Аудит малоцінних швидкозношуваних предметів в ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

66

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАНОЇ ПОЛІТИКИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра фінансів і аудиту

Курсова робота

з курсу «Аудит»

на тему:

«Аудит малоцінних швидкозношуваних предметів в ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів"»

Виконав (ла):

студент(ка) 5 курсу -ої групи

спец. 7.050106 «Облік і аудит»

заочної форм навчання

Житомир - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти аудиту малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП)

1.1 Економічний зміст малоцінних та швидкозношуваних предметів

1.2 Дискусійні питання щодо аудиту МШП в економічній літературі

РОЗДІЛ 2. Правове регулювання аудиту МШП та обліково-фінансова характеристика ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів»

2.1 Нормативні акти, що регулюють аудит МШП

2.2 Стан організації бухгалтерського обліку та фінансова характеристика ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів»

РОЗДІЛ 3. Організація процесу аудиту (загальна)

Планування аудиторської роботи

Процедура вибору замовника

Прийоми, методи та процедури аудиту

Робоча документація аудитора

РОЗДІЛ 4. Методика і організація аудиту МШП

Джерела інформації для проведення аудиту

Методи та прийоми аудиту

Організація проведення аудиту

Узагальнення та відображення результатів аудиту

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних відносин, виникнення акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні і внутрішні інвестиції, кредити. проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності і приватизація майна. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку й фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Подання достовірної і неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, виданий суб'єктом аудиторської діяльності.

Згідно із Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про аудиторську діяльність» визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності.

Темою даної курсової роботи є «Аудит малоцінних швидкозношуваних предметів» так як на кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо.

Предметом даного дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем аудиту малоцінних швидкозношуваних предметів.

Завданнями даної курсової роботи є: визначення сутності поняття МШП та їх класифікація ; аналіз нормативно-правових документів, що використовуються при здійсненні аудиту та огляд дискусійних питань з даної теми в економічній літературі, розгляд процесу організації аудиту на підприємстві.

Об'єктом курсової роботи є ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів"»

При написанні курсової роботі були використанні такі джерелами інформації: нормативно-правові акти, підручники, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, щодо даної теми ; річні звіти ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів"» за 2007-2009рр., первинні документи з обліку МШП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів

1.1 Економічний зміст малоцінних та швидкозношуваних предметів

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів.

Засоби праці, що використовуються підприємствами в процесі виробництва короткий строк і мають малу ціну, належать до малоцінних та швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань.

Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) визначаються за єдиним критерієм строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття тощо. ".

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Однак необхідно пам'ятати, що будь-які предмети, що купуються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

Класифікація МШП. В цілому малоцінні засоби праці поділяють на дві групи (рис. 1.1)



Рис. 1.1. Класифікація малоцінних засобів для цілей бухгалтерського обліку

Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і їх вартість амортизують. Необоротні малоцінні активи обліковуються згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби", на такі активи не розповсюджується дія П(С)БО 9 "Запаси".

Між оборотними та необоротними малоцінними та швидкозношуваними предметами є багато спільного, тому бухгалтерам необхідно добре засвоїти особливості обліку кожного з них, відобразити їх в обліковій політиці підприємства (зокрема, обрати варіант нарахування зносу, виділити окремі групи, встановити ціновий критерій тощо) з метою правильного відображення витрат на виробництво та достовірного складання фінансової звітності.

У плануванні та обліку швидкозношувані предмети доцільно поділяти на такі групи:

інструменти і пристрої загального користування (різальні, ударні, слюсарно-вимірювальні тощо);

інструменти та пристрої спеціального призначення (моделі, прес-форми, вимірювальні прилади);

змінне обладнання, використовуване для заміни зношених частин без ремонту;

технологічна тара, багаторазово використовувана у технологічному процесі;

виробничий інвентар -- робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, стелажі, тумбочки тощо;

спеціальний одяг, взуття і запобіжні пристрої (рукавиці, халати, комбінезони, захисні окуляри тощо);

постільні приналежності (подушки, матраци, простирадла та ін.).

Цю класифікацію використовують у групуваннях, вона важлива для правильного відображення в обліку затрат діяльності.

На підприємствах у межах груп, згідно з потребою, можна встановлювати підгрупи.

Основною обліковою одиницею МШП є кожний предмет (найменування інвентарного об'єкта). Він може визначатися паспортом, прейскурантом, технічними умовами та іншими ознаками. Синтетичні облікові одиниці -- це групи, підгрупи та інші класифікаційні ознаки.

Поточний облік швидкозношуваних предметів має відбуватися за цінами придбання (можливе також виділення транспортно-заготівельних затрат).

У цьому разі транспортно-заготівельні затрати обліковуються в межах кожної класифікаційної групи. В окремих випадках підприємства обліковують транспортно-заготівельні затрати в цілому за рахунком.

Від моменту надходження до вибуття всі малоцінні швидкозношувані предмети мають бути закріплені за матеріально відповідальними особами.

Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації, -- склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.

Основними завданнями обліку МШП є:

визначення первісної вартості придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів;

контроль за зберіганням їх як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;контроль за правильністю використання малоцінних та швидкозношуваних предметів під час їх експлуатації;

виявлення зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів за час їх експлуатації, а також правильне віднесення цього зносу на затрати підприємства кожного періоду.

Облік МШП здійснюється на рахунку 22"Малоцінні та швидкозношувані предмети". Цей рахунок призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать підприємству та складають запаси. До МШП належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 "МШП" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом -- за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 "МШП" та кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід". Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами.

1.2 Дискусійні питання щодо аудиту МШП в економічній літературі

Малоцінні активи є на кожному підприємстві, тому правилами їх обліку цікавляться всі бухгалтери. Але якщо малоцінним необоротним активам останнім часом приділяють багато уваги, то малоцінним швидкозношуваним предметам (МШП) пощастило менше. Питання обліку та аудиту МШП розглядалося багатьма вченими.

Згідно інструкцією до Плану рахунків до МШП належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спецодяг тощо [18].

П(С)БО №9 «Запаси» до складу запасів відносять МШП, що використовуються протягом не більше 1 року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року[19].

П(С)БО 2 «Баланс» визначено, що операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержання коштів від реалізації вироблених із них: продукції, робіт або послуг[20].

Вчений О.Криворот трактував, що засоби праці, що використовуються підприємствами в процесі виробництва короткий строк і мають малу ціну, належать до МШП.

Зубілевич СЯ. відносить до МШП усі предмети з терміном експлуатації не більше одного року нормального операційного циклу незалежно від їх вартості. їх відносять до оборотних активів.

Іван Павлюк до малоцінних необоротних матеріальних активів відносять частину МШП, які за своїми вартісними ознаками та економічними властивостями відшкодовують свою вартість у строк, більший від одного року, у зв'язку з чим їх недоцільно обліковувати в складі оборотних активів (МШП). Граничну вартість об'єктів необоротних активів, що мають обліковуватися на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», необхідно встановлювати наказом про облікову політику підприємства з обліку основних засобів .

Відповідно до інструкції № 291 до складу МШП входять: швидкозношуванні інструменти, господарський інвентар, спецоснащення, спецодяг тощо.

На думку Михайлової М., щоб класифікувати конкретний матактив як МШП (оборотний актив) або ж як основний засіб (необоротний актив), потрібно визначити очікуваний строк його корисного використання (експлуатації). Тобто період часу, протягом якого підприємство використовуватиме актив або з його застосуванням виготовлятимуть (виконуватимуть) очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг).

На практиці з цим виникає безліч запитань. Адже не багато предметів, які, вочевидь, претендують потрапити до МШП, виробники не встановлюють граничний термін експлуатації. Тобто залежно від конкретних умов, специфіки та інтенсивності використання предмета він може бути як менше, так і більше року.

Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), потрібно враховувати:

- спосіб використання предметів на підприємстві з урахуванням їх потужності або продуктивності;

- очікуваний фізичний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання предметів або інші суттєві чинники [8].

Щодо обліку МШП, то він здійснюється на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Визначення поняття «малоцінні» в стандартах немає, тому підприємство самостійно визначає, які предмети в нього малоцінні і мають обліковуватись на рахунку 22.

Податковим законодавством установлено, що до малоцінних предметів відносяться предмети вартістю до 1000 грн. за одиницю.

Малоцінні предмети, строк використання яких більший від одного року, та з врахуванням вартісних їх ознак відносять до малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковують на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»

Згідно з П(С)БО № 9 «Запаси» вартість МШП, переданих зі складу (комори) в експлуатацію, виключають зі складу активів підприємства, тобто списують з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місяцями експлуатації та відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. Отже, МШП під час використання, як і всі інші запаси, відносять у витрати [17].

РОЗДІЛ 2. Правове регулювання аудиту МШП та обліково-фінансова характеристика ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»

2.1 Нормативні акти, що регулюють аудит МШП

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про МШП підприємства та розкриття її у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси". Крім того, при відображенні в обліку та фінансовій звітності МШП необхідно врахувати вимоги інших П(С)БО: П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності"; П(С)БО 2 „Баланс"; П(С)БО 16 "Витрати".

У податковому обліку облік малоцінних та швидкозношуваних предметів регулюють два закони:

1) „Про податок на додану вартість";

2)„Про оподаткування прибутку підприємств".

Нормативно - правове регулювання обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Нормативно-правове регулювання обліку МШП

№ п/п	Правила бухгалтерського обліку	Нормативно-правові акти
1	Одиницею бухгалтерського обліку з їх найменування або однорідна група (вид)	П.7 П(С)БО-9 [
2	Облік здійснюють у вартісному виражені	СТ.4 ,5 Закону,Про бухоблік"
3	Придбані запаси зараховують за первісною вартістю	П.8 П(С)БО-9
4	Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Зокрема, це можуть бути інструменти, інвентар, спеціальне оснащення, спецодяг	П.6П(С)БО-9, Інструкція №291
5	Первісна вартість МШП формується залежно від способів їх придбання	П.9-13 П(С)БО-9
6	Для обліку наявності і руху малоцінних і швидкозношуваних предметів, що знаходяться у складі запасів, призначено рахунок 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети"	Інструкція №291
7	Вартість переданих в експлуатацію МШП виключаються зі складу активів (списуються з балансу) без нарахування зносу. Подальший облік МШП ведеться у кількісному виражені за місцями експлуатації та підзвітними особами протягом строку їх фактичного використання	П.23 П(С)БО-9
8	Вартість переданих в експлуатацію МШП відноситься до витрат періоду, що відображається в обліку записом за кредитом рахунка 22 і дебетом рахунків витрат. Залежно від напряму використання МШП їх вартість включається до собівартості продукції, що виготовляється (рахунок 23) або відображається у складі загальновиробничих (рахунок 91), адміністративних (рахунок 92), інших операційних (рахунок 94), інших (рахунок 97)витрат або витрат на збут (рахунок 93)	П(С)БО-16
9	Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів, за однорідними групами, визначеними виходячи з потреб підприємства	Інструкція №291
10	При повернені на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого використання, вони оприбутковуються і відображаються в обліку записом за дебетом рахунку 22 у кореспонденції з кредитом рахунку 71 „Інший операційний дохід"	Інструкція №291

На відміну від встановленого Положенням №250 вартісного або часового критерію, П(С)БО 9 та П(С)БО 7 встановлюють виключно часовий критерій для віднесення активів до малоцінних та швидкозношуваних предметів та часовий у поєднанні з вартісним для віднесення активів до малоцінних необоротних матеріальних активів.

Залишки МШП переносять відповідно до Методичних рекомендацій з перенесення сальдо рахунків і субрахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об'єднань, підприємств і організацій на рахунки і субрахунки Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України .

Державна податкова адміністрація України та Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності свою думку щодо податкового обліку МШП висловили в листі. У ньому вони стверджують, що у податковому обліку витрати на придбання МШП обліковуються як витрати на придбання матеріальних активів за правилами, встановленими підпунктом 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), з відображенням їх балансової вартості у відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів.

Витрати на придбання таких малоцінних предметів відображаються у рядку 12 декларації про прибуток підприємства, а приріст (убуток) їх балансової вартості - у 13 рядку декларації з відповідним знаком. При цьому сума бухгалтерської амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, нарахованої відповідно до п. 27 П(С)БО 7, зменшує балансову вартість таких матеріальних активів і відображається як убуток їх балансової вартості в рядку 13 декларації.

Наслідки використання такого роз'яснення тепер урегульовані законом і захищають інтереси платника. Вони встановлені підпунктом п. 4.4.2 "д" ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами": не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв відповідно до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що надалі таке податкове роз'яснення було змінене або скасоване. При цьому при оцінці доказів судом (арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Щодо віднесення до валових витрат затрат на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів, то граничну вартість МШП, відповідно до підпункту 8.2.1 ст. 8 Закону про прибуток, встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 1 наказу Мінфіну України, така гранична вартість була встановлена у розмірі 500' гривень. І встановлена вона була Міністерством фінансів, а не Кабінетом Міністрів. На сьогодні така межа не змінена.

Враховуючи, що питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать до компетенції Міністерства фінансів України, а не Кабінету Міністрів України, а також те, що вже встановлено часовий критерій для визначення належності до МШП, на мою думку, слід застосовувати цей критерій і до податкового обліку. Тим більше, що саме цей критерій є вирішальним для визначення належності активу до основних засобів з метою ведення податкового обліку.

Існує ряд інструкцій та положень Міністерства статистики та Міністерства фінансів про затвердження типових первинних документів про відпуск МШП на виробництво, видачу довіреностей на отримання ТМЦ, це зокрема:

положення про граничні терміни експлуатації устаткування у виробництві, галузеві технічні норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції;

наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів;

"Положення про документи та документообіг у бухгалтерському обліку", затвердженим Міністерством фінансів України - "Інструкцією про порядок видачі довіреностей на отримання ТМЦ та їх відпуск", затвердженим Міністерством фінансів України;

інструкція "По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69;

порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей зі змінами і доповненнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 69.

2.2 Стан організації бухгалтерського обліку та фінансова характеристика ВАТ „Житомирського комбіната хлібопродуктів"

ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів" розташоване на ст. Житомир Південно-Західної З.Д. (м. Житомир) в 700 м від залізничного вокзалу і займає територію близько 5 га, на якій знаходиться одинадцять складів для зберігання хлібопродуктів, як сипучих, так і тарних, загальною місткістю 30,9 тис. тонн. Крім того, на станції Кодня Південно-Західної З.Д. за 25 км від м. Житомира знаходяться зернові склади загальною місткістю 4,4 тис. тонн. По вул. Перемоги, 84 в м. Житомирі знаходиться борошномельний цех, який має гнучку схему виробництва, можливий помол пшениці і жита на борошно.

Товариство є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Житомирська реалізаційна база хлібопродуктів", заснованого відповідно до наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 18.05.1998 р. № 107-ВАТ шляхом перетворення державного підприємства "Житомирська реалізаційна база хлібопродуктів" у відкрите акціонерне товариство. Основними видами діяльності підприємства є заготівля, зберігання і переробка зерна на борошно

Основними видами діяльності підприємства є заготівля, зберігання і переробка зерна на борошно.

Крім основних видів діяльності на ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів" надаються наступні послуги:

сушка зерна;

ремонт вагового обладнання;

транспортні послуги;

здача в оренду складських приміщень;

нарізка вальцевих валків;

монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації тощо.

Статутний фонд Товариства складає 1463784 грн. (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні). Він поділений на 5855136 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна.

Управління Товариством здійснюють:

вищий орган Товариства;

спостережна рада;

правління Товариством;

ревізійна комісія.

Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства.

Організаційна структура ВАТ „Житомирський комбінат хлібопродуктів" передбачає підпорядкування керівників структурних підрозділів голові правління товариства (додаток 4).

Як і кожне підприємство ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» має свою облікову політику (додаток5) відповідно до якої підприємство здійснює свою облікову роботу.

Ведення обліку на підприємстві ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» здійснюється відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999р. №996 - XIV, з відповідними внесеними змінами, Наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" та Наказу Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р №87 "Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку ", Змін до деяких Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002р. № 989, заресєтр. в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2002р. № 962/7250 та Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затверджених Наказом №868 від 14 грудня 2005р., заресєтр. в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005р. № 1515/11795.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером - Река Антоніна Йосипівна.

На підприємстві ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» централізований облік з комбінованою організаційною структурою, обліковий апарат підприємства зосереджений в головній бухгалтерії, в якій здійснюється ведення всього аналітичного і синтетичного обліку на основі первинних та зведених документів, що надходять з окремих підрозділів підприємства. В самих підрозділах здійснюються лише первинну реєстрацію господарських операцій.

Основні принципи бухгалтерського обліку на підприємстві:

- застосовується меморіально-ордерна форма обліку;

- організовано аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей в кількісно-сумовому вигляді за допомогою карток обліку залишків матеріалів;

оцінка запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих) при відпуску у виробництво здійснюється за методом ФІФО;

амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується за допомогою прямолінійного методу;

амортизація малоцінних необоротних активів з терміном корисного використання більше одного року та вартістю до 600 грн. нараховується в першому місяці використання об'єктів у розмірі 100% їх вартості;

система оплати праці диференційована по групах працівників (інженерно-технологічні працівники, службовці, робітники основного та допоміжного виробництва) і включає перелік витрат на основну та додаткову заробітну плату й інші види заохочень та виплат (премії, витрати на виплату авторських винагород тощо).

Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями, які визначають права та обов'язки працівників та ділянку виконуваних робіт. Дотримання посадової інструкції повинно бути покладене в основу оцінки роботи працівника. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством. Розподіл обов'язків між конкретними виконавцями є прерогативою головного бухгалтера.

На підприємстві ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»працює 5 бухгалтерів :

головний бухгалтер;

заступник головного бухгалтера;

бухгалтер по заробітній платі;

бухгалтер по обліку з давальницькою сировиною, касових операцій, реалізації продукції, автотранспорту;

* бухгалтер, що веде облік основних засобів, облік хлібопродуктів, розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами, товарно-матеріальних цінностей.

Варто зазначити, що всі працівники бухгалтерії мають середню спеціальну освіту, крім головного бухгалтера, який має вищу освіту. При цьому стаж роботи працівників в середньому дорівнює 25-27 років. Кожен бухгалтер добре знає специфіку роботи підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» ведеться за меморіально-ордерною формою із використанням комп'ютерів.

В даний час на підприємстві ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» застосовується програма «1С - Бухгалтерія», проте частина роботи виконується вручну, оскільки програма, яка встановлена на підприємстві є недосконалою, в роботі якою виникають деякі труднощі. Зазначені причини обумовлюють неможливість оперативного доступу до інформації для прийняття управлінських рішень.

Для здійснення характеристики активів підприємства розглянемо таблицю 2.2.

З даних таблиці видно, що найбільшу частку в структурі активів підприємства займають оборотні активи - 70,0% або 2525,2тис.грн. в 2007р., в 2008р. -1244,4тис.грн. або 55,7%, в 2009р. - 1295,5тис.грн. або 59,7%. А необоротні активи в 2007р. - 1046,5тис.грн., або 29,3%, в 2008р. - 988,1 або 44,3%, в 2009р. -882,8тис.грн, або 40,5%. Якщо поглянути в цілому по балансу, то в 2007р. сума активів підприємства становила 3573,1тис.грн, в 2008р. - 2232,5тис.грн., в 2009р. - 2178,3тис.грн.. Отже, в загальному сума необоротних активів в ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» за останні три роки зменшилась на 163,7тис.грн., або на 15,6%. Сума оборотних активів за останні три роки також зменшилась, але на значно більшу суму - 1229,7тис.грн, або 48,7%.

Таблиця 2.2 Склад і структура активів в ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" за 2007-2009рр.

Види активів	2007р.	2008р.	2009р.	Зміна показників за 3 роки
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн. (+,-)	% (раз)
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи за залишковою вартістю	3,7	0,1	8,4	0,4	4,5	0,2	0,8	121,6
Незавершене будівництво	78,6	2,2	26,5	1,2	50,4	2,3	-28,2	64,1
Основні засоби за залишковою вартістю	964,2	27,0	953,2	42,7	827,9	38,0	-136,3	85,9
Усього за розділом І	1046,5	29,3	988,1	44,3	882,8	40,5	-163,7	84,4
II. Оборотні активи в тому числі
- виробничі запаси	99,8	2,8	88,9	4,0	105,2	4,8	5,4	105,4
- товари	49,3	1,4	2,3	0,1	71,7	3,3	22,4	145,4
Дебюторська заборгованість за товари, роботи, послуги	572,8	16,0	535,2	24,0	746,6	34,3	173,8	130,3
Дебюторська заборгованість:
- з бюджетом;	0,1	0,003	11,1	0,5	0,0		-0,1
- за виданими авансами.	1218,2	34,1	4,2	0,2	4,2	0,2	-1214,0	0,3
Інша поточна дебюторська заборгованість	512,8	14,4	437,8	19,6	145,8	6,7	-367,0	28,4
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті;	7,8	0,2	4,1	0,2	65,5	3,0	57,7	839,7
- в іноземній валюті.		0,0
Інші оборотні активи	64,4	1,8	160,8	7,2	156,5	7,2	92,1	243,0
Усього за розділом II	2525,2	70,7	1244,4	55,7	1295,5	59,5	-1229,7	51,3
3. Витрати майбутніх періодів	1,4	0,04	0,0		0,0		-1,4
Баланс	3573,1	100	2232,5	100	2178,3	100	-1394,8	61,0

В цілому сума активів підприємства за 2005-2007рр. зменшилась на 1394,8тис.грн., 39%, це відбулось за рахунок як зменшення значної суми оборотних активів, так і за рахунок зменшення суми необоротних засобів.

Далі доцільно розглянути структуру пасиву підприємства, яка наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад і структура джерел формування засобів в ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" за 2007-2009рр.

Види пасивів	2007р.	2008р.	2009р.	Зміна показників за 3 роки
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис.грн.	% (раз)
І. Власний капітал
Статутний капітал	1463,8	41,0	1463,8	65,6	1463,8	67,2	0	100,0
Інший додатковий капітал	417,7	11,7	417,7	18,7	417,7	19,2	0	100,0
Резервний капітал	20,8	0,6	20,8	0,9	20,8	1,0	0	100,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1287,8	-36,0	1974,9	-88,5	2059,7	-94,6	-771,9	159,9
Усього за розділом І	614,5	17,2	-72,6	-3,3	-157,4	-7,2	-771,9	-25,6
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	23,3	0,7	0,0		0,0		-23,3
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	265,6	7,4	397,8	17,8	447,4	20,5	181,8	168,4
Поточні зобов'язання за розрахунками:
- одержаних авансів	0,2	0,01	45,2	2,0	0,2	0,01	0,0	100,0
- з бюджетом	40,7	1,1	29,5	1,3	47,8	2,2	7,1	117,4
- зі страхування	23,9	0,7	16,1	0,7	27,0	1,2	3,1	113,0
- з оплати праці	53,3	1,5	39,9	1,8	49,9	2,3	-3,4	93,6
Інші поточні зобов'язання	2551,6	71,4	1776,6	79,6	1763,4	81,0	-788,2	69,1
Усього за розділом IV	2958,6	82,8	2305,1	103,3	2335,7	107,2	-622,9	78,9
V. Доходи майбутніх періодів	0		0		0
Баланс	3573,1	100	2232,5	100	2178,3	100	-1394,8	61,0

З даних таблиці видно, що сума статутного, іншого додаткового та резервного капіталів в ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» за 2007-2009рр. залишалася незмінною. Найбільшу частку в структурі власного капіталу займає статутний капітал та нерозподілений прибуток(непокритий збиток), який власне через свою значну питому вагу і призвів до того, що в підприємства сума власного капіталу в 2008 та 2009 роках має від'ємне значення. Така ситуація призвела до того, що товариство в структурі пасиву має значні поточні зобов'язання, найбільша частка яких припадає на інші поточні зобов'язання. Довгострокові зобов'язання в ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» відсутні. Статутний фонд Товариства складає 1463784 грн. (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні). Він поділений на 5855136 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна. Загалом сума пасивів в 2007р. становила 3573,1тис.грн, в 2008р. - 2232,5тис.грн., в 2009р. - 2178,3тис.грн., тобто за останні 3 роки сума пасиву, як і активу зменшилася на 1394,8тис.грн. або на 39%.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої виявляється в можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивами) за допомогою майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги -- заборгованості перед постачальниками, перед банком, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами, перед робітниками та ін. Розглянемо наступну таблицю.

Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" за 2007-2009рр.

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Збільшення(+), зменшення (-)
1	Коефіцієнт загальної ліквідності	1,0-2,0	0,85	0,54	0,55	-0,30
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6 - 0,8	0,78	0,43	0,41	-0,37
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25 - 0,5	0,003	0,002	0,03	0,03
4	Чистий оборотний капітал, тис. грн.	>0 (збільшення)	-433,40	-1060,70	-1040,20	-606,80

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності) як 2007, так і на кінець 2009 року не відповідає нормативному значенню, тобто у підприємства не має можливості покрити своїх поточних зобов'язань за рахунок його оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов'язань підприємства припадає в 2007р 0,85грн. оборотних активів, в 2008р - 0,54грн. а в 2009р - 0,55 грн.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності в 2007р становить 0,78, що відповідає нормативному значенню, а в 2008р. та 2009р. є меншим за нормативне і свідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 43% та 41% поточних зобов'язань підприємства.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в 2007-2009рр є меншим за нормативне. Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2007-2009 pp. становив 0,003 0,002, то підприємство не спроможне було погасити поточну заборгованість протягом відповідного періоду за рахунок наявних грошових коштів. А в 2009р. підприємство спроможне було погасити лише 3% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. Отже, можна говорити про негативну тенденцію до зменшення ліквідності підприємства і погіршення його платоспроможності за умови дотримання такої політики.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю обігових активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року. Отже, розглянемо наступну таблицю.

Таблиця 2.5 Аналіз платоспроможності ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" за 2007-2009 рр.

№ п/п	Показники	Нормативне значення	2007р.	2008 р.	2009 р.	Збільшення(+), зменшення (-)
1	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,25-0,5	0,21	-0,03	-0,07	-0,28
2	Коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом	0,5-1,0	0,21	-0,03	-0,07	-0,28
3	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	>0,1	-0,17	-0,85	-0,80	-0,63
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0 збільшення	-0,71	-14,61	-6,61	-5,9

З даної таблиці можна зробити висновок, що ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» є неплатоспроможним, про це свідчать розраховані показники, які наведені в таблиці 2.5.

Коефіцієнт фінансової стійкості менший за норматив, оскільки позичені кошти значно перевищують власні. Коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом також значно менший за норматив, що показує про те, що підприємство не здатне покрити свої зобов'язання власним капіталом.

Розраховані коефіцієнти мають низькі значення через те, що підприємство в 2008 та 2009 роках отримало 1974,9 та 2059,7тис.грн. непокритого збитку.

РОЗДІЛ 3. Організація процесу аудиту

3.1 Планування аудиторської роботи

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування в значній ступені залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно брати таку інформацію:

- умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.);

- останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

- визначені найбільш важливі питання аудиту;

- рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

- зміст облікової політики замовника та її зміни;

- розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки);

- умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

- необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

- зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

1) Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);

2) Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;

3) Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

4) Координацію і контроль виконуваних робіт.

Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки.

Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням.

малоцінний швидкозношуваний аудит

Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені замовником терміни з врахуванням професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора.

На цьому етапі також готується попередній бюджет витрат часу. Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять:

- оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій;

- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера (нарахування резервів і таке подібне).

Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Усі зміни обов'язково документуються з висвітленням причин.

Узагальнення результатів планування аудиту оформлюється меморандумом ( доповідною запискою), у якому розглядаються наступні питання:

- короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів ( постачальників, замовників, банків тощо);

- оцінка властивого ризику у галузі і безпосередньо на підприємстві;

- оцінка ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;

- проблеми пов'язані з нетиповими господарськими операціями;

- призначення аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів, комп'ютерів у процесі аудиту;

- загальні терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника, дата завершення аудиту.

Меморандум розглядається контролюючим партнером, відділом(чи особою) контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після внесення необхідних коригувань план і програма приймаються до прийняття.

3.2 Процедура вибору замовника

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з "аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:

- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?

- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?

- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

- мета аудиту;

- очікувана дата закінчення аудиту;

- відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

- обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту. Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації. В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг.

ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ (далі послуги).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН

Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та 30 Закону України "Про аудиторську діяльність".

Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.

ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).

Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього пункту Угоди підпадає під дію п. 4.2 цієї Угоди.

ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний:

- утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу;

- зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу;

- не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА;

- зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА;

- не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.

У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд.

Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним. Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба. У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.

За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов'язань ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем.

У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану суму віднести на реалізацію.

Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.

Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.