступні завдання:
- дослідити літературу з питань аудиту на предмет виявлення основних понять та наукових напрямів в ході перевірки стану розрахунків з покупцями та замовниками;
- охарактеризувати на основі проведеного дослідження літератури розрахунки з покупцями та замовниками, а також дебіторську заборгованість, як об'єкт аудиторської перевірки;
- визначити мету, основні завдання та джерела для перевірки розрахунків з покупцями та замовниками в ході аудиту;
- застосувати організаційні та методичні основи аудиту дебіторської заборгованості на прикладі проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками на ЗАТ «Рівне-борошно».
Розділ 1. Теоретичні основи організації аудиторської перевірки розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Мета, завдання та джерела інформації розрахунків з покупцями і замовниками
Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову (виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу) та довгострокову (виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу). Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в бухгалтерському балансі в першому розділі як оборотні активи.
У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість може бути представлена наступними статтями: «Довгострокова дебіторська заборгованість» (050), «Векселі одержані» (150), «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (160-162), «Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом(170), за виданими авансами (180), з нарахованих доходів (190), із внутрішніх розрахунків» (200), «Інша поточна дебіторська заборгованість» (210).
Дебіторська заборгованість знаходить своє відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена її грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигод від її погашення внаслідок одержання грошових коштів, їх еквівалентів, інших активів або зменшення зобов'язань.
Завданнями аудиту дебіторської заборгованості є перевірка:
§ наявності і правильності первинних документів, які є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;
§ стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями
§ правильності розрахунків по дебіторській заборгованості;
§ правильності оцінки дебіторської заборгованості та розрахунку величини резерву сумнівних боргів;
§ належної класифікації дебіторської заборгованості і наявності відповідних необхідних пояснень у примітках до фінансової звітності;
§ оцінки стану внутрішнього контролю і аудиту дебіторської заборгованості.
Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості має певну послідовність.
На першому етані аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію щодо реалізації продукції га виникнення добі юрської заборгованості. Збираючи загальні відомості щодо виникнення і обліку дебіторської заборгованості та правильності її оцінки, аудитор визначає перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим аудитором, а саме:
- перелік видів продукції (робіт, послуг), що реалізуються в кредит, встановлення обороту по кожному виду;
- кількість та адреси центрів по відвантаженню продукції (виконанню робіт, наданню послуг);
- характеристика покупців і замовників (придбання продукції з метою продажу, для власних потреб, оптом, вроздріб, на експорт);
- список основних дебіторів;
- обсяг реалізації (виставлених рахунків) -- всього, в тому числі: передоплата, оплата готівкою або чеком, продаж в кредит, бартерні розрахунки;
- маркетингова політика підприємства (спосіб реалізації продукції, система реклами, цінова політика, визначення сумнівних га безнадійних боргів тощо);
- схема виставлення рахунків;
- елемент системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.
За наявності на підприємстві внутрішнього аудитора зовнішній аудитор може використовувати результати його роботи, попередньо перевіривши їх надійність.
Отриману в ході аудиторської перевірки інформацію аудитор задокументовує. Якщо на думку аудитора отримано достатньо даних, не було ніяких обмежень і перешкод в отриманні інформації і попередньо оцінена величина аудиторського ризику була виправданою, то по перевірці сегмента "Дебіторська заборгованість" можна зробити висновок у письмовому вигляді. В протилежному випадку аудитор повинен виконати додаткові аудиторські процедури для отримання необхідних доказів. Якщо це неможливо, аудитор, враховуючи суттєвість невпевненості відносно дебіторської заборгованості та наслідки перевірки інших статей звітності, може відмовитися від надання аудиторського висновку.
Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.
Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.
Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.
Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження -- наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.
Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.
Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.
1.2 Аналіз нормативно-правової бази, що регулює ведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
У ринкових умовах зростає необхідність у забезпеченні інформаційної потреби користувачів відносно оцінки пошуку рішень стосовно управління підприємством, а також участі підприємства в капіталі. В економічному відношенні власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб'єктах. Адже саме їм потрібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. З цією метою потрібно проводити аудиторську перевірку бухгалтерської фінансової звітності, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства [24, с. 113].
Законами України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні.
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Аудит слід проводити згідно таких законодавчих та нормативних актів:
1. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. № 291.
2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України:
· П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
· П (С) БО 2 «Баланс»;
· П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»;
· П (С) БО 4 «Звіт про рух грошей»;
· П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість»;
· П(С) БО 15 «Дохід»;
· П(С) БО 16 «Витрати».
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ [3].
4. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу» від 04.04.93 р.
5. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125-ХІІ [4].
6. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР [5].
7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
8. Норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон: Постанова КМУ від 15.01.98 р. № 10.
9. Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України: Постанова НБУ від 26.03.98 р. № 119.
10. Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99 р. № 750.
11. Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон: Постанова КМУ від 23.04.99 р. № 663.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: затв. Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88.
1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Рівне-Борошно"
Закрите акціонерне товариство "Рівне-Борошно" є підприємницьким господарським товариством, що підпорядковується зборам акціонерів, і створено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, "Про власність", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших нормативно-правових актів.
Юридична адреса та місце знаходження Товариства: Україна, м. Рівне, вул. Біла, 35.
ЗАТ "Рівне-Борошно" зареєстроване Розпорядженням Голови Рівненської райдержадміністрації № 205 від 29.03.2001 р. З 22.05.2007 р. було прийнято рішення про видачу ліцензії на внутрішнє перевезення вантажу № 75Л, а також з 01.05. 2006 р. підприємство отримало торговий патент на право здійснення підприємницької діяльності у сферах торгівельної діяльності за готівкові кошти.
Метою діяльності Товариства є задоволення суспільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах, послугах та реалізації на основі одержаного прибутку економічних і соціальних інтересів акціонерів та трудового колективу Товариства.
Предметом діяльності Товариства є види діяльності, передбачені пунктом 2.3. статуту підприємства.
Основними видами діяльності ЗАТ "Рівне-Борошно" є:
- виробництво борошна;
- виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;
- інші види оптової торгівлі;
- оптова торгівля зерном та кормами для тварин;
- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.
Товариство може здійснювати свою діяльність самостійно або спільно з іншими суб'єктами господарювання, в тому числі і з іноземними, зовнішньоекономічну діяльність здійснює у встановленому законодавством порядку.
Для детальнішого представлення про товариство, охарактеризуємо його основні техніко-економічні показники за останній рік, а саме: дохід від реалізації продукції, чисельність робітників, фонд оплати праці, вартість майна, операційні витрати, чистий прибуток, продуктивність праці, фондовіддачу та заробітну плату (табл. 1.1).
Табл. 1.1 Основні техніко-економічні показники діяльності ЗАТ "Рівне-Борошно" за 2009 р.
|
№ п/п |
Назва показника |
Од. виміру |
2009 р. |
|
|
1. |
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
тис. грн. |
60651 |
|
|
2. |
Середньооблікова чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості |
чол. |
178 |
|
|
3. |
Фонд оплати праці |
тис. грн. |
4400,1 |
|
|
4. |
Середньорічна вартість основних засобів |
тис. грн. |
9964 |
|
|
5. |
Середня вартість майна |
тис. грн. |
35035,5 |
|
|
6. |
Операційні витрати |
тис. грн. |
39211 |
|
|
7. |
Чистий прибуток (збиток) |
тис. грн. |
(3832) |
|
|
8. |
Продуктивність праці 1 працівника |
тис./чол. |
340,74 |
|
|
9. |
Фондовіддача основних засобів |
тис./чол. |
6,08 |
|
|
10. |
Середня заробітна плата 1 працівника |
тис./чол. |
24,72 |
На основі таблиці 1.1. можна сказати, що ЗАТ «Рівне-Борошно» є достатньо великим підприємством, оскільки налічує 178 осіб працюючих, фонд оплати праці яких становить 4400,1 тис. грн., зокрема, продуктивність праці працівників також є досить високою 340,74 тис. грн. Проте необхідно відмітити і про велику частку операційних витрат, що становить 39211 тис. грн., а також те, що в результаті своєї діяльності товариство у 2009 році потерпіло збиток в розмірі 3832 тис. грн.
1.4 Оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик
Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмову від неї, складання плану перевірки, терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає: власний ризик; ризик контролю; ризик виявлення.
Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур [26, с. 244].
Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства.
Ризик виникнення таких помилок пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не пов'язані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також наступних обставин: ринком збуту продукції; загальною організацією і структурою підприємства; політикою управління і господарювання; кадровою, політикою і штатами; кваліфікацією робітників і виконання ними своїх обов'язків.
Цей ризик оцінюється аудитором ще на початковій підготовчій стадії аудиту, коли він знайомиться з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління і іншими питаннями.
Ризик контролю представляє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю, існує ризик, що помилки не вдасться попередити своєчасно і вони все таки будуть допущені, або не будуть виявлені після виникнення. Аудитор мало що може зробити, щоб виправити таку ситуацію в короткий термін, але він повинен її оцінити, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитори при визначенні величини ризику контролю оцінюють надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.
Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо будуть допущені помилки і обман в результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).
Ризик виявлення означає, що суттєві помилки можуть залишатися не виявленими в ході аудиторської перевірки. Іншими словами ризик виявлення - це та доля похибок в проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при діючій на підприємстві клієнта системі обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудитором нормативам. На відміну від попередніх даний ризик є результатом проведення аудиту тому за нього аудитор несе відповідальність, тобто ризик виявлення визначає ступінь якості, рівня його діяльності. Таким чином аудитор повинен зробити все можливе, щоб звести цей ризик до мінімуму (велика кількість аудиторських процедур, правильний вибір способу одержання аудиторських свідчень.
Отже, аудитор повинен документально підтвердити визначення аудиторського ризику. Часто власний ризик і ризик контролю оцінюється комбіновано, в сукупності. Для цього аудитору необхідно проаналізувати можливі типові помилки і порушення, які можуть виникнути; встановити наявність і відсутність процедур контролю за веденням бухгалтерського обліку і звітності, оцінити вплив недоліків управління підприємством-клієнтом та ризик виявлення, а також об'єм і терміни аудиту [24, с. 303].
Ризик виявлення складається із ризику аналітичного огляду і ризику тестового контролю.
Лист оцінки властивого ризику та ризику контролю представлений в Додатку 1.
В результаті складання листа оцінки властивого ризику та ризику контролю, можна сказати, що при перевірці діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно», властивий ризик (IR) становитиме 0,15, а ризик контролю (DR) 0,1, при цьому, ризик не виявлення помилок становитиме 0,03, а отже аудиторський ризик становитиме 0,02.
Отже, аудиторський ризик не виявлення помилок є досить низьким, що свідчить про достовірний і правдивий аудиторський висновок.
Оскільки, при обрахунках в бухгалтерії, деякі числа заокруглюються в більше чи меншу сторону, то існує таке поняття, як рівень допустимої помилки (рівень суттєвості).
Відхилення вважають несуттєвим, якщо вони не впливають на рішення користувачів звітності, що будуть прийматися по ній. Рішення щодо рівня суттєвості приймається аудитором самостійно на основі професійного судження індивідуально для кожного клієнта аудиту.
1.5 Складання плану та розробка програми аудиту
Планування є одним із перших і дуже важливих етапів процесу аудиту. Теоретично передує плануванню етап вибору, погодження замовника та укладання договору (Додаток 2). Однак на практиці ці два етапи тісно пов'язані між собою.
Принципові підходи до планування діяльності аудиторських фірм знаходять свій прояв у розробці плану та програми аудиту конкретного підприємства. План є більш узагальненим переліком основних процедур, які будуть виконуватись аудитором в ході перевірки.
Важливим кроком аудитора на цьому етапі є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дає можливість аудитору розробити програму аудиту, визначити кількість, види та обсяг аудиторських процедур. За наявності на підприємстві внутрішнього аудитора зовнішній аудитор може використовувати результати його роботи, попередньо перевіривши їх надійність.
В Додатках 3 та 4 наведено зразок тесту внутрішнього контролю дебіторської заборгованості та зразок тесту з питань відображення в обліку операцій відвантаження і зв'язаної з ними дебіторської заборгованості.
За результатами внутрішнього контролю аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому та при перевірці дебіторської заборгованості, тобто з'ясувати ймовірність того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитись невиявленими та вплинуть на достовірність всієї фінансової звітності.
Залежно від оцінки внутрішнього контролю і системи обліку та умов договору аудитор вибирає методичні прийоми організації перевірки: суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований.
У зв'язку зі значною кількістю об'єктів аудиту дебіторської заборгованості аудитору необхідно використовувати метод стратифікації, тобто розподіляти всю сукупність (генеральну) на дрібніші під сукупності, кожна з яких має власну характеристику. У випадку з дебіторською заборгованістю за під сукупність може братися кожен балансовий рахунок, який узагальнює інформацію з відповідних рахунків.
Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої обов'язково вносить аудиторські процедури за всіма виділеними під сукупностями зі вказівкою на виконавців та терміни виконання. До програми входять такі питання:
1. Контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів.
2. Звірка залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного та аналітичного обліку.
3. Перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів.
4. Контроль повноти й реальності відображення господарських операцій по розрахунках в документах;
5. Контроль правильності розрахунків у первинних документах (за кількістю та за якістю);
6. Контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний та зведений синтетичний облік).
7. Перевірка розрахунків за товарообмінними операціями.
8. Перевірка безнадійної дебіторської заборгованості.
9. Перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування завданих збитків.
10. Перевірка розрахунків щодо зовнішньоекономічної діяльності.
11. Перевірка забезпечення зобов'язань.
12. Перевірка претензійної роботи та роботи внутрішнього аудитора.
13. Інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості.
Зразок програми аудиту дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги наведено в Додатку 5. При цьому в програму включено всі типові питання, які можуть перевірятись аудиторами при аудиті розрахунків з покупцями та замовниками.
Розділ 2. Методика аудиторської перевірки розрахунків з покупцями
2.1 Опис альтернативних облікових рішень
Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Облікова політика підприємства розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Розглянемо основні фактори, якими слід керуватися при визначенні облікової політики на прикладі ЗАТ «Рівне-Борошно»:
- форма власності та організаційно-правова форма (ЗАТ);
- вид діяльності чи галузеве підпорядкування (виробництво);
- обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
- відносини із системою оподаткування (загальна система оподаткування);
- можливість самостійних дій з питань ціноутворення (держава встановлює відсоткові межі рентабельності);
- стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрями інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);
- наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);
- наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);
- рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативи керівників підприємства;
- система матеріального заохочення ефективності роботи працівників за коло обов`язків, що виконуються.
Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя.
Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року.
Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто, користувачі набувають можливості оцінити, наскільки зіставлюваними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.
При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватися на діючі стандарти та інші нормативні акти (табл. 2.1.)
Таблиця 2.1 Основні складові та положення облікової політики
|
Основні складові облікової політики |
Положення облікової політики |
|
|
Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься порядок її оцінки для відображення в бухгалтерській звітності за вартістю, що передбачена до отримання шляхом утворення резерву сумнівних боргів, або за вартістю, що відображена в рахунках - без утворення даного резерву. |
||
|
Первісна оцінка |
Встановлюється метод оцінки за первісною вартістю (П(С)БО 10) |
|
|
Відображення в балансі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги |
Здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10) |
|
|
Резерв сумнівних боргів |
Обирається метод створення резерву: 1. застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; 2. застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами: визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років (П(С)БО 10). |
|
|
Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів наступних платежів і порядок їх утворення та використання |
||
|
Забезпечення |
Визначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх відпусток працівників тощо (П(С)БО 2) |
2.2 Перелік первинних документів з обліку розрахунків з покупцями і замовниками
Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються у господарських договорах. Бухгалтер повинен звернути увагу на відповідальність істотних умов договору вимогам чинного законодавства.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з покупцями і замовниками слугують первинні документи з обліку розрахунків. Перелік первинних документів з обліку розрахунків наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
|
Первинні документи з обліку розрахунків |
Розрахунки з іноземними покупцями |
|
|
Розрахунки з вітчизняними покупцями |
Виникнення заборгованості |
|
|
* накладні; * рахунки-фактури; * рахунки; * акт прийнятих робіт, послуг; * податкові накладні; * товарно-транспортні накладні |
* комерційні документи (рахунки-фактури); * транспортні накладні (СМR - залізнична транспортна накладна, авіа накладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи); * платіжні документа на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ; * розрахунки бухгалтери про наявність курсових різниць |
|
|
Погашення заборгованості |
||
|
Виписки банку, прибутковий касовий ордер, векселі. Виписки банку, векселі |
При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками необхідно встановити, чи є в наявності всі договори на постачання продукції і чи зареєстровані вони в журналі реєстрації договорів та гарантійних листів.
При аналізі договорів та інших юридичних документів на постачання готової продукції необхідно встановити достовірність, законність та реальність заборгованості покупців та замовників на кожному субрахунку рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Важливою умовою організації обліку розрахунків з покупцями є правильне оформлення документів на відпущену на місці або відвантажену продукцію і вчасне подання цих документів до бухгалтерії для пред'явлення покупцям рахунків. На підставі регістрів обліку аудитору необхідно перевірити повноту і своєчасність оплати рахунків. Відмітки про оплату рахунків-фактур покупцями порівнюються з виписками банку. При цьому слід звернути увагу на організацію аналітичного обліку розрахунків з покупцями за відвантажену їм продукцію. Організація обліку повинна забезпечити виявлення оплаченої (включеної до обсягу реалізації) і неоплаченої продукції (по розрахункових документах, які не здані до банку на інкасо: по розрахункових документах, термін сплати яких не настав; по неоплачених вчасно документах; по документах, які були передані на інкасо з дня забезпечення позик з порушенням строку; по продукції, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у покупців продукції через відмову від акцепту).
Аудитору слід також звернути увагу на законність проведених операцій щодо кожної суми заборгованості, виявити строки і умови виникнення заборгованості, а також винних у цьому осіб.
При перевірці розрахунків із замовниками слід встановити правильність прийому, оформлення і реалізації замовлень, точність стягнення плати за послуги відповідно до прейскуранту цін, виявити безквитанційні роботи, встановити достовірність і своєчасність звітності підрозділів про розрахунки з замовниками, використання реєстраторів розрахункових операцій.
В ході даної перевірки контролюється ведення і своєчасність заповнення журналу обліку руху замовлень або відповідних реєстрів, при цьому оформлені квитанції порівнюються із записами у вказаній книзі, а також відповідність даних журналу за певні дні про прийом та видачу замовлень зі звітами приймальників-касирів про отриману виручку.
2.3 Перелік реєстрів аналітичного та синтетичного обліку
Аудит - це перевірка стану обліку і звітності, їх достовірності та відповідності чинному законодавству.
Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.
Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.
Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.
Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.
Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.
При аудиту розрахунків з покупцями встановлюють, чи укладені договору поставки продукції, чи правильно обчислюються суми (з урахуванням термінів реалізації, якості продукції і інших чинників), належні підприємству за прийняту покупцем продукцію, а також перевіряють реальність заборгованості покупців, що рахується по рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Важливим питанням є перевірка повноти і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводиться інвентаризація розрахунків.
Для інвентаризації розрахунків з іногородніми покупцями запитуються копії картки аналітичного обліку розрахунків. Тут повинно дотримуватися наступне правило: виписки висилають організації-кредитори організаціям-дебіторам. Дану виписку після перевірки і внесення необхідних виправлень, підпису і запевнення друком підприємство-дебітор повертає підприємству-кредитору. Якщо покупці і замовники знаходяться в одному місті, при проведенні інвентаризації розрахунків складається акт взаємної звірки розрахунків.
Якщо перевіркою виявлена по окремих покупцях стійка заборгованість, її обґрунтованість встановлюється за даними первинних документів (рахівниць, рахівниць-фактур, товарно-транспортних накладних), що відображають її виникнення, а також актом взаємної звірки розрахунків; з'ясовуються причини, перешкоджаючі своєчасному проведенню розрахунків покупця з підприємством, що ревізується; встановлюються винні особи.
По акту інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками необхідно проаналізувати заборгованість, що рахується на балансі загалом і по окремих боржниках, в тому числі підтверджену і не підтверджену ними, а також виявлену як прострочена. По довідці до акту інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками, складеною бухгалтерією підприємства, що перевіряється, встановлюють, за що і коли утворилася заборгованість, а також чи є вона реальної.
Аудит розрахунків з покупцями і замовниками завершується перевіркою дотримання діючої кореспонденції рахівниць бухгалтерського обліку, що дозволяє не тільки виявити помилки в учбовому відображенні розрахункових операцій, але і розкрити факти умисного спотворення облікових даних з метою приховання допущених зловживань.
Потім здійснюється перевірка відображення розрахунків із замовниками в бухгалтерському обліку. При цьому аналізуються звіти і реєстри про рух замовлень, касові звіти, а також звіти про реалізацію послуг. Дані звітів про рух замовлень звіряються з даними касових звітів відповідних виробничих підрозділів. Аудитор, наприклад, таким чином встановлює, чи збігаються в звітах про рух замовлень суми, отримані в аванс і в остаточний розрахунок, з даними касових звітів за вказаними показниками.
Перевіряючи розрахунки з покупцями та замовниками з використанням векселів, необхідно звернути увагу на своєчасність та правильність відображення відсотку по отриманих векселях. Крім того, необхідно визначити причини неплатежів, якщо є факти простроченої заборгованості, чи немає порушення термінів позовної давності, чи правильно проводилось ціноутворення при реалізації продукції (робіт, послуг) з використанням націнок (знижок), чи немає навмисних розрахунків з покупцями та замовниками нижче собівартості відвантаженої продукції при бартерних угодах, взаємозаліках, розрахунках з використанням чеків, акредитивів, векселів.
Під час перевірки записів в облікових регістрах і документах по розрахунках з дебіторами слід перевірити обґрунтованість списання дебіторської заборгованості на витрати і правильність ведення позабалансового обліку списаної дебіторської заборгованості. Для цього кожну суму, списану на витрати, перевіряють за первинними документами, встановлюють осіб, винних у виникненні заборгованості і пропуску строків позовної давності. Також встановлюють, хто з посадових осіб винен у необґрунтованому або неправильному оформленні та пред'явленні позову, і з'ясовують причини відмови суду в задоволенні позову.
Аудит операцій порахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» включає:
- перевірку за наказом про облікову політику методу визначення виручки від реалізації продукції і відповідно до цього обґрунтованості створення резерву за сумнівними боргами (його можуть створювати тільки підприємства, що використовують метод «при відвантаженні»);
- розгляд того, чи проводилась прогнозна оцінка платоспроможності боржника перед визначенням величини резерву;
- визначення правильності віднесення невикористаної частини резерву сумнівних боргів і прибутку відповідного року;
- встановлення випадків погашення безнадійним дебітором свого боргу і, як наслідок, відновлення кредитором на величину поверненої суми зареєстрованої частини боргу.
2.4 Класифікатор можливих порушень при обліку розрахунків з покупцями і замовниками
На основі практичного досвіду аудиту дебіторської заборгованості, виявлення проблем, спричинених застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, можна назвати найтиповіші помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств-клієнтів. Наведені нижче основні види порушень повинні братися до уваги як бухгалтерами-практиками для їх уникнення, так і аудиторами для виявлення у процесі аудиту:
- заміни виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів);
- зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів-платників;
- неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;
- списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;
- невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку дебіторської заборгованості;
- приховування дебіторської заборгованості, шляхом відображення у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого (слід докладніше вивчити склад таких статей балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядки 160, 161, 162);
- неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті;
- неправильний розрахунок суми резерву безнадійної заборгованості, що може бути спричинено:
· відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди;
· арифметичними неточностями;
· неправильним групуванням дебіторів за періодами простроченості погашення заборгованості;
· не взяттям до уваги вхідного сальдо по рахунку «Резерв сумнівних боргів»;
· навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення розміру загальних витрат звітного періоду і, як наслідок, зменшення суми оподатковуваного прибутку;
· невідповідність сум, зазначених у первинних документах, що є підставою для виникнення дебіторської заборгованості;
· неправильним оформленням або відсутністю договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості;
· неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;
- відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;
- зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів):
· неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, внаслідок чого викривляється фінансовий стан підприємства при аналізі показників, що його характеризують;
· записом дебіторської заборгованості за фіктивними рахунками неіснуючих клієнтів або за фіктивними, нетоварними операціями.
2.5 Методи збору аудиторських доказів
Для ефективності проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками аудитору необхідно визначити, які методи та прийоми будуть використовуватись ним для отримання аудиторських доказів, та скласти програму розрахунків з покупцями і замовниками. При перевірці дебіторської заборгованості доцільним є застосування таких методів, як зустрічна перевірка, письмовий запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичні процедури. Але на вибір конкретних методів буде впливати величина аудиторського ризику в цілому і, зокрема, при перевірці дебіторської заборгованості.
Аудитор повинен впевнитися в реальному існуванні залишків дебіторської заборгованості і з'ясувати, кому вони належать. Для цього вибірково окремим дебіторам надсилають листи-запити з проханням підтвердити чи назвати суму заборгованості даному підприємству.
Для того, щоб скласти свою думку про постановку бухгалтерського обліку, вірогідність й об'єктивність облікових даних, ефективність системи внутрішнього контролю аудитор повинен зібрати достатню кількість доказів. Збираючи докази, аудитор використовує обмежену кількість методів їх одержання.
Для того, щоб одержати аудиторські докази для підтвердження достовірності обліку розрахунків з покупцями, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального та фактичного контролю.
Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.
З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.
Доцільність операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності.
Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинне підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції.
Для одержання аудиторських доказів щодо достовірності обліку розрахунків з покупцями та з іншими дебіторами застосовуються наступні прийоми:
- зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку;
- взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції;
- прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникнення відхилень негативного характеру;
- простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські операції правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку.
2.6 Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень під час проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
В процесі проведення аудиту аудитори вивчають дотримання норм П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», вимоги якого поширюються на всі підприємства незалежно від форм власності, крім бюджетних установ (табл. 2.3).
Таблиця 2.3. Порушення П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів
|
№ з/п |
Питання, що досліджуються |
Можливі порушення |
Пункти П(С)БО |
|
|
1 |
Визнання активом дебіторської заборгованості |
Відсутня ймовірність одержання економічних вигод від дебіторської заборгованості у майбутньому. Недостовірне визначення суми дебіторської заборгованості |
п. 5 |
|
|
2 |
Визнання активом поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) |
Подобные документы
Теоретико-методологічні основи обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками. Організаційно-економічна характеристика господарства Поліської дослідної станції. Мета, завдання та джерела інформації розрахунків з покупцями і замовниками, їх аудит.
курсовая работа [737,5 K], добавлен 11.05.2009Класифікація дебіторської заборгованості. Визначення резерву сумнівних боргів. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві на прикладі ТОВ НВП "Лабораторна техніка".
дипломная работа [197,8 K], добавлен 18.11.2013Обґрунтування теоретичних і практичних основ організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по вдосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві СВК "Нива".
курсовая работа [1,3 M], добавлен 20.07.2011Класифікація та первісна оцінка дебіторської заборгованості. Методи нарахування резерву сумнівних боргів. Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Шляхи вдосконалення обліку на підприємстві.
курсовая работа [88,2 K], добавлен 02.03.2014Сутність та особливості формування первинних документів. Дослідження необхідності їх використання в процесі господарської діяльності підприємства. Виявлення проблем та недоліків під час документального оформлення розрахунків з покупцями та замовниками.
статья [27,4 K], добавлен 18.12.2017- Шляхи удосконалення обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ППОСП "Світоч"
Механізм управління дебіторською заборгованістю на підприємстві, нормативне забезпечення формування інформаційної бази; міжнародні стандарти та зарубіжний досвід. Організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на П(ПО)СП "Світоч".
дипломная работа [410,1 K], добавлен 04.11.2014 Оцінка стану економічного механізму формування розрахунків з покупцями та замовниками. Стан і вдосконалення організації бухгалтерського обліку власного капіталу в СВК "Ружинський". Програмне забезпечення обліково-аналітичного процесу підприємства.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.04.2012Суть та види дебіторської заборгованості. Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків з покупцями та замовниками, принципи документального оформлення даного процесу на підприємстві, що вивчається. Створення та облік резерву сумнівних боргів.
курсовая работа [43,2 K], добавлен 18.12.2014Особливості обліку реалізації продукції і розрахунків з покупцями та замовниками. Реалізація продукції, як економічна категорія. Порядок формування собівартості реалізації та документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 28.11.2010Організаційно-економічна характеристика підприємства. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків. Аналіз розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами на ЗАТ "Рівне-Борошно". Система внутрішнього контролю, методика аудиту.
отчет по практике [120,7 K], добавлен 21.10.2010
