Аналітичний та синтетичний облік витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Класифікація витрат діяльності підприємства. Аналітичний та синтетичний облік витрат

1.1 Сутність, класифікація витрат діяльності підприємства

1.2 Аналітичний та синтетичний облік витрат

1.3 Облік витрат від звичайної діяльності

Розділ ІІ. Аналіз фінансово господарської діяльності підприємства

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз показників фінансової звітності

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Аудит витрат діяльності

Розділ ІІІ. Узагальнення результатів обліку , аналізу та аудиту на ТзОВ «Липчанблок»

3.1 Загальний стан обліку на підприємстві

3.2 Аналіз та аудит діяльності ТзОВ «Липчанблок»

3.3 Рекомендації по вдосконаленню обліку, аналізу та аудиту ТзОВ «Липчанблок»

Висновки

Список Використаних джерел

Додатки

Вступ

Дана робота виконується на прикладі бухгалтерської документації ТзОВ «Липчанблок». Об'єктом дослідження дипломної роботи є приватне підприємство ТзОВ «Липчанблок».

Актуальність даної теми визначена в першу чергу важливою роллю проведення об'єктивного і неупередженого аналізу фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкту в ринкових умовах для прийняття конкретних управлінських рішень та визначення шляхів підвищення ефективності виробництва .

Як відомо, завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період.

Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу. Фінансовий аналіз в свою чергу здійснюється з метою отримання відповіді на запитання, наскільки добре працює це підприємство, для чого:

1. виявляється ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів, оцінюються потоки власного і позикового капіталу в процесі економічного круговороту, націленого на отримання максимального прибутку, підвищення фінансової стійкості, оптимальної рентабельності тощо;

2. оцінюється правильність використання грошових коштів для отримання ефективної структури капіталу;

3. внаслідок проведення фінансового аналізу здійснюється контроль оптимальності руху фінансових потоків підприємства, доцільності здійснення тих чи інших витрат.

Загальні вимоги до складання фінансової звітності визначені законодавчими актами України.

Призначення фінансової звітності, дослідженої за допомогою різноманітних прийомів фінансового аналізу, полягає передусім в тому, щоб допомогти її користувачам виробляти кваліфіковані професійні судження про наявний стан підприємства і прийняти відповідні управлінські рішення, спрямовані на поліпшення фінансового стану підприємства.

Для того,щоб вижити в нових умовах та динамічно розвиватися, підприємство зобов'язано проявляти підприємливість, ініціативу і бережливе ставлення до матеріальних і фінансових ресурсів, вміння спланувати свою діяльність для забезпечення високого рівня ефективності господарювання.

Аналітичні питання фінансового стану підприємства являють собою комплекс узагальнених показників, що характеризують, з однієї сторони, підсумки фінансово-господарської діяльності за звітній період, і одночасно, являють собою дані для проведення перспективного аналізу розвитку підприємства на майбутні періоди.

Метою даної дипломної роботи є висвітлення теоретичних основ та практичних аспектів складання фінансової звітності підприємства і на цій базі дати оцінку фінансового стану підприємства та пошук шляхів по удосконаленню управління його фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами.

Об'єктом дослідження є основні фінансово-економічні показники роботи ТзОВ «Липчанблок» і на основі комплексного їхнього аналізу визначення недоліків та упущень з метою покращення фінансового стану підприємства.

Методологічною та правовою основою виконання даної роботи послужили діючі Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, нормативні та інструктивні документи міністерств і відомств України, наукові праці вчених-економістів, вітчизняна та зарубіжна економічна література, матеріали періодичних видань, а також окремі документи, фінансова звітність ТзОВ «Липчанблок».

ТзОВ «Липчанблок» створено з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення.

Головною метою діяльності Товариства є виробництво, формування та обпалювання глиняної цегли та блоків.

Місцезнаходження юридичної особи : 90415, Закарпатська область, Хустський р-н, с. Липча, вул. Вакарова, 54.

Розділ І. Класифікація витрат діяльності підприємства. Аналітичний та синтетичний облік витрат

1.1 Сутність, класифікація витрат діяльності підприємства

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат.

Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат, і є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов'язаних з оборотом коштів підприємства.

Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних до реалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів.

Економічний елемент це однорідний первинний вид витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), в якій у межах підприємства неможливо розкласти на частини.

Статті витрат це певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

· основні витрати;

· витрати на обслуговування;

· витрати на управління.

Основні витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.

Витрати на управління - включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об'єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них розподіляються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосередньо в Дт результативного рахунка.

У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат , що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону ”.

За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції.

Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні - збільшується.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94.

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 - 979 з'ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат ”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток ”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

Витрати підприємства класифікуються:

· за економічними елементами;

· за статтями калькуляцій.

Елементи операційних витрат

П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати ” [ 8 ] встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов'язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальне страхування;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

Вартість матеріальних ресурсів за елементом “матеріальні затрати” формується виходячи з цін на їх придбання без урахування ПДВ , включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Від вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів віднімаються поворотні відходи.

Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.

Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції.

Загалом метод групування витрат тільки за економічними елементами є вельми сумнівним є погляду його доцільності. Адже в такому угрупуванні показник собівартості продукції, зокрема, якщо йдеться про різні ступені її формування, починаючи від цехової собівартості. Тому з метою планування й обліку витрат, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість продукції. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширші за елементи, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для економічного аналізу та визначення ціни.

Калькулювання собівартості - це обчислення в грошовому вираженні витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат.

Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об'єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.

Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов'язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:

· Сировина і матеріали;

· Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);

· Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

· Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

· Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об'єднати з попередньою);

· Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);

· Відрахування на соціальні цілі;

· Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;

· Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);

· Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

· Загальновиробничі витрати;

· Адміністративні витрати;

· Втрати від браку;

· Інші виробничі витрати;

· Поза виробничі витрати (витрати на збут).

· З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі:

· Матеріальні затрати;

· Сировина і матеріали;

· Поворотні відходи;

· Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати;

· Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

· Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у виробництві;

· Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва;

· Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

· Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях;

· Витрати на підготовку й освоєння виробництва;

· Загальновиробничі витрати;

· Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

· Адміністративні витрати;

· Втрати від браку;

· Інші виробничі витрати;

· Позавиробничі витрати (витрати на збут).

До кожної з цих статей можуть входити будь-які з перерахованих вище економічних елементів.

Загальновиробничі витрати, включаючи витрати на утримання й експлуатацію обладнання, обліковуються за кожним цехом (дільницею) окремо, а та їх частина, що розподіляється, наприкінці звітного періоду списується в аналітичному розрізі відповідних видів продукції.

Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.

Вартість робіт і послуг допоміжних цехів включається до витрат цехів-споживачів. При цьому витрати на такі роботи і послуги обчислюються або за плановою, або за фактичною собівартістю. Наприкінці звітного періоду різниця між плановою і фактичною собівартістю зазначених робіт і послуг включається до відповідних статей витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються одними цехами для інших цехів одного підприємства, визначається виходячи з фактичної суми основних витрат, витрат на утримання й експлуатацію обладнання та цехових витрат.

Витрати на підготовку й освоєння виробництва, пов'язані з обробкою нових видів виробів, їх підготовкою до промислового виробництва, і з розробкою нових технологічних процесів. Вони спочатку обліковуються в складі витрат майбутніх періодів, а потім поступово списуються на собівартість продукції виходячи з планового терміну їх повного відшкодування й планованого обсягу випуску продукції в цей період.

Статтю втрат від браку включають в калькуляцію тільки на виробництвах, де повністю запобігти таким втратам неможливо через приховані вади сировини і матеріалів, що спричиняють брак під час обробки, та з інших неусувних причин.

До позавиробничих витрат належать ті витрати, які не пов'язані безпосередньо з процесом виробництва: витрати на пакувальні матеріали (тару), доставку продукції на станцію призначення, навантаження та інші витрати на збут, включаючи витрати на рекламу. Ці витрати часто залежать від зміни обсягів продажу, тобто за суттю є змінними. Крім того, важливо відзначити, що зміни розміру витрат на збут залежать не тільки від обсягів продажу, а й від ваги та габаритів виробів. Останнє стосується, зокрема, витрат на упакування і відвантаження.

1.2 Аналітичний та синтетичний облік витрат

облік аудит витрата

Для одержання різних за степенем деталізації показників у бухгалтерському обліку є два види рахунків: синтетичний та аналітичний.

Так, рахунки бухгалтерського обліку, що відкриваються на підставі статей балансу для обліку руху необоротних і оборотних активів, капіталу та зобов'язань, містять узагальнені (синтетичні) дані в грошовій одиниці.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним і служить для контролю за узагальненими показниками.

Щоб отримати детальні (аналітичні) відомості про стан і рух кожного виду необоротних і оборотних активів та капіталу і зобов'язань, а також про господарські процеси, ведуть аналітичні рахунки з кожного виду матеріалів, розрахунків з постачальниками, покупцями, розрахунки з оплати праці.

Облік, що здійснюється на аналітичних рахунках, називається аналітичним. Кількість аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунку залежить від наявності та особливостей тих чи інших об'єктів обліку.

Аналітичний облік має велике контрольне значення для правильного ведення бухгалтерського обліку. Показники аналітичного обліку використовують при складанні калькуляції виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг тощо. Усе це допомагає в оперативному керівництві роботою та в здійсненні контролю за господарською діяльністю на підприємстві.

Між даними синтетичного та аналітичного обліку є нерозривний зв'язок. Він полягає в тому, що початковий і кінцевий залишки синтетичного рахунку повинні бути рівні та ідентичні за значенням загальним сумам відповідних залишків аналітичних рахунків. Це випливає з того, що аналітичні рахунки деталізують дані синтетичного рахунку, показують складові частини тих обєктів, які узагальнено відображені на синтетичному рахунку.

Для узагальнення показників аналітичного обліку на кожному синтетичному рахунку використовують таблиці спеціальної форми, які називаються обіговими відомостями. Підсумки цієї відомості збігаються з відповідними показниками синтетичного рахунку. Нетотожність підсумків обігової відомості на аналітичних рахунках з даними синтетичного рахунку свідчить про наявність помилок в обліку, які потрібно виправити.

Таким чином, взаємне звіряння даних синтетичного і аналітичного обліку за допомогою складання обігових відомостей дозволяє контролювати записи на рахунках бухгалтерського обліку. У цьому полягає контрольне значення обігових відомостей.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у практиці організації бухгалтерського обліку використовують субрахунки.

Субрахунки - це проміжна ланка між синтетичним і аналітичним рахунками. За допомогою субрахунка здійснюється додаткове угрупування даних аналітичного обліку, з ціллю отримання загальної відомості про загальні об'єкти обліку.

Переліком рахунків і схем реєстрації у фінансовому обліку виступає план рахунків. У ньому за десятковою системою наведені коди й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. В плані рахунків відбувається групування, згідно рахунків, фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку.

Після запису господарських операцій за місяць на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють підрахунок обортів за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунку і визначають залишки на кінець місяця. Їх використовують для складання бухгалтерського балансу на перше число наступного місяця.

Крім того, оборотноі відомості за рахунками синтетичного і аналітичного обліку використовують при складанні бухгалтерської і статистичної звітності, в аналізі та оперативному керівництві господарською діяльністю підприємств.

Інформація яка вже міститься в первинних документа систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах аналітичного та синтетичного обліку. Регістри повинні містити такі реквізити: назва документа, період реєстрації, підписи та прізвище осіб що склали документи. Господарські операції повинні відображатися в облікових регістрах в тому звітному періоді, у якому вони були здійсненні. На підприємстві „Липчанблок” реєстрація первинних документів здійснюється у вигляді журналів-ордерів.

Аналітичний та синтетичний облік ведеться згідно журналів-ордерів по рахунках та стандартах бухгалтерського обліку. Підприємство є господарсько-розрахунковим, метою роботи якого є отримання прибутку та сплата платежів до бюджету.

Після запису облікові регістри, документи передаються на зберігання в архів під відповідальність головного бухгалтера, які реєструються в архівній книзі і зберігаються в зачинених шафах, протягом встановлених термінів.

1.3 Облік витрат від звичайної діяльності

Облік витрат від звичайної діяльності ведеться на рахунках класу 9.

Рахунки 9-го класу „Витрати діяльності” використовуються для узагальнення діяльності використовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 [ 13].

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Витрати звичайної діяльності поділяються на: собівартість реалізації продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, облік інших операційних витрат, облік інших витрат.

ТзОВ „Липчанблок” веде облік таких витрат звичайної діяльності, як собівартість реалізації, адміністративні витрати, інші витрати операційної діяльності. Облік яких буде зазначено нижче.

Облік собівартості реалізації продукції

Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, відображають на таких рахунках: 23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, а також на рахунку 90 „Собівартість реалізації”

Собівартість реалізації відображається на рахунку 90 „Собівартість реалізації”. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції,товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 „Собівартість реалізації” відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгівельних націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових обігів на рахунку 79 „Фінансові результати”.

Адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат не включають до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду рахунки 92 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, 94 „Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 90 „Собівартість реалізації” має такі субрахунки:

901 „Собівартість реалізованої готової продукції”

902 „Собівартість реалізованих товарів”

903 „Собівартість реалізованих робіт та послуг”

На субрахунку 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” ведеться облік виробничої собівартості готової продукції.

На субрахунку 902 „Собівартість реалізованих товарів” відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається П(С)БО №9 „Запаси”. На субрахунку №903 „Собівартість реалізованих робіт та послуг” ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На ТзОВ „Липчанблок” ведеться облік собівартості реалізованих товарів та собівартість реалізованих робіт та послуг, тобто собівартість кінцевого результату виробничо-господарської діяльності підприємства і його реалізацією. Кінцевим результатам в даному випадку виступають ремонтно-будівельні роботи підприємства.

Таблиця 1.1

Рахунок №90 „Собівартість реалізації”, згідно робочого плану рахунків підприємства, кореспондує:

За дебетом з кредитом рахунків:	За кредитом з дебетом рахунків:
23 „Виробництво” 28 „Товари”	79 „Фінансові результати”

Наприкінці звітного періоду сальдо з дебета рахунка 90 „Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 „фінансові результати”.

Облік адміністративних витрат та витрат на збут

Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством, тобто витрати, які пов'язані з виробництвом та управлінням у масштабі всього підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” [13] визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управлінням підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, затрати на проведення річних зборів, преставницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

На рахунку 92 ”Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 ”Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 „Фінансові результати”.

До загальногосподарських витрат ТзОВ „Липчанблок” належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги тощо), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Таблиця 1.2

Узагальнене формування адміністративних витрат:

за дебетом з кредитом рахунків:	за кредитом з дебетом рахунків:
13 „Зношеність необоротних активів” 20 „Виробничі запаси” 22 „МШП” 28 „Товари” 30 „Каса” 31 „Рахунки в банках” 37 „Розрахунки з різними дебіторами” 39 „Витрати майбутніх періодів” 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 64 „Розрахунки за податками і платежами” 65 „Розрахунки за страхування” 66 „Розрахунки з оплати праці” 68 „Розрахунки заіншими операціями” 80 ”Матеріальні витрати” 81 „Витрати на оплату праці” 82 „Відрахування на соціальні заходи” 83 „Амортизація” 84 ”Інші операційні витрати”	79 „Фінансові результати”

Таблиця 1.3

Бухгалтерські проводки, згідно робочого плану рахунків підприємства, за рахунком 92 „Адміністративні витрати”:

№ П/П	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Списано матеріальні витрати, що належать до адміністративних витрат	92	201
2.	Включено до складу адміністративних витра амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення	92	131
3.	Списано витрати на оплату праці працівникам адміністративного апарату	92	661
4.	Нараховано відрахування на соціальні заходи до фонду оплати праці працівникам адміністративноуправлінського персоналу	92	651 652 653
5.	Списано МШП, які належать до адміністративних витрат	92	22
6.	Рахунки класу 8 закриваються на рахунки адміністративних витрат (а оскільки підприємство не використовує рахунки класу 8, то операція не здійснюється)	92	рахунки класу 8
7.	Щомісяця загальна сума сформованих адміністративних витрат списується нафінансові результати основної діяльності підприємства	791	92

Бухгалтерські документами, які є підставою для визначення адміністративних витрат ТзОВ „Липчанблок”, виступають:

· по амортизації - „Розрахунок амортизації основних засобів”;

· по МШП - „Акт на списання МШП”;

· грошових коштів - „Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

· заробітної плати - „Табель обліку використання робочого часу”, а також складена на його підставі „Розрахунково полатіжна відомість”.

Адміністративні витрати на підприємстві списуються щомісячно, їх списання оформлюється за допомогою розрахунку, який складається бухгалтером підприємства. Для узагальненого обліку адміністративних витрат використовується при журнально-ордерній формі обліку журнал-ордер №5.

Облік витрат на збут

Витрати на збут - це витрати пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). [Додатки 7,8,9,10,11]

Вони включають такі витрати:

· витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;

· витрати на ремонт тари;

· оплата праці ікомісійні винагороди продавцям, торгівельним агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

· витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

· витрати на перепродажну підготовку товарів;

· витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

· витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

· витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

· витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

· інші витрати пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

На рахунку 93 „Витрати на збут” ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

До витрат на збут належать, зокрема, витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комесійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Облік інших операційних та надзвичайних витрат

До інших операційних витрат включають:

витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО №8 „Нематеріальні активи”; [ Додатки 7,8,9,10,11]

· собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перепахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, виражену в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, які пов'язані з продажем іноземної валюти;

· собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з реалізацією;

· сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

· втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

· втрати від знецінення запасів, недостачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки;

· витрати на оплату матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

· інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 „Інші витрати операційної діяльності”. Даний рахунок є активний, витратний, призначений для обліку господарських процесів. На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності ТзОВ „Липчанблок”, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 „Собівартість реалізації” (собівартість реалізованих товарів, собівартість реалізованих робіт та послуг), 92 „Адміністративні витрати”.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом списання - на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Рахунок 94 „Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки:

941 „Витрати на дослідження і розробки”;

942 „Собівартість реалізованої іноземної валюти”;

943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”;

944 „Сумнівні та безнадійні борги”;

945 „Втрати від операційної курсової різниці”;

946 „Витрати від знецінення запасів”;

947 „Нестачі і штрафи від псування цінностей”;

948 „Визнані штрафи, пені, неустойки”;

949 „Інші витрати операційної діяльності”.

На субрахунку 941 „Витрати на дослідження і розробки” ведеться облік витрат, пов'язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємству, якщо вони відповідають П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”.

На субрахунку 942 „Собівартість реалізованої іноземної валюти” відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації.

На субрахунку 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів” ведеться облік собівартісті реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо).

На субрахунку 944 „Сумнівні та безнадійні борги”узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних богів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною та утворення якої не було пов'язано з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг.

На субрахунку 945 „Втрати від операційної курсової різниці” ведеться облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

На субрахунку 946 „Витрати від знецінення запасів” ведеться облік втрат, пов'язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до П(С)БО 9 „Запаси”. [12]

На субрахунку 947 „Нестачі і штрафи від псування цінностей” ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації, та реалізації, якщо на час встановлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно зі списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 „Списані активи”.

На субрахунку 948 „Визнані штрафи, пені, неустойки” ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.

На субрахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності” узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 „Інші витрати операційної діяльності”, зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.

Таблиця 1.4

Бухгалтерські проводки по обліку інших операційних витрат:

№ П/П	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредет
1	2	3	4
1.	Відображено витрати підприємства на утримання об'єктів соціально-культурного спрямування	949 „Інші витрати операційної діяльності”	13”Знос необоротних активів” 20 „Виробничі запаси” 22 „МШП” 28 „Товари” 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 65 „Розрахунки за страхування” 66 ”Розрахунки з оплати праці”
2.	Списано інші витрати операційної діяльності на фінансові результати	791 „Результат основної діяльності”	94 „Інші витрати операційної діяльності”

Бухгалтерськими документами, які є підставою для відображення інших операційних витрат, на ТзОВ „Липчанблок” виступають:

· по основних засобах- „Розрахунок амортизації основних засобів”, „Інвентарний опис основних засобів”;

· по виробничих запасах - „Накладна вимога на відпуск матеріалів”, „Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей”;

· по МШП - „Акт на списання МШП”;

· грошових коштів - „Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

· заробітної плати - „Табель обліку використання робочого часу”, а також складена на його підставі „Розрахунково полатіжна відомість”.

Інші операційні витрати на підприємстві списуються щомісячно, їх списання оформлюється за допомогою розрахунку, який складається бухгалтером підприємства. Для синтетичного обліку інших витрат операційної діяльності при журнально-ордерній формі обліку використовується журнал 5. [Додаток 12]

Прикладом здійснення і відображення господарської операції у фінансовому обліку на підприємстві є:

Підприємство безоплатно передало запасні частини балансовою вартістю 2000 гривень.

Таблиця 1.5

На рахунку бухгалтерського обліку цю операцію відображають такими проводками:

№ П/П	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн
		Дебет	Кредит
1.	Відображено балансову вартість переданих запасних части	949	207	2000
2.	Відображено податкові зобов'язання з ПДВ	941	641	400
3.	Інші витрати діяльності віднесені на фінансові результати	791	949	2400

Облік інших витрат

Кожне підприємство що здійснює господарські операції, пов'язані з фінансовими інвестиціями, реалізацією необоротних активів, має обліковувати витрати, що виникають у результаті цієї діяльності й мають назву „Інші витрати”.

Інші витрати - витрати, що виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат належать:

· собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

· собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);

· собівартість реалізованих майнових комплексів;

· втрати від неопераційних курсових різниць;

· сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

· витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж та ін.);

· залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

· інші витрати звичайної діяльності.

Облік цих витрат ведеться на рахунку 97 „Інші витрати”, який має такі субрахунки:

971 „Собівартість реалізованих фінансових інвестицій”;

972 „Собівартість реалізованих необоротних активів”;

973 „Собівартість реалізованих майнових комплексів”;

974 „Втрати від неопераційних курсових різниць”;

975 „Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

976 „Списання необоротних активів”;

977 „Інші витрати звичайної діяльності”;

978 „Виплати страхових сум і страхових відшкодувань”;

979 „Перестрахування”.

Облік надзвичайних витрат

В процесі господарської діяльності суб'єкти господарювання можуть мати справу із надзвичайними подіями (стихійне лихо, техногенні катастрофи, аварії тощо).

Надзвичайна подія являє собою випадкову і нехарактерну подію для діяльності конкретного підприємства, яка, в свою чергу, супроводжується заподіянням шкоди його власності.

Поряд із зазначеним, слід також відмітити, що сума заподіяної шкоди одночасно являє собою, з однієї сторони, надзвичайні витрати для підприємства, а з іншої - як звичайні витрати для страхової організації, яка буде безпосередньо відшкодовувати суми завданої шкоди згідно із умовами укладеного договору страхування.

Під надзвичайними витратами розуміють:

· витрати, які пов'язані з попередженням надзвичайних подій;

· витрати, що здійснюються в процесі ліквідації наслідків надзвичайних подій;

· невідшкодовані збитки від надзвичайних подій. Відшкодовується як різниця між сумою завданого збитку внаслідок дії непереборної сили та сумою належного відшкодування зі сторони державного бюджету або страхової організації.

Облік втрат і витрат, пов'язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді ведеться на рахунку 99 „Надзвичайні витрати”.

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі витрати за наслідками цих подій, так і витрати наздійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використання сировини, матеріалів тощо).

Рахунок 99 „Надзвичайні витрати” має такі субрахунки:

991 „Втрати від стихійного лиха”;

992 „Втрати від техногенних катастроф і аврій”;

993 „Інші надзвичайні витрати”.

На субрахунку 991 „Втрати від стихійного лиха” ведеться облік втрат від стихійного лиха (повінь, землетрус, град тощо).

На субрахунку 992 „Втрати від техногенних катастроф і аврій” ведеться облік втрат, понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи іншому підприємстві.

На субрахунку 993 „Інші надзвичайні витрати” ведеться облік втрат від інших надзвичайних подій.

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства внаслідок цих витрат.

Розділ ІІ. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз показників фінансової звітності

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Липчанблок» на основі показників фінансової звітності почнемо з оцінки фінансового стану підприємства за даними Балансу (форма № 1). [ Додатки 1, 2]

Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду (місяць, квартал, рік), тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Для отримання необхідної інформації про діяльність підприємства користувачі фінансової звітності зобов'язані вміти читати баланс, визначити зміст кожної з статей, спосіб її оцінки, взаємозв'язок з іншими статтями та іншими формами фінансової звітності. Це дає можливість власникам, керівникам, спеціалістам, аналітикам визначити для себе важливі питання:

- одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

- розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- встановити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

- оцінити фінансовий стан підприємства.

Для глибокого і досконалого аналізу показників балансу бажано виокремити декілька необхідних етапів:

1) Підготовчий. На даному етапі необхідно перевірити правильність заповнення рядків, статей, граф, перевірити підсумок валюти балансу за активами та пасивами, проміжні результати і підсумки розділів балансу, а також визначити, чи відповідає вимогам Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку складений баланс.

2) Попередній огляд фінансової звітності. На даному етапі необхідно ознайомитися з іншими формами звітності, примітками до фінансової звітності, оцінити тенденцію основних показників діяльності, провести перевірку відповідності окремих фінансових показників у різних формах звітності.

3) Основний етап аналізу Балансу.

Для оцінки фінансового етапу ТзОВ «Липчанблок» будемо застосовувати адаптовані до умов вітчизняної економіки наступні методики:

- горизонтального та вертикального аналізу;

- коефіцієнтного аналізу;

У більшості випадків дослідження динаміки та структури показників фінансової звітності проводяться за допомогою методики горизонтального та вертикального аналізу. Для цього складається таблиця показників порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати шляхом групування та ущільнення статей вихідного Балансу та доповнення його абсолютних показників також відносними показниками.

Слід відмітити, що групування статей в порівняльному аналітичному балансі вибрано індивідуально, виходячи з структури та динаміки показників основних форм Балансу, та мети дослідження.

Порівняння валюти балансу (рядки 280 або 640 Балансу) показують, що їх величини на протязі 2008 - 2009 років суттєво не відрізняються. [ Додаток 1, 2]

Як ми бачимо необоротні активи (а в основному вони складаються з основних засобів) за аналізований період в вартісному виразі суттєво не збільшилися.

Проаналізуємо динаміку і структуру окремих статей пасиву балансу. Оскільки показники пасиву визначають джерела формування майна підприємства, то фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і на які цілі вони були використані.

Найважливішим в дослідженні пасиву балансу є визначення динаміки власного та позикового капіталу та їх співвідношення.

Дані порівняльного аналітичного балансу вказують, що на протязі досліджуваного періоду статутний капітал ТзОВ «Липчанблок» не змінювався. В той же час розмір власного капіталу за цей період значно зменшився: станом на 01.01.2009 р. він зменшився порівняно з станом на 31.12.2009 р. на 620 т. грн.. Як бачимо з даних Балансу це відбулося за рахунок зростання збитків. Така ситуація приводить до погіршення не тільки фінансового стану, але і самостійності та незалежності підприємства.

Зменшення абсолютних показників у формуванні майна за рахунок власного капіталу зобов'язало ТзОВ «Липчанблок» компенсувати вартість джерел за рахунок позикових коштів, на підприємстві відбулося зростання запозичених коштів: вони збільшилися до 31.12.2009 р. в 42,7 рази (17465 / 409), або на 17056 т. грн.. Зміна в структурі джерел формування майна підприємства вказує на погіршення фінансової стійкості і зростанні фінансової залежності від зовнішніх чинників, перш за все на необхідності залучення банківських кредитів на поповнення обігових коштів.

Наступним кроком при аналізі показників Балансу є порівняння динаміки змін оборотних активів та поточних зобов'язань. Різниця цих двох величин визначає такий показник, як чистий оборотний, або робочий капітал, що показує, який обсяг оборотних активів ТзОВ «Липчанблок» фінансується за рахунок довгострокових фінансових ресурсів.

Великий вплив на оборотність капіталу та в цілому на фінансовий стан підприємства справляє збільшення або зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості та їхня взаємна динаміка. Приблизно однакові темпи приросту (або скорочення) дебіторської та кредиторської заборгованості можна віднести до позитивних факторів в управлінні виробничими процесами та діяльності маркетингових служб підприємства. За аналізований період на нашому підприємстві склалася наступна ситуація, яка відображена в таблиці.

Таблиця 2.1

Динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості на ТзОВ «Липчанблок» за 2008 - 2009роки

Дата	Дебіторська заборгованість (тис. грн.)	Базисні індекси (%)	Ланцюгові індекси (%)	Кредиторська заборгованість (тис. грн.)	Базисні індекси (%)	Ланцюгові індекси (%)
на 01.01.08р.	31084	100,0	100,0	30988	100,0	100,0
на 01.01.09р.	21999	70,8	70,8	20942	67.6	67.6

Оцінюючи динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості можна зробити висновок, що хоча скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, але на фоні різкого зростання кредиторської заборгованості відмічається погіршення фінансового стану, відчувається нестача фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо. Така ситуація характеризує рівень управління підприємством як негативний, який може в майбутньому спровокувати поглиблення фінансового ризику.

Господарська діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов'язана з рухом грошових коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою грошей. Від повноти і своєчасного забезпечення процесу постачання, виробництва і збуту продукції грошовими коштами залежить результат основної діяльності підприємства, його фінансовий стан.

Підприємство може бути високорентабельним і в той же час мати надзвичайний дефіцит коштів, а може бути середньо- та навіть низько прибутковим і в той же час мати в розпорядженні значні суми грошових коштів. Тому відповідний Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) [ Додаток 5] допомагає бухгалтерам, економістам, менеджерам орієнтуватися в цих питаннях, і має на меті висвітлити основні принципи руху грошових коштів і їх висвітлення в фінансовій звітності. Звіт про рух грошових коштів складається на основі Балансу(форма № 1) [ Додаток 1, 2] та Звіту про фінансові результати (форма № 2). [ Додаток 3, 4]

Рух грошових коштів на ТзОВ «Липчанблок» відбувався в результаті трьох взаємопов'язаних видів діяльності:

1) Рух коштів в результаті операційної діяльності. Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, що зафіксована в статутних документах, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Прикладами грошових надходжень і витрат в результаті операційної діяльності можуть бути:

- надходження грошових коштів від продажу власної продукції, виконання робіт, надання послуг;

- надходження грошових коштів від операційної оренди ОЗ, комісійних та інших прав користування активами;

- виплати грошових коштів постачальникам і підрядникам за товари, роботи, послуги;

- виплати грошових коштів працівникам (зарплати, премії тощо);

- отримання та сплата штрафів, пені, неустойки та інших санкцій тощо.

2) Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність підприємства - це сукупність операцій з придбання та реалізації необоротних (довгострокових) та короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Прикладами грошових надходжень і витрат на підприємстві в результаті інвестиційної діяльності можуть бути:

- надходження грошових коштів від реалізації акцій, основних засобів, нематеріальних активів;

- надходження грошових коштів від реалізації фінансових інвестицій;

- надходження грошових коштів від повернення авансів та позик, що виплачуються позичальниками;

- виплати, пов'язані з придбанням основних засобів та нематеріальних активів;

- виплати грошових коштів за придбані акції, облігації та інші цінні папери;

- видача грошовими коштами авансів та позик іншим суб'єктам тощо.

3) Рух коштів в результаті фінансової діяльності. Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного капіталу та позикових коштів підприємства.

Прикладами грошових надходжень і витрат в результаті фінансової діяльності можуть бути:

- надходження від емісії акцій підприємства;

- надходження грошових коштів від випуску облігацій та інших цінних паперів;

- надходження довгострокових і короткострокових позик і кредитів;

- витрати грошових коштів на виплату дивідендів;

- витрати, що здійснюються підприємством в оплату заборгованості за фінансовим лізингом тощо.

Групування грошових потоків за цими трьома видами діяльності допомагає виконувати функції індикатора майбутньої економічної життєдіяльності підприємства. Між станом руху грошових потоків по кожному виду діяльності (додатні або від'ємні) і якістю управління підприємством існує залежність, яка відображена на схемі(2.1):

Схема 2.1

Залежність якості управління підприємством від структури

грошових потоків (+ надходження, - вибуття).

Для визначення напрямків грошових потоків на ТзОВ «Липчанблок» розглянемо показники Звітів про рух грошових коштів (форми № 3) яка наведені в Додатку 5.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності. Практично всі користувачі фінансових звітів застосовують методи аналізу фінансового стану для оцінки та прийняття як управлінських рішень для керівництва підприємством, так і рішень щодо оптимізації своїх власних інтересів.