Облік витрат виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність обліку витрат виробництва

1.1 Нормативно-правове регулювання обліку витрат виробництва

2. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва

2.1 Облік операційних витрат виробництва за економічними статтями

2.2 Облік операційних витрат виробництва за статтями калькуляції

2.3 Облік витрат іншої діяльності підприємства

3. Шляхи вдосконалення системи обліку операційних витрат на виробництво і реалізацію продукції

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань.

Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать слідуючі принципи:

- документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;

- групування витрат по об'єктам обліку і місцям їх виникнення;

- відповідність об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;

- розширення кола витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

Як показує практика багато теоретичних і практичних проблем залишаються невирішеними.

Розділ 1. Економічна сутність обліку витрат виробництва

1.1 Нормативно-правове регулювання обліку витрат виробництва

Витрати - це сукупність різних видів затрат, об'єднаних за визначеною класифікаційною ознакою.

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції.

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) (рис. 1) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Операційні витрати - це витрати, що пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як. правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов'язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Размещено на http://www.allbest.ru/

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.99 р. і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності" до витрат, пов'язаних зі зменшенням економічних вигод (активів) або зі збільшенням зобов'язань протягом облікового періоду відносяться:

а) витрати, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів:

- списання сировини, матеріалів на виробництво (рах. № 23), матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративні потреби;

- витрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- визнані економічні санкції - штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.

Таким чином, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати;

б) витрати, що збільшують зобов'язання підприємства:

- заробітна плата;

- податки, збори, обов'язкові платежі;

- відрахування на обов'язкове та добровільне страхування;

- транспортні витрати;

- послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);

- оренди, витрат зв'язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Особливістю нових Національних стандартів є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимуться на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи відноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань -- зменшують прибуток (не оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, .пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими адміністративне обособленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжні та обслуговуючі виробництва і господарства.

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту обладнання, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До них належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До обслуговуючих виробництв і господарств (непромислового господарства) належать: незаводський транспорт житлово-комунальне господарство і культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загально-виробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням), випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні - це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати - це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Таким чином, виробнича собівартість -- це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

В даний час в Україні обік витрат виробництва регулюється наступними нормативними документами:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.99 р.

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 із змінами та доповненнями. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством

4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Держкомітету промислової політики України від 02.02.2001 р. №47.

Розділ 2. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва

2.1 Облік операційних витрат виробництва за економічними статтями

Незважаючи на велику різноманітність операційних витрат, багато з них характеризуються певною економічною однорідністю. Сукупність економічно однорідних витрат називають елементом витрат. Відповідно до стандарту 16 «Витрати» виділяють такі елементи операційних витрат:

Ш матеріальні витрати;

Ш витрати на оплату праці;

Ш відрахування на соціальні заходи;

Ш амортизація;

Ш інші операційні витрати.

До матеріальних витрат відносять продукцію промислового і сільськогосподарського походження, що використовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створенні нових споживних вартостей. Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв й інших засобів і предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали. Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями. Найчастіше аграрні підприємства користуються такими видами послуг сторонніх організацій, як капітальний ремонт тракторів та іншої складної техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культурно-технічні роботи, транспортні послуги щодо перевезення вантажу на території підприємства. Набуває поширення і такий вид послуг, як здійснення окремих технологічних операцій при виробництві продукції, контроль за якістю продукції тощо.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (№ 893/4186 від 21.12.99 р.) малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або з використанням рахунків класу 9 "Витрати діяльності", який ведуть всі підприємства, крім вищевказаних суб'єктів малого підприємства та інших організацій.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 "Матеріальні витрати" а такими субрахунками:

801 "Витрати сировини й матеріалів"

802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів"

803 "Витрати палива та енергії"

804 "Витрати тари і тарних матеріалів"

805 "Витрати будівельних матеріалів"

806 "Витрати "запасних частин"

807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення"

808 "Витрати товарів"

809 "Інші матеріальні витрати"

На дебеті рахунка № 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9. У таблиці 1 наведена кореспонденція рахунків з матеріальних витрат Класу 8, рах. № 80.

Таблиця 1

Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат

№ п/п	Зміст операції	Підприємство, яке не використовує рахунки класу 8 "Витрати за елементами"	Підприємство, яке викорис­товує рахунки класу 8 "Витрати за елементами"
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
1	2	3	4	5	6
1	Витрати матеріальних цінностей (сировина й матеріали, куповані напівфабрикати, паливо и енергія, тара й тарні матеріали тощо) списані на виробництво продукції і надання послуг Якщо підприємство не засто­совує рахунки класу 9	23, 91, 92, 93, 94 -	201, 202, 203 та ін. -	801, 802, 803 та ін. 79	201, 202, 203 та ін. 80
2	Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9, то на ці рахунки списуємо матеріальні витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних витрат			91, 92, 93, 94	80
3	Прямі матеріальні витрати, що включаються до виробничої собівартості робіт, послуг, до затрат допоміжних, підсобних вироб­ництв, списуємо на рахунок № 23 "Виробництво"			23	80
4	Загальновиробничі витрати щомісяця списуємо на виробництво та собівартість реалізації	23	90,91	23	90,91
5	Суми фактичної виробничої собі­вартості завершеної виробництвом продукції оприбутковуємо	26	23	26	23
6	Суми завершених виконаних робіт та послуг (фактична собівартість реалізованої готової продукції	90	26	90	26
7	Сума виконаних некапітальних робіт, собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних	22,23	23	22,23	23
8	Закриття рахунків обліку витрат	79	90,92,93, 94	79	90,92,93, 94

У процесі виробництва підприємства багато коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка припадає на основну і додаткову заробітну плату (включаючи її індексацію) працівників, обчислену за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці. В роки економічної кризи значно поширилася натуральна оплата праці. Вона включається в основну оплату в межах, що не перевищують її тарифної частини.

Для підвищення матеріальної зацікавленості працівників на кожному підприємстві (відповідно до чинного законодавства) встановлюються надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, роботу в шкідливих і важких умовах, за понаднормову роботу та ін. Ці доплати є важливим чинником ефективної організації праці. З метою закріплення кадрів аграрні підприємства виплачують також одноразові винагороди за вислугу років (надбавки за стаж роботи за фахом на даному підприємстві). Такі винагороди, як і оплата за роботу у вихідні та святкові дні і за понаднормову роботу, розглядаються як складові витрат на оплату праці. До цього елемента витрат відносять виплати за так званий неявочний час: оплата щорічних відпусток, оплата перерв, пов'язаних з виконанням державних обов'язків або проходженням обов'язкових медичних оглядів, тощо. Потрібно також пам'ятати, що оплата праці працівників соціально-культурних закладів, які перебувають на балансі підприємства, витрати на проведення оздоровчих заходів не включаються в собівартість продукції, а покриваються за рахунок прибутку підприємства.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 "Витрати на оплату праці", який має такі субрахунки: № 811 "Виплати за окладами й тарифами"; № 812 "Премії та заохочення"; № 813 "Компенсаційні виплати"; № 814 "Оплата відпусток"; № 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу"; ; № 816 "Інші витрати на оплату праці".

На дебеті рахунка № 81 "Витрати на оплату праці" Відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових Витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

У таблиці 2 наведена кореспонденція рахунків з обліку витрат на оплату праці.

Таблиця 2

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на оплату праці

№ п/п	Зміст операції	Підприємство, яке не використовує рахунки класу 8 "Витрати за елементами"	Підприємство, яке використовує рахунки класу 8 "Витрати за елементами"
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
1	2	3	4	5	6
1	Нарахована заробітна плата апарату управління підприємства, їх господарському та обслуговуючому персоналам	23, 91, 92, 93, 94	661	811	661
2	Премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виконання і перевиконання виробничих завдань; бригадирам, робітникам за економію матеріалів, сировини тощо	23, 91, 92	661	812	661
3	Нарахована компенсація за невикористані відпустки	23, 91, 92, 93, 94	661	813	661
4	Нараховані щорічні і додаткові відпустки, передбачені законодавством	23, 91, 92, 93, 94	661	814	661
5	Оплата пільгового часу підліткам, навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх і заочних та середніх навчальних закладах, аспірантурі	23, 91, 92, 93, 94	661	815	661
6	Інші витрати на оплату праці Якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9	23, 91, 92 -	661 -	816 79	661 81
7	Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9 (облік витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адмініcтративних і збутових витрат)			91,92,93, 94	81
8	У кінці звітного місяця списання на виробництво витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)			23	81
9	Щомісячне списання (за відповідний розподілом) загальновиробничих витрат на виробництво та собівартість реалізації	23,90	91	23,90	91
10	Закриття дебетових оборотів класу 9	79	90,92, 93,94	79	90,92, 93,94

Значну частку в структурі витрат підприємств займають відрахування на соціальні заходи. Вони здійснюються переважно за встановленими законодавством нормами. До таких витрат включають відрахування на пенсійне забезпечення і на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та на інші соціальні заходи.

На дебеті рахунка № 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи" має такі субрахунки":

№ 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";

№ 822 "Відрахування на соціальне страхування";

№ 823 "Страхування на випадок безробіття";

№ 824 "Відрахування на індивідуальне страхування".

Елемент «Амортизація» формується за рахунок амортизаційних відрахувань основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів призначено рахунок № 83 "Амортизація".

На дебеті рахунка № 83 "Амортизація" відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 83 "Амортизація" має такі субрахунки:

№ 831 "Амортизація основних засобів"

№ 832 "Амортизація інших необоротних матеріальних активів"

№ 833 "Амортизація нематеріальних активів"

Досить широке коло витрат включається в елемент «Інші операційні витрати». За своїм економічним змістом вони не можуть бути віднесені до жодного з розглянутих елементів витрат, а тому через свою різнорідність об'єднуються в самостійну групу витрат. Це, -- наприклад, витрати на послуги зв'язку, на відрядження, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо. Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках; класу 8, обліковуються на рахунку № 84 "Інші операційні витрати". Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

- вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

- сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток;

- втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів;

- сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на рахунку № 84 "Інші операційні витрати" витрати на перестрахування та виплату страхових сум і страхових відшкодувань.

На дебеті рахунка № 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Групування витрат за економічними елементами має велике значення для аналізу операційної діяльності підприємства. Якщо розрахувати абсолютну величину кожного елемента цих витрат на одиницю продукції та їх питому вагу в загальних витратах у динаміці і простежити за їх змінами, то можна зробити досить ґрунтовні висновки про ефективність менеджменту на всіх його рівнях.

2.2 Облік операційних витрат виробництва за статтями калькуляції

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Згідно з п. П(С)БО 16, підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

Методичні рекомендації [3] пропонують такі статті калькуляції витрат на виробництво:

-- сировина та матеріали;

-- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, послуги сторонніх підприємств;

-- паливо й енергія на технологічні цілі;

-- зворотні відходи (вираховуються);

-- основна заробітна плата;

-- додаткова заробітна плата;

-- відрахування на соціальне страхування;

-- витрати на утримання та експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт);

-- загальновиробничі витрати;

-- втрати від браку;

-- інші виробничі витрати;

-- попутна продукція (вираховується).

До наведеної номенклатури статей підприємства можуть додавати специфічні статті або якісь статті не використовувати.

Усі наведені вище витрати розподіляються на відповідні об'єкти витрат згідно з діючими нормами витрачання матеріалів, затрат праці тощо.

До статті калькуляції "Сировина і матеріали" (субрах. № 201) включається вартість:

- сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним Компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.

В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина і матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури й організації виробництва.

Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному балансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізняються від куплених.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" (субрах. № 202) включається вартість:

- купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.

Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається до його валової продукції.

До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" (субрах. № 203) відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою ( у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" (субрах. № 661) відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" (субрах. № 661) відносяться витрати нарахованої виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" (рах. № 65) відносяться:

1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством).

До статті "Загальновиробничі витрати" (рах. № 91) включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

До статті калькуляції "Втрати від браку" (рах. № 24) відносяться:

- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);

- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

- витрати на усунення технічного неминучого браку.

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому випадку, коли вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

До статті калькуляції "Супутня продукція" включається вартість супутньої продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.

2.3 Облік витрат іншої діяльності підприємства

У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:

Ш адміністративні витрати;

Ш витрати на збут; .

Ш інші витрати операційної діяльності.

Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 97 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

v загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

v витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

v витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона;

v винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо);

v витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

v амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

v витрати на урегулювання спорів у судових органах;

v податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості продукції (робіт, послуг);

v плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

v інші витрати загальногосподарського значення.

Адміністративні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 93 «Витрати на збут» призначено для обліку витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

§ витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на складах готової продукції;

§ витрати на ремонт тари;

§ оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

§ витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

§ витрати на передпродажну підготовку товарів;

§ витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;

§ витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів) робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

§ витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;

§ витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

§ інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів. робіт, послуг).

Витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів), відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 93 «Витрати на збут», наприкінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» призначено для обліку інших операційних витрат, у тому числі:

§ витрат на дослідницьку роботу та розробки;

§ собівартість реалізованої Іноземної валюти;

§ собівартість реалізованих виробничих запасів;

§ сума безнадійної дебіторської заборгованості;

§ створення резерву сумнівних боргів;

§ втрати від знецінення запасів;

§ недостачі і втрати від псування цінностей;

§ визнані штрафи, пеня, неустойки;

§ інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення та ін.).

Зазначені операційні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати.

Облік витрат, не пов'язаних з операційною діяльністю підприємства

До витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, але які також не підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг), належать:

-- фінансові витрати

-- втрати від участі в капіталі

-- інші витрати. Облік зазначених витрат ведеться на рахунках: 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати». Суб'єкти малого підприємництва облік затрат на інвестиційну і фінансову діяльність відображають на рахунку 85 «Інші затрати». Рахунок 95 «Фінансові витрати» призначено для обліку витрат фінансової діяльності підприємства.

3. Шляхи вдосконалення системи обліку операційних витрат на виробництво і реалізацію продукції на прикладі лісозаготівельного підприємства

облік витрата синтетичний аналітичний

Організація облікової роботи на підприємстві значною мірою залежить від застосування методу обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, правильності встановлення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання.

Чинна на сьогодні Інструкція щодо планування, обліку та калькулювання собівартості продукції лісоексплуатації передбачає ведення обліку витрат у лісозаготівельному виробництві за переробним методом, тобто за фактом (стадією) технологічного процесу лісозаготівель (лісосічні роботи, вивезення деревини, нижньоскладські роботи), які виступають як об'єкти виробничого обліку.

Одначе диференціації обліку витрат тільки по дровах недостатньо.

Насамперед при такому групуванні неможливо зіставити витрати на однакові і тій же стадії виробництва у різних лісогосподарствах. У зв'язку зі застосуванням різної технології заготівель деревини в різних заготівельних підприємствах, склад операцій в одних і тих самих фазах (стадіях) виробництва може бути неоднаковий. Так, наприклад, якщо вивозяться стовбури з кроною, то обрубування сучків, розкряжування, розробка і штабелювання лісопродукції здійснюється на стадії нижньоскладських робіт.

Ці ж операції можуть мати місце на стадії лісосічних робіт, якщо застосовується інша технологія. Фази вивезення деревини також можуть бути незіставними, оскільки на підприємствах застосовується різні види транспорту для вивезення деревини з лісосіки на нижній склад (автомобільним, залізничним та ін.). Групування видатків на вивезення лісу в цілому по фазі не дає об'єктивної економічної інформації про способи вивезення деревини на нижній склад у різних кліматичних та дорожніх умовах, при різних віддалях транспортування. Тому важливо встановити, який вид транспорту ефективніше застосувати для вивезення: залізничний чи автомобільний.

Але облік витрат здійснюється по лісозаготівельному процесу в цілому. Дані про діяльність дільниць та бригад не випливають з реєстрів бухгалтерського обліку, а є лише результатом позасистемних вибіркових даних. При цьому правильність та складання практично не можливо перевірити, що затрудняє виявлення внутрішньовиробничих резервів і породжує можливі помилки в оцінці результатів окремих підрозділів лісогосподарств.

Групування витрат за фазами лісозаготівельного процесу в цілому недостатньо ще і тому, що виникають певні труднощі в практичному впровадженні найбільш передового для цієї промисловості попереробно-нормативного (пофазно-нормативного) обліку виробничих витрат.

Крім того, нормативи трудових і матеріальних витрат за фазами (стадіями) лісозаготівельного процесу є середніми, знеособленими величинами.

Вони не придатні для безпосереднього контролю за рівнем фактичних видатків. Поопераційні ж спостереження за реалізацією технології практично неможливе.

Для усунення перелічених недоліків необхідно забезпечити облік витрат не тільки в розрізі етапів виробничого процесу, але і "центрів відповідальності". Основними положеннями щодо планування, обліку та калькулювання собівартості продукції на промислових підприємствах передбачено, що поряд з групуванням витрат за етапами виробничого процесу, може застосовуватися і групування за місцем виникнення витрат. Об'єкти обліку витрат у лісозаготівельній промисловості мають бути такими, які дали змогу б здійснювати контроль за процесом формування собівартості відповідно до впливу на неї природних умов виробництва (середнього об'єму хлиста, середнього запасу деревини на одиниці площі, породного складу лісонасаджень та їх добротності і т.д.).

Така деталізація об'єктів обліку витрат не зашкодить пофазному методу, оскільки структура лісозаготівельного процесу є основою для поділу та кооперації праці і визначає організаційну структуру лісового підприємства.

Так, фази (стадії) виробництва здійснюються, як правило, відповідними спеціальними підрозділами підприємства: лісосічні роботи - майстерними ділянками лісопунктів чи самостійними ділянками підприємства; вивезення деревини - транспортуванням цехом підприємства (лісовозною дорогою) чи транспортними підрозділами лісового пункту і нижньоскладські роботи - нижніми складами підприємств чи лісопунктів. За такої відповідності технологічної і організаційної структури стає можливим подальше заглиблення аналітичності і пофазного обліку, а організаційні підрозділи підприємства, чи місця роботи, тобто окремі лісосіки (ділянки, квартали), лісовозні дороги і нижні склади вважати об'єктами обліку.

Групування витрат у розрізі виробничих підрозділів лісових підприємств дає змогу найбільш точно визначити собівартість кінцевих продуктів та забезпечити систематичний контроль за формуванням витрат за місцем виникнення; істотно спростити техніку виявлення результатів роботи бригад на лісосічних, транспортних та нижньоскладських роботах; створити умови працівникам для послідовного здійснення внутрішньовиробничого відшкодування вартості лісотрактами, лісовозними дорогами та нижньоскладами, розширити можливість спостереження за ефективністю використання лісозаготівельного обладнання, лісовозного транспорту, пального та мастильних матеріалів, запасних частин і т.д.

Відомо, що показники собівартості точніше відображають величину дійсних витрат виробництва, коли більшу питому вагу в них займають прямі витрати. У зв'язку з цим найбільш обґрунтованими даними показників собівартості забезпечують ці об'єкти калькулювання, які одночасно є об'єктами обліку витрат. Одначе в сучасному лісозаготівельному виробництві повне зіставлення цих об'єктів неможливе в силу його комплексного характеру.

Оскільки одержання устаткування деревинної сировини здійснюється в єдиному технологічному процесі, виробничі витрати на їх заготівлю з'являються одночасно.

Для обґрунтованого обчислення собівартості кожного лісового продукту дуже важливо локалізувати витрати за місцями їх виникнення. Така організація обліку витрат дасть змогу забезпечити пряме віднесення окремих видатків безпосередньо на продукти процесу.

Натуральним завершенням облікового процесу, який характеризувався би пофазною реєстрацією виробничих видатків, стало би пофазне калькулювання собівартості продукції лісозаготівель. Одначе, згідно з діючою Інструкцією щодо планування, обліку та калькулювання собівартості продукції лісоексплуатації, собівартість продукції лісоексплуатації, собівартість товарної продукції в калькуляції обчислюється в цілому по лісозаготівельному процесу з врахуванням змін залишків незавершеного виробництва без поділу за фазами виробництва.

Відсутність даних про витрати на кожній сучасній лісозаготівельній фазі (лісосічним роботам, вивезенні деревини, нижньоскладським роботам) позбавляє підприємства можливості впливу на рівень витрат на окремих фазах, правильно оцінити економічну ефективність застосування нової лісосічної техніки, різних лісовозних засобів, автоматизованого нижньоскладського обладнання.

Необхідність пофазного калькулювання зумовлюється комплексним характером сучасного лісозаготівельного виробництва. Калькулювання собівартості продукції по переробах наблизить витрати до об'єкта калькулювання і таким чином створить сприятливі умови для обґрунтованого віднесення їх на конкретні лісові продукти.

Висновки

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать слідуючі принципи:

- документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;

- групування витрат по об'єктам обліку і місцям їх виникнення;

- відповідність об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;

- розширення кола витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

Незважаючи на велику різноманітність операційних витрат, багато з них характеризуються певною економічною однорідністю. Сукупність економічно однорідних витрат називають елементом витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Згідно з п. П(С)БО 16, підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 25.05.1997р. №283/97-ВР. № 334/94 - ВР // rada.gov.ua