Основні напрямки аудиту фінансової звітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Мукачівський технологічний інститут

кафедра обліку, аналіз і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

Основні напрямки аудиту фінансової звітності

Виконав:

студент 6-курсу ЗФН

спеціальності ОА-61

Науковий керівник

Голубка Я.В.

Мукачево - 2004

Зміст

Вступ

1.Мета і завдання аудиту фінансової звітності основні напрямки аудиту фінансової звітності

1.2 Джерела інформації для проведення аудиту фінансової звітності

2.Методологічні проблеми аудиторської перевірки фінансової звітності

2.1 Перевірка правильності складання балансу

2.2 Аудит звіту про фінансові результати

2.3 Перевірка звітності про рух грошових коштів

3. Аудит показників фінансового стану підприємства

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

У сучасних умовах реформування економіки України до ринкових умов господарювання та трансформації бухгалтерського обліку на Міжнародні стандарти фінансової звітності з особливою гостротою постає проблема достовірності облікової інформації як на рівні підприємства, так і на рівні зовнішніх по відношенню до підприємства суб”єктів ринку.

Особливої актуальності вона набуває за умов посилення контролю з боку держави за дотриманням підприємством незалежно від форм власності відомчої підпорядкованості вимог чинного законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Аудит як метод господарського контролю проводиться з метою виявлення і вивчення фактичного стану справ, порівняння його з постановленими цілями для оцінки проведеної діяльності, вжиття заходів з усунення виявлених відхилень, надання практичної допомоги суб”єкту господарювання.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи с Відкрите акціонерне товариство Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія". Воно створено внаслідок реорганізації ВАТ виробничо-торгівельного об'єднання "Мрія", шляхом перетворення внаслідок викупу майна. Основним видом діяльності підприємства є виробництво і реалізація всіх видів дорослого і дитячого одягу.

Метою даної курсової роботи с:

визначити основні напрямки аудиту фінансової звітності підприємства;

скласти методику здійснення аудиту фінансової звітності, зокрема бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати;

провести оцінку та аудит найважливіших показників фінансового стану підприємства.

аудит контроль фінансова звітність

1.Мета і завдання аудиту звітності

1.1 Основні напрямки аудиту фінансової звітності

Метою аудиту фінансової звітності є надання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах стандартам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Думка аудитора про достовірність або недостовірність бухгалтерської звітності повинна базуватися на зібраних в ході аудиту необхідних і достатніх підтверджень. При цьому збір і аналіз аудиторських підтверджень повинен здійснюватись на систематизованій основі, обґрунтовуючи впевненість аудитора щодо складеного висновку відносно достовірності бухгалтерської звітності, яка перевіряється.

На основі отриманих в ході досліджень підтверджень аудитор повинен сформувати думку про відповідність бухгалтерської звітності наступним критеріям (аудиторським судженням): повнота, існування, права і обов'язки, подання, оцінка.

Зазначені критерії можна деталізувати на наступні:

- загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність в цілому вимогам, висунутим до неї і чи не містить суперечливої інформації);

- обгрунтованість (чи існують підстави для включення у звітність вказаних у ній сум);

- повнота (чи включені у звітність всі належні суми, зокрема, чи всі активи і пасиви належать підприємству);

- оцінка (чи правильно оцінені і безпомилково підраховані всі об'єкти обліку);

- класифікація (чи є підстави для віднесення суми на той рахунок, на якому вона записана);

- поділ (чи віднесені всі операції, що проводилися незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому вони були проведені);

- охайність (чи відповідають суми окремих операцій даним, які наведені в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, наведеним в Головній книзі);

- розкриття (чи занесені об'єкти обліку в фінансову звітність і чи правильно вони відображені у звітних формах).

Завданнями аудиту фінансової звітності є:

- дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку;

- прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів;

- вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства;

- порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної фінансової звітності;

- оцінити можливість постійного функціонування підприємства;

- оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності.

При проведенні аудиту фінансової звітності вивчаються наступні питання:

- чи наявні документи про реєстрацію підприємства як платника податків;

- чи дотримуються терміни подання звітності податковим органам, управлінню статистики, органам управління спеціальними позабюджетними фондами тощо;

- чи правильно відображені дані в поточному бухгалтерському обліку і чи внесені зміни, виправлення до фінансової звітності.

Аудитор при проведенні аудиту фінансової звітності підприємства повинен перевіряти достовірність початкових та порівняльних показників цієї звітності. При цьому слід враховувати, що початкові та порівняльні показники повинні відображати результати фінансово-господарської діяльності підприємства за попередній період, а також, свідчити про постійність його облікової політики в звітному та попередньому періодах.

1.2 Джерела Інформації для проведення аудиту фінансової звітності

Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності.

Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є:

1) дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор.

Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно;

2) дата складання та надання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього.

До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну, всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки.

Фінансова звітність повинна бути затверджена підписами керівника і головного бухгалтера підприємства і обов'язково датується;

3) дата початку аудиторської перевірки річної фінансової звітності- дата початку збору аудиторських підтверджень, які підтверджують достовірність річної фінансової звітності;

4) дата складання аудиторського висновку - дата, після якої припиняються всі дослідження матеріалів, пов'язаних з аудитом, і формування нових підтверджень. До цієї дати аудитор має повністю оформити і передати клієнту аналітичну частину аудиторського висновку;

5) дата підписання аудиторського висновку - дата, після якої до річної фінансової звітності клієнт не може вносити зміни без узгодження з аудитором;

6) дата надання річної бухгалтерської звітності - дата, не пізніше якої господарюючий суб'єкт зобов'язаний надати бухгалтерську звітність власникам (акціонерам), а також територіальним органам державної статистики за місцем його реєстрації.

Склад осіб, яким має бути надана річна фінансова звітність, визначається установчими документами цього суб'єкту та законодавством;

7) дата затвердження річної фінансової звітності радою акціонерного товариства - дата, не пізніше якої річний звіт акціонерних товариств підлягає попередньому затвердженню до дати проведення загальних зборів акціонерів;

8) дата затвердження річної фінансової звітності загальними зборами акціонерів - дата, не пізніше якої згідно з установчими документами відкритого акціонерного товариства мають бути проведені загальні збори акціонерів.

Згідно з Законом України "Про господарські товариства" загальні збори акціонерів проводяться з метою затвердження річного звіту та визначення порядку розподілу прибутків та збитків акціонерних товариств;

9) дата публікації річної фінансової звітності - дата, не пізніше якої відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" річна бухгалтерська звітність підлягає обов'язковій публікації в газетах та журналах, доступних для користувачів фінансової звітності.

Ця вимога поширюється лише на відкриті акціонерні товариства. Для акціонерних товариств, які не є відкритими, публікація річної фінансової звітності не обов'язкова.

Відкрите акціонерне товариство може опублікувати фінансову звітність тільки, якщо виконані дві необхідні процедури: фінансова звітність перевірена і підтверджена аудитором (аудиторською фірмою); фінансова звітність затверджена загальними зборами акціонерів.

Між датами, які мають відношення до аудиторської перевірки, існують певні співвідношення.

1. Дата випуску фінансової звітності повинна наступити пізніше дати календарного закінчення звітного фінансового року.

Зрозуміло, що для складання заключних бухгалтерських проводок, формування фінансових результатів, оформлення всіх звітних форм, ув'язування і координації звітних показників, обліковій службі підприємств необхідний деякий час. Його тривалість залежить від якості бухгалтерського обліку, ступеня автоматизації облікового процесу, складності техніки обліку, кваліфікації бухгалтерського персоналу, наявності філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на самостійний баланс, показники якого повинні бути включені до звітності головного підприємства, та багатьох інших факторів.

2. Дата початку аудиторської перевірки повинна наступити після дати складання та подання фінансової звітності.

Хоч в договорі на проведення аудиту вказується, що дата початку надання послуг по договору є дата, що йде за датою представлення аудитору повністю укомплектованої річної фінансової звітності, це абсолютно не виключає того, що аудитор вже провів або проводить передпланову підготовку аудиту, яка включає в себе вивчення бізнесу клієнта, аналіз облікової політики, і оцінку ефективності внутрішнього контролю. До цього моменту вже може бути повністю складений і затверджений план аудиторської перевірки, а також частково або повністю здійснена велика кількість аудиторських процедур.

2. Методологічні проблеми аудиторської перевірки фінансової звітності

Об'єктивними підставами виникнення та розвитку аудиту - як елементу загальної системи контролю, с перш за все захист інтересів широкого кола користувачів публічної фінансової звітності. Форма цього захисту полягає в тому, що прийняття рішень повинно відбуватись па підставі інформації, достовірність якої підтверджується шляхом проведення незалежної перевірки - аудиту.

Процес становлення аудиту має певні протиріччя, які с наслідком історичного домінування державних форм контролю, перш за все ревізії та податкового контролю. Як правило, мова йде про отримання гарантій щодо правильності обчислення та сплати податків, правильності застосування бухгалтерських рахунків для відображення фактів здійснених господарських операцій, підтвердження записів у бухгалтерському обліку первинними документами.

Разом з чим Законом України "Про аудиторську діяльність" визначено, що аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству І встановленим нормативам". Таке трактування дещо суперечить концептуальним основам міжнародних стандартів аудиту, проте фіксує головне - перевірка повинна оцінювати інформацію па предмет її достовірності.

Практика аудиторської діяльності щодо аудиту фінансової звітності, як правило, обмежується обов'язковим аудитом під час реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій до Державної комісії з цінних паперів та фондовою ринку.

Цілком слушним є те, що ця Державна комісія розробила та затвердила своїм рішенням від 25.01.2002 року №5 "Вимоги до аудиторського висновку", який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій (крім комерційних банків).

Зі свого боку Аудиторська палата України ухвалила "Методичні рекомендації по підготовці аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків), згідно з протоколом засідання Аудиторської палати України від 23.02.2002 року за №99.

Вище наведені документи не тільки відбивають офіційне розуміння та тлумачення аудиту та його результатів, вони також підлягають застосуванню у практиці аудиту.

Перш за все необхідно звернути увагу на те, що Вимогами до аудиторського висновку передбачається розкрити у змістовній частині аудиторського висновку інформацію у наступній послідовності:

повнота та відповідність фінансової звітності встановленим нормативам бухгалтерського обліку, зокрема, Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку в Україні;

наявність та незмінність (або обгрунтованість змін) облікової політики відкритого акціонерного товариства (підприємства-емітента облігацій) за період, що перевіряється.

Методичними рекомендаціями визначено необхідність підтвердження правильності ведення бухгалтерського обліку та надання характеристики стану бухгалтерського обліку. Поряд з ним в процесі аудиту повинна встановлюватись правильність ведення податкового обліку у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Таким чином, цілком логічними с питання:

* що є метою аудиту фінансової звітності

* які головні завдання необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Сучасна теорія аудиту визначає об'єктом аудиту не бухгалтерський облік, а фінансову звітність. Отже, метою аудиту с висловлення судження щодо достовірності та об'єктивності фінансової звітності.

Фінансова звітність - це система показників, які узагальнюють результати здійснених протягом звітного року господарських операцій, а також стан активів, власного капіталу та зобов'язань підприємства на дату складання такої звітності. Формування таких показників регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. ПСБО передбачають багатоваріантність методів обліку активів, зобов'язань та господарських операцій, і як наслідок об'єктивно існує ймовірність розкриття інформації у фінансовій звітності таким чином, що вона не буде достовірно відбивати результати діяльності підприємства. Поряд з цим порядок ведення бухгалтерського обліку буде відповідати ПСБО, правильно будуть застосовуватись рахунки бухгалтерського обліку, всі записи будуть підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наприклад, нарахування амортизації буде здійснюватись лінійним методом відносно основних засобів, які знаходяться значним впливом факторів морального зносу.

Отже, достовірність показників фінансової звітності підприємств у першу чергу визначається його обліковою політикою. Таким чином, мета аудиту може бути досягнута шляхом вирішення задач у наступній послідовності:

* встановити, чи відповідають прийняті па підприємстві елемент облікової політики вимогам діючих ПСБО;

* встановити, чи відповідають обрані принципи, методи і процедури

облікової політики організаційній формі здійснення підприємницької діяльності, формі використання активів та порядку погашення зобов'язань;

пересвідчитись в обгрунтованості змін у обліковій політиці;

встановити правильність застосування у бухгалтерському обліку

визначених елементів облікової політики (порядок визнання, класифікації та оцінки активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів і витрат);

здійснити оцінку надійності системи внутрішнього контролю;

перевірити відповідність показників фінансової звітності даним

бухгалтерського обліку.

Саме тому, па мою думку, даний підхід до порядку визначення завдань аудиту дозволить досягнути головну мету - підтвердження достовірності фінансової звітності по всіх суттєвих аспектах.

Виходячи з цілей і завдань аудиту звітності підприємства, необхідно методику проведення аудиту звітності розглянути як методику встановлення достовірності відображення у звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємств і правильності розрахунків показників. Річна фінансова звітність складається па завершальній стадії фінансового обліку. Вона включає чотири типові форми, які заповнюються і подаються за встановленими адресами.

Це - баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4).

Фінансова (бухгалтерська) звітність в Україні складається з певною метою:

для користувачів фінансової звітності;

для узагальнення її на галузевих та загальнодержавних рівнях.

Якість фінансової інформації зменшує інформаційний ризик споживачів фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні показники та приводить до прийняття неадекватних управлінських рішень на загальнодержавному рівні.

Серед основних якісних критеріїв оцінки показників фінансової звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є: корисність; релевантність, тобто своєчасність та прогнозування; надійність, тобто достовірність, перевіряння та нейтральність. Достовірність тлумачиться як репрезентативна, що означає відповідність її між фактичним проявом та відповідним описом.

До якісних критеріїв інформації, відображеній у фінансовій звітності (в тому числі у звітності з фінансових результатів), прийнятих в міжнародній практиці з аудиту, належать такі, як: наявність та можливість викривлень; повнота відображення інформації; точність відображення інформації; відповідність інформації даним облікових регістрів та ін. Посилаючись па законодавство України, а саме на Закон України "Про аудиторську діяльність", основними критеріями, за якими оцінюються показники річного балансу та річної звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є достовірність та повнота балансу і звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відповідно до Закону України "Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні", є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої

та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Таким чином, узагальнюючи якісні параметри оцінки інформації звітності з фінансових результатів, слід відмітити, що головними з них є достовірність або надійність, точність, повнота та корисність.

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта (їх склад та структуру ми розглянули в попередньому розділі). При цьому, передусім, звертається увага иа заповнення адресної частини форм. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його Статуту , а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Слід мати на увазі, що запис в засновницьких документах про те, що підприємство може займатися "... іншими видами діяльності, не забороненими законодавством..." не дає підстав акціонерному товариству, створеному, наприклад, для виробництва холодильників, займатися операціями з цінними паперами.

Визначення виду діяльності підприємства необхідно для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.

На наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності за формою: наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень та проводять логічний аналіз показників звітності з мстою визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком, тобто де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і звітності. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш ретельно, і ті, де можливо довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто провести зіставлення і перевірити взаємозв'язок показників, відображених в різних формах бухгалтерської звітності (див. Додаток А).

2.1 Перевірка правильності складання балансу

Перевірка правильності складання балансу базується па наступних основних моментах:

/. Дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;

Дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обгрунтовані результатами інвентаризації;

Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

Дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

5.Дапі балансів па початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і кінцевого балансів повинні бути пояснені.

* Перевірка правильності відображення в балансі необоротних засобів

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включає два основних моменти:

Необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємства, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

2. Необхідно впевнитися у доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта:

Поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

4. Вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;

Необхідно встановити, чи не було змін в методології обліку основних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, то перевіряється;

Необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і

вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється па підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання розрахунку за 1 - 2 квартали.

* Перевірка правильності відображення в балансі фінансових інвестицій

До фінансових інвестицій відносяться інвестиції підприємства в державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають відповідно по статтях "Довгострокові фінансові інвестиції"" і "Поточні фінансові інвестиції".

При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність всіх реквізитів. При перевірні балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

Перевірка правильності відображення в балансі запасів

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) в місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально відповідальними особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.

* Перевірка правильності відображення в балансі незавершеного виробництва

По статті "Незавершене виробництво" у балансі повинні відображатись залишки коштів на кінець звітного періоду по рахунках 23 "Виробництво". При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватись Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною клієнтом, та нормативне закріпленим Наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним в балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитись, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та залишки незавершеного виробництва правильно оцінені.

Велике значення має контроль реальності оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обгрунтування розподілу витрат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунку собівартості виготовленої продукції. Наведені тут дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат по окремих видах (однорідних групах) продукції, статтях витрат і калькуляційних групах

матеріалів. Такий облік на великих і середніх підприємствах зазвичай ведуть в оборотних відомостях по окремих цехах, а па невеликих підприємствах - по підприємству в цілому. Залишки незавершеного виробництва на підприємствах з одиничним (індивідуальним) характером виробництва оцінюють за фактичними виробничими витратами. Але в галузях промисловості з серійним і масовим характером виробництва для спрощення калькуляційних розрахунків незавершене виробництво можна оцінювати за діючою нормативною (плановою) виробничою собівартістю. Всі відхилення від норм виробничих витрат списуються па собівартість готової продукції.

Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої, харчової та інших галузей промисловості з коротким циклом технологічного процесу, необхідно пам'ятати, що декотрі галузеві рекомендації з планування, обліку і калькулювання продукції передбачають залишки незавершеного виробництва тільки в основних прямих витратах. Наприклад, у текстильній промисловості незавершене виробництво оцінюють лише за вартістю вкладеної сировини і матеріалів. Всі витрати по обробці, в тому числі витрати на оплату праці виробничих робітників, повністю відносять на готову продукцію.

* Перевірка правильності відображення в балансі готової продукції

По балансовій статті "Готова продукція" відображаються залишки готових виробів, що знаходяться па складі та обліковуються на рахунку 26 "Готова продукція". При перевірці необхідно впевнитись, що продукція, що обліковується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.

В залежності від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в поточному обліку можуть оцінюватись за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком відхилень фактичної собівартості від облікових ціп па окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком "плюс" чи "мінус") до залишків продукції. При виконанні одиничних замовлень і робіт може застосовуватись оцінка за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

* Перевірка правильності відображення в балансі залишків грошових коштів та дебіторської заборгованості

При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не слід обмежуватись лише порівнянням їх залишків по Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку, що здійснює обслуговування слід взяти підтвердження цих залишків по касі та звірити залишки з даними інвентаризації.

Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та по поточному рахунку (не менше 3-4 місяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дозволить також зробити певні висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку по статті "Грошові кошти в національній валю І і" необхідно звернути увагу на рахунок 33 "Інші кошти", впевнитись в наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.

Слід пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

* Перевірка достовірності відображення в балансі поточних зобов'язань

При перевірці залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу па заборгованість підприємств по депонованій заробітній платі, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.

По статтях зобов'язання з розрахунків з бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових документах.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків з різними кредиторами.

При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками та іншими підприємствами слід враховувати терміни позовної давності, які діють на території України.

* Перевірка правильності відображення в балансі власного капіталу

Власний капітал складається із статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), нсоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45).

Статутний капітал являє собою об'єднання внесків власників підприємств (учасників, засновників) в його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому, передусім, перевіряється відповідність величини статутного капіталу підприємства, відображеної по статті "Статутний капітал" пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року величина статутного капіталу в акціонерних товариствах повинна запишатися незмінною, а збільшення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів. Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій, а також шляхом приєднання до статутного капіталу частки нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений. Аналогічно перевіряються й всі інші статті балансу.

2.2 Аудит звіту про фінансові результати

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової звітності, може виникнути три ситуації, коли:

інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово- господарської діяльності;

інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію господарських фактів та з інших причин;

інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових результатів є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, заданими численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених в тіньовому секторі економіки, складає від 40 до 55 відсотків за оцінкою ріпних фахівців. Якщо мова йде про викривлення показників з фінансових результатів, то слід визначити його мсту - цс заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У випадку, коли базові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення - покращання показників фінансової звітності для подачі її користувачам.

Однак, під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення. Основними напрямками емпіричного дослідження с:

визначення зовнішніх обставин, пов'язаних з діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово- господарської діяльності;

вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають

відношення до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації в цій звітності;

виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності;

визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій та податковій звітності.

Фінансовий облік виконує дві основні функції: вимірює і відображає фінансовий результат;

відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерський облік згідно з новими стандартами побудований на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку і звітності. Він спрямований на:

об'сктицне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;

відображення ринкових ризиків;

врахування впливу ринку на діяльність.

Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням правильності відображення господарських фактів в бухгалтерському обліку.

2.3 Перевірка звітності про рух грошових коштів

Однією зі складових частин фінансової звітності підприємств з 2001 року є "Звіт про рух грошових коштів". Мстою складання цього звіту с падання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Його зміст, форма та вимоги до розкриття статей містяться у ПСБО 4 затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 року за №87. У зв'язку з >тим, ця форма є новою для українського бухгалтерського обліку, її аудиторська перевірка потребує посиленої уваги з боку аудиторів.

Основним завданням при аудиті цього звіту є перевірка та підтвердження даних про рух грошових коштів відображених в ньому.

При проведенні аудиту фінансової звітності і, зокрема, звіту про рух грошових коштів необхідно оцінити систему бухгалтерського обліку, стан внутрішнього контролю на підприємстві, суттсвість, аудиторський ризик, скласти план та програму перевірки, провести аудиторські та аналітичні процедури, узагальнити результати аудиту та викласти їх у підсумковій документації аудиту.

В результаті проведення перевірки аудитори повинні отримати аудиторські докази стосовно того, що позиція звіту про рух грошових коштів розкрито, класифіковано і описано у відповідності з правилами їх підготовки. Обгрунтованість показників звіту про рух грошових коштів не повинна бути встановлена з абсолютною точністю, тобто вона повинна бути достовірною тільки в усіх суттєвих аспектах. Рівень суттсвосіі визначається аудитором па основі його власних професійних суджень з врахуванням результатів оцінки стану внутрішнього контролю на підприємстві. У відповідності з п. 7 ННА №11 "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки" аудитор визначає суттєвість як на рівні всієї фінансової звітності, так і стосовно залишків по рахунках, взятих окремо, видах угод і операцій.

При аудиті цієї форми звітності постає певне коло питань та проблем. Для складання звіту про рух грошових коштів в Україні використовується непрямий метод, який в міжнародній практиці визнається більш простішим порівняно з прямим. В умовах суто грошових форм розрахунків непрямий метод дійсно більш простий, але при умові використання не грошових форм розрахунків, цей звіт може мати дещо викривлений вигляд.

Виходячи з того, що при застосуванні непрямого методу звіт складається на основі даних Балансу, Звіту про фінансові результати, Головної книги та матеріалів аналітичного обліку, то підтвердження достовірності цієї форми звітності базується перш за все на достовірності вищезгаданих форм фінансової звітності та облікових регістрів.

З точки зору контролю звіт складений непрямим методом складніше перевіряти, і крім того він може містити помилки допущені при складанні інших форм звітності. Також можуть мати місце певні ускладнення, коли підприємство займається поряд з операційною, також і інвестиційною та фінансовою діяльністю. У цьому випадку, для перевірки показників звіту буде недостатньо використати певні показники балансу, а необхідно звертатися до аналітичного обліку по відповідних рахунках. Тобто це буде вимагати додаткових вибірок по окремих позиціях звіту. Наприклад, це відноситься до рядка 080 "Зменшення (збільшення) оборотних активів" (необхідно відокремити операційну дебіторську заборгованість, а також інші зміни в оборотних активах, пепов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю), рядка 100 " Зменшення (збільшення) поточних зобов'язань" (також необхідно відокремити зобов'язання, які виникли внаслідок саме операційної діяльності), рядка 140 "Сплачені податки па прибуток" (потрібно відокремити ті податки на прибуток, які у відповідності з ПСБО 4 конкретно не ототожнюються з фінансовою та інвестиційною діяльністю).

Все це буде вимагати від аудитора додаткового вивчення специфіки діяльності конкретного підприємства через те, що кожне з них має свої особливості у змінах оборотних активів, поточних зобов'язань та інших компонентів, які не відносяться до операційної діяльності. Потрібну інформацію можна отримувати як на етапі планування аудиту, так і доповнювати на інших етапах аудиторської перевірки.

У випадку, якщо на підприємстві не ведеться аналітичного обліку у розрізі видів діяльності (наприклад, при наявності значної кількості дебіторів та кредиторів), аудитору необхідно складати робочі документи таким чином, щоб вони дозволяли згрупувати певні факти господарського життя за видами діяльності підприємства.

Важливим є використання звіту про рух грошових коштів і при проведенні фінансового аналізу підприємства в рамках аудиторської перевірки. За допомогою цієї форми звітності можливо оцінити грошові потоки підприємства, зокрема визначити ті види діяльності, які генерують їх основну величину. Так, позитивний грошовий потік може бути отримано за рахунок від'ємного грошового потоку від операційної діяльності та позитивного грошового потоку від інвестиційної та фінансової діяльності. В подібній ситуації відбувається маскування реальної збитковості господарської діяльності підприємства.

Отже, у випадках ведення підприємством поряд з операційною також й інвестиційної та фінансової діяльності, значно підвищується трудомісткість аудиту звіту про рух грошових коштів. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми міг би бути дозвіл підприємствам застосовувати поряд із непрямим методом також і прямий метод складання цього звіту. Це, у деяких випадках, спростило б складання цього виду звіту, а також і його аудит.

3. АУДИТ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Бухгалтерські звітні форми про діяльність підприємства дають можливість зовнішнім користувачам звітності нсупсреджено оцінити фінансовий стан підприємства навіть без використання інформації, яка є комерційною таємницею.

Зовнішній аудит фінансового стану на основі звітності підприємства дає змогу здійснити:

загальну оцінку фінансового стану та його зміну за звітний період;

аналіз фінансової стабільності, ліквідності (балансу), коефіцієнтів фінансової мобільності підприємства.

Сучасна фінансова звітність в Україні максимально наближена до міжнародних стандартів, що дає змогу в процесі аудиторської перевірки використовувати форми звітності №1-5.

Основними показниками, які розраховує аудитор є наступні:

Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу

Кавт = Власний капітал / Пасив

Коефіцієнт Кавт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто Кавт > 0,5 .

Мінімальне значення коефіцієнта автономії (Кавт = 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

На ІЗАТ "МТФ"Мрія" цей коефіцієнт такий :

Кант. = 6931/7223 =0,96 (2001 рік)

Кавт. = 6890/7207 -0,96 (2002 рік)

Кавт. = 6674+2101/9852 =0,89 (2003 рік)

Отже, коефіцієнт Кавт за звітний період трохи зменшився.

Підприємство легко може виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, тобто с незалежне від позикових джерел. Ризик появи фінансових труднощів у майбутньому зменшився.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості

К ф.ст. -- Власний капітал + Довгострокові ^обов^І^аІ^ІІ^І / Пасиви

Даний коефіцієнт показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Нормативне його значення встановлюється па рівні 0,85-0,90.

ВАТ "МТФ"Мрія" характеризується таким К ф.ст (Див. Додаток Б) :

К ф.ст - 6931/7223 -0,96 (2001 рік)

К ф.ст - 6890/7207 -0,96 (2002 рік)

К ф.ст -6674+2101 +214/9852 -0,91 (2003 рік)

Таким чином, фінансова стійкість підприємства с високою, незважаючи па її невелике зниження.

З наведеного прикладу доходимо загального висновку: за звітний період фінансова стійкість підприємства підвищилась, але слід вжитії термінових заходів щодо її нормалізації.

3. Рентабельність капіталу (активи:) за чистим прибутком

Ка = Чистий прибуток / Активи

Даний коефіцієнт може бути і негативною величиною. Це виникає, якщо підприємство несе збитки, і тоді вона відображає рівень збитковості активів підприємства.

Даний коефіцієнт показує ступінь ефективності стратегії підприємства в цілому, включаючи те, як побудована структура його фінансування наскільки ефективно розміщена довгострокова і короткострокова заборгованість.

В цілому співвідношення чистого прибутку і загальної вартості активів відображає здатність підприємства витягувати дохід, виходячи із активів, які воно мас у своєму розпорядженні.

Для ВАТ"МТФ"Мрія" цей показник слідуючий:

Па = 8/9852 =0,0008 (2003 рік)

На = 70,3/7178 =0,0098(1-й квар.2003 р.)

На - 55,2/7478 =0,0074 (1-е півр. 2003 р.)

На = 33/8992 -0,0037 (3-й квар. 2003 р.)

Таким чином, на одиницю коштів, інвестованих у активи в 2003 році припадає 0,08%, а у послідуючі три квартали 2003-го року, відповідно 0,98%, 0,74%, 0,37%.

4. Рентабельність власного капіталу

Кв.к. = Чистий прибуток/Власний капітал

Основний зміст коефіцієнта рентабельності власного капіталу поля гас в тому, що він показує частку прибутку у власному капіталі, вкладеному в підприємство його власниками (акціонерами), тобто міру тієї нагороди, яку

вони дістають за прийняття на себе ризику. Крім того, це співвідношення відображає і потенційні можливості розширення діяльності підприємства, яке проявляється у збільшенні об'єму продаж його товарів і послуг.

Для ВАТ "МТФ"Мрія"( Див. Додаток Б) цей показник дорівнює:

К.в.к. = 8/6674 =0,0012 (2003 рік)

Ив.к. = 70,3/6883 =0,0102(1 -й квар.2003 р.)

Кв.к. = 55,2/6856=0,0081 (1-е півр. 2003 р.)

К.в.к. = 33/6787 =0,0049 (3-й квар. 2003 р.)

Отже, у 2003 році на одиницю власного капіталу припадало 0,12% чистого прибутку. У 1-у кварталі цей показник зріс до 1,02%, але у двох інших - знову знизився до 0,49% .

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості та доходіІості аудитору доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Знаменник в усіх наведених показників один і той самий - поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов'язання. Аудитор поступово зменшує розмір чисельника до абсолютно ліквідного (грошові кошти).

5. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)

Кл.п = (Поточні активи )/(Поточні пасиви ) = ПА//7/7

Значення Кл.п показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань. Критичне значення Кл.н= 1, а значення Кл.п =1-1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги. Якщо показник К_л.„.< 0,75, це означає, що загальна ліквідність підприємства низька, а якщо цей показник знижується до значення 0,5, це означає, що підприємство перебуває у кризовому стані щодо ліквідності і йот фінансова стійкість не забезпечується.

Даний показник за даними фінансової звітності об'єкта дослідження ВАТ "МТФ" Мрія" (Див. Додаток Б) слідуючий:

К л.п.= 948/292=3,25 (2001 рік)

К л.п.= 948/3 17 =2,99 (2002 рік)

К л.п.= 1074/294 -3,65 (2003 рік)

Отже, підприємство може вчасно ліквідувати борги. Проте кількість грошових одиниць обігових коштів, що припадає на одиницю невідкладних зобов'язань зросла з 3,25 до 3,65 (за 2 роки), тобто па 13% .

6, Коефіцієнт ліквідності швидкої

Клш=(Попючпі активи-Запаси)/(Поточиі пасиви)-(ПА-3) / (ПП)

Значення даного показника показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Коефіцієнт Кл.ш. мас бути більше або дорівнювати 1. У міжнародній практиці Кл.ш. = 0,7-0,8.

На ВАТ"МТФ"Мрія" він складає:

Кл.ш. =948-064+27+417+53)/292=0,98 (2001 рік)

Кл.ш. =948-020+10+219+44)7317=1,75 (2002 рік)

Кл.ш. = 1074-(200+15+250+50)7294= і,90 (2003 рік)

Таким чином, у підприємства нормальний рівень пайліквідніших активів. Однак також спостерігається тенденція до зростання даного показника.

7. Коефіцієнт ліквідності абсолютної

Кла-- (Грошові кошти) /(Поточні пасиви) --К/ПП

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на ВАТ"МТФ"Мрія" дорівнює:

Кл.а.=9+ 1 1/292 =0,04 (200 1 рік)

Кл. а = 1+86/3 17 -0,27 (2002 рік)

Кл. а =31+245/294 =0,94 (2003 рік)

Значення цього коефіцієнта за 2001 р. свідчать про неспроможність підприємства негайно ліквідувати свою короткострокову заборгованість.

Отже ВАТ " МТФ " Мрія" має непогані показники ліквідності і здатне розрахуватися по своїх зобов'язаннях .