Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

1.1 Сутність розрахунків з покупцями та замовниками подане в нормативно-законодавчій базі та літературі

1.2 Огляд нормативно-законодавчої бази

1.3 Огляд літературних джерел

1.4 Характеристика базового підприємства та його основних економічних показників

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ТОВ «ЛИПОВЕЦЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

2.1 Організація документального оформлення розрахунків з покупцями та замовниками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” має такі субрахунки:361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”; 362 “Розрахунки з іноземними покупцями”; 363 “Розрахунки з промислово - фінансовою групою”.

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Економічний словник за редакцією А.Н.Азрилияна дає тлумачення розрахунку. Також А.Н. Азрилиян дає визначення, що розрахунок по товарним операціям - безготівковий розрахунок за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. Здійснюється платіжною вимогою, платіжним дорученням, акредитивами, чеками і іншими розрахунковими документами. Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини не є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України «Про цінні папери й фондову біржу»; Інструкції Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», «Про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України»;Наказ Міністерства фінансів «Про затвердження методичних рекомендацій із застосуванням регістрів бухгалтерського обліку», «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» тощо.

Досить приємним, є той момент, що питанню розрахунків з покупцями та замовниками в Україні приділяють увагу. Зокрема в підручнику «Бухгалтерський облік» під редакцією Лишиленко О.В., «Фінансове рахівництво» під редакцією Н.С.Рязанова, навчальний посібник Н.М.Ткаченко «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України».

Головними джерелами написання роботи є первинні документи (картка складського обліку, накладні, лімітно-забірні картки), реєстри синтетичного обліку (журнали-ордери №6, №10, відомість №10), форми бухгалтерської звітності (форма №1 "Баланс", форма №2 "Звіт про фінансові результати", форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства", форма №5-с "Звіт про витрати виробництва", форма №22 "Основні показники діяльності підприємства".

Дана робота включає: розділ 1 - теоретичні аспекти організації обліку розрахунків з покупцями та замовниками, що містить чотири підрозділи; розділ 2 - організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками на ТОВ (Липовецький цегельний завод), який включає один підрозділ. Також дана робота містить висновки, що висвітлюють актуальність розрахунків з покупцями та замовниками на даному етапі становлення економіки України, а також недоліки формування і розвитку бухгалтерського обліку в цілому, аналіз і узагальнення результатів дослідження, розкрито загальнотеоретичні проблеми, перераховано основні напрямки дослідження.

У всіх структурних складових основної частини наводиться огляд літератури з даної теми, аналітичний огляд об'єкта дослідження, виклад методики дослідження, аналіз і узагальнення результатів дослідження.

Список використаної літератури включає ті джерела, що були вивчені у процесі написання роботи та, на які є посилання в тексті. Завершують роботу додатки - у яких наводяться вихідні дані для розрахунків, а також баланс, облікова політика та фінансова звітність ТОВ «Липовецький цегельний завод».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

1.1 Сутність розрахунків з покупцями та замовниками подане в нормативно-законодавчій базі та літературі

Взаємовідносини підприємств з покупцями і замовниками базуються на укладених договорах купівлі - продажу, підряду, міни тощо. Момент передання товару, здавання робіт або послуг необхідно документально фіксувати, щоб уникнути непорозумінь при розрахунках. Важливе значення має правильне документальне оформлення відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відпуск товарів зі складу продавця у транспорт покупця повинен здійснюватися на підставі належно заповненого доручення на ім'я представника покупця.

Виконані роботи повинні бути прийняті замовником з оформленням актів приймання робіт за встановленими формами. Послуги автотранспортних підприємств оформляються товарно-транспортною накладною встановленої форми.

Належно оформлені документи з відвантаження продукції, товарів, передачі виконаних робіт, наданих послуг служать підставою для відображення зобов'язань покупців (замовників) для їх оплати. Покупці можуть здійснювати розрахунки готівковими коштами, однак основна маса розрахунків здійснюється в безготівковій формі.

Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями на сьогодні тісно пов'язаний з податковим обліком і дещо його ускладнює, оскільки не всі отримані суми від покупців, які включені до складу ціни продажу продукції (робіт, послуг), необхідно відносити до складу валового доходу. Наприклад, суми акцизного збору з продажу підакцизного збору з продажу підакцизних товарів, податку на додану вартість, якщо одержувач є платником ПДВ. Але у разі якщо покупець не є платником ПДВ, то сума ПДВ, отримана від покупця, включається до складу валового доходу.

Особливостями бухгалтерського і податкового обліку є розрахунки з покупцями шляхом проведення заліків взаємної заборгованості, розрахунків з іноземними покупцями. Основна діяльність підприємства торгівлі - операції купівлі-продажу товарів, оскільки вони є головною метою його створення і забезпечують основну частку доходу. Поряд з оцінкою придбаних товарів підприємство торгівлі також здійснює оцінку вибуття товарів, тобто визначення собівартості проданих товарів.

Головними джерелами написання роботи є первинні документи (картка складського обліку, накладні, лімітно-забірні картки), реєстри синтетичного обліку (журнали-ордери №6, №10, відомість №10), форми бухгалтерської звітності (форма №1 "Баланс" (додатки А.1, А.2, А.3 ), форма №2 "Звіт про фінансові результати", форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства", форма №5-с "Звіт про витрати виробництва", форма №22 "Основні показники діяльності підприємства".

При реалізації товару із складу товари покупцям відвантажуються і відпускаються із складу баз оптового підприємства. Відпуск товарів проводиться: на основі виписаних рахунків-фактур при разових поставках, на підставі договорів купівлі-реалізації. Відвантаження товарів представникові покупця проводиться:

1) при пред'явленні довіреності і документа, що засвідчує його особу із оформленню накладною і рахунком-фактурою;

2) іногороднім покупцям на основі наказів-накладних комерційної служби (відділу збуту), що виписані відповідно до договору поставки;

3) при транспортуванні товарів складається транспортна накладна.

У даних документах заповнюються реквізити підприємств, найменування та якісні характеристики товару, що відвантажується, його ціна, ставка і сума ПДВ, мита. Одночасно виписується податкова накладна, оригінал вручається покупцеві, копія залишається на оптовому підприємстві для складання розрахунку і звітності. На підставі податкової накладної здійснюють записи у Книгу обліку реалізації товарів.

Економічний словник за редакцією А.Н.Азрилияна дає тлумачення розрахунку. Розрахунок - 1. підрахунок будь-чого; 2. здійснення платежу за будь-що, виконання грошових вимог. За ним же, розрахунок за поставлені товари - здійснення оплати за поставлені товари. Покупець оплачує постачання товарів із збереженням правил і форм розрахунків, що передбачені договором поставки, а якщо вони не передбачені, то платіжним дорученням. У випадку, якщо в договорі поставки передбачена поставка товарів окремими частинами, що входять у комплект, розрахунок за товар покупцем відбувається після завантаження останньої частини, яка входить до комплекту, якщо інше не передбачено договором.

Також А.Н. Азрилиян дає визначення, що розрахунок по товарним операціям - безготівковий розрахунок за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. Здійснюється платіжною вимогою, платіжним дорученням, акредитивами, чеками і іншими розрахунковими документами [1, С.263].

Українсько-російський економічний тлумачний словник, автор упорядник В.М. Копоруліна, дає визначення безготівковим розрахункам. Розрахунки безготівкові - розрахунки, що здійснюються шляхом перерахування сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних вимог без участі коштів готівкою. Усі безготівкові розрахунки здійснюються кредитними установами або за їх контролем.

Стосунки між постачальником і покупцем здійснюються в основному на підставі підписаних договорів. Своєчасний і правильний облік реалізації продукції (товарів), робіт, послуг сприяє зміцненню господарського стану, прискоренню обігу засобів, самоокупності і забезпеченню фінансування чергових операцій.

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини не є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України «Про цінні папери й фондову біржу»; Інструкції Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», «Про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України»;Наказ Міністерства фінансів «Про затвердження методичних рекомендацій із застосуванням регістрів бухгалтерського обліку», «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» тощо. Питання розрахунків регламентується окремими листами Національного Банку України та низкою інших нормативно-правових актів.

Серед правової літератури, де можна знайти матеріал цікавий для моєї праці - це навчальний посібник Г.В. Нашкерська «Фінансовий облік» в своїй роботі чітко визначає загальні ознаки, принципи і систему розрахункових відносин, багато уваги приділяє формам і видам розрахунків [19, С.325].

Також треба зазначити підручники російського видавництва такі, як М.М.Агарков «Основы банковского права»; В.И.Колесникова і Л.А.Кросилекая «Банковское дело»; В.П.Поляков «Основы денежного обращения и кредита», тощо.

Досить приємним, є той момент, що цьому питанню в Україні приділяють увагу. Зокрема в підручнику «Бухгалтерський облік» під редакцією Лишиленко О.В., «Фінансове рахівництво» під редакцією Н.С.Рязанова, навчальний посібник Н.М.Ткаченко «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України». Автор ставить перед собою мету більш детально вивчити правову природу розрахункових відносин в Україні, а саме з'ясувати поняття, принципи і систему безготівкових розрахунків; види безготівкових розрахунків і їх використання в господарській діяльності; поняття, принципи та особливості готівкових розрахунків в Україні; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання розрахунків, чітко дослідити особливості використання деяких форм безготівкових розрахунків і значення розрахункових відносин для національної економіки України.

Отже питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно має велике значення для становлення і нормального функціонування економіки.

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Зобов'язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі - продажу, підряду, тощо). Існування цього зобов'язання базується на відповідному виконанні утримувачем засобів (поставщиком, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов'язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов'язання платника.

Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковій формі розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в юридичній літературі так і в законодавстві України.

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні-прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Кризовий стан національної економіки України супроводжується деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні неплатежі-характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на рахунки господарських одиниць у банківських установах не надходять. Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків. Господарські суб'єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Згідно з Положенням “Про безготівкові розрахунки” в господарському обороті України, поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платіжне доручення. Сукупність цієї форми зводиться до того, що на бланку банку, заповненого у відповідності з вимогами НБУ, володар рахунку дає доручення банку, що його обслуговує, про перерахування визначеної їм суми зі свого рахунку на рахунок суб'єкта розрахункових відносин за поставлену продукцію, надані послуги тощо. Таким чином платіжне доручення - розрахунковий документ який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної сумі коштів зі свого рахунку.

Розрахунки платіжним дорученням - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків у господарському обороті України. Позитивною рисою розрахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовується в розрахунках за найрізноманітними платежами. Платіжні доручення в Україні застосовуються при розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності і надані послуги, для попередньої оплати товарів і послуг, внесення авансових платежів у випадках, передбачених чинним законодавством, погашення кредиторської заборгованості постачальником за раніше одержані товари і послуги. Крім того, підприємства й організації розраховуються платіжними дорученнями при здійсненні нетоварних операцій: розрахунків із державним бюджетом, органами соціального страхування тощо.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) у платіжному дорученні в рядку “призначення платежу” вказується назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг). Для одержання товарно-матеріальних цінностей від постачальників підприємство виписує доручення типової форми. приймання товарів, що надійшли на підприємство, здійснюється на основі супровідних документів постачальника. Виявлені при прийманні розходження (недостача) оформляються відповідним актом [26,С. 582].

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями така:1) отримавши товар і рахунок-фактуру від постачальника, покупець направляє платіжне доручення в свій банк;2) банк списує відповідні грошові кошти з рахунка покупця і направляє документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника;3) банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок постачальника. Рахунок-фактура - документ, який виписує продавець для оплати покупцем товарно-матеріальних цінностей, що реалізуються (або виконаних робіт чи наданих послу). Порядок сплати, строки проходження документів між покупцем і платником визначаються сторонами господарських відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує тільки доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити платіж терміново, він на документі робить помітку - телеграфом. Оскільки витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його доручення.

Розрахункові відносини в Україні так як і національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідно правильні основи розрахункових відносин, вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов'язанні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни. В сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов'язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш важливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових грошей. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена гілка банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.

1.2 Огляд нормативно-законодавчої бази

На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем. Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” має такі субрахунки:361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”; 362 “Розрахунки з іноземними покупцями”; 363 “Розрахунки з промислово - фінансовою групою”.

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги). На субрахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком. Кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 70 «Дохід від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 76 «Страхові платежі» еспондує за кредитом з дебетом рахунків:30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 34 «Короткострокові векселі одержані», 35 «Поточні фінансові інвестиції», 37 «Розрахунки з різними дебіторами”, 38 «Резерв сумнівних боргів», 50 «Довгострокові позики», 51 «Довгострокові векселі видані», 60 «Короткострокові позики», 62 «Короткострокові векселі видані», 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Дохід від реалізації», 76 «Страхові платежі», 84 «Інші операційні витрати», 85 «Інші затрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 99 «Надзвичайні витрати». Реалізація продукції є одним із джерел грошових фондів підприємства. Це оціночний показник, від якого залежить фінансовий стан підприємства, оборотність обігових коштів, розмір прибутку, відрахування до фондів.

В загальній сумі балансового прибутку, прибуток від реалізації є основною статтею фінансових результатів. Завданнями контролю реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг є перевірка обґрунтованості і своєчасності укладання договорів на продаж продукції, дотримання договірних зобов'язань, реальності та законності операцій по реалізації, маркетингової політики, правильності застосування цін і тарифів визначення фінансових результатів від реалізації та резервів підвищення рентабельності виробництва товарної продукції. Основними аспектами контролю реалізації є: виконання плану реалізації продукції по загальному обсягу і з врахуванням виконання зобов'язань по поставках; правильність обліку позавиробничих витрат; достовірність облікових даних по реалізованій (відвантаженій) продукції; своєчасність виписки платіжних документів і податкових накладних на відвантажену продукцію; відповідність звітних показників про реалізацію продукції бухгалтерським записам і первинним документам; своєчасність і повнота розрахунків за реалізовану продукцію; правильність нарахування і перерахування ПДВ та акцизного збору; повнота відображення в обліку господарських операцій по реалізації продукції.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин за товарними операціями слугують первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками. Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах, а для обліку експертних угод - у договорі поставки. На суму оплати за відвантажену продукцію підприємство надає покупцю (замовнику) розрахункові документи. При реалізації товарів (готової продукції), наданні послуг покупцям робиться запис: дебет рахунка 30 «Розрахунки з покупцями та замовниками», кредит рахунка 70 «Доходи від реалізації». Якщо надійшли на рахунок гроші від покупця на основі виписки банку, то робиться запис у дебет рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредит рахунків 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» або рахунка 70 «Доходи від реалізації».

Перевірка дотримання діючої кореспонденції рахунків щодо розрахунків з покупцями та замовниками дає змогу виявити помилки у відображенні розрахункових операцій та встановити факти умисного перекручення облікових даних з метою приховування зловживань. Для обліку реалізації товарів установлено: метод нарахування, при якому для визначення обсягу реалізації вважається дата відвантаження товарів (передача права власності на товари покупцям) незалежно від терміну виконання платежів. Тому в бухгалтерському обліку роблять запис:

1) визначення суми доходу при відвантаженні товару: Д-т 36 "Розрахунки з покупцями"К-т 702 "Дохід від реалізації товарів". При цьому сума ПДВ відображається заданими податкової накладної у книзі обліку реалізації товарів і проводиться запис: Д-т 702 "Дохід від реалізації товарів"К-т 643 "Податковий кредит";

2) одночасно списують собівартість реалізованого товару: Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"К-т 281 "Товари на складі";

3) при надходженні коштів за реалізований товар проводять запис:"Рахунки в банку"К-т 36 "Розрахунки з покупцями" і одночасно списують суму податкового кредиту з ПДВ: Д-т 643 "Податковий кредит"К-т 641 "Розрахунки за податками", субрахунок ПДВ. Якщо оптове підприємство реалізує товари на умовах попередньої оплати, то здійснюються такі проведення:

1) надходження оплати (попередньої оплати) за товари: Д-т 31 "Рахунки в банках"К-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками";

2) визначення доходу від реалізації товару: Д-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"К-т 702 "Дохід від реалізації товарів";

3) одночасно відображається сума податкового зобов'язання з ПДВ: Д-т 643 "Податкове зобов'язання"К-т 641 "Розрахунки за податками" Д-т 902 "Собівартість товарів"К-т 281 "Товари на складі";

4) одночасно відображається сума податкових зобов'язань з ПДВ: Д-т 702 "Дохід від реалізації товарів"К-т 643 "Податкове зобов'язання";

5) при обліку товарів за цінами реалізації (облік за продажними цінами) оптові підприємства в кінці місяця визначають і списують способом "червоне сторно" суму торгової націнки, що відноситься до собівартості реалізованих товарів: Д-т 902 "Собівартість товарів"К-т 285 "Торгова націнка". При транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються безпосередньо із складів підприємств виробників, без проміжних ланок -- баз і складів оптового підприємства такими способами:

1) спосіб за участю оптового підприємства;

2) без участі в розрахунках.

За першим способом оптове підприємство на підставі укладених договорів з постачальником і покупцем виписує наряд постачальникові на відвантаження товарів покупцеві, в якому вказується перелік товарів, що підлягають відвантаженню. Копія наряду видається покупцеві. Постачальник виписує розрахунково-платіжні документи. Один комплект дається покупцеві, другий надсилається оптовому підприємству, яке повинно отримати від покупця платежі за отримані товари та перерахувати їх на рахунок постачальника. За організацію транзитного обороту і здійснення розрахунків між постачальником і покупцем оптове підприємство робить націнку до відпускної вартості товарів (за встановленим у договорі відсотком). Бухгалтерський облік операцій відображається у загальноприйнятому порядку, але при цьому не використовується рахунок 281 "Товари на складі".

При отриманні розрахунково-платіжних документів постачальника про відвантаження товарів транзитом покупцеві в бухгалтерському обліку оптового підприємства на відпускну ціну роблять запис: Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Одночасно оптове підприємство виписує і пред'являє до оплати платіжні документи покупцеві на продажну вартість товарів (із врахуванням націнки за організацію транзитного обороту): Д-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"К-т 702 "Дохід від реалізації товарів". Нарахована сума ПДВ відображається: Д-т 702 "Дохід від реалізації товарів"К-т 641 "Розрахунки за податками".

Зарахування грошових коштів на рахунок оптового підприємства, що надійшли від покупців, реалізації товарів за транзитом відображаються: Д-т 31 "Рахунки в банках"К-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Отримані від покупців грошові кошти (за вирахуванням націнки) оптове підприємство перераховує постачальникові: Д-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"К-т 31 "Рахунки в банку".

Для контролю за виконанням договорів постачання постачальник одночасно з відправкою розрахунково-платіжних документів покупцеві для оплати відвантажених товарів копію документів направляє оптовому підприємству. За цими документами оптове підприємство контролює виконання договорів транзитних поставок.

До основних напрямів контролю з покупцями та замовниками належить перевірка: реальності і правильності відображення в обліку заборгованості по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»; повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за відвантажену, прийняту ними продукцію, виконані роботи (послуги); правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахунку-фактурі (вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність цін угоді); обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях за місяць у відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, у журналах-ордерах № 11 та № 2, податковому обліку продажу. Для контролю реальності заборгованості окремих покупців застосовуються методи зустрічної перевірки, аналізу даних інвентаризації розрахунків з покупцями. Критеріями вибору інформації для такого контролю є заборгованість понад місяць, особливо з перевищенням 3 - б місяців, наявність суперечної нез'ясованої заборгованості, збільшення обсягів заборгованості покупців-боржників.

За актом інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками треба дослідити заборгованість, відображену в балансах на окремі дати в цілому та за окремими боржниками, у тому числі підтверджену ними і спірну (непідтверджену), а також виявлену як прострочену. Нормативна перевірка дотримання діючої методики обліку операцій на рахунках бухгалтерського обліку дозволяє виявити не тільки помилки у відображенні цих розрахункових операцій, але й викрити факти зловживань і порушень (списання заборгованості, взаємозалік заборгованості одних покупців за рахунок інших). Методичні прийоми візуальної перевірки первинних документів дають змогу виявити такі порушення:відсутність первинних документів, неналежне їх оформлення, безтоварні операції. Розрахунки з покупцями та замовниками є взаємопов'язаними з розрахунками по ПДВ у бюджет, тому ревізор звертає увагу на визначення впливу, правомірності операцій з точки зору обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних операціях, вексельних розрахунках, експорті.

1.3 Огляд літературних джерел

Для поглиблення інформативності в обліку, потрібні дані не тільки про дату виникнення заборгованості, а й про договірний термін її погашення, фактичне надходження коштів від дебітора. З цією метою можна використати аркуші-розшифровки запропонованої форми для відображення операції за розрахунками з покупцями й замовниками. Така розшифровка дасть змогу оперативно контролювати стан розрахунків, своєчасно вживати необхідні заходи для дотримання кожним покупцем чи замовником зобов'язань щодо термінів оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Це посилює дисципліну розрахунків як з боку підприємства, так і покупців чи замовників, оскільки за цими даними можна своєчасно здійснити: попередню телефонну розмову чи пред'явити претензію у зв'язку з відхиленням від умов договору.

Це вимагає відповідної уваги до визначення термінів оплати за відвантажену продукцію (роботи, послуги), а також виконання замовлень перед покупцями при укладенні договорів. При цьому не слід застосовувати принцип одностороннього руху, бо відхилення щодо термінів поставки продукції (виконаних робіт, наданих послуг) автоматично зумовлюють аналогічні зсуви та оплати за них. Нагромадження інформації в аркушах-розшифровках за тривалий період взаємовідносин дає змогу отримати вичерпну характеристику покупців і замовників, твердо опиратись на достовірну інформацію управлінського обліку про можливість одержання коштів у встановлені терміни, що дуже важливо для реального планування грошових потоків на підприємстві. За даними аркушів-розшифровок можна скласти узагальнену відомість, що дає змогу аналізувати надходження коштів від покупців і замовників.

Залежно від періодичності поставок продукції покупцям і розрахунків за неї та технічних можливостей щодо опрацювання інформації на підприємстві, відомість можна складати за більш чи менш тривалі періоди: день, тиждень, декаду. При цьому, чим коротші будуть такі періоди, тим ціннішою і практично значимішою буде подана в ній інформація. Безперечно, що збігатися лінії очікуваного і фактичного надходження коштів від покупців чи замовників можуть тільки в ідеалі.

Досягти цього практично навіть при найточніших підрахунках неможливо, оскільки розходження цих ліній залежить не тільки від стану взаємовідносин підприємства з покупцями, а й ряду інших факторів, інколи й непередбачуваних: помилки персоналу, затримка банківських операцій, технічних поломок комунікативної системи, комп'ютерів тощо.

Однак значні розходження є сигналом до вивчення їхніх причин, в управлінському обліку менеджерам доводиться оперативно контролювати й аналізувати ряд показників, різних за значимістю. Тому важливо, щоб вони зосереджували увага на вагомих відхиленнях, а не розпорошували її на другорядні. Саме цій меті підпорядковане графічне зображення очікуваних і фактичних надходжень коштів від покупців чи замовників, що забезпечує зосередження уваги менеджерів на значних відхиленнях [25, С.321].

Після цього наступним кроком менеджера має бути оцінювання, об'єктивності цього відхилення, виявлення факторів, що його спричинили, усунення їхнього повторення у майбутньому. Розрахунки з покупцями, юридичними особами за поставлену їм продукцію, товари, роботи або послуги (далі - товар) можуть здійснюватися на умовах їхньої оплати векселем. Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери», вексель - це цінний папір, що свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку певну суму коштів власникові векселя (векселедержателю).

Власне кажучи вексель являє собою боргову розписку, що дає можливість покупцю відстрочити оплату отриманого товару. Така відстрочка, природно, надається за певну плату.

Платою за відстрочку є збільшення суми векселя понад вартості товару на певну суму (дисконт) або відсоток. Оскільки попередня оплата векселем неможлива, то його виписування (одержання постачальником) здійснюється в момент передачі товару або, якщо це неможливо, то безпосередньо після його передачі, що оформляється накладною.

Бухгалтерські проводки розрахунків з покупцями:

1. відвантажено товари покупцю: Д-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» К-т 702 «Дохід від реалізації товарів»;

2. нараховані податкові зобов'язання з ПДВД-т 702 «Дохід від реалізації товарів» К-т 641 «Розрахунки за податками»;

3. відображено собівартість відвантажених товарів. Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» К-т 281 «Товари на складі»;

4. Д-т 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті» К-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Розрахунки з покупцями можуть здійснюватися й на умовах оплати поставлених товарів цінними паперами. Це можуть бути акції, облігації або ті самі векселі, але вже не товарні, а фінансові. Можна зазнаючи тільки, що одна з найважливіших відмінностей фінансового векселя від товарного полягає в тому, що він вільно обертається на фінансовому ринку. У випадку, якщо постачальником оплата поставленого йому товару здійснюється фінансовим векселем, то порядок відображення такої операції в бухгалтерському обліку хоч і не значно, але відрізняється від порядку відображення операції з оплатою товарним векселем.

1.4 Характеристика базового підприємства та його основних економічних показників

В сьогоденних умовах функціонування ринку важливе місце займає аналіз розрахунків по надходженню і використанню матеріалів, що значною мірою впливає на виробничо-господарську діяльність підприємства, будуючи її раціонально. Раціональне використання матеріалів - один з важливих факторів росту виробництва.

Таким чином значення обліку і аналізу розрахунків по руху матеріалів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації на ТОВ “Липовецький цегельний завод”, а також складовою частиною нових методів планування і управління в умовах переходу до ринкових відносин. Товарно-матеріальні цінності займають важливе місце у виробничому процесі підприємства, без забезпечення ними для підприємства неможливий виробничий процес. Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю, і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими.

У собівартості промислової продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній) сягає 80-85%.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. За призначенням матеріали групуються так: сировина і основні матеріали - до них належать предмети праці, що входять до складу готової продукції і складають її основу, наприклад глина для виготовлення цегли, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо; допоміжні матеріали - до них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначені якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві, або фарба для фарбування бавовни), або витрачаються в процесі роботи знарядь виробництва (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні) або витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярські предмети, бланки для обліку, електричні лампочки тощо); паливо - економічний вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюються в обліку у зв'язку з його важливістю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах матеріалів.

Основними напрямками використання палива на підприємствах є: для технологічних цілей, коли воно використовується безпосередньо в технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів; для енергетичних цілей, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, в печах та інших теплосилових апаратах); для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо); тара - предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що знаходиться під матеріалами і готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби або вартості, наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл в цеху.

Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою); запасні частини для ремонтів - окремі запасні частини машин, обладнання транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо; малоцінні та швидкозношувані предмети - до них входять: інвентар, спецодяг, інструменти загального призначення, інструменти спеціального призначення і спецоснастка. Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

Це робиться для того щоб відділи та служби користувалися єдиними встановленими на підприємстві обліковими цінами і номенклатурою матеріалів, розробляється номенклатура - цінник, що являє собою систематизований перелік матеріалів, їх номенклатурні номера та облікові ціни.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку. Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалів, але і його номенклатурний номер.

Також важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запчастини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за балансами, за цінами, вказаними у договорі.

Поточний облік матеріалів здійснюють не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць). Отже, матеріали займають одне з головних місць у процесі виробництва продукції. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес. Специфічною рисою матеріальних цінностей є те, що вони повністю використовуються у процесі виробництва, тому підприємство повинно постійно слідкувати за їх своєчасним поповненням. На базовому підприємстві ТОВ “Липовецький цегельний завод” матеріалам належить основна роль. На основі придбаних матеріальних цінностей (переважно глина).

Для кожного підприємства важливо, щоб затрати на придбання матеріалів були як найменшими. Адже, вони впливають на собівартість продукції, яка в свою чергу впливає на кінцеву ціну товару і на прибуток підприємства. Другим важливим фактором є правильна постановка роботи по надходженню і використанню матеріальних цінностей на підприємстві. Матеріали не повинні залежуватись на складах і навпаки, підприємство не повинно відчувати в них дефіциту. Їх обсяг повинен співпадати з потребою використання матеріальних цінностей у виробничому процесі. Звідси видно, що потрібно своєчасно вести облік надходження матеріальних запасів.

У виробничому процесі використовуються різні види матеріалів, при чому досить важливо знати їх класифікацію і функцію у виробничому процесі.

Відповідно до класифікації можна зробити висновок, що на ТОВ "Липовецький цегельний завод" в процесі виробництва використовуються однорідна сировина. Звичайно на базовому підприємстві як і на кожному промисловому підприємству використовується досить значна кількість допоміжних матеріалів і хоча вони не є матеріально-речовою основою майбутньої готової продукції, але без їхньої участі процес виробництва може зупинитися. До важливого виду допоміжних матеріалів відносять паливо і паливно-мастильні матеріали, що використовується на опалення приміщень, що знаходяться на території базового підприємства, в тому числі цехів, будинку заводоуправління (природний газ, мазут, кам'яне вугілля тощо) і паливо, що використовується для автотранспорту (бензин, дизельне пальне); в ролі допоміжних матеріалів також виступають запасні частини, які використовуються для заміни зношених деталей під час поточного або капітального ремонту обладнання, що приймає безпосередню або опосередковану участь в процесі виробництва, а також автотранспорту.

Окремою групою в допоміжних матеріалах виділяють малоцінні і швидкозношувані предмети. Особливістю їх звичайно є порядок обліку і особливості використання в процесі виробництва. Базове підприємство звичайно не може обійтися без малоцінних і швидкозношувані предметів, адже вони включають в себе різний інструмент (ріжучий, шліфувальний, свердлильний тощо), спеціальний одяг і спеціальне взуття для робітників підприємства, різні допоміжні господарські засоби. Особливу увагу треба звернути на таку групу матеріальних ресурсів як зворотні відходи. Дана група матеріалів є основним напрямком зниження матеріальних витрат у загальній собівартості продукції. Тому дана група матеріальних ресурсів підлягає ретельному аналізу, на основі такої аналітичної роботи робиться розрахунок можливого резерву збільшення випуску товарної продукції.

Для ефективної роботи підприємства та виробничого процесу потрібно дотримуватися своєчасного забезпечення матеріалами, а також раціонально, ефективно їх використовувати. Основним фактором, який показує забезпеченість підприємства матеріалами є правильність розрахунку поставок матеріалів в відповідності до вимог виробництва.

Необхідно забезпечити рівномірне надходження матеріалів до основних цехів і цехів допоміжного виробництва. Забезпечення матеріалами виробництва, їх ефективне і своєчасне використання цілком залежить від матеріально-технічного забезпечення. Тому на базовому підприємстві існує відділ матеріало-технічного постачання, який несе відповідальність за своєчасність надходження матеріалів на склади. При порушенні термінів поставки матеріалів, надходження неякісної сировини може призвести до порушення плану випуску і реалізації товарної продукції.

На весь фінансово-економічний штат працівників бухгалтерії базового підприємства ТОВ "Липовецький цегельний завод" (надалі ЛЦЗ) поставлена задача по перевірці обґрунтованості, перевірка розрахунку встановлених норм і нормативів, які визначені по даним витрат на виробництво минулих періодів, при цьому потрібно враховувати фактичні витрати на виробництво продукції з корегуванням на обсяг продукції, яка запланована на даний період. Для визначення ефективності використання матеріалів здійснюють перевірку відповідності плану поставок потребам виробництва продукції і утворення залишків, тобто виробничих запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Для стабільного забезпечення потреб виробництва матеріалами використовується впровадження матеріально-технічних заходів по усуненню відхилень, які б спричинили погіршення (зменшення) обсягів виробництва. Обов'язковими умовами нормального функціонування виробничого процесу є своєчасне забезпечення підприємства матеріалами і раціональне, ефективне їх використання. Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріалами є правильність розрахунку необхідності в них, раціонально-технічне забезпечення і економно-ефективне використання їх у виробництві. Своєчасне забезпечення виробництва матеріалами і їх раціональне використання у значній мірі залежить від матеріально-технічного постачання.

Працівники бухгалтерії ТОВ “ЛЦЗ” передусім перевіряють обґрунтованість встановлених норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства в матеріалах для виконання виробничої програми та на господарські потреби. Перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів. На підприємстві ТОВ “ЛЦЗ” проводиться активна робота щодо впровадження організаційно-технічних нововведень по виявленню внутрівиробничих резервів і конкретних заходів по їх використанню (використання: відходів і вторинних матеріалів, залучення замінників дорогих і дефіцитних матеріалів, по мірі необхідності використовуються місцеві види ресурсів та відходів), що також необхідно знати при аналізі.

На базовому підприємстві в процесі аналізу перевіряють відповідність фактичного розміру запасів матеріалів нормативному. Також перевіряється рівномірність постачання матеріалів за договорами поставки матеріалів від постачальників. Потребу в матеріалах на кінець періоду визначають за трьома видами оцінки: в натуральних одиницях виміру, що необхідно для встановлення потреби в складських приміщеннях; за вартістю для виявлення потреби в оборотних засобах; в днях забезпеченості - для цілей планування і організації контролю.

В процесі аналізу перевіряють також якість одержаних матеріалів від постачальників, тобто перевіряють відповідність їх стандартам, технічним нормам і умовам договору поставки.

Необхідність систематичного виявлення і мобілізації резервів зниження витрат матеріалів на одиницю продукції та зменшення відходів при виготовленні продукції передбачає використання в аналізі системи показників, які всебічно характеризують ефективність використання матеріалів. Вони дозволяють планувати, розраховувати, аналізувати результати роботи підприємств, об'єднань та галузей промисловості в області зниження матеріаломісткості продукції. Це визначення, в загальному вигляді, характерне для будь-якого рівня управління.

Оцінка ефективності використання матеріалів на практиці аналітичної роботи і в економічній літературі здійснюється за допомогою різних показників та їх систем.

Найбільшого розповсюдження набули показники, в розрахунку яких використовується сума матеріальних витрат, а не матеріальних ресурсів. Це зумовлене тим, що, у широкому розумінні вартість використаних, витрачених матеріалів виражається витратами матеріалів, а рівень їх витрачання у виробництві - показниками, обчисленими виходячи із суми витрат матеріалів.

На базовому підприємстві застосовуються також показники конструктивної, технологічної, відносної питомої матеріаломісткості, коефіцієнт використання окремих видів матеріалів. Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не лише по всьому випуску продукції, але і за окремими виробами. В цьому випадку він являє собою відношення корисного витрачання чистої ваги виробу в натуральному вираженні до норми чи фактичного витрачання матеріалів, використаних на їх виготовлення.

Зміна матеріаломісткості показує на скільки ефективно (економно) використовує базове підприємство матеріальні ресурси, тобто скільки матеріальних ресурсі припадає на 1 гривню випущеної продукції. Необхідно зазначити, що якщо цей показник буде перевищувати 1, то у виробничому процесі має місце явище перевитрат матеріальних ресурсів. В цьому випадку потрібно прийняти міри по підвищенню ефективності використання матеріалів за рахунок зменшення витрат на одиницю продукції або зниженню закупівельної ціни на сировини та матеріали. До часткових показників, які характеризують ефективність використання матеріалів відносять енергомісткість, палевомісткість та інші. Вони надають можливість проаналізувати частину витрат.

Коефіцієнти, які характеризують використання матеріалів доцільно визначати не лише по всьому випуску продукції, але і по окремих виробах. При цьому отримані результати будуть точніше відбивати результат ефективного їх використання. Розрахунок впливу факторів на ефективність виробництва продукції надає можливість знайти можливі резерви збільшення обсягу випуску продукції, резерви зниження матеріаломісткості продукції. Тому для більш ефективної роботи підприємства потрібно проводити регулярні розрахунків цих показників.